5. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі № 39/29 щодо стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням 13.02.2020 Господарський суд Дніпропетровської області позов частково задовольнив;

стягнув з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь КП "Кривбасводоканал" 3% річних на суму 41 016,67 грн., втрати від інфляції на суму 238 286,89 грн., нараховані за порушення виконання грошових зобов`язань з оплати боргу згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі № 39/29, а також судовий збір на суму 4 189,55 грн.;

в решті позову відмовив (том 1, а. с. 130 - 135).

7. Місцевий суд встановив, що позивач нарахував відповідачу 3% річних на суму 166 195,27 грн. за період з 01.11.2016 по 30.05.2018 та 700 175,23 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2016 по травень 2018 року.

8. З огляду на положення частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), місцевий суд дійшов висновку, що за період з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача (з 23.03.2017) по 30.05.2018 (закриття провадження у справі про банкрутство) не застосовується індекс інфляції та три проценти річних від простроченої суми, правові підстави для стягнення зазначених сум у період дії мораторію у справі про банкрутство щодо відповідача відсутні.

9. Місцевий суд зазначив, що положення Закону про банкрутство щодо заборони нарахування 3% річних і інфляційних втрат не містять прямої вказівки про поширення норми зазначеного Закону на період, коли ці положення ще не діяли. Суд дійшов висновку, що Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна", яким внесено відповідні зміни (пункт 4-3) до Закону про банкрутство, набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.03.2018.

10. Місцевий суд дійшов висновку, що обмеження щодо нарахування 3% річних і інфляційних втрат для підприємств, які включені до переліку підприємств, що підлягають приватизації, діють з моменту набрання чинності положень про ці обмеження - з 07.03.2018, тобто у спірний період положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство щодо відповідача не діяли.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. АТ "Криворізька теплоцентраль", не погоджуючись з прийнятим місцевим судом рішенням, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

12. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2020 апеляційну скаргу АТ "Криворізька теплоцентраль" залишив без задоволення;

рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 залишив без змін (том 1, а. с. 173 - 176).

13. Апеляційний суд зазначив про обґрунтованість застосування господарським судом положень статті 19 Закону про банкрутство та погодився із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані в період до порушення справи про банкрутство, тобто з 01.11.2016 по 23.03.2017.

14. Здійснивши власний розрахунок 3% річних та індексу інфляції, апеляційний суд зазначив, що нарахування 3% річних на суму - 41 016,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 238 286,89 грн. є арифметично правильними та стягнені відповідно до чинного законодавства, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

15. Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи скаржника про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд зазначив, що зі змісту пункту 4-3 частини четвертої розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", вбачається, що положення Закону про заборону нарахування трьох процентів річних і інфляційних не містять прямої про це вказівки про поширення норми Закону на період, коли ці положення ще не діяли.

16. Крім того, суд зауважив, що Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.03.2018. З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що обмеження щодо нарахування 3% річних і інфляційних втрат для підприємств, які включені до переліку підприємств, що підлягають приватизації, діють з моменту набрання чинності положень про ці обмеження, тобто з 07.03.2018.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись із рішенням Господарського суд Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020, АТ "Криворізька теплоцентраль" 20.08.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

18. Скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 24.09.2019 у справі № 904/2103/19 та від 25.06.2020 у справі № 904/4700/19, відповідно до якої законодавче обмеження права кредитора (позивача) на нарахування боржнику (відповідачу) інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, у випадку припинення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його приватизацією, діє як спеціальна заборона, що виключає можливість застосування до такої особи загальних положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та узгоджується з частиною першою статті 13 ЦК України щодо меж здійснення особою цивільних прав відповідно до договору або актів цивільного законодавства, до яких абзацом 2 частини другої статті 4 цього Кодексу віднесено закони України.

19. Скаржник аргументував, що законодавцем з метою створення сприятливих умов для здійснення приватизації державного та комунального майна, запроваджено норму, яка не дозволяє нараховувати фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог за весь час прострочення (тобто, з моменту виникнення заборгованості).

20. Підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 904/5082/19 скаржником визначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України); пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

21. Ухвалою 07.12.2020 Верховний Суд задовольнив клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" про поновлення строку на касаційне оскарження;

поновив АТ "Криворізька теплоцентраль" строк на касаційне оскарження;

прийняв касаційну скаргу АТ "Криворізька теплоцентраль" у справі №904/5082/19 Господарського суду Дніпропетровської області до провадження, ухвалив здійснити перегляд рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.12.2020;

витребував матеріали справи № 904/5082/19 за позовом КП "Кривбасводоканал" до АТ "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 866 370,50 грн.

22. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.07.2021.

Передача справи на розгляд Судової Палати для розгляду справ про банкрутство

23. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 справу № 904/5082/19 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом КП "Кривбасводоканал" до АТ "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 866 370,50 грн. з розгляду касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020 передано на розгляд Судової Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Пєсков В.Г., Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., Білоус В.В., Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021.

25. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. та судді Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Пєсков В.Г., Ткаченко Н.Г., Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021.

26. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. та судді Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Пєсков В.Г., Огороднік К.М., Жуков С.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021.

27. Ухвалою від 06.09.2021 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 904/5082/19 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до АТ "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 866 370,50 грн. з розгляду касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020, датою судового засідання визначено 07.10.2021.

28. У зв`язку з виходом з відпустки суддів Верховного Суду Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г. та відпусткою судді Верховного Суду Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Білоус В.В., Пєсков В.Г., Огороднік К.М., Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2021.

29. Ухвалою 07.10.2021 Верховний Суд у зазначеному складі задовольнив клопотання АТ "Криворізька теплоцентраль" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon";

відклав розгляд касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020 у справі № 904/5082/19;

розгляд касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020 призначив на 21.10.2021 о 15:30.

30. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. та виходом з відпустки судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5082/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Банасько О.О., Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., Білоус В.В. Васьковський О.В., Огороднік К.М., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2021.

31. Ухвалою 23.10.2021 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відклав розгляд справи на 28.10.2021 о 15:30.

32. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (28.10.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 28.10.2021. Також, слід зауважити, що Судом доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи позивача

33. Позивач доводить:

- Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлює ніяких заборон чи обмежень щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником;

- провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство AT "Криворізька теплоцентраль" відкрито 23.03.2017, а всі вимоги, які виникли до 23.03.2017 вважаються конкурсними. Разом з тим 30.10.2018 закрито провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство AT "Криворізька теплоцентраль", а вимоги, які виникли з 23.03.2017 по 30.10.2018, вважаються поточними;

- до кредиторських вимог КП "Кривбасводоканал" було включено заборгованість ПАТ "Криворізька теплоцентраль" згідно виданого 19.04.2005 наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 39/29 на суму 3 716 497,99 грн., яка визнана судом у складі конкурсних кредиторських вимог та сплачена відповідачем (07.05.2018 платіжне доручення № 20 на суму 191 474,50 грн.; 31.05.2018 платіжне доручення № 4 на суму 3 326 993,96 грн.; 19.11.2018 платіжне доручення №2133 на суму 198 029,53 грн.);

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати боргу перед позивачем, за порушення виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 3% річних та втрати від інфляції, які розглядались судами першої та апеляційної інстанції у справі № 904/5082/19.

34. На думку позивача, заборгованість відповідача, яка виникла перед позивачем у цій справі, не має відношення до конкурсної, є поточною і стягується на загальних підставах, оскільки нарахована після несвоєчасної сплати конкурсної заборгованості боржником.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

36. Верховний Суд зауважує, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині стягнення з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь КП "Кривбасводоканал" 3% річних на суму 41 016,67 грн., втрат від інфляції на суму 238 286,89 грн., нарахованих за порушення виконання грошових зобов`язань з оплати боргу за період з 01.11.2016 до 22.03.2017 згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі № 39/29, а також в частині судового збору на суму 4 189,55 грн.

37. З огляду на зазначене, справа розглядається в межах доводів і вимог, викладених скаржником у касаційній скарзі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020.

39. При цьому, аналізуючи доводи учасників цієї справи, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду звертає увагу на таке.

40. Щодо застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 58 Конституції України

40.1. Статтею 5 ЦК визначена дія актів цивільного законодавства у часі, відповідно до якої: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

40.2. Крім того, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

40.3. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України дійшов висновку, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, висновки щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

40.4. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

40.5. Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.

40.6. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

40.7. Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

40.8. Тобто, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Разом з тим господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою у виключних випадках, коли зворотна дія цих актів передбачена в його нормах та якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

40.9. Верховний Суд звертає увагу, що у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".

40.10. Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття "прийняття акта", а не набрання ним чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

40.11. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

40.12. Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити:

1) момент набуття чинності нормативно-правового акта;

2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (може, як правило, визначатися у прикінцевих та перехідних положеннях відповідного акта);

3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта;

4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт;

5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

41. Щодо визначення законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин

41.1. З матеріалів справи вбачається, що КП "Кривбасводоканал" звернулось з позовом до АТ "Криворізька теплоцентраль" у листопаді 2019 року, тобто після введення у дію положень Кодексу України з процедур банкрутства.

41.2. У зазначеному позові КП "Кривбасводоканал" просило суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 166 195,27 грн., втрати від інфляції на суму 700 175,23 грн., а також судовий збір на суму 12 995,56 грн. за період з 01.11.2016 до 22.03.2017, тобто за період, в який діяв Закон про банкрутство.

41.3. Отже, з урахуванням висновків у мотивувальній частині цієї постанови, обґрунтованим є висновок про те, що до правовідносин, які виникли з 01.11.2016 до 22.03.2017 слід застосовувати норми матеріального права, які діяли у зазначений позивачем період нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

41.4. АТ "Криворізька теплоцентраль" у касаційній скарзі вказало про наявність різних інтерпретаційних підходів у застосуванні положень пункту 4-3 частини четвертої розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Підхід, за якого можливе застосування пункту 4-3 частини четвертої розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 904/2103/19 та від 25.06.2020 у справі № 904/4700/19.

Протилежну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 904/5083/19.

41.5. Вирішуючи зазначене питання, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує таке.

41.5.1. Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, яким доповнено Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

41.5.2. Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

41.5.3. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

41.6. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство є нормою права, застосування якої повинно здійснюватися з урахуванням положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки саме положення зазначеного Закону, як норми матеріального права, регулюють правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, а стаття 12 зазначеного Закону частково містить аналогічні положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, а також доповнює та розширює перелік заборон, які застосовуються до боржника з дня прийняття рішення про його приватизацію (приватизацію державного або комунального підприємства).

42. Щодо дії положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в часі

42.1. Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено мету та принципи приватизації, відповідно до яких основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

42.2. Приватизація здійснюється на основі принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

42.3. Отже, вбачається обґрунтованим висновок про те, що метою Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" як закону в цілому, так і окремих його положень, є суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Для цього законодавцем передбачено окремі процедури та засоби, які прямо спрямовані на досягнення визначеної законом мети.

42.4. Як убачається зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України "Про приватизацію державного майна" (в подальшому назва Закону, зареєстрованого за № 7066 від 04.09.2017, номер акта № 2269-VIII від 18.01.2018 змінена, а зазначений Закон прийнято Верховною Радою України у другому читанні та в цілому під назвою Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна"), під час підготовки та прийняття зазначеного Закону, законодавцем враховано, що соціально - економічна ситуація в Україні вимагає кардинального прискорення проведення реформування економіки, управління державною власністю.

42.5. Законодавцем враховано те, що понад 90% державних активів введено в експлуатацію 50- 150 років тому, затримка з приватизацією цих об`єктів призводить до їх подальшого руйнування, зниження інвестиційної привабливості. Відсутність джерел потрібних для модернізації виробництва інвестицій впливає на конкурентоспроможність державних підприємств, неефективне управління доводить їх до банкрутства.

42.6. Тобто, законодавцем положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спрямовано на вирішення проблемних питань, які перешкоджають прискоренню процесів приватизації, спрощення процедури приватизації об`єктів державної власності та скорочення термінів її проведення, можливість визначення ціни об`єктів приватизації платоспроможним попитом, посилення захисту прав інвесторів.

42.7. Відповідно до частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

42.8. Водночас, частиною другою Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:

дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;

після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;

на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

42.9. Системний аналіз положень статті 12, частин першої, другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що пунктом 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, який діяв у визначений позивачем період, встановлено винятки щодо можливості нарахування інфляційних та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України щодо окремих суб`єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію

42.10. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.

Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, введеному в дію з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та 3 % річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

43. Верховний Суд зауважує, що передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, законодавче звільнення боржника від відповідальності щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, узгоджується з частиною першою статті 13 ЦК України щодо меж здійснення особою цивільних прав відповідно до договору або актів цивільного законодавства, до яких абзацом 2 частини другої статті 4 цього Кодексу віднесено закони України. Тобто, положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство мають зворотну силу в часі та поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до прийняття положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яким внесено пункт 4-3 до Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство.

44. Верховний Суд звертає увагу, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 24.09.2019 у справі № 904/2103/19, від 25.06.2020 у справі № 904/4700/19, від 15.09.2020 у справі № 904/4699/19 щодо застосування пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", узгоджується із правовими висновками, викладеними у мотивувальній частині цієї постанови.

45. Разом з тим, з урахуванням висновків щодо дії Закону у часі, викладених у мотивувальній частини цієї постанови, Верховний Суд вважає за можливе відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 904/5083/19.

Щодо суті спору

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 у справі № 904/128/17 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Криворізька теплоцентраль", а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об`єктів приватизації державної власності" затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності.

47. Включення ПАТ "Криворізька теплоцентраль" до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, є підставою для застосування положень статті 12, частин першої, другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного майна" та пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин

48. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин зазначених положень закону, оскільки зазначені норми встановлюють пряму заборону на нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за будь-який період прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов`язання відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі № 39/29, зокрема, і до моменту порушення справи про банкрутство, якщо таке нарахування здійснено після закриття провадження у справі про банкрутство з підстав прийняття рішення про приватизацію такого суб`єкта господарювання.

49. Відтак підстави для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати боргу з 01.11.2016 до 22.03.2017 відсутні в силу закону.

50. З огляду на встановлені судами обставини закриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 у справі №904/128/17 провадження у справі про банкрутство відповідача у зв`язку із включенням ПАТ "Криворізька теплоцентраль" на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів приватизації державної власності" до списку підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, Верховний Суд погоджується із обґрунтованістю доводів скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин, які виникли у визначений позивачем період, між сторонами спору, приписів пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство та про відмову у задоволенні позову в частині стягнення спірних сум інфляційних втрат та 3 % річних.

50.1. Доводи скаржника, викладені у пунктах 18 -20 описової частини цієї постанови, про те, що передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, у випадку припинення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його приватизацією, діє як спеціальна заборона, що виключає можливість застосування до такої особи загальних положень частини другої статті 625 ЦК України є обґрунтованими, а доводи КП "Кривбасводоканал" спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 42.1. - 44 мотивувальної частини цієї постанови.

51. Також Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає передчасним висновок апеляційного суду про те, що положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" про заборону нарахування 3 % річних і інфляційних втрат не містять прямої вказівки про поширення положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до набрання цим законом чинності з огляду на положення частини другої Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, оскільки зазначеною нормою прямо встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону. Тобто положеннями Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено їх зворотну дію у часі та необхідність застосування до юридичних осіб, щодо яких припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Згідно з частинами першою, другою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

53. З огляду на встановлені судами обставини, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується із обґрунтованістю доводів скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та наявністю підстав для скасування рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.

Судові витрати

54. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

54.1. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви КП "Кривбасводоканал"), за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем визначено ціну позову в розмірі 866 370,50 грн.

Отже, до сплати за подання позовної заяви підлягав судовий збір в розмірі 12 995,55 грн. (1,5%*866 370,50 грн).

54.2. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягала сплаті ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, за подання апеляційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль", з урахуванням оскарження рішення місцевого суду в цілому, повинна була сплатити судовій збір у розмірі 19 493,33 грн.

54.3. Відповідно до підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання касаційної скарги на рішення суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, за подання касаційної скарги на рішення місцевого суду скаржник повинен був сплатити судовий збір на суму 25 991,10 грн. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник просив скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення першої інстанції скасувати лише в частині стягнення 3% річних (41 016,67 грн.), інфляційних втрат (238 286,89 грн.) та у відповідній частині стягнення судового збору.

Відтак, з урахуванням положень частин четвертої, п`ятої статті 129 ГПК України, за розгляд касаційної скарги на рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скаржник повинен був сплатити 8 379,11 грн. ((41 016,67 грн. + 238 286,89 грн.)*1,5%*200%).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що скаржником за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 19 493,34 грн. (платіжне доручення № 605 від 05.03.2020, том 1 а. с. 141), а за подання касаційної скарги на рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду скаржником було сплачено 25 991,12 грн. (платіжне доручення № 2483 від 27.07.2020, том 2 а. с. 11).

Зважаючи на задоволення касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на позивача.

Висновки про правильне застосування норм права

55. Пунктом 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено винятки щодо можливості нарахування інфляційних та річних в порядку статті 625 ЦК України стосовно окремих суб`єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.

56. Відсутність у чинному з 21.10.2019 Кодексі України з процедур банкрутства положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів даної норми Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

57. Передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018, законодавче звільнення боржника від відповідальності щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, узгоджується з частиною першою статті 13 ЦК України щодо меж здійснення особою цивільних прав відповідно до договору або актів цивільного законодавства, до яких абзацом 2 частини другої статті 4 цього Кодексу віднесено закони України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 286, 300, 301, 308, 311, 315, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 в частині задоволених позовних вимог (стягнення 3% річних на суму 41 016,67 грн., втрати від інфляції на суму 238 286,89 грн., судовий збір на суму 4 189,55 грн.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 904/5082/19 скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким в у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині (стягнення 3% річних на суму 41 016,67 грн., втрати від інфляції на суму 238 286,89 грн. судовий збір на суму 4 189,55 грн.) - відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50014, Дніпропетровська область, вул. Єсеніна, 6а, код ЄДРПОУ 03341316) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 19 493 (дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 33 (тридцять три) копійки та за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 8 379 (вісім тисяч триста сімдесят дев`ять) гривень 11 (одинадцять) копійок.

4. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.О. Банасько В.В. Білоус

О.В. Васьковський

С.В. Жуков

В.І. Картере

К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко