Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2021 року м. Дніпро Справа № 912/1046/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. - доповідач,
суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 р. ( головуючий суддя Кабакова В.Г., судді: Коваленко Н.М., Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 25.08.2021 р. ) у справі
за позовом Спільного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", м. Світловодськ
до Відповідача Виконавчого комітету Світловодської міської ради, м. Світловодськ
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Світловодської міської ради, м. Світловодськ
про визнання незаконними рішень, стягнення 2 029 594,93 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Спільне підприємство-Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Виконавчого комітету Світловодської міської ради про: визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут"; визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення"; стягнення шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн.; покладення на Відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 31.08.2017 р. Товариством листом № 1279 направлено заяву щодо встановлення тарифів з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії з розрахунками тарифів. У свою чергу рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП-ТОВ "Світловодськпобуд" постановлено Позивачу тимчасово до встановлення економічно-обґрунтованих тарифів на теплову енергію та на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, застосовувати тарифи встановленні Постановами НКРЕ 101, 2439. Також, 13.10.2017 р. було прийнято рішення № 708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП-ТОВ "Світловодськпобуд" та послугу з централізованого опалення. Позивач листами звернувся до Відповідача, з вимогами невідкладно відшкодувати різницю між нарахуванням та встановленим розміром тарифів на теплову енергію, послугу з централізованого опалення та фактичними витратами на їх виробництво, транспортування, постачання та послугу у жовтні та листопаді 2017 року. Проте, Відповідач відмовився відшкодувати різницю між встановленим розміром відповідних тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, пов`язаних із постачанням теплової енергії за жовтень-листопад 2017 року, що і стало підставою для подання позовної заяви у даній справі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 р. в частині позовних вимог про стягнення з Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету на користь СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн. відмовлено. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" та 708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення. Стягнуто з СП ТОВ "Світловодськпобут" на користь Виконавчого комітету Світловодської міської ради 31 400,00 грн. за проведення експертизи.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 № 707 та № 708, а також про стягнення з Виконавчого комітету Світловодської міської ради шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованість з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн.. При цьому, виконавчий комітет Світловодської міської ради приймаючи оспорювані рішення здійснювало владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах Відповідач реалізовував свої адміністративні функції у сфері, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Оскільки Позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень при виконанні останнім владних управлінських функцій, такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в силу прямої процесуальної заборони ( п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України) та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відтак, закриваючи провадження у справі щодо вказаних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що справа в частині позовних вимог про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 та № 708 віднесена до юрисдикції Кіровоградського окружного адміністративного суду.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем не доведена протиправність (незаконність) поведінки Виконавчого комітету Світловодської міської ради або її бездіяльність та причинний зв`язок такої поведінки або бездіяльності із заподіяною шкодою та розмір самої шкоди в частині стягнення з Виконавчого комітету Світловодської міської ради заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн.
При цьому, судові витрати Відповідача на проведення експертизи в розмірі 31 400,00 грн., суд першої інстанції поклав на Позивача.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Спільне підприємство- Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким в визнати незаконними рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" та № 708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення; стягнути з Виконавчого комітету Світловодської міської ради шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету на користь СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованість з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом при прийнятті рішення було неповно встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильно досліджено та оцінено докази, відповідно до встановлених судом обставин правовідносини тощо, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки: судом враховано висновок експерта, що не може вважатись належним доказом у даній справі ( зокрема, експерт помилково ототожнив поняття економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 та поняття втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи ); судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи у справі, що призвело до відсутності повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи; судом необгрунтовано відхилено у якості доказу висновок експертів № 1041/29701 від 05.06.2019 р.; судом порушено права Позивача ставити питання експерту під час судового засідання для роз`яснення його висновку; суд залучив представника третьої особи з порушенням порядку самопредставництва, встановленого ГПК України; судом розглянуто даний спір за наявності підстав для відводу, оскільки наявні сумніви у його неупередженості та об`єктивності при розгляді справи.
При цьому Скаржник зазначає, що обґрунтованість заявлених в одній позовній заяві позовних вимог про визнання незаконними рішень Відповідача № 707 та № 708, які встановлювали тарифи на послуги теплопостачання у період жовтень-листопад 2017 року різним категоріям разом з іншою позовною вимогою про стягнення заборгованості з різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг за цей період пояснюється тим, що такі вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Скаржник наголошує на тому, що необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.11.2018 р. у справі 912/16/18.
Водночас, на думку Скаржника, позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Господарського процесуального кодексу України. Крім того, віднесення даної категорії спорів до розгляду у порядку господарського судочинства підтверджується і постановою Верховного Суду від 16.07.2018 р. у справі № 906/895/17.
Від Скаржника до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про призначення повторної судової експертизи у справі № 912/1046/19, доручивши її проведення іншим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від виконавчого комітету Світловодської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Світловодська міська рада, не скористалася своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Орєшкіна Е.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2021 р. апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021 р. у справі № 912/1046/19 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 51 428,89 грн. 00 коп. та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з відповідними доказами.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2021 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.11.2021 р..
Від представника Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2021 р., судове засідання у справі № 912/1046/19, призначене на 18.11.2021 р., вирішено провести з представником Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
У судовому засіданні 18.11.2021 р. по справі оголошено перерву до 16.12.2021 р..
Від представника Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": s.pobut@ukr.het, № тел. НОМЕР_1 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021р., судове засідання у справі №912/1046/19, призначене на 16.12.2021р. на 16:00 год., провести з представником Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" , в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Клопотання Скаржника про призначення повторної судової експертизи у справі № 912/1046/19, протокольною ухвалою суду відхилено з огляду на його безпідставність.
У судовому засіданні 16.12.2021 р. проведеному в режимі відеокоференції була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради № 742 від 15.08.2012 р. "Про визначення виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого постачання" виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання призначено Спільне підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут".
Виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення від 13.10.2017 р. № 707 "Про тимчасовий тариф на теплову енергію по тарифу з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" (далі - рішення 707), за змістом якого вирішено СП ТОВ "Світловодськпобут" тимчасово, до встановлення економічно-обґрунтованих тарифів на теплову енергію та на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, застосовувати тарифи встановлені Постановами НКРЕ 101, 2439, а саме на послуги з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1251,08 грн/Гкал (з ПДВ); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 34,94 грн за 1 кв.м. за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з ПДВ); - на послуги з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 75,75 грн за 1 куб.м. (з ПДВ); за відсутності рушникосушильників - 70,02 грн за 1 куб.м. (з ПДВ).
Також виконавчий комітет Світловодської міської ради прийняв рішення від 13.10.2017 р. № 708 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення", згідно якого вирішено: 1. Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для бюджетних установ 1989,28 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 1657,73 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1609,40 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії 5,80 грн/Гкал (без ПДВ). Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ згідно з додатком 1. 2. Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб інших споживачів 2000,68 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 1667,23 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 1618,90 грн/Гкал (без ПВ); тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії 5,80 грн/Гкал (без ПДВ). Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для потреб інших споживачів згідно з додатком 1. 3. Установити СП ТОВ "Світловодськпобут" тариф на теплову енергію , її виробництво, транспортування, постачання для потреб релігійних організацій 943,58 грн/Гкал (з урахуванням ПДВ); 786,32 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії 737,99 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії 42,53 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії 5,80 грн/Гкал (без ПДВ). Встановити СП ТОВ "Світловодськпобут" структуру одноставкових тарифів на теплову енергію для потреб релігійних організацій згідно з додатком 1.
СП ТОВ "Світловодськпобут", провівши обрахунки, 19.12.2017 р. подало до Відповідача листа № 2064 на виконання п.4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в якому визначено, що з метою своєчасних розрахунків за енергоносії товариство просить невідкладно відшкодувати різницю між нарахуванням та встановленим розміром тарифів на теплову енергію, послугу з централізованого опалення та фактичними витратами на їх виробництво, транспортування, постачання та послугу у жовтні 2017 року з додатками - документами бухгалтерського обліку, що підтверджують обґрунтованість нарахування даної різниці, що згідно розрахунку склало 1 559 129,20 грн..
У листі-відповіді від 11.01.2018 р. № 01-12/5/1, Відповідач повідомив про те, що Позивачем не підтверджено фактичні витрати підприємства під час вироблення, транспортування та постачання теплової енергії у жовтні 2017 року, зокрема основні складові собівартості та їх об`єми, підтверджуючими документами, відповідно у виконавчого комітету немає законних підстав для розгляду питання щодо відшкодування різниці в тарифі.
СП ТОВ "Світловодськпобут" 10.01.2018 р. також направило Відповідачу лист про необхідність відшкодування різниці між нарахуваннями за встановленим розміром тарифів та фактичними витратами у жовтні та листопаді 2017 року з прикладенням розрахунку на суму 470465,73 грн за листопад місяць 2017 року.
Листом від 22.01.2018 р. № 01-12/7/1 через не підтвердження фактичних витрат підприємства, Відповідач відмовив у розгляді питання.
Відмова Відповідача відшкодувати різницю між встановленим розміром відповідних тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг, пов`язаних із постачанням теплової енергії, за жовтень-листопад 2017 року в сумі 2 029 594,93 грн стало підставою для подання позовної заяви у даній справі.
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 та № 708, а також про стягнення з Виконавчого комітету Світловодської міської ради шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованість з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Третьої особи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, за відсутності такої вимоги в апеляційній скарзі, оскільки згідно з частиною другою ст. 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги ( п. 57 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2021 р. у справі № 903/889/19.
Так, предметом спору у даній справі є вимога Позивача про визнання незаконними двох рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради щодо встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та стягнення з Відповідача збитків у зв`язку із реалізацією теплової енергії за тарифами, які є нижче економічно обґрунтованого рівня.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з виконавчого комітету Світловодської міської ради заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 року у розмірі 2 029 594,93 грн., місцевий господарський суд, виходив з недоведеності Позивачем факту протиправної поведінки виконавчого комітету Світловодської міської ради або її бездіяльність та причинного зв`язку такої поведінки або бездіяльності із заподіяною шкодою та розміру самої шкоди, що виключає можливість покладення на Відповідача юридичної відповідальності у вигляді обов`язку з відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків унаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (утрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
За загальними положеннями згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду; вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 цього Кодексу.
Отже, положення статей 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 р. у справі № 925/1196/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 р. у справі № 910/8124/19.
Також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18 наведено правову позицію, відповідно до якої за загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України). Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, Позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Звертаючись із позовом у даній справі, СП ТОВ "Світловодськпобут" мотивувало свої вимоги незаконністю рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради № 707 від 13.10.2017 р. "Про тимчасовий тариф на теплову енергію та послуги з ЦО та ПГВ СП ТОВ "Світловодськпобут" та № 708 від 13.10.2017 р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється та постачається СП ТОВ "Світловодськпобут" та послугу з централізованого опалення" у зв`язку з чим просить господарський суд визнати їх незаконними.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.
Частинами першою - третьою статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 13 зазначеного Закону визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.
Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (стаття 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення").
Положеннями статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Пунктами 99, 100 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 передбачено, що розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном. Рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання оприлюднюється уповноваженим органом у засобах масової інформації та/або на офіційному веб-сайті уповноваженого органу у найкоротший строк, але не пізніше п`яти робочих днів з дати його прийняття.
Відповідно до пункту 101 зазначеного Порядку розрахунок втрат ліцензіатів, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом (далі - втрати ліцензіатів), здійснюється ліцензіатом.
Розмір втрат ліцензіатів визначається виходячи з витрат, понесених ліцензіатом на виробництво (надання) відповідного обсягу теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води протягом періоду, який починається з дня подання ліцензіатом до уповноваженого органу заяви про встановлення тарифів до дня введення в дію тарифів, включаючи період розгляду розрахунків тарифів, їх встановлення та оприлюднення.
При цьому, як зазначає Скаржник в апеляційній скарзі - обґрунтованість заявленних у одній позовній позовних вимог про визнання незаконними рішення Відповідача № 707 та рішення Відповідача 708, які встановлювали тарифи на послуги теплопостачання у період жовтень-листопад 2017 року різним категоріям разом з іншою позовною вимогою про стягнення заборгованості з різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг за цей період, пояснюється тим, що такі вимоги нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 та № 708 з підстав передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України ( спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства ), господарський суд послався на те, що виконавчий комітет Світловодської міської ради приймаючи оспорювані рішення здійснювало владні управлінські функції, у зв`язку з тим, що Відповідач в цих правовідносинах реалізовував свої адміністративні функції у сфері, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Оскільки Позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень при виконанні останнім владних управлінських функцій, такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в силу прямої процесуальної заборони (п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України) та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, разом з тим вважає помилковим висновок Господарського суду Кіровоградської області в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення з виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету на користь СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн.
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. у справі № 915/1842/19 з посиланням на положення частини п`ятої ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України зазначив, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, як зазначено в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 р. у справі № 915/1853/19 єдиним винятком у вказаній нормі Кодексу адміністративного судочинства України, що визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору. Разом з тим, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 ГПК України.
Колегія суддів апеляційного суду відзначає, що предметом судового розгляду у цій справі є вимоги Позивача про визнання незаконними ( протиправними ) рішення суб`єкта владних повноважень - виконавчого комітету Світловодської міської ради ( вимоги публічно-правовового спору ), які об`єднані з вимогою Позивача про стягнення збитків з Відповідача у зв`язку з використанням теплової енергії за тарифами нижче економічно обґрунтованих, які відповідно до частини п`ятої ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України ) повинні розглядатися адміністративним судом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (частина перша ст. 2 КАС України ).
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частинами першою та другою ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Юрисдикція визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Юрисдикція визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення юрисдикції покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України в редакції на день звернення з позовом, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 13.10.2017 р. № 707 та № 708, а також про стягнення з Виконавчого комітету Світловодської міської ради шляхом відшкодування з відповідного місцевого бюджету заборгованість з різниці між встановленим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг за жовтень-листопад 2017 у розмірі 2 029 594,93 грн.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства ( частина п`ята ст. 21 КАС України ).
Оскільки вимоги Позивача про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями суб`єкта владних повноважень заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то вказані вимоги підлягають розгляду адміністративним судом.
Ст. 231 ГПК України, передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює Позивачу, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Щодо посилань Скаржника на правову позицію Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 р. у справі № 912/16/18, від 16.07.2018 р. у справі № 906/895/17, то така стосується інших встановлених у справах обставин, тому не є релевантною для даного спору.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове судове рішення про закриття провадження у справі з підстав передбачених ст. 231 ГПК України.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
10. Судові витрати.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Відповідно до частини 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Зі змісту частини 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 2) пов`язані із проведенням експертизи.
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Зокрема, частиною п`ятою ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду Відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.
За змістом цієї норми однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.
Тобто стягнення ( з Позивача ) компенсації понесених ( Відповідачем ) витрат, зокрема і витрат на проведення експертизи у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій Позивача.
Сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору Позивача з Відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення Позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат Відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 640/1029/18 ( провадження № 14-443цс19 ), від 12.05.2020 р. у справі № 464/104/16-ц, від 03.11.2021 р. у справі № 916/3444/19.
Пред`явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій Позивача. ( подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 904/9024/16, від 03.11.2021 р. у справі № 916/3444/19 ).
З огляду на викладене та враховуючи правові позиції Верховного Суду у наведених вище постановах, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не встановлено інших (окрім порушення правил юрисдикції) необґрунтованих дій Позивача, які б вказували про його умисну недобросовісну поведінку, як необхідну умову для компенсації особі здійснених нею витрат пов`язаних з розглядом справи у порядку частини п`ятої ст. 130 ГПК України.
Отже, суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання Відповідача та помилково стягнув з СП ТОВ "Світловодськпобут" на користь Виконавчого комітету Світловодської міської ради витрати за проведення експертизи у сумі 31 400,00 грн..
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спільного підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" залишити без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2021р.у справі № 912/1046/19 скасувати.
Провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.12.2021 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна
