Ухвала
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 243/13575/19
провадження № 61-11268сво20
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Крата В. І, Луспеника Д. Д., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Канурної О. Д., Мірути О. А.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
в Донецькій області (далі - УВД ФССУ в Донецькій області) про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 , який за життя перебував на обліку в УВД ФССУ в Донецькій області, як особа, що травмована на виробництві. 12 грудня 2014 року його батько був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, й з жовтня
2014 року по жовтень 2017 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у Волноваському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. Проте,
з 01 листопада 2017 року страхові виплати були припинені у зв`язку
із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а тому, починаючи з цієї дати та по день смерті, його батько страхових виплат не отримував. Він є спадкоємцем після смерті свого батька, у тому числі, вважав, щодо недоотриманих ним сум страхових виплат.
Вказував, що після смерті батька він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте у виплаті страхових сум йому було відмовлено через їх ненарахування УВД ФССУ в Донецькій області. Вважав, що закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення страхових виплат, а тому дії УВД ФССУ в Донецькій області щодо припинення їх нарахування і виплат є незаконними.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати УВД ФССУ
в Донецькій області здійснити нарахування страхових виплат померлому
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року та виплатити нараховані кошти йому, як спадкоємцю після смерті батька за законом.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області
від 25 березня 2020 року у складі судді Гончарової А. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано УВД ФССУ в Донецькій області здійснити нарахування
та виплату спадкоємцю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період
з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення міськрайонного суду мотивоване тим, що з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Волноваському відділенні УВД ФССУ
в Донецькій області, а з 01 листопада 2017 року страхові виплати
ОСОБА_2 були припинені у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Відсутність довідки про реєстрацію внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення здійснення страхових виплат. Спадкодавець ОСОБА_2 мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду
на підконтрольній території Україні, а тому позивач, як спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.
Суд керувався правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 642/6946/18, провадження
№ 61-12734св19.
Постановою Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу УВД ФССУ в Донецькій області задоволено, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 березня
2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припинення нарахування УВД ФССУ в Донецькій області страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 було здійснено з 01 листопада 2017 року, тобто за його життя. Проте, ОСОБА_2 ці дії відповідача у встановленому законом порядку не оспорював, тобто не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячних грошових сум, а отже, страхові суми йому за життя не нараховувались, у зв'язку з чим вони не можуть входити до складу спадщини після його смерті. Тому позивач, як спадкоємець ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України не має права на отримання страхових виплат, які не були нараховані Фондом спадкодавцю у порядку спадкування за законом, оскільки ці виплати не увійшли до складу спадщини, право на яку має позивач у цій справі, у зв`язку з тим, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена (нарахована) сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статті 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто майже через півтора роки від дати прийняття УВД ФССУ в Донецькій області рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, тому ОСОБА_1 , як спадкоємець, не має права вимоги до відповідача про нарахування вказаних страхових виплат, оскільки таке право належало виключно спадкодавцю, який дії Фонду щодо припинення нарахування належних йому страхових виплат не оспорював. Оскільки право на призначення та виплату щомісячної страхової суми
у випадку трудового каліцтва згідно із статті 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_1 про зобов`язання УВД ФССУ в Донецькій області здійснити нарахування
та виплату страхових сум спадкодавцю ОСОБА_2 за період із
01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року є безпідставними.
Апеляційний суд вважав, що посилання міськрайонного суду на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 642/6946/18, провадження № 61-12734св19, є помилковим, так як у цій справі інші фактичні обставини.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду
від 01 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення міськрайонного суду залишити у силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що нарахування страхових виплат ОСОБА_2 було припинено незаконно та без достатніх правових підстав, відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не позбавляє права на отримання виплат, передбачених Законом України
«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Він має право на спадкування неотриманих батьком за життя страхових виплат у період
з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2019 року. Апеляційний суд належним чином не дослідив докази, що підтверджують хворобу його батька, через яку останній не міг захистити свої права щодо незаконного припинення страхових виплат.
Посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду
від 12 лютого 2020 року у справі № 642/6946/18, провадження
№ 61-12734св19.
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив УВД ФССУ в Донецькій області на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Установивши, що страхові виплати, про стягнення яких просить позивач, не були нараховані спадкодавцеві за його життя, а тому не увійшли до складу спадщини, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в позові.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року справу
№ 243/13575/19 за позовом ОСОБА_1 до УВД ФССУ в Донецькій області про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх у порядку спадкування передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року
у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 09 грудня
2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20); 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20).
Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі
№ 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), аналізуючи положення статей 1219, 1227 ЦК України, зазначила, що потрібно розрізняти право
на відшкодування у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке нерозривно пов`язане із особою і не входить до складу спадщини, та право на суми відшкодування у зв`язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, але не отримані ним за життя. Колегія суддів вважала, що при вирішенні спорів про право на отримання коштів у порядку статті 1227 ЦК України визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки
лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. Право на призначення певних виплат згідно зі статтею 1219 ЦК України за висновком колегії суддів до складу спадщини не входить. З огляду на викладене колегія суддів не вбачала підстав для визнання за позивачкою права на отримання страхових виплат, оскільки як спадкоємець вона не має права на те, що
за життя спадкодавця йому не нараховано, а останній дій відповідача із ненарахування спірних страхових виплат не оспорював.
Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження
№ 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 16 грудня 2020 року у справі
№ 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20).
Разом з тим? у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду існує протилежний висновок щодо застосування положень статей 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 243/8684/19-ц (провадження № 61-22401св19) зазначено, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду
на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань. При цьому колегія суддів виходила із того, що право на отримання страхових платежів закріплено за особою на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і може бути обмежено лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок про те, що незвернення особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території після припинення нарахування страхових виплат унаслідок невзяття такої особи на облік як внутрішньо переміщеної не припиняє право її спадкоємців на отримання таких виплат на підставі статті 1227 ЦК України у порядку спадкування за законом.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважала, що зазначений правовий висновок має бути застосований до спірних правовідносин з огляду на таке.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить про те, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом,
з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права
у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року підлягає прийняттю
до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
в Донецькій області про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх у порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня
2020 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: В. С. Висоцька
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
