Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 753/7395/20
провадження № 61-18422св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький ВРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) про визначення прізвища, імені та побатькові народженій дитині.
Позов мотивував тим, що 28 серпня 2019 року сторони зареєстрували шлюб, при цьому дружина залишила дівоче прізвище « ОСОБА_4 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька. Під час перебування
ОСОБА_2 в пологовому будинку позивач, як батько дитини, запропонував матері присвоїти доньці ім?я « ОСОБА_5 », оскільки мати та баба позивача мають таке саме ім`я, а також відповідач і її мати мають ім`я « ОСОБА_5 ». Прізвище та побатькові пропонував « ОСОБА_6 » і « ОСОБА_7 » відповідно.
Однак ОСОБА_2 категорично відмовилась називати новонароджену дитину ОСОБА_5 , у зв`язку з чим він звернувся із заявою до Дарницького ВРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)щодо реєстрації новонародженої дитини з присвоєнням їй прізвища « ОСОБА_6 », імені « ОСОБА_5 », побатькові « ОСОБА_7 », однак державну реєстрацію не було проведено.
Позивач вказував, що державна реєстрація народження дитини - дівчинки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проведена, свідоцтво про народження дитини не видано, оскільки ОСОБА_2 не надає згоди на визначення прізвища та імені дитини і відмовляється подавати відповідну заяву.
ОСОБА_1 просив визначити прізвище, власне ім?я, побатькові дитини - дівчинки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, батьками якої є
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , присвоївши прізвище « ОСОБА_6 », власне ім?я « ОСОБА_5 », побатькові « ОСОБА_7 », та зобов?язати Дарницький ВРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію народження дитини - дівчинки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Києві, батьками якої є: батько -
ОСОБА_1 , матір - ОСОБА_2 , присвоївши дитині прізвище « ОСОБА_6 », ім?я « ОСОБА_5 », побатькові « ОСОБА_7 ».
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня
2021 року, позовні вимоги задоволено.
Визначено прізвище « ОСОБА_6 », ім`я « ОСОБА_5 » та побатькові « ОСОБА_7 » дитині жіночої статі, народженій ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, на підставі медичного свідоцтва про народження від 16 лютого 2020 року № 295, батьками якої є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Зобов`язано Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести державну реєстрацію дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, на підставі медичного свідоцтва про народження від 16 лютого 2020 року № 295, зазначивши прізвище « ОСОБА_6 », ім`я « ОСОБА_5 » і побатькові « ОСОБА_7 », у графі батько - « ОСОБА_1 », в графі мати - « ОСОБА_2 ».
Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави 908,00 грн судового збору.
Повернено ОСОБА_1 840,80 грн судового збору як помилково сплаченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з їх доведеності, оскільки відповідно до законодавства України батьки повинні невідкладно, але не пізніше 1 місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження своєї дитини в органі ВРАЦС, що не було здійснено сторонами у справі більше року у зв`язку з розбіжностями у поглядах щодо цього питання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
10 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокуі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга, мотивована тим, що суди неповно з?ясували та встановили обставини, що мають значення для справи, неправильно дослідили та оцінили докази. Висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Заявник вказує, що позовні вимоги до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) повинні були розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
17 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували між собою шлюб, при цьому дружина залишила собі дівоче прізвище « ОСОБА_4 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження від 16 лютого 2020 року № 295 (а. с. 10).
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог вказував, що під час перебування ОСОБА_2 в пологовому будинку він запропонував матері дитини присвоїти доньці ім?я « ОСОБА_5 », оскільки мати і баба позивача мають таке саме ім`я, а також відповідач та її мати мають ім`я « ОСОБА_5 ». Прізвище та побатькові просив присвоїти « ОСОБА_6 » і « ОСОБА_7 » відповідно. Однак ОСОБА_2 категорично відмовилась називати новонароджену дитину ОСОБА_5 . У свою чергу, відповідач хотіла назвати дівчинку ОСОБА_8 , присвоїти їй прізвище « ОСОБА_4 », а побатькові - « ОСОБА_7 ».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повною мірою не відповідають.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та надання оцінки доказів.
Усебічність і повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада
1989 року, ратифікованою Верховною Радою Української РСР від 27 лютого
1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція ООН) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Презумпція на користь одного із батьків в справах щодо дітей, не підтверджується на рівні ООН, що випливає з Декларації або прецедентної практики ЄСПЛ, а також не відповідає позиції Ради Європи та більшості держав - членів Ради Європи.
Таким чином слід зробити висновок про те, що, а ні законодавство України, а ні норми міжнародного права не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини.
Відповідно до частини першої, третьої статті 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та побатькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.
Згідно з частиною дев?ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 7 Конвенції ООН, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові.
Згідно з частинами першою, третьою статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Як визначено в частинах першій та третій статті 146 СК України, ім`я дитини визначається за згодою батьків. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частини першої статті 147 СК України по батькові дитини визначається за іменем батька.
Як зазначено в частині другій статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію цивільного стану» державна реєстрація народженої дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Акт народження відповідно до норм Сімейного та Цивільного кодексів України є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації відповідно до закону в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 144 Сімейного кодексу України на батьків дитини покладено обов`язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням походження дитини, а також присвоєнням їй прізвища, імені, по батькові та засвідчується свідоцтвом про народження.
Важливим аспектом при державній реєстрації народження є визначення походження дитини, адже права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в установленому законодавством порядку.
Главою 12 Сімейного кодексу України встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.
Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Право на ім`я, встановлене статтею 294 ЦК України, є невід`ємним немайновим особистим правом фізичної особи.
У цій справі батьки дитини не мають згоди щодо імені та прізвища народженої дитини: звернувшись до суду з позовом, батько наполягав на імені « ОСОБА_5 » та прізвищі « ОСОБА_6 », мати, заперечуючи проти позову, наполягала на імені « ОСОБА_8 », прізвищі « ОСОБА_4 ».
Задовольняючи позов батька, суди погодились з іменем та прізвищем, які запропонував батько.
Водночас, суди попередніх інстанцій, не навели мотивів надання переваги правам та інтересам батька та не врахували позиції, прав та інтересів матері.
Сімейним кодексом України встановлено, що дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько (частина друга статті 146 СК України).
При цьому батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ (частина друга стаття 145 СК України).
З урахуванням рівності прав батьків, засад розумності, Верховний Суд вважає, що ім?я та прізвище дитини мають бути подвійними.
Надаючи дитині подвійні ім?я та прізвище, Верховний Суд враховує рівність прав та інтересів обох батьків, які у зв?язку із спором щодо імені та прізвища дитини, просили суд їх визначити. Надання подвійного імені та прізвища узгоджується з частиною другою статті 145, частиною другою статті 146 СК України та відповідає засадам розумності і справедливості (стаття 7 СК України).
В іншій частині, а саме щодо присвоєння дитині побатькові « ОСОБА_7 », чого не заперечували сторони у справі, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Безпідставними є доводи касаційної скарги стосовно того, що цей спір в частині вимог до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є публічно-правовим, і він повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки, виходячи зі змісту заявлених вимог, між відповідачем та позивачем виник саме приватно-правовий спір, який стосується суто цивільних та сімейних правовідносин щодо визначення імені, побатькові та прізвища дитини.
До того ж, вимога позову про зобов`язання Дарницький ВРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити певні дії, а саме провести державну реєстрацію дитини, є похідною від основної і заявлена разом з нею.
Відповідно до частини третьої статі 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, водночас збирання додаткових доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокув частині визначення дитині прізвища та імені підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про часткове задоволення вказаних вимог.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення прізвища та імені дитини скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення прізвища та імені дитини задовольнити частково.
Визначити прізвищедитині жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , « ОСОБА_9 ».
Визначити ім`я дитині жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_2 , « ОСОБА_5-ОСОБА_8 ».
В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
