Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 308/9209/20

провадження № 61-1513св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року у складі судді Малюк В. М. про відмову у відкритті провадження та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,

Короткий зміст вимог позовної заяви

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» (далі - ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко») звернулося до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-Рейн» (далі - ТОВ «ЮГ-Рейн»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві, про стягнення (витребування з володіння) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Позов мотивований тим, що хоча спір стосується відчуження та набуття корпоративних прав, позивач не є учасником спірних корпоративних правовідносин. Позовні вимоги заявлені не лише до ТзОВ «ЮГ-Рейн», але й до фізичних осіб, на майновий статус яких вплине рішення суду у випадку задоволення позову. У позивача з фізичними особами - відповідачами немає господарських, зокрема корпоративних відносин. Якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не можна здійснити шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, то належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Спір виник у зв`язку з виконанням рішення Господарського суду Закарпатської області від 3 жовтня 2012 року у справі № 5008/579/2012 про стягнення з позивача на користь ТзОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» кредитної заборгованості. Господарський суд Закарпатської області в ухвалі від 06 вересня 2018 року відмовив у задоволенні заяви позивача про поворот виконання рішення у справі № 5008/579/2012 про стягнення кредитної заборгованості з позивача на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» (це товариство у виконавчому провадженні суд замінив на правонаступника - ОСОБА_3 , на користь якої позивач виконав рішення суду у вказаній справі). Оскільки апеляційний суд визнав незаконною означену заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні, ОСОБА_3 безпідставно набула право власності на майно, належне позивачу, у порядку виконання рішення суду у справі № 5008/579/2012, а в подальшому протиправно передала його в іпотеку та відчужила на користь іншої особи; вказане стало підставою для звернення позивача з позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості незаконно відчуженого майна. Станом на дату заявлення вказаного позову про стягнення коштів ОСОБА_3 була єдиним засновником та одноосібним власником ТзОВ «ЮГ-Рейн», вартість чистих активів якого станом на 31 грудня 2018 року за даними балансу складала 5 433 200 грн. ОСОБА_3 також була єдиним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира). З метою ухилення від повернення позивачу коштів, 22 листопада 2019 року ОСОБА_3 відчужила корпоративні права у ТзОВ «ЮГ-Рейн» на користь своєї матері ОСОБА_1 та подарувала останній належну їй квартиру. А тому позивач був вимушений звернутися з позовом до суду про визнання недійсними договору про відчуження корпоративних прав і договору дарування, укладених 22 листопада 2019 року. У подальшому ОСОБА_1 шляхом укладення удаваного правочину передала в іпотеку своїй підлеглій ОСОБА_4 квартиру, а на користь ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_4 ) відчужила корпоративні права у ТОВ «ЮГ-Рейн» в обсязі 99 %, що оформлено протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «ЮГ-Рейн» від 25 червня 2020 року № 2/2020, внаслідок чого ОСОБА_2 стала кінцевим бенефіціарним власником цієї юридичної особи. Означені дії свідчать про ухилення ОСОБА_3 від повернення позивачу безпідставно набутого майна (його вартості), що стало підставою для звернення з цим позовом до суду. ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» просило:

визначити статутний капітал ТОВ «ЮГ-Рейн» в розмірі 1 000,00 грн;

витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн» у розмірі 1 %;

витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн» у розмірі 99 %.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що до корпоративних спорів відносяться, зокрема, спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у справі є юридична особа ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко», відповідачами є: ТОВ «ЮГ-Рейн», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» просило: визначити статутний капітал ТОВ «ЮГ-Рейн» в розмірі 1 000,00 грн; витребувати з володіння

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частку в статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн» у розмірі 1 %; витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_3 частку у статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн» у розмірі 99 %. У позові вказано, що вимоги висунуті не тільки до юридичної особи - ТОВ «ЮГ-Рейн», а й до фізичних осіб, на майновий статус яких вплине рішення про задоволення позову. Водночас господарські відносини, в тому числі корпоративні, між позивачем та відповідачами-фізичними особами відсутні. Проте суд першої інстанції не погодився із цим висновком, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 липня 2020 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є засновниками (учасниками) юридичної особи - ТОВ «ЮГ-Рейн», відповідач ОСОБА_3 є керівником зазначеної юридичної особи. Тому у випадку задоволення позовних вимог ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» будуть припинені права та обов`язки відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як учасників ТОВ «ЮГ-Рейн», а отже і їх корпоративні права, які є складними і до яких належать як майнові (право на частку прибутку, право на оплату вартості майна при виході з товариства, тощо), так і немайнові права (право брати участь в управлінні справами товариства, право виходу із товариства тощо), визначені законом та установчими документами. Стосовно відповідача ОСОБА_3 , то згідно з прохальною частиною позовної заяви, до нього не заявлено позовних вимог. Суди зазначили, оскільки спір у цій справі стосується часток у статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн» та розпорядження корпоративними правами, тому за своєю правовою природою цей спір є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, як це прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 20 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» надійшла касаційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, в якій представник ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» просить скасувати оскаржені рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі представник ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» зазначає, що між сторонами корпоративні чи будь-які інші господарські відносини відсутні. Спір про право, за вирішенням якого звернувся позивач стосується відновлення платоспроможності ОСОБА_3 для подальшого відшкодування на користь позивача вартості незаконно набутого майна. ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» не є учасником ТОВ «ЮГ-Рейн», тому спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Позивач зазначає, що троє з чотирьох відповідачів є фізичними особами без статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Спір про право, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, стосується відновлення платоспроможності ОСОБА_3 з метою подальшого відшкодування позивачеві вартості незаконно набутого нею майна.

Зміст відзиву

У березні 2021 року ОСОБА_3 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення -без змін. ОСОБА_3 зазначає, що спір у цій справі стосується часток у статутному капіталі ТОВ «ЮГ-Рейн», тому за своєю правовою природою цей спір є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у передано справу № 308/9209/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу № 308/9209/20 повернуто на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3) частини першої статті 20 ГПК України).

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19) зазначено, що «відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України). Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи. Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування частки у статутному капіталі товариства від 19 червня 2017 року) та частини першої статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування частки у статутному капіталі товариства від 02 серпня 2018 року) учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив про порушення його корпоративних прав як учасника СТОВ «Дніпро», вказав, що він має частку у статутному фонді товариства та посилається на порушення права управління товариством унаслідок відчуження за спірними правочинами часток у статутному капіталі СТОВ «Дніпро» і, як наслідок, вступ до цього товариства нового учасника ОСОБА_2 без рішення загальних зборів учасників товариства. Якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги про визнання незаконними реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про склад учасників цього товариства, проведені в Єдиному державному реєстрі, та скасування цього запису порушенням у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника (акціонера), то цей спір належить до юрисдикції господарських судів. Отже, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 (провадження № 12-4гс19)). За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що за суб`єктним складом учасників процесу (позивачем та відповідач - ОСОБА_2 у справі є фізичні особи) цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є необґрунтованим, оскільки такий спір має ознаки корпоративного».

У справі, що переглядається:

суди не врахували, що ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» не є учасником ТОВ «ЮГ-Рейн», тобто не є учасником корпоративних правовідносин; у позивача з фізичними особами-відповідачами немає господарських, зокрема корпоративних, відносин;

суди не звернули увагу на те, що ТОВ «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» прагне відновити склад учасників товариства, який існував до порушення його прав або інтересів, у зв`язку із наявністю у позивача майнових вимог до ОСОБА_3 ;

спір про право, за вирішенням якого до суду звернувся позивач, стосується відновлення платоспроможності ОСОБА_3 з метою подальшого відшкодування позивачеві вартості незаконно набутого нею майна;

вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про те, що дану справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку що: ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасувати.

Передати справу № 308/9209/20 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 вересня 2020 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук