ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2019 року
Київ
справа №826/17907/17
адміністративне провадження №К/9901/64041/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кучми А.Ю., Коротких А.Ю., Мєзєнцева Є.І. від 19 вересня 2018 року,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про скасування рішення, в якому просили суд скасувати наказ від 27 листопада 2017 року № 377 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності».
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що наказ не відповідає вимогам чинного законодавства та є необґрунтованим у зв'язку з тим, що документи, що дають право на будівництво, чинні до завершення будівництва, а позивачі 21 червня 2017 року оформили право власності на об'єкт будівництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 листопада 2017 року № 377 «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, а також з того, що декларація про початок виконання будівельних робіт, як правовий акт індивідуальної дії, вичерпала свою дію. Крім того, суд першої інстанції вважає, що декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта до експлуатації можуть бути скасовані, виключно, з підстав виявлення самочинного будівництва, а відповідачем цих обставин не доведено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року та відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення фактів внесення недостовірних даних у декларації відбувається не лише за результатами здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а й в процесі їх проведення. Інформація, на підставі якої відповідачем було видано оскаржуваний наказ надійшла на адресу відповідача в офіційному повідомленні від компетентного органу виконавчої влади, яким встановлено факт зазначення недостовірних даних і фактично встановлено наявність недостовірних даних в деклараціях. Суд апеляційної інстанції вважає, що замовником будівництва затверджено проектну документацію на об'єкт будівництва - «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями», яка суперечить законодавству, а саме частині другій статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» - невідповідність вихідних даних на проектування, вимогам державних стандартів і правил, чим порушено статтю 23 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просять скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга позивачами подана 16 жовтня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/17907/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що Департаментом з питань ДАБК м. Києва зареєстровано подану позивачами декларацію про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями, поштова/будівельна адреса: АДРЕСА_1» від 21 листопада 2016 року № НОМЕР_2 та декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1» від 24 травня 2017 року № НОМЕР_1.
На підставі звернення депутата Київської міської ради В. Назаренка від 09 жовтня 2017 року № 08/279/08/166-912 та на виконання вимог приписів від 04 жовтня 2016 року та від 03 жовтня 2016 року Департаментом з питань ДАБК м. Києва видано направлення від 12 жовтня 2017 року б/н на проведення позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1» («Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями») щодо дотримання позивачами, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (розробник документації), ТОВ «Білдінг Еволюшн» (генеральний підрядник) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення - з 12 жовтня 2017 року до 26 жовтня 2017 року.
19 жовтня 2017 року відповідачем складено лист № 073-9527 про необхідність, зокрема, позивачам до 31 жовтня 2017 року 10 год. 00 хв. надати до Департаменту з питань ДАБК м. Києва документи згідно з переліком у зв'язку з проведенням відносно них перевірки та з проханням забезпечити доступ до об'єкта будівництва за вказаною адресою.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами проведення обстеження земельних ділянок, зокрема, на АДРЕСА_1 виявлено ознаки проведення будівельних робіт на земельній ділянці з порушенням містобудівного та земельного законодавства, які зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки від 17 жовтня 2017 року № 7-1663-03.
Наказом від 27 листопада 2017 року № 377 Департаментом з питань ДАБК м. Києва відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 5 пункту 3 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», на підставі листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23 жовтня 2017 № 057023-18640, акта обстеження земельної ділянки від 17 жовтня 2017 року № 7-1663-03 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями» за адресою: АДРЕСА_1 від 21 листопада 2016 року № НОМЕР_2 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями» за адресою: АДРЕСА_1» від 24 травня 2017 року № НОМЕР_1.
Скасовуючи реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації Департамент з питань ДАБК м. Києва виходив з того, що позивачами при використанні земельної ділянки самовільно змінено її цільове призначення, що зафіксовано в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та акті обстеження земельної ділянки.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу скаржники обґрунтовують тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що позивачі 21 червня 2017 року оформили право власності на об'єкт будівництва, документи, що дають право на будівництво, чинні до завершення будівництва, та у зв'язку з тим, що будівництво завершене, наказ не відповідає вимогам чинного законодавства.
Від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, у якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки позивачі допустили порушення земельного законодавства, а саме самовільно змінили цільове призначення земельної ділянки, крім того позивачами порушено поверховість будівництва. За наведених обставин відповідач вважає, що оскаржений наказ відповідає вимогам законодавства, оскільки такі підстави є достатніми для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об'єкта.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 жовтня 2015 року № 978, одним із основних завдань Департаменту є - здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.
Відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 № 553 (далі - Порядок) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Порядком визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Так, відповідно до пункту 5 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з пунктом 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до пункту 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Цей обов'язок тісно пов'язаний з правами суб'єктів містобудування перелічених у пункті 13 Порядку.
У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій перевірку суб'єкта містобудівної діяльності проведено у відсутності його керівника чи представника, незважаючи на те, що суб'єкт містобудування є ідентифікованим.
В іншому випадку, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. В той же час представників органу місцевого самоврядування під час проведення перевірки та представників органів Національної поліції не було.
Листом від 13 листопада 2017 року № 073-10402 до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві відповідачем лише висловлено прохання посприяти у проведенні перевірки, оскільки під час виїзду посадової особи відповідача на місце проведення перевірки доступу до об'єкта будівництва не було, що унеможливило проведення перевірки.
Після цього відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Тобто, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю обов'язково складається акт перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки за результатами державного архітектурно-будівельного контролю складений не був, а лише складено акт обстеження об'єкта містобудування та земельної ділянки, проте ці два акти не є рівноцінними та мають різне формальне та практичне значення.
Таким чином, відповідачем порушено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що виявилось у проведенні перевірки за відсутності суб'єкта містобудування чи його представників, а також не складення за результатами перевірки акта перевірки, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного наказу.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Аналогічні положення викладені у пункті 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, статтею 39-1 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом: об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.
Аналогічні підходи до застосування зазначених вище актів законодавства викладені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 814/1914/16, 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17.
Відповідач вважає, що позивачами при використанні земельної ділянки самовільно змінено її цільове призначення, що зафіксовано в листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та акті обстеження земельної ділянки.
В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до декларації про початок виконання будівельних робіт долучено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 02 червня 2016 року № 64/14/32/004-16. Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 лютого 2013 року № 351, серія ВТВ № 613979. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія НОМЕР_3 від 04 червня 2013 року, індексний номер НОМЕР_6, номер запису про право власності НОМЕР_7, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_5, кадастровий номер НОМЕР_4. Площа земельної ділянки складає 2043,4 кв. м, поверховість - 5.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 91/14/12/009-14 від 27 червня 2014 року, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Функціональне призначення земельної ділянки: територія зелених насаджень загального користування та громадських будівель і споруд - відповідно до Генерального плану міста та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.
Виходячи з цього відповідачем не доведено те, що земельна ділянка під забудовою не має цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Отже, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що якщо об'єкт містобудування не відповідає ознакам самочинного будівництва, то реєстрація декларації про початок будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію не може бути скасована з інших підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 1 містобудівних умов та обмежень, гранично допустима поверховість об'єкта відповідно до пункту 3.19* ДБН 360-92** з врахуванням оточуючої забудови за умови дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд (не повинна перевищувати 4-х поверхів), натомість у декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва - «Будівництво житлового будинку квартирного типу з нежитловими приміщеннями» за адресою: АДРЕСА_1, зазначена поверховість - 4 + технічний, а згідно з декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, зазначена поверховість - 5.
Крім того, відповідно до пункту 3.19* ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень», район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Відповідно до додатку «В» ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» при визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардний), у тому числі технічний і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.
Однак, встановлені судом апеляційної інстанції порушення допущені позивачами не відповідають суті оскаржуваного наказу підставою прийняття якого стало відведення земельної ділянки не для мети будівництва. Натомість порушення встановлені судом апеляційної інстанції стосуються невідповідності об'єкта будівництва вихідним даним щодо поверховості будівництва.
Наведене може свідчити про порушення інших вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, які не є підставою для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт (після закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію), а можуть вказувати на необхідність застосування відповідачем інших видів відповідальності, зокрема, ініціювання питання у встановленому законодавством порядку про знесення самочинно збудованого об`єкта.
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок про наявність підстав для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі необхідно скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Судовий збір за подання касаційної скарги, на підставі статті 139 КАС України, сплачений ОСОБА_2, відповідно до платіжного доручення № 1 від 16 жовтня 2018 року в сумі 3524,00 грн, слід відшкодувати ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року скасувати.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року - залишити в силі.
Стягнути з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_2 3524,00 грн. судових витрат (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко
