Ухвала
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 209/3085/20
провадження № 61-14244св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
від 21 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 липня 2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого сторони мають двох неповнолітніх дітей. Вказувала, що з жовтня 2019 року вона та відповідач припинили спільне проживання, діти залишилися проживати разом з нею. Зазначала, що нею подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Позивачка стверджувала, що за час перебування у шлюбі за спільні кошти ними було придбано автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за відповідачем. Угоди про добровільний поділ спільного подружнього майна між ними не досягнуто. Наголошувала на тому, що вартість автомобіля на час розгляду справи складає 584 463 грн, що підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного Правобережною товарною біржою.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 ; припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію за її частину у спільному майні подружжя, а саме
1/2 частину ринкової вартості автомобіля у розмірі 292 231, 50 грн, та судові витрати у розмірі 3 342, 71 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Байбари Г. А. від 22 березня
2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 .
Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та виділено вказаний автомобіль
ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
1/2 частини ринкової вартості автомобіля марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 292 231, 50 грн, а також сплачений судовий збір в сумі 3 342, 71 грн, а всього 295 574, 21 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль, який зареєстрований за ОСОБА_2 , є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки його придбано під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти сторін. Посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості, з урахуванням того, що автомобіль знаходиться у користуванні відповідача, а позивачка погодилась одержати від відповідача компенсацію за належну їй частку автомобіля.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року у частині припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виділення вказаного автомобіля ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за 1/2 частину ринкової вартості автомобіля марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 , у розмірі 292 231, 50 грн скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не доведено фінансової спроможності ОСОБА_2 сплатити грошову компенсацію в розмірі 292 231,50 грн, а тому задоволення позову в цій частині призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надавав згоду на виплату позивачці компенсації за її частку, а така виплата становитиме для відповідача надмірний тягар й суперечить вимогам статті 319 ЦК України, принципу пропорційності цивільного судочинства та порушує баланс приватних інтересів, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 371/1369/15-ц. Рішення суду першої інстанції оскаржувалось лише в частині припинення права власності, виділення спірного майна у власність відповідача та стягнення компенсації за частку у майні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року і залишити в силі у скасованій судом апеляційної інстанції частині рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,
що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі
№ 347/955/16 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що під час розгляду справи відповідач не оскаржував ринкову вартість спірного автомобіля, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв. Також заявниця вказує, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують спроможність відповідача виплатити їй компенсацію за належну частку у майні, що не були взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Позивачка наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив його неспроможність сплатити позивачці її частку у спільному майні, що така сплата становитеме для нього надмірний тягар. Грошові кошти на депозит суду він не вносив, бажання на отримання у власність автомобіля не виявляв.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі
з 23 липня 2005 року.
Під час шлюбу 10 січня 2019 року сторонами було придбано автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
серії НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 .
Судами встановлено та не заперечується сторонами, що автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 .
Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного Правобережною товарною біржою, ринкова вартість автомобіля марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , станом на 21 вересня 2020 року становить
584 463 грн без урахування податку на додану вартість.
Позиція колегії суддів
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема (але не виключно) на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених
ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу) підлягає застосуванню до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя (позивача) до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя (відповідача) на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. З метою надання гарантій виплати компенсації вартості частки, на яку позивач просить припинити право власності іншого з подружжя, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам справедливості, розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації вартості його частки, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, регулюються, зокрема, положеннями частини другої статті 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Заявляючи вимоги про припинення права власності на частку у праві спільної власності, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, як правило, не згоден її виплачувати, що і є змістом спору, який існує між сторонами. Тому відповідач не має наміру й вносити відповідні кошти на депозитний рахунок суду.
При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя, як правило, не має можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності.
Положення частини п`ятої статті 71 СК України не встановлюють вимоги про обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у спорах, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Подібні за змістом висновки були висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18), від 03 червня 2020 року у справі
№ 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18), від 09 червня 2021 року
у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20).
Разом із тим, у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15 при вирішення спору між подружжям щодо поділу майна висловлено правову позицію, у відповідності до якої у разі коли жоден із подружжя попередньо не вніс на депозитний рахунок суду грошової суми за частку іншого, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності. У справі № 6-2811цс15 встановлено, що один із подружжя (позивачка), пред`явивши позов про поділ спільно нажитого майна, фактично погодився на присудження судом на його користь грошової компенсації замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а інший з подружжя (відповідач) відповідної грошової суми на депозитний рахунок не вніс.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 559/609/15.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просила суд припинити її право власності на автомобіль марки TOYOTA Venza, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити зазначений автомобіль відповідачу та стягнути з нього на її користь 1/2 вартості її частки у цьому майні, посилаючись на те, що сторони припинили шлюбні відносини, разом не проживають, фактично автомобілем користується відповідач, який не заперечував цей факт під час розгляду справи. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вирішення позовних вимог про припинення права спільної сумісної власності, стягнення компенсації вартості частки, мотивуючи це, зокрема, тим, що відповідач не надав згоди на виплату компенсації вартості її частки у спірному майні.
На думку колегії суддів, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-2811цс15, щодо застосування положень частин четвертої-п`ятоїстатті 71 СК України про обов`язковість надання одним із подружжя (відповідачем) згоди на виплату компенсації частки у праві спільної сумісної власності на майно та внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми у справах, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (пункт 7 Перехідних положень ЦПК України).
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного передаєсправу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 400, 403, 404, Перехідними положеннями ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу № 209/3085/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович
