Ухвала
21 липня 2021 року
м. Київ
справа № 761/13017/16-ц
провадження № 61-7021св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк», відповідач - ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», Приватне товариство «Л-Джастіс», особа, яка звернулася до суду із заявою про заміну сторони у справі, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Л-Джастіс» (далі - ПП «Л-Джастіс»), про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2013 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс» укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 65 000 000 грн зі сплатою 26 % річних на строк до 24 червня 2014 року.
У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 09 серпня 2013 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення, 53/100 частин (від місць спільного користування площею 375,7 кв. м), які розташовані на АДРЕСА_1 .
25 лютого 2014 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору іпотеки від 09 серпня 2013 року.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «Єврогазбанк», яка володіє 31,738 відсотком акцій ПАТ «Єврогазбанк», проте Спостережна рада банку не була повідомлена про розірвання договору іпотеки, рішення щодо вказаного правочину Спостережною радою не приймалося та питання надання згоди на укладення договору про розірвання договору іпотеки на розгляд загальних зборів не виносилося.
Крім того сторонами не дотримано процедуру розірвання нотаріального посвідчення договору про розірвання договору іпотеки, оскільки на примірнику основного договору іпотеки від 09 серпня 2013 року відсутня відмітка про розірвання цього договору.
Також спірний правочин суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку», оскільки положеннями цього Закону не передбачена можливість припинення договору іпотеки шляхом його розірвання.
Ураховуючи вищевказане, ПАТ «Єврогазбанк» просило визнати недійсним договір про розірвання договору іпотеки від 25 лютого 2014 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Єврогазбанк» задоволено.
Визнано недійсним договір про розірвання договору іпотеки № 1203-090813/І від 25 лютого 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 149.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є особою, заінтересованою у вчиненні банком правочину, та є стороною такого правочину, спостережна рада банку чи загальні збори акціонерів банку не погоджували вчинення спірного правочину, тому такий правочин вчинено з порушенням порядку, визначеного статтею 71 Закону України «Про акціонерні товариства».
Оспорюваний договір не суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку», оскільки за згодою сторін може бути розірвано будь-який договір.
Відсутність на оригіналах договору іпотеки відмітки нотаріуса про розірвання цього договору не є підставою для визнання спірного правочину недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції встановив, що при вчиненні спірного правочину порушено порядок, визначений статтею 71 Закону України «Про акціонерні товариства».
Доводи заявника, що лише недотримання положення статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства» при вчиненні спірного правочину не є підставою для визнання такого правочину недійсним, не заслуговують на увагу, оскільки при розгляді справи не встановлено, що Спостережною радою банку приймалося рішення про вчинення правочину щодо якого є зацікавленість, а саме договору про розірвання договору іпотеки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що статтею 70 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що рішення наглядової ради приймається у разі вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, а у разі неприйняття наглядовою радою такого рішення, питання про вчинення такого правочину може виноситись на розгляд загальних зборів.
Крім того, відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Не з?ясувавши обставин справи (чи є спірний правочин значним, вартості майна, яке є його предметом з відсотковим співвідношенням до даних останньої річної фінансової звітності товариства) суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недійсність правочину.
Крім того, суд не перевірив чи підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення статті 71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки пунктом 4 частини третьої цієї статті передбачено, що положення цієї статті не застосовуються у разі надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки.
Власником майна, яке є предметом іпотеки, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент» (далі - ТОВ «Ювеста Девелопмент»), яке не залучено до участі у справі.
Посилання суду першої інстанції, як на підставу для визнання спірного договору недійсним, на запровадження в банку тимчасової адміністрації згідно з постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 липня 2014 року № 424 є помилковим, оскільки така постанова прийнята після укладення оспорюваного правочину.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Ювеста Девелопмент».
Короткий зміст заяви про заміну сторони у справі
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста») звернулося до суду першої інстанції із заявою про заміну позивача ПАТ «Єврогазбанк» на його правонаступника ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста».
Заява мотивована тим, що 24 вересня 2019 року Акціонерним товариством «Єврогазбанк» (далі - АТ «Єврогазбанк»), яке є правонаступником ПАТ «Єврогазбанк», та ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості, відповідно до якого до ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 червня 2013 року з договорами про внесення змін, укладеними між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс», та договором іпотеки від 09 серпня 2013 року, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 .
Посилаючись на вищевказане, ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» просило суд задовольнити заяву про заміну сторони у справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо розгляду заяви про заміну сторони у справі
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року заяву ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 09 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25 лютого 2014 року за реєстровим № 149.
Посилаючись на те, що договір іпотеки від 09 серпня 2013 року, право вимоги за яким 24 вересня 2019 року отримало ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», на день подачі заяви про заміну сторони у справі розірвано сторонами у встановленому законодавством порядку, а також беручи до уваги предмет спору, суд першої інстанції не вбачав підстав, передбачених статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для заміни сторони у справі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року повернуто особі, яка її подала, оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що виходячи з аналізу пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження підлягають апеляційному оскарженню. Подібний висновок щодо вказаних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Заяву ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі задоволено.
Замінено ПАТ «Єврогазбанк» на його правонаступника ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» у справі за позовом ПАТ «Єврогазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Л-Джастіс», про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після відкриття провадження у справіПАТ «Єврогазбанк» відступив своє право вимоги ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», тому має місце заміна сторони внаслідок відступлення права вимоги.
Суд першої інстанції безпідставно послався на те, що договір іпотеки розірвано, а відтак, право вимоги за таким договором не може бути переуступлено, крім того вказаний правочин оспорюється в судовому порядку. Відмова у задоволенні заяви про заміну сторони у справі призводить до неможливості захисту заявником своїх законних прав та інтересів, які до нього перейшли за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року, який є дійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій 22 квітня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19 за заявою ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі за позовом ТОВ «Ювеста Девелопмент» до ПАТ «Єврогазбанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 09 серпня 2013 року.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що у спірних правовідносинах не відбувся перехід процесуальних прав та обов?язків ПАТ «Єврогазбанк» до ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», тобто не відбулося процесуальне правонаступництво, оскільки ПАТ «Єврогазбанк», яке було стороною (іпотекодержателем), спірного правочину при його укладенні, не вибуло з цивільно-правових та процесуальних відносин щодо визнання цього правочину недійсним та не втратило право учасника у справі, щодо спору, пов?язаного з укладенням такого правочину.
Заміна кредитора, яка відбулася за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року, не стосується спірних правовідносин, пов?язаних з укладенням правочину, а стосується правовідносин щодо виконання цього правочину.
ТОВ «Ювеста Девелопмент», у поясненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 , зазначило, що положення статті 512 ЦК України, які передбачають можливість заміни кредитора в зобов?язанні, на які посилається ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зобов?язання за договором іпотеки на момент укладення договору про відступлення прав вимоги вже були припинені, тому не могли бути передані ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста». Таким чином підстави для заміни сторони у справі відсутні.
ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказало, що на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року, який є чинним, ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» є новим кредитором боржника за кредитним договором від 25 червня 2013 року та договором іпотеки від 09 серпня 2013 року. Процесуальне правонаступництво відбувається в даному випадку за зобов`язальними договорами, зокрема за кредитним договором та договором іпотеки.
Умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року передбачено, що права вимоги, майнові права включають всі права вимоги за основними договорами, а також всі похідні вимоги з цих основних договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання договорів недійсними, права, що випливають з судових справ.
Оскільки ПАТ «Єврогазбанк» відступило, а ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» придбало право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, тому ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» є процесуальним правонаступником банку.
Оскільки договір про розірвання договору іпотеки від 25 лютого 2014 року є похідним від договору іпотеки від 09 серпня 2013 року, то ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» є правонаступником прав і обов`язків банку -позивача у справі.
Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки, тому саме зазначений правочин є перепоною щодо виконання зобов?язань за договором іпотеки.
Доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки її твердження спростовуються матеріалами справи та обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «Єврогазбанк» та їй належить 31,7380% акцій (а. с. 52-53, т. 1).
Підпунктом 14 пункту 9.3 Статуту ПАТ «Єврогазбанк» (в редакції, чинній на момент вчинення правочину) передбачено, що до виключної компетенції Спостережної ради відноситься прийняття рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є зацікавленість, крім випадків, встановлених внутрішніми нормативними документами Банку, Статутом та чинним законодавством України (а. с. 17-51, т. 1).
Крім того, відповідно до підпункту 22 пункту 8.2 Статуту ПАТ «Єврогазбанк» (в редакції, чинній на момент вчинення правочину) до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, щодо вчинення яких є заінтересованість (у розумінні Закону України «Про акціонерні товариства»), у випадку, якщо зазначені правочини підпадають під ознаки таких, що підлягають схваленню Загальними зборами згідно з законодавством України.
25 червня 2013 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс» укладено кредитний договір № 710-250613, за умовами якого банк відкрив позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом 65 000 000 грн зі сплатою 26 % річних на строк до 24 червня 2014 року.
27 червня 2013 року між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 25 червня 2013 року, за умовами якого пункт 2.2 кредитного договору викладено в наступній редакції: «2.2. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в розмірі: 26 % річних за період з дня надання кредиту по 26 червня 2013 року включно; 23,5 % річних за період з 27 червня 2013 року по 02 липня 2013 року включно; 26 % рісних за період з 03 липня 2013 року включно до повного виконання позичальником зобов?язань за кредитним договором».
У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 09 серпня 2013 року укладено договір іпотеки, предметом якого є нежилі приміщення, 53/100 частин (від місць спільного користування площею 375,7 кв. м), які розташовані на АДРЕСА_1 .
Згідно з договором про внесення змін до кредитного договору від 25 червня 2013 року, укладеним між сторонами 23 серпня 2013 року, встановлено строк сплати процентів за кредитним договором за липень 2013 року по 30 серпня 2013 року включно.
25 лютого 2014 року між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про розірвання договору іпотеки від 09 серпня 2013 року.
На підставі постанови Правління НБУ від 16 липня 2014 року № 424 «Про віднесення ПАТ «Єврогазбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 16 липня 2014 року прийнято рішення № 57, яким розпочато з 17 липня 2014 року процедуру виведення ПАТ «Єврогазбанк» (далі - АТ «Єврогазбанк») з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 17 липня 2014 року по 17 жовтня 2014 року; призначено уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «Єврогазбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова В. М. (а. с. 59, т. 1).
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ «Єврогазбанк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 111 від 13 жовтня 2014 року про продовження строку тимчасової адміністрації у АТ «Єврогазбанк» до 17 листопада 2014 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Єврогазбанк» - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова В. М. до 17 листопада 2014 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 листопада 2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Єврогазбанк»» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 листопада 2014 року № 121 «Про початок процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «Єврогазбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ковальова В. М. строком на один рік з 18 листопада 2014 року по 17 листопада 2015 року включно (а. с. 60, т. 1).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 грудня 2014 року № 150 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Єврогазбанк» з 19 грудня 2014 року призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Оберемка Р. А. (а. с. 61, т. 1).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02 листопада 2015 року № 197 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» на два роки до 17 листопада 2017 включно та призначено уповноваженою особою Фонду й делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Єврогазбанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Оберемку Р. А. до 17 листопада 2017 включно (а. с. 62, т. 1).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 квітня 2018 року № 1136 звільнено від виконання обов?язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію та відкликано всі повноваження ліквідатора АТ «Єврогазбанк», делеговані Фондом провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Оберемку Р. А. з 20 квітня 2018 року. Призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію й делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Єврогазбанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Савельєвій А. М. на строк з 20 квітня 2018 року по 17 листопада 2018 року (а. с. 56-57, т. 2).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 листопада 2018 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Єврогазбанк» строком на один рік з 18 листопада 2018 року по 17 листопада 2019 року включно. Продовжено повноваження ліквідатора АТ «Єврогазбанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Савельєвій А. М. строком на один рік з 18 листопада 2018 року по 17 листопада 2019 року (а. с. 58, т. 2).
28 серпня 2019 року проведено електронний аукціон з продажу активів АТ «Єврогазбанк», що складаються з: права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб у кількості 19 договорів; права вимоги за кредитними договорами юридичних осіб у кількості 19 договорів; майнові права за кредитними договорами юридичних осіб у кількості 7 договорів; дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю; майнових прав за дебіторською заборгованістю за основними засобами у кількості 406 шт, в тому числі право вимоги за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 710-250613, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс», а також за договором іпотеки від 09 серпня 2013 року № 1203-090813/І, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом електронного аукціону від 28 серпня 2019 року № UA-EA-2019-08-21-000138-bпереможцем електронних торгів є ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» (а. с. 151, т. 2).
ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» сплатило за придбання активів АТ «Єврогазбанк» 5 524 352,64 грн, що підтверджується квитанцією від 23 вересня 2019 року (а. с. 157, т. 2).
24 вересня 2019 року між АТ «Єврогазбанк» та ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості, за умовами якого АТ «Єврогазбанк» відступило на користь ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги, в тому числі і за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 710-250613, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс», а також за договором іпотеки від 09 серпня 2013 року № 1203-090813/І, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 (а. с. 153-155, т. 2).
Згідно з Інформацією є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «Єврогазбанк» припинено 11 грудня 2019 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов?язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов?язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов?язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов?язання клієнта перед фактором. Зобов?язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов?язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб?єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Зміст зобов?язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.
У справі, яка переглядається, за результатами електронного аукціону ПАТ «Єврогазбанк» (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 вересня 2019 року, за яким банк шляхом продажу відступив ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення за ними, в тому числі за кредитним договором від 25 червня 2013 року № 710-250613, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ПП «Л-Джастіс», а також за договором іпотеки від 09 серпня 2013 року № 1203-090813/І, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ОСОБА_1 .
Отже за результатами електронного аукціону визначено переможного покупця ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», у зв?язку з чим ПАТ «Єврогазбанк» продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов?язань за кредитними та забезпечувальними договорами. Предметом укладеного між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» правочину є відступлення прав вимоги за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Таким чином ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги за договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24 вересня 2019 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Правонаступництвом є перехід прав і обов?язків від одного суб?єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв?язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального.
Таким чином процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов?язків сторони у справі до іншої особи у зв?язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Форум» про захист прав споживача фінансових послуг шляхом визнання договорів недійсними зазначила про наявність підстав для заміни сингулярного правонаступника.
При цьому у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), в якій Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 30 червня 2020 року, предметом спору було визнання недійсним кредитного договору та договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору.
Так Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поняття «правонаступництво юридичної особи», «правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи» і «процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі» мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України), наприклад, смерті фізичної особи.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.
Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
Якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, то у разі смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, суд зупиняє провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України) до залучення до участі у справі правонаступника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України). Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга статті 55 ЦПК України). Заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Не зважаючи на припинення юридичної особи, тобто без універсального правонаступництва цієї юридичної особи, потребує вирішення питання щодо її процесуального правонаступництва з огляду на наявність інформації про перехід права вимоги за кредитним договором до іншої особи (сингулярне правонаступництво).
У справі, яка переглядається, позивачем є АТ «Єврогазбанк», предметом спору є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 25 лютого 2014 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11 грудня 2019 року до реєстру внесено запис про припинення АТ «Єврогазбанк» (ЄДРПОУ 34693790) як юридичної особи, тобто ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим.
До припинення АТ «Єврогазбанк» шляхом ліквідації (відсутня інформація про універсальне правонаступництво юридичної особи) банк відступив право вимоги до боржника за кредитним договором на користь ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» (договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року).
Суд апеляційної інстанції у цій справі виходив з того, що спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи-позивача, оскільки банк припинено шляхом ліквідації (відсутня інформація про універсальне правонаступництво юридичної особи) і до такого припинення відбулася заміна цієї юридичної особи як сторони у зобов`язанні, якого стосується спір.
Разом з цим Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 15 червня 2020 року прийняв постанову у справі № 910/10006/19 за заявою ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі за позовом ТОВ «Ювеста Девелопмент» до ПАТ «Єврогазбанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки від 09 серпня 2013 року (а у справі, яка переглядається, предметом спору є визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 09 серпня 2013 року, укладеного 25 лютого 2014 року), якою касаційну скаргу ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2020 року про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, залишив без змін.
При цьому зазначив, що предметом спору у справі є визнання недійсним договору іпотеки від 09 серпня 2013 року, укладеного між ПАТ «Єврогазбанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем.
Спірні правовідносини з огляду на предмет спору мають немайновий характер, стосуються обов`язку сторін при укладенні спірного договору дотримуватися вимог, визначених статтею 203 ЦК України, необхідних для чинності правочину.
За укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста» договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, майнових прав та дебіторської заборгованості від 24 вересня 2019 року відбулася договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові за визначеними договорами, зокрема і за договором іпотеки від 09 серпня 2013 року, відбулася заміна сторони (кредитора) у зобов`язальному правовідношенні, пов`язаному з виконанням зобов`язань за цим іпотечним договором.
Однак спірні правовідносини не пов`язані з виконанням зобов`язань ні за кредитним договором, ні за іпотечним договором, укладеним в забезпечення кредитного договору, виконання зобов`язань за договором іпотеки від 09 серпня 2013 року, звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором не є предметом спору у цій справі. Відповідно заміна кредитора, яка відбулася за договором про відступлення прав вимоги від 24 вересня 2019 року, не стосується спірних правовідносин, пов`язаних з укладенням правочину, а стосується правовідносин щодо виконання цього правочину.
Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що у спірному матеріальному правовідношенні не відбувся перехід процесуальних прав та обов`язків ПАТ «Єврогазбанк» до ТОВ ФК «Інвестохіллс Веста», тобто не відбулося процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України (статті 55 ЦПК України), оскільки ПАТ «Єврогазбанк», яке було стороною (іпотекодержателем) спірного іпотечного договору при його укладенні, не вибуло з цивільно-правових та процесуальних відносин щодо визнання цього договору недійсним та не втратило прав учасника у справі щодо спору, пов`язаного з укладенням спірного правочину. У зв`язку з цим Верховний Суд не взяв до уваги посилання заявника касаційної скарги на дійсність договору про відступлення права вимоги, а також те, що ПАТ «Єврогазбанк» ліквідовано 11 грудня 2019 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що ухвалити будь-яке судове рішення у цій справі без відступу (уточнення чи конкретизації) від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19, є неможливим, оскільки ця позиція суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20), оцінювати яку на предмет відступлення чи погодження з нею має процесуальне повноваження лише Велика Палата Верховного Суду, а тому передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба з`ясувати неоднозначні моменти і адаптувати норми законодавства до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2020 року у справі № 910/10006/19 і вказати, що спірні правовідносини допускають сингулярне правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи - сторони у справі, яку припинено шляхом ліквідації без універсального правонаступництва цієї особи, і до такого припинення відбулася заміна відповідної юридичної особи як сторони у зобов`язанні, якого стосується спір. У зв`язку з чим наявні підстави для залучення до участі у справі правонаступника такої юридичної особи.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Справу № 761/13017/16-ц за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювеста Девелопмент», Приватне підприємство «Л-Джастіс», про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
