ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/4699/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Кривбасводоканал»
представники позивача - не з`явилися,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
представники відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комунального підприємства «Кривбасводоканал»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 15.01.2020
у складі судді: Мельниченко І.Ф.
та на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 19.05.2020
у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. (головуючого), Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.,
у справі за позовом
Комунального підприємства «Кривбасводоканал»
до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»
про стягнення грошових коштів у сумі 2 108 211,36 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (далі - КП «Кривбасводоканал», позивач) звернулося до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідач) з позовом про стягнення 393 989,15 грн. річних та 1 714 222,21 грн. інфляції грошових коштів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати боргу перед позивачем відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15, яким стягнуто з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (далі - ДП «Криворізька теплоцентраль») на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість у розмірі - 17 485 678,27 грн. основного боргу за договором № 279 від 03.02.2006 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, 3 % річних у розмірі 582 705,40 грн., пеню у розмірі 731 878,40 грн., інфляційні втрати у розмірі - 8 887 032,55 грн. та судовий збір в розмірі 72 653,52 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 у справі № 904/4699/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що застосування індексу інфляції та трьох процентів річних, за визначений позивачем період, суперечить ст. 19, п. 4-3 Розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.
5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:
5.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15 стягнуто з ДП «Криворізька теплоцентраль» на користь КП «Кривбасводоканал» заборгованість у розмірі - 17 485 678,27 грн. основного боргу за договором № 279 від 03.02.2006 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, 3 % річних у розмірі 582 705,40 грн., пеню у розмірі 731 878.40 грн., інфляційні втрати у розмірі - 8 887 032,55 грн. та судовий збір в розмірі 72 653,52 грн.
5.2. 13.11.2015 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15 видано наказ про примусове виконання на загальну суму 27 759 948,14 грн.
5.3. За наданими позивачем доказами - заборгованість по справі № 904/5368/15 погашена боржником наступним чином:
у період з 28.10.2015 по 31.08.2016 на суму 9 881 524,09 грн.;
у період з 01.09.2016 по 19.11.2018 на суму 17 878 424,05 грн.
5.4. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків в частині оплати боргу перед позивачем згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15, та керуючись ст. 625 ЦК України, за порушення виконання грошових зобов`язань у розмірі 17 878 424,05 грн., позивачем нараховано відповідачу:
3 % річних за період з 01.11.2016 по 31.05.2018 у розмірі 1 714 222,21 грн.,
втрати від інфляції за період з листопада 2016 по травень 2018 у розмірі 393 989,15 грн.
5.5. Стосовно відповідача ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 у справі № 904/128/17 було порушено провадження про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
5.6. В подальшому, ухвалою суду від 30.10.2018, провадження у справі закрито, у зв`язку з включенням відповідача до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19 апеляційну скаргу КП «Кривбасводоканал» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 у справі № 904/4699/19 залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що застосування індексу інфляції та трьох процентів річних за період зазначений позивачем, суперечить ст. 19, п. 4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому вимоги позивача про стягнення суми заявленої суми інфляційних та трьох процентів річних задоволенню не підлягають повністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19, КП «Кривбасводоканал» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові акти та прийняти нове рішення, яким передати справу повністю на новий розгляд за встановленою підсудністю.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4699/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2020.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Банаська О.О., суддя - Жукова С.В., від 20.07.2020 у справі № 904/4699/19 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4699/19 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою КП «Кривбасводоканал» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги КП «Кривбасводоканал» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 відбудеться 15.09.2020. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.09.2020. Звернуто увагу учасників справи на тимчасовий характер вжитих судом процесуальних заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 серед учасників відкритих судових засідань. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду касаційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання. Повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо), письмові та електронні докази на електронну адресу суду, поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. Рекомендовано учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв`язку. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme.court.gov.ua.
11. 26.08.2020 від АТ «Криворізька теплоцентраль» надійшов відзив на касаційну скаргу КП «Кривбасводоканал» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020, в якому з доводами касаційної скарги не погоджується та просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19 залишити без змін.
12. 10.09.2020 від АТ «Криворізька теплоцентраль» на адресу Касаційного господарського суду надійшли клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
13. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4699/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Банаська О.О., судді - Огородніка К.М. від 14.09.2020 у справі № 904/4699/19 у задоволенні клопотання АТ «Криворізька теплоцентраль» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 15.09.2020 у справі № 904/4699/19 - відмовлено.
15. В судове засідання 15.09.2020 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
16. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01.08.2020 до 31.10.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) установлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого з 12.03.2020 постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
17. В той же час судом враховано, що за приписами ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020, справа відповідно до ГПК України має розглядатися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, колегія суддів дійшла висновку про здійснення розгляду касаційної скарги з урахуванням раніше визначеної дати 15.09.2020.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 15.09.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 15.09.2020.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників справи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(КП «Кривбасводоканал»)
18. В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 7, 42, 74-78, 86, 236, 287, 310 ГПК України.
19. Скаржник зазначає, що грошове зобов`язання відповідача підтверджується рішенням суду від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15, внаслідок невиконання якого боржником-відповідачем у позивача, як кредитора, виникло право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення; таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України 26.04.2017 у справі №918/329/16.
20. Скаржник доводить, що наявність рішення суду про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та у ряді постанов Верховного Суду України, зокрема 20.12.2010 у справі №3-57гс10, 04.07.2011 у справі №3-65гс11, 12.09.2011 у справі №3-73гс11, 24.10.2011 у справі №3-89гс11, 14.11.2011 у справі №3-116гс11, 23.01.2012 у справі №3-142гс11.
21. Скаржник вказує на те, що заборгованість відповідача, яка складається з нарахованих 3% річних у розмірі 393 989,15 грн. за період з 01.11.2016 по 06.05.2018 та інфляційних втрат на суму 1 714 222,21 грн. за період з 01.11.2016 по 31.05.2018, пов`язана з довготривалим невиконанням відповідачем свої обов`язків у частині оплати боргу перед позивачем згідно з рішенням суду від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15; водночас, суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи при розгляді даного спору та не дослідили періоди, в які була здійснена оплата відповідачем суми боргу в розмірі 8 864 222, 87 грн. відповідно до зазначеного судового рішення, а також не з`ясували розміру сум, нарахованих як 3% річних та інфляційні втрати за період до порушення провадження у справі №904/128/17 про банкрутство відповідача та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не перевірили розміру кредиторських вимог позивача, що їх заявлено у справу про банкрутство відповідача.
Доводи відповідача
(АТ «Криворізька теплоцентраль»)
22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення судів попередніх інстанцій є законними та ухвалені відповідно до норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права.
23. Посилається на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство ДП «Криворізька теплоцентраль», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
24. Відповідач також вказує на те, що з метою створення сприятливих умов для здійснення приватизації державного і комунального майна, законодавцем, було прописано норму Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», яка не дозволяє нараховувати фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог за весь час прострочення (тобто, з моменту виникнення заборгованості). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 358-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році згідно з додатком. До вказаного переліку увійшло ПАТ "Криворізька теплоцентраль". 16.01.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 36-р «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» яким продовжено приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році та наразі безперервно триває процедура приватизації Боржника. На поточний момент часу відсутній нормативно-правовий акт, який виключав би підприємство боржника з переліку об`єктів великої приватизації державної власності, отже, процес приватизації AT «Криворізька теплоцентраль» триває й у 2020 році.
25. Відповідач наголошує на тому, що до відносин, які виникли між сторонами в даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
27. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Предметом касаційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19 про відмову судів у стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем за період прострочення сплати заборгованості за рішенням суду.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в сукупності із спеціальною нормою ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що визначала наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача ухвалою суду 23.03.2017 у справі №904/128/17, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, чинній з 07.03.2018.
Розглядаючи доводи позивача про неправильне застосування місцевим та апеляційним судами положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду приймає до уваги таке.
За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства або укладення договору.
Ч. 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу укладеного договору та закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У свою чергу, у кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
Судами встановлено, що відносно відповідача - АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювалося провадження у справі про банкрутство №904/128/17, порушене ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого припинилася з дня закриття місцевим судом ухвалою 30.10.2018 провадження у цій справі про банкрутство.
Відтак, поряд із загальними нормами ЦК України, що визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України), при розгляді спору у справі №904/4700/19 за позовом КП «Кривбасводоканал» до АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати боргу згідно з рішенням суду 28.10.2015 у справі № 904/5368/15 підлягали застосуванню спеціальні норми ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України 22.12.2011 №4212-VІ, що застосовувалася у процедурі банкрутства АТ «Криворізька теплоцентраль».
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 у справі №911/3719/16 щодо застосування до відповідача, який перебував у процедурі банкрутства, відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з посиланням на обставини віднесення АТ «Криворізька теплоцентраль», як господарського товариства 99,9864% акцій якого належать державі, до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 та продовження строків приватизації відповідно до розпорядження Уряду №36-р від 16.01.2019.
За твердженням відповідача, зазначені обставини зумовлюють застосування до спірних правовідносин положень пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, яким встановлено заборону на застосування після припинення провадження у справі про банкрутство боржників, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох процентів річних від простроченої суми.
Разом з тим, позивач заперечував щодо такого правозастосування та зауважив, що 21.10.2019 вступив у дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з наступними змінами. Позивач доводив необхідність застосування судами при вирішенні спору у цій справі саме положень Кодексу України з процедур банкрутства, яким не передбачено обмежень щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідачу, як господарському товариству, що перебуває у процесі приватизації.
Перевіряючи правильність застосування місцевим та апеляційним судами до спірних правовідносин положень пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає про таке.
За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Ст. 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою (пряма дія норми у часі). Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України і суть такого принципу полягає у тому, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 (справа про податки)).
Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією із важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є держава Україна.
Водночас, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).
Колегія суддів зазначає, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №31, ст. 440 із наступними змінами).
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.
Водночас, під час розгляду господарських спорів судам необхідно врахувати положення ч. 3 ст. 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності у господарському судочинстві, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією із форм здійснення господарського судочинства є позовне провадження (п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України), а процесуальним документом, з яким особа звертається до суду у такому провадженні, є позовна заява.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 162 ГПК України вбачається, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, а також зазначає, зокрема, зміст позовних вимог, правові підстави позову.
Отже, факт подання позивачем до господарського суду позовної заяви із зазначенням вимог до відповідача та підстав такого звернення є реалізацією позивачем права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні ч. 3 ст. 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути спір із застосуванням до спірних правовідносин закону, чинного на дату звернення позивача до суду з позовом.
КП «Кривбасводоканал» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до АТ «Криворізька теплоцентраль» 16.10.2019 та визначило предметом позову стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача за рішенням суду від 28.10.2015 у справі № 904/5368/15 в період з листопада 2016 року по травень 2018 року; як підставу позову позивач зазначив положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Судами встановлено, що з 23.03.2017 щодо АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювалося провадження у справі про банкрутство №904/128/17, яке було закрито ухвалою суду 30.10.2018 за клопотанням Фонду державного майна України, у зв`язку із прийняттям щодо товариства-боржника рішення про приватизацію.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», продовжено приватизацію АТ «Криворізька теплоцентраль» у 2019 році.
Відтак, відповідач у справі №904/4700/19 на момент звернення позивача з позовом 16.10.2019 перебував у процедурі приватизації за рішенням Фонду державного майна України як підприємство енергетичної галузі, 99,9864% акцій якого належать державі, що зумовлювало обов`язок господарських судів вирішити даний спір із застосуванням, поряд із загальними нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України, положень чинного на дату звернення з позовом 16.10.2019 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, що є спеціальним щодо правового регулювання порядку застосування до підприємств, що підлягають приватизації, штрафних санкцій, стягнення на підставі виконавчих та інших документів щодо таких боржників, а також застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, зазначеною нормою права встановлено винятки щодо можливості нарахування інфляційних та річних в порядку ст. 625 ЦК України стосовно окремих суб`єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.
Застосувавши до спірних правовідносин спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що пунктом 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено пряму заборону на нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за будь-який період прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов`язання відповідно до рішення суду 28.10.2015 у справі №904/5368/15, зокрема, і до моменту порушення справи про банкрутство, якщо таке нарахування здійснено після закриття провадження у справі про банкрутство з підстав прийняття рішення про приватизацію такого суб`єкта господарювання.
З огляду на встановлені судами обставини закриття 30.10.2018 провадження у справі про банкрутство №904/128/17 щодо відповідача у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію відповідно до пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із правильністю застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин між сторонами спору, що виник у день звернення з позовом 16.10.2019, приписів пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на предмет відмови у задоволенні позову в частині стягнення спірних сум інфляційних та річних.
Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, чинному з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів даної норми Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (звернення з позовом до суду).
Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/4700/19.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що застосування індексу інфляції та трьох процентів річних, за визначений позивачем період, суперечить ст. 19, пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції грошових коштів за загальний період прострочення з листопада 2016 по квітень 2018 та річних за загальний період прострочення з 01.11.2016 по 06.05.2018 задоволенню не підлягають.
28. Щодо суті касаційної скарги
Доводи скаржника відносно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції та спростовуються матеріалами справи.
29. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (заява №3236/03), «Рябих проти Росії» від 03.12.2003 (заява №52854/99), «Нєлюбін проти Росії» від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
Згідно з ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги КП «Кривбасводоканал» та залишення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19 без змін.
30. Судові витрати
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/4699/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.О. Банасько
К.М. Огороднік
