ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/6691/20 (910/18605/19)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. у справі №904/6691/20 (910/18605/19)
за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. у справі №904/6691/20 (910/18605/19) (повний текст складено 27.01.2022р., суддя Владимиренко І.В., м. Дніпро, ) позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- предметом спору у даній справі є цивільно-правовий договір новації, укладений між Банком та АТ "АК "Богдан Моторс". Кабінет Міністрів України хоча і є державним органом, але в даному випадку є особою, яка від імені держави виступає єдиним акціонером Банку, здійснює функції управління корпоративними правами держави у АТ "Укрексімбанк" та не наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави в судовому порядку щодо оскарження дійсності договору новації, укладеного між Банком та АТ "АК "Богдан Моторс";
- прокурором не надано суду доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення відповідного провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення (наприклад за фактом службової недбалості) щодо посадових осіб Кабінету Міністрів України у зв`язку з неналежним здійсненням повноважень щодо захисту інтересів держави;
- в поданому прокурором позові відсутні посилання на будь-які неналежні дії чи неналежні рішення суб`єкта владних повноважень у зв`язку із укладенням договору новації, який прокурор у позові просить визнати недійсним. Натомість прокурор у позові вказує на бездіяльність з боку Кабінету Міністрів України у вжитті заходів щодо захисту інтересів держави шляхом подання відповідної позовної заяви про визнання договору новації недійсним. Прокурор у позові не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підстави для звернення прокурора до суду;
- прокурором не надано до суду доказів в обґрунтування неможливості представництва Міністерством юстиції України інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції;
- лист Кабінету Міністрів України №30842/0/2-19 від 19.12.2019р., адресований Генеральному прокурору у відповідь на його звернення, що містить прохання про вжиття відповідних заходів представницького характеру, у разі наявності у Генеральної прокуратури України інформації щодо наявності в діях посадових осіб Банку ознак порушень, що призвели до завдання шкоди державним інтересам України, не може вважатись, в розумінні ст. ст. 75, 77, 78 ГПК України, належним, допустимим та достовірним доказом наявності у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України;
- за положеннями ч. 7 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 80 Статуту АТ "Укрексімбанк" Кабінет Міністрів України як вищий орган управління АТ "Укрексімбанк" не наділений правом приймати рішення з питань діяльності АТ "Укрексімбанк", що не належать до його виключної компетенції та не бере участі в поточному управлінні АТ "Укрексімбанк";
- захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного АТ "Укрексімбанк", не є правом Кабінету Міністрів України, як суб`єкта, який виконує функції вищого органу управління АТ "Укрексімбанк";
- в матеріалах справи наявні висновки Національного Банку України про відсутність порушень банківського законодавства при прийнятті АТ "Укрексімбанк" рішення про реструктуризацію зобов`язань АТ "АК "Богдан Моторс" та укладанні договору новації, а також встановлено, що рішення щодо можливості здійснення реструктуризації проблемної заборгованості АТ "АК "Богдан Моторс" прийнято АТ "Укрексімбанк" у відповідності до внутрішньобанківських документів;
- законодавством не передбачена можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі господарського товариства, в тому числі, і у випадку, якщо акціонером такого господарського товариства є держава та таке господарське товариство, на думку прокурора, здійснює неналежний захист державних інтересів. АТ "Укрексімбанк" є самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка наділена правом на здійснення своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. В зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що відсутні у прокурора права на представництво, захист прав та інтересів АТ "Укрексімбанк" під час здійснення господарського судочинства.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2.1. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- ухвала суду першої інстанції оскаржується у зв`язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушенням норм процесуального права (ст. ст. 53, 226 ГПК України);
- установлені обставини вчинення оспорюваного договору та його наслідки для економіки держави, безумовно, вказують на його невідповідність правовій природі здійснення банківської діяльності в цілому та інтересам держави і суспільства, оскільки передбачають розпорядження державними коштами з недотриманням принципів економічної доцільності, розумності та справедливості, що є правовою підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 232 ЦК України;
- для з`ясування позиції Уряду стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваної угоди Генеральною прокуратурою України 10.10.2019р. було надіслано лист до КМУ, а 30.10.2019р. - голові правління АТ "Укрексімбанк" з метою з`ясування позиції стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваної угоди та отримання даних, зокрема, чи вживалися або будуть вживатися заходи щодо врегулювання вказаної ситуації, у тому числі цивільно-правового характеру, для захисту інтересів держави. Однак, відповідних заходів КМУ та АТ "Укрексімбанк" не вжито, що свідчить про неналежне здійснення захисту державних інтересів з боку вказаних осіб. У листі-відповіді від 19.10.2019р. №30842/0/2-19 КМУ просив вжити відповідні заходи представницького характеру, передбачені ст. 131-1 Конституції України, у разі наявності в діях посадових осіб Банку ознак порушень, що заподіяли шкоду державним інтересам України. У свою чергу, АТ "Укрексімбанк" у листі від 25.11.2019р. повідомило про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці;
- враховуючи, що ані КМУ, ані АТ "Укрексімбанк" самостійно не звернулися з відповідним позовом до суду, саме у прокурора були всі підстави для захисту інтересів держави в судовому порядку;
- відкриваючи провадження у даній справі, Господарський суд м. Києва підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі КМУ та АТ "Укрексімбанк". У подальшому, цим же судом було відмовлено у задоволенні клопотань АТ "АК "Богдан Моторс" та АТ "Укрексімбанк" про залишення позову прокурора без розгляду з аналогічних підстав;
- не відповідають вимогам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду твердження суду про ненадання доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення відповідного провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення стосовно посадових осіб КМУ у зв`язку із неналежним здійсненням повноважень щодо захисту інтересів держави;
- щодо права на звернення прокурора з позовом Великою Палатою Верховного Суду висловлено однозначну позицію, що незалежно від причин сам по собі факт не звернення до суду органу, який би мав захищати інтереси держави, свідчить про наявність обґрунтованих підстав для захисту порушених інтересів (постанова від 15.10.2019р. у справі №903/129/18);
- Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020р., переглядаючи справу №912/2385/18, зауважила, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи;
- питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;
- прокурором надавались суду докази того, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000521 від 21.06.2019р. за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами АТ "Укрексімбанк" у ході цивільно-правових відносин з АТ "АК "Богдан Моторс", зокрема, при укладенні кредитних та інших договорів та додаткових угод до них, з наданням йому незаконних переваг, унаслідок чого спричинені тяжкі наслідки АТ "Укрексімбанк", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Однак вказаний факт залишився поза увагою суду першої інстанції;
- помилковим є висновок суду про необхідність надання прокурором доказів в обґрунтування неможливості представництва Міністерством юстиції України в суді інтересів КМУ. Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" інтереси КМУ в судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами КМУ. Позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави. При цьому КМУ визначений як орган, до повноважень якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тоді як Міністерство юстиції України представляє в судах інтереси КМУ як юридичної особи. Крім того, чинним законодавством передбачена можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі КМУ, що підтверджується численною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 04.11.2020р. у справі №363/2301/17, від 06.08.2020р. у справі №367/3828/15-ц, від 22.07.2020р. у справі №367/7448/16-ц, від 10.09.2020р. у справі №923/197/18, від 01.10.2020р. у справі №924/647/18, від 20.01.2021р. у справі №927/468/20). Таким чином, Верховний Суд не ставить під сумнів можливість представництва прокурором інтересів держави саме в особі КМУ за умови дотримання встановленого у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку;
- також помилковим є висновок суду про те, що лист КМУ від 19.12.2019р. №30842/0/2-19 не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави в особі КМУ. Так, Верховний Суд у постанові від 26.05.2021р. у справі № 926/14/19 зазначив, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". У постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду висловила позицію про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. У листі-відповіді від 19.12.2019р. №30842/0/2-19 КМУ просив вжити відповідних заходів представницького характеру, передбачених ст. 131-1 Конституції України, однак самостійно жодних заходів до відновлення порушених інтересів держави не вжив. Вказаний лист ознакам, передбаченим ст. ст. 76-78 ГПК України відповідає, оскільки у ньому зазначено, що КМУ не має наміру самостійно звертатися з позовом до суду; факт не звернення до суду сам по собі свідчить про неналежне здійснення КМУ своїх повноважень; лист від КМУ отримано за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини, які мають значення для справи;
- не ґрунтуються на вимогах законодавства твердження суду про те, що КМУ не наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави в судовому порядку стосовно оскарження дійсності договору новації, укладеного між Банком та АТ "АК "Богдан Моторс". Згідно із Статутом АТ "Укрексімбанк", затвердженим постановою КМУ від 10.08.2000р.№1250, цей банк є державним та єдиним його акціонером, якому належить 100% акцій у статутному капіталі банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує також функції вищого органу банку. Укладання завідомо збиткової угоди, предмет якої - право користування державними коштами протягом 13 років та прощення приватному товариству понад 600 млн. грн., свідчить не лише про неможливість за встановлених умов отримання прибутку банком, а й фактичне завдання збитків у вигляді значного знецінення наданих у кредит коштів. При цьому, законних та обґрунтованих підстав, які б потребували від державного банку вчинення відповідних дій (перекредитування та прощення частини заборгованості) для підтримання своєї ліквідності, не існувало;
- неправомірне надання переваг приватному підприємству у користуванні державними коштами призводить до зменшення оборотних коштів банку та збільшує ймовірність неотримання акціонером (державою) матеріального блага у вигляді дивідендів, у зв`язку з чим КМУ як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об`єктами державної власності, має право в судовому порядку оскаржувати збитковий правочин;
- постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції надав оцінку наявному в матеріалах справи звіту Національного банку України про інспекційну перевірку, на підставі чого дійшов висновку про відсутність підтверджених належним чином підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Разом з тим, дослідження доказів згідно із ст. 210 ГПК України відбувається на стадії судового розгляду справи по суті, до якої суд ще не перейшов. Під час підготовчого засідання сторони свої пояснення суду щодо звіту про інспекційну перевірку Національного банку України не надавали, тобто суд вказаний доказ не досліджував, але надав йому оцінку при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду, порушивши такі принципи господарського судочинства, як змагальність та рівність усіх учасників судового процесу перед судом;
- помилковим є також висновок суду, що прокурор, подаючи позов в інтересах АТ "Укрексімбанк", яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, допустив порушення заборони, закріпленої в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Коло суб`єктів, у діяльності яких прокурор може вбачати інтереси держави, є досить широким і не обмежується виключно органами державної влади. Проте це не означає, що прокуратура може довільно представляти в господарському суді певні комерційні товариства, приватні підприємства тощо. У будь-якому разі представництво допускається виключно в інтересах держави. З огляду на те, що метою діяльності державного банку є отримання прибутку в інтересах банку та його акціонера (держави), безперечно, наявні державні інтереси, які підлягають належному захисту, у разі їх порушення. При цьому, позов прокурора у даній справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого банку як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства при укладенні збиткового для держави договору новації. В ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не визначається склад позивачів за позовом прокурора (чи то органи державної влади, органи місцевого самоврядування чи інші суб`єкти, які створені державою для належної реалізації економічної, соціальної, гуманітарної, правоохоронної, екологічної та інших функцій держави). Таким чином, норми Закону України "Про прокуратуру" не конкретизують процесуальний склад учасників справи, який визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин. Вказаний Закон також не визначає, що позивачем може бути виключно орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Визначальним фактом у цьому випадку є саме порушення інтересів держави і нездійснення або неналежне здійснення захисту таких інтересів відповідними суб`єктами;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 вказала, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Таким чином, позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи акціонерне товариство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах);
- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі КМУ та АТ "Укрексімбанк" має на меті комплексний захист прав держави, які порушені внаслідок укладення оспорюваного договору;
- Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.10.2019р. у справі №910/3788/19 за позовом політичної партії "Українське об`єднання патріотів - Укроп" до АТ "Укрексімбанк" та АТ "АК "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору, що є предметом спору у цій справі, вже фактично підтвердив наявність повноважень прокурора на пред`явлення цього позову.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він (компетентний орган) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.10.2021р. у справі №912/2083/20). Прокурором підтверджується, що лист на адресу КМУ був направлений лише з метою з`ясування позиції КМУ, оскільки жодного згадування про факт порушення вимог законодавства з боку посадових осіб АТ "Укрексімбанк" цей лист не містить. У вказаному листі прокурор зазначає: "Таким чином, викладене свідчить про те, що укладення нової угоди може завдати значних збитків АТ "Укрексімбанк" та суттєво порушити інтереси держави", що є лише припущенням прокурора. Разом з тим, з листа Прем`єр-міністра Гончарука О. взагалі вбачається відсутність інформації про будь-які порушення при укладенні оспорюваних договорів. Останній абзац листа підтверджує, що прокурор, звертаючись до КМУ не вказував про наявність жодних порушень, а в свою чергу, останній, просить вжити заходів представницького характеру у разі наявності у ГПУ інформації щодо порушень, що з боку КМУ виглядає як "відписка". Прокурор не може замінювати відповідного суб`єкта - Національний банк України, як орган уповноважений державою здійснювати банківський нагляд та якому на законодавчому рівні встановлено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Згідно Звіту НБУ, що наявний в матеріалах справи, наведені висновки про відсутність порушень банківського законодавства при прийнятті АТ "Укрексімбанк" рішення про реструктуризацію зобов`язань АТ "АК "Богдан Моторс" та укладенні оспорюваного договору, а також встановлено, що рішення щодо можливості здійснення реструктуризації проблемної заборгованості АТ "АК "Богдан Моторс" прийнято АТ "Укрексімбанк" у відповідності до внутрішньо банківських документів. Прокурор всупереч положенням ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не обґрунтував наявність підстав для представництва у суді. При поданні позову прокурор вийшов за межі наданих йому повноважень, що відповідно свідчить про порушення положень ст. 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. залишити без змін. Посилається на те, що цілком правомірним є твердження про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Такі правові підстави чітко визначені ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і, як вказав Верховний Суд в постанові від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, зміст п. 3 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який згідно із ст. 129 Конституції України є однією із засад правосуддя. Твердження заступника Генерального прокурора про наявність порушення інтересів держави у вигляді втрати Банком власних коштів в результаті укладеного договору новації, є суперечливим та таким, що не відповідає дійсності, і не ґрунтується на нормах права, оскільки кошти Банку належать останньому на праві власності відповідно до законодавства та не є власністю держави. Банк не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями Банку. Таким чином, укладенням спірного договору між Банком та АТ "АК "Богдан Моторс" інтереси держави не порушені. Прокурор не обґрунтував визначені законом підстави для представництва інтересів держави в суді, не довів наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, необхідність захисту таких інтересів, не надав доказів нездійснення або неналежним чином здійснення суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави. В матеріалах справи відсутні докази здійснення дій щодо порушення провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення відносно посадових осіб КМУ у зв`язку із неналежним здійсненням повноважень захисту інтересів держави. Прокурор не надав доказів, які б вказували на здійснення неналежних дій чи ухвалення неналежних рішень суб`єктом владних повноважень, не навів причин, які перешкоджають здійсненню захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, а також не повідомив належного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, про наявність підстав для представництва. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи міститься лише копія листа Генеральної прокуратури, який було направлено на адресу уряду для з`ясування підстав представництва прокурором, і в якому останній просив проінформувати про позицію Уряду стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваної угоди, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність в матеріалах справи доказів неналежного здійснення КМУ захисту інтересів держави, а також висновок про те, що КМУ не є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави шляхом подання позову про визнання недійсним спірного договору. Прокурором не надано жодного доказу неможливості представництва Міністерством юстиції України інтересів Кабінету Міністрів України в судах загальної юрисдикції, про що правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. В силу положень ч. 7 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п. 80 Статуту АТ "Укрексімбанк" Кабінет Міністрів України як вищий орган управління АТ "Укрексімбанк" не наділений правом приймати рішення з питань діяльності АТ "Укрексімбанк", що не належать до його виключної компетенції та не бере участі в поточному управлінні АТ "Укрексімбанк". Захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору, укладеного АТ "Укрексімбанк", не є правом/обов`язком КМУ як суб`єкта, який виконує функції вищого органу управлінні АТ "Укрексімбанк", а також як суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор мав дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і до подання позову звернутись до компетентного органу для відповідного реагування на зазначене прокурором порушення інтересів держави. Кабінет Міністрів України як суб`єкт, який здійснює функції управління корпоративними правами держави у АТ "Укрексімбанк", не наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору новації, укладеного АТ "Укрексімбанк". Чинне законодавство не наділяє акціонера правом на оскарження правочинів, укладених акціонерним товариством. Таке право на звернення до господарського суду в інтересах юридичної особи надано нормою ч. 1 ст. 54 ГПК України власнику (учаснику, акціонеру), якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, в разі подання ним позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. На підставі наведеної правової норми власник (учасник, акціонер) може звернутися з позовом в інтересах юридичної особи саме із зазначеним позовом. Законодавством України не передбачена можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі господарського товариства, в тому числі, і у випадку, якщо акціонером такого господарського товариства є держава. АТ "Укрексімбанк" є самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка наділена правом на здійснення своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Суб`єктом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави у банківській сфері є Національний банк України, який є органом уповноваженим державою здійснювати банківський нагляд. Заступник Генерального прокурора при поданні позову вийшов за межі наданих йому повноважень, що в результаті призвело до порушення ним положень ст. 19 Конституції України. Після прийняття справи до свого провадження, місцевий господарський суд, з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі КМУ, АТ "Укрексімбанк", дійшов правомірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Кабінет Міністрів України своїм процесуальним правом не скористався та не направив суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2022р. для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
За розпорядженням керівника апарату суду від 22.03.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А. (для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо), проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справу №904/6691/20 (910/18605/19) передано судовій колегії: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2022р. визначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі.
Судом зазначено, що у зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указів Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 14.03.2022р. №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", про день, час та місце судового засідання учасники провадження у справі будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме вихід з відпустки судді Верхогляд Т.А., за розпорядженням керівника апарату суду від 09.05.2022р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу №904/6691/20 (910/18605/19) передано раніше визначеному складу суду: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2022р. визначеним складом суду прийнято апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. у справі №904/6691/20 (910/18605/19) до свого провадження. Розгляд справи призначено на 15.06.2022р.
В судовому засіданні 15.06.2022р. представники прокурора, позивачів та відповідача надали пояснення по апеляційній скарзі, після чого в судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2022р. Представникам Генерального прокурора України, АТ "Укрексімбанк", ПАТ "АК "Богдан Моторс" та іншим учасникам справи, які бажають прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, запропоновано з`явитись до Північного апеляційного господарського суду або прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 29.06.2022р. представники прокурора та сторін надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.
29.06.2022р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
У грудні 2019р. Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору від 21.06.2018р. №15111 на підставі ст. ст. 203, 525, 526, 614, 629, 631 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2019р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2020р.
В судовому засіданні 09.11.2020р. оголошено перерву до 09.12.2020р.
09.12.2020р. прокурором в судовому засіданні подано клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження.
В судовому засіданні 09.12.2020р. оголошено перерву до 13.01.2021р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2021р. суд перейшов зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2021р. справу передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021р. справу прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ "АК "Богдан Моторс". Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.11.2021р.
16.11.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання (заява) АТ "Укрексімбанк" про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021р. відкладено підготовче засіданні на 08.12.2021р.
07.12.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Заступника Генерального прокурора України до суду надійшли заперечення на клопотання АТ "Укрексімбанк" про залишення позову без розгляду.
В підготовчому засіданні 08.12.2021р. оголошено перерву до 28.12.2021р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021р. продовжено підготовче провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 25.01.2022р.
21.01.2022р. до Господарського суду Дніпропетровської області від представника відповідача надійшли пояснення щодо клопотання АТ "Укрексімбанк" про залишення позову без розгляду, в яких ліквідатор просив суд залишити без розгляду позовну заяву Заступника Генерального прокурора України, що подана в інтересах держави в особі АТ "Укрексімбанк" та Кабінету Міністрів України до ПАТ "АК "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору.
24.01.2022р. до Господарського суду Дніпропетровської області від представника АТ "Укрексімбанк" надійшли доповнення до клопотання (заяви) про залишення позову без розгляду.
В підготовчому засіданні 25.01.2022р. в присутності представників сторін, місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк" до ПАТ "АК "Богдан Моторс" про визнання недійсним договору новації.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду зазначеного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк".
У ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч. 3 ст. 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У ст. 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статуту позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їх компетенції. Таким чином, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому, у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженням відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У п. 76 постанови від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень"), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд враховує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17, від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17).
У рішенні від 05.06.2019р. №4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність компетентного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу на звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчить про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
У п. 54 постанови від 26.05.2021р. у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Проте, процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.10.2021р. у справі №925/1214/19).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом "суд знає закони" під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц).
За своєю правовою природою залишення позову без розгляду, що унормовано ст. 226 ГПК України, є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаною статтею недоліків або дій цієї особи. Наведений у ст. 226 ГПК України перелік підстав для залишення позову без розгляду є вичерпним.
Зокрема, згідно із п. 2 ч. 2 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор у даній справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та АТ "Укрексімбанк", визначивши їх як органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Аналіз чинного законодавства України та судової практики свідчить, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно із статутом АТ "Укрексімбанк", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.2000р. №1250, Банк є державним та єдиним його акціонером, якому належить 100 відсотків акцій у статутному капіталі Банку, є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у Банку здійснює Кабінет Міністрів України, який виконує функції вищого органу Банку.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами прокурора про те, що неправомірне надання переваг приватному підприємству у користуванні державними коштами призводить до зменшення оборотних коштів банку та збільшує ймовірність неотримання акціонером (державою) матеріального блага у вигляді дивідендів, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об`єктами державної власності, має право в судовому порядку оскаржувати збитковий правочин.
Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а і наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.
Такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:
- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави, у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";
- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;
- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва інтересів держави в суді.
При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021р. у справі №926/14/19.
Матеріали справи свідчать, що для з`ясування позиції позивачів у даній справі стосовно дотримання законодавства та інтересів держави під час укладення оспорюваного правочину та даних, зокрема, чи вживались або будуть вживатися заходи щодо врегулювання вказаної ситуації, у тому числі цивільно-правового характеру для захисту інтересів держави Генеральною прокуратурою України 10.10.2019р. було надіслано лист до Кабінету Міністрів України, а 30.10.2019р. - голові правління АТ "Укрексімбанк".
У листі відповіді від 19.12.2019р. №30842/0/2-19 Кабінет Міністрів України просив вжити відповідні заходи представницького характеру, передбачені ст. 131-1 Конституції України, у разі наявності в діях посадових осіб банку ознак порушень, що заподіяли шкоду державним інтересам України.
АТ "Укрексімбанк" листом від 25.11.2019р. №0017600/28971-19 повідомив Генеральну прокуратуру України про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці.
Враховуючи, що ані Кабінет Міністрів України, ані АТ "Укрексімбанк" самостійно не звернулися з відповідним позовом до суду, прокурор звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом.
Таким чином, позивачам було достеменно відомо про виявлені порушення інтересів держави, однак не вжито заходів та не пред`явлено позов до відповідача з цим предметом і з цих підстав.
Після отримання повідомлення прокурора про встановлення підстав для звернення до суду та намір здійснювати представництво, уповноважені органи не оскаржили наявність підстав для представництва, як це визначено у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та самостійно не звернулися до суду.
Наведені обставини було розцінено прокурором як бездіяльність, про що він зазначив у позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.
Водночас, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту листування прокурора з Кабінетом Міністрів України щодо наявної інформації про виявлені порушення та запиту щодо вжиття належних заходів для його усунення.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що лист Кабінету Міністрів України від 19.12.2019р. №30842/0/2-19 не є належним, допустимим та достовірним доказом наявності у прокурора підстав для подання позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки вказаний лист Кабінету Міністрів України відповідає вимогам ст. ст. 76-78 ГПК України, в ньому зазначено, що Кабінет Міністрів України не має наміру самостійно звертатися з позовом до суду; факт не звернення до суду сам по собі свідчить про неналежне здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень; лист від Кабінету Міністрів України отримано за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 звернула увагу, що незалежно від причин сам по собі факт не звернення до суду органу, який би мав захищати інтереси держави, свідчить про наявність обґрунтованих підстав для захисту порушених інтересів.
Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №910/3486/18, від 16.08.2018р. у справі №910/21265/17 звертав увагу на те, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів.
Щодо висновку суду першої інстанції про ненадання суду доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення відповідного провадження за встановленими ознаками адміністративного чи кримінального правопорушення (наприклад, за фактом службової недбалості) стосовно посадових осіб Кабінету Міністрів України у зв`язку із неналежним здійсненням повноважень щодо захисту інтересів держави апеляційний господарський суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що питання чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд встановлює за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Разом з тим. матеріалами справи підтверджується, що прокурором надавались суду докази того, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000521 від 21.06.2019р. за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами АТ "Укрексімбанк" у ході цивільно-правових відносин з АТ "АК "Богдан Моторс", зокрема, при укладенні кредитних та інших договорів та додаткових угод до них, з наданням йому незаконних переваг, унаслідок чого спричинили тяжкі наслідки АТ "Укрексімбанк" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 зауважила, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі АТ "Укрексімбанк" апеляційний господарський суд враховує наступне.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом апеляційної інстанції враховано, що АТ "Укрексімбанк" є стороною оспорюваного правочину.
Метою діяльності Банку відповідно до п. 33 Статуту АТ "Укрексімбанк", крім іншого, є отримання прибутку в інтересах Банку та його акціонера - держави.
Відповідно до п. 64 Статуту АТ "Укрексімбанк" згідно з рішенням вищого органу щорічно здійснює виплату дивідендів за рахунок прибутку звітного року.
Державне майно є матеріальною основою держави, право власності якої як і інших суб`єктів, відповідно до ст. 321 ЦК України є непорушним.
Акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 "Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави", АТ "Укрексімбанк" належить до таких об`єктів.
На підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором повідомлено Кабінет Міністрів України та АТ "Укрексімбанк" про виявлення порушення та необхідність відповідного реагування.
Слід звернути увагу, що обставин здійснення належного реагування компетентними суб`єктами на вказані прокурором порушення протягом розумного строку, апеляційний господарський суд не встановив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами апеляційної скарги про помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що прокурор, подаючи позов в інтересах АТ "Укрексімбанк", яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, діяв неправомірно.
Поряд з цим, колегія суддів враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були не захищені. Участь прокурора в даній справі, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу. При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що позов прокурора у даній справі не спрямований на безпосередній захист інтересів АТ "Укрексімбанк" як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства при укладенні збиткового для держави договору новації.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про необхідність надання прокурором доказів в обґрунтування неможливості представництва Міністерством юстиції України в суді інтересів Кабінету Міністрів України, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" інтереси Кабінету Міністрів України в судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пп. 54 п. 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №228, Міністерство юстиції України бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України (самопредставництво органу державної влади), зокрема, через територіальні органи Міністерства юстиції України.
Кабінет Міністрів України, визначений позивачем у даній справі, є органом, до повноважень якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тоді як Міністерство юстиції України представляє інтереси Кабінету Міністрів України в суді як юридичної особи.
Слід звернути увагу, що чинним законодавством передбачена можливість здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 82- 84 постанови від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №925/929/19). Таким чином, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Отже, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.
Згідно із абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам. Позов у даній справі підписано Заступником Генерального прокурора України, який діяв у межах своєї компетенції.
З огляду на наведене, прокурор має право подавати позови в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, що підтверджується численною судовою практикою, зокрема, постановами Верховного Суду від 04.11.2020р. у справі №363/2301/, від 06.08.2020р. у справі №367/3828/15-ц, від 22.07.2020р. у справі №367/7448/16-ц, від 10.08.2020р. у справі №923/197/18, від 01.10.2020р. у справі №924/647/18, від 20.01.2021р. у справі №927/468/20.
У зазначених справах Верховний Суд не ставить під сумнів можливість представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України за умови дотримання встановленого у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку.
Апеляційний господарський суд зазначає, що залишаючи позов прокурора без розгляду, місцевий господарський суд на стадії підготовчого провадження безпідставно вдався до дослідження доказів у справі, зокрема, звіту Національного банку України про інспекційну перевірку, у якому зазначено про відсутність порушень банківського законодавства при укладенні спірного договору новації, оскільки відповідно до процесуального законодавства залишення позову без розгляду виключає розгляд справи по суті заявлених вимог.
Так, згідно із ст. 210 ГПК України дослідження доказів відбувається на стадії судового розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Слід звернути увагу, що під час підготовчого засідання у даній справі сторони свої пояснення суду щодо звіту про інспекційну перевірку Національного банку України не надавали, суд першої інстанції вказаний доказ не досліджував, проте надав йому оцінку при постановленні оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду.
Необхідно також зазначити про те, що до передачі справи до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи про банкрутство судом не було встановлено обставин, які б давали підстави для залишення позовної заяви прокурора без розгляду.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позову прокурора є необґрунтованим, а постановлена судом ухвала від 25.01.2022р. не відповідає вимогам ст. ст. 236-238 ГПК України.
Ураховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі, отримали підтвердження під час апеляційного провадження та спростовують висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову Заступника Генерального прокурора України без розгляду.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до приписів ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та без урахуванням обставин, які передували передачі цього спору на вирішення господарського суду.
Наведене в сукупності свідчить про те, що місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду, у зв`язку з чим не відбувся розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.
Зважаючи на те, що такий висновок суду першої інстанції не можна вважати таким, що відповідає положенням ст. ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд з підстав, викладених в п. 3.3. даної постанови, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
3.5. Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа передається для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2022р. у справі №904/6691/20 (910/18605/19) - скасувати.
Справу №904/6691/20 (910/18605/19) направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.07.2022р.
Головуючий суддяІ.О. Вечірко
СуддяТ.А. Верхогляд
СуддяВ.Ф. Мороз