Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 735/1121/20
провадження № 51-4808км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нехаївки Коропського району Чернігівської області, жителя смт Короп Чернігівської області,
на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за статтею 195 Кримінального кодексу України (далі - КК) до арешту на строк 5 місяців, за частиною 1 статті 350 КК до арешту на строк 6 місяців; на підставі частини 1 статті 70 КК йому призначено остаточне покарання у виді арешту на строк 6 місяців
2. Суд визнав доведеним, що в ніч на 09 червня 2017 року засуджений кинув на подвір`я господарства голови Коропської селищної ради ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 пластикову пляшку з бензином та записку з погрозою підпалити особисте майно у разі, якщо директор місцевої школи ОСОБА_9 не буде звільнений.
3. В ніч на 26 липня 2017 року засуджений кинув на подвір`я господарства ОСОБА_10 по АДРЕСА_2 пластикову пляшку з бензином та запискою з погрозами підпалу особистого майна та фізичної розправи з потерпілим і членами його родини, якщо директор місцевої школи ОСОБА_9 не буде звільнений.
4. В ніч на 06 вересня 2017 року засуджений кинув підпалену автомобільну шину до господарства ОСОБА_8 разом із запискою з погрозою знищення майна.
5. В ніч на 11 жовтня 2017 року засуджений вкинув до автомобіля на подвір`ї господарства ОСОБА_10 цеглину з запискою, в якій містились погрози підпалу особистого майна.
6. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 22 січня 2024 року вирок змінив, звільнив засудженого від призначеного покарання на підставі статті 49 та частини 5 статті 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вимоги і доводи касаційної скарги
7. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК.
8. Захист вважає, що винуватості засудженого не доведено, всі докази внаслідок процесуальних порушень є недопустимими, постановлені судами рішення не відповідають вимогам статті 370 КПК.
9. Захист вважає, що апеляційний суд порушив вимоги процесуального закону, оскільки:
- змінив вирок суду першої інстанції замість того, щоб скасувати його, як це передбачено пунктом 5 частини 1 статті 407 і статтею 417 КПК;
- всупереч статті 285 КПК не роз`яснив обвинуваченому можливості звільнення від кримінальної відповідальності;
- ґрунтував свій висновок на недопустимих доказах, процесуальних діях і рішеннях, отриманих або ухвалених після спливу строку досудового розслідування;
- ґрунтував свій висновок на матеріалах досудового розслідування, а не на матеріалах дізнання, отриманих після повернення 15 липня 2020 року обвинувального акту прокурору для внесення змін з урахуванням вимог глави 25 КПК, і не наданих стороні захисту відповідно до частини 5 статті 301 КПК;
10. Також захист вважає, що апеляційний суд не дав належної оцінки зазначеним порушенням, безпідставно погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого, тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.
Позиції учасників касаційного розгляду
11. Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги, а прокурор заперечила проти її задоволення та просила залишити оскаржені рішення без зміни.
12. Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомили Суду про можливість проведення касаційного розгляду без їхньої участі.
13. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
14. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
15. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.[1]
Щодо роз`яснення права на звільнення від кримінальної відповідальності
16. Суд зазначає, що сторона захисту, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду від 28 липня 2021 року, у касаційній скарзі ставила питання про звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК у зв`язку зі спливом строків давності, оскільки факт ухилення від слідства не доведено. Саме питання обчислення строків давності було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду,у якому сторона захисту приймала активну участь.
17. Враховуючи тривале обговорення в судових інстанціях саме питання застосування строку давності у цій ситуації, Суд вважає, що засуджений, представлений професійними адвокатами, добре розумів право подати клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Позиція сторони захисту під час апеляційного розгляду свідчила про те, що засуджений вважав за необхідне наполягати на невинуватості через недоведеність причетності до інкримінованих злочинів. Зокрема, уточнюючи апеляційні вимоги, 10 травня 2023 року засуджений письмово повідомив апеляційному суду, що категорично заперечує проти закриття провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 8, а.с. 22).
18. За таких обставин той факт, що апеляційний суд не повторив в черговий раз роз`яснення права, яке - як свідчить позиція сторони захисту протягом всього провадження - засуджений добре усвідомлював, не може вважатися істотним порушенням кримінального процесуального закону і не дає підстав для скасування ухвали апеляційного суду.
Щодо необхідності скасування вироку
19. Суд зазначає, що відповідно до частини 8 статті 284 КПК закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
20. Відповідно до частини 2 статті 373 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Частина 4 статті 374 КПК передбачає, що якщо обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.
21. Ці положення, які регулюють питання звільнення від покарання, зокрема, й через сплив строку давності, є спеціальними по відношенню до статті 417 КПК, на яку посилається сторона захисту.
22. Таке регулювання відповідає змісту судового рішення, яким особа визнається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, але звільняється від покарання з передбачених законом підстав. У разі скасування апеляційним судом вироку, яким особа засуджена до певного покарання, на чому наполягає сторона захисту, застосування положень, що регулюють звільнення від покарання, стало б неможливим, оскільки скасоване саме засудження.
23. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції про зміну вироку суду першої інстанції, є правильним.
Щодо допустимості доказів
24. Сторона захисту стверджує про недопустимість доказів, ґрунтуючись на двох доводах:
- оскільки строки досудового розслідування сплинули, на думку сторони захисту, 10 липня 2019 року, то всі докази, отримані після цієї дати, процесуальні дії і рішення, в тому числі й обвинувальні акти, є очевидно недопустимими;
- після зміни форми провадження зі слідства на дізнання, судом використані докази, отримані до цієї зміни.
25. Як неодноразово підкреслювалося Судом, оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення.[2]Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК.
26. Таким чином, Суд відхиляє доводи скарги щодо недопустимості винесених після 10 липня 2019 року постанов про зміну групи слідчих, продовження строку досудового розслідування кримінального проступку, повідомлень про нову підозру та інших процесуальних документів.
27. Відповідно до практики Суду у провадженнях, які передаються до суду після закінчення строку досудового розслідування, суд досліджує лише докази, отримані стороною обвинувачення у межах строку досудового розслідування[3].
28. Як видно з матеріалів справи, окрім показань засудженого, потерпілих та свідків, наданих в ході судового розгляду, суд поклав в основу обвинувального вироку протоколи слідчих дій, результати судових експертиз та інші письмові докази, отримані в 2017-2018 роках.
29. За таких обставин посилання сторони захисту на те, що строк досудового розслідування завершився 10 липня 2019 року, навіть якщо б воно було вірним, не впливає на допустимість цих доказів.
30. Суд також не вважає, що сама по собі зміна форми розслідування з досудового слідства на дізнання зумовлює недопустимість доказів, отриманих під час судового слідства, оскільки відповідно до частини 2 статті 5 КПК допустимість доказів визначається положеннями КПК, чинними на момент їх отримання. На цій підставі Суд відхиляє і цей довід сторони захисту.
Узагальнення
31. Суд переконався, що висновок про винуватість засудженого підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття рішення.
32. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі захисника. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.
33. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 23 квітня 2024 року у справі № 149/2842/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118689068; від 22 травня 2024 року у справі № 520/13315/13-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119331708
[2] Постанови від 13 червня 2023 року у справі № 520/2703/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111871748; від 10 жовтня 2023 року у справі № 754/2553/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114552471; 23 квітня 2024 року у справі № 727/6418/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118689090
[3] Постанова від 09 квітня 2024 року у справі № 522/15160/20, https://reestr.court.gov.ua/Review/118325883
