Постанова
Іменем України
8 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 761/13017/16-ц
Провадження № 14-149цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - відповідачка) на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, прийняту колегією суддів у складі Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - позивач) до відповідачки за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» (далі - ТзОВ «Ювеста Девелопмент»), Приватного підприємства «Л-Джастіс» (далі - ПП «Л-Джастіс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста») про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки
за заявою ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі правонаступником (далі - заява про заміну сторони у справі).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Відповідачка є акціонером банку, який видав кредит ПП «Л-Джастіс». Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором вона виступила майновим поручителем за позичальника, уклавши договір іпотеки. Надалі цей договір сторони розірвали. А за якийсь час банк звернувся з позовом до відповідачки про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки.
2. Під час провадження у справі банк у процедурі ліквідації за договором відступив ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» майнові права за кредитним договором і за договором іпотеки, укладеними з відповідачкою. Оскільки відбулася заміна кредитора у матеріальному правовідношенні, новий кредитор подав до суду заяву про заміну на нього позивача.
3. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у справі. Вважав, що на час укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором і за договором іпотеки зобов`язання за останнім вже було припинене через розірвання цього договору за взаємною згодою сторін.
4. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та замінив позивача у справі. Вважав, що відмова у задоволенні заяви про заміну сторони у справі фактично унеможливлюватиме захист прав та інтересів кредитора за договором іпотеки, бо кредитор ставить перед судом питання про визнання недійсним саме договору про розірвання договору іпотеки.
5. Відповідачка звернулася до Верховного Суду. Стверджувала, що апеляційний суд не врахував висновку Верховного Суду про те, що оскільки на підставі договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у зобов`язальному правовідношенні, пов`язаному з виконанням зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки, то така заміна кредитора не стосується правовідносин за вимогою про визнання недійсним договору іпотеки.
6. Велика Палата Верховного Суду мала відповісти на питання про те, чи допускається процесуальне правонаступництво за заявою нового кредитора за договором іпотеки у спорі щодо дійсності укладеного первісним кредитором договору про розірвання за згодою сторін того самого договору іпотеки? Вирішила, що відповідь на це питання - позитивна. Тому у задоволенні касаційної скарги відмовила.
(2) Короткий зміст позовних вимог
7. У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати недійсним посвідчений 25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. (реєстр. № 149) договір про розірвання договору іпотеки № 1203-090813/1 від 9 серпня 2013 року (реєстр. № 1887; далі - договір іпотеки). Мотивував позов так:
7.1. 25 червня 2013 року позивач уклав із ПП «Л-Джастіс» кредитний договір № 710-250613 (далі - кредитний договір), за умовами якого позивач відкрив позичальникові відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом 65 000 000,00 грн.
7.2. 9 серпня 2013 року для забезпечення виконання умов кредитного договору позивач уклав договір іпотеки із відповідачкою як іпотекодавицею. Вона за умовами цього договору передала в іпотеку позивачеві нерухоме майно, а саме розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , «нежитлові приміщення, 53/100 частини (від місць спільного користування площею 375,7 кв. м)» загальною площею 199,20 кв. м, які (далі - предмет іпотеки).
7.3. 25 лютого 2014 року позивач уклав із відповідачкою договір про розірвання договору іпотеки.
7.4. Відповідачка є акціонером позивача, володіє 31,738 % його акцій. Усупереч вимозі статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» відповідачка не повідомила спостережу раду позивача про укладення договору про розірвання договору іпотеки, а також не отримала згоду загальних зборів позивача на таке укладення.
7.5. Договір про розірвання договору іпотеки суперечить Закону України «Про іпотеку», який не передбачає можливість припинення договору іпотеки шляхом його розірвання.
7.6. На договорі іпотеки відсутня відмітка нотаріуса про його розірвання, необхідність якої передбачена пунктом 7.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
ПЕРВИННИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. 14 квітня 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив - визнав недійсним договір про розірвання договору іпотеки. Мотивував рішення так:
8.1. Договір про розірвання договору іпотеки вчинений з порушенням порядку, передбаченого статтею 71 Закону України «Про акціонерні товариства.
8.2. Щодо аргументу позивача про те, що порушена процедура нотаріального посвідчення розірвання договору іпотеки, то відсутністьвідповідної відмітки нотаріуса на оригіналі договору іпотеки не може бути підставою для недійсності договору про розірвання договору іпотеки.
(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. 5 липня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залишив рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року без змін, оскільки вважав його законним та обґрунтованим.
(5) Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
10. 4 жовтня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, згідно з якою скасував рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2017 року та скерував справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції мотивував ухвалу так:
10.1. За статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення наглядової ради приймається в разі вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, а в разі неприйняття наглядовою радою рішення питання про вчинення такого правочину може виноситись на розгляд загальних зборів.
10.2. Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
10.3. Суд першої інстанції передчасно виснував про недійсність договору про розірвання договору іпотеки, не з`ясував, чи є цей правочин значним, не встановив вартість майна, яке є його предметом з відсотковим співвідношенням до даних останньої річної фінансової звітності позивача.
10.4. Суд не перевірив, чи застосовні до спірних правовідносин приписи статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», а пункт 4 частини третьої цієї статті передбачає, що її положення не застосовуються у разі надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки.
10.5. Суд розглянув спір, не залучивши до участі у справі власника предмета іпотеки - ТзОВ «Ювеста Девелопмент».
НОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ
(6) Короткий зміст заяви про заміну сторони у справі
11. 29 жовтня 2019 року ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» подало до суду першої інстанції заяву про заміну сторони у справі (вх. № 107759 від 31 жовтня 2019 року). Мотивувало заяву так:
11.1. 24 вересня 2019 року ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» за результатами аукціону з продажу активів позивача уклало з останнім договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості (далі - договір про відступлення права вимоги), зокрема за кредитним договором і за договором іпотеки.
11.2. У зв`язку зі зміною кредитодавця за кредитним договором і іпотекодержателя за договором іпотеки на підставі статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) слід залучити ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» як правонаступника позивача у справі.
(7) Короткий зміст ухвал суду першої інстанції за заявою про заміну сторони у справі
12. 11 грудня 2019 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою заяву про заміну сторони у справі залишив без задоволення. Мотивував ухвалу так:
12.1. Предметом спору є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки. ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» вказав, що право вимоги за договором іпотеки набув 24 вересня 2019 року, тобто після розірвання цього договору.
12.2. Беручи до уваги предмет спору, відсутні підстави для застосування приписів статті 55 ЦПК України.
13. Того ж дня Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою залучив до участі у справі ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача.
(8) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
14. 2 червня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року. Мотивував тим, що заявник подав апеляційну скаргу на ухвалу, яку згідно зі статтею 353 ЦПК України не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
(9) Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
15. 25 листопада 2020 року Верховний Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 2 червня 2020 року, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Мотивував постанову так:
15.1. Пункт 28 частини першої статті 353 ЦПК України слід розуміти так, що оскаржити в апеляційному порядку можна ухвали суду першої інстанції як про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, так і про відмову у заміні сторони (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18)).
15.2. Повертаючи апеляційну скаргу ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста», апеляційний суд порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування його ухвали та направлення справи до цього суду.
(10) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. 29 грудня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження за скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року.
17. 24 березня 2021 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року, а заяву про заміну сторони у справі задовольнив: замінив позивача на його правонаступника - ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста». Мотивував постанову так:
17.1. Позивач як іпотекодержатель звернувся з позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки. Після відкриття провадження у справі він відступив право вимоги на користь ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста». Внаслідок такого відступлення відбулася заміна сторони у зобов`язанні.
17.2. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги те, що договір іпотеки сторони розірвали ще до укладення договору про відступлення права вимоги, внаслідок чого таке право нібито не можна було відступити. Відмова у задоволенні заяви про заміну сторони у справі призведе до неможливості захисту ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» його законних інтересів, а також прав, що перейшли до нього за договором про відступлення права вимоги, який є дійсним.
(11) Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. 22 квітня 2021 року відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій стверджувала про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року.
(12) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
19. 24 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження з визначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
20. 21 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19 щодо правонаступництва у спірних правовідносинах:
20.1. У тій справі ТзОВ «Ювеста Девелопмент» оскаржило дійсність договору іпотеки за позовом до Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» та іпотекодавиці. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» у задоволенні заяви про заміну на нього банку-відповідача.
20.2. Вказав, що спірні правовідносини, які мають немайновий характер і стосуються обов`язку сторін під час укладення договору іпотеки, не пов`язані з виконанням зобов`язань ні за цим, ні за кредитним договорами, зокрема не пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Натомість заміна кредитора, яка відбулася за договором про відступлення права вимоги, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, стосується саме виконання зобов`язань.
20.3. Він виснував, що «у спірному матеріальному правовідношенні не відбувся перехід процесуальних прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»… до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», тобто не відбулося процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», яке було стороною (іпотекодержателем) спірного іпотечного договору при його укладенні, не вибуло з цивільно-правових та процесуальних відносин щодо визнання цього договору недійсним та не втратило прав учасника у справі щодо спору, пов`язаного з укладенням спірного правочину».
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу тим, що апеляційний суд застосував припис ЦПК України про процесуальне правонаступництво без урахування висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у подібних правовідносинах у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19.
(2) Позиція інших учасників процесу
22. 4 червня 2021 року ТзОВ «Ювеста Девелопмент» (представник - адвокат Гринюк Вікторія Григорівна) подало пояснення до касаційної скарги. Вважає, що відсутні підстави для заміни позивача, оскільки зобов`язання за умовами договору іпотеки припинені. Після такого припинення ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» не могло набути жодних прав за цим договором.
23. 9 червня 2021 року ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» (представник - адвокат Калітіна Олена Володимирівна) подало відзив на касаційну скаргу, який мотивувало так:
23.1. Вирішуючи питання про наявність підстави для заміни учасника справи правонаступником за договором, який не є нікчемним, суд має застосовувати принцип правомірності договору про відступлення права вимоги (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16).
23.2. Договір про розірвання договору іпотеки є перепоною для виконання зобов`язань за договором іпотеки. Тому ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» має підстави просити про заміну на нього позивача.
23.3. Учасники справи № 910/10006/19 визнали, що договір іпотеки «є дійсним, оскільки намагаються в судовому порядку визнати недійсним сам договір іпотеки».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у касаційному суді
24. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України через те, що, за твердженням відповідачки, суди не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19.
25. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
26. З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновку суду апеляційної інстанції щодо заяви про заміну сторони у справі
(2.1) Чи допускається процесуальне правонаступництво за заявою нового кредитора за договором іпотеки у спорі щодо дійсності укладеного первісним кредитором договору про розірвання за згодою сторін того самого договору іпотеки?
27. Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі, оскільки протилежне рішення призводило би до неможливості захисту законних прав та інтересів кредитора за договором іпотеки, дійсність розірвання якого за згодою сторін позивач поставив під сумнів. Відповідачка у касаційній скарзі вказала, що суд апеляційної інстанції безпідставно замінив позивача на ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста», яке не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки, бо останній сторони розірвали до моменту укладення договору про відступлення права вимоги (близький за змістом висновок щодо тих самих осіб сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19, однак цей висновок апеляційний суд, на думку відповідачки, помилково не застосував).
28. Велика Палата Верховного Суду вважає ці доводи відповідачки необґрунтованими. Якщо до моменту відступлення права вимоги за договором іпотеки новому кредитору, сторони цей договір розірвали, а потім виник спір щодо дійсності правочину про таке розірвання, то факт укладення оспорюваного договору про розірвання договору іпотеки до моменту відступлення права вимоги за цим договором іпотеки не є перешкодою для процесуального правонаступництва кредитора.
29. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
30. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
31. Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (чи обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Інакше кажучи, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).
32. Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
33. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
34. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах(див. пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17).
35. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили таке:
35.1. 25 червня 2013 року позивач уклав із ПП «Л-Джастіс» кредитний договір.
35.2. 9 серпня 2013 року для забезпечення виконання умов кредитного договору позивач уклав договір іпотеки із відповідачкою як іпотекодавицею.
35.3. 25 лютого 2014 року позивач уклав із відповідачкою договір про розірвання договору іпотеки.
35.4. У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки.
35.5. 24 вересня 2019 року ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» за результатами аукціону з продажу активів позивача уклало з останнім договір про відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором і за договором іпотеки.
36. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що у позивача з ПП «Л-Джастіс» є кредитне зобов`язання, належне виконання якого з боку позичальника забезпечила відповідачка, уклавши договір іпотеки. Суди попередніх інстанцій встановили, що кредитор за кредитним договором і за договором іпотеки був замінений іншою особою, - ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» - на підставі договору відступлення права вимоги. Новий кредитор, окрім прав та обов`язків за умовами кредитного договору та договору іпотеки, набув право на їх захист у разі порушення, невизнання або оспорювання, зокрема у разі розірвання договору іпотеки, яке не відповідає закону.
37. Первісний кредитор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки, відстоюючи власні права й інтереси іпотекодержателя у зобов`язанні за договором іпотеки. Інтерес іпотекодержателя полягав у тому, щоби, на його думку, незаконно розірваний договір іпотеки забезпечував повернення позичальником коштів за кредитним договором через можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення основного зобов`язання.
38. Замінивши первісного кредитора у вказаному матеріальному правовідношенні, ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» набуло той самий інтерес щодо захисту вже своїх прав іпотекодержателя за договором іпотеки. Позбавлення такого нового кредитора права брати участь у розгляді справи у якості позивача, правонаступником якого він є у матеріальних правовідносинах щодо виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки, суперечить завданню та засадам цивільного судочинства.
39. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводом ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» про те, що воно має право на участь у справі як позивач, і з висновком апеляційного суду, який задовольнив заяву про заміну сторони у справі. Вважає аргументи касаційної скарги відповідачки та пояснень ТзОВ «Ювеста Девелопмент» до цієї скарги необґрунтованими. Заперечення відповідачки проти дійсності отриманого ТзОВ «ФК Інвестохіллс Веста» права вимоги за договором іпотеки суд має оцінити під час розгляду суті спору. Такі заперечення не є перешкодою для вчинення процесуальних дій, необхідних для такого розгляду.
(2.2) Щодо відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
40. У постанові від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», яке було стороною (іпотекодержателем) оспорюваного договору іпотеки під час його укладення, не вибуло з цивільно-правових і процесуальних відносин щодо визнання цього договору недійсним та не втратило прав учасника у справі щодо спору, пов`язаного з вчиненням зазначеного правочину. Оскільки на підставі договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у зобов`язальних правовідносинах, пов`язаних із виконанням зобов`язань за кредитним договором та за договором іпотеки, то зазначена заміна кредитора не стосується правовідносин у спорі щодо визнання договору іпотеки недійсним.
41. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
42. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (пункт 32) та у справі № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)).
43. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументом Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/10006/19 суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17. Згідно з цим висновком суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (пункт 31).
44. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що одним із прав сторони у матеріальних відносинах (зокрема за договором іпотеки) є право на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав чи інтересів (у тому числі, якщо порушення відбувається внаслідок розірвання договору іпотеки за згодою сторін). Таке право сторона може реалізувати, зокрема, у цивільних процесуальних відносинах (зокрема за позовом про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки).
45. Інакше кажучи, якщо первісний кредитор відчужив права вимоги за договорами новому кредитору, то він передав останньому і право на судовий захист відповідних прав вимоги, у тому числі тоді, якщо щодо цих прав є оспорюваний первісним кредитором правочин. Після відступлення цивільного права первісний кредитор не зберігає за собою право його судового захисту. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного вище висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19.
46. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ, зокрема, Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 44), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 8 червня 2021 року у справі № 487/8206/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 40), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 92), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36)).
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
47. З огляду на наведену оцінку аргументів відповідачки та висновку суду апеляційної інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.
48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
50. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 рокуслід залишити без змін.
(3.2) Щодо судових витрат
51. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
52. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з цим провадженням у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами вирішення спору.
(3) Висновки щодо застосування норм права
53. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
54. Одним із прав сторони у матеріальних відносинах є право на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав чи інтересів. Таке право вона може реалізувати, зокрема, у цивільних процесуальних відносинах.Якщо первісний кредитор відчужив права вимоги за договорами новому кредитору, то він передав останньому і право на судовий захист відповідних прав вимоги, у тому числі тоді, якщо щодо цих прав є оспорюваний первісним кредитором правочин. Після відступлення цивільного права первісний кредитор не зберігає за собою право його судового захисту.
Керуючись частиною першою статті 400, частиною першою статті 402, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
п о с т а н о в и л а:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Т. О. АнцуповаГ. Р. Крет В. В. БританчукЛ. М. Лобойко Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівВ. В. Пророк Ж. М. ЄленінаЛ. І. Рогач І. В. ЖелєзнийО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. М. Сімоненко Л. Й. КатеринчукІ. В. Ткач С. П. Штелик
