Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 742/887/23
провадження № 61-3316св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа -Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки над нею
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної Вікторії Сергіївни на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опіку та призначити його опікуном ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 , є його рідним братом, який проживає з ним та перебуває на його утриманні. ОСОБА_2 є інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду та нагляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією. Внаслідок хвороби ОСОБА_2 постійно потребує лікування, оскільки не усвідомлює наслідків своєї поведінки та не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях, потребує постійного нагляду та турботи. Стан його здоров`я з кожним роком погіршується. Також вказував, що має можливість виконувати обов`язки опікуна та подав відповідну письмову заяву до органу опіки та піклування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 29 листопада 2023 року заяву задовольнив частково. Визнав недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця. Строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним визначив у два роки. У встановленні опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за поданням органу Опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області від 07 квітня 2023 року, щодо призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , - ОСОБА_1 , відмовив, оскільки ОСОБА_1 24 лютого 2022 року призваний за мобілізацією, та на даний час проходить військову службу. Рішення щодо вирішення питання опіки у відповідності до норм чинного законодавства над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направив до Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області. Вирішив рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині заяви відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у ОСОБА_2 наявний тяжкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості, унаслідок чого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому суд вважав за необхідне визнати його недієздатним та для вирішення питання опіки відповідно до законодавства над недієздатним направити це рішення до Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області. Разом з тим суд дійшов висновку, що у встановленні опіки за поданням органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області від 07 квітня 2023 року щодо призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 . заявника ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки він 24 лютого 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Чернігівський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року залишив без змін.
При цьому в мотивувальній частині постанови апеляційний суд зазначив, що рішення місцевого суду оскаржувалося та переглядалося лише в частині відмови в задоволенні вимог заяви про встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_2 .
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна В. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні опіки над ОСОБА_2 за поданням Органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області від 07 квітня 2023 року щодо призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 і в цій частині ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 63 ЦК України, та порядку звільнення з військової служби мобілізованих військовослужбовців під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали правової оцінки аргументам заявника в частині того, що законодавством передбачена процедура звільнення з військової служби мобілізованих військовослужбовців під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», після чого заявник матиме можливість повноцінно та належним чином виконувати обов`язки опікуна, оскільки самі ж суди встановили, що обмежень, передбачених законодавством, за яких рідний брат недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не може бути опікуном, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі заявлених вимог, як на обґрунтування постанови послався на відсутність в матеріалах справи доказів та посилань на наявність таких доказів, що ОСОБА_3 зверталася із заявою про звільнення її від виконання обов`язків опікуна до органу опіки та піклування. ЦК України не передбачає подання такої заяви від одного опікуна для встановлення опікуном іншої особи.
Посилання апеляційного суду на те, що під час направлення до суду подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання його недієздатною особою не надано відомостей щодо неналежного виконання опікуном ОСОБА_3 своїх обов`язків щодо опіки над психічно хворим сином ОСОБА_2 , не відповідають суті заявлених вимог, оскільки ОСОБА_1 у заяві посилається не на повну неможливість виконання ОСОБА_3 обов`язків опікуна взагалі, а саме незадовільну якість виконання ОСОБА_3 таких обов`язків, тобто можливість нею виконання таких частково. Для повного та повноцінного задоволення інтересів недієздатного потрібен другий опікун.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно зі свідоцтвами про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх батьками відповідно записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а матір`ю - ОСОБА_3 . Тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є рідними братами по матері.
Згідно зі свідоцтвом про смерть батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки про реєстрацію місця проживання встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15 грудня 1993 року дотепер. За вказаною адресою також проживає і ОСОБА_2 .
З рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 03 вересня 2002 року № 520 відомо, що ОСОБА_3 призначено опікуном над психічнохворим сином ОСОБА_2 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідками Прилуцького наркологічного відділення КНП «ЧОПНЛ» ЧОР від 20 січня 2023 року та психоневрологічного відділення поліклініки КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» від 23 січня 2023 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває та за наркологічною допомогою не звертався, також не перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Відповідно до довідки МСЕК від 19 грудня 2011 року МСЕ-ЧНВ № 272665 та довідки психоневрологічного відділення поліклініки КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» від 23 січня 2023 року ОСОБА_2 , 1976 року народження, є особою з інвалідністю з дитинства, група інвалідності перша «А», безтерміново. Перебуває під наглядом лікаря-психіатра.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Чернігівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» від 30 травня 2023 року № 316 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний тяжкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості (F71 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 06 квітня 2023 року № 75 вирішено направити до суду подання виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 07 квітня 2023 року про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 та відповідність такого призначення інтересам хворого.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 22 липня 2022 року № 3039 відомо, що ОСОБА_1 24 лютого 2022 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу за призовом під час мобілізації та виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з його переведенням на нове місце служби у військову частину НОМЕР_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині заяви, у задоволенні яких відмовлено, атому переглядаються лише в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки суди дійшли висновку про визнання його недієздатним.
Відмовляючи в задоволенні заяви в частині встановлення опіки над недієздатним ОСОБА_2 , місцевий суд, з яким в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року призваний за мобілізацією та на даний час проходить військову службу. Ця обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна ОСОБА_2 . При цьому апеляційний суд зазначив, що ні орган опіки та піклування, ні суд першої інстанції не вирішували питання про звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_3 , яка призначена опікуном над психічнохворим сином ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 03 вересня 2002 року № 520. Направляючи подання до місцевого суду про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 у разі визнання його недієздатною особою, орган опіки та піклування не зазначив інформації щодо неналежного виконання опікуном ОСОБА_3 своїх обов`язків щодо опіки над сином.
Колегія судів погоджується із зазначеним висновком з огляду на таке.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.
Оскільки ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків як опікуна ОСОБА_2 .
Відповідно до частин першої-третьої статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку. Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.
Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.
Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.
Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків (пункт 5.2 Правил).
Згідно з частиною другою статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
У цій справі суди встановили, що ОСОБА_3 призначена опікуном над психічнохворим сином ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 03 вересня 2002 року № 520.
Будь-яких доказів щодо неналежного виконання опікуном ОСОБА_3 обов`язків щодо опіки над психічнохворим сином ОСОБА_2 у матеріалах справи немає, як і доказів необхідності звільнення опікуна від її повноважень через невідповідність (неможливість виконання обов`язків) або призначення другого опікуна. Не надано доказів і того, що ОСОБА_3 зверталася до суду чи органу опіки та піклування із заявою про звільнення її від повноважень опікуна.
Таким чином місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна із зазначених підстав.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судові рішення в оскарженій частині відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зарічної Вікторії Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в оскаржуваній частинізалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов
