Справа № 463/2626/21
Провадження № 2/463/1014/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Фурик Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача Фельпель І.І.,
представник третьої особи Дюк З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , «Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України» про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати право позивача та його членів сім`ї перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи, у зв`язку із його виходом на пенсію; зобов`язати відповідача зарахувати позивача та його членів сім`ї на квартирний облік, як громадян потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах з 22.10.2013 року.
Позивач свої вимоги мотивує наступним.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» № 2011 -XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 34 Житлового кодексу визначено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. При цьому одним із етапів реалізації громадянами права на отримання жилих приміщень зі складу державного житлового фонду є облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно із частиною першою статті 37 Житлового кодексу облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємстві, в установах., здійснюється за місцем роботи. А за їх бажанням - також за місцем проживання.
01серпня 2019року ОСОБА_2 на підставінаказу начальникаЗахідного регіональногоуправління Державноїприкордонної службиУкраїни від15.07.2019року №312-оста увідповідності донаказу начальникавійськово-медичногоклінічного центру(клінічногогоспіталю на200госпітальних ліжок)Західного регіональногоуправління Державноїприкордонної службиУкраїни, від01.08.2019року,№ .146-ОС.:звільнений звійськової службиу запаста виключенийзі списківособового складута всіхвидів забезпечення, ізнабуттям правана пенсійнезабезпечення з календарною вислугою у 25 років, 07 місяці, 29 днів.
Під час проходження військової служби у лавах Державної прикордонної служби України Позивач - ОСОБА_2 з 04.07.2005 року перебував на квартирному обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов.
За час проходження військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні, згідно протоколу № 7 Позивачу - ОСОБА_2 на сім`ю у складі: дружина ОСОБА_3 1977 р.н., син ОСОБА_4 , 2003 р.н., надано службову квартиру АДРЕСА_1 , без зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Зазначена квартира, складається з двох кімнат житловою площею 27,2 кв.м.
У відповідностідо відомостей,що містятьсяу Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно 22.10.2013року на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано право власності на ім`я ОСОБА_2 , дружину ОСОБА_3 , сина ОСОБА_6 , 2003 р.н.. доньку ОСОБА_5 , 2008 р.н.
В подальшомуПозивач - ОСОБА_2 та членийого сім`ї,до моментуприйняття рішенняЗахідним регіональнимуправлінням Державноїприкордонної службиУкраїни (далі--Відповідач)у виглядіпротоколу №12від 15.12.2016року (далі-Протокол №12) провідмову узарахуванні наквартирний обліку м.Львові, перебували на квартирному обліку з врахуванням попереднього часу зарахування на квартирний облік.
Відповідно до п. 3.9. наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 № 1040 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України» військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаному з переїздом в іншу місцевість, зараховуються на облік за новим місцем служби разом із членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Відповідно до статті 40 Житлового кодексу громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
В позовнійзаяві позивачтакож посилаєтьсяна постановуВерховного СудуКасаційного цивільногосуду від20.11.2019року упровадженні №61-40551св18в якійвказано,що якщонадане житловеприміщення невідповідає встановленимзаконодавством нормам, то позивачу наданоможливість перебуватина обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно протоколу № 12 від 15.12.2016року Львівською загальногарнізонною житловою комісією Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України позивачу - ОСОБА_2 та членам його сім`ї, за результатами її засідання, відмовлено у зарахуванні на квартирний облік у м.Львові.
Станом намомент прийняттярішення Львівськоюзагальногарнізонною житловоюкомісією Західногорегіонального управлінняДержавної прикордонноїслужби Українипро відмовуу зарахуванніна квартирнийоблік ум.Львові, аце 15.12.2016року (датаскладання Протоколу№ 12)на ОСОБА_2 та членівйого сім`їу складідружина ОСОБА_3 ,син ОСОБА_4 ,2003р.н.,донька ОСОБА_5 ,2008р.н.. 22.10.2013року булозареєстровано правовласності наквартиру АДРЕСА_1 ,а відтактаке житловеприміщення "станом на15.12.2016року не відповідало нормам забезпечення житловою площею на кожного члена сім`ї.
Більш того, із матеріалів квартирної справи вбачається, що про факт реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 та членами його сім`ї, - Відповідачу була відомою.
Відповідно до статті 50 Житлового кодексу не допускається заселення однієї кімнати особами різної статті, старшими за дев`ять років, крім подружжя, а відтак станом на 15.12.2016року синуПозивачу - ОСОБА_2 виповнилося13років, що в розумінні положень вказаної статті закону є не допустимим.
Більш того, на час прийняття рішення про відмову у зарахування на квартирний облік у м. Львові фактичне місце проживання Позивача - ОСОБА_2 та членів-його сім`ї було за юридичною адресою військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, тобто за місцем проходження військової служби (на час виникнення спірних правовідносин).
За такихобставин єочевидним,що Відповідачуналежало прийнятирішення прозарахування наквартирний обліку м.Львові (замісцем проходженнявійськової служби)Позивача - ОСОБА_2 та членівйого сім`їберучи доуваги дату набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а це 22.10. 2013 року.
Ухвалою судді від 15 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
21 травня 2021 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Враховуючи положення ЦК та ЦПК України щодо захисту свого цивільного права у разі його порушення, звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Західне регіональне управління вважає, що за даним позовом немає предмету спору.
Як зазначається у позові, та не заперечується відповідачем, рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держприкордонслужби України, протокол № 12 від 15.12.2016р. відмовлено у зарахуванні на квартирний облік позивача та членів сім`ї із збереженням часу перебування за попереднім місцем проходження служби з 4.07.2005 року.Підставою длярозгляду нажитловій комісіїпитання позивача ОСОБА_2 був його рапорт від 12.05.16р. Дане рішення житлової комісії позивачем не оскаржувалось та цим позовом не оскаржується.
Протягом періоду з 15.12.2016р. до дня звернення до суду з цим позовом позивач ОСОБА_2 не звертався до Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держприкордонслужби України про зарахування його та членів сім`ї на квартирний облік. Відповідно не було звернення щодо зарахування на квартирний облік позивача разом з членами сім`ї, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року.
Таким чином позивач звернувся до суду для захисту свого не порушеного права, оскільки Львівською загальногарнізонною житловою комісією Західного регіонального управління Держприкордонслужби України не розглядалось питання зарахування на квартирний облік позивача разом з членами сім`ї, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року.
З нормативно-правовихактів якірегулюють порядок зарахування громадян наквартирний облікзрозуміло,що своєправо потребуючий поліпшення житлових умов реалізовує через звернення (рапорт).
Позивач незвертався попередньодо органуДержавної прикордонної служби і(вданому випадкувідповідача посправі)про зарахуванняна квартирний облік з 22.10.2013 року, відповідно рішення відповідного органу (житлової комісії) про відмову, чи зарахування на квартирний облік немає, тобто право позивача про перебування на обліку з 22.10.2013 року не порушене.
Позивач,виходячи зпозовних вимогвважає,що судможе втручатисьв дискреційніповноваження уповноваженогооргану щодорозгляду питанняпро зарахуванняна квартирний облік, оскількинеобґрунтовано звертаєтьсядо судуз вимогоюпро зобов`язаннявідповідача зарахувати ОСОБА_2 та членів його сім`ї на квартирний облік, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року, за умови відсутності обставин, які б вказували на порушення чи невизнання такого права.
Крім цього заперечуючи заявлені позовні вимоги наголошує, що у відповідності до поданого рапорту про кв. облік (вх. № Г-151 від 16.01.2017 року) ОСОБА_2 рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління від 27.03.2017 року, протокол № 3 із складом сім`ї чотири особи зараховано до списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові. Таке рішення відповідає вимогам п. 2.1 та 2.10 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України», затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 1040 від 20 грудня 2007 року враховуючи відомості про те, що протягом проходження служби у Державній прикордонній службі України ОСОБА_2 забезпечувався у місті Харкові житловим приміщенням для постійного проживання, двокімнатною квартирою АДРЕСА_2 . На вищезгадане житло, 15.10.2013 року оформлено право приватної власності.
Разом з цим, 19.08.2019 року враховуючи наданий військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (дружина позивача) рапорт (вх. № 8166 від 15.07.2019 року) за згодою ОСОБА_2 (рапорт від 15.07.19) її визнано основним наймачем щодо перебування у списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові (протокол №; 6 від 16.08.2019 року).
Крім цього сім`я позивача у зв`язку із зарахуванням до списку осіб, які потребують отримання службових житлових приміщень у місті Львові отримує грошову компенсацію для піднайому житла на склад сім`ї чотири особи, що підтверджується протоколом від 5.12.2019р., копія якого додається, та довідкою від 17.05.21р. №702-54, яка також додається до відзиву.
Таким чином відсутні обставини, які вказують на порушення права позивача на житло.
Крім того, 07 червня 2021 року представником позивача було подано відповідь на відзив в якій зазначає наступне.
Покликання Відповідача у відзиві на позов на те, що ним не розглядалося питання зарахування на квартирний облік позивача разом з членами сім`ї як громадян потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року не може заслуговувати на увагу, оскільки останнім відмовлено позивачу у зарахуванні на квартирний облік у зв`язку із забезпеченістю постійним житлом у м. Харків, що з точки зору відповідача слугує перешкодою до зарахування на квартирний облік.
При цьому забезпеченість житлом у м. Харків є обставиною сталою, незмінною, - що з точки зору Відповідача слугувала причиною до відмови.
Також у відзиві на позов Відповідач вказує на те, що Позивач - ОСОБА_2 з рапортом про зарахування на квартирний облік саме з 22.10.2013 року до житлової комісії не звертався, а відтак відсутнє рішення з приводу такого звернення та відповідно предмет спору. Поряд з цим Відповідач зазначає, що суд може втручатись в дискреційні повноваження органу щодо розгляду питання про зарахування на квартирний облік.
Відповідачем 18.01.2021 року надано відповідь на адвокатський запит та згодом 05.02.2021 року надано копії матеріалів квартирної справи, де серед іншого зазначено, що ОСОБА_2 відмовлено у зарахуванні на квартирний облік у зв`язку із забезпеченістю постійним житлом у м. Харків
А відтак про порушене своє право бути зарахованим на квартирний облік Позивач - ОСОБА_2 дізнався з моменту отримання відповіді на адвокатський запит щодо вирішення питання про зарахування його на квартирний облік з врахуванням обставин, що пов`язані із фактом отримання житла у м. Харків.
Таким чином покликання Відповідача про відсутність написання рапорту про зарахування ОСОБА_2 та членів його сім`ї на квартирний облік саме з 22.10.2013 року до житлової комісії як на підставу, що може свідчити про відсутність предмету спору не заслуговує на увагу.
Представником відповідача ОСОБА_7 було подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких вказує наступне.
Зміст відповіді на відзив відповідача на позовну заяву не спростовує аргументованих заперечень позовних вимог, підтверджує безпідставність позовних вимог.
Зміст позовної заяви ґрунтується на відмові Львівською загальногарнізонною житловою комісією у зарахуванні на квартирний облік позивача та членів сім`ї у м. Львові з 04.07.2005р. протоколом № 12 від 15.12.2016р. Разом з цим таке рішення не оскаржувалось з 16.12.2016р. до теперішнього часу.
Позовні вимоги стосуються визнання непорушеного права перебування на квартирному обліку позивача та членів його сім`ї, як громадян, потребуючих поліпшення житлових умов на загальних підставах, з 22.10.2013 року за місцем попередньої роботи, у зв`язку з його виходом на пенсію.
Попереднім місцем роботи позивача перед звільненням з військової служби є Військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь на 200 госпітальних ліжок) - в/ч НОМЕР_1 ЄДРПОУ-14321771.
Крім цього відповідь на відзив містить посилання на обставини, які не відповідають дійсності. Представник позивача вказує, що позивач дізнався про порушене право бути зарахованим на квартирний облік з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, 18.01.2021р.
Щодо рішення житлової комісії від 15.12.2016р. - протокол № 12, позивач ОСОБА_2 був присутній на засіданні житлової комісії 15.12.2016р., про що записано в протоколі житлової комісії, голосування зазначеного в протоколі рішення відбувалось в присутності ОСОБА_2 , головою житлової комісії рішення було доведене ОСОБА_2 невідкладно після голосування. Витяг протоколу № 12, долучався до відзиву на позовну заяву.
Разом з тим Західне регіональне управління вважає, що позивач пропустив термін на звернення до суду, виходячи з того, що з 22.10.2013р. усвідомлював про право на поліпшення житлових умов. Протягом 3-х років не звертався за місцем проходження військової служби, до суду щодо реалізації свого права.
Крім цього на період отримання у власність позивачем та членами його сім`ї квартири АДРЕСА_1 (Рішення виконкому Харківської міськради від 11.09.2013р.) ОСОБА_2 та його сім`я отримали у власність 2-х кімнатну квартиру загальною площею 49,0м2, житловою 27,2м2.Сімя ОСОБА_2 станом навересень -жовтень 2013року складаласьз 4-хосіб, ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_8 2003р.н.-10років, ОСОБА_5 2008р.н.-5роківз датинародження.Згідно житловогозаконодавства принаданні жилихприміщень недопускається заселенняоднієї кімнатиособами різної статі старшими за 9років.,крім подружжя. Тобтона момент отримання житла увласність та до досягнення ОСОБА_9 2008р.н. 9-ти років у 2017р. позивач з сім`єю вважався забезпеченим житлом. Таким чином позивач у інших місцях проходження військової служби міг перебувати лише у списках осіб потребуючих отримання службового житла.
Також згідно наказу начальника військово-медичного клінічного центру (в/2522 № 146-ос від 1.08.2019р.) позивача ОСОБА_2 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту - п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Підстава звільнення позивача з військової служби «у зв`язку із закінченням строку контракту» не збігається з переліком підстав звільнення вказаних у п. 9 ст. 12 Закону № 2011-XII, які дають право перебувати на квартирному обліку після звільнення військової служби, а саме при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі.
Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з мотивів наведених у позові. Додатково пояснив, що дійсно позивач, як військовослужбовець, в 2006 р. отримав ордер на право заняття службового житла, а саме квартири АДРЕСА_2 . 22.10.2013 р. за позивачем та членами його сім`ї була зареєстровано право власності на дане житло. Однак після цього він не знімався з квартирного обліку, так як потребував покращення житлових умов, оскільки вказана квартира не відповідала за своєю площею та плануванням санітарним нормам для проживання позивача та всіх членів його сім`ї, а саме 13,65 м.2 на кожного члена сім`ї та забезпечення можливості різностатевих дітей, старше дев`яти років, проживати в окремих кімнатах. Вважає, що право перебування позивача на черзі не припинилась після виходу на пенсію в 2019 р.
Також підтвердив, що дружина позивача перебуває на квартирному обліку для отримання службового житла разом із членами сім`ї, серед яких і позивач, якщо позов буде задоволено позивач зніметься з цього обліку.
Рішення Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.12.2016 р. про відмову в зарахуванні позивача на квартирний облік у м. Львові позивачем не оскаржувалось, хоча вважає, що саме цим рішенням порушено право позивача, захист якого являться підставою даного позову. Просить зобов`язати відповідача зарахувати позивача та членів його сім`ї на квартирний облік саме з 22.10.2013 р., оскільки в наведеному вище рішенні від 15.12.2016 р., як причину відмову вказано - набуття позивачем права власності на квартиру у м. Харкові 22.10.2013 р.
Враховуючи наведене просить позовні вимоги задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з мотиввів наведених у відзиві на позов. Вважає, що відповідачем права позивача 22.10.2013 р. не порушувалось. Жодних рішень в цей момент не приймалось, а рішення прийняте Львівською загальногарнізонною житловою комісією Західного регіонального управління Державної прикордоної служби України, протокол № 12 від 15.12.2016р., яким відмовлено у зарахуванні на квартирний облік позивача та членів його сім`ї, позивачем не оскаржується. Крім цього позивач просить визнати право перебування на квартирному обліку за місцем попередньої роботи, яким являється військова частина № НОМЕР_1 (військовий госпіталь) а звертається з позовом до військової частини № НОМЕР_2 (західне регіональне управління ДПС України). Вважає, що позивач пропустивши строк позовної давності, щодо оскарження рішення від 15.12.2016 р. та саме тому не оскаржує таке, при цьому заявляє позовні вимоги які мотивує незаконністю вказаного рішення комісії.
Отже позивач не оскаржуючи жодні рішення відповідача та не звертаючись додатково з рапортом про зарахування його та членів сім`ї на квартирний облік у м. Львові, просить суд фактично взяти на себе повноваження житлової комісії з приводу постановки позивача на житловий облік.
Разом з тим Західне регіональне управління вважає, що позивач пропустив термін на звернення до суду, виходячи з того, що з 22.10.2013р. усвідомлював про право на поліпшення житлових умов, протягом 3-х років не звертався за місцем проходження військової служби, до суду щодо реалізації свого права.
Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - Львівського віймьково-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь ) державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ) позовні вимоги заперечив, з мотивів наведених відповідачем, як у відзиві так і в судовому засіданні. Додатково пояснив, що установа яку він представляє являється самостійною юридичною особою. Також звертає увагу суду, що в 2013 р. позивач набув право власності на службову квартиру в Харкові, хоча на цей момент вже 5 років проходив службу на території Західного регіонального управління, отже він реалізував своє право на отримання житла, якщо на його погляд таке житло не відповідало умовам він міг не приймати таке, а просити більше. Крім цього погоджується з представником відповідача, що на момент отримання позивачем у власність помешкання у м. Харкові в 2013 р., таке відповідало всім необхідним вимогам для проживання позивача разом із членами його сім`ї.
Також зазначив, що Згідно ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями лише один раз.
Повідомив, що після рішення житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, протокол № 12 від 15.12.2016р., позивач звернувся повторно для отримання службового житла для нього та членів сім`ї і його звернення було задоволено, і з цього часу позивач отримує компенсацію за найм житлового приміщення. З 2019 р. після звільнення позивача в зв`язку з закінченням контракту дане право на отримання службового житла переоформлено на дружину позивача та членів її сім`ї, до яких належить також і позивач.
В задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які посилаються сторони, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України«Про соціальнийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначенихпунктом 10цієї статті.
Частина 2 ст. 50 ЖК передбачає, що при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя.
Судом встановлено, що в 2006 р. під час проходження позивачем військової служби у Харківському прикордонному гарнізоні - ОСОБА_2 на сім`ю у складі: дружина ОСОБА_3 1977 р.н., син ОСОБА_4 , 2003 р.н. надано для проживання службове житло, а саме двохкімнатну квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 49 кв.м. (ордер від 23.09.2006 р., а.с. 27).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 25) 22.10.2013 р. зареєстровано право спільної сумісної власності: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 2003 р.н. на квартиру АДРЕСА_2 .
Отже у відповідності до наведеної вище вимоги закону, держава забезпечила сім`ю позивача жилим приміщенням, яке на час надання та на момент набуття права власності відповідало вимогам ч. 2 ст. 50 ЖК.
Крім цього як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 07.07.2021 р. (а.с. 69-71) квартира АДРЕСА_2 відчужена сім`єю позивача на підставі договору купівля-продажу нерухомого майна від 07.08.2019 р.
Таким чином ОСОБА_2 та члени його сім`ї з 7.08.19р. не мають у власності раніше отриманого від держави житла, що унеможливлює заміну такого на інше в зв`язку з необхідністю поліпшення житлових умов, на що претендує позивач згідно мотивів позову.
На виконання пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Пункт 4 вищевказаного порядку передбачено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язок, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.
Відповідно до витягу з протоколу № 12 від 15.12.2016р. (22) рішенням Львівської загальногарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відмовлено у зарахуванні на квартирний облік позивача та членів сім`ї із збереженням часу перебування за попереднім місцем проходження служби з 4.07.2005 року, в зв`язку із забезпеченістю житлом у м. Харкові.
Згідно вказаногопротоколу підставоюдля розглядубув рапорт ОСОБА_2 , який був присутній на засіданні комісії.
Згідно наказу начальника військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю на 200 госпітальних ліжок) ЗРУ ДПС України, №146-ос від 1.08.2019р. позивача ОСОБА_2 звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.
Отже іззмісту позовноїзаяви тапояснень представникапозивача наданихв судовомузасіданні вбачається,що позивачмотивуючисвої вимоги, вважає, що його право було порушено в наслідок прийняття рішення Львівською загальногарнізонною житловою комісії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 15.12.2016р. (22) при цьому дане рішення ним не оскаржується.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст. 16 ЦК України)
Оскільки як вказано вище, питання забезпечення військовослужбовців житлом вирішується нормативно-правовими актами уповноважених представників Збройних Сил України, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених на його думкуцивільних прав та інтересів, а саме заявляючи вимогу про визнання права та зобов`язання відповідача до вчинення дій позивач не оскаржує рішення, яким вирішено питання перебування позивача на квартирному обліку.
Отже беручи до уваги, що позивач у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був забезпечений житловим приміщенням, яке в подальшому відчужив та враховуючи неналежний спосіб захисту обраний позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , «Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України» про визнання права перебувати на квартирному обліку та зобов`язання до вчинення дій.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 29 листопада 2021 року.
Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Відповідач: Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: м. Львів, вул.Мечникова, 16а, ЄДРПОУ 14321647;
Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
Третя особа: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;
Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;
Третя особа: «Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України», місцезнаходження: м. Львів, вул. Личаківська, 107, ЄДРПОУ 14321771.
Суддя Г.Б. Жовнір
