Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
02 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9317/21 пров. № А/857/9864/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача:Гінди О.М.,
суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Гінди О.М. про самовідвід у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України», Рада адвокатів Львівської області про визнання протиправними дій,-
встановив:
до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 у справі № 380/9317/21.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 та від 07.07.2022, для розгляду справи № 380/9317/21 (А/857/9864/22), визначено наступний склад колегії суддів: Гінда О.М. (головуючий суддя), Ніколін В.В., Пліш М.А.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2022 витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 380/9317/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України», Рада адвокатів Львівської області про визнання протиправними дій.
Матеріали вказаної справи передано головуючій судді Гінді О.М. 01.08.2022.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи № 380/9317/21, головуюча суддя подала заяву про самовідвід у цій справі.
Вказана заява обґрунтована тим, що згідно матеріалів справи № 380/9317/21, Кафедра адміністративного та фінансового права Юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка у цій справі надавала науково-правовий експертний висновок від 05.07.2021 № 05/07/21 (а. с. 110-117 том 2). Вказаний науково-правовий експертний висновок готував професор Кафедри адміністративного та фінансового права д.ю.н., професор Решота Володимир Володимирович, який є науковим керівником її дисертаційного дослідження, як аспірантки Львівського національного університету ім. Івана Франка. Враховуючи наведене та вимоги п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, вважає, що існують обставини, які унеможливлюють її участь у розгляді цієї справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого самовідводу, суд апеляційної інстанції вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 40 КАС України визначено порядок вирішення заявленого відводу.
Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. ч. 1-3 ст. 40 КАС України).
За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід (ч. 8 ст. 40 КАС України).
Враховуючи вимоги вищенаведених процесуальних норм та те, що виклик сторін щодо вирішення вказаного питання є правом, а не обов`язком суду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд заяви про самовідвід провести без виклику сторін у судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Відповідно до п. п. 103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волкова О. проти України» від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (2) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності…».
Судом апеляційної встановлено, що Кафедра адміністративного та фінансового права Юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка у цій справі надавала науково-правовий експертний висновок від 05.07.2021 № 05/07/21 (а. с. 110-117 том 2).
Вказаний науково-правовий експертний висновок готував професор Кафедри адміністративного та фінансового права д.ю.н., професор ОСОБА_2 , який є науковим керівником дисертаційного дослідження судді Гінди О.М. як аспірантки Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Цей науково-правовий експертний висновок, в розумінні ст. 73 КАС Україні, є доказом по справі № 380/9317/21, на підставі якого, зокрема, суд апеляційної інстанції повинен встановити наявність або відсутність обставин (фактів), яким позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги в апеляційній скарзі і заперечує необхідність подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
На підставі вище викладеного, задля усунення сумнівів щодо безсторонності та неупередженості судді Гінди О.М. при розгляді цієї справи, для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, необхідно задовольнити заяву про самовідвід у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Отже, справу слід передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 321, 325, 328, КАС України, суд -
ухвалив:
заяву ОСОБА_3 про самовідвід у справі № 380/9317/21 (А/857/9864/22) задовольнити.
Відвести суддю Гінду О.М., від розгляду справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року в адміністративній справі № 380/9317/21 (А/857/9864/22).
Адміністративну справу № 380/9317/21 (А/857/9864/22) передати для повторного автоматичного розподілу в порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш
