Справа № 646/2229/21
Провадження № 2/639/1652/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі
головуючогосудді Гаврилюк С. М.,
секретар судового засідання Пивоварова Т. В.,
за участю представника позивача адвоката Новакова А. І., представника відповідача адвоката Колосова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніцивільну справу№ 646/2229/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича № 19032 від 12.09.2017 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступника ПАТ «УкрсоцБанк); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 45908 грн, з яких 45000 грн витрати на професійну правничу (правову) допомогу та 908 грн судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2021 позивач дізнався про існування виконавчого провадження від працівника АБ «Південний», який повідомив про надходження постанови приватного виконавця про арешт коштів на рахунку ОСОБА_2 . За наслідками ознайомлення 19.01.2021 з матеріалами виконавчого провадження № 64000616 позивачем з`ясовано, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича № 19032 від 12.09.2017 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Також було встановлено відсутність будь-яких доказів направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження чи будь-якого наступного документа приватним виконавцем Кудряшовим Д. В. Крім того за наслідками ознайомлення з матеріалами судової справи № 520/15168/2020 представником ОСОБА_2 встановлено, що 12.11.2020 Харківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу у справі, якою поновлено строк пред`явлення до виконання та замінено стягувача на правонаступника АТ «Альфа-Банк» у оскаржуваному виконавчому написі. Проте доказів щодо повідомлення про розгляд справи та направлення ухвали на адресу ОСОБА_2 матеріали вказаної справи не містять. Більш того у заяві про поновлення строку пред`явлення до виконання та заміну стягувача на правонаступника, а також у виконавчому написі матеріально зацікавленою особою вказано невірну адресу реєстрації та проживання ОСОБА_2 . За вказаних обставин у позивача були відсутні будь-які можливості дізнатися раніше про існування оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса. На думку позивача, спірний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки документи, що підтверджували би безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні, відповідні вимоги позивачу не направлялись, сума заборгованості перед позивачем розрахована безпідставно, позивач заперечує наявність будь-якої заборгованості перед відповідачем. Окрім того перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22.02.2017 визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду. До того ж всі можливі грошові вимоги відповідача до позивача за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 є погашеними в силу положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та в силу судового рішення, яке набрало законної сили. Так постановою Господарського суду Харківської області від 16.08.2010 по справі № Б-39/62-10 Є. В. Борисенка було визнано банкрутом, а ухвалою суду від 09.02.2012 у вказаній справі затверджено звіт ліквідатора, в якому відображено факт часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 і визнано погашеними вимоги кредиторів, які не були задоволені за недостатністю майна боржника, відповідно до п. 6 ст. 32 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому на момент вчинення спірного виконавчого напису будь-які грошові вимоги чи зобов`язання за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 у позивача були відсутні.
За таких обставин позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
06.04.2021 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича належним чином завірену копію нотаріальної справи, в межах якої вчинено виконавчий напис нотаріуса № 19032 від 12.09.2017 (а.с. 42).
14.04.2021 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», тертя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передано до Жовтневого районного суду м. Харкова за підсудністю (а.с. 45).
Вказана справа відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 20.05.2021 передана у провадження судді Гаврилюк С. М. (а.с. 50).
21.05.2021 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято до свого провадження та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання (а.с. 51-53).
02.07.2021 ухвалою суду задоволено частково клопотання представника позивача адвоката Новакова А. І., про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича належним чином завірену копію нотаріальної справи, в якій міститься виконавчий напис № 19032 від 12.09.2017 на підставі якого з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» (правонаступника ПАТ «УкрсоцБанк») стягнуто грошові кошти за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 (а.с. 63-64).
25.08.2021 на адресу суду надійшов лист від приватного нотаріуса КМНО Чуловського В. А. за вих. № 600/01-16 від 13.08.2021, за змістом якого на виконання вимог ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.07.2021 щодо витребування документів, на підставі яких 12.09.2017 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 19032, нотаріус повідомляє наступне. На підставі Додатку 45 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження правил нотаріального діловодства» від 22.12.2010 № 3253/45 приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. 20.01.2021 було складено Акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, який погоджено протоколом № 58/11 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 18 лютого 2021 року. На підстав такого Акту відбулося знищення документів, на підставі яких вчинялись у 2017 році виконавчі написи, за закінченням терміну зберігання (а.с. 73). До вказаного листа також надано докази на підтвердження знищення документів, на підставі яких вчинялись у 2017 році виконавчі написи, за закінченням терміну зберігання (а.с. 74, 75-78).
20.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судове засідання (а.с. 123-124).
Представник позивача адвокат Новаков А. І., який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача адвокат Колосов А. В., який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Так, у відзиві зазначено, що позивач змінивши місце свого проживання, не повідомив відповідача про дану обставину і такими діями порушив умови кредитного договору. У зв`язку з чим адреса проживання позивача, яка була вказана у кредитному договорі, і була зазначена у виконавчому написі нотаріуса та у заяві про заміну стягувача по адміністративній справі № 520/15168/2020.
Крім того станом на дату вчинення виконавчого напису у разі вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором (а не про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором) стягувач не був зобов`язаний направляти боржнику жодних повідомлень про усунення порушення кредитного зобов`язання. щодо посилань позивача про відсутність у нотаріуса повноважень на вчинення виконавчого напису, то на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису дію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, на яку посилається позивач, було призупинено ухвалою від 06.03.2017 Вищого адміністративного суду України до закінчення касаційного розгляду, а отже це судове рішення не породжувало жодних правових наслідків.
Щодо посилань позивача на виконання ним зобов`язань за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008, то відповідно до умов цього договору він набирає чинності та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Кредитор за вказаним кредитним договором виконав свої зобов`язання в повному обсязі надавши позичальнику грошові кошти, позичальник в свою чергу не виконав покладені на нього кредитним договором зобов`язання, не повернув вчасно кредитні кошти та нараховані відсотки, змінив місце проживання не повідомивши про це кредитора, що свідчить про намагання позичальника уникнути виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Стосовно заявленого позивачем розміру судових витрат на правову допомогу, то відповідач вважає його завищеним, необґрунтованим та недоведеним належним чином, оскільки представником позивача подано цю справу з порушенням правил підсудності, що свідчить про незнання представником позивача таких правил і таким чином не можливо погодитись з тим, що послуги надані представником позивача коштують 45000 грн. До того ж представником позивача не надано до позовної заяви детального опису виконаних робіт по цій справі та витрачений час на їх виконання. Також положення договору про надання правової допомоги не містять механізму розрахунку гонорару. Формулювання пункту 4.2 Договору про надання правової допомоги надає можливість позивачу та його представнику визначати гонорар, не співмірний зі складністю справи. Спори щодо визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню за своєю правовою природою, в силу особливостей процесу доказування у такій категорії справ, не є складними, враховуючи поширеність даної категорії справ. Також написання представником позовної заяви на чотирьох аркушах не може коштувати 45000 грн, адже містить у собі виключно норми законодавства та короткий виклад обставин справи. Окрім того представником позивача не визначений час, який він витратив на написання позовної заяви, тому неможливо встановити фактично понесені витрати (а.с. 91-93).
23.09.2021 позивачем через свого представника адвоката Новакова А. І., надано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено 12.09.2017 на підставі кредитного договору, який було укладено в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині (у тому числі, але не виключно) стягнення заборгованості, що провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів вчинених лише на нотаріально посвідчених договорах. Зазначена постанова суду набрала законної сили згідно з ч. 1 ст. 325 КАС з дати ї прийняття. Жодних виключень щодо набрання чинності постановою суду КАС України не містить. Жодних правових наслідків незаконний та нечинний нормативно-правовий акт за собою не тягне, окрім тих, що пов`язані з його незаконністю та нечинністю. А ігнорування відповідачем у відзиві на позов окремої правової підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через відсутність у позивача грошових зобов`язань перед відповідачем, на думку сторони позивача, є недобросовісною процесуальною поведінкою та напряму кореспондує з його недобросовісністю щодо звернення за вчиненням оспорюваного виконавчого напису попри власне усвідомлення про відсутність у позивача будь-яких грошових зобов`язань перед відповідачем.
Відповідач, складаючи відзив на позов, вочевидь ознайомився з повним змістом позовної заяви, проте жодного заперечення проти вказаних обставин чи навпаки визнання цих обставин у своєму відзиві не наводить, що є невиконанням вимог п. 3, 4 ч. 3 ст. 178 ЦПК України. Щодо судових витрат по справі, то первинно, за положеннями Договору про надання правової (правничої) допомоги № 7/03-21 від 03.03.2021, з огляду на дату його укладання, передбачалося надання правової допомоги адвокатом позивачу у Червонозаводському районному суді м. Харкова за місцем виконання оспорюваного виконавчого напису, тобто за місцезнаходженням органу примусового виконання офісу приватного виконавця Кудряшова Д. В. У зв`язку із передачею справи для розгляду за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова, сторони 20.04.2021 уклали Додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, за змістом якої змінено назву суду першої інстанції, в якому адвокат здійснюватиме представницькі повноваження клієнта, на Жовтневий районний суд м. Харкова.
Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги за Договором з адвокатом визначається сторонами у фіксованому розмірі і становить 45000 грн. Визначений сторонами гонорар адвоката охоплює собою оплату всього обсягу правової (правничої) допомоги, яка надається адвокатом клієнту по справі у суді першої інстанції до прийняття судом першої інстанції остаточного судового рішення по справі. Передбачене положеннями ст. 137 ЦПК України подання детального опису робіт (послуг) виконаних адвокатом не потребується, оскільки такий опис подається саме для визначення розміру витрат на правничу допомогу. Проте в межах справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору з адвокатом у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача (адвокатом), а отже є визначеним. Також визначений розмір гонорару адвоката у розмірі 45000 грн є вочевидь співмірним як із правовою допомогою адвоката, наданою позивачу по справі і значенням справи для позивача, так і з розміром боргу за виконавчим написом, який з позивача реально стягується у примусовому порядку приватним виконавцем 4390365,83 грн (154291,87 доларів США). З огляду на викладене, на думку позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позову, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі (а.с. 103-107).
Третя особа приватний нотаріус КМНО Чуловський В. А. просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі документів, про що зазначив у поданих суду письмових поясненнях. Також у своїх поясненнях, приватний нотаріус зазначив, що на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису на оригіналі кредитного договору це було дозволено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, а саме визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині (в тому числі, але не виключно) стягнення заборгованості, що провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів вчинених лише на нотаріально посвідчених договорах, була зупинена на весь час касаційного розгляду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду від 04.04.2017 у справі № К/800/7651/17. Касаційний розгляд вищезазначеного питання було завершено лише 01.11.2017 винесенням ухвали, яка залишила без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017. Отже, на думку приватного нотаріуса, норма права щодо стягнення заборгованості, що провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів вчинених лише на нотаріально посвідчених договорах, діє лише з 01.11.2017.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову та його заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судовим розглядом встановлено, що 05 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а.с. 23-24, 31-32, 33), та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 811-3/27/3/7/8-041, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 110000,00 доларів США, зі сплатою 15% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 04 серпня 2018 року на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається позичальнику на наступні цілі: поточні потреби. В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником іпотечний договір іпотека нежитлових приміщень першого поверху № 2-5, 2-6, 2-7, 2-9, 2-10, 2-11, загальною площею 71,3 кв.м, в літері «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 984081,17 гривень. Що в еквіваленті складає 203108,54 доларів США (а.с. 13-16).
16 серпня 2010 року Господарським судом Харківської області винесено постанову про визнання боржника банкрутом у справі № Б-39/62-10, згідно якої суд постановив: «1. Визнати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 № 248255 від 06.09.2007 року, місце проведення державної реєстрації Виконавчий комітет Харківської міської ради, номер запису про включення відомостей про ФОП до ЄДР 2 480 001 0003 027256, дата проведення реєстрації - 01.10.1997 року (дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 06.09.2007 року) банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.
2. З дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинити, строк виконання всіх грошових зобов`язань, та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинити нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред`являються в межах ліквідаційної процедури.
3. Припинити стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян.
4. Встановити строк у 40 днів для пред`явлення вимог кредиторів до банкрута.
5. Скасувати арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
6. Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, код НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса для кореспонденції: 61002, м. Харків, вул. Мельникова, б. 8, к. 6 (Ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства АВ №307435 від 23.04.2007 р.).
7. Зобов`язати ліквідатора арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича відповідно до ст.ст.25-30, 47-49 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до 17.02.2011 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів у десятиденний строк, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, зобов`язати ліквідатора арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича здійснити продаж всього майна фізичної особи ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Також зобов`язати ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.
8. Усім відділам державної виконавчої служби усіх управлінь Міністерства юстиції України закінчити усі виконавчі провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , адреса реєстрації: : АДРЕСА_2 , за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян. Постанови про закінчення виконавчого провадження надсилаються ліквідатору - ОСОБА_3 , код НОМЕР_2 , поштова адреса для кореспонденції: АДРЕСА_4 ), разом з виконавчими документами.
9. Постанову суду надіслати банкруту, ліквідатору, ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Акціонерно-комерційному банку «Укрсоцбанк», ОСОБА_6 , Управлінню з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства, органу Державної виконавчої служби за місцезнаходженням банкрута, державному реєстратору.» (а.с. 25-28).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09 лютого 2012 р. у справі № Б-39/62-10 постановлено: «1. Затвердити наданий суду звіт ліквідатора.
2. Затвердити реєстр з непогашеною кредиторською заборгованістю в загальній сумі 3 623004,21грн.
4. Провадження у справі № Б-39/62-10 припинити.
5. Ухвалу направити боржнику, ліквідатору, кредиторам, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору.» (а.с. 29-30).
У відповідності до положень частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вказані обставини доказуванню не підлягають.
Проте 12 вересня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем здійснено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 19032, за змістом якого нотаріус на підставі статей 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, запропонував стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 03150, м. київ, вул. Ковпака, 29, п/р НОМЕР_3 , МФО 300023) заборгованість, що виникла по Договору кредиту № 811-3/27/3/7/8-041 від 05 серпня 2008року, боржником за яким є ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Харків, місце роботи невідоме, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 14 квітня 19998 року, місце реєстрації: АДРЕСА_5 ). Строк платежу по Кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 вересня 2015 року по 11 вересня 2017 року. Сума заборгованості складається з: - прострочена заборгованість 105416,06 дол. США: - прострочена заборгованість по нарахованих % - 48875,81 дол. США. Загальна сума заборгованості становить 154291,87 дол. США, та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис вчинено дванадцятого вересня дві тисячі сімнадцятого року, він набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та має бути пред`явлений до виконання відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня його вчинення (а.с. 19).
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром Вячеславовичем 13.01.2021 при примусовому виконанні виконавчого напису № 19032, виданого 12.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., в межах виконавчого провадження № 64000616 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а саме: НОМЕР_5 , Акціонерне товариство «Південний», також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 169721,05 USD та 669,00 грн (а.с. 21).
Згідно супровідного листа від 13.01.2021, приватним виконавцем направлено вказану постанову про арешт коштів боржника на адресу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного банку «Південний», а також ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_6 (а.с. 20).
Водночас місце проживання ОСОБА_1 з 23.06.2018 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частиною 3ст. 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
За положенням пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗакономта іншими актами законодавства України.
Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Положеннями статті 89 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб) строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до пунктів 1 та 2постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей15, 16, 18 ЦК України, статей50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05.06.2017 у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87, 88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Проте з наданих суду документів неможливо встановити, що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем та заборгованість була саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Більш того, всі можливі грошові вимоги відповідача до ОСОБА_1 за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 є погашеними в силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та згідно ухвали Господарського суду Харківської області, яка набула чинності. Як вже вище судом зазначалось, постановою Господарського суду Харківської області від 16.08.2010 у справі № Б-39/62-10 визнано ОСОБА_1 банкрутом, а ухвалою суду від 09.02.2012 у вказаній справі затверджено звіт ліквідатора, в якому відображено факт часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008, а саме: «Згідно з Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011року грошові кошти, що отримані від продажу майна банкрута у загальній сумі 267 866,67 грн. були розподілені та спрямовані ліквідатором таким чином: … - задоволення вимог заставного кредитора ПАТ „Укрсоцбанк в розмірі 220 285,34 грн.». Також цією ухвалою визнано погашеними вимоги кредиторів, які не були задоволені за недостатністю майна боржника, відповідно до п. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже на момент вчинення спірного виконавчого напису будь-які грошові вимоги чи зобов`язання за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 у позивача були відсутні.
Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд наголошує, що як на підставу вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус Чуловський В. А. посилається на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесенихпостановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинноюПостанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).
Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.01.2019 по справі № 910/13233/17.
Окрім того Верховним Судом у вказаній постанові зазначено наступне:
«83.Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
84.Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15грудня 2017 року (далі КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що невідповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні,в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
85.У частині п`ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовомупровадженні,через п`ять днів після направлення їх копій особам, які берутьучасть у справі.
86.Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
87.Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженимприймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
88.Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
89.Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
90.Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинноюпостанови №662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови провизнання незаконною та нечинноюпостанови №662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22лютого 2017року у справі №826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
91.Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача щодо зупинення ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22лютого 2017року у справі №826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду (01листопада 2017року), оскільки зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаною постановоюзаконної силита її дію в частинівизнання незаконною та нечинноюпостанови №662».
Таким чином, вчиняючи 20 вересня 2017 року виконавчий напис № 19032, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду від 06.05.2020 у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18) зроблено наступний висновок: «Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів».
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду в своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вже зазначено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом20 вересня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.Відповідачем не доведено, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічний висновок також викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).
Більш того на момент вчинення оскарженого виконавчого напису заборгованість ОСОБА_1 перед банком була відсутня на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 09.02.2012 у справі № Б-39/62-10.
До того ж суд зазначає, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості в такому розмірі та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк».Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Матеріали справи відомостей про надіслання позивачу та отримання ним відповідного повідомлення не містять.
Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду зазначеним в постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) та від 11 лютого 2019 року у справі № 462/3552/16-ц (провадження № 61-26687св18).
Також, статтею 89 Закону України «Про нотаріат» закріплено зміст виконавчого напису, згідно якої у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер,за якимвиконавчий написзареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явленнявиконавчого написудо виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Проте, нотаріусом в оскаржуваному виконавчому написі не зазначено розмір плати, суми державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Аналізуючи наведені обставини, даючи оцінку вищезазначеним доказам, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з АТ «Альфа-Банк» підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати на правничу допомогу, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.
Згідност. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов задоволено у повному обсязі, то судові витрати покладаються на відповідача.
Статтею 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Україникореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VIпередбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів»встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Указаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц)
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановленихстаттею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так в обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копію Договору № 7/03-21 про надання правової (правничої) допомоги від 30 березня 2021 року (а.с. 35-36); копію квитанції N 1-700К від 31 березня 2021 р. (а.с. 37); копію виписки з особового рахунку (а.с. 38); копію ордера серії АХ № 1045597 від 30.03.2021 (а.с. 39); копію Додаткової угоди № 1 від 20 квітня 2021 року до Договору № 7/03-21 про надання правової (правничої) допомоги від 30 березня 2021 року (а.с. 108).
Згідно п. 4.2 Договору № 7/03-21 про надання правової (правничої) допомоги від 30 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Антона Новакова», розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги за цим Договором визначається Сторонами у фіксованому розмірі і становить 45000 (сорок п`ять тисяч) грн. Визначений Сторонами гонорар Адвоката охоплює собою оплату всього обсягу правової (правничої) допомоги, яка надається Адвокатом Клієнту по Справі у суді першої інстанції до прийняття судом першої інстанції остаточного судового рішення по Справі.
Пунктом 4.3 указаного Договору визначено, що оплата наданої правової (правничої) допомоги здійснюється Клієнтом у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвоката не пізніше трьох днів після проголошення судом першої інстанції остаточного судового рішення по Справі. Клієнт повинен забезпечити індивідуалізацію платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів Адвокату шляхом зазначення у рядку «Призначення платежу» реквізитів цього Договору та за необхідністю інших індивідуальних ознак.
Як вбачається з копії квитанції N 1-700К від 31 березня 2021 р. ОСОБА_1 31.03.2021 перераховано грошові кошти у розмірі 45000,00 грн на рахунок Адвокатського Бюро «Антона Новакова» із зазначенням призначення платежу: «сплата правової (правничої) допомоги у справі за договором № 7/03-21 від 30.03.2021 від ОСОБА_1 » (а.с. 37).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в суді першої інстанції.
Суд також враховує положення частини шостоїстатті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву посилалася, на те, що представником позивача подано цю справу з порушенням правил підсудності, що свідчить про незнання представником позивача таких правил і таким чином не можливо погодитись з тим, що послуги надані представником позивача коштують 45000 грн, а також, що представником позивача не надано до позовної заяви детального опису виконаних робіт по цій справі та витрачений час на їх виконання; на відсутність у договорі механізму розрахунку гонорару; на неспівмірність гонорару зі складністю справи.
Суд зазначає, що передбачене положеннями ст. 137 ЦПК України подання детального опису робіт (послуг) виконаних адвокатом не потребується, оскільки такий опис подається саме для визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В межах справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача (адвокатом), а отже є визначеним.
Також визначений розмір гонорару адвоката у розмірі 45000,00 грн суд уважає співмірним як із правовою допомогою адвоката, наданою позивачу по справі і значенням справи для позивача, так і з розміром боргу за оскаржуваним виконавчим написом, який з позивача реально стягується у примусовому порядку приватним виконавцем 169721,05 доларів США.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а отже співмірними з наданими правовими послугами.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 18 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича № 19032 від 12.09.2017 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 811-3/27/3/7/8-041 від 05.08.2008 з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (правонаступника ПАТ «УкрсоцБанк).
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_9 .
Повне рішення складено 09.12.2021.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Світлана ГАВРИЛЮК
