ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року
м.Суми
Справа №592/6904/21
Номер провадження 22-ц/816/1410/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності :
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - директора Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 Купреєвої Нінель Миколаївни - адвоката Сенченка Андрія Володимировича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Косолап М.М. у м. Суми, повний текст якого складено 03 серпня 2021 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми, Сумської області Купреєвої Нінель Миколаївни про поновлення на роботі,
в с т а н о в и в :
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі у Комунальній установі Сумській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №10. Свої вимоги мотивував тим, що згідно з наказом від 31серпня 2020 року у період з 01 вересня 2020 року по 31 травня 2021 року він працював вчителем німецької мови КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10.
Відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на щорічну оплачувану відпустку пропорційно до відпрацьованого ним часу. Вважає, що директор Купреєва Н.М. мала надати йому відпустку з 01червня 2021 року тривалістю 50 днів, тобто до 20 липня 2021 року, а отже строковий трудовий договір підлягав продовженню до 20 липня 2021 року. Проте директор відмовила позивачу у наданні відпустки, трудовий договір не продовжила, незаконно звільнила позивача.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив суд зобов`язати директора школи поновити його на роботі з наданням щорічної оплачуваної відпустки пропорційно до відпрацьованого ним часу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував вимог чинного законодавства, якими, зокрема, передбачено право працівника, який працює за строковим трудовим договором, на відпустку у разі звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору та право на продовження трудового договору до закінчення відпустки. Позивач стверджує, що надання йому відпустки є обов`язком директора в силу закону, а отже не потребує її згоди. Наполягає на незаконності звільнення та незаконності відмови у наданні відпустки. Заявник вважає помилковим висновок суду про те, що директор школи не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки саме директор, як керівник закладу освіти, має право призначати та звільняти з посад працівників закладу освіти, вирішувати інші питання, пов`язані з трудовими відносинами.
У відзиві на апеляційну скаргу директор школи Купреєва Н.М. зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такими, що не впливають на висновки суду, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача Купреєвої Н.М. - адвоката Сенченка А.В., перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що наказом №219-к від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 01 вересня 2020 року по 31 травня 2021 року на посаду вчителя німецької мови Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 ім. Героя Радянського союзу О.Бутка, м. Суми Сумської області, з окладом 4383 грн (а.с. 23).
З наказом позивач ознайомився 01 вересня 2020 року (а.с. 23).
13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про продовження трудового договору на підставі Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», а у разі відмови - надати оплачувану щорічну відпустку з 01 червня 2021 року (а.с. 3).
На звернення ОСОБА_1 листом від 27 травня 2021 року №01-12/221 директор Комунальної установи Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №10 ім. Героя Радянського союзу О.Бутка, м. Суми Сумської області Купреєва Н.М. зазначила, що у перший та наступні роки відпустка педагогічним працівникам надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам». Літні канікули у 2020-2021 навчальному році згідно із Законом України «Про освіту» розпочинаються 15 червня 2021 року. Термін трудового договору закінчується 31 травня 2021 року, а щорічну відпустку просив надати з 01 червня 2021 року. Зазначено про отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку (а.с. 4).
Згідно з наказом № 102-к від 31 травня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнено 31 травня 2021 року у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 7).
З наказом позивач ознайомлений 03 червня 2021 року (а.с. 7).
28 травня 2021 року з позивачем проведено розрахунок - виплачено заробітну плату за відпрацьований час - 6733,63 грн та компенсацію за невикористану відпустку (50 к/днів) -10584,50 грн (а.с. 25).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, діяв відповідно до вимог чинного трудового законодавства, а позивачем не доведено порушення відповідачкою його прав під час звільнення.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 та Комунальна установа Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10 узгодили умови трудового договору, зокрема, щодо строку його дії - з 01 вересня 2020 року по 31 травня 2021 року.
Волевиявлення ОСОБА_1 на укладення строкового трудового договору підтверджується його особистим підписом у наказі роботодавця, в якому вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням дати початку трудових відносин - 01 вересня 2020 року та дати припинення трудового договору - 31 травня 2021 року.
13 травня 2021 року ОСОБА_1 запропонував роботодавцю продовжити трудовий договір, а в разі відмови надати йому щорічну оплачувану відпустку з 01 червня 2021 року.
Проте згоди на продовження трудового договору або надання відпустки Комунальна установа Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10 не висловила.
31 травня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії роботодавця з припинення строкового трудового відповідають вимогам трудового законодавства та укладеному сторонами трудового договору.
Відповідно до вимог частини 2 статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
Вбачається, що надання відпустки працівнику, який звільняється у зв`язку із закінченням строку трудового договору, врегульовано частиною 2 цієї статті, яка передбачає виключно можливість надання роботодавцем відпустки працівнику з перевищенням строку його трудового договору, проте не встановлює прямого обов`язку для роботодавця надавати таку відпустку.
Тому відмова роботодавця надати позивачу відпустку, яка повністю перевищує строк укладеного з ним трудового договору, не суперечить чинному трудовому законодавству та не порушує його трудових прав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що директор Купреєва Н.М. не є належним відповідачем у справі, оскільки ОСОБА_1 працював вчителем німецької мови за строковим трудовим договором укладеним з Комунальною установою Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10, від імені якої уповноважена діяти директор Купреєва Н.М., тому спірні трудові правовідносини у позивача виникли саме з юридичною особою Комунальною установою Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10 ім. Героя Радянського союзу О. Бутка, м. Суми Сумської області.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 5 жовтня 2021 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О.Ю. Кононенко
Т.А.Левченко
