ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5264/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Загребельської А.А. за ордером;
від відповідача: Чернюшок М.І. самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Караяні Івана Васильовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 (повний текст складено 16.08.2021)
у справі №910/5264/21 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом фізичної особи-підприємця Караяні Івана Васильовича
до Антимонопольного комітету України
про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року фізична особа-підприємець Караяні Іван Васильович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет) та, з врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, просив суд:
- скасувати рішення Антимонопольного комітету України, викладене у листі від 08.02.2021 № 130-26.13/01-1956 про залишення без розгляду колективної заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем платіжними організаціями "MasterCard International Incorporated" та "Visa International Service Association" в частині ФОП Караяні І.В.(реєстрац. номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020);
- зобов`язати Антимонопольний комітет України відповідно до вимог "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 р. № 5, розглянути заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем платіжними організаціями "MasterCard International Incorporated" та "Visa International Service Association" в частині ФОП Караяні І.В. (реєстрац. номер заяви в Комітеті № 8-01/461-АМ від 02.12.2020).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, разом з п`ятьма іншими фізичними-особами підприємцями, 02.12.2020 звернулись до Комітету із спільною заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Вказана заява була залишена без руху і заявникам надано строк для надання Комітету запитуваної інформації. Позивач у визначений строк надав відповідачу запитувану інформацію та пояснення, однак оскаржуваним рішенням заява була залишена без розгляду з посиланням на те, що троє із шести заявників не надали запитувані документи. Позивач вважає, що рішення відповідача суперечить Правилам розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є незаконним та порушує право заявника, який надав всю інформацію до заяви, на захист прав та інтересів в Антимонопольному комітеті України.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що під час розгляду спільної заяви ФОП Караяні Івана Васильовича, ФОП Ахундової Карини Юріївни, ФОП Верцімахи Галини Андріївни, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюка Сергія Петровича та ФОП Руминської Ганни Дмитрівни №8-14/461-АМ від 02.12.2020 було встановлено, що спільна заява не відповідає вимогам пункту 18 Правил розгляду заяв і справ, у зв`язку із чим її було залишено без руху та надано строк для надання відповідних доказів і інформації. Недоліки спільної заяви було усунуто не всіма заявниками, її було залишено без розгляду, оскільки Правилами не передбачено порядку залишення органами Комітету заяви без руху, або без розгляду в частині щодо окремого співзаявника, у разі надходження колективної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 серпня 2021 року у позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Караяні Іван Васильович звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки лист про залишення колективної заяви без руху, який отримав позивач, був адресований лише йому і він не мав можливості будь-яким чином вплинути на інших підписантів для надання ними у встановлений строк додаткової інформації в силу того, що не був обізнаний про зміст листів Комітету до інших заявників. Позивач виконав вимоги листа Комітету про залишення заяви без руху, тому останній не мав підстав залишати заяву про порушення прав позивача без розгляду. Правила розгляду справ не місять вимог вимоги про усунення недоліків заяви про порушення виключно всіма заявниками спільної (колективної) заяви, тому усунення недоліків заяви тим чи іншим підписантом є підставою для розгляду заяви в частині таких осіб та проведення Комітетом подальших досліджень і розслідувань. Неправомірне залишення без розгляду колективної заяви в частині позивача позбавляє його статусу заявника, якщо Комітет розпочне справу про порушення. Позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути заяву не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що Комітет залишив спільну заяву без розгляду в цілому у відповідності до вимог законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки у разі надходження колективної (спільної) заяви, органи Комітету аналізують зміст такої заяви, як єдиного цілісного документа, і встановивши, що її подано без додержання вимог, заяву залишає без руху, і у разі невиконання вимог у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду. Правилами не передбачено порядку залишення заяви без руху або без розгляду в частині щодо окремого співзаявника у разі надходження колективної (спільної) заяви. При цьому, залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права повторного звернення. Позовна вимога про зобов`язання відповідача розглянути заяву в частині позивача не є ефективним способом захисту, оскільки така вимога спрямована примусити суб`єкт владний повноважень прийняти рішення конкретного змісту, що не допускається відповідно до норм чинного законодавства.
Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, фізичні особи-підприємці Руминська Ганна Дмитрівна, Караяні Іван Васильович , Коваль Андрій Сергійович , Горчанюк Сергій Петрович , Ахундова Карина Юріївна , Верцімаха Галина Андріївна звернулися до Антимонопольного комітету України із заявою (без дати та номеру) (вх. номер АМК України №8-01/461-АМ від 02.12.2020) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в якій просили Комітет прийняти до розгляду заяву щодо порушення платіжними організаціями "MasterCard International Incorporated" та "Visa International Service Association" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді встановлення таких умов обігу та використання платіжних карток, за яких банки-еквайри повинні платити банкам-емітентам комісію за кожну транзакцію, здійснену за допомогою платіжних карт (комісія інтерчейндж), які діють у таких платіжних системах, а також у вигляді встановлення мінімальних розмірів такої комісії, що призводить до обмеження конкуренції між банками-еквайрами, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку послуг карткових платіжних систем.
Рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлене листом №130-26.13/01-17923 від 23.12.2020 "Про залишення заяви без руху і надання інформації", адресованим позивачу, відповідач розглянувши спільну заяву фізичних осіб-підприємців, на підставі статей 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" зазначив, що заявникам необхідно у 15-денний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію та копії документів:
1. Копії договорів щодо надання послуг торговельного еквайрингу, укладених між заявниками та банками-еквайрами (з усіма додатками, тарифами, змінами та доповненнями, які є їх невід`ємною частиною);
2. Пояснення та копії підтверджуючих документів щодо включення затрат на послуги еквайрингу у ціну товарів/послуг (копію калькуляції ціни на товари/послуги, розрахунку тощо).
Крім того, комітет повідомив, що заявники можуть також надати іншу додаткову інформацію, яка сприятиме більш повному з`ясуванню питань, порушених у заяві. Інформація з обмеженим доступом (конфіденційна інформація) повинна бути відповідним чином позначена або подана в опечатаному конверті окремо (на конверті та кожній сторінці повинно бути чітко зазначено "інформація з обмеженим доступом") і буде використана згідно з чинним законодавством.
Тому, з урахуванням пункту 19 Правил, до отримання вищезазначеної інформації заяву ФОП Верцімахи Галини Андріївни, ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Караяні Івана Васильовича, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюк Сергія Петровича, ФОП Ахундової Карини Юріївни залишено без руху.
У вказаному листі Комітетом також роз`яснено заявникам, що у разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява ФОП Верцімахи Галини Андріївни, ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Караяні Івана Васильовича, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюк Сергія Петровича, ФОП Ахундової Карини Юріївни може бути залишена без розгляду на підставі пункту 19 Правил.
Лист №130-26.13/01-17923 від 23.12.2020 отриманий позивачем 13.01.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Позивач, на виконання вимог Комітету, разом з листом від 27.01.2021 надав додаткові пояснення, копію універсального договору комплексного банківського обслуговування юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, які займаються незалежною професійною діяльністю, Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд"; копії заяв від 05.11.2020 №95.04.000073 та № 95.04.000074 про приєднання до Універсального договору, завірені ЕЦП.
Проте, рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1956 від 08.02.2021 "Про розгляд заяви" спільну заяву ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Караяні Івана Васильовича, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюка Сергія Петровича, ФОП Ахундової Карини Юріївни, ФОП Верцімахи Галини Андріївни залишено без розгляду з підстав не усунення недоліків усіма заявниками.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що заявниками - ФОП Караяні Іваном Васильовичем, ФОП Верцімахою Галиною Андріївною та ФОП Ахундовою Кариною Юріївною було усунуто недоліки та надано додаткову інформацію, але станом на 04.02.02021 до Комітету не надходила інформація від ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Коваля Андрія Сергійовича та ФОП Горчанюка Сергія Петровича.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом, просить скасувати рішення Комітету в частині, що стосується заяви позивача, оскільки ним були виконані вимоги комітету і надана витребувані інформація, та зобов`язати Комітет розглянути заяву позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у відзиві на апеляційну скаргу, Комітет посилався на те, що його дії відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки усунути недоліки мали всі особи, які подали колективну (спільну) заяву.
За наслідком розгляду даної справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення відповідача прийняте у відповідності норм чинного законодавства, а вимога про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача не підлягає задоволенню, оскільки суд не повинен втручатися у дискреційні повноваження Комітету.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, положеннями Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", а також підзаконним нормативним актом - Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. №169-р), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 р. за №90/299.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах.
Згідно з частиною 1 ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Згідно частини 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за, зокрема заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом-повідомленням, отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, №160/2452/19 від 18.03.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що фізичні особи-підприємці Руминська Ганна Дмитрівна, Караяні Іван Васильович , Коваль Андрій Сергійович , Горчанюк Сергій Петрович , Ахундова Карина Юріївна , Верцімаха Галина Андріївна спільно звернулися до Антимонопольного комітету України із заявою (вх. номер АМК України № 8-01/461-АМ від 02.12.2020) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції платіжними організаціями "MasterCard International Incorporated" та "Visa International Service Association".
Пунктом 18 Правил розгляду справ визначено, що заява подається в письмовій формі й повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у пункті 18 цих Правил, і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений, голова відділення залишає заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків (п. 19 Правил розгляду справ).
Як вірно встановив суд першої інстанції, рішеннями Комітету, яке оформлене листами державного уповноваженого (головою Комітету) від 23.12.2020 "Про залишення заяви без руху і надання інформації" відповідач повідомив заявникам про необхідність надання ними додаткової інформації та документів у 15-денний термін з дня отримання цього листа, з огляду на що відповідно до п. 19 Правил розгляду справ, вищезазначену заяву залишено без руху.
Однак, визначені листами від 23.12.2020 недоліки усіма заявниками усунуті не були, зокрема, станом на 04.02.2021 інформація від ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюка Сергія Петровича до Комітету не надходила, що позивачем не спростовано.
Враховуючи, що заява є спільною (колективною), Комітет дійшов висновку, що неусунення недоліків усіма заявниками унеможливлює розгляд такої заяви відповідно до вимог п. 18 Правил.
Абзацом 5 п.19 Правил розгляду справ встановлено, що у разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику.
У зв`язку із неусуненням недоліків всіма заявниками рішенням Антимонопольного комітету України, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1956 від 08.02.2021 "Про розгляд заяви" спільну заяву ФОП Руминської Ганни Дмитрівни, ФОП Караяні Івана Васильовича, ФОП Коваля Андрія Сергійовича, ФОП Горчанюка Сергія Петровича, ФОП Ахундової Карини Юріївни, ФОП Верцімахи Галини Андріївни залишено без розгляду та роз`яснено заявникам їх право звернутися до Комітету із окремими заявами.
У спірному рішенні позивачу було роз`яснено, що заявники можуть звернутися окремо із заявами та доданими документами.
При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, ані Законом України "Про захист економічної конкуренції", ані Правилами розгляду справ, не встановлено будь-яких виключень до змісту заяви або виникнення додаткових прав у окремих заявників у разі подання колективної (спільної заяви).
Таким чином, відповідно до приписів п. п. 18, 19 Правил розгляду справ, у разі надходження колективної (спільної) заяви, органи Комітету аналізують зміст такої заяви, як єдиного цілісного документа, на відповідність Закону та Правилам, а також щодо наявності підстав для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, Правилами розгляду справ не передбачено порядку залишення органами Комітету заяв без руху або без розгляду в частині окремого заявника у разі надходження колективної (спільної) заяви.
Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Як визначено статтею 36 зазначеного Закону, підставами для початку розгляду справи є, зокрема, заяви суб`єктів господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти розпорядження про об`єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду.
Пунктом 25 Правил розгляду справ передбачено, що органи Комітету, які розпочали або розглядають справу, можуть прийняти розпорядження про об`єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду.
Таким чином, наведеними приписами Закону та Правил розгляду справ передбачено саме право Комітету приймати розпорядження про виділення справи, розгляд якої відповідно до приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вже розпочато, для її окремого розгляду, однак, ні норми Закону, ні норми Правил не встановлюють можливість виділення з колективної (спільної) заяви, яка подана до Комітету групою заявників, окремих обставин, якими окремий заявник обґрунтовує свої вимоги для прийняття органами Комітету розпорядження про початок розгляду справи за такою (окремою) заявою, яка фактично міститься у колективній заяві, що подана без додержання вимог, викладених у пункті 18 Правил.
Доводи відповідача про те, що лист Комітету від 23.12.2020 "Про залишення заяви без руху і надання інформації" був адресований лише йому і він не мав можливості будь-яким чином вплинути на інших підписантів для надання ними у встановлений строк додаткової інформації, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у вказаному листі зазначено про необхідність надання інформації всіма заявниками саме колективного звернення, роз`яснено наслідки неподання цієї інформації всіма заявниками колективного звернення, і позивач повинен був усвідомлювати правові наслідки неподання запитуваної інформації саме всією спільнотою заявників.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірного рішення, яке оформлено листом № 130-26.13/01-1956 від 08.02.2021, Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи, а позивачем не доведено наявності підстав для скасування спірного рішення, отже, позовні вимоги про скасування вказаного рішення є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Комітету розглянути заяву про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині ФОП Караяні І.В, то як вірно відзначив суд першої інстанції, встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 264, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Караяні Івана Васильовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05 серпня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26.10.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко
