ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 815/4170/17
адміністративне провадження № К/9901/29097/18 , К/9901/29098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційними скаргами Дочірнього підприємства "Украгросоюз" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 24.01.2018 (колегія у складі суддів Бойка А.В., Бітова А.І.,Єщенка О.В.)
у справі №815/4170/17
за позовом ОСОБА_1
до відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області,
за участю третіх осіб - Селянського фермерського господарства "Задум", Дочірнього підприємства "Украгросоюз",
про визнання протиправними дій та скасування записів
І. ПРОЦЕДУРА
1. 11.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо реєстрації 20.06.2012 договору оренди землі від 30.09.2008р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001340;
- скасувати запис №512020004001340 про реєстрацію договору оренди землі від 30.09.2008 та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008р, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз»;
- визнати протиправними дії з внесення 16.05.2015 до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз»;
- скасувати запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз».
2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 24.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та вирішено:
- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 скасувати;
- прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково;
- визнати протиправними дії відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з внесення 16.05.2015 до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці кадастровий номер 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз»;
- скасувати запис про виникнення права №004 від 16.05.2015 розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці кадастровий номер 5120281400010020482;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. 26.02.2018 до Верховного Суду надійшли касаційні скарги відповідача та третьої особи на Одеського апеляційного адміністративного суду 24.01.2018, в яких скаржники просили скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції
5. Ухвалами Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційні провадження у справі, які згодом були об`єднані в одне.
6. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
7. Дочірнє підприємство "Украгросоюз" просило про розгляд справи за участі його представника, однак ухвалою Верховного Суду було відмовлено в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Украгросоюз» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі № б/н від 30.09.2008, за яким ОСОБА_1 передав, а ДП «Украгросоюз» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області: масив № 14 , ділянка № НОМЕР_2 , загальною площею 5, 83 га (кадастровий номер земельної ділянки 5120281400:01:002:0482).
9. Згідно п. 8 вищезазначеного договору, з урахуванням внесених сторонами змін до Договору оренди землі, договір укладено на строк до 31.12.2018. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
10. Земельна ділянка за кадастровим номером 5120281400:01:002:0482 передана за актом приймання-передачі від Орендодавця ( ОСОБА_1 ) Орендарю (ДП «Украгросоюз»).
11. Договір оренди землі та додаткова угода до нього містять записи про реєстрацію в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2012 за № 512020004001340.
12. Також, відповідачем до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 внесено запис про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз».
13. З матеріалів справи також вбачається, що 06.04.2016 СФГ «Задум» подано до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації заяву про державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 31.03.2016 між ОСОБА_1 як Орендодавцем та СФГ «Задум» як Орендарем.
14. За результатами розгляду вказаної заяви проведено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5120281400:01:002:0482, строком на 10 років, згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2016. Рішення про державну реєстрацію №29522138 від 06.05.2016.
15. Предметом спору є оскарження ОСОБА_1 дій відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо реєстрації 20.06.2012 договору оренди землі від 30.09.2008 та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001340, та дій відповідача щодо внесення 16.05.2015 до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз».
16. При зверненні з позовом до суду позивач посилався на те, що реєстрація договору оренди землі від 30.09.2008 та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», проведена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, так як станом на дату укладення договору та його реєстрації був відсутній закон, який би регулював порядок реєстрації договорів оренди землі, у зв`язку з чим будь-яка державна реєстрація договору оренди не може вважатися такою, що має юридичну силу.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
17. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2017 року ДП «УКРАГРОСОЮЗ» звернулося з адміністративним позовом до Одеського адміністративного суду про скасування рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29522138 від 06.05.2016, яким зареєстровано 06.04.2016 (номер запису 14427581) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ «Задум», згідно з договором оренди земельної ділянки б/н від 31.03.2016, укладеного з власником - ОСОБА_1 . Із зазначеного позову позивачу стало відомо, що між ОСОБА_1 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ» був укладений договір оренди земельної ділянки 30.09.2008. Позивачу стало відомо, що реєстрація договору відбулася 20.06.2012 за №512020004001340, однак позивач згоду на реєстрацію вказаного договору у 2012 році не надавав, про його реєстрацію не знав та не повідомлявся. З Поземельної книги позивачу дізнався, що реєстрація договору оренди та додаткової угоди були проведені лише 16.05.2015. У зв`язку з вказаними обставинами позивачу не зрозуміло коли і чи в дійсності проводилася відповідна реєстрація вказаних договорів оренди та додаткової угоди до нього, оскільки на екземплярах договору оренди та додаткової угоди проставлена дата реєстрації 2012 року, а в Поземельній книзі вказана дата внесення запису - 16.05.2015, при цьому право оренди нібито виникло з 22.02.2011. Таким чином, позивач вважав, що договір оренди землі від 30.09.2008 на момент проведення 16.05.2015 реєстрації права оренди за ДП «УКРАГРОСОЮЗ» не відповідав вимогам чинного законодавства, а отже не міг бути зареєстрованим.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що судовими рішеннями у справі №815/2343/17 за позовом ДП «Украгросоюз» до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29522138 від 06.05.2016, яким зареєстровано 06.04.2016 право оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ «Задум», згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 31.03.2016 укладеного з власником - ОСОБА_1 , встановлено, що відомості стосовно справжності вчинення запису від 20.06.2012 за №512020004001340 про реєстрацію договору оренди землі № б/н від 30.09.2008, укладеного між ДП «Украгросоюз» та ОСОБА_1 , та додаткової угоди до нього не відповідають дійсності, оскільки вони не підтверджуються жодним документом та відділом Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області.
19. Оскільки встановлено, що реєстрація 20.06.2012 договору оренди землі від 30.09.2008 та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», не мала місця, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
20. Суд апеляційної інстанції частково погодився з такими висновками, однак зазначив, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди землі від 30.09.2008 та додаткова угода до договору оренди землі від 30.09.2008, укладені між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», не були зареєстровані, тому відсутні підстави для висновку про правомірність дій державного реєстратора щодо відкриття Поземельної книги та, відповідно, щодо формування в ній запису про виникнення права №004 від 16.05.2015 розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 щодо реєстрації речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз».
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Відповідач та третя особа не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме.
22. Відповідач зазначає, що не міг порушити права позивача, оскільки станом на момент внесення запису до Поземельної книги у 2015 році ще не був створений. Відділ в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є лише структурним підрозділом , а тому не може бути відповідачем у справі.
23. Факт перенесення з державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку позивача не свідчить про порушення прав позивача.
24. Третя особа також покликається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції з огляду на те, що при винесенні постанови суд апеляційної інстанції не врахував докази наявності державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між позивачем та третьою особою. Суд апеляційної інстанції не зазначив у рішенні, що Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 5120281400:01:002:0482 від 20.06.2012, яка велася у паперовому форматі та містить відомості про державну реєстрацію договору оренди, була надана до суду.
25. Відзив від позивача не надходив.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких мотивів.
27. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
28. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
29. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України в редакції, яка діяла станом на час подання ДАБІ України позовної заяви).
30. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
31. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
32. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
33. Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
- спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
- спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
- спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
- спори щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
- спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
- спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
34. Отже, за змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом чи зумовлено необхідністю реалізації своїх повноважень.
35. Також для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
36. Предметом спору є оскарження ОСОБА_1 дій відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо реєстрації 20.06.2012 договору оренди землі від 30.09.2008 та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001340, та дій відповідача щодо внесення 16.05.2015 до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «Украгросоюз».
37. Позовні вимоги обгрунтовані ти, що договір оренди землі від 30.09.2008 на момент проведення 16.05.2015 реєстрації права оренди за ДП «УКРАГРОСОЮЗ» не відповідав вимогам чинного законодавства, а отже не міг бути зареєстрованим.
38. Тобто позивач покликається на неправомірність договору оренди, укладеного ним з третьою особою.
39. Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
40. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
41. Враховуючи викладене, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження державної реєстрації права оренди земельних ділянок за третьою особою є захистом права позивача на земельну ділянку від його можливого порушення іншою особою, , тобто спір має приватноправовий характер, і фактично є спором позивача та Дочірнього підприємства "Украгросоюз" щодо права користування спірною земельною ділянкою, яке підлягає державній реєстрації.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
43. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
44. З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
45. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
46. Відповідно до статті 36 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
47. Отже, забезпечення єдності судової практики -це дотримання принципу правової визначеності, що, у свою чергу, являє собою один з істотних елементів принципу верховенства права, а тому у Суду відсутні підстави для відступу від позиції Великої Палати Верховного Суду та залишення в силі рішень судів першої та апеляційної інстанції.
48. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування із закриттям провадження у справі.
49. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
50. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
51. Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід роз`яснити право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У разі неподання такої заяви, справу буде повернено до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Украгросоюз" та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 24 січня 2018 року скасувати, провадження у справі закрити.
Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
