Справа № 209/3085/20
Провадження № 2-з/209/57/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2020 року суддя Дніпровськогорайонного судум. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Байбара Г.А., розглянувши ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову про розподіл спільного майна подружжя в порядку ст. 154 ЦПК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, в якій просить вжити заходів зустрічного забезпечення позову шляхом внесення позивачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 292231,50 грн.
На обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 звернуласядо судуз позовомдо ОСОБА_1 пророзподіл спільногомайна подружжя,в якомупросить:визнати спільниммайном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобільмарки «TOYOTAVENZA»2011року випуску,колір чорний,тип загальнийлегковий,Універсал-В,об`єм двигуна2700,номерний знак НОМЕР_1 ,який,згідно свідоцтвапро реєстраціютранспортного засобу,зареєстрований за ОСОБА_1 ,що мешкає заадресою: АДРЕСА_1 ;припинити правоспільної сумісноївласності подружжя на вказанийавтомобіль;визнати за ОСОБА_1 правовласності наавтомобіль марки«TOYOTAVENZA»2011року випуску,номерний знак НОМЕР_1 ;стягнути з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 грошову компенсаціюза їїчастку вспільному майніподружжя,а саме:одну другу частку ринковоївартості автомобіляв сумі 292231,50грн.та судовівитрати в сумі3342,71грн.Одночасно зпозовною заявою ОСОБА_2 подалазаяву прозабезпечення їїпозову,в якійпросила вжити заходівзабезпечення позову шляхомнакладення арешту на вказанийвище транспортнийзасіб. На обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилалася на те, що вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, яким є автомобіль марки «TOYOTA VENZA» 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , придбаний ними в період шлюбу. На даний час вони з відповідачем проживають окремо, його фактична адреса проживання їй невідома, вказаний автомобіль придбаний ними у шлюбі, зареєстрований за відповідачем та знаходиться в його користуванні. Оскільки між нею та відповідачем є спір, і відповідач, дізнавшись про наявність в суді її позовної заяви, може здійснити відчуження автомобіля на користь третіх осіб або погіршити стан транспортного засобу, що зробить неможливим або ускладнить виконання рішення суду, вважає, що до набрання рішенням законної сили необхідно вжити заходів забезпечення позову вказаним нею способом. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 жовтня 2020 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову та накладено арешт на вказаний автомобіль. Він, ОСОБА_1 , не був присутнім під час розгляду заяви про забезпечення позову, а про ухвалу суду від 27 жовтня 2020 року дізнався з офіційного сайту судової влади. Також зазначив, що він та позивачка перебувають у зареєстрованому шлюбі, використовують спірний автомобіль для потреб сім`ї, а позивачка мешкає у належній йому квартирі, яка не є спільним майном подружжя. Посилаючись на ч.1, 3 ст. 151 ЦПК України, вважає, що позивачка не вказала у своїй заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Також вважає, що позивачка при подані позовної заяви про розподіл спільно нажитого у шлюбі майна у частині, що стосується автомобіля, повинна була надати свідоцтво про розірвання шлюбу, технічний паспорт транспортного засобу, висновок експерта щодо вартості автомобіля, чеки про проходження технічного обслуговування, підтвердження витрат на автомобіль. На його думку, заявлена позивачкою вартість однієї другої частки ринкової вартості автомобіля в сумі 292231,50 грн., є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами. Враховуючи можливість стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за її частку в спільному майні подружжя в розмірі 292231, 50 грн., та вимоги ч.4 ст. 154 ЦПК України, вважає, що є підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про зустрічне забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про зустрічне забезпечення позову, додані до неї документи, провадження у справі по забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 , суд вважає, що заява ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення не підлягає задоволенню.
Встановлено, що ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 27 жовтня 2020 року, до відкриття провадження у цивільній справі, було забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя шляхом накладення арешту на автомобіль марки «TOYOTA VENZA» 2011 року випуску, колір чорний, тип загальний легковий, Універсал-В, об`єм двигуна 2700, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
При постановленні ухвали про забезпечення позову ОСОБА_2 судом не вимагалося від позивачки забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно частин 1 та 2 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Частинною 3 ст. 154 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до ч.5 ст. 154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення (частина 6 ст. 154 ЦПК України).
При розгляді заяви про забезпечення позову із наданих позивачкою ОСОБА_2 копії свідоцтва про шлюб та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачалося, що автомобіль марки «TOYOTA VENZA» 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , 10 січня 2019 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , який з 23 липня 2005 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 було зазначено, що вказаний автомобіль заходиться в користуванні відповідача ОСОБА_1 .
Те, що автомобіль зареєстрований на його ім`я та перебуває у використанні їх з ОСОБА_2 сім`ї, відповідач підтвердив у своїй заяві про зустрічне забезпечення позову.
Оскільки спірний автомобіль, який, згідно наданих позивачкою документів, був зареєстрований за відповідачем в період шлюбу сторін та знаходиться у користуванні відповідача, суд прийшов до висновку про те, що є підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому наклав арешт на автомобіль, без позбавлення права відповідача права користування цим автомобілем.
Таким чином, суд не позбавив відповідача ОСОБА_1 права користування автомобілем, а, наклавши арешт на транспортний засіб, лише обмежив право відповідача розпорядитися ним до вирішення спору та ухвалення судового рішення. Вказане свідчить про те, що суд врахував співмірність заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам і не встановив, що накладенням арешту на автомобіль відповідачу будуть завдані будь-які збитки, а тому не вимагав від позивачки зустрічного забезпечення.
Що стосується необхідності надання позивачкою до своєї позовної заяви таких доказів, як свідоцтво про розірвання шлюбу, технічний паспорт транспортного засобу, висновок експерта щодо вартості автомобіля, чеки про проходження технічного обслуговування, підтвердження витрат на автомобіль, а також необґрунтовано заявленої позивачкою вартості однієї другої частки ринкової вартості автомобіля в сумі 292231,50 грн., на що відповідач посилається, як на підстави обґрунтування заяви про зустрічне забезпечення, то зазначені докази та розмір дійсної вартості автомобіля, не розглядалися судом при забезпеченні позову, оскільки вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог належними та допустимими доказами здійснюється під час судового розгляду позовної заяви.
Отже, заявлені відповідачем підстави для зустрічного забезпечення позову не є умовами, при яких суд зобов`язаний, згідно частин 1 та 3 ст. 154 ЦПК України, застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом внесення позивачем ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 292231,50 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 154, 260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову про розподіл спільного майна подружжя в порядку ст. 154 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Г.А. Байбара.
