Провадження № 11-кп/4820/145/22
Справа № 685/656/21 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія:ст. 1261 ККУкраїни Доповідач ОСОБА_2
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2022 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240240000005 від 15 січня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора, потерпілої ОСОБА_9 на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 17вересня 2021 року,
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ульяново Теофіпольського району Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює оператором котельні ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК України за епізодами від 24.01.2020 року, 24.02.2020року, 30.08.2020 року, 25.10.2020 року, 12.11.2020 року, 25.11.2020року та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 рік і 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст.76КК України покладено на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 1261 ККУкраїни за епізодами від 06.06.2019 року, 16.08.2019 року, 01.10.2019 року та 02.12.2019 року, та виправдано його, у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 1261 ККУкраїни за епізодом від 17.08.2019 року та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової психологічної експертизи в сумі 11441 грн. 50 коп.
За вироком суду, ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, та вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9 з якою спільно проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке виразилося у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, залякуванні, діях, спрямованих на обмеження волевиявлення потерпілої, ударах, спричиненні тілесних ушкоджень, що призвело до фізичних та психологічних страждань, за наступних обставин.
Так,06.06.2019року,16.08.2019 року, 01.10.2019 року та 02.12.2019 року ОСОБА_7 вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виражалось у висловлюванні щодо неї нецензурних та образливих слів, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 зверталась із заявами до працівників поліції.
За вказанівище адміністративніправопорушення,постановами Теофіпольськогорайонного судуХмельницької областівід 10.07.2019 року,29.10.2019 року, 07.11.2019 року та 27.12.2019 року ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення систематичного домашнього насильства, 24.01.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичних та психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство фізичного характеру, яке виразилося у спричиненні тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим потерпіла повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 11 від 29.01.2020 року у потерпілої ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в лівій навколоочній ділянці, саден у ділянці кутів лівого ока, припухлості м`яких тканин в лобній ділянці справа, припухлості м`яких тканин та крововиливу по зовнішній поверхні лівого плеча, припухлості м`яких тканин по зовнішній поверхні лівого стегна та припухлості м`яких тканин по зовнішній поверхні лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
24.02.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичних та психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство фізичного характеру, яке виразилося у спричиненні тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 198 від 04.03.2020року у потерпілої ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу зовнішньої поверхні середньої третини стегна лівої нижньої кінцівки, яке за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження.
30.08.2020 року приблизно о 16 год. 40 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
25.10.2020 року приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
12.11.2020 року приблизно о 20 год. 20 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
25.11.2020 року приблизно о 18 год. 45 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
Таким чином, внаслідок вчинення ОСОБА_7 домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 06.06.2019 року, 16.08.2019 року, 01.10.2019 року,02.12.2019 року (за які він був притягнутий до адміністративної відповідальності), а також 24.01.2020 року, 24.02.2020 року, 30.08.2020 року, 25.10.2020 року, 12.11.2020 року та 25.11.2020 року, потерпіла піддавалась психологічним стражданням, а по епізодах від 24.01.2020 року, 24.02.2020 року остання піддавалась також і фізичному насиллю.
Отже, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 1261 КК України, тобто домашнє насильство, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань.
Не погоджуючисьз вирокомсуду,обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити його в частині призначеного покарання, призначивши громадські роботи.
Вирок вважає незаконним, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а покарання є надто суворим.
Суд не дав належної оцінки його показанням про те, що ініціатором майже усіх конфліктів була потерпіла. Не враховано і того, що остання теж притягувалась до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї.
Недопустимими вважає показання неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , які суд взяв до уваги при ухваленні вироку. Суд не врахував заперечень психолога щодо проведення допиту неповнолітнього, який був пригнічений і схвильований, та допитав останнього, ставивши навідні запитання.
Поза увагою суду залишились показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які показали, що виїжджали на місце події як за викликом потерпілої, так і обвинуваченого, причини конфліктів не знають, а протоколи складались виключно зі слів заявника, пояснень у правопорушника не відбирали.
Суд не врахував, що він раніше не судимий, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а його така поведінка зумовлена поведінкою потерпілої, яка не працювала, створювала конфлікті ситуації.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ст. 1261 КК України у виді арешту строком на 5місяців.
Не оспорюючи доведеність винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначене покарання є м`яким та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Суд не врахував багатоепізодність діяння ОСОБА_7 , а саме: 6епізодів домашнього насильства, за які його було визнано винним, вчинено впродовж одного року.
На думку прокурора, при оцінці характеру діяння і способу його вчинення судом не взято до уваги висновок експерта № СЕ-19/123-20/331-ПС від 18.01.2021 року за результатами судової психологічної експертизи ОСОБА_9 , де зазначено всі прояви насильства щодо останньої, встановлено значний ступінь ураження особистості підекспертної та суттєвий психотравмувальиий вплив ситуації; рекомендовано потерпілій і чотирьом її дітям обов`язкове проходження програми психологічної реабілітації, а ризик продовження чи повторення вчинення домашнього насильства обвинуваченим оцінено як дуже високий.
Поза увагою суду залишилась позиція потерпілої, яка в судових дебатах просила про реальну міру покарання.
Крім того, ОСОБА_7 , під час досудового розслідування та судового розгляду вину не визнав, у вчиненому не розкаявся, пробачення у потерпілої не попросив.
Не погоджуючись з вироком суду, потерпіла подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання у виді арешту.
Вирок в частині призначеного покарання вважає незаконним та необґрунтованим.
Поза увагою суду залишилось те, що вона з неповнолітніми дітьми тривалий період часу жили у страху та стресі. Їхня сім`я здобула негативної репутації у селі, у зв`язку з чим змушені були змінити місце проживання, а її діти і місце навчання. ОСОБА_7 жодного разу не попросив у неї вибачення.
Крім того, суд не врахував, що вона просила аби покарання обвинуваченому було реальне, пов`язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника, прокурора, потерпілої на підтримку поданих апеляційних скарг, кожен своїх зокрема, провівши частково судове слідство, дослідивши матеріали кримінального провадження та характеризуючі особу обвинуваченого документи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги прокурора та потерпілої задовольнити, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України).
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.407КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст.409КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування більш суворого покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_7 за епізодами від 06.06.2019 року, 16.08.2019 року, 01.10.2019 року та 02.12.2019року, у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 1261 КК України, а також виправдання за епізодом від 17.08.2019 року, у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 1261 КК України, жодною стороною кримінального провадження не оспорюється, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК України, при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Однак підтвердив, що між ним та потерпілою постійно виникали конфлікти. Постійно ініціатором суперечок була його колишня дружина ОСОБА_9 , яка провокувала його. Стверджує, що фізичного насилля до останньої не застосовував, міг лише виражатись нецензурною лайкою. Часто конфлікти відбувались у присутності їх неповнолітніх дітей. Через підбурювання потерпілої у нього зіпсувались відносини, як зі старшими дітьми дружини від першого шлюбу, так і їхніми спільним дітьми синами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Зазначає, що ніколи не ображав старших дітей дружини, а лише виховував їх. Після встановлення 29квітня 2021 року камер на території подвір`я та у будинку сварки припинились, що на думку обвинуваченого, є доказом того, що їх ініціатором була потерпіла, а не він. Що стосується наявності у потерпілої тілесних ушкоджень, то такі могли утворитись не від того, що він її вдарив, а від того, що на неї впали двері, які він вибив.
Європейський суд з прав людини у п. 43 свого рішення від 14.02.2008року у справі «Кобець проти України» зазначив, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а отже при оцінці доказів слід керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини, його винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 1261 КК України, підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст. 23 КПК України місцевим судом безпосередньо в ході судового розгляду.
Так, потерпіла ОСОБА_9 , допитана у суді першої інстанції, показала, що понад десять років терпіла систематичне психологічне насильство, а фактично знущання від свого чоловіка ОСОБА_7 , який постійно її ображав, принижував, тотально у всьому контролював. Крім того, застосовував і фізичне насильство. Такі його дії не припинились навіть після того, коли вона вирішила у 2019 році розірвати з ним шлюб. Причиною конфліктів було негативне ставлення обвинуваченого до старших її дітей від першого шлюбу, а особливо доньки. Під час чергового її «виховання» порубав, належне їй взуття, аби та не пішла гуляти. Постійно приїжджав до неї на роботу «перевірити» чи вона дійсно там є, принижував перед друзями та колегами. Крім того, останній завжди розпочинав сварку, коли приходив додому в стані алкогольного сп`яніння. Очевидцями домашнього насильства постійно були менші діти, які народились у шлюбі з ОСОБА_7 . Часто останні самі викликали поліцію до батька аби захистити її.
Роками змушена була терпіти домашнє насильство, оскільки власного житла не мала, була залежна від чоловіка фінансово, адже ніде не працювала, виховувала чотирьох дітей. Фактично була беззахисна. Не раз хотіла піти з дому разом з дітьми, шукала житло у селі. Однак, щоразу після досягнення згоди з продавцями про укладення договору купівлі-продажу, ОСОБА_7 дізнавався про це і переконував останніх не укладати з нею договір.
Такі її показання повністю узгоджуються із показаннями допитаних судом першої інстанції свідків.
Зокрема,свідок ОСОБА_17 , який є братом обвинуваченого, підтвердив, що у сім`ї Вольських часто виникали конфлікти, для врегулювання яких приїжджала поліція за викликом потерпілої. Свідками цього всього були їх діти.
Неповнолітній свідок ОСОБА_18 , допитаний судом першої інстанції в присутності психолога, дав показання про те, що батько часто приходив додому п`яний та влаштовував сварки з мамою, нерідко бив її. Розпочинав конфлікти тато. У зв`язку з цим, до них додому часто приїжджали працівники поліції, у тому числі на його виклики.
Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які є працівниками поліції, підтвердили, що неодноразоаво приїжджали на виклики у село Гаївка Хмельницького району, у зв`язку із надходженням заяв про домашнє насильство.
Зокрема, свідок ОСОБА_14 показав, що 24 лютого 2020 року черговий раз приїжджав на виклик ОСОБА_9 про домашнє насильство. Остання повідомляла, що ОСОБА_7 ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, шарпав. Зазначене підтвердив її син, який був очевидцем події.
Свідок ОСОБА_13 показав, що 30 серпня 2020 року приблизно о 17 год. 00 хв. черговий раз прибув на виклик ОСОБА_9 про домашнє насильство. Остання повідомляла, що ОСОБА_7 виражався до неї нецензурними словами, погрожував і виганяв з будинку у присутності дітей. Син був наляканий та заплаканий, пояснював, що батько закривав двері, принижував і ображав маму. Обвинувачений на момент приїзду поліції мав явні ознаки алкогольного сп`яніння. У присутності поліції продовжував виражатись до потерпілої нецензурними словами та погрожував їй.
Свідок ОСОБА_19 підтвердив події 12 листопада 2020 року. Зокрема, зазначив, що прибувши за викликом ОСОБА_9 в с. Гаївка про вчинення щодо неї домашнього насильства ОСОБА_7 , побачив налякану та схвильовану потерпілу, яка плакала. На місці події перебував неповнолітній син, який підтвердив, що батько вчиняє домашнє насильство щодо матері. Дитина була налякана.
Суд першої інстанції надав належну повну та об`єктивну оцінку вказаним показанням потерпілої та свідків та дійшов правильного висновку, що такі показання узгоджуються між собою є належними та достовірними та підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.
Такі покази узгоджуються з іншими об`єктивними доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Так, із даних протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.01.2020 року вбачається, що 24 січня 2020 року приблизно о 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 на кухні наніс їй тілесні ушкодження (а.п. 80).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 11 від 29 січня 2020року підтверджується наявність тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_9 у вигляді крововиливу в лівій навколоочній ділянці, саден у ділянці кутів лівого ока, припухлості м`яких тканин в лівій скроневій ділянці, припухлості м`яких тканин в лобній ділянці справа, припухлості м`яких тканин та крововиливу по зовнішній поверхні лівого плеча, припухлості м`яких тканин по зовнішній поверхні лівого стегна та припухлості м`яких тканин по зовнішній поверхні лівої гомілки, які могли виникнути від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути і кулаки рук, та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Наявні тілесні ушкодження могли утворитись від не менш як семи прикладень травмуючої дії (а.п. 84).
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27 лютого 2020 року підтверджується, що 24 лютого 2020 року приблизно о 15 год. 20 хв. її колишній чоловік ОСОБА_7 за місцем проживання наніс їй тілесні ушкодження, а саме наніс удар ногою у ліве стегно. Свідком події був їх син ОСОБА_10 (а.п.85).
Даними висновку судово-медичної експертизи № 198 від 04 березня 2020року підтверджується наявність тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_9 у вигляді підшкірного крововиливу зовнішньої поверхні середньої третини стегна лівої нижньої кінцівки, яке за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження. Таке тілесне ушкодження могло утворитись як від одноразової дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, за механізмом «удар», так і від удару цією ділянкою ноги об тупий твердий предмет із обмеженою контактуючою поверхнею. Властивості та локалізація тілесного ушкодження у потерпілої не виключає можливості його утворення від удару черевиком, стопою чи коліном ноги (а.п. 91-92).
Даними протоколуприйняття заяви ОСОБА_9 про кримінальнеправопорушення таіншу подіювід 30серпня 2020року підтверджується, що 30серпня 2020 року приблизно о 16 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 прийшовши додому, в присутності дітей словесно ображав та принижував її честь та гідність, наносив їй удари, через що вона впала на землю (а.п. 93).
Про домашнє насильство 30 серпня 2020 року о 16 год. 43 хв. поліцію повідомив неповнолітній ОСОБА_18 , який зазначив, що батько в стані алкогольного спяніння вчиняє фізичне насильство щодо матері, що підтверджується рапортом від 30 серпня 2020 року (а.п. 95).
Даними протоколуприйняття заяви ОСОБА_9 про кримінальнеправопорушення таіншу подіювід 25жовтня 2020року підтверджується, що 25 жовтня 2020 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем спільного проживання вчинив щодо неї домашнє насильство, яке виразилось у нецензурній лайці, намаганні спричинити тілесні ушкодження (а.п. 99).
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12 листопада 2020 року підтверджується, що 12 листопада 2020 року приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 вчинив психологічне насильство щодо неї, ображав нецензурними словами та погрожував фізичною розправою (а.п. 105).
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25 листопада 2020 року підтверджується, що 25 листопада 2020 року приблизно о 16 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_7 вчинив щодо неї насильство в сім`ї, а саме: висловлювався нецензурними словами та заборонив їй користуватися газовим обладнанням (а.п. 111).
Даними висновку психологічного дослідження ОСОБА_9 № 1243 від 07 грудня 2020року підтверджується, що при вчиненні домашнього насильства щодо неї колишнім чоловіком ОСОБА_7 30серпня 2020 року приблизно о 16 год. 30 хв., 25 жовтня 2020 року приблизно о 21 год. 00 хв., 12 листопада 2020 року приблизно о 20 год. 00 хв., 25 листопада 2020 року приблизно о 16год. 30 хв., вона піддавалась психологічним стражданням, оскільки в той момент мала неприємні обтяжливі відчуття при яких відчувала емоційний дискомфорт та виснаження, втрату активності та стрес. Потерпіла систематично переживала психологічне насильство, яке вчинялось ОСОБА_7 через залякування, погрози, словесні образи, приниження та агресію, що призвело її до стану емоційної нестійкості, втрати здатності захистити себе, тривожності, постійного відчуття страху, образ (а.п. 117-118).
Даними висновкусудової психологічноїекспертизи №СЕ-19/123-20/331-ПСвід 18січня 2021року підтверджується, що у ОСОБА_9 наявні негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок систематичного насильства в сім`ї психологічне та фізичне насильство, а саме словесні образи, погрози, у тому числі щодо її дітей, приниження, переслідування, залякування, дії спрямовані на обмеження волевиявлення потерпілої, ляпаси, стусани, штовхання, шмагання, заподіяння тілесних ушкоджень. Ситуація, що досліджується у кримінальному провадженні є психотравмувальною для ОСОБА_9 . Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації ОСОБА_9 спричинені моральні страждання, які з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей підекспертної є суттєвими (а.п. 125-130).
Даними висновку судової психолого-психіатричної експертизи №166 від 01 квітня 2021 року підтверджується, що у ситуаціях, які склалися між ОСОБА_9 та її колишнім чоловіком ОСОБА_7 06 червня 2019 року, 16 серпня 2019 року, 17 серпня 2019 року, 01 жовтня 2019 року, 24 січня 2020року, 24 лютого 2020 року, 30серпня 2020року, 25 жовтня 2020 року, 12листопада 2020 року, 25 листопада 2020 року наявне систематичне вчинення психологічного насильства та спрямування психотравмуючої дії. Внаслідок вищеописаних ситуацій у ОСОБА_9 відмічалися психологічні страждання (а.п. 138-141).
Крім того, вина ОСОБА_7 підтверджується іншими дослідженими судом доказами, а саме даними: рапортів від 24 лютого 2020 року, 12листопада 2020 року, 25 листопада 2020 року, якими підтверджується, що ОСОБА_9 викликала поліцію у зв`язку із домашнім насильством з боку обвинуваченого; рапорту від 25 жовтня 2020 року, відповідно до якого заявниками щодо вчинення домашнього насильства того дня були ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (а.п. 87, 101, 107, 113).
Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, взаємоузгоджуються між собою, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять, що ОСОБА_7 вчинив 24 січня 2020 року, 24 лютого 2020року, 30 серпня 2020року, 25 жовтня 2020 року, 12 листопада 2020 року, 25 листопада 2020року домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_9 , що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої.
Доводи обвинуваченого про те, що ініціатором майже усіх конфліктів була потерпіла не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують факту вчинення ним домашнього насильства щодо колишньої дружини. Окрім того, зазначене спростовується показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_20 , який повідомив, що розпочинав конфлікти тато, який приходив додому п`яним.
Твердження апелянта про неврахування судом того, що ОСОБА_9 теж притягувалась до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї є безпідставним, оскільки не мають значення для складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та не спростовують кількості доведених стороною обвинувачення епізодів насильства, яке він вчиняв щодо потерпілої.
Щодо показань неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , які сторона захисту вважає недопустимими, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Як вбачається з матеріалів провадження, неповнолітній свідок ОСОБА_10 , в силу вимог чинного законодавства, був допитаний у суді першої інстанції в присутності психолога ОСОБА_21 та законних представників ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які не заперечували проти його допиту. Свідка було попереджено про обов`язок говорити правду (Т. 1, а.п. 58-60, 198-199).
А тому, такий доказ, як показання неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , є допустимим.
Доводи обвинуваченого про те, що до показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 слід ставитись критично, оскільки причин конфліктів вони не знають, протоколи складались виключно зі слів заявника, пояснень у нього не відбирали, є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, свідок ОСОБА_14 показав, що 24 лютого 2020 року, коли він приїхав на виклик потерпілої в с. Гаївка, ОСОБА_7 вдома не було, а їхній син повідомив, що батько прийшов додому і кричав на маму.
Свідок ОСОБА_13 пояснював, що 30 серпня 2020 року, перебуваючи на виклику в с. Гаївка, обвинувачений знімав поліцейських на телефон, дзвонив адвокату, близько 20 хв. писав письмові пояснення. Син подружжя був наляканий, заплаканий, і повідомив, що батько закриваючи двері зачіпив маму, принижував і ображав її.
А тому, суд першої інстанції правильно, в силу вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив зазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, оскільки ці докази підтверджують існування обставин, які мають значення для даного кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 не можна визнати переконливими, оскільки вони не містить доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, та вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9 з якою спільно проживав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке виразилося у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, залякуванні, діях, спрямованих на обмеження волевиявлення потерпілої, ударах, спричиненні тілесних ушкоджень, що призвело до фізичних та психологічних страждань, за наступних обставин.
Так, 06.06.2019 року, 16.08.2019 року, 01.10.2019 року та 02.12.2019 року ОСОБА_7 вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виражалось у висловлюванні щодо неї нецензурних та образливих слів, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 зверталась із заявами до працівників поліції.
За вказані вище адміністративні правопорушення, постановами Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 10.07.2019 року, 29.10.2019 року, 07.11.2019 року та 27.12.2019 року ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення систематичного домашнього насильства, 24.01.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичних та психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство фізичного характеру, яке виразилося у спричиненні тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим потерпіла повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
24.02.2020 року приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичних та психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство фізичного характеру, яке виразилося у спричиненні тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
30.08.2020 року приблизно о 16 год. 40 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
25.10.2020 року приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
12.11.2020 року приблизно о 20 год. 20 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
25.11.2020 року приблизно о 18 год. 45 хв., ОСОБА_7 , за місцем їхнього спільного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, будучи агресивно налаштованим стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення систематичного домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння психологічних страждань потерпілій та усвідомлюючи їх настання, повторно вчинив відносно ОСОБА_9 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилося у висловлюванні щодо неї нецензурними та образливими словами, у зв`язку із чим, потерпіла ОСОБА_9 повторно звернулась із заявою до працівників поліції.
Таким чином, внаслідок вчинення ОСОБА_7 домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 06.06.2019 року, 16.08.2019 року, 01.10.2019 року, 02.12.2019 року (за які він був притягнутий до адміністративної відповідальності), а також 24.01.2020 року, 24.02.2020 року, 30.08.2020 року, 25.10.2020 року, 12.11.2020 року та 25.11.2020 року, потерпіла піддавалась психологічним стражданням, а по епізодах від 24.01.2020 року, 24.02.2020 року остання піддавалась також і фізичному насиллю.
При таких обставинах, колегія суддів вважає доведеним, що ОСОБА_7 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 1261 КК України, а саме: домашнього насильства, яке виразилось в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань.
Перевіряючи ж вирок в частині правильності призначеного покарання обвинуваченому, колегія судів вважає, що доводи апеляційних скарг прокурората потерпілої ОСОБА_9 про м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання не позбавлені правових підстав.
Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст.65КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 4 ст.12КК України злочин, передбачений ст. 1261 КК України, класифікується як нетяжкий.
Санкція ст. 1261 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання за ст.1261 КК України у виді обмеження волі на строк три роки, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік і шість місяців та покладенням обов`язків відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, не дотримався вказаних вимог закону.
Зокрема, за доведених обставин провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого, вимогам ст.ст.50,65КК України та є явно несправедливим у розумінні ст.414КПК України внаслідок його м`якості.
А тому, на підставі ч. 2 ст.409КПК України вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ст. 1261 КК України, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12КК України є нетяжким, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з якими не проживає, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Враховує колегія суддів і те, що будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності у 2019 році за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої, ОСОБА_7 на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти систематичне фізичне та психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_9 , знехтувавши її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її гідності. При цьому, обвинувачений не зважав, що очевидцями таких конфліктів були їх неповнолітні діти. Як наслідок, останнім рекомендовано судовим експертом обов`язкове проходження програми психологічної реабілітації, про що зазначено у висновку № СЕ-19/123-20/331-ПС від 18 січня 2021 року.
Згідно даного висновку, рекомендовано обов`язкове проходження програми психологічної реабілітації і для обвинуваченого, оскільки вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства дуже висока (Т.1, а.с. 125-130).
Суд бере до уваги і те, що потерпіла вимушено терпіла систематичне домашнє насильство тривалий час, оскільки фактично перебувала в матеріальній залежності від обвинуваченого, адже ніде не працювала, не мала джерела доходу, власної нерухомості, а займалась лише вихованням спільних дітей та побутовими справами.
Як у суді першої, так і апеляційної інстанції, ОСОБА_7 вину у вчиненому не визнав, пробачення у потерпілої та дітей не попросив, що свідчить про відсутність каяття та будь-якого усвідомлення наслідків вчиненого кримінального правопорушення.
Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до п. 6 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у присутності дітей.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді арешту у межах санкції ст. 1261 КК України, яке відповідатиме вимогам ст.ст.50,65 КК України. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а також сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом прав та інтересів інших осіб.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, у зв`язку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду № 13-110кс21 (справа № 617/775/20) від 07 грудня 2021 року та зауважує, що призначення покарання у виді арешту за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої погіршує становище обвинуваченого, оскільки у порівнянні із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України до обмеження волі, дане покарання не вичерпується одноразовою дією та тягне за собою реальне обмеження його свободи.
А тому, керуючись ст.ст.404,405,407,409,413,418,420КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченню ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 17вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 1261 КК України у виді 5 (п`яти) місяців арешту.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
