Справа № 344/3764/21
Провадження № 22-ц/4808/27/22
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Пацаган В.В.,
з участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Міськів Оксани Тарасівни на рішення Івано-Франківського міського суду, у складі судді Атаманюка Б.М., ухвалене 05 жовтня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 08 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг,
в с т а н о в и в :
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що у лютому 2020 року звернулась до Лікувально-діагностичного центру «Лічниця Ткачука» за медичними послугами з лікування та протезування зубів. Відтак, між сторонами виникли договірні правовідносини. Стоматологічні послуги надавались лікарем ОСОБА_5 з лютого по серпень 2020 року. Разом з тим, протезування було виконано неякісно, внаслідок чого у неї з`явилась біль та дефекти зовнішнього вигляду обличчя. На думку позивачки, погіршення її стану здоров`я настало після надання медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах недотримання обов`язкових умов лікування, що підтверджується висновком клініко-експертної оцінки. Крім того, в порушення наказу Міністерства охорони здоров`я від 14 лютого 2012 року №110 лікарем не велась медична картка стоматологічного хворого форми 043/о.
При цьому, за отримані послуги вона оплатила 64 930,00 грн, проте в порушення норм законодавства платіжних документів підприємець їй не видавав. У зв`язку з неналежним лікуванням позивачка була змушена звернутись до інших лікарів і за усунення недоліків роботи відповідача нею сплачено 35 430,00 грн. Крім того, на проведення повторного ортопедичного лікування згідно рекомендації клініко-експертної комісії необхідно витратити 133 000,00 грн.
Також діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні прав як споживача, внаслідок яких вона відчувала біль та страждання. ФОП своїми діями спричинив виникнення у неї негативних емоцій через постійне ігнорування її прав і зауважень щодо недоліків роботи, що призвело до негативних змін та порушення нормальних життєвих зв`язків, витрачання часу на звернення до лікарів, проведення відновлення стану здоров`я, звернення до суду. Відповідно ОСОБА_1 оцінювала завдану їй моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн.
За наведених обставин просила стягнути з ОСОБА_3 233 360,00 грн матеріальної та 400 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 – адвокат Міськів О.Т. подала апеляційну скаргу.
На її думку, суд необґрунтовано вважав недоведеним факт надання відповідачем ОСОБА_1 неякісних стоматологічних послуг з протезування. Між тим, до уваги не взято сукупність доказів. Зокрема, допитані в судовому засіданні свідки підтвердили надання позивачці медичних послуг лікарем ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_6 засвідчив обставини, зазначені у висновку клініко-експертної комісії щодо порушення стандартів надання медичної допомоги в частині відсутності необхідної документації, ведення якої є обов`язковим для лікаря, та відсутності у лікаря ОСОБА_3 спеціалізації «Ортопедична стоматологія». Натомість, у задоволенні клопотань сторони позивача про виклик для допиту у судовому засіданні ОСОБА_3 було відмовлено з одних лише формальних підстав.
Аналогічно суд безпідставно не взяв до уваги переписку між сторонами у мобільному додатку «Viber». Між тим, листування проводилось з номеру відповідача, зазначеного у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд також не звернув увагу на висновок клініко-експертної оцінки, відповідно до якого погіршення стану здоров`я позивачки настало після надання їй медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах недотримання обов`язкових умов надання медичної допомоги. Посилається на те, що законодавством на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, а діє презумція вини, тобто її відсутність повинен доводити сам завдавач шкоди. Натомість презумція вини ОСОБА_3 не спростована.
Вважає доведеною належними та допустимими доказами суму коштів, яку ОСОБА_1 витратила та в подальшому буде змушена витрати на відновлення свого здоров`я, а також усунення недоліків роботи відповідача. Вказані докази останнім не спростовано. Висновки суду, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачкою стоматологічних послуг, зокрема чеки, квитанції тощо, не можна брати до уваги, оскільки сам відповідач не дотримувався порядку оформлення та прийняття грошових коштів за надані ним послуги.
У відзиві на апеляційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_3 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Зазначає, що суд за відсутності його згоди на допит як свідка, наявності відзиву на позовну заяву, в якому викладено мотиви заперечення проти позову, та заявлення клопотання із пропуском строку, правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик його в судове засідання.
Суперечності у письмових доказах з приводу його присутності на засіданнях Клініко-експертної комісії не були усунені в ході допиту свідка ОСОБА_6 , оскільки останній навпаки підтвердив відсутність відповідача на засіданні комісії. Суд правомірно не взяв до уваги роздруківки листування в мобільному додатку «Viber», оскільки такі не є належним підтвердженням існування між сторонами договірних відносин.
Оскільки будь-які докази завданої позивачці шкоди в матеріалах справи відсутні, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Міськів О.Т. доводи апеляційної скарги пітримали з наведених у ній мотивів.
Представник ФОП ОСОБА_3 – адвокат Яковишин В.Ю. вимоги скарги заперечив, пославшись на законність рішення суду.
ОСОБА_3 на повторний виклик в апеляційний суд не з`явився, надіславши лист, в якому зазначив про своє конституційне право не надавати свідчень проти себе.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту надання відповідачем стоматологічних послуг та їх оплати позивачкою в сумі 64 930,00 грн. При цьому, вважав, що показання свідків та переписка у мобільному додатку «Viber» не свідчать про зазначені позивачкою факти. Натомість, призначена судом комісійна судово-медична експертиза не підтвердила завдану ОСОБА_1 шкоду з вини ОСОБА_3 .
Суд вважав, що неможливим є встановлення особи, яка завдала позивачці шкоди, а відтак і причинний зв`язок між протиправною поведінкою такої особи та завданою шкодою. Між тим позивачка не скористалась правом на укладення письмового договору, або правом на отримання розрахункового документу (який підтверджує факт усного договору), акту виконаних робіт, чи іншого документу, який би міг засвідчити факт надання їй неякісної послуги конкретним суб`єктом господарювання. Зазначене зумовило настання для неї негативних юридичних наслідків, які унеможливлюють захист її інтересів в цивільно-правовому порядку.
З вказаним висновками колегія суддів не погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про стянення матеріальної та моральної шкоди з підстав неналежного надання їй стоматологічних послуг, пославшись при цьому на статті 1166, 1167 ЦК України та положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
Тобто, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.
Відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 вересня 2012 року № 752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.
Відтак, на підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 послалась на висновок клініко-експертної оцінки, проведеної комісією згідно наказу Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації №335 від 18 вересня 2020 року. В названому документі зокрема зазначено, що пацієнтка проходила лікування і протезування в «Клініці Ткачука» в м. Івано-Франківськ у період з лютого по серпень 2020 року. При суб`єктивному обстеженні 08 жовтня 2020 року зі слів пацієнтки встановлено, що протезування незмінними протезами на основі діоксиду циркону проводилося фрагментарно (кожен мостоподібний протез окремо). Протезування незнімними конструкціями на верхній і нижній щелепах проводилося на вітальних зубах, після чого розвинулись ускладнення з боку пульпи та періодонтальних тканин, що обумовило необхідність знімання конструкцій протезів і проведення ендодонтичного лікування. При протезуванні було завищено висоту прикусу на мостоподібних протезах справа і зліва, не враховано наявність деформацій.
Висновком клініко-експертної оцінки встановлено діагноз: часткова відсутність зубів III клас за Кенеді, генералізований пародонтит 1 ступеня розвитку, зубощелепні деформації, дефекти твердих тканин 11, 12, 21, 22, 31, 41. Рекомендовано в тому числі зняти мостоподібні протези з верхньої і нижньої щелепи та провести повторне ортопедичне лікування естетичними незміннми протезами (а.с. 13).
Як вбачається з листів Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської облдержадміністрації від 17 квітня та 17 травня 2021 року, надані на адвокатський запит, ОСОБА_3 був присутній на засіданні комісії і не заперечував щодо факту надання медичної допомоги ОСОБА_1 (а.с. 121, 124).
Разом з тим, згідно даних протоколу засідання комісії ФОП ОСОБА_3 не був присутній на засіданні комісії 08 жовтня 2020 року (а.с. 141).
На вказану суперечність звернув увагу суд першої інстанції, який критично оцінивши її в сукупності з показами свідка ОСОБА_6 , вважав факт присутності відповідача на засіданні комісії таким, що не відповідає дійсності.
Зі змісту аудіозапису судового засідання міського суду від 05 жовтня 2021 року, відтвореного апеляційним судом, встановлено, що зав.кафедри ортопедичної стоматології ІФНМУ, професор ОСОБА_6 , який був головою клініко-експертної комісії, утвореної за скаргою ОСОБА_1 , підтвердив надання стоматологічних послуг останній саме ОСОБА_3 . Зокрема свідок надав пояснення, що відповідач самостійно попросив його про зустріч на кафедрі університету з приводу вказаної ситуації. Під час зустрічі ОСОБА_3 визнав, що надавав послуги з протезування зубів ОСОБА_1 . При цьому свідок зазначив, що відповідна кваліфікація «Ортопедична стоматологія» у ОСОБА_3 відсутня.
На підтвердження існування договірних відносин між сторонами позивачкою надано скріншоти екрана телефону з відображенням переписки з відповідачем у березні та серпні 2020 року (а.с. 39-48). При цьому мобільний номер телефону ОСОБА_3 відповідає вказаному ним на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначені докази в сукупності, на думку суду, свідчать про те, що між сторонами дійсно існували договірні відносини щодо протезування зубів, а позивачці завдано шкоду саме з вини відповідача.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, відповідач не спростував факт надання ним неякісних стоматологічних послуг позивачці. Відтак, суд прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди.
Частиною 8 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Всупереч вказаної норми жодних розрахункових документів, які б свідчили про оплату наданих послуг відповідачем ОСОБА_1 не було надано, при тому, що лікування у «Лічниці Ткачука» тривало з лютого по серпень 2020 року. Представник ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду стверджував, що його довіритель безоплатно може надати тільки консультації, але не стоматологічні послуги.
З огляду на вказане, відсутні підстави для відхилення такого доказу, як Прайс-лист «Лічниці Ткачука», наданий ФОП ОСОБА_3 на адвокатський запит (а.с. 22-23).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги про неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення.
Ураховуючи надані позивачкою докази на підтвердження своїх позовних вимог у сукупності колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди, яка полягає в стягненні витрат, сплачених нею за підготовку та протезування 19 коронками на діоксиді цирконію ФОП ОСОБА_3 в розмірі 61 430,00 грн. Так, вказана сума співвідноситься з цінами, встановленими у «Лічниці Ткачука» згідно вище вказаконого прайсу, в якому вартість однієї коронки становить 150 євро. При цьому колегія зауважує, що інші витрати, які стосувались чистки та лікування зубів до стягнення в рахунок відшкодування шкоди не підлягають.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_7 з скаргами на болі в зубах. Згідно медичної виписки останнім їй встановлено діаноз та призначено лікування. На підставі дослідженої виписки, інформації про об`єм проведеного лікування пацієнтки з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належить стягнути підтвердженні витрати, пов`язані тільки з підготовкою до встановлення та виготовленням тимчасових коронок в розмірі 3 300,00 грн, підтверджених копіями квитанцій ФОП ОСОБА_7 від 08 вересня та 11 листопада 2020 року (а.с. 31,33).
Колегія відхиляє доводи позивачки про необхідінсть стягнення іншої суми, пов`язаної з діагностикою та лікуванням зубних каналів в ФОП ОСОБА_7 , та 133 000,00 грн для виготовлення ортопедичних конструкцій, оскільки такі не відносяться до витрат, що пов`язані з завданням їй шкоди відповідачем.
Разом з тим колегія приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 також 10 000,00 грн завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Отже, встановивши, що позивачці спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов`язані із перенесенням лікування, больовими відчуттями, необхідністю звернення до лікарів для відновлення стану здоров`я, а також зверненням до суду для захисту своїх прав, колегія приходить до висновку, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за вище вказаних обставин в розмірі 10 000,00 грн є необхідним та достатнім.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищезазначене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 64 730,00 грн матеріальної та 10 000,00 грн моральної шкоди.
За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на ухвалення апеляційним судом нового рішення на користь ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 747,36 грн у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції та в розмірі 1 121,04 грн у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, а всього 1868,40 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Міськів Оксани Тарасівни задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 64 730,00 грн матеріальної та 10 000,00 грн моральної шкоди, а всього – 74 730,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 747,36 грн у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, та 1121,04 грн - у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, а всього 1 868,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин
Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2022 року
