Ухвала
10 березня 2020 року
м. Київ
справа № 752/3498/19
провадження № 61-3186ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гарницький Павло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський магазин», третя особа - Профспілковий комітет Комунального підприємства «Міський магазин», про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Міський магазин», третя особа - Профспілковий комітет Комунального підприємства «Міський магазин», про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з вересня 2016 року працював на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності та додатково за сумісництвом на посаді касира у Комунальному підприємстві «Міський магазин». У квітні 2018 року в період тимчасової непрацездатності наказом по підприємству його відсторонено від посади, повідомлено, що триває внутрішня перевірка, за розглядом якої його буде повідомлено належним чином. Також повідомлено, що за ним зберігаються посадові оклади, які будуть виплачуватися йому на картковий рахунок, однак на робоче місце до закінчення перевірки він може не приходити. Незважаючи на те, що він систематично цікавився долею внутрішньої перевірки, його щоразу повідомляли про її продовження, на сьогоднішній день про результат перевірки так і не повідомили, однак перестали перераховувати на його картковий рахунок заробітну плату. 13 лютого 2019 року він отримав відповідь на свою заяву про отримання інформації в позасудовому порядку, до цієї відповіді була долучена його трудова книжка, з якої стало відомо, що його звільнено з роботи наказом Комунального підприємства «Міський магазин» від 17 серпня 2018 року № 20-к на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за прогул.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Комунального підприємства «Міський магазин» з 17 серпня 2018 року.
Стягнуто з Комунального підприємства «Міський магазин» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 234 147 грн 84 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що в судовому засіданні не встановлено, що відповідач на виконання вимог статті 149 КЗпП України зажадав від позивача письмові пояснення з приводу його відсутності на роботі. З огляду на це, хоча і було встановлено, що позивач без поважних причин був відсутній на роботі, проте його звільнення відбулося з порушенням встановленого законом порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський магазин» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції постановив, що позивач, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, застосування дисциплінарного стягнення не оспорював та вимог про визнання незаконним наказу про звільнення не заявляв, а судом першої інстанції дотримання відповідачем процедури звільнення позивача не досліджувалось взагалі і здійснено передчасний висновок, що письмові пояснення від позивача як порушника трудової дисципліни відповідачем в порушення статті 149 КЗпП України не зажадані.
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гарницький П. П., звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, ураховуючи, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих прав, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус
суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувана заявником постанова Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року ухвалена у малозначній справі, вона не підлягає касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гарницький Павло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський магазин», третя особа - Профспілковий комітет Комунального підприємства «Міський магазин», про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
