Єдиний державний реєстр судових рішень
Постанова
Іменем України
24 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 755/4466/20-ц
провадження № 61-16762св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації,
третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року у складі судді Гаврилової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання інформації недостовірною та незаконними дій по наданню висновку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
06 квітня 2021 року ОСОБА_2 подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 22 500,00 грн, сплачені за правничу допомогу надану адвокатами Папазовою Г. А. та Шкабєріним А. В.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив із того, що стороною відповідача виконано вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді. На підтвердження оплати послуг адвоката Шкабєріна А. В. відповідачем надано дублікат квитанції від 11 квітня 2020 року на суму 10 000,00 грн. Вказаний платіж отриманий адвокатом 15 квітня 2020 року. Оскільки відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Шкабєріним А. В. та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, враховуючи заперечення іншої сторони, а також наявність у матеріалах справи інших доказів на підтвердження надання правничої допомоги вказаним адвокатом та її оплати відповідачем, суд вважав за необхідне зменшити заявлені до відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу, надану вказаним адвокатом.
При цьому представник позивача в своїх письмових запереченнях та усних поясненнях не навів переконливих доводів щодо неспівмірності заявлених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Папазовою Г. А., із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Здебільшого доводи представника зводились до невідповідності вимогам закону поданого рахунку на оплату та впевненості представника позивача в тому, що інша сторона не зобов`язана оплачувати послуги адвокатів іншої сторони із ознайомлення з матеріалами справи, у разі зміни адвокатського складу, а також щодо відсутності підстав для оплати послуг адвоката за його участь (присутність на переконання представника позивача) в судовому засіданні.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021року додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під розгляду справи ОСОБА_2 приймала участь особисто та з використанням права на професійну правничу допомогу, яка надавалась адвокатами Шкабєріним А. В., Шерстюк Ю. В. та Папазовою Г. А. Суду заявлено та надані докази про укладення договорів та оплату послуг з адвокатом Шкабєріним А. В. та адвокатом Папазовою Г .А. Разом з тим, умовами укладених договір розмір та/або порядок обчислення адвокатського гонорару не визначений.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, враховуючи складність справи та виходячи з кількості та якості реально наданих та документально підтверджених послуг, а також зі співмірності витраченого часу складності та якості наданих послуг, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення таких витрат, визначивши суму у 10 000,00 грн, із урахуванням 3 000,00 грн, що підлягають стягненню як відшкодування витрат за правничу допомогу, надану адвокатом Шкабєріним А. В.
Доводи апеляційної скарги позивача про відсутність підстав для розгляду питання про стягнення понесених відповідачем судових витрат, суд визнав безпідставними, так як відповідачем здійснена заява, наданий попередній та остаточний розрахунок витрат. Матеріали справи містять також докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому судом враховано, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17, від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2157/20, від 19 квітня 2021 року у справі № 924/804/20, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, 29 липня 2021 року у справі № 922/2017/17.
Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України).
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 наведений попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу. У розрахунку наведеному у тексті відзиву вказана загальна вартість витрат у сумі 10 000,00 грн. До цієї заяви стороною відповідача долучена копія акта про погодження обсягу виконаних робіт та їх вартість, а також витяг із електронного ресурсу банку «Приват24» про здійснення переказу коштів у розмірі 10 000,00 грн на рахунок Шкабєріна А. В .
Між ОСОБА_2 та адвокатом Шкабєріним А. В. 24 червня 2019 року укладений договір про надання правової допомоги № 48.
За умовами цього договору адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів, правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення) клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У пункті 4.1 договору вказано, що розмір, порядок обчислення та порядок оплати гонорару визначаються у додаткових угодах до договору.
На підставі цього договору 13 травня 2020 року виданий ордер серії АМ № 1003035 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Шкабєріним А. В., яким здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_2 у цій справі, зокрема, адвокат приймав участь у судових засіданнях: 13, 26 травня 2020 року, 29 вересня 2020 року, що відображено в протоколах судових засідань.
Відповідно до акта виконаних робіт (послуг) від 12 травня 2020 року за цим договором загальна сума витрат на правничу допомогу становить 10 000,00 грн, початок фактичного надання правничої допомоги - 10 квітня 2020 року. Згідно з актом адвокатом виконано такі роботи: правовий аналіз (вивчення документів, консультація) (9 год); підготовка заяви про передачу справи на розгляд до іншого суду (2 год); консультація щодо прийняття участі в судовому засіданні (2 год 30 хв); збирання доказів (відібрання пояснень свідка) (1 год 45 хв); складання відзиву на позовну заяву (14 год); прийняття участі у судових засіданнях - час не визначений. Загальний розмір вартості наданої професійної правничої допомоги визначений сторонами у сумі 10 000,00 грн.
На підтвердження оплати послуг адвоката Шкабєріна А. В. відповідачем також надано дублікат квитанції від 11 квітня 2020 року на суму 10 000,00 грн. Вказаний платіж отриманий адвокатом 15 квітня 2020 року.
10 березня 2021 року ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги № 01/21 з Адвокатським бюро «Галини Папазової». Згідно з умовами цього договору, бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, інших заяв та документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в судах. За змістом пунктом 2.2 договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта за цим договором здійснює адвокат Папазова Г. А. У пункті 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами по факту наданих послуг, що підтверджується відповідним актом, який є невід`ємною частиною цього договору. Розмір гонорару залежить від кількості витрачених годин, з розрахунку1 000,00 грн за годину.
На підставі договору, Адвокатським бюро «Галини Папазової» 26 березня 2021 року виданий ордер серії АІ № 1100833 на надання правової допомоги адвокатом Папазовою Г. А. Із протоколів судового засідання вбачається, що представник приймала учать у засіданнях суду 30 березня 2021 року та 01 квітня 2021 року.
Під час судових дебатів представник ОСОБА_2 - адвокат Папазова Г. А. зробила передбачену частиною восьмою статті 141 ЦПК України заяву, що також відображено в письмовій промові адвоката в судових дебатах.
Заява ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу з додатками на її обґрунтування подана до суду 06 квітня 2021 року.
До заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу, долучено: акт прийняття-передачі наданих послуг від 02 квітня 2021 року № 1 за договором від 10 березня 2021 року № 01/21 та рахунок на оплату від 10 березня 2021 року № 1, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у цій справі, витрачений час та розмір гонорару. Згідно з наведеним розрахунком, загальна вартість наданих адвокатом бюро послуг становить 12 500,00 грн. На підтвердження оплати відповідачем послуг адвоката до заяви долучено дублікати квитанцій від 14 березня 2021 року на суму 9 500,00 грн та від 17 березня 2021 року на суму 3 000,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання відшкодування ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 10 000,00 грн, оскільки саме така сума відповідає складності справи, кількості реально наданих та документально підтверджених послуг адвокатів.
ОСОБА_2 до закінчення судових дебатів зробила відповідну заяву, надала попередній та остаточний розрахунок. У матеріалах справи міститься розрахунок та докази щодо обсягу наданих послуг адвокатом, виконаних ним робіт та участі в засіданнях.
Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
У своїй касаційній скарзі заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17, від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2157/20, від 19 квітня 2021 року у справі № 924/804/20, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, 29 липня 2021 року у справі № 922/2017/17.
Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17 погодився з висновками про те, що клопотання ТОВ «Таврида-Плюс» про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованим.
У постанові від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про врахування у цій ситуації положень пункту 3 частини п`ятої статті 129 ГПК України, згідно з якою під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального законуне будь-які обставини справ є визначальними для визначення подібності правовідносин.
Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, не підтвердилися, оскільки у постановах, наведених заявником як приклади, Верховним Судом встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях судів у справі, що переглядається.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що суд, вирішуючи питання відшкодування стороні відповідача витрат на правничу допомогу не встановлював обставин необґрунтованості дій позивача. При цьому необґрунтованість дій позивача при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, вирішується у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (частина п`ята статті 142 ЦПК України). Процесуальний закон покладає на позивача обов`язок компенсувати відповідачеві понесені судові витрати у разі відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог.
У постановах від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18 та від 24 березня 2021 року у справі № 922/2157/20, від 19 квітня 2021 року у справі № 924/804/20, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, 29 липня 2021 року у справі № 922/2017/17 Верховний Суд не формулював висновків щодо застосування норм права, оскільки вказаними постановами, за результатами скасування судових рішень справи направлено на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі.
Також заявник у касаційній скарзі вказує на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, що письмова промова адвоката в судових дебатах не є доказом зробленої заяви, в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Верховний Суд відхиляє такі твердження заявника як необґрунтовані, оскільки процесуальний закон не встановлює вимог щодо усної чи письмової форми заяви, яка подається (заявляється) відповідності до частини восьмої статті 141 ЦПК України. Верховний Суд вважає, що заяви, вимоги до форми яких процесуальний закон не встановлює, можуть подаватись суду як в усній, так і в письмовій чи електронній формі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Додаткове рішенняДніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
