Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 жовтня 2021 року

у справі № 904/5082/19

Господарська юрисдикція

Щодо заборони нарахування інфляційних втрат та 3% річних за зобов'язаннями окремих суб'єктів господарювання, стосовно яких прийнято рішення про приватизацію

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові

від 15.09.2020 у справі № 904/4699/19

ФАБУЛА СПРАВИ

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об`єктів приватизації державної власності" (далі - Розпорядження) затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого включено ПАТ "Криворізька теплоцентраль".

Ухвалою господарського суду провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство боржника закрито у зв`язку із включенням ПАТ "Криворізька теплоцентраль" на підставі зазначеного Розпорядження до списку підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.

КП "Кривбасводоканал" звернулось з позовом до ПАТ "Криворізька теплоцентраль", в якому просило суд за період за період з 01.11.2016 до 22.03.2017 стягнути з відповідача 3% річних на суму 166 195,27 грн, втрати від інфляції на суму 700 175,23 грн, а також судовий збір на суму 12 995,56 грн.

Рішенням господарський суд позов частково задовольнив.

Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду залишив без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, яким доповнено Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Отже, положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство є нормою права, застосування якої повинно здійснюватися з урахуванням положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки саме положення зазначеного Закону, як норми матеріального права, регулюють правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, а стаття 12 зазначеного Закону частково містить аналогічні положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, а також доповнює та розширює перелік заборон, які застосовуються до боржника з дня прийняття рішення про його приватизацію (приватизацію державного або комунального підприємства).

Передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України № 2269-VIII від 18.01.2018, законодавче звільнення боржника від відповідальності щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на прострочену суму боргу за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, узгоджується з частиною першою статті 13 ЦК України щодо меж здійснення особою цивільних прав відповідно до договору або актів цивільного законодавства, до яких абзацом 2 частини другої статті 4 цього Кодексу віднесено закони України.

Тобто, положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство мають зворотну силу в часі та поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до прийняття положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яким внесено пункт 4-3 до Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство.

ВИСНОВКИ: системний аналіз положень статті 12, частин першої, другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що пунктом 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено винятки щодо можливості нарахування інфляційних та річних в порядку статті 625 ЦК України стосовно окремих суб`єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.

Відсутність у чинному з 21.10.2019 Кодексі України з процедур банкрутства положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів даної норми Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спрощення процедури приватизації об'єктів державної власності, відчуження об'єктів державної власності, зворотна дія закону в часі, особливості процедури банкрутства