Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 1-кп/582/2/22
Справа № 582/518/20
Копія
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" січня 2022 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів у кримінальне провадження внесене 25 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019200220000239 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Недригайлів Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, розлученого, який працює на посаді лікаря-стоматолога КНП «Недригайлівська лікарня», раніше не судимого
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
У період часу з 00 год. 00 хв. до 01 год. 00 хв. 25.11.2019 ОСОБА_6 прийшов до місця свого проживання по АДРЕСА_2 , де на той час у спальній кімнаті відпочивала його колишня дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв`язку з довготривалими, раніше виниклими неприязними відносинами, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 , діючи умисно, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків від своїх дій у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, відповідно і шкоди здоров`ю ОСОБА_4 та бажаючи настання таких наслідків, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, перебуваючи в квартирі за вищевказаною адресою зайшов до спальної кімнати та схопивши ОСОБА_4 за руку та волосся почав тягнути її до зали, при цьому висловлюючи на її адресу нецензурну лайку та погрози у застосуванні фізичної сили, вимагаючи при цьому від ОСОБА_4 залишити вказану квартиру та переїхати проживати в інше місце. ОСОБА_4 , в результаті дій колишнього чоловіка ОСОБА_6 , в області тім`яної ділянки голови та в області рук відчула сильний фізичний біль.
Перебуваючи в кімнаті зали, ОСОБА_4 вирішила себе захистити від протиправних дій колишнього чоловіка ОСОБА_6 , та сівши колінами на підлогу, при цьому притулившись тулубом та головою до підлоги, закрила голову руками, але ОСОБА_6 , продовжуючи умисел, направлений на спричинення їй тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс близько п`яти ударів ногою в ліву частину тулубу.
Внаслідок вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_4 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 08-10/2020/пп від 23.01.2020, тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді переломів VII, VIII, IX ребер по лопатковій лінії ліворуч, яка ускладнилася розвитком лівостороннього пневмотораксу з колабуванням легені до 2-го міжребер`я. Наявність пневмотораксу у ОСОБА_4 потребувала проведення невідкладного дренування лівої плевральної порожнини, щоб уникнути розвитку загрозливою стану здоров`я - гострої дихальної недостатності та настання смерті постраждалої.
Згідно п. 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайний своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою загрози для життя (згідно п.2.1.3.о даних Правил.) тому, що за звичайним своїм перебігом, без падання невідкладної медичної допомоги, ця травма привела б до загрозливою стану здоров`я (гострої дихальної недостатності).
Обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, не визнав в повному обсязі, пояснив, що не заподіював ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за вказаних у обвинувальному акті обставин, коли і за яких обставин отримала тілесні ушкодження ОСОБА_4 йому не відомо.
Пояснив, що потерпіла ОСОБА_4 є його колишньою дружиною, з якою він проживав в трикімнатній квартирі, що після поділу майна подружжя належить їм по 1/2 частині кожному і вони спільно нею користувалися, при цьому у кожного була окрема кімната.
З приводу цієї квартири у нього з колишньою дружиною неодноразово виникали конфлікти, ОСОБА_4 погрожувала позбавити його цієї власності, ставилася до нього неприязно. Крім того ОСОБА_4 вчиняла з ним сварки, під час яких била посуд, вела себе неадекватно, часто перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Натомість він відносився до неї нейтрально, як до сусідки по квартирі.
24.11.2019 він повернувся додому близько 22 години, може пізніше, був тверезий. В цей час там перебувала ОСОБА_4 , яка була в стані алкогольного сп`яніння, неадекватна. У них виникла сварка з ініціативи потерпілої, але він намагаючись її уникнути, пішов на кухню. Потім ОСОБА_6 побачив, що ОСОБА_4 взяла його мобільний телефон, він відібрав у ОСОБА_4 свій телефон, при цьому вона висловлювалося на його адресу нецензурною лайкою. Бажаючи уникнути конфлікту, він пішов до своєї кімнати та ліг спати.
Вранці 25.11.2019 він прокинувся, нічого незвичного в поведінці ОСОБА_4 не бачив, вона як зазвичай збиралася на роботу. Приблизно о 12 годині цього ж дня йому подзвонили працівники поліції та попросили підійти до них, бо його колишня дружина у лікарні. Від них він і довідався, що у дружини тілесні ушкодження. За його згодою, ОСОБА_6 освідували на стан сп`яніння та також він надав згоду на огляд місця події квартири за місцем їх з потерпілою проживання, який був проведений ввечері 25.11.2019 за його участю та участі понятих. Під час проведення огляду він вказував слідчому на певні обставини, такі як пил на підлозі в залі, відсутність порушення порядку та пояснив, що душова кабінка в ванній зламана, однак його пояснення не були включені в протокол огляду місця події. Зауважень на протокол він після проведення огляду не заявляв, вважаючи що всі його зауваження є на відео.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає що його винуватість у скоєному підтверджується дослідженими протягом судового розгляду кримінального провадження доказами.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила що обвинувачений ОСОБА_6 є її колишнім чоловіком, з яким склалися конфліктні відносини, які були такими як до розірвання шлюбу так і після нього, під час спільного проживанням в спільній квартирі. Конфлікти вчиняв ОСОБА_6 , часто в нетверезому вигляді, під час яких неодноразово вчиняв фізичне насилля щодо неї, виганяв з сином з квартири серед ночі. Причини конфліктів були різні, інколи такою причиною була спільна квартира подружжя, яку ОСОБА_6 вважає своєю. Неприязних відносин з іншими особами у потерпілої не має.
24 листопада 2019 року приблизно о 12 годині дня вона зустрічалася з знайомим майстром ОСОБА_8 , якому показувала приміщення, в яке переводили їх відділення, з метою обговорити вартість ремонту. Після того, вона повернулася додому, де збирала спільного сина сторін в Суми, бо він там навчається. Близько 15 години син поїхав у м. Суми і вона залишилася в квартирі одна, ввечері рано лягла спати бо наступного дня був робочий день понеділок.
Приблизно о 12 годині ночі потерпіла прокинулась від того, що почула нецензурну лайку від свого колишнього чоловіка, який зайшов до її кімнати, ухопив її за руку і за волосся і витяг у залу. Оскільки чоловік набагато сильніший від неї, та до цього дня, неодноразово підіймав на неї руку, вона не опиралася, лише просила припинити знущатися над нею. ОСОБА_6 наніс їй два удари в ліву скроню. Вона боялася, що на обличчі залишаться синці, а завтра треба йти на роботу, тому закрила голову руками та сама сіла на коліна біля дивану, так як вона показала це під час проведення слідчого експерименту, після чого ОСОБА_6 вдарив її в лівий бік ногою без взуття близько 5 разів та пішов свою кімнату. При цьому ніяких розкиданих речей чи порушення звичного порядку в квартирі не було.
Оскільки після нанесення ударів їй було дуже боляче, потерпіла прийняла знеболювальне і спробувала заснути. Поліцію не викликала, так як сподівалася, що нічого більш серйозного ніж забої, не сталося, крім того коли вона раніше зверталася до поліції зі скаргами на поведінку чоловіка, ніякого реагування на це не було.
Вранці потерпіла відчула погіршення свого стану, вона зібралася і пішла на роботу у своє відділення, де попередила, що може піти на лікарняний. Після цього пішла в приймальне відділення, де її оглянув лікар ОСОБА_9 , який спрямував її на проходження рентгену. Після отримання знімку, він встановив що в неї зламані 3 ребра зліва та наявний пневмоторакс, тому її слід негайно госпіталізувати. Вона попросила у лікаря дозволу сходити додому за речами, вдома був ОСОБА_6 , якому вона пояснила що в неї зламані ребра від його дій. Потерпіла зібрала речі та повернулась до лікарні, де лікар ОСОБА_9 , проконсультувавшись з завідувачем торакального відділення в м.Суми вирішив направити її в Суми спеціалізоване відділення. Лікарня надала їй автомобіль та для супроводу медсестру, які доставили її в обласну лікарню, де її одразу по приїзду прооперували і вона перебувала там на лікуванні.
Суд вважає, що пояснення потерпілої ОСОБА_4 послідовні, логічні узгоджуються з поясненнями інших свідків та іншими дослідженими протягом судового розгляду доказами, тому суд оцінює їх як достовірні та покладає в основу вироку. Зауваження захисту, про неправдивість свідчень ОСОБА_4 щодо обставин вчинення злочину, з огляду на те, що з її пояснень вбачається, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а натомість в матеріалах справи наявний висновок медичного огляду на стан сп`яніння ОСОБА_6 , з якого вбачається, що ОСОБА_6 тверезий, суд відхиляє, оскільки огляд ОСОБА_6 на стан сп`яніння проводився о 16 годині 30 хвилин 25.11.2019, тоді як подія, про яку веде мову потерпіла, сталася в період з 00 годин до 01 години 25.11.2019. Крім того ОСОБА_6 не пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що інколи займається ремонтом приміщень. Обвинуваченого особисто він не знає. Потерпілу ОСОБА_4 знає як лікаря стоматолога. Вона до нього звернулася з питання проведення ремонту в кабінеті в приміщенні лікарні. Точної дати події свідок не пам`ятає, пам`ятає, що це був вихідний день. Вони здзвонилися і він прийшов до лікарні, де зустрівся з ОСОБА_6 , оглянули кабінет, обговорили ремонт хвилин 30 та розійшлися. Ніяких ушкоджень на ній він не бачив, вона ні на кого не скаржилась. Пізніше цього ж дня він її випадково побачив в магазині «Мікс». Тілесних ушкоджень на ній не бачив.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що працювала медсестрою стоматологічного відділення Недригайлівської лікарні, а потерпіла була завідувачем стоматологічного відділення, неприязних стосунків з потерпілою та обвинуваченим не має. Раніше тілесних ушкоджень на ній не бачила, але зі слів потерпілої їй було відомо, що з обвинуваченим у неї часто бувають конфлікти. Зранку 25.11.2019 ОСОБА_4 прийшла у відділення та повідомила, що їй погано, і вона зараз піде в хірургічне відділення. При цьому вона важко дихала і трималася з стіну. Тілесних ушкоджень свідок на ній не бачила. Після 12 години прийшли працівники поліції, від яких свідку стало відомо про те, що у ОСОБА_4 є тілесні ушкодження.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , пояснила, що з 2012 року працює старшою медсестрою стоматологічного відділення Недригайлівської лікарні, а потерпілу та обвинуваченого знає як співробітників лікарні, неприязних стосунків з потерпілою та обвинуваченим не має.
25.11.2019 прийшла ОСОБА_4 , сказала що погано себе почуває, при цьому вони з нею разом зайшли до окремого приміщення, де ОСОБА_4 розказала свідку, що вночі її побив чоловік обвинувачений ОСОБА_6 . Потерпіла сказала, що погано почувається та піде в приймальне відділення на обстеження. Після того, через деякий час їй подзвонила головна медична сестра та пояснила, що свідок повинна супроводжувати ОСОБА_4 в торакальне відділення до обласної клінічної лікарні м.Суми. ОСОБА_4 машиною швидкої допомоги в супроводі свідка була доставлена в торакальне відділення. Під час того, як свідок та потерпіла їхали до м. Суми, остання розказала, що колишній чоловік ОСОБА_6 під час побиття був у стані алкогольного сп`яніння, спочатку вдарив, потерпіла впала на підлогу та захищала голову, а він бив. Свідку також було відомо, що між потерпілою та обвинуваченим виникали конфлікти й раніше, свідок бачила неодноразово у ОСОБА_4 синці на руках і на обличчі, про які ОСОБА_4 , говорила, що їх наніс чоловік.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , лікар-хірург Недригайлівської лікарні, пояснив що потерпілу та обвинуваченого знає як колег, неприязних стосунків з потерпілою та обвинуваченим не має. 25.11.2019 близько 09 години до приймального відділення лікарні звернулася ОСОБА_4 зі скаргами на біль в грудній клітині та задишку. Зі слів потерпілої побив чоловік. Після рентгенографії з`ясувалося, що у потеплілої зламано три ребра та наявне ускладнення пневмоторакс. Симптомів алкогольного сп`яніння у ОСОБА_4 , на його думку, не було, чи обстежувалась ОСОБА_4 на стан сп`яніння, свідку не відомо. Проконсультувавшись з завідуючим торакального відділення обласної клінічної лікарні, у зв`язку з станом пацієнтки було прийнято рішення про транспортування її до торакального відділення обласної клінічної лікарні, оскільки можливості обласної лікарні в наданні допомоги при таких ушкодженнях кращі. Додатково пояснив, що таке ускладнення як пневмоторакс потребує негайного лікування, чим пізніше надається допомога, тим тяжчі від нього наслідки. Ненадання допомоги може привести до летального наслідку.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , син потерпілої та обвинуваченого, пояснив що, скільки себе пам`ятає, батьки між собою конфліктували, часто перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, при цьому батько в стані алкогольного сп`яніння більш агресивний. Неодноразово був свідком того, що у матері після конфлікту з батьком були синці. Свідок в конфліктах намагався примирити сторони, інколи відвозив матір до її друзів, інколи викликав поліцію, інколи батьки матері навіть забирали її до себе додому. 24.11.2019 близько 15 години він поїхав на навчання до м.Суми на власному автомобілі. Дома залишилась тільки мати, тілесних ушкоджень у матері не було. Вранці 25.11.2019 свідку передзвонив поліцейський та почав розпитувати про обставини побиття матері, від нього свідок довідався, що мати знаходиться в торакальному відділенні в обласній лікарні з ушкодженнями. Він одразу поїхав до матері в лікарню і від неї довідався, що вночі прийшов п`яний батько та побив її ногами.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що є рідним братом потерпілої ОСОБА_4 , з сестрою відносини добрі, з обвинуваченим не спілкується. Пояснив, що на його думку, шлюб сестри був неблагополучний від самого початку, неодноразово батьки та він забирали ОСОБА_4 за місцем свого проживання в Харківську область в тяжкому психоемоційному стані через конфлікти з чоловіком. Один з таких конфліктів стався і в присутності свідка та членів їх сім`ї під час святкування Нового року.
Приблизно о 12 годині 25.11.2019 свідку зателефонував племінник ОСОБА_12 та повідомив, що його мати, сестра свідка, знаходиться в тяжкому стані в лікарня. Приблизно о 15 годні того ж дня свідок прибув у Суми в лікарню, де побачив сестру після оперативного втручання в тяжкому стані. З пояснень сестри, ушкодження їй заподіяв колишній чоловік. Свідок ще неодноразово приїздив до сестри в лікарню, а після того як її виписали, він з батьками забрали ОСОБА_4 , додому в Краснокутський район, де вона була близько місяця.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є подругою ОСОБА_4 . З обвинуваченим ОСОБА_6 свідок не спілкується, відносини нейтральні. Пояснила, що неодноразово ОСОБА_4 приїзжала до неї сама, або привозив її син ОСОБА_15 через конфлікти з чоловіком з ушкодженнями на обличчі, на руках. Також одного разу вона була свідком того, як обвинувачений ОСОБА_6 прилюдно вчинив конфлікт з ОСОБА_4 , та застосовував до неї фізичну силу. Наявність цього конфлікту підтвердив і обвинувачений ОСОБА_6 , який під час допиту свідка пояснив, що йому не сподобалась поведінка дружини в кафе і він вимушений її з нього вивести і змусити піти додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що є сусідом обвинуваченого та потерпілої, проживає в тому ж будинку на першому поверсі. З сторонами кримінального провадження відносини сусідські, не близькі. Був запрошений як понятий при проведенні огляду місця події в квартиру ОСОБА_17 разом з іншим чоловіком, якого не знає. До цього в їх квартирі був кілька разів. При проведенні огляду, застосовувалась відео зйомка, оглядалася вся квартира, звична обстановка в квартирі не була порушена, речі були на місці, не пам`ятає, щоб хтось з присутніх (слідча, ОСОБА_6 чи інший понятий) акцентував увагу на стан душової кабінки в ванній кімнаті, чи на тому, був чи ні пил на підлозі в кімнаті з диваном і телевізором, візуально в квартирі було чисто. Після проведення огляду слідча зачитала протокол, зауважень на нього у свідка не було. Не було зауважень щодо протоколу і у іншого понятого, якого він не знає, та в ОСОБА_6 . Свідок підписав протокол та пішов додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_6 , їх дружба ґрунтується на тому, що вони часто надають один одному різні послуги, зокрема ОСОБА_6 позичав свідку свій трактор, а свідок натомість виконував певні роботи на прохання ОСОБА_19 , з потерпілою відносини нейтральні. Свідок був запрошений для участі у проведенні огляду в квартирі ОСОБА_17 . Огляд проводився в присутності ОСОБА_6 , який звертав увагу слідчої на те, що в ванній кімнаті зламана душова кабіна і хитається, а в кімнаті, де наче була подія, в кутку лежав пил та стояв котячий туалет, наповнювач з якого був розсипаний. Також велася відеозйомка. Після проведення огляду слідча прочитала протокол. Зауважень на нього від ОСОБА_6 , іншого понятого чи свідка не було. Понятий підписав протокол і пішов додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що потерпілу та обвинуваченого знає як сусідів, відносини не дуже близькі, неприязних стосунків з потерпілою та обвинуваченим не має. Поживав за адресою АДРЕСА_3 близько 11 років. Інколи через стіну чув, що потерпіла та обвинувачений сварилися, але у зв`язку з чим конкретно не знає. Щодо подій 24.11.2019-25.11.2019 пояснив, що вночі нічого не чув, особисто свідком сварки не був, тілесних ушкоджень на ОСОБА_4 не бачив. Про обставини даної справи стало відомо від працівників поліції.
В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитана свідок ОСОБА_21 , яка пояснила, що має дружні стосунки з обвинуваченим. В день події ОСОБА_6 заїхав до неї на автомобілі приблизно о 18-30 і вони разом проводили час, розмовляли і каталися на автомобілі, спиртного не вживали. Приблизно о 22 годині 30 хвили а може і пізніше ОСОБА_6 відвіз свідка додому а сам поїхав в невідомому свідку напрямку. ОСОБА_6 , зі свідком подробиць свого особистого життя не обговорював.
Крім пояснень потерпілої та свідків винуватість ОСОБА_6 також підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:
- протоколом огляду місця події від 25.11.2019 (т.1 а.с.188-190), з якого вбачається, що оглянута квартира АДРЕСА_4 , При проведенні огляду встановлено, що загалом обстановка залі не порушена, в слідів боротьби, сварки, будь яких підозрілих нашарувань, накладень на підлозі, килимі, речах, які знаходилися в залі не виявлено. Не встановлено таких слідів і в інших приміщеннях квартири. Зауваження захисника про те, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом у зв`язку з тим, що огляд в житлі мав проводитися за правилами проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді з обов`язковою участю адвоката суд відхиляє, оскільки це огляд проводився за згодою співвласника житла ОСОБА_6 , про що свідчить його заява (т.1 а.с.187). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 у справі № 159/451/16к ( п.36). Крім того обвинувачений в судовому засіданні не заперечував того факту, що надав дозвіл працівникам поліції проводити огляд місця події в квартирі та сам брав в ньому участь. Відсутність відеозапису цієї слідчої дії не є підставою для визнання протоколу недопустимим, оскільки ст.237 КПК не містить такої вимоги як обов`язкової до проведення огляду місця події. Інші зауваження захисту до протоколу, як от відсутність часу початку та закінчення огляду, відсутність потерпілої при огляді місця події, суд відхиляє, як такі що є несуттєвими та не порушили права обвинуваченого. Твердження захисту, про те, що до протоколу не були внесенні всі встановлені при огляді обставини, суд відхиляє, так як протокол був зачитаний вголос всім учасникам, від понятих та обвинуваченого, зауважень до нього не надійшло.
Оцінюючи як доказ протокол огляду місця події від 25.11.2019 та у зв`язку з ним пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та понятого ОСОБА_18 , суд зауважує, що огляд місця події проводився без потерпілої, яка в цей час перебувала в лікарні в м.Суми та не могла вказати слідчому на точне місце, де вона знаходилася кімнаті зали під час побиття. Обвинувачений ОСОБА_6 стверджував, що не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , тобто, враховуючи такі його пояснення, можна дійти висновку, що на момент проведення огляду він також не міг знати де точно в кімнаті знаходилася ОСОБА_4 в момент заподіяння їй тілесних ушкоджень.
Отже, пояснення обвинуваченого та понятого ОСОБА_18 про наявність/відсутність пилу в певних частинах кімнати, де була побита ОСОБА_4 , зламану душову кабінку, на які начебто вказував ОСОБА_6 та слідча під час проведення огляду місця події, суд оцінює критично та вважає, що вони не можуть свідчити про невинуватість ОСОБА_6 . Крім того, про те, що такі обставини були виявлені під час проведення огляду місця події (наявність пилу, зламана душова кабінка), не вказував при допиті інший понятий ОСОБА_16
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.12.2019 (т.2, а.с.1-4) з відео додатком до нього з участю потерпілої ОСОБА_4 , та її представника ОСОБА_22 , під час якого ОСОБА_4 розповіла та продемонструвала механізм нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_6 . Відсутність підпису представника потерпілої ОСОБА_22 в кінці протоколу в розділі «Учасники» є формальною помилкою, яка не впливає на законність цієї слідчої дії та не є підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки участь представника потерпілої при проведенні цієї слідчої дії не є обов`язковою;
- висновком експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_23 № 1016 від 28.11.2019 (т.1,а.с.171), з якого вбачається, що під час обстеження ОСОБА_4 в Недригайлівській ЦРЛ та в торакальному відділенні СОКЛ виявлені тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки - переломи 7,8,9-го ребер зліва, що супроводжувались пнемогідротораксом зліва. Дані ушкодження, враховуючи їх характер, утворилися від дії тупих предметів, та могли утворитись при нанесенні ударів ногами в грудну клітку зліва, як було продемонстровано потерпілою під час проведення слідчого експерименту;
- висновком судово медичного експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_23 №933(т.1. а.с.172), з якого вбачається, що під час обстеження ОСОБА_4 в Недригайлівській ЦРЛ та в то-ракальному відділенні СОКЛ виявлені тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки - пе¬реломи 7,8,9-го ребер зліва, що супроводжувались пнемогідротораксом зліва. Дані ушкодження, враховуючи їх характер, утворилися від дії тупих предметів, по механіз¬му удару-стиснення, та могли утворитись при нанесенні ударів руками, ногами та подібними предметами. Кількість травматичних впливів або місць прикладання травмуючої сили не менше двох. Зазначені ушкодження могли утворитися в час та при обставинах, вказаних в постанові, що підтверджується даними медичної документації;
- висновком судово-медичної експертизи за матеріалами справи №08-10/2020/пп (т.1 а.с.175-181), яка була проведена фахівцями Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 мала місце закрита травма грудної клітини у вигляді переломів VII, VIII, IX ребер по лопатковій лінії ліворуч, яка ускладнилася розвитком лівостороннього пневмотораксу з колабуванням легені до 2-го міжребер`я. Закрита травма грудної клітини у постраждалої ОСОБА_4 утворилася від неодноразової дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контакту, якими могли бути кулаки та ноги, можливо в той час, на який вона вказує при допиті та проведенні слідчого експерименту. Показання ОСОБА_4 , які вона надала при проведенні слідчого експерименту
відповідають судово-медичним даним в т.ч. і тим, що отримані при дослідженні медичної документації, в частині способу та механізму спричинення їй тілесних ушкоджень. Судово-медичних даних, які б вказували на утворення тілесних ушкоджень у
ОСОБА_4 при падінні з висоти власного зросту з прискоренням або без такого, не встановлено.
Захисник обвинуваченого заявила про те, що висновки експертів є неповними та не об`єктивними з огляду на те, що експертами не досліджувався відеозапис слідчого експерименту.
Зауваження захисту є неточним, оскільки дійсно, допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_23 та ОСОБА_24 пояснили, що відео слідчого експерименту не дивилися, обмежилися дослідженням змісту протоколу.
Разом з тим, допитана в судовому засідання експерт ОСОБА_25 , голова комісії, пояснила, що вона та інші члени комісії досліджували відеозапис, доданий до протоколу слідчого експерименту, експерт чітко пам`ятає, як потерпіла показувала, як були нанесені їй ушкодження в лівий бік.
Відповідно до ст. 69 КПК експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
Експерт має право, серед іншого: знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження; заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи; викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання, тощо.
Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.
Експерт зобов`язаний:1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз`яснити його;2) прибути до суду і дати відповіді на запитання під час допиту;
Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
З наведеного слід прийти до висновку, що експерт, з врахуванням його кваліфікації, досвіду та стажу роботи, спеціалізації самостійно визначає, які матеріали та в якому обсязі слід дослідити для надання відповідей на поставлені перед ними питання.
Як вбачається з експертних висновків, вони проводилися кваліфікованими експертами, які мають значний стаж роботи, належна кваліфікація експертів сторонами не ставилася під сумнів. При проведенні експертиз ніхто з експертів не звертався з клопотаннями про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, не повідомляв про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних знань. Крім того сам протокол слідчого експерименту з потерпілою мітить докладний опис обставин при яких вона отримала тілесні ушкодження. З огляду, на наведене, суд відхиляє зауваження захисника з цього приводу.
Визначаючи ступінь тяжкості заподіяних потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, суд бере за основу висновок судово-медичної експертизи за матеріалами справи № 08-10/2020/пп, яка була проведена фахівцями Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи та висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи № 25 від 11.05.2021, яка була проведена КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи», які узгоджуються між собою та відповідають поясненням допитаного в судовому засіданні лікаря ОСОБА_9 , медичній документації.
Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за матеріалами справи №08-10/2020/пп, у ОСОБА_4 мала місце закрита травма грудної клітини у вигляді переломів VII, VIII, IX ребер по лопатковій лінії ліворуч, яка ускладнилася розвитком лівостороннього пневмотораксу з колабуванням легені до 2-го міжребер`я. Наявність пневмотораксу у ОСОБА_4 потребувала проведення невідкладного дренування лівої плевральної порожнини, щоб уникнути розвитку загрозливого стану здоров`я - гострої дихальної недостатності та настання смерті постраждалої. Згідно п. 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Таким чином, дана закрита травма грудної клітини у ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою загрози для життя (згідно п. 2.1.3.о даних Правил...) тому, що за звичайним своїм перебігом, без надання невідкладної медичної допомоги, ця травма привела б до загрозливого стану здоров`я (гострої дихальної недостатності).
У зв`язку з наявності суперечливих висновків щодо тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої ОСОБА_4 , а саме висновку експерта ОКЗ «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_23 №933( т.1 а.с.172-173) та висновку судово-медичної експертизи за матеріалами справи № 08-10/2020/пп, яка була проведена фахівцями Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ( т.1 а.с.175-181), судом було частково задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , та призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи»
На вирішення даної експертизи було поставлено лише ті питання, щодо яких існувала розбіжність у висновках №933 та № 08-10/2020/пп, щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які не вдалося усунути одночасним допитом експерта ОСОБА_23 та керівника групи експертів ОСОБА_25 та експерта ОСОБА_24 , оскільки щодо інших висновків суперечностей в експертів не виникало, що вони особисто підтвердили суду.
Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 25 від 11.05.2021, яка була проведена КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» ( т.3 а.с.6-20) комісія експертів дійшла таких висновків : «згідно до даних, що маються в наданій для проведення даної експертизи медичній документації, приймаючи до уваги результати попередньо проведених судово-медичних експертиз, судово-медична експертна комісія вважає, що у громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мались тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки з переломами 7 ребра зліва по середньо-пахвовій та 8,9 ребер зліва по лопатковій лініям, яка в своєму перебігу ускладнилась виникненням лівобічних пневмотораксу (скупченням повітря в плевральній порожнині) зі стисненням легені до рівня 2 міжреберного проміжку та гемотораксу (скупченням рідкої крові в плевральній порожнині).
Слід зазначити, що описані вище патологічні стани по своїй суті є прогресуючими в часі, тобто без надання медичної допомоги, за рахунок динамічного збільшення як повітря, так і рідкої крові в плевральній порожнині, вони призводять до значного стиснення легені, що в подальшому може призвести до повної втрати здатності легені до газообміну (дихання).
Так, вже на момент госпіталізації у потерпілої мались дихальна недостатність другого ступеня, а згідно даних, отриманих під час проведення загального аналізу крові від 25.11.2019 (значне зменшення кількості еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту) ознаки крововтрати.
Вказане (що цілком логічно і клінічно обумовлено) з метою збереження здоров`я та життя пацієнтки потребувало проведення хірургічного втручання - дренування плевральної порожнини, що і було зроблено.
Отже, описаний вище комплекс тілесних ушкоджень, за вказаних вище причин, як такий, що згідно до п. 2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» є небезпечним для життя в момент його заподіяння, оскільки він «...без надання медичної допомоги, за своїм звичайним перебігом, закінчується або може закінчитись смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при оцінці загрози для життя таких ушкоджень»
Відповідно до п. 2.1.2, 2.1.3.о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних сних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», описаний вище комплекс тілесних ушкоджень в сукупності, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.»
Про необхідність негайного оперативного втручання для запобігання смерті у випадку наявності у потерпілого пневмотораксу надавав пояснення і допитаний як свідок лікар ОСОБА_9 , який пояснив, що після того як було встановлено, що у ОСОБА_4 наявний пневмоторакс, було прийняте рішення невідкладно направити її до спеціалізованогоо торакального відділенння СОКЛ для проведення оперативного втручання, оскільки з плином часу негативні наслідки від пневмотораксу тільки наростають і стан потерпілої особи погіршується.
З медичної документації (виписного епікризу) вбачається що 25.11.2019 ОСОБА_4 було проведено операцію по дренуванню лівої плевральної порожнини.
З наведених вище підстав суд відхиляє висновок № 933 (т.1 а.с.172-173), який проведений експертом «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_23 в частині встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_4 , відповідно до якого вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя, спричинили тривалий розлад здоров`я і за цими ознаками відносяться до СЕРЕДНЬОЇ тяжкості тілесних ушкоджень, не узгоджується з обставинами справи.
Також суд зауважує, що відсутні розбіжності у висновках експертів і щодо визначення пунктів «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», оскільки експертний висновок № 08-10/2020/пп, яка була проведена фахівцями Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи і експертний висновок № 25 КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» містять посилання на п.п. 2.1.2, 2.1.3.о згаданих правил.
Також суд бере до уваги на підтвердження пояснень потерпілої та свідків, які стверджували про наявність конфліктних відносини у колишнього подружжя ОСОБА_17 та підтвердження вчинення злочину з мотивів раніше виниклих неприязних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 матеріали перевірок ЖЕО за зверненнями ОСОБА_4 про вчинення щодо неї насильницьких та інших дій з боку ОСОБА_6 ( т.1, 206-213, а.с. 217-249). Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 88 КПК України такі відомості є допустимими доказами.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. (Постанова ВС ККС у справі №712/13361/15 від 12 червня 2018 року)
Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 листопада 2019 року по справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195км18) і зводиться до того, що, хоча відповідно до частини другої статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів.
Оцінивши досліджені протягом судового розгляду кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд прийшов до переконання що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена та його дії, які виразилися в умисному нанесенні потерпілій ОСОБА_4 близько п`яти ударів ногою в ліву частину тулуба, внаслідок чого у потерпілої утворилася закрита травма грудної клітини, яка ускладнилася розвитком лівостороннього пневмотораксу та потребувала невідкладного медичного втручання для уникнення смерті потерпілої кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також позицію прокурора, потерпілої та сторони захисту.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого заподіяв тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , небезпечне для життя в момент заподіяння.
Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до статті 66 КК України, не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, органом досудового розслідування не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Прокурор, зважаючи на те, що обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину не визнав, у скоєному не покаявся, заподіяну шкоду не відшкодував, просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_26 просили призначити ОСОБА_6 максимально сурове покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки ОСОБА_6 свою винуватість у скоєному не визнав, у потерпілої пробачення не попросив, заподіяну шкоду не відшкодував.
Захисник та обвинувачений вважають, що обвинувачення не довело винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, якою передбачено покарання за вчинений злочин.
В судових дебатах прокурор, посилаючись на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, просив обрати обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання за цим злочином ОСОБА_6 може переховуватись від суду.
Потерпіла та її представник проти обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не заперечували.
Захисник обвинуваченого та обвинувачений вважають, що відсутні підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків , передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст.374 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд бере до уваги те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Усвідомлення невідворотності покарання за вчинення тяжкого злочину, виключно у виді позбавлення волі, дає достатньо обґрунтованих підстав вважати, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_6 зможе переховуватися від суду, тобто наявний ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України.
Разом з тим, суд враховує поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , який не ухилявся від суду, та не з`являвся в судові засідання лише з поважної причини.
Тому суд вважає, що до ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язків, що передбачені ст. 194 КПК України.
Визначаючи обсяг обов`язків, які слід покласти на обвинуваченого, суд бере до уваги що злочин вчинено щодо колишнього подружжя.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особою, яка постраждала від домашнього насильства є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
З огляду на те, що ОСОБА_6 вчинено злочин, пов`язаний з домашнім насильством, суд вважає, що в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , до обвинуваченого ОСОБА_6 , крім обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, слід застосувати також кілька обмежувальних заходів, передбачених ч. 6 цієї ж статті.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно зі ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).
З аналізу наведених вище норм, суд приходить до переконання, що норми ЦПК щодо обовязку подання доказів сторонами не суперечать засадам кримінального судочинства.
Разом з обвинувальним актом до суду надійшов цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_6 коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, в якому позивач просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 , 7 505,84 грн витрачених КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» на стаціонарне лікування ОСОБА_4 . На підтвердження заявлених вимог до позову додано лист головного лікаря КПН СОР( т.1 а.с.29) , з якого вбачається, що сумарні витрати на лікування ОСОБА_4 з 25.11.2019 по 03.12.2019 складають 7 505,84 грн.
Потерпілою ОСОБА_4 подано позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_6 7505,84 грн майнової шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди. У судовому засідання потерпіла та її представник ОСОБА_5 підтримали позов тільки в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
Обвинувачений та його захисник цивільні позови не визнали з огляду на те, що ОСОБА_6 не вчиняв злочину, в якому обвинувачується. Крім того захисник обвинуваченого вважає, що ОСОБА_4 не обґрунтувала розмір нанесеної їй моральної шкоди. Доказів на спростування позиції Департаменту фінансів та потерпілої щодо їх позовних вимог не надали.
Оскільки суд вважає винуватість ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 121 КК України доведеною, а сторона захисту не надала доказів на спростування розміру витрат понесених державою на лікування ОСОБА_4 , суд вважає доведеним їх розмір. Тому цивільний позов Департаменту фінансів Сумської ОДА на загальну суму 7 505,84 грн підлягає задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Суд вважає, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 , заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала фізичного болю та душевних страждань внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого, а саме завдання їй тілесних ушкоджень, що призвело до тимчасової втрати працездатності, тимчасового порушення її нормальних життєвих зв`язків.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань потерпілої, яких вона зазнала внаслідок отриманої травми. При цьому суд також бере до уваги, що ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненому не визнав, не покаявся і не попросив пробачення у потерпілої.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, який є справедливим та достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
У Х В А Л И В :
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки:
1) прибувати суду за першою вимогою;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3) заборонити ОСОБА_6 перебувати в місці проживання потерпілої ОСОБА_4 ;
4) заборонити ОСОБА_6 наближатися ближче ніж на 25 м до місця, де потерпіла ОСОБА_4 може тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин (крім приміщення суду).
Цивільний позов Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації про стягнення з ОСОБА_6 коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Недригайлів, Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (отримувач: ГУК у Сумській області/Сумська обл./24060300, банк отримувача: Казначейств України (ЕАП), код отримувача 37970404, рахунок отримувача UA558999980314050544000018001, призначення платежу: «Інші надходження) кошти у розмірі 7505,84 грн, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 .
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Недригайлів, Сумської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Петропілля Лозівського району Харківської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя: ОСОБА_1
