КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/11186/2021
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/17465/18
21 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Юзькової О.Л., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в :
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 15 березня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088,76 грн, що в еквіваленті становить 26 297,60 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до підпункту 2.2 загальних умов кредитування є змінними.
Зазначав, що відповідно до пункту 1.4 загальних умов кредитування термін кредитування (строк повернення кредиту) погоджений сторонами в графіку погашення кредиту, яким передбачено повернення кредиту частинами щомісячно на відповідну дату поточного місяця з кінцевим терміном погашення не пізніше 15 квітня 2018 року.
Також, згідно з пунктом 1.6 загальних умов кредитування зобов`язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором забезпечено договором застави від 27 квітня 2013 року № 50008196, за умовами якого відповідач надав у заставу автомобіль марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем надіслано на адресу його проживання вимогу (повідомлення) від 17 лютого 2015 року щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за договором у загальному розмірі 543 333,32 грн.
Однак, як вказував позивач, вищенаведена вимога про дострокове повернення кредиту відповідачем проігнорована.
На підставі вищевикладеного, ТОВ «Порше Мобіліті» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2013 року № 50008196, яка станом на 12 жовтня 2018 року становила 1 122 924,86 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн; судовий збір у розмірі 16 843,87 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджувало про безпідставність застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки у зв`язку з вчиненням виконавчого напису від 08.04.2015 року, який був дійсним до 26.06.2018 року, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
При цьому, вказує, що, незважаючи на документальне підтвердження заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, в порушення вимог ЦК України, безпідставно відмовив у її стягненні з відповідача (т. 2, а.с. 51-65).
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що висновки судів про сплив позовної давності та пов`язану із цим відмову у задоволенні позову, є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» - Чередніченко М.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» (компанія) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 50008196, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти для купівлі автомобіля марки VW, модель Beetle, 2013 року виробництва, у розмірі 214 088,76 грн, що в еквіваленті становить 26 297,60 дол. США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90 % на рік, які відповідно до пункту 2.2 загальних умов кредитування є змінними. Строк кредиту - 60 місяців (кінцевий термін погашення - не пізніше 15 квітня 2018 року).
Підписуючи кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду на те, що договір між сторонами складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами щодо кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладений договір застави транспортного засобу від 27 квітня 2013 року № 50008196, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С., зареєстрований у реєстрі за № 853 (передбачено пунктом 1.6 загальних умов кредитування). За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 267 610,95 грн.
Згідно з пунктом 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до підпункту 1.4.3 загальних умов кредитування до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до графіка погашення кредиту, черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до графіка погашення кредиту.
Згідно з пунктом 10.1 загальних умов кредитування між ПАТ «СК «Українська страхова група» як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником укладений Договір добровільного страхування від 17 квітня 2013 року № 28-0199-13-00361. Вигодонабувачем за договором виступає ТОВ «Порше Мобіліті».
Умовами пункту 10.4 загальних умов кредитування передбачено, що додатковий кредит надається компанією позичальнику шляхом перерахування компанією на користь страхової компанії, зазначеної у кредитному договорі або документі, грошових коштів за страхові премії відповідно до договору страхування, що підлягають сплаті компанією рівними місячними платежами.
Згідно з підпунктом 10.10.3 загальних умов кредитування повернення додаткового кредиту здійснюється позичальником в повному обсязі в строки, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту.
Відповідно до підпункту 3.2.1 договору про внесення змін/додаткової угоди від 05 квітня 2014 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2013 року № 50008196 сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.
Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2013 року, перша прострочка зі сплати за кредитним договором виникла у відповідача 16 вересня 2014 року.
08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О. С. вчинений виконавчий напис щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 543 333,32 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, який був чинним до прийняття Верховним Судом постанови від 26 червня 2018 року у справі № 761/12539/15-ц про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що станом на 12 жовтня 2018 року відповідач має перед ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість у розмірі 1 122 924,86 грн, яка складається з:
- простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за кредитом у сумі 111 568,63 грн., з яких: 59 565,90 грн.- сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за кредитом; 6 816,43 грн. - сума 3 % річних за час прострочення зі сплати чергових платежів за кредитом; 45 186,30 грн.- сума інфляційних втрат за час прострочення зі сплати чергових платежів за кредитом;
- простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за додатковим кредитом у сумі 187 625,95 грн., з яких: 146 732,57 грн.- сума простроченої заборгованості зі сплати чергових платежів за додатковим кредитом; 8 687,67 грн. - сума 3 % річних за час прострочення за додатковим кредитом; 29 787,59 грн.- сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим кредитом; 2 418,12 грн. - сума нарахованої пені за час прострочення за додатковим кредитом;
- заборгованості з дострокового повернення кредиту у сумі 765 383,13 грн., з яких: 507 017,19 грн.- сума заборгованості за кредитом; 184 326,10 грн.- сума заборгованості за процентами; 74 040,02 грн.- 3 % річних;
- штрафу на підставі пункту 8.2 кредитного договору у розмірі 20,0 % суми кредиту, який складає 42 817,75 грн.;
- штрафу на підставі пункту 8.3 кредитного договору, який складає 6 854,13 грн.;
- збитків на підставі пункту 8.5 кредитного договору у розмірі 8 675,09 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду 31 жовтня 2018 року.
У своїх відзивах на позовну заяву відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк виконання основного зобов`язання було змінено на 16 жовтня 2014 року, і саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, проте ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось із позовом лише у жовтні 2018 року, тобто зі спливом позовної давності.
Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 09 червня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів про сплив позовної давності та пов`язану із цим відмову у задоволенні позову, є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки ТОВ «Порше Мобіліті» про неможливість реалізації свого права (тобто порушення права) на звернення стягнення на предмет застави та пов`язану із цим неможливість погасити існуючу заборгованість за кредитним договором за рахунок реалізації предмета застави дізналось 26 червня 2018 року, тобто з моменту, коли Верховний Суд прийняв постанову у справі № 761/12539/15-ц, отже, для позивача перебіг позовної давності почався саме з дати, коли рішенням суду касаційної інстанції, що набрало законної сили, виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 червня 2021 року, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 26 червня 2018 року, а з позовом до суду звернувся 31 жовтня 2018 року, строк позовної давності не пропущено.
Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК України).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з вересня 2014 року, відповідач перестав виконувати свої зобов`язання за договором, не сплативши кредитні платежі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, йому направлено вимогу від 14.02.2015 року вих. № 50008196 про дострокове повернення кредиту та сплати суми заборгованості у розмірі 543 333,32 грн. У вимозі зазначено, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги (для фізичних осіб) товариство буде змушене вдатися до примусового стягнення суми кредиту та заборгованості, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий компанії у заставу для забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Якщо з будь-яких причин вимогу не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати його відправлення.
Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 20 лютого 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том. 1 а.с 103).
Таким чином, у справі, що переглядається, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши боржнику вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
З наявних у справі рахунків-фактури від 04.09.2014 року, від 01.10.2014 року, від 03.11.2014 року, від 03.12.2014 року, від 12.01.2015 року, від 02.02.2015 року, від 06.03.2015 року та розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що заборгованість по тілу кредиту та відсоткам по черговим платежам становить 63 411,90 грн.
Після 21 березня 2015 року кредитодавець не мав права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, оскільки кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши боржнику вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Тому, з наявних у справі рахунків-фактури від 06.04.2015 року по 02 квітня 2018 року та розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість по тілу кредиту по черговим платежам за додатковим договором становить 76 778,87 грн.
З розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 10 жовтня 2018 року сума дострокового кредиту за договоромстановить 18 120,70 доларів США, що відповідно до обмінного курсу валют чинного станом на 10.10.2018 року складає 507 017,19 грн.
Таким чином, сума боргу ОСОБА_1 за кредитом та відсотками, нарахованими до 21 березня 2015 року складає 647 207,96 грн. (63 411,90 грн. + 76 778,87 грн. + 507 017,19 грн.).
Щодо стягнення штрафів
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Так, пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.
Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4,8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого листа щодо сплати.
Із наведеного вище вбачається, що штраф застосовується у випадку неповернення кредиту в тридцять календарних днів з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту (пункт 3.3 загальних умов кредитування); за порушення пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2. Загальних умов кредитування.
Відповідачем порушено вимоги п. 3.3. Умов кредитування щодо повернення позивачу у повному обсязі суми основного кредиту та суми додаткового кредиту, плати за кредит та передбачених умовами договорів штрафних санкцій протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання відповідної вимоги, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту (п. 8.2 Умов кредитування).
Слід відмітити, що у вимозі про повернення кредиту, яку відповідач, було зазначено про настання наслідків у разі порушення п. 3.3 договору у виді нарахування штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 42 817,75 грн.
Однак, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення штрафу на підставі п. 8.3 кредитного договору, який складає 6 854,13 грн., оскільки він нарахований за порушення п. 8.2 Загальних умов кредитування.
Тобто стягнення штрафу у розмірі 42 817,75 грн. та у розмірі 6 854,13 грн. за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» в частині стягнення штрафу у розмірі 20 % від суми кредиту згідно п. 8.2 Загальних умов кредитування у розмірі 42 817,75 грн.
Щодо стягнення 3 % річних
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання нараховуються 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
За період з 21 березня 2015 року по 12 жовтня 2018 року (дата, станом на яку позивач просив стягнути заборгованість) розмір 3% річних становить 69 260, 12 грн.
Однак, враховуючи, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що 3% річних підлягають стягненню в межах трьохрічного строку позовної давності тобто за період з 12 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2018 року.
Сума 3% річних за користування грошовими коштами за період з 12 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2018 року складає 58 355,11 грн. (647 207,96 грн. х 3% : 365 х 1097 ).
Щодо стягнення інфляційних втрат
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 міститься правовий висновок про те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.
У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15 міститься правовий висновок про те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту згідно з виставленими компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування, з урахуванням того, що всі платежі за кредитним договором самостійно коригувалися кредитором під час виставлення рахунків позичальнику відповідно до офіційного курсу долара США, в тому числі - станом на момент звернення до суду з цим позовом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» в частині стягнення інфляційних втрат.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 205/6431/16-ц (провадження № 61-45800св18).
Щодо стягнення збитків на підставі п. 8.5. кредитного договору в сумі 8 675,09 грн.
Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Поняття збитків визначено ст. 22 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
З позовної заяви вбачається, що позивач заявляючи вимогу про стягнення збитків посилався на те, що ТОВ «Порше Мобіліті» було понесено витрати на відновлення порушених прав. Такі витрати понесено на підставі договору про надання колекторських послуг від 01 серпня 2011 року, відповідно до якого ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» надало ТОВ «Порше Мобілі» послуги щодо забезпечення звернення стягнення на предмет заставив позасудовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, відкриття виконавчого провадження, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів позивача у виконавчому провадженні, з метою стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, заявляючи такі вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» не довело того, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням умов кредитного договору.
За таких колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 8 675,09 грн. збитків відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013 року у розмірі 748 380,82 грн.
У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішенням суду першої інстанції, сплачені позивачем судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно до задоволених вимог.
З матеріалів справи убачається ціна позову - 1 122924,86 грн. Розмір задоволених позовних вимог становить 748 380,82 грн. або 66,65 %.
За подання позову у суді першої інстанції ТОВ «Порше Мобіліті» сплатило 16 843,87 грн.
За подання апеляційної скаргисплачено судовий збір у розмірі 25 265,82 грн.
Отже за подання позовної заяви з відповідачана користь ТОВ «Порше Мобіліті» слід стягнути судовий збір у розмірі 11 226,44 грн. та за подання апеляційної скарги - 16 839,67 грн. (66,65 % від задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»заборгованість за кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013 року у розмірі 748 380,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 066,11 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року.
Головуючий Судді:
