Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2023 рокусправа № 463/2626/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі відповідач), в якому просив суд:
-визнати право ОСОБА_1 та членів його сім`ї перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи, у зв`язку з його виходом на пенсію;
-зобов`язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України в особі Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України зарахувати ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах з 222.10.2013 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Мойсей Л. О., залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Басюр Леся Миколаївна, задоволено: рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій закрито; повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Басюр Леся Миколаївна, про направлення справи для розгляду за встановленою юрисдикцією задоволено: справу №463/2626/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій передано для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Вищевказана справа надійшла на адресу суду 29.03.2023.
Після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено головуючу суддю Желік О.М.
Ухвалою суду від 03.04.2023 року прийнято до розгляду справу №463/2626/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що з 07.08.2019 року він та члени його сім`ї не мають у власності житлового приміщення отриманого на підставі Ордеру № 02111, а відтак позивач має право перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи та у відповідності до ст.34 Житлового кодексу України відноситься до осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Звертає увагу, що на час прийняття рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії (протокол №12) у зарахуванні на квартирний облік у м. Львові 15.12.2016 року фактичне проживання апелянта та членів його сім`ї було за юридичною адресою військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, тобто за місцем проходження служби. Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення жилими приміщеннями. Наказом від 01.08.2019 року № 146-ОС позивач звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, із набуттям права на пенсійне забезпечення йому призначена пенсія. Зазначає, що є учасником бойових дій, якому надано вказаний статус відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказує, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку.
Відповідач позов не визнає, подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держприкордонслужби України, протокол №12 від 15.12.2016 року відмовлено у зарахуванні на квартирний облік позивача та членів сім`ї із збереженням часу перебування за попереднім місцем проходження служби з 4.07.2005 року. Підставою для розгляду на житловій комісії питання позивача був його рапорт від 12.05.16 року. Дане рішення житлової комісії позивачем не оскаржувалось. Відповідач також вказує, що протягом періоду з 15.12.2016 року до дня звернення до суду з цим позовом позивач не звертався до Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держприкордонслужби України про зарахування його та членів сім`ї на квартирний облік. Відповідно не було звернення щодо зарахування на квартирний облік позивача разом з членами сім`ї, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року. Так з нормативно-правових актів які регулюють порядок зарахування громадян на квартирний облік зрозуміло, що своє право потребуючий поліпшення житлових умов реалізовує через звернення (рапорт). Позивач не звертався попередньо до органу Державної прикордонної служби і (вданому випадку відповідача по справі) про зарахування на квартирний облік з 22.10.2013 року, відповідно рішення відповідного органу (житлової комісії) про відмову, чи зарахування на квартирний облік немає, тобто право позивача про перебування на обліку з 22.10.2013 року не порушене. Крім цього заперечуючи заявлені позовні вимоги наголошує, що у відповідності до поданого рапорту про кв. облік (вх. № Г-151 від 16.01.2017 року) ОСОБА_1 рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління від 27.03.2017 року, протокол № 3 із складом сім`ї чотири особи зараховано до списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові. Таке рішення відповідає вимогам п. 2.1 та 2.10 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 1040 від 20 грудня 2007 року враховуючи відомості про те, що протягом проходження служби у Державній прикордонній службі України позивач забезпечувався у місті Харкові житловим приміщенням для постійного проживання, двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 . На вищезгадане житло, 15.10.2013 року оформлено право приватної власності. Разом з цим, 19.08.2019 року враховуючи наданий військовослужбовцем ОСОБА_2 (дружина позивача) рапорт (вх. № 8166 від 15.07.2019 року) за згодою ОСОБА_5 (рапорт від 15.07.19) її визнано основним наймачем щодо перебування у списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові (протокол № 6 від 16.08.2019 року). Крім цього сім`я позивача у зв`язку із зарахуванням до списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові отримує грошову компенсацію для піднайому житла на склад сім`ї чотири особи, що підтверджується протоколом від 05.12.2019 року та довідкою від 17.05.21 року №702-54.
Представником позивача було подано відповідь на відзив.
Представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі та з 04 липня 2005 року перебував на квартирному обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов.
За час проходження військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні позивачу на його сім`ю надано службову квартиру у м. Харків без зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
23.10.2006 році позивачу на його сім`ю надано службову квартиру у м. Харкові житловою площею 27,2 кв.м.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2013 року №567 квартиру виключено з числа службових та визнано її мешканців наймачами житлового приміщення.
22.10.2013 року за позивачем та членами його сім`ї зареєстровано право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.
З 26.04.2016 року по 01.08.2019 року позивач проходив військову службу у м. Львів.
13.05.2016 року позивач звертався до начальника Клінічного госпіталю за місцем проходження служби із рапортом щодо зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік.
15.12.2016 року рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії (протокол №12) у зарахуванні на квартирний облік у м.Львові відмовлено на підставі абз.2 п.3 Постанови КМУ №1081 від 03.08.2006 року, п.1.5 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України», оскільки позивач та його сім`я забезпечені постійним житлом у м. Харків.
Зазначене рішення житлової комісії позивач не оскаржував і не оскаржує.
Наказом по особовому складу №146-ОС від 01.08.2019 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 звільненого з військової служби у запас наказом Начальника Західного регіонального управління від 15.07.2019 року №312-ос за підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту). Вислуга років станом на 01.08.2019 року становить: календарна: 25 років 07 місяців 29 днів; пільгова: 02 роки 08 місяців 06 днів; всього: 28 років 04 місяці 05 днів.
07.08.2019 року квартира у м. Харків відчужена за договором купівлі-продажу.
Звертаючись з даним позовом, позивач вважає, що його сім`я є такою, яка потребує поліпшення житлових умов відповідно до Житлового кодексу України, оскільки на час виходу на пенсію у його власності не має житла, а тому відповідно до ст.37 ЖК України повинен перебувати на обліку за останнім місцем роботи.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 31 Житлового кодексу України від 30.06.83 №5464-X (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі ЖК України) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому вказаним Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Відповідно до ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
У статті 36 ЖК України встановлено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Згідно зі статтею 36 ЖК України облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.
У випадках, передбачених вказаним Кодексом та іншими актами законодавства України, працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.
Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється цим Кодексом та законодавством України (стаття 38 ЖК України).
Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов:
- за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті;
- за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об`єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок №1081).
Він визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Порядком визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).
Відповідно до п.22. Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Відповідно до п. 23 Порядку №1081, для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника).
До рапорту додаються:
довідки про реєстрацію місця проживання перебування) військовослужбовця та членів його сім`ї, які потребують поліпшення житлових умов;
витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім`ї;
довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад);
документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.
Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Згідно з п.29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п.30. Порядку №1081 військовослужбовці знімаються з обліку у разі:
поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла;
засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження;
звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;
подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, вказаний перелік підстав для зняття військовослужбовців з обліку не є вичерпним.
Згідно з п.31 Порядку №1081 житлові приміщення надаються тільки військовослужбовцям, які перебувають на обліку, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, право на житло мають військовослужбовці, які перебувають на обліку.
Відповідно до п.32. Порядку №1081 військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.
Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).
Пунктом 33 Порядку №1081 встановлено, що житлове приміщення, що надається військовослужбовцю для постійного проживання, повинне бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.
Згідно з п.34 Порядку №1081 на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім`я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Ордер може бути виданий лише на вільне житлове приміщення.
Відповідно до Порядку №1081, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 № 1040 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18.01.2021 № 26) (далі Інструкція №1040). Інструкція визначала організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до п.1.5 Інструкції, забезпечення за рахунок Державної прикордонної служби України військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання здійснюється шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла в установленому порядку.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей у межах норм, установлених законодавством (п.1.6 Інструкції).
Відповідно до п. 24 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла.
Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.
Так судом встановлено, що 23.10.2006 році позивачу на його сім`ю надано службову квартиру у м.Харкові житловою площею 27,2 кв.м.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2013 року №567 квартиру виключено з числа службових та визнано її мешканців наймачами житлового приміщення.
22.10.2013 року за позивачем та членами його сім`ї зареєстровано право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.
З 26.04.2016 року по 01.08.2019 року позивач проходив військову службу у м.Львів. 13.05.2016 року позивач звертався до начальника Клінічного госпіталю за місцем проходження служби із рапортом щодо зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік.
15.12.2016 року рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії (протокол №12) у зарахуванні на квартирний облік у м.Львові відмовлено на підставі абз.2 п.3 Постанови КМУ №1081 від 03.08.2006р., п.1.5 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України», оскільки позивач та його сім`я забезпечені постійним житлом у м. Харків.
Рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.12.2016 року про відмову в зарахуванні позивача на квартирний облік у м. Львові позивачем не оскаржувалось, хоча загалом вважає, що саме цим рішенням порушено право позивача, захист якого являться підставою даного позову.
Суд звертає увагу, що при наявності рішення про відмову у зарахуванні на квартирний облік, суд не може прийняти рішення про визнання за позивачем права перебувати на такому квартирному обліку.
07.08.2019 року квартира у м. Харків відчужена за договором купівлі-продажу. Вказане позивачем не заперечується.
У відповідності до вимог статті 35 ЖК УРСР громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п`яти років з моменту погіршення житлових умов.
Аналогічні приписи встановлені пунктом 17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 47, а також ст. 25 Житлового Кодексу України.
Статтями 34, 37 Житлового кодексу України передбачено, що потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Відповідно до частини 1 статті 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Крім цього, у позовній заяві позивач зазначає про те, що він та члени що він та члени його сім`ї не були забезпечені житловою площею в межах норм, які визначені чинним законодавством на момент його звернення.
Однак, суд зазначає, що про зарахування на квартирний облік військовослужбовця свідчить саме рішення комісії. У даному випадку в 2006 р. під час проходження позивачем військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні ОСОБА_1 на сім`ю у складі: дружина ОСОБА_2 1977 р.н., син ОСОБА_3 2003 р.н. надано для проживання службове житло, а саме двохкімнатну квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49 кв.м. (ордер від 23.09.2006 р.) на яку в подальшому зареєстровано право спільної сумісної власності.
Частина 2 ст. 50 ЖК передбачає, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.
Так, у відповідності до наведеної вище вимоги закону, держава забезпечила сім`ю позивача жилим приміщенням, яке на час надання та на момент набуття права власності відповідало вимогам ч. 2 ст. 50 ЖК.
Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що за згодою позивача відповідно до рапорту його дружини ОСОБА_2 її визнано основним наймачем щодо перебування у списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у м.Львові (протокол 6 від 16.08.2019 року).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З наведеного суд висновує про необхідність відмовити у задоволенні позову позивача.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.
