ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2021Справа № 910/5408/21Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" про стягнення 1 905 758,80 грн
Представники:
від позивача: Денисюк Н.О.
від відповідача: Василюк І.С.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДАП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Актівіс» про стягнення 1 905 758,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг за Генеральним договором про надання послуг від 10.08.2020, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1640818,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 37952,15 грн, 3% річних у розмірі 10384,36 грн та збитки у розмірі 216603,33 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на ціну позову, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 11.05.2021.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
19.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
26.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Разом з тим, підготовче засідання призначене на 11.05.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 22.06.2021.
18.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, заява про зобов`язання учасника процесу дати відповідь на запитання в порядку ст. 90 ГПК України та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 22.06.2021 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 22.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.07.2021.
12.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та клопотання про колегіальний розгляд справи.
12.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів, клопотання про поновлення строку та долучення доказів до матеріалів справи, заперечення на заяву відповідача про письмове опитування учасника справи в порядку ст. 90 ГПК України.
У підготовче засідання 13.07.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача подав клопотання про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Розглянувши клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
Відтак, зважаючи на предмет позовних вимог у справі № 910/5408/21, суд приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення колегіального розгляду даної справи, а тому в задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наслідками розгляду клопотання позивача про поновлення строку на подання клопотання про долучення документів до матеріалів справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення.
Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Так, відповідач просить витребувати від Головного управління ДПС у м. Києві інформацію чи працювати у ТОВ «ІДАП» протягом 2020-2021 років за трудовими договорами (контрактами), або за цивільно-правовими договорами фізичні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи клопотання відповідач зазначає, що отримання інформації, про яку він зазначає в клопотанні дозволить встановити, чи були вказані фізичні особи найманими працівниками позивача, що в свою чергу виключить можливість залучення їх позивачем для виконання робіт за договором підряду.
Частинами 1-4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З огляду на те, що клопотання про витребування доказів було подано поза межами встановленого процесуальним законодавством строку, а обставини, які можуть підтвердити чи спростувати зазначені докази не входять до предмета доказування у даній справі, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.
Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб, суд зазначає наступне.
Так, відповідач просить суд залучити до участі у справі № 910/5408/21 фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.
Так, суд зазначає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб, зважаючи на предмет позову у справі № 910/5408/21, відтак, підстави для залучення фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до участі у справі, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору відсутні, тому в задоволенні клопотання судом відмовлено.
У підготовчому засіданні 13.07.2021 судом оголошено перерву до 03.08.2021.
03.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи та письмові пояснення щодо заяви відповідача про зобов`язання учасника процесу дати відповідь на питання в порядку ст. 90 ГПК України.
03.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 03.08.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача подав письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи та письмові пояснення.
Представник відповідача подав письмові заперечення на клопотання про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" про поновлення строку для подачі заяви про зобов`язання учасника процесу дати відповідь на запитання в порядку статті 90 ГПК України, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 суд ухвалив: у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" про поновлення строку для подачі заяви про зобов`язання учасника процесу дати відповідь на запитання в порядку статті 90 ГПК України - відмовити; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" про зобов`язання учасника процесу дати відповідь на запитання в порядку статті 90 ГПК України - залишити без розгляду.
Розглянувши в підготовчому засіданні 03.08.2021 клопотання відповідача про призначення експертизи, суд зазначає наступне.
Так, у клопотанні відповідач вказує, що в межах даної справи необхідним є з`ясування обставин щодо того, які саме роботи були виконані позивачем протягом грудня 2020 року, кількість залучених осіб до виконання робіт та витраченого часу на такі роботи, а відтак, існує необхідність у призначенні судової експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Розглянувши клопотання про призначення експертизи, суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки, відповідачем не доведено об`єктивної неможливості надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, при цьому, зібрані в межах справи № 910/5408/21 докази дозволяють встановити обставини, що входять до предмета доказування без призначення судової експертизи.
У підготовчому засіданні 03.08.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2021.
У судове засідання 21.09.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 12.09.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
10.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДАП» (позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Актівіс» (відповідач, Замовник) укладено Генеральний договір про надання послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає та оплачує послуги у сфері інформаційних технологій, які можуть включати (але не обмежуються цим) розробку програмного забезпечення, тестування, керування, консультування, управління проектами, оптимізацію швидкодії, системну інтеграцію та інші послуги у сфері інформаційних технологій, погоджені Сторонами (надалі - «Послуги»), Виконавець надає Послуги через залучення своїх працівників та/або незалежних підрядників (надалі разом іменуються «Консультанти»).
Послуги надаються відповідно до положень Генерального договору та окремих Технічних завдань (надалі - «ТЗ»), які містять перелік Послуг, їх опис, строки, вартість надання Послуг, плани, процеси, ціни, тарифи та інші вимоги, погоджені Сторонами. Послуги надаються тільки після підписання відповідних ТЗ у формі додатків до Генерального договору, які складають його невід`ємну частину. Послуги можуть включати надання визначених кінцевих результатів, таких як програмне забезпечення, комп`ютерний код, документація та дані (надалі разом іменуються «Результати»). Передання Результатів та прийняття Послуг регламентується згідно з ТЗ та попередньо досягнутими домовленостями між Сторонами (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець надає Послуги за цінами та тарифами, встановленими у відповідних ТЗ, та відповідно до положень Генерального договору. У будь-якому випадку вартість однієї години роботи Виконавця не може перевищувати 32 долари США за курсом Національного банку України, встановленого на день виставлення рахунку.
Згідно з п. 2.4 Договору будь-які витрати та кошти, які мають бути понесені Виконавцем у зв`язку з наданням Послуг, та які не включаються до винагороди Виконавця, повинні бути попередньо погоджені із Замовником через e-mail.
Положеннями пункту 2.7 Договору визначено, що всі суми, які мають бути сплачені Виконавцю за Генеральним договором, підлягають сплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку, але не раніше отримання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг та відсутності у Замовника обґрунтованих зауважень щодо наданих Послуг.
Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору, не пізніше 2 (двох) робочих днів від дати фактичного надання Послуг Виконавець направляє Замовнику для підписання Акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках, по одному для кожної Сторони.
Замовник, у випадку відсутності чітких та обґрунтованих зауважень до якості наданих Послуг після їх фактичного повного надання Виконавцем, зобов`язаний прийняти Послуги та засвідчити таке прийняття підписанням обох отриманих від Виконавця примірників відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання від Виконавця відповідних примірників Актів здачі-приймання наданих послуг.
В разі, якщо надані Послуги, на думку Замовника, не відповідають умовам Генерального договору та відповідного ТЗ, Замовник має право відмовитись від підписання наданих йому примірників Акту здачі-приймання наданих послуг. В такому випадку він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від Виконавця примірників Актів здачі-приймання наданих послуг відправити Виконавцю електронною поштою на вказану в Генеральному договорі електронну адресу в письмовому вигляді чіткі та обґрунтовані зауваження щодо наданих Послуг та перелік доробок, які потрібно виконати для усунення недоліків.
Цей Генеральний договір набуває чинності з Дати набрання сили та залишається чинним до кінця строку його дії або до його припинення. Припинення Генерального договору автоматично спричиняє негайне припинення дії усіх ТЗ (п. 13.1 Договору).
Відповідно до п. 15.2 Договору кожна Сторона надсилає усі запити та обговорює Послуги та усі фінансові питання/питання виставлення рахунків, технічні та інші питання тільки через уповноважених посередників іншої Сторони та за допомогою авторизованих засобів комунікації.
Уповноважені особи Замовника та їх контактна інформація: office@ukractivitis.com
Уповноважені особи Виконавця та їх контактна інформація: office@idapgroup.com, maria.vashenko@idapgroup.com
Пунктом 1.1 Технічного завдання № 1 (Додаток № 1 до Генерального договору про надання послуг від 10 серпня 2020 року) визначено, що Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає наступні Послуги: бізнес аналіз та керування проектом, комп`ютерне програмування (розробка програмного забезпечення), тестування програмного забезпечення, створення UI/UX дизайну, послуги DevOps спеціалісту.
Якщо це необхідно для надання Послуг, а інше не передбачене у цьому ТЗ, додаткові технічні деталі і специфікації Послуг, кінцевих Результатів, графіки зустрічей і розробки, деталі щодо критеріїв приймання та тестування, та інші необхідні деталі, за винятком застосовних цін та тарифів, можуть бути сповіщені та погоджені Сторонами електронною поштою, факсом або іншим зручним способом, погодженим Сторонами (п. 1.2 Технічного завдання № 1).
Пунктом 2.2 Технічного завдання № 1 визначено, що послуги повинні бути надані протягом періоду, що поділяється на Спрінти. «Спрінт» - це повторюваний період часу (два тижні), протягом якого Виконавець та Консультанти виконують певні Завдання, сформовані із загального опису Послуг, передбаченого у пункті 1.1. цього ТЗ. Спрінти повинні відповідати часовим рамкам, встановленим для надання рахунків відповідно до пункту 4.3. цього ТЗ.
Незалежно від прийняття Результатів, Виконавець надає Замовнику рахунки кожного місяця з моменту початку надання послуг (п. 4.3 Технічного завдання № 1).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором і в частині правового регулювання спірних правовідносин мають застосовуватися норми щодо договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Судом встановлено, що відповідно до Акту наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021 року до Генерального договору про надання послуг від 10 серпня 2020 року, за період з 1 грудня 2020 року по 30 грудня 2020 року Виконавець надав Замовнику послуги на загальну суму 1 640 818,96 грн. Даний Акт підписано лише зі сторони Виконавця.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним відповідно до вимог Договору було належним чином виконано вказані в Акті наданих послуг № 5 від 03 лютого 2021 року роботи, однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг) не виконав. Поряд з цим, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язання за Договором, у позивача сформувалась заборгованість перед незалежними підрядниками, які були ним залучені з метою виконання передбачених умовами Договору завдань. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1640818,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 37952,15 грн, 3% річних у розмірі 10384,36 грн та збитки у розмірі 216603,33 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вказаних ним в позові обставин, зокрема, суд не може брати до уваги надані позивачем роздруківки електронного листування; сторони не визнали жодного переліку завдань на грудень 2020 року, не розглянути приблизні підрахунки часових рамок надання послуг, усі визначені Договором послуги були надані станом на листопад 2020 року, жодні послуги у грудні 2020 року не надавалися; Акт наданих послуг за грудень 2020 року надіслано позивачем з порушенням визначеного строку; позивач належним чином не повідомив відповідача про залучення незалежних підрядників, тому витрати, пов`язані з їх залученням мають бути покладені на позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІДАП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Актівіс» укладено Генеральний договір про надання послуг від 10.08.2020, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає та оплачує послуги у сфері інформаційних технологій, які можуть включати (але не обмежуються цим) розробку програмного забезпечення, тестування, керування, консультування, управління проектами, оптимізацію швидкодії, системну інтеграцію та інші послуги у сфері інформаційних технологій, погоджені Сторонами, Виконавець надає Послуги через залучення своїх працівників та/або незалежних підрядників.
Послуги надаються відповідно до положень Генерального договору та окремих Технічних завдань (надалі - «ТЗ»), які містять перелік Послуг, їх опис, строки, вартість надання Послуг, плани, процеси, ціни, тарифи та інші вимоги, погоджені Сторонами. Послуги надаються тільки після підписання відповідних ТЗ у формі додатків до Генерального договору, які складають його невід`ємну частину. Послуги можуть включати надання визначених кінцевих результатів, таких як програмне забезпечення, комп`ютерний код, документація та дані (надалі разом іменуються «Результати»). Передання Результатів та прийняття Послуг регламентується згідно з ТЗ та попередньо досягнутими домовленостями між Сторонами (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).
Судом було встановлено, що Сторони підписали Додаток № 1 до Генерального договору про надання послуг від 10 серпня 2020 року (Технічне завдання № 1), пунктом 1.1 якого передбачили, що Виконавець належним чином надає, а Замовник приймає наступні Послуги: бізнес аналіз та керування проектом, комп`ютерне програмування (розробка програмного забезпечення), тестування програмного забезпечення, створення UI/UX дизайну, послуги DevOps спеціалісту.
Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.
Як було встановлено судом, відповідно до п. 15.2 Договору кожна Сторона надсилає усі запити та обговорює Послуги та усі фінансові питання/питання виставлення рахунків, технічні та інші питання тільки через уповноважених посередників іншої Сторони та за допомогою авторизованих засобів комунікації.
Уповноважені особи Замовника та їх контактна інформація: office@ukractivitis.com
Уповноважені особи Виконавця та їх контактна інформація: office@idapgroup.com, maria.vashenko@idapgroup.com
Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З наданих позивачем документів вбачається, що ним 05.01.2021 за допомогою засобів електронного зв`язку було направлено на електронну адресу замовника, яка визначена п. 15.2 Договору, рахунок на оплату № 5 від 5 січня 2020 р. на загальну суму 1 640 818,96 грн.
Так, пунктом 2.2 Технічного завдання № 1 визначено, що послуги повинні бути надані протягом періоду, що поділяється на Спрінти. «Спрінт» - це повторюваний період часу (два тижні), протягом якого Виконавець та Консультанти виконують певні Завдання, сформовані із загального опису Послуг, передбаченого у пункті 1.1. цього ТЗ. Спрінти повинні відповідати часовим рамкам, встановленим для надання рахунків відповідно до пункту 4.3. цього ТЗ.
Незалежно від прийняття Результатів, Виконавець надає Замовнику рахунки кожного місяця з моменту початку надання послуг (п. 4.3 Технічного завдання № 1).
Поряд з цим, положеннями пункту 2.7 Договору визначено, що всі суми, які мають бути сплачені Виконавцю за Генеральним договором, підлягають сплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку, але не раніше отримання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг та відсутності у Замовника обґрунтованих зауважень щодо наданих Послуг.
Так, 04.02.2021 Виконавець направив на електронну пошту Замовника, вказану у п. 15.2 Договору, Акт наданих послуг № 5 від 03.02.2021 та повторно направив рахунок на оплату № 5 від 5 січня 2020 р. на загальну суму 1 640 818,96 грн.
Акт наданих послуг № 5 від 03.02.2021 до Генерального договору про надання послуг від 10.08.2020, акт звірки взаємних розрахунків, звіт про використаний час за період 01.12.2020-30.12.2020 та рахунок на оплату № 5 від 05.01.2020, також, 04.02.2021 були направлені позивачем на адресу відповідача за допомогою засобів поштового зв`язку (докази направлення містяться в матеріалах справи).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що Замовник, у випадку відсутності чітких та обґрунтованих зауважень до якості наданих Послуг після їх фактичного повного надання Виконавцем, зобов`язаний прийняти Послуги та засвідчити таке прийняття підписанням обох отриманих від Виконавця примірників відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання від Виконавця відповідних примірників Актів здачі-приймання наданих послуг.
Суд зазначає, що доказів того, що відповідачем в межах передбаченого Договором строку були надані позивачу зауваження до якості чи обсягу наданих Послуг, матеріали справи не містять.
Так, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на встановлення обставини надання позивачем відповідачу передбачених Договором документів на підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) протягом грудня 2020 року у встановленому Договором порядку, враховуючи також інші наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт виконання позивачем передбачених Договором обов`язків щодо виконання робіт (надання послуг) у сфері інформаційних технологій, зважаючи, що відповідач протягом визначеного Договором строку не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних позивачем робіт, суд прийшов до висновку, що визначені Актом наданих послуг № 5 від 03.02.2021 роботи прийняті відповідачем без зауважень, а, відтак, строк виконання зобов`язання щодо сплати коштів у розмірі 1 640 818,96 грн є таким, що настав.
Відтак, ураховуючи, що матеріали справи № 910/5408/21 не містять доказів сплати коштів у розмірі 1 640 818,96 грн, а також доказів відсутності у відповідача обов`язку щодо їх сплати, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ІДАП» в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 640 818,96 грн.
При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку сплачувати зазначену суму коштів спростовуються встановленими вище обставинами.
Щодо вимог про стягнення 37 952,15 грн інфляційних втрат та 10 384,36 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, положеннями пункту 2.7 Договору визначено, що всі суми, які мають бути сплачені Виконавцю за Генеральним договором, підлягають сплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Замовником відповідного рахунку, але не раніше отримання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг та відсутності у Замовника обґрунтованих зауважень щодо наданих Послуг.
Замовник, у випадку відсутності чітких та обґрунтованих зауважень до якості наданих Послуг після їх фактичного повного надання Виконавцем, зобов`язаний прийняти Послуги та засвідчити таке прийняття підписанням обох отриманих від Виконавця примірників відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання від Виконавця відповідних примірників Актів здачі-приймання наданих послуг (п. 3.2 Договору).
З огляду на зазначені вище положення Договору, зважаючи, що рахунок та Акт приймання-передачі наданих послуг були направлені Замовнику одночасно, суд приходить до висновку, що зобов`язання щодо сплати коштів за Договором мало бути виконане відповідачем не пізніше 5 (п`яти) банківських днів після закінчення строку на надання відповідачем зауважень до якості послуг.
Отже, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних є період з 19.02.2021 (перший день прострочення) по 01.04.2021 (як визначено у позові позивачем).
Відтак, зробивши перерахунок, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення 37 952,15 грн інфляційних втрат та 10 384,36 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 27 893,92 грн та 5 664,20 грн відповідно.
Щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 216603,33 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Приписи ст. 49 ГК України встановлюють загальний для всіх підприємців обов`язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб`єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.
Таким чином, для застосування обраного позивачем заходу відповідальності - стягнення збитків - позивач має довести, а суд - встановити, наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини).
При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено наявність у діях відповідача, які полягали у невиконанні визначених Договором зобов`язань, усього складу цивільного правопорушення (зокрема, вини та наявності причинно-наслідкового зв`язку), як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 216603,33 грн збитків.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, позивач подав до суду заяву, у якій просив зазначити про нарахування 3% річних та інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами на суму заборгованості до моменту виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 02.04.2021 і до моменту виконання рішення за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Щодо заяви позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд констатує, що можливість зазначення у рішенні нарахування інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, чинним процесуальним законодавством не передбачена, з огляду на що, у задоволенні заяви позивача у вказаній частині судом відмовлено.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747) заборгованість у розмірі 1 640 818 (один мільйон шістсот сорок тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 893 (двадцять сім тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 92 коп., 3% річних у розмірі 5 664 (п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 25 115 (двадцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять) грн 66 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 у справі №910/5408/21 здійснювати нарахування трьох відсотків річних на суму непогашеної заборгованості в розмірі 1 640 818 (один мільйон шістсот сорок тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 96 коп., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія Актівітіс" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15; ідентифікаційний код: 41556221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДАП" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 12, офіс 177; ідентифікаційний код: 39827747), з 02.04.2021 до моменту виконання цього рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 01.10.2021
Суддя Ю.В. Картавцева
