Справа № 697/1575/21
Провадження № 2/697/46/2022
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2022 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Євтушенко Б.В.,
за участю секретаря судового засідання Дашковської Н.І.,
представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом адвоката Гончарука А.В.,
відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Гончарук А.В. звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 100740, 90 грн. за прострочення сплати аліментів, відшкодувати судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що борг відповідача по сплаті аліментів на утримання дітей за виконавчим провадженням №56702708, згідно розрахунку державного виконавця, на даний час становить 100740,90 грн. та не оскаржений відповідачем. На підставі ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України позивач здійснила розрахунок пені за період з листопада 2018 року по червень 2021 року на суму 947971,87 грн. за прострочення сплати аліментів, проте обмежила її відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України 100 відсотковою сумою заборгованості по аліментам 100740, 90 грн. Просить суд стягнути з відповідача 100740, 90 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.08.2021 відкрито провадження у справі №697/1575/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
04.11.2021 позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на дані довідки державного виконавця від 28.10.2021 вих. №24943 про розмір заборгованості відповідача по аліментам, і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 89041,91 грн. (а.с. 115). Дана заява про зменшення розміру позовних вимог від 04.11.2021 прийнята судом до розгляду ухвалою від 04.11.2021.
17.08.2021 ОСОБА_1 подав зустрічний позов про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, у якому просить суд на підставі частини другої статті 197 Сімейного Кодексу України: звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, яка виникла з 13.11.2018 по 17.08.2021, у повному обсязі; відмовити у задоволенні первісного позову у справі; постановити окрему ухвалу у справі щодо адвоката Гончарука А.А. представника позивача за первісним позовом, визнавши звернення до суду адвоката з позовом від імені позивача як звернення із завідомо безпідставним позовом, що є зловживанням процесуальними правами.
В обґрунтування зустрічного позову зазначено наступне:
первісний позов поданий безпідставно з завідомо недостовірною інформацією та відсутністю доказів ознак винних дій відповідача, що є обов`язковою умовою для настання відповідальності у виді пені для даної категорії справ. У рішенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2441/18 встановлено, що він - відповідач не ухилявся від сплати аліментів, добровільно виконував свій батьківський обов`язок, та інші обставини, які суттєво вплинули на виконання відповідачем зобов`язання зі сплати аліментів, про що представнику ОСОБА_2 адвокату Гончаруку А.В. було відомо. Розрахунок пені є неправильним. Довідка Відділу ДВС про суму заборгованості за виконавчим провадженням про стягнення аліментів є застарілою. Розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, відповідач звертався до державного виконавця з роз`ясненням помилок, допущених під час розрахунку заборгованості по аліментам (додаток №1), неврахуванням виконавцем добровільно-примусової сплати відповідачем аліментів на загальну суму 58422 грн. Також за попереднім виконавчим провадженням з відповідача безпідставно стягнуто аліменти в сумі 4300 грн. З урахуванням викладеного, надані представником позивача, розрахунки заборгованості по аліментам та пені є неправильними;
заборгованість зі сплати аліментів виникла після настання обставин, які позбавили відповідача майнового стану, та спростовують наявність ознак винних дій відповідача, про що відому представнику позивача;
25.06.2019 відповідача за первісним позовом звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Внаслідок безпідставного звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, починаючи з дня звільнення по сьогоднішній день відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не може працевлаштуватись. Звільнення за цією статтею є єдиною та постійною причиною відмови в працевлаштуванні від потенційних роботодавців. Відповідач в межах національного судочинства (справа №697/2951/19) довів відсутність існування підстав для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Відмова у задоволенні позову через пропуск строків звернення до суду не спростовує встановлених судами обставин, які зазначені в мотивувальних частинах рішень по зазначеній справі. Оскаржуючи рішення національних судів по трудовому спору, відповідач 14.06.2021 звернувся до Європейського Суду з прав людини. Зазначена обставина звільнення відповідача з роботи за статтею, відмова суду у задоволенні позову про поновлення на роботі у зв`язку з безпідставним звільненням, відсутність згоди роботодавця добровільно поновити на роботі, лишила його можливості виконання обов`язку по сплаті аліментів позивачу;
з наведеного слідує, що попри те, що відповідач перебуває в працездатному віці, вимушена втрата майнового стану не містить провини відповідача та є наслідком незалежних від відповідача обставин. Стаття звільнення та наявність судового спору з колишнім роботодавцем стали наслідком систематичної відмови відповідачеві в подальшому працевлаштуванні, що підтверджується доказами, які додає (додаток № 9);
станом на сьогоднішній день відповідач не отримує соціальну допомогу, не перебуває на обліку в службі зайнятості, не має рухомого чи нерухомого майна. Відповідач не має власного житла, відтак після розлучення з позивачкою вимушений орендувати житло, забезпечувати своє життя. За час вимушеного безробіття відповідачем набуто боргових зобов`язань, за які ще нараховані відсотки за прострочення. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відповідач всіма можливими способами намагається захистити порушені права та змінити власний майновий стан;
при цьому, тяжка хвороба, матеріальний та сімейний стан платника аліментів або інші обставини повинні мати істотне значення щодо можливості платника аліментів сплачувати аліменти, чи сплати заборгованість, та пеню;
у зв`язку з тим, що у зустрічному позові просить звільнити від заборгованості по аліментам повністю, то визначення точного розміру заборгованості по аліментам не є необхідним, оскільки незалежно від розміру сума заборгованості є неосяжною для відповідача;
згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості;
за конструкцією норми статті 196 Сімейного кодексу України, для застосування відповідальності у виді пені необхідні дві складові: заборгованість зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, що призвели до виникнення заборгованості. З урахуванням викладеного, первісний позов безпідставний, у якому просить відмовити, а зустрічний позов задовольнити, оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача;
подання позовної заяви оцінює як зловживання процесуальними правами позивачем та представником позивача, оскільки всі учасники справи усвідомлюють, що відсутні підстави для задоволення позову по тій причині, що позов є завідомо безпідставним. Дії позивача по подачі завідомо безпідставного позову, що має штучний характер можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами згідно з п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені чим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України). Згідно з ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч.3 ст. 16 ЦК України та висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №318/89/18). Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, та постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №200/4202/14-ц. У випадку зловживання процесуальними правами адвокатом суд може постановити окрему ухвалу, яка надсилається кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури. Із приписів ст. 44 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вживати заходи у разі невиконання учасником справи його обов`язків. У статті 143 ЦПК наведене визначення заходів процесуального примусу. Подаючи до суду дану позовну заяву, ОСОБА_3 , як адвокат, достовірно знав про обставини справи, які свідчать про відсутність винних дій з боку відповідача як для підстави стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та й сама позовна заява містить завідомо неправдиву інформацію. Зазначені обставини свідчать про зловживання адвокатом Гончаруком А.В. своїми процесуальними правами, як представника особи, яку він представляє. З метою подальшого запобігання зловживання адвокатом процесуальними правами, які полягають у поданні до суду завідомо безпідставних позовів, вважає, що суд зобов`язаний вжити заходів, а саме надіслати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області окрему ухвалу;
відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у разі зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалою від 28.09.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
У судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Проти задоволення зустрічного позову заперечив, вказавши, що обставини, наведені у зустрічній позовній заяві, не є обставинами, які наведене у нормі ст. 197 Сімейного кодексу України для звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
Відповідач за первісним позовом заперечив, вказав що тягар довоедення позовних вимог лежить на позивачу, підтримав вимоги зустрічного позову.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчих проваджень з виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, приходить до наступних висновків.
Згідно зст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненнісвоїх правособа зобов`язанаутримуватися віддій,які моглиб порушитиправа іншихосіб,завдати шкодидовкіллю абокультурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до вимог статті 6 ЦПК України, суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Відповідно дост. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.1ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачає ч. 1ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з частиною 2 цієї ж статті, Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.
За змістом положень ч. 2, 3ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»,кожна дитинамає правона проживанняв сім`їразом збатьками абов сім`їодного зних тана піклуваннябатьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Як слідує з приписів ст. ст. 181, 189, 190 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються. Батьки мають право укласти нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права нааліментидля дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27.10.2017 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8-14).
Заочним рішенням Канівського міськрайоннного суду Черкаської області від 17.01.2019 у спрві № 697/2441/18 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.11.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
Постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юбстиції у Черкаській області Комендант Л.С. від 01.02.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 58255755 з примусового виконання виконавчого листа Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2441/18, виданого 29.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.11.2018 і до досягнення дітьми повноліття (хворотній бік а.с. 6 виконавчого провадження № 58255755).
Постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального упралвіння Міністерства юстиції (м. Київ) Сіленко Л.С. від 08.09.2020 закінчено виконавче провадження № 58255755 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки виконавчвий документ скасовано Канівським міськрайонним судом №697/2441/18 від 01.09.2020.
Рішенням Канівськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 11.11.2020у справі№ 697/2441/18,що залишенебез змінпостановою Черкаськогоапеляційного судувід 29.04.2021, з ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 стягнуто аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.11.2018 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 8-14).
08.06.2021 постановою державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власенко Н.Г. відкрито виконавче провадження № ВП № 65702708 з примусового виконання цього рішення суду від 11.11.2020, виконавчий лист № 697/2441/18, виданий 20.05.2021 (а.с. 7).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню АСВП 65702708, відкритому 08.06.2021, складеного державним виконавцем виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Н.Г., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 становить 89041,91 грн. З розрахунку вбачається, що початок стягнення по виконавчому провадженню - 13.11.2018, борг станом на 31.08.2019 становить 7306,39 грн. (а.с. 116).
Оскільки існує заборгованість по сплаті аліментів, позивач в особі представника на підставі ст. 196 Сімейного кодексу України звернулася до суду з позовом про стягнення пені у розмірі 89041,91 грн. - згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог у сумі, що дорівнює сумі заборгованості по аліментам.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, посилається на життєві обставини, які заважали йому уникнути заборгованості по аліментам, та зазначаючи також про те, що доки позивач не звернулась до суду з позовом, відповідач сплачував аліменти, та вказує на відсутність його вини у виникненні заборгованості.
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.2002, ОСОБА_1 був звільнений з роботи з ТОВ «АТБ-маркет» 25.06.2019 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).
Довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 14.08.2021 підтверджуєвідомості про застраховану особу ОСОБА_1 , його страхувальників та суму заробітку для нарахування пенсії за період2005 - 2020 роки, згідно якої з липня2019 року по грудень 2020 року включно у ОСОБА_1 відсутній заробіток для нарахування пенсії та відсутні страхові внески, як і трудовий стаж за період серпень місяць 2019 року по червень 2020 року (а.с. 67-69).
Як вбачається із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податківДФС України від 14.08.2021 за період з 3 кварталу 2019 року по 2 квартал 2021 року, ОСОБА_1 з 3 кварталу 2019 року отримував матеріальну допомогу по безробіттю протягом повного строку, встановленого законодавством для виплат по безробіттю (а.с. 69).
З ухвали Верховного Суду від 20.04.2021 по справі №697/2951/19 вбачається, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про поновлення на роботі.
Також, ОСОБА_1 паралельно діям по поновленню на роботі проходив співбесіди з метою працевлаштування, проте зазнавав невдач, як вбачається з роздруківки з viber, то 27.07.2020 йому було відмовлено у прийнятті на роботу в силу обставин на попередньому його місці роботи (зазначеної в трудовій книжці причини звільнення).
З копії наказу в.о. директора ПП "Кобра" № 7 від 30.11.2021 "Про прийнятття на роботу ОСОБА_1 " вбачається, що ОСОБА_1 прийнято на посаду юриста підприємства з 01 грудня 2021 року (а.с. 168).
З роздруківки інформації з сайту Українське бюро кредитних історій, актуальної на 04.12.2020, ОСОБА_1 має кредитні зобов`язання(а.с. 74).
ОСОБА_1 житло винаймає на платній основі, що підтверджується чинним договором № 2 від 15.10.2020 оренди квартири (а. с. 92-93).
Листом від 28.02.2020 ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_2 на листи №№7753, 10967 про свої складні життєві обставини (а.с. 61-63).
Відповідачем ОСОБА_1 подані копії медичних документів: заключення лікара Канівського медико-діагностичного центру "Ніколь" від 24.07.2017 про проходження апаратного обстеження (а.с. 202), довідки № 1600 від 10.10.2019, довідки № 196 від 28.01.2020 дільничого лікаря КНП "Канівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Канівської міської ради про перебування на обліку, копії рахунку-фактури № СФ-00000023 від 22.01.2020 Медичного центру ТОВ "Медлюкс" на суму 101200 грн. - вартість відповідних медичних послуг для лікування, виписки КНП "Канівський центр первинної медико-санітраної допомоги" Канівської районної ради з амбулаторної карти ОСОБА_1 з липня 2019 року по травень 2020 року (а.с. 206).
Відповідно доч.8-10ст.7СК України,регулювання сімейнихвідносин маєздійснюватися змаксимально можливимурахуванням інтересівдитини,непрацездатних членівсім`ї. Сімейнівідносини регулюютьсяна засадахсправедливості,добросовісності тарозумності,відповідно доморальних засадсуспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачуватиаліментиза рішеннямсуду абоза домовленістюміж батьками,одержувач аліментівмає правона стягненнянеустойки (пені)у розміріодного відсоткасуми несплаченихаліментів закожен деньпрострочення віддня простроченнясплати аліментівдо дняїх повногопогашення абодо дняухвалення судомрішення простягнення пені,але небільше 100відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачуватиаліментиза рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пеня за прострочення сплати аліментів це вид відповідальності, а не саме зобов`язання.
Згідно зістаттею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормамиЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК України, положення цьогоКодексузастосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумаченнястатті 8 СК Українита частини першоїстатті 9 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що положенняЦК Українисубсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Сімейним кодексомУкраїнине передбаченівипадки,коли винаплатника аліментіввиключається.У такомуразіпідлягають застосуваннюнорми цивільногозаконодавства.Особа,яка порушилазобов`язання,несе відповідальністьза наявностіїї вини(умислуабо необережності),якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Особає невинуватою,якщо вонадоведе,що вжилавсіх залежнихвід неїзаходів щодоналежного виконаннязобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та другастатті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першоїстатті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність вини в несплаті (не повній сплаті) аліментів.
Як зазначено у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), у пункті 22постанови від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що передбаченастаттею 196 СК Українивідповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з не залежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Крім того, за аналогією із цивільним законодавством у цьому випадку слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на утримання дітей виникла не з вини особи, що зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, тому у задоволенні первісного позові слід відмовити.
Розглянувши зустрічний позов про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому такий обов`язок є особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що платника аліментів може бути звільнено за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо він доведе суду наявність у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. При цьому вказана норма права не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для повного або часткового звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Вочевидь, звільнення від сплати заборгованості по аліментам на неповнолітню дитину (дітей) повинно мати місце лише у виключних випадках.
Тобто, в розумінні цих положень закону підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню АСВП 65702708, відкритому 08.06.2021, складеного державним виконавцем виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Власенко Н.Г., заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.10.2021 становить 89041,91 грн. (а.с. 116).
Відповідно до даних виписки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 10.11.2021 ОСОБА_2 (а.с. 141-150) та виписки АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 з 04.04.2020 по 02.07.2020 (а.с. 208), яка ідентифікує платника по виписці ОСОБА_2 , то 07.03.2019 ОСОБА_1 поповнив банківський рахунок ОСОБА_2 на суму 3992,00 грн., 13.02.2019 ОСОБА_1 поповнив банківський рахунок ОСОБА_2 на суму 4012,00 грн., 10.01.2019 ОСОБА_1 поповнив банківський рахунок ОСОБА_2 на суму 3992, 00 грн., 08.12.2018 - ОСОБА_1 поповнив банківський рахуногк ОСОБА_2 на суму 3992, 00 грн., 10.11.2018 - ОСОБА_1 поповнив банківський рахунок ОСОБА_2 з свого мобільного телефона (ідентифікація за номером телефона ОСОБА_1 , який зазначений у позовній заяві ОСОБА_2 ) на суму 4990,00 грн., 12.12.2020 ОСОБА_1 поповнив банківський рахунок ОСОБА_2 на суму 1005,03 грн., 06.11.2020 на суму 3015 грн., 07.10.2020 - на суму 3000 грн., також містяться дані про перерахування коштів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з призначенням платежів: аліменти згідно виконавчого провадження.
Звертаючись до суду з зустрічними позовом ОСОБА_6 просить суд звільнити його повністю від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з 13.11.2018 по 17.08.2021 в повному обсязі, незалежно від цієї суми, яка має уточнюватись, посилаючись на ті ж обставини, які наводив, заперечуючи проти первісного позову про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Суд вважає, що обставини відповідача (звільнення, ніде не працював, перебував на обліку як безробітній, погане самопочуття та медичне обстеження, облік у лікаря, необхідність лікування) є повсякденними і істотного значення не мають та не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
При цьому, суд звертає увагу на те, що, розглядаючи дану цивільну справу, суд виходить з інтересів, в тому числі дітей, та повинен дотриматися балансу між інтересами дітей та їх батьків.
Так, згідно з частиною першою статті 3 Конвенції ООНпро правадитини,від 20листопада 1989року,яка ратифікованаПостановою ВерховноїРади України№ 789ХІІ (78912)від 27лютого 1991року танабула чинностідля України27вересня 1991року,частинами сьомою,восьмою статті7СК України,при вирішеннібудь-якихпитань щододітей судповинен виходитиз найкращогозабезпечення інтересівдітей.В усіхдіях щододітей незалежновід того,здійснюються вонидержавними чиприватними установами,що займаютьсяпитаннями соціальногозабезпечення,судами,адміністративними чизаконодавчими органами,першочергова увагаприділяється якнайкращомузабезпеченню інтересівдитини.Дитині забезпечуєтьсятакий захисті піклування,які необхіднідля їїблагополуччя,беручи доуваги правай обов`язкиїї батьків,опікунів чиінших осіб,які відповідаютьза неїза законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У ст. 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач за первісним позовом звільнена від сплати судового збору.
Так як у первісному позові відмовлено, судовий збір покладається за рахунок держави.
Судом при прийнятті зустрічного позову було задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом про звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду.
Так як у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судовий збір покладається за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Оскільки предметпервісного позовуце стягненняпені запрострочення сплатиаліментів наутримання дітей,а доведеннявідсутності вини,як зазначалосьвище,згідно приписівст.614ЦК України(Глава51ЦК України«Правові наслідкипорушення зобов`язання.Відповідальність запорушення зобов`язання») доводить особа, яка порушила зобов`язання, в даному випадку платник аліментів щодо сплати аліментів на утримання дітей, та приймаючи до уваги, що наявність чи відсутність вини встановлює суд, не вбачається підстав для винесення окремої ухвали стосовно адвоката, який звернувся з позовом до суду в інтересах позивача, на ім`я якої стягуються аліменти на дітей. Більше того, враховуючи, що шлюб між сторонами розірваний, не можна достовірно стверджувати, що позивачці відомі обставини життя відповідача та їх зміна Доводи суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Керуючись ст.ст. 8, 196, 197 СК України, ст. 614 ЦК України, положеннями Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам відмовити.
Судовий збір за первісним та зустрічним позовами віднести за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 25.02.2022.
Суддя Б . В . Євтушенко
