ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2021Справа № 910/5408/21Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс"
про стягнення 1 905 758,80 грн
Представники:
від позивача: Денисюк Н.О.
від відповідача: Гончар І.Д.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДАП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Актівіс» про стягнення 1 905 758,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за Генеральним договором про надання послуг від 10.08.2020, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1640818,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 37952,15 грн., 3% річних у розмірі 10384,36 грн. та збитки у розмірі 216 603,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 03.08.2021 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.09.2021 .
У судовому засіданні 21.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позовних вимог.
29.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи щодо розміру судових витрат, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 99 524,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2021 суд ухвалив: призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 19.10.2021.
13.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
19.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Разом з тим, судове засідання призначене на 19.10.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 02.11.2021.
У судове засідання 02.11.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав заяву про стягнення з відповідача судових витрат позивача на правову допомогу, представник відповідача проти задоволення заяви заперечив та просив зменшити розмір витрат.
У судовому засіданні 02.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі № 910/5408/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" заборгованість у розмірі 1 640 818 (один мільйон шістсот сорок тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 893 (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 5 664 (п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 25 115 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн 66 коп. В іншій частині позову відмовлено.
У ст. 244 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Так, зокрема, у відповіді на відзив позивач зазначив, що додаткові докази понесених витрат будуть подані після ухвалення рішення в даній справі.
Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому, зокрема, зазначає про відсутність процесуальних підстав для долучення акту надання послуг № 23 від 22 вересня 2021 року, як доказу, до матеріалів справи № 910/5408/21, оскільки, даний акт не є доказом розміру витрат на професійну правничу допомогу, адже, такими доказами є платіжні доручення; в силу відсутності в матеріалах справи поданого з дотриманням вимог чинного законодавства детального опису робіт (наданих послуг), як професійної правничої допомоги, - встановити з наявних в матеріалах справи доказів обставини реально затраченого часу на надання правничої допомоги не можливо; відповідач вказує, що ряд послуг, зокрема, комунікація з клієнтами та підрядниками щодо обставин справи, оформлення процесуальних документів та їх відправка, очікування та дорога до суду взагалі не є професійною правничою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; позивачем не дотримано вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, а тому витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню внаслідок їх неспівмірності та невідповідності принципу розумності та реальності адвокатських витрат.
Судом встановлено, що клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо розміру судових витрат було направлено позивачем до суду за допомогою засобів поштового зв`язку 27.09.2021, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі № 910/5408/21 (ураховуючи, що 26.09.2021 - вихідний день), а відтак, позивачем дотримано визначені процесуальним законодавством строки.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Зазначеним спростовуються твердження відповідача про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджується виключно платіжними дорученнями, а Акт надання послуг № 23 від 22 вересня 2021 року подано з порушенням строку, передбаченого чинним процесуальним законодавством, оскільки, він не є документом, яким підтверджується розмір судових витрат.
Судом встановлено, що 12.03.2021 між Адвокатським об`єднанням «Аксон Партнерз» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідап» (Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого, за цим договором Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику за винагороду правову допомогу.
Сторони погоджують конкретні завдання, обсяг правової допомоги, а також умови її надання, умови оплати правової допомоги за допомогою електронної пошти або в окремих додатках до договору. Умови, узгоджені таким чином, у разі розбіжностей матимуть перевагу над умовами, передбаченими Договором (п. 1.2 Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 гонорар за правову допомогу є фіксованим або розраховується за погодинною ставкою. Виконавець може включати до гонорару витрати на надання правової допомоги.
Згідно з п. 4.3.1 Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 Замовник зобов`язується сплачувати рахунки за надану правову допомогу, не пізніше 15 календарних днів від дати їх отримання, якщо інше не передбачено у додатках до цього договору. При несплаті рахунку Виконавець може анулювати такий рахунок та виставити новий рахунок.
Додатком до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 визначено, що правова допомога у судовому спорі за позовом ТОВ «ІДАП» щодо стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ «УК «Актівітіс» включає в себе: комунікація з Замовником та надання усних консультацій по справі; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; підготовка усіх процесуальних документів по справі в першій інстанції; підготовка, друк і завірення копій документів (додатків) для подання до суду та відправка документів іншій стороні по справі; представництво інтересів Замовника в Господарському суді міста Києва та участь у судових засіданнях.
Пунктом 3 Додатку до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 передбачено, що гонорар за надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості в судовому порядку з ТОВ «УК «Актівітіс» в Господарському суді міста Києва є фіксованим та складає в гривневому еквіваленті 3000 євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату виставлення рахунку.
Сторони домовились, що Виконавець надає правову допомогу на умовах передоплати, яка складає в гривневому еквіваленті 3000 євро за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату виставлення рахунку (п. 4 Додатку до Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021).
Судом встановлено, що Виконавець виставив Замовнику Рахунок № 08/03/21 від 12 березня 2021 року, відповідно до якого вартість правової допомоги згідно Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 і Додатку № 1 до Договору від 12.03.2021 у справі про стягнення заборгованості з ТОВ «УК «Актівітіс» становить 99 524,40 грн.
У свою чергу Замовник сплатив Виконавцю визначену Рахунком № 08/03/21 від 12 березня 2021 року суму коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 1677 від 17.03.2021 на суму 66 349,60 грн, призначення платежу: «Оплата послуг з надання правової допомоги згідно рахунка № 08/03/21 від 12 березня 2021 року, без ПДВ» та платіжним дорученням № 1724 від 30.03.2021 на суму 33174,80 грн, призначення платежу: «Оплата послуг з надання правової допомоги згідно рахунка № 08/03/21 від 12 березня 2021 року, без ПДВ».
Відповідно до акту надання послуг № 23 від 22 вересня 2021 р. Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи (послуги) згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 12.03.2021 і Додатку № 1 до Договору від 12.03.2021 на загальну суму 99 524,40 грн. Зазначений Акт підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток без зауважень.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Суд зазначає, що визначений Актом № 23 від 22.09.2021 перелік наданих послуг та їх вартість узгоджується з умовами Договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 та Додатку № 1 до Договору від 12.03.2021, а відтак, позивачем надано суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Щодо твердження відповідача про те, що ряд послуг, зазначений в Акті, зокрема, комунікація з клієнтами та підрядниками щодо обставин справи, оформлення процесуальних документів та їх відправка, очікування та дорога до суду взагалі не є професійною правничою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд зазначає наступне.
Так, у частині першій статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.
Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.
Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.
Відтак, суд вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.
З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19.
З огляду на викладене, суд визнає твердження відповідача щодо включення позивачем до складу правничої допомоги ряду послуг, які не є професійною правничою допомогою в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» необґрунтованими.
Щодо твердження відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Так, відповідач зазначаючи про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу не надовить належних аргументів та не надає жодних доказів, які б доводили таку неспівмірність, зокрема, доказів, що підтверджували б завищення адвокатом вартості години роботи та часу для підготовки процесуальних документів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку процесуальних документів у даній справі, участь адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 99524,40 грн є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позову у справі № 910/5408/21, витрати позивача на професійну правничу допомогу, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 87 440 (вісімдесят сім тисяч чотириста сорок) грн 96 коп.
2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.11.2021
Суддя Ю.В. Картавцева
