Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/832/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: І.Г. Філінюка, Л.В. Лавриненко,
секретар судового засідання - І.М. Станкова,
за участю представників сторін:
від позивача: Е.В. Когут,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» та ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 (суддя К.В. Соловйов, м.Херсон, повний текст складено 07.07.2021)
у справі № 923/832/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро»
до ОСОБА_3
про стягнення збитків у сумі 482110,74 грн.,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» (далі також - ТОВ «Зерноком Херсон Агро») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_3 , як до колишнього директора цього товариства, про стягнення 482110,74грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 15, 80, 88, 92, 97, 237, 1166 Цивільного кодексу України та статтями 65, 89, 224, 225 Господарського кодексу України, статтею 62 Закону України «Про господарські товариства», статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мотивовані тим, що внаслідок бездіяльності ОСОБА_3 у виконанні покладених на неї обов`язків директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» нею були заподіяні позивачу збитки, розмір яких складається із сум донарахувань товариству податків і нарахувань штрафних санкцій органом ДФС України у зв`язку із виявленими порушеннями податкового законодавства під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, а саме: заниження податку на прибуток з юридичних осіб та заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Також позивач вказав про те, що 23.10.2019 П`ятим апеляційним адміністративним судом у справі №2140/1893/18 прийнято постанову, якою підтверджено факти порушень, зазначених в акті перевірки.
Ухвалою від 08.09.2020 судом першої інстанції відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
25.11.2020 до місцевого господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про збільшення розміру позовних вимог до 504416,01грн. (в розмірі суми податкового боргу станом на 31.01.2020), яке ухвалою суду від 01.12.2020 було залишено без розгляду.
Ухвалою суду першої інстанції від 06.01.2021 провадження у справі зупинялось до перегляду в апеляційному порядку ухвали суду від 01.12.2020 про залишення без розгляду клопотання про збільшення позовних вимог, за результатами перегляду якої постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 вказану ухвалу суду залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 138818,75грн. збитків, 2082,72грн. компенсації по сплаті судового збору та 5760грн. компенсації на оплату правової допомоги. В частині стягнення 343291,99грн. збитків у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення 138818,75грн. збитків суд виходив з того, що поданими позивачем доказами підтверджений відповідний причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача під час перебування на посаді керівника ТОВ «Зерноком Херсон Агро», яка полягала у незабезпеченні наявності первинних документів щодо транспортування та зберігання сільгосппродукції позивача при виконанні договору № 1 від 17.04.2014, укладеного між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та Фізичною особою - підприємцем Єрмоленко О.М.; договору № 2 від 25.06.2015, укладеного між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ПрАТ «Скадовський ХПП», та донарахуванням позивачу податків та нарахувань штрафів за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2018 №0002801422, за яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 111055грн. та застосована штрафна санкція на суму 27763,75грн. За наявності таких первинних документів підстави для вказаних донарахувань сум податку та для нарахувань штрафних санкцій були б відсутні.
В іншій частині позову суд відмовив з підстав того, що поданими позивачем доказами не підтверджено:
- наявності відповідного причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою бездіяльністю відповідача під час перебування на посаді керівника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та наявністю в жовтні 2015 року договірних відносин між позивачем та його контрагентом - ПП «Центр Резерв»;
- наявності відповідного причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою бездіяльністю відповідача під час перебування на посаді керівника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та утворенням у позивача й інших складових податкової заборгованості позивача станом на 18.08.2020 (дату звернення до суду з цим позовом).
Окрім того, суд, дослідивши договір про надання правничої допомоги від 23.04.2019, додаток №1 до цього договору, акт прийому-передачі робіт (надання послуг) від 30.11.2020, стягнув з відповідача витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5760грн., виходячи з того, що позов задоволений на 28,80 %.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ОСОБА_3 звернулися з апеляційними скаргами.
ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в апеляційній скарзі просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на нез`ясування судом всіх обставин справи та ненадання належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Зерноком Херсон Агро» послалось на те, що за результатами перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі встановлено фіктивність здійснення господарських взаємовідносин ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з його контрагентом-постачальником ПП «Центр Резерв». Натомість ОСОБА_3 , як директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро», маючи намір придбати товар у ПП «Центр Резерв», повинна була встановити наявність або відсутність матеріально-технічної можливості, у тому числі транспортних засобів, що є необхідним для реалізації договору купівлі-продажу, а також повинна була знати про відсутність трудових ресурсів у ПП «Центр Резерв». Також є незрозумілою поведінка відповідача, адже після невиконання умов договору поставки ОСОБА_3 не вчинила жодних дій щодо відновлення порушених прав ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Отже, на переконання апелянта, ОСОБА_3 знала про фіктивність господарської діяльності ПП «Центр Резерв», але, незважаючи на це, проводила господарські операції із вказаним підприємством.
Також скаржником зазначено, що 11.05.2021 ТОВ «Зерноком Херсон Агро» було подано клопотання про долучення доказів, відповідно до якого в повному обсязі зазначалась сума штрафних санкцій, які були застосовані до позивача у зв`язку з несвоєчасним погашенням боргу. Вказані докази не могли бути отримані раніше, оскільки надійшли до позивача разом з позовною заявою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про стягнення податкового боргу. Водночас, відповідно до податкової вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 10.12.2019 за №11176-10, загальна сума податкового боргу ТОВ «Зерноком Херсон Агро» становить 504416,01 грн., в тому числі: основний платіж - 372428,15грн., штрафні санкції - 22033,50грн., пеня - 109954,36грн. вказана сума підтверджується рішенням №3 про розстрочення податкового боргу від 31.01.2020. Натомість суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на ці обставини та проігнорував вказані докази.
Крім того, апелянт наголосив на тому, що місцевий господарський суд проігнорував інші порушення ТОВ «Зерноком Херсон Агро», які були встановлені під час перевірки, не надав їм жодної правової оцінки, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження обставин неналежного чи недобросовісного виконання відповідачем своїх обов`язків на посаді директора товариства, а також при вчиненні дій від імені товариства. Оскільки позивачем не доведено обставин неправомірної поведінки відповідача під час виконання своїх обов`язків на посаді директора, як необхідного складу цивільного правопорушення, відсутній також і причинно-наслідковий зв`язок між виконанням ОСОБА_3 обов`язків директора та завданими товариству збитками.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі також зазначила, що всупереч приписам частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд у своєму рішенні безпідставно послався на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №2140/1893/18, оскільки ОСОБА_3 в ній участі не брала, і будь-які обставини стосовно неї у вказаній справі не встановлювалися.
Крім того, заявлений позивачем і стягнутий з відповідача розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі № 923/832/20, а ухвалою суду від 06.09.2021 розгляд справи №923/832/20 призначено на 05.10.2021 о 12:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 поновлено ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі №923/832/20, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а також об`єднано апеляційні провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» і ОСОБА_3 в одне провадження, апеляційні скарги призначено до сумісного розгляду на 05.10.2021 о 12:00 год.
01.10.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
З огляду на перебування головуючого судді Л.В. Поліщук у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021, а також тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії С.В. Таран з 04.10.2021, судове засідання у призначений день та час не відбулось.
З 18.10.2021 по 12.11.2021 головуючий суддя Л.В. Поліщук була тимчасово непрацездатною.
У зв`язку з перебуванням суддів Л.О. Будішевської та С.В. Таран з 08.11.2021 по 26.11.2021 у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №343 від 15.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/832/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 для розгляду апеляційних скарг у справі №923/832/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, Л.В. Лавриненко.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 справу №923/832/20 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: І.Г. Філінюк, Л.В. Лавриненко; розгляд справи №923/832/20 призначено на 15.12.2021 о 14:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі №923/832/20, розгляд якої відбудеться 15.12.2021 о 14:00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 15.12.2021 в режимі відеоконференції, представник ТОВ «Зерноком Херсон Агро» підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі, та просив її задовольнити.
ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, проте не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 за відсутності в судовому засіданні її особисто або її представника.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно із рішенням ради засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро», оформленого протоколом № 2 від 16.07.2013, на посаду директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» призначено ОСОБА_3 (т.1 а.с.68).
Відповідно до наказу № 2-К від 16.07.2013 ОСОБА_3 з 16.07.2013 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» (т.1 а.с.69).
10.05.2018 єдиним засновником (учасником) ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_1 прийнято рішення №7 про переведення ОСОБА_3 із займаної посади директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» на посаду менеджера (управителя) з адміністративної діяльності Товариства на підставі її заяви та про призначення ОСОБА_1 з 11.05.2018 на посаду директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» (т.1 а.с.83).
Відповідно до наказу № 24 від 10.05.2018 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з 11.05.2018 (т.1 а.с.84).
Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником та керівником ТОВ «Зерноком Херсон Агро» являється ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_3 , за її заявою, було звільнено з 15.01.2019 з посади менеджера (управителя) з адміністративної діяльності позивача (т.1 а.с.87, 88).
Таким чином, ОСОБА_3 обіймала посаду директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з 16.07.2013 по 10.05.2018.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду та вказуючи про заподіяння йому збитків ОСОБА_3 , як колишнім директором, в якості доказу спричинення таких збитків послався на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 2140/1893/18, якою апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі задоволено; рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 скасовано; у задоволенні позову ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2018 №0002791422, №0002801422, №0002011307, №0002001307, №0002021307 - відмовлено (т.1 а.с. 63-66).
Вказаною постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 2140/1893/18 встановлено такі обставини.
Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі направлень від 14.05.2018 №№302, 303, 304, виданих відповідно до наказу від 23.04.2018р. №435, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. За результатами перевірки складений акт №11621-22-14-01/37459564 від 21.06.2018.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.ст.1, 9, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164631,32грн., у т.ч. за 2015 рік на суму 76497,71грн., за 2016 рік на суму 61167,75грн., за 2017 рік на суму 26965,75грн.;
- п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 111055грн., у тому числі за періоди 2016 року: за січень на 24559грн., за березень на 13403грн., за квітень на 3832грн., за травень на 19764грн., за червень на 4409грн., за липень на 1099грн., за періоди 2017 року: за лютий на суму 8418грн., за липень на 16075грн., за жовтень на 4534грн., за листопад на 651грн., за грудень на 285грн., за березень 2018 року на суму 14026грн.;
- п.163.1 ст.163, п.п. 164.2.9, абз. «г» ст.164.2.17, п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся у сумі 1336,08 грн.;
- п. 163.1 ст.163, п.п. 164.2.9, абз. «г» ст.164.2.17, п.164.2 ст. 164, п.п. 1.2, п.п. 1.4, п.16-1 підрозділу XX Податкового Кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період, що перевірявся у сумі 123,15грн.;
- п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.п. «б», п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку - у наданих податкових розрахунках за 4 квартал 2015 та 1 квартал 2018 років відображено суму доходу, нарахованого на користь фізичних осіб не в повному обсязі.
На підставі акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018:
1) №0002791422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 164632грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 22033,5грн.;
2) №0002801422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 111055грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27763,75грн.;
3) №0002011307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями у розмірі 123,15грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43,86грн.;
4) №0002001307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 1336,08грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 490,93грн.;
5) №0002021307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510грн. за порушення п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача із повідомленнями-вимогами від 13.02.2020 та від 22.05.2020 про відшкодування збитків у розмірі 586131,40грн. (т.1 а.с.70-72). Як пояснено позивачем (т.1 а.с.222-223), вказана сума складається з податкової заборгованості позивача станом на 22.05.2020 у розмірі 504416,01грн. та 81715,39грн. процентів, нарахованих відповідно до договору розстрочення сплати податкового боргу від 31.01.2020, укладеного між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 482110,74грн. збитків. При цьому, виходячи із наведених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, факт завдання відповідачем позивачеві збитків у зазначеному розмірі (482110,74грн.) пов`язується із порушеннями, які полягають у заниженні податку на прибуток з юридичних осіб та заниженні податкового зобов`язання з податку на додану вартість, тобто, з виставленням органом ДФС України позивачеві двох податкових повідомлень-рішень від 15.08.2018 №0002791422 та №0002801422.
П`ятий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у скасуванні податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002791422 (яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 164632грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 22033,5грн.) та податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0002801422 (яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 111055грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27763,75грн.), виходив з того, що:
1)Податковою перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.ст. 1, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164631,32 грн.
Дохід від реалізації продукції за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р. не відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Зерноком Херсон Агро», а саме, відповідно до показників бухгалтерського обліку по рахунку 281 ТОВ «Зерноком Херсон Агро», на рахунку 281 обліковувались наступні товари (с-до на 01.01.2015р.): кукурудза в кількості 30,52 т (кукурудзу в кількості 30,52 т в січні 2016 року списано на витрати Дт 90 Кт 281, дохід від реалізації якої не задекларовано); ріпак в кількості 6,49 т (ріпак в кількості 6,49 т в липні 2017 року списано на витрати Дт 90 Кт 281, дохід від реалізації якого не задекларовано); пшениця в кількості 14,39 т (пшениця в кількості 14,39 т в квітні 2015 року списано до витрат Дт 90 Кт 281, дохід від реалізації якої не задекларовано); ячмінь в кількості 13,47 т (ячмінь в кількості 13,47 т в березні 2015 року списано до витрат Дт 90 Кт 281, дохід від реалізації якого не задекларовано); придбаний в липні 2015 року ячмінь в кількості 25,25 т (ячмінь в лютому 2016 року в кількості 14,84 т і в травні 2016 року в кількості 10,41 т списано до витрат Дт 90 Кт 281, дохід від реалізації якого не задекларовано).
ТОВ «Зерноком Херсон Агро» за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 включило до складу витрат залишки на 01.01.2015 по кожній номенклатурі товару та придбаний товар в перевіряємому періоді, порушивши п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.199р. №290, в частині визнання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» витрат без визнання доходів.
На підставі вищевикладеного встановлено, що підприємство реалізувало продукцію, включивши до складу витрат, але не відобразивши доходи та податкові зобов`язання.
2)Перевіркою встановлено відсутність у позивача власних, орендованих чи залучених складських приміщень, призначених для зберігання залишків сільгосппродукції. ТОВ «Зерноком Херсон Агро» при проведенні перевірки ГУ ДФС у Херсонській області стверджувало про зберігання залишків продукції, що обліковувалася станом на 01.01.2015 (кукурудза, пшениця, ячмінь), за договором №1 від 17.04.2014, укладеним між позивачем та ФОП Єрмоленко О.М. Як вбачається з актів прийому-передачі на зберігання сільськогосподарської продукції, зберігачу ОСОБА_3 передано на зберігання 10,410 т ячменя 22.05.2016, 14,84т ячменя 03.02.2016, 25,250 т ячменя 01.07.2015, 13,4 т ячменя 30.04.2014, 30,520 т кукурудзи 17.04.2014, 30,520 т кукурудзи 27.01.2016, 13,47 т ячменя 31.03.2015, 14,39 т пшениці 15.06.2014.
Разом з тим, з цих актів прийому-передачі не вбачається як саме та ким здійснювалося транспортування сільськогосподарської продукції переданої на зберігання, оскільки згідно із цими актами, вони підписані у м.Херсоні, однак договором №1 від 17.04.2014 передбачено, що зберігач приймає на відповідальне зберігання зернові, згідно із актом приймання-передачі на склад за адресою: село Інгулець.
3)Також перевіркою встановлено, що 25.06.2015 між ПрАТ «Скадовське ХПП» (зерновим складом) та ТОВ «Зерноком Херсон Агро» (поклажодавцем) укладено договір складського зберігання зерна №2, відповідно до п.4.1.4 якого зерновий склад зобов`язався видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.
При цьому будь-яких складських документів, які б підтверджували збігання ПрАТ «Скадовське ХПП» сільськогосподарської продукції ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до податкової та до суду не надано, що свідчить про обґрунтованість висновку податкового органу щодо відсутності надання послуг зі складського зберігання.
Крім того, згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Зерноком Херсон Агро» за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. не придбавало у ПрАТ «Скадовське ХПП» послуг по зберіганню сільськогосподарської продукції.
У зв`язку з наведеним, П`ятим апеляційним адміністративним судом зазначено про те, що податковим органом обґрунтовано зроблено висновок щодо нереальності здійснення господарських операцій щодо зберігання сільськогосподарської продукції, зважаючи на відсутність придбання послуг у ПрАТ «Скадовське ХПП», ФОП Єрмоленко О.М., відсутність первинних документів, які б підтверджували поставку продукції, а саме: складських квитанцій, простих або подвійних складських свідоцтв, товарно-транспортних накладних, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операції.
4)Щодо обставин придбання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» пшениці 6-го класу у кількості 118,31т у ПП «Центр Резерв» в жовтні 2015 року, апеляційним адміністративним судом встановлено, що ухвалою Херсонського міського суду від 11 липня 2017 року у справі №766/10901/17 за результатом розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , який є директором ПП «Центр Резерв», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Водночас, цим судовим рішенням встановлено, що Сінюхін М.М. здійснив перереєстрацію ПП «Центр Резерв», призначив себе на посаду директора вказаного суб`єкта господарювання, при цьому фінансово-господарську діяльність від імені ПП «Центр Резерв» не здійснював, угод з контрагентами, направлені на настання реальних наслідків, не укладав, товари (послуги) не придбавав (не постачав). Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому наявність даного судового рішення свідчить про нереальність господарських правовідносин позивача з ПП «Центр Резерв», а тому первинні документи, які підписані від імені ПП «Центр Резерв» директором ОСОБА_2, не мають юридичної сили. Ідентифікувати осіб, від яких позивач отримав пшеницю неможливо, розрахунки грошовими коштами за пшеницю позивач не здійснював.
З огляду на встановлені обставини, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №320/4938/17 зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені у резолютивній частині рішення.
Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, як вбачається зі змісту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі № 2140/1893/18, яка набрала законної сили, вказаним судом встановлювались та перевірялись обставини, зокрема, як щодо вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» порушень, внаслідок чого занижено податок на прибуток та занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, так і щодо розміру сум донарахувань товариству податків і нарахувань штрафних санкцій органом ДФС України у зв`язку із виявленими порушеннями податкового законодавства під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Зерноком Херсон Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.
Вказані обставини є преюдиційними для розгляду даної справи та не потребують доведенню.
Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного Кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до частин першої та другої статті 99 Цивільного Кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно з частинами першою - четвертою статті 62 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, діючої на час перебування відповідача на посаді директора) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи (частина третя статті 65 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Відповідно до частини другої статті 89 Господарського Кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;
іншими винними діями посадової особи.
Згідно із статтею 11 Цивільного Кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається універсальною в силу приписів частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина перша статті 225 Господарського кодексу України).
За змістом положень статті 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила (п. 5.16 постанови ВП ВС від 18.06.2019 у справі № 920/85/18).
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв`язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зазначено, що суд звертає увагу на довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором), у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
У постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Положеннями статті 92 Цивільного Кодексу України та статті 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Як вже зазначалося вище по тексту цієї постанови, за наслідками перевірки позивача органом державної фіскальної служби складено податкові повідомлення-рішення:
- від 15.08.2018 №0002791422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 164632 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 22033,5грн.;
- від 15.08.2018 №0002801422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 111055 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 27763,75грн.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.10.2019 у справі №2140/1893/18 вказані податкові повідомлення-рішення визнав правомірними, оскільки ТОВ «Зерноком Херсон Агро» були допущені наступні порушення:
- за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 ТОВ «Зерноком Херсон Агро» визнало витрати без визнання доходів;
-нереальність здійснення господарських операцій щодо зберігання сільськогосподарської продукції, зважаючи на відсутність придбання послуг у ПрАТ «Скадовське ХПП», ФОП Єрмоленко О.М., відсутність первинних документів, які б підтверджували поставку продукції, а саме: складських квитанцій, простих або подвійних складських свідоцтв, товарно-транспортних накладних, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій;
-нереальність господарських правовідносин позивача з ПП «Центр Резерв» з огляду на фіктивність останнього, встановлену судовим рішенням.
За приписами частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, діючої на час перебування відповідача на посаді директора), відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Частиною четвертою статті 8 передбачалося, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, діючої на час перебування відповідача на посаді директора) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
У статуті ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в редакції, затвердженої рішенням засновника (власника) від 17.11.2011, зазначено, що:
виконавчим органом позивача, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, який вирішує усі питання діяльності позивача, крім тих, які віднесені до компетенції зборів учасників позивача (пункти 10.6. та 10.6.2.);
директор має власні повноваження та здійснює керівництво, несе персональну відповідальність за виробничу, господарську та фінансову діяльність позивача, видає накази в порядку, передбаченому чинним законодавством України, статутом (пункт 10.6.6.);
директор без довіреності представляє інтереси товариства та виконує дії від його імені у відносинах з державними установами і організаціями, приватними підприємствами, судовими органами, має право першого підпису всіх фінансових документів (пункт 10.6.7.)
директор самостійно, без відповідного рішення зборів учасників, має право вчиняти всі без винятку правочини та чинить юридичні дії від імені позивача без обмежень по сумі (пункт 10.6.10.);
директор підписує всі фінансові документи від імені позивача (пункт 10.6.11.);
позивач (товариство) здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність у встановленому порядку, несе відповідальність за їх достовірність, та подає державним органам згідно з установленими формами та строками (пункт 15.1.).
Південно-західним апеляційним судом встановлено, що у період з 01.01.2015 по 31.03.2018 (період, за який здійснювалася перевірка) особою, яка діяла від імені товариства без довіреності, відповідала за організацію бухгалтерського обліку та звітності у товаристві, була директор ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_3.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, колегія суддів зазначає, що протиправна поведінка колишнього директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» ОСОБА_3 полягала у тому, що нею, як особою відповідальною за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, не забезпечено належного ведення бухгалтерського обліку, оскільки за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 ТОВ «Зерноком Херсон Агро» визнано витрати без визнання доходів; не забезпечено наявності первинних документів щодо транспортування та зберігання сільгосппродукції позивача при виконанні договору № 1 від 17.04.2014, укладеного між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ФОП Єрмоленко О.М., і договору № 2 від 25.06.2015, укладеного між ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та ПрАТ «Скадовський ХПП»; придбано у ПП «Центр Резерв» у жовтні 2015 року пшеницю 6-го класу у кількості 118,31т без дотримання меж нормального господарського ризику, адже директор ПП «Центр Резерв» ОСОБА_2 фінансово-господарську діяльність від імені ПП «Центр Резерв» не здійснював, угод з контрагентами, направлених на настання реальних наслідків, не укладав, товари (послуги) не придбавав (не постачав), та, крім того, ідентифікувати осіб, від яких позивач отримав пшеницю неможливо, розрахунки грошовими коштами за пшеницю позивач не здійснював.
Вказані дії директора ОСОБА_3 свідчать про неналежне виконання статутних обов`язків та відсутність належної обачливості при здійсненні господарських операції та їх відображенні в бухгалтерському обліку.
Така протиправна поведінка призвела до настання негативних наслідків - збитків, які полягають у донарахуванні органом державного фінансового контролю позивачеві податків та нарахувань штрафів за податковими повідомленнями-рішеннями, а саме: - №0002791422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 164632грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 22033,5грн.; №0002801422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 111055грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 27763,75грн. Всього на суму 325484,25грн., розмір збитків у даному випадку підтверджено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №2140/1893/18.
Стосовно вини відповідача у заподіянні збитків колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною другої статті 1166 Цивільного Кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільний кодекс України не містить визначення поняття «вина». Втім, у окремих статтях цього Кодексу згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.
У частині першій статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 Цивільного кодексу України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).
Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 904/982/19.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро», вчиняла дії із особистою заінтересованістю. Крім того, ОСОБА_3 , вочевидь, не мала наміру завдати збитків юридичній особі, яка знаходилася під її керівництвом. У випадку, якщо ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора, усвідомлювала (або мала усвідомлювати), що вона не володіє відповідними знаннями у сфері бухгалтерського обліку, вона мала можливість найняти кваліфікованого бухгалтера чи звернутися за допомогою до аудиторської фірми для надання професійної допомоги та консультацій з питань ведення бухгалтерського обліку.
Виходячи із встановлених судами обставин справи, вина колишнього директора позивача кваліфікується колегією суддів як необережність. ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора, не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин, об`єктивно могла і була зобов`язана їх передбачити.
Таким чином, наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неналежне чи недобросовісне виконання нею своїх обов`язків на посаді директора товариства, недоведеність неправомірної поведінки останньої та відсутності причинно-наслідкового зв`язку між виконанням ОСОБА_3 обов`язків директора та завданими товариству збитками.
Висновок місцевого господарського суду про те, що поданими позивачем доказами не підтверджено наявності відповідного причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою бездіяльністю відповідача під час її перебування на посаді керівника позивача та наявністю в жовтні 2015 року договірних відносин між позивачем та його контрагентом - ПП «Центр Резерв», оскільки фіктивність ПП «Центр Резерв» встановлено лише 11.07.2017 в ухвалі Херсонського міського суду у справі №766/10901/17, судова колегія вважає помилковим з огляду на те, що у даному випадку колишній керівник діяла без дотримання меж нормального господарського ризику та без належної обачності. Такому порушенню, як визнання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» витрат без визнання доходів, судом першої інстанції взагалі не було надано належної оцінки. Тому висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної заяви у вказаних частинах слід скасувати.
Стосовно заявленого позивачем розміру збитків колегія суддів зазначає наступне.
Обґрунтовуючи розмір збитків в сумі 482110,74грн., позивач у позовній заяві зазначив, що станом на сьогодні (тобто станом на дату звернення з позовом - 18.08.2020) податковий борг ТОВ «Зерноком Херсон Агро» по сплаті ПДВ складає в сумі 234136,58грн. та податку на прибуток з юридичних осіб в сумі 247974,16грн. При цьому до позовної заяви позивачем долучено копію рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 22.05.2020 №6589/10/21-22-10-02-11 «Про скасування розстрочення податкового боргу», відповідно до якого станом на 22.05.2020 по підприємству обліковується податковий борг з податку на прибуток в сумі 247974,16грн. (у тому числі 3414,58 грн. процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням) та податковий борг з податку на додану вартість в сумі 234136,58грн. (у тому числі 8094,84 грн. процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням), т.1 а.с.82.
25.11.2020 ТОВ «Зерноком Херсон Агро» звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про збільшення розміру позовних вимог до 504416,01грн. (в розмірі суми податкового боргу станом на 31.01.2020), яке мотивоване отриманням позивачем 06.11.2020 письмової відповіді Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на лист позивача, якою позивачу повідомлено, що 31.01.2020 вказаним Управлінням прийняте рішення про розстрочення податкового боргу позивача на загальну суму 504416,01грн. (т.1 а.с. 114). Водночас позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку для подання клопотання про збільшення позовних вимог та прийняти до провадження зазначене клопотання, оскільки відповідь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі із зазначенням загального розміру податкового боргу в сумі 504416,01грн. отримана позивачем лише 06.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.12.2020, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021, вказане клопотання ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про збільшення позовних вимог залишено без розгляду з підстав того, що позивач був обізнаний про існування у нього станом на 31.01.2020 податкового боргу в розмірі 504416,01грн. ще до отримання 06.11.2020 ним листа Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.11.2020 № 11412/10/21-22-13-02-11, оскільки 17.02.2020 та 17.03.2020 позивач здійснював платежі за наданою зазначеним управлінням розстрочкою цього боргу, а 21.04.2020 звертався про перенесення строку чергового платежу за цією розстрочкою.
В подальшому, під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, за результатами судового засідання 09.04.2021, суд дійшов висновку про необхідність отримання від позивача додаткових пояснень, в порядку частини п`ятої статті 161 Господарського процесуального кодексу України, з такого питання: «Чому розмір заявлених до стягнення збитків визначений в розмірі податкової заборгованості позивача за станом на 22.05.2020, а саме, 482110,74грн., а не 325484,25грн. - в розмірі донарахувань позивачеві податків та нарахувань штрафів за наслідками податкової перевірки позивача за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, які зазначені в постанові адміністративного суду апеляційної інстанції, що додана до позовної заяви?», у зв`язку з чим ухвалою від 09.04.2021 запропонував позивачу надати суду до наступного судового засідання письмові пояснення з цього питання.
11.05.2021 до місцевого господарського суду від ТОВ «Зерноком Херсон Агро» надійшли пояснення відносно суми позовних вимог (вх.№3789/21), в яких позивач, замість того, щоб дати відповідь на поставлене питання і пояснити розмір заявлених в позовній заяві збитків в сумі 482110,74грн. (а не 325484,25грн.), надав пояснення, в яких вважав за необхідне зазначити про обставини, які, на його думку, підтверджують наявність збитків в розмірі 504416,01 грн. Іншим клопотанням від 11.05.2021 за вх.№1396/21 позивач просив залучити до матеріалів справи докази, які обґрунтовують розмір збитків в сумі 504416,01грн., а саме: копію позовної заяви Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про стягнення коштів з рахунків платника податків в рахунок погашення податкового боргу; копію податкової вимоги від 10.12.2019 за №11176-10; копію рішення №3 про розстрочення податкового боргу від 31.01.2020; копію рішення №2/СР від 18.05.2020 про скасування рішення про розстрочення податкового боргу; копію розрахунку виникнення податкового боргу ТОВ «Зерноком Херсон Агро»; копію ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 у справі №540/1505/21 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі. Водночас позивач просив поновити строк для подання вказаних доказів, оскільки останні не могли бути отримані раніше, адже надійшли до позивача разом з позовною заявою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ТОВ «Зерноком Херсон Агро» про стягнення податкового боргу.
В мотивувальній частині апеляційної скарги ТОВ «Зерноком Херсон Агро» наполягає на тому, що відповідно до податкової вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м.Севастополі від 10.12.2019 за №11176-10 загальна сума податкового боргу ТОВ «Зерноком Херсон Агро» становить 504416,01 грн., і вказана сума підтверджується рішенням №3 про розстрочення податкового боргу від 31.01.2020. Також зазначає, що судом було повністю проігнороване клопотання позивача від 11.05.2021 про долучення доказів, а також долучені до цього клопотання докази.
Такі доводи апеляційної скарги являються безпідставними, оскільки протокольною ухвалою Господарського суду Херсонської області прийнято письмові пояснення позивача (вх.№ 3789/21 від 11.05.2021), які останній надав до справи у відповідності до ухвали суду від 09.04.2021, а додані до цих пояснень докази приєднано до матеріалів справи та залишено їх без розгляду.
Колегія суддів зауважує, що клопотання позивача про збільшення суми позовних вимог до 504416,01грн. вже розглядалося судом першої інстанції і було залишено без розгляду. З таким висновком суду погодився також суд апеляційної інстанції, про що зазначено вище.
Таким чином, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про стягнення 482110,74грн., а не 504416,01грн., на стягненні яких наполягає скаржник в мотивувальній частині апеляційної скарги.
З урахуванням того, що у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 482110,74грн. збитків, тоді як позивачем доведено розмір збитків у сумі 325484,25грн., яка складається із сум донарахувань органом державного фінансового контролю позивачеві податків та нарахувань штрафів за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2018, а саме: №0002791422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 164632грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 22033,5грн.; №0002801422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 111055грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 27763,75грн., то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 325484,25грн. збитків.
В іншій частині позову в сумі 156626,49грн. (482110,74грн. - 325484,25грн.) слід відмовити з підстав того, що поданими позивачем доказами не підтверджено наявності відповідного причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою дією (бездіяльністю) відповідача під час її перебування на посаді керівника ТОВ «Зерноком Херсон Агро» та утворенням у позивача інших складових податкової заборгованості станом на 18.08.2020 (дату звернення до суду з цим позовом), адже ОСОБА_3 з 11.05.2018 вже не являлась директором позивача, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для покладення на неї відповідальності із сплати заборгованості, що була донарахована податковим органом, починаючи з 11.05.2018. Відтак, посилання позивача, як на доказ понесення товариством збитків у розмірі 482110,74грн., на рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 22.05.2020 №6589/10/21-22-10-02-11 «Про скасування розстрочення податкового боргу», відповідно до якого заборгованість ТОВ «Зерноком Херсон Агро» у розмірі 482110,74 грн. визначена станом на 22.05.2020, є безпідставним.
Отже, оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 186665,50грн. (нарахованих згідно із податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2018 №0002791422) слід скасувати, позов в цій частині задовольнити; в частині задоволення позовних вимог у сумі 138818,75 грн. (нарахованих згідно із податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2018 №0002801422) та в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 156626,49грн. рішення залишити без змін.
Поряд з цим, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позовна заява у даній справі підписана ОСОБА_1 , як директором ТОВ «Зерноком Херсон Агро», який, в той же час, є єдиним засновником ТОВ «Зерноком Херсон Агро». Водночас, статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою; у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Оскільки ОСОБА_1 являється єдиним учасником та, водночас, директором ТОВ «Зерноком Херсон Агро», відповідно, розбіжностей між волею і волевиявленням такого учасника та волею і волевиявленням самого товариства, не може існувати, то подання у даному випадку позовної заяви товариством за підписом ОСОБА_1 , як директора, а не за підписом ОСОБА_1, як учасника, в інтересах ТОВ «Зерноком Херсон Агро», колегія суддів розцінює як таке, що відповідає статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно розподілу судових витрат судова колегія зазначає наступне.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частити першої статті 129 статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд справи в суді першої інстанції позивач сплатив 7231,66грн. У зв`язку із задоволенням позову на 67,51%, за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача слід стягнути 4882,09грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ТОВ «Зерноком Херсон Агро» просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. За подання апеляційної скарги товариство сплатило 10847,50грн. судового збору. З огляду на задоволення апеляційної скарги на 67,51%, з відповідача слід стягнути 7323,15грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просила оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. За подання апеляційної скарги товариство сплатило 10847,49грн. судового збору. З огляду на задоволення апеляційної скарги на 32,49%, з позивача слід стягнути 3524,35грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.
У частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Зерноком Херсон Агро» заявлено клопотання про долучення доказів (вх.№9186/20 від 01.12.2020), в якому позивач просив долучити до матеріалів справи документи на підтвердження вартості витрат на професійну правничу допомогу та врахувати їх при визначенні обсягу судових витрат та розподілі останніх.
Тобто, позивачем було заявлено про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та надано відповідні докази до судових дебатів у справі.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом частини четвертої 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що:
- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2019 між адвокатом Стельниковичем Олександром Ігоровичем, діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000189, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Херсонської області від 11.12.2018 №1, надалі - адвокатом, з однієї сторони, і ТОВ «Зерноком Херсон Агро» в особі директора ОСОБА_1, діючого на підставі статуту, надалі - клієнтом, з другої сторони, укладено договір про надання правової допомоги (т.1 а.с.128), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту та/або представництва інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в місцевих та апеляційних судах України з питань захисту та відстоювання законних прав клієнта в будь-якій галузі права, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги в порядку та розмірі, передбаченим даним договором.
Пунктом 5.1. договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 передбачено, що розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється в додатку №1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а якщо він достроково не буде припинений або виконаний, діє протягом трьох років з дня його підписання.
10.08.2020 між сторонами укладено додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 (т.1 а.с.27).
Сторони за договором домовились, що адвокатом надається правова допомога у підготовці до подання, складання позовної заяви про стягнення збитків підприємства з колишнього директора ТОВ «Зерноком Херсон Агро» - ОСОБА_3 (пункт 1 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019).
Крім того, у пункті 2 додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги від 23.04.2019 та додатку №1 до нього, складається з наступного розрахунку:
- вартості надання послуг адвокатом, пов`язаних з підготовкою до подання позовної заяви, складання позовної заяви, її формування, складання необхідних документів, вивчення необхідних матеріалів, справ, норм законодавства, нормативно-правових актів, судової практики, зустрічі клієнта з адвокатом (незалежно від сторони ініціатора) - вираховується у погодинному еквіваленті, де одна година має вартість 1200 грн.;
- вартості надання послуг адвокатом під час розгляду справи у Господарському суді Херсонської області за зазначеною вище позовною заявою у розмірі 5000 грн. та враховує складання необхідних документів (запитів, клопотань, відзиву, відповіді на відзив, заяв, інших документів, у яких виникне необхідність), присутність у судових засіданнях.
30.11.2020 між сторонами укладено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 та додатку №1 від 10.08.2020 (т.1 а.с.126).
У підпункті 1.1. пункту 1 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2020 зазначено, що надання правової допомоги клієнту у справі №923/832/20 виконано якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору та вимог чинного законодавства.
У підпункті 1.2. пункту 1 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2020 сторони погодили, що адвокатом було надано таку правову допомогу:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2 години - 2400 грн.;
- вивчення судової практики, наданих клієнтом документів та складання позовної заяви, формування примірників з додатками - 6,5 годин - 7800 грн.;
- складання та подання листа-претензії - 1 година - 1200 грн.;
- складання запитів, уточнення позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог - 3 години - 3800 грн.;
- участь адвоката у судових засіданнях під час розгляду справи у Господарському суді Херсонської області - 5000 грн.
У пункті 2 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2020 сторони визначили, що за виконану роботу клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 20000 грн.
Крім того, відповідно до розрахунку понесених витрат на правову допомогу під час підготовки та подання позову ТОВ «Зерноком Херсон Агро» до ОСОБА_3 про стягнення збитків (т.1 а.с.125), позивач поніс 20000грн. у зв`язку із розглядом справи, а саме:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2 години - 1200грн. за годину - 2400 грн.;
- вивчення судової практики, наданих клієнтом документів та складання позовної заяви, формування примірників з додатками - 6,5 годин - 1200 грн. за годину - 7800 грн.;
- складання та подання листа-претензії - 1 година - 1200 грн. за годину - 1200грн.;
- складання запитів, уточнення позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог - 3 години - 1200 грн. за годину - 3800 грн.;
- надання правової допомоги під час судового розгляду у суді першої інстанції - 5000грн.
Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія встановила, що адвокатом Стельниковичем О.І. надано правову допомогу, яка передбачена договором про надання правової допомоги від 23.04.2019 та додатком №1 від 10.08.2020.
Разом з тим, сторони, здійснюючи розрахунок витрат на правову допомогу та включаючи до нього суму у розмірі 3800 грн. за складання запитів, уточнення позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, не врахували положення пункту 2 додатку №1 від 10.08.2020 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019, відповідно до якого вартість надання послуг адвокатом під час розгляду справи у Господарському суді Херсонської області складає 5000 грн. та враховує складання необхідних документів (запитів, клопотань, відзиву, відповіді на відзив, заяв, інших документів, у яких виникне необхідність), присутність у судових засіданнях.
З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву ТОВ «Зерноком Херсон Агро» (вх.№1729/20 від 18.08.2020) ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.08.2020 залишено без руху. На виконання вимог вказаної ухвали суду, ТОВ «Зерноком Херсон Агро» подано заяву (вх.№6685/20 від 07.09.2020), до якої долучено позовну заяву з усунутими недоліками. Також матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався із клопотанням про збільшення позовних вимог (вх.№2554/20 від 25.11.2020). Вказані заяви стосуються розгляду справи у Господарському суді Херсонської області, а тому відповідно до пункту 2 додатку №1 від 10.08.2020 до договору про надання правової допомоги від 23.04.2019 їх вартість входить у вартість робіт, наданих адвокатом під час розгляду справи у Господарському суді Херсонської області, яка визначена сторонами у додатку №1 від 10.08.2020 у сумі 5000 грн.
Отже, за встановлених обставин, при розподілі витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, слід виходити з суми 16200,00 грн. (20000,00 грн. - 3800,00грн. = 16200,00 грн.). Відтак, враховуючи задоволення позову на 67,51% та положення частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача слід стягнути 10936,62 грн. витрат на професійну правничу допомогу (16200,00 грн. х 67,51/100).
У зв`язку з наведеним рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо неспівмірності судових витрат суд апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні сум, які підлягають відшкодуванню, слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За відсутності в матеріалах справи доказів про те, що ОСОБА_3 зверталась з клопотанням до суду першої інстанції про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а також доказів та доводів про те, в чому саме полягає неспівмірність таких витрат, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 186665,50грн., а апеляційні скарги - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1)Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» та ОСОБА_3 задовольнити частково.
2)Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі №923/832/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 186665,50грн., позов в цій частині задовольнити. Рішення суду в частині розподілу судових витрат слід змінити.
3)Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі №923/832/20 в частині задоволення позовних вимог у сумі 138818,75 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 156626,49 грн. залишити без змін.
4)Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:
« 1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» 325484,25грн. збитків, 4882,09грн. судового збору та 10936,62 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.»
5)Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» 7323,15грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.
6)Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Херсон Агро» на користь ОСОБА_3 3524,35грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.
7)Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.12.2021.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя І.Г. Філінюк
Суддя Л.В. Лавриненко
