Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 463/2626/21 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/136/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
З участю: представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Басюр Л.М., представника відповідача ЗРУ ДПС України-Фельпель І.І., представника третьої особи:Львівський військово-медичний клінічний центр(клінічний госпіталь) ДПС України (в/ч 2522)- Дюк З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 463/2626/21за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Мойсея Любомира Олексійовича на рішеня Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівський військово - медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій -
В С Т А Н О В И В :
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівський військово - медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України , в якому просить визнати право позивача та його членів сім`ї перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи, у зв`язку із його виходом на пенсію; зобов`язати відповідача зарахувати позивача та його членів сім`ї на квартирний облік, як громадян потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах з 22.10.2013 року.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 -адвокат Мойсей Любомир Олексійович.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду є помилковими, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує,що з 07.08.2019 року він та члени його сім`ї не мають у власності житлового приміщення отриманого на підставі Ордеру № 02111, а відтак позивач має право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи та у відповідності до ст.34 Житлового кодексу України відноситься до осіб, які потребують поліпшення житлових умов , проте судом першої інстанції вказані обставини та докази на їх обгрунтування при ухваленні судового рішення до уваги не взято. Звертає увагу, що на час прийняття рішення про відмову у зарахуванні на квартирний облік у м.Львові фактичне проживання апелянта та членів його сім`ї було за юридичною адресою військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, тобто за місцем проходження служби. Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення жилими приміщеннями. Наказом від 01.08.2019 року № 146-ОС позивач звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, із набуттям права на пенсійне забезпечення йому призначена пенсія. Зазначає, що є учасником бойових дій, якому надано вказаний статус відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку. Вважає помилковим посилання суду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-адвоката Басюр Л.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача ЗРУ ДПС України - Фельпель І.І., представника третьої особи Дюк З.М., перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором(ч.1 ст.5 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.5 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положенням ч.2 ст.16 ЦПК України передбачено можливі способи захисту цивільних прав та інтересів .
Судом встановлено такі обставини.
Позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі та з 04 липня 2005 року перебував на квартирному обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов.
За час проходження військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні позивачу на його сім`ю надано службову квартиру у м.Харків без зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
23.10.2006 році позивачу на його сім`ю надано службову квартиру у м.Харкові житловою площею 27,2 кв.м.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2013 року №567 квартиру виключено з числа службових та визнано її мешканців наймачами житлового приміщення.
22.10.2013 року за позивачем та членами його сім`ї зареєстровано право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.
З 26.04.2016 року по 01.08.2019 року позивач проходив військову службу у м.Львів.
13.05.2016 року позивач звертався до начальника Клінічного госпіталю за місцем проходження служби із рапортом щодо зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік.
15.12.2016 року рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії (протокол №12) у зарахуванні на квартирний облік у м.Львові відмовлено на підставі абз.2 п.3 Постанови КМУ №1081 від 03.08.2006р., п.1.5 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України», оскільки позивач та його сім`я забезпечені постійним житлом у м.Харків.
Зазначене рішення житлової комісії позивач не оскаржував і не оскаржує в даному позові.
Наказом по особовому складу №146-ОС від 01.08.2019 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 звільненого з військової служби у запас наказом Начальника Західного регіонального управління від 15.07.2019р.№312-ос за підпунктом «а»(у зв`язку з закінченням строку контракту). Вислуга років станом на 01.08.2019 р. становить: календарна: 25 років 07 місяців 29 днів; пільгова: 02 роки 08 місяців 06 днів; всього: 28 років 04 місяці 05 днів.
07.08.2019 року квартира у м.Харків відчужена за договором купівлі-продажу.
Звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що його сім`я є такою, яка потребує поліпшення житлових умов відповідно до Житлового кодексу України, оскільки на час виходу на пенсію у його власності не має житла, а тому відповідно до ст.37 ЖК України повинен перебувати на обліку за останнім місцем роботи. Станом на час виникнення спірних відносин місце проживання позивача з членами його сім`ї було зареєстровано за місцем проходження служби.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не оскарживши рішення житлової комісії про відмову у зарахуванні на квартирний облік, позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Відповідно до п.1.5 ІНСТРУКЦІЇ про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 N 1040 (далі Інструкція) , яка була чинною на час виникнення спірних відносин та звернення позивача до суду, забезпечення за рахунок Державної прикордонної служби України військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання здійснюється шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та
членам їх сімей у межах норм, установлених законодавством (п.1.6 Інструкції).
Судом встановлено, що Державна прикордонна служба, забезпечила позивача постійним житлом у м.Харкові, яке було виключено з числа службового, а його відчуження після виходу на пенсію, не дає позивачу права перебувати на квартирному обліку .
Відповідно до ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Звертаючись з даним позовом , позивач зазначає, що станом на момент прийняття рішення Львівською загальногарнізонною житловою комісією Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про відмову в зарахуванні на квартирний облік не враховано, що житлове приміщення на яке за позивачем зареєстровано право власності не відповідало нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї, тобто позивач не погоджується з рішенням комісії, однак таке не оскаржує, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. При наявності рішення про відмову у зарахуванні на квартирний облік, суд не може прийняти рішення про визнання за позивачем права перебувати на такому квартирному обліку.
Відповідно до п.3.9 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі
переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
При цьому облікова справа направляється начальником органу Державної прикордонної служби до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування органу Державної прикордонної служби - до військового комісаріату.
Перебування військовослужбовця на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, підтверджується довідкою (додаток 8) про перебування на
обліку за попереднім місцем служби та зняття з обліку, виданою відповідним органом Державної прикордонної служби.
Зазначені документи в матеріалах справи відсутні.
Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва, а відтак суд не вправі втручатися в повноваження комісії без надання позивачем належних доказів.
Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що за згодою позивача відповідно до рапорту його дружини ОСОБА_2 її визнано основним наймачем щодо перебування у списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у м.Львові (протокол 6 від 16.08.2019 року).
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення є законним, та обгрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1 ;375;383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Мойсея Любомира Олексійовича на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2021 року залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівський військово - медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 28 липня 2022 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк
