Постанова
іменем України
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 760/1502/17
провадження № 51-2466км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
представника АТ «Альфа-Банк»
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42015000000001259, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 1
ст. 366 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 затверджено угоду від 10 січня
2017 року про визнання винуватості та засуджено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 205 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн; за ч. 1 ст. 366 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
3400 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень
ОСОБА_6 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
На підставі пунктів 5, 6 ч. 9 ст. 100 КПК постановлено конфіскувати речові докази, у тому числі:
грошові кошти в сумі 6243 698,67 грн, які знаходяться на розрахунковому рахунку ДП «Константа-Агро» (ЄДРПОУ 33805602) № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023);
грошові кошти в сумі 14069 456,86 грн, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Західтрансбуд» (ЄДРПОУ 39494381) № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023).
За наведених у вироку обставин ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період з грудня 2013 року по квітень 2016 року здійснював фіктивне підприємництво, а саме придбав на користь особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) з метою прикриття її незаконної діяльності.
Крім того, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у червні, липні 2014 року та січні 2015 року, будучи службовою особою, обіймаючи посаду директора ТОВ «Західспецбудмеханізація», у невстановленому досудовим розслідуванням місці склав завідомо неправдиві офіційні документи, тобто вчинив службове підроблення.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 задоволено частково, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено. Постановлено виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на прізвище ОСОБА_7 . У решті вирок залишено без зміни.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року за клопотанням представника АТ «Альфа-Банк» адвоката ОСОБА_5 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника на зазначений вирок місцевого суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінено. Постановлено виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про конфіскацію грошових коштів у сумі 6243 698,67 грн, які знаходяться на розрахунковому рахунку ДП «Константа-Агро» (ЄДРПОУ 33805602) № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), та грошових коштів у сумі 14069 456,86 грн, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТОВ «Західтрансбуд» (ЄДРПОУ 39494381) № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023).
У решті вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду від 08 лютого 2021 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги адвоката
ОСОБА_5 .
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року представнику АТ «Альфа-Банк» безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження вироку від 15 березня 2017 року. Ні ПАТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-Банк», ні їх представники не мають жодного процесуального статусу в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , а тому відповідно до ст. 393 КПК позбавлені права подавати апеляційну скаргу. Посилається на те, що всупереч положенням ст. 1066 ЦК апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що банк є володільцем вищевказаних грошових коштів, на які було накладено арешт, визнано їх речовими доказами та конфісковано вироком місцевого суду відповідно до положень ст. 100 КПК. На думку прокурора, суддя-доповідач мав повернути апеляційну скаргу як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Водночас зазначає, що оскільки вирок ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, суддя-доповідач мав відмовити у відкритті провадження, оскільки вирок оскаржений з підстав, з яких він не може бути оскаржений згідно з положеннями ст. 394 КПК.
Крім того, прокурор вважає, що надані апеляційному суду представником банку документи на обґрунтування апеляційних вимог є недопустимими доказами відповідно до частин 1, 2 ст. 87 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора представник АТ «Альфа-Банк» просила залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Представник АТ «Альфа-Банк» заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
1. Вирішуючи питання щодо права прокурора на оскарження ухвали апеляційного суду, постановленої щодо вироку на підставі угоди, з підстав, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 424 КПК передбачений вичерпний перелік підстав з яких прокурор вправі оскаржити судові рішення в касаційному порядку, предметом затвердження (перегляду) яких була угода.
Таке обмеження його права на оскарження судових рішень відповідно до ч. 2
ст. 473 КПК є наслідком укладення та затвердження угоди.
Статтею 472 КПК чітко регламентований перелік питань, які становлять зміст угоди про визнання винуватості, саме стосовно цих питань сторони при укладенні угоди досягають домовленостей, а в подальшому, з урахуванням вимог статей 474,
475 КПК, ця угода затверджується судом шляхом ухвалення вироку.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 цієї статті.
Це означає, що таким вироком також мають бути вирішені питання, які не є частиною угоди і які знаходяться поза межами досягнутих сторонами домовленостей, зміст яких визначений ст. 472 КПК.
У касаційній скарзі прокурор, не заперечуючи законності й обґрунтованості вироку місцевого суду по суті затвердженої угоди, порушує питання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції, предметом перегляду якого був вирок у частині вирішення долі речових доказів.
Отже, порушене прокурором питання знаходиться поза межами змісту угоди, передбаченого ст. 472 КК, а тому колегія суддів вважає, що прокурор у даному випадку вправі порушувати питання перед касаційним судом про перегляд ухвали апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в касаційному порядку.
2. Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Переглядаючи ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в межах касаційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла такого висновку.
За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, яка містить вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Проте, апеляційний суд, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу представника АТ «Альфа-Банк» та розглядаючи її по суті, не дотримався вимог процесуального закону.
За приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.
Положеннями ч. 4 ст. 394 КПК встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок. До таких осіб законодавець відносить обвинуваченого, його захисника, законного представника, а також прокурора.
Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України (ч. 1 ст. 55, п. 8 ст. 129), статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів.
У зв`язку із цим Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не перешкоджає цим особам у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, відповідно до положень ч. 2 ст. 24 КПК.
Разом із тим, при вирішенні питання про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є факт з`ясування, чи насправді це рішення стосується прав, свобод та інтересів цієї (конкретної) особи.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Солом`янського районного суду
м. Києва від 15 березня 2017 року, яким затверджено угоду між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 про визнання винуватості, було прийнято рішення щодо конфіскації речових доказів грошових коштів, які знаходилися на розрахункових рахунках, зокрема ДП «Константа-Агро» та ТОВ «Західтрансбуд», відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк».
На зазначений вирок представником АТ «Альфа-Банк» - адвокатом ОСОБА_5 , який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», було подану апеляційну скаргу, в якій представник не погоджувалася із зазначеним вироком у частині конфіскації грошових коштів, а саме 6243 698,67 грн, які знаходилися на розрахунковому рахунку ДП «Константа-Агро» та 14069456,86 грн, які знаходилися на розрахунковому рахунку ТОВ «Західтрансбуд», відкритих уПАТ «Укрсоцбанк».
Як видно з ухвали від 08 лютого 2021 року, апеляційний суд, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу представника та розглядаючи її по суті, виходив із того, що АТ «Альфа-Банк» як правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк» є іншою особою, прав та законних інтересів якої стосується вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 у частині конфіскації грошових коштів. При цьому апеляційний суд послався на те, що знаходження зазначених грошових коштів на розрахункових рахунках підприємств, відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк», покладало на банківську установу обов`язок забезпечення наявності цих коштів на відповідних рахунках та вчинення певних дій, пов`язаних із виконанням рішення суду в частині конфіскації цих коштів.
Разом із тим за правилами, передбаченими ст. 1066 ЦК, володільцем банківського рахунку та зарахованих на нього коштів є клієнт банку, а не банківська установа. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Таким чином, виходячи з наведених положень закону, саме ДП «Константа-Агро» та ТОВ «Західтрансбуд» були володільцями грошових коштів, які знаходилися на розрахункових рахунках у ПАТ «Укрсоцбанк», та стосовно яких вироком при вирішенні питання долі речових доказів у порядку ст. 100 КПК, було прийнято рішення про конфіскацію.
За таких обставин вирок місцевого суду в частині конфіскації грошей, які не належать банківській установі, жодним чином не порушував її прав та законних інтересів. Отже, віднесення апеляційним судом АТ «Альфа-Банк» як правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк» до особи, яка вправі оскаржити вирок місцевого суду в апеляційному порядку, не узгоджується з положеннями закону, а тому є помилковим.
Що стосується посилання апеляційного суду на обов`язок банка забезпечити наявність коштів на відкритих у ньому розрахункових рахунках та вчинити певні дії, пов`язані з виконанням рішення суду в частині їх конфіскації, то такий обов`язок не призвів до виникнення у банківської установи в даному кримінальному провадженні процесуального статусу особи, яка наділена правом порушувати питання щодо перегляду вироку в частині конфіскації речових доказів грошових коштів, власником яких вона не є.
Таким чином, ураховуючи те, що ухвала Київського апеляційного суду
від 08 лютого 2021 року постановлена за апеляційною скаргою особи, яка не має права в даному провадженні подавати апеляційну скаргу, вона не може вважатись такою, що відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Отже, зазначене судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Оскільки ухвала апеляційного суду скасовується з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не перевіряє доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора стосовно незаконності цього рішення по суті заявлених вимог представником АТ «Альфа-Банк».
З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
