РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ДОДАТКОВЕ)
Справа №348/2436/20
11 жовтня 2021 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Боєчко О.Р.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2 : Леник Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду заяву представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Леник Лесі Петрівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Леник Л.П. звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заяву мотивує тим, що рішенням Надвірнянського районного суду від 22.09.2021 в задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
До закінчення судових дебатів по даній справі нею як представником відповідача ОСОБА_2 було заявлено заяву про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу нею відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України в п`ятидений строк додано копію договору про надання адвокатських послуг, копію рахунку про оплату правових послуг.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Леник Л.П. заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила суд ухвалити додаткове судове рішення, яким стягунути з позивача ОСОБА_5 на користь віповідача ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви представник відповідача ОСОБА_4 -адвоката Леник Л.П. про ухвалення додаткового рішення, оскільки до заяві не додано доказів фактичної сплати відповідачем ОСОБА_4 зазначених витрат на правову допомогу. Також представном відповідача не надано акту виконаних робіт та детального розрахунку наданих адвокатських послуг. Відсутність вказаних доказів не дає можливо встановити фактичний обсяг наданих адвокатських послуг, та відповідно розмір витрат, який підлягає стягненню з позивача. Просила в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Суд, розглянувши заяву, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Судом встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 в задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
До закінчення судових дебатів по даній справі представником відповідача ОСОБА_4 -адвокатом Леник Л.П. було заявлено заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представником відповідача ОСОБА_4 -адвокатом Леник Л.П. відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України в п`ятидений строк направлено суду копію договору про надання адвокатських послуг № А/31/03/21 від 31.03.2021, копію рахунку на оплату правових послуг № 014 від 23.03.2021 з детальним описом наданих послуг, та подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Постановою від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 Верховний Суд висловив наступну позицію: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта».
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Як вбачається з рахунку № 014 від 23.09.2021 з детальним описом наданих послуг, загальна вартість наданих у справі № 348/2436/20 послуг (професійної правничої допомоги) становить 18000,00 грн., а саме: ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_5 до відповідачів ТОВ Лікувально-діагностичний центр «Сімед Груп», ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; формування правової позиції (включаючи опрацювання нормативно-правової бази та судової практики у подібних правовідносинах, доказової бази) у справі № 348/2436/20 за позовом ОСОБА_5 до відповідачів ТОВ Лікувально-діагностичний центр «Сімед Груп», ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди; підготовка процесуальних документів (клопотання про ознайомлення з матеріалами справи); ознайомлення в суді з матеріалами справи № 348/2436/20; підготовка письмового заперечення на клопотання про призначення судово-психологічної експертизи; підготовка пояснень з приводу заявлених позовних вимог; судове представництво у судових засіданнях у справі № 348/2436/20, призначених судом на 25.03.2021, 23.04.2021, 24.05.2021, 04.06.2021, 21.07.2021, 22.09.2021 (а.с. 220).
Вказаний розмір судових витрат погоджений адвокатом та клієнтом, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг, п. 5.1 якого визначає, що за надання послуг з представництва інтересів клієнта в Надвірнянському районному суді при розгляді цивільної справи № 348/2436/20 сплачується фіксований розмір винагороди. Сума винагороди становить 18000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Винагорода сплачується клієнтом відповідно до рахунку впродовж двадцяти днів з часу прийняття судом рішення та включає в себе власне оплату послуг та компенсацію фактичних витрат, які була здійснені компанією для представництва інтересів клієнта, включаючи компенсацію вартості використаних матеріалів. Даний договір підписано сторонами (а.с. 218-219).
Таким чином суд вважає, що доводи представника відповідача ОСОБА_4 -адвоката Леник Л.П. щодо співмірності судових витрат на правову допомогу є обґрунтованими.
Посилання представника позивача на відсутніть доказів фактичної сплати відповідачем ОСОБА_4 зазначених витрат на правову допомогу суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вбачається, що: «За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України (положення яких повністю кореспондуються із положеннями пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України) розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалелісно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».
Таким чином об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 відступила від висновку щодо застосування положень статті 126 ГПК України (положення якої кореспондуються зі статтею 141 ЦПК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, щодо необхідності надання доказів, які підтверджують фактичне здійснення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу, для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, згідно якого: «За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалелісно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки мас бути сплачено».
У пункті 25 постанови Верховного Суду у справі № 280/2635/20 від 21.01.2021 судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/5837/19 (61-10459св20) викладено наступний правовий висновок: «Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено».
Окрім цього у пунктах 113-117 рішеная ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.
Враховучи викладене, а також положення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якого у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача, суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача ОСОБА_4 -адвоката Леник Л.П. про ухвалення додаткового рішення необхідно задоволити, та стягнути з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача ОСОБА_4 18000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказана сума підтверджується доказами надання представником відповідача правничих послуг у справі, та заява про їх відшкодування і докази надання послуг були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 141, 246, 258, 259, 260, 270, 353, 354 ЦПК України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника відповідача ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення - задовільнити.
Постановити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 - 18000 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лікувально-діагностичний центр «Сімедгруп», юридична адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Федьковича 91-А, код ЄДРПОУ 34623435.
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
складено 21.10.2021
