Єдиний державний реєстр судових рішень
Апеляційний суд міста Києва
1[1]
У Х В А Л А
Іменем України
24 квітня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
та обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12016100000000006 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Склименці, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
в с т а н о в и л а :
Згідно з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Цим же вироком судом вирішено питання щодо відшкодування процесуальних витрат та частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , на користь якої з ОСОБА_9 стягнуто гроші кошти в сумі 11805 (одинадцять тисяч вісімсот п`ять) гривень 26 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_7 , 06.01.2016 року, приблизно о 16:20 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mercedes-Benz 311 CDI-ПЕ» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги Київ-Обухів зі сторони м. Києва в напрямку м. Обухів, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, не врахував стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вірно оцінив дорожні умови, перед зміною напрямку руху не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого на 23 км. 300 м. вказаної автомобільної дороги, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3б, 10.1, 11.4, 12.1 та розділу 34 горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу руху дороги, де відбулось зіткнення з автомобілем «ГАЗ 3307» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної події пасажири автомобіля «Mercedes-Benz 311 CDI-ПЕ» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_8 , залишити цивільний позов ОСОБА_8 без розгляду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник обвинуваченого посилається на те, що задовольняючи частково цивільний позов ОСОБА_8 до його підзахисного про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, суд першої інстанції припустився помилки, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована, що підтверджується наявним в матеріалах кримінального провадження полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПАТ «Страхова компанія «Уніка».
Зокрема, як зазначається в апеляційній скарзі, з посиланням на ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.
В позовній заяві позивачем не вказано в якості співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та під час судового розгляду не заявлялось клопотання про залучення співвідповідача, а тому суд першої інстанції не міг розглядати цивільний позов ОСОБА_8 без співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка».
При цьому, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а згідно вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, як вважає апелянт, ОСОБА_7 зобов`язаний сплатити потерпілій ОСОБА_8 лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про не взяття до уваги та відкидання того, що цивільний позов повинен розглядатись із залученням страхової компанії як співвідповідача, так само як і твердження про те, що ОСОБА_7 не позбавлений можливості в подальшому звернутись до суду з вимогою про стягнення грошових коштів зі страхової компанії в порядку регресу, не ґрунтуються на законі, оскільки ні Законами України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ні Цивільним кодексом України, не передбачено стягнення грошових коштів винною особою в порядку регресу із страхової компанії.
Крім цього, як зазначає захисник, у відповідь на його адвокатський запит ПАТ «Страхова компанія «Уніка» повідомило, що є надійною фінансовою установою, станом на 22.11.2016 року жодних виплат (страхових відшкодувань) третім особам за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/8831631 внаслідок ДТП, що сталась 06.01.2016 року за адресою: м. Київ, Столичне шосе ПАТ «Страхова компанія «Уніка» не здійснювало. ПАТ «Страхова компанія «Уніка» не було отримано документу компетентного органу, що встановлює вину в ДТП страхувальника ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали подану в інтересах останнього апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просив залишити її без задоволення, а вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, в тому числі з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Міра покарання ОСОБА_7 також призначена судом у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та за своїм видом і розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Оскільки в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 не оспорюються фактичні обставини вчиненого останнім кримінального правопорушення, їх правова кваліфікація, а також призначена міра покарання, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду судового рішення поза межами поданої апеляційної скарги, а саме поза межами вирішення судом першої інстанції цивільного позову в кримінальному провадженні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого в частині вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , колегія суддів дійшла наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 129 КПК України, яка регламентує вирішення цивільного позову в кримінальному провадження, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Залишити позов без розгляду, як прямо передбачено ч. 3 ст. 129 КПК України, суд може лише у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, зокрема у разі неприбуття цивільного позивача або його представника в судове засідання.
Виходячи з того, що потерпіла ОСОБА_8 та її представник брали участь під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та підтримали заявлений до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, визнаючи останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не мав жодних правових підстав для залишення цього позову без розгляду, в тому числі з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була за страхова, а потерпілою не була залучена в якості співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка».
У зв`язку з цим, вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого про зміну вироку щодо ОСОБА_7 в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_8 та залишення її цивільного позову без розгляду та їх обґрунтування не можуть бути визнані такими, що ґрунтуються на законі, з огляду на таке.
По-перше, приймаючи рішення про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні в залежності від доведеності його підстав та розміру, а також загальних положень про відшкодування шкоди, передбачених § 1. Глави 82 Цивільного кодексу України, головним з яких є положення, передбачене ч. 1 ст. 1166 цього Кодексу про те, що майнова шкода, завдана особистим немайновим правам фізичної особи, а також майну та здоров`ю такої особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
По-друге, доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не міг розглянути цивільний позов ОСОБА_8 без залучення співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка», якою була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на випадок спричинення ним матеріальної та моральної шкоди третім особам в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не можуть служити підставами для зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та правових позиціях з цього питання Верховного Суду України, яким, у постанові від 20 січня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-2808цс15, зроблено правовий висновок про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
При цьому, як прямо зазначено у згаданій постанові Верховного Суду України, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, при розгляді цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судом першої інстанції не було допущено будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, які б могли потягнути за собою зміну судового рішення, а тому колегія суддів визнає вирок суду в цій частині законним та обґрунтованим.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не наведено достатніх підстав для зміни вироку суду щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним ухвалити рішення, яким залишити вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року,ухвалений щодо ОСОБА_7 без змін, а апеляційну скаргу його захисника без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року,ухвалений щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/867/2018
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_16
Доповідач - суддя ОСОБА_1
