Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 362/75/17
провадження № 61-18409св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Васильківська міська рада Київської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2017 року Васильківська міська рада Київської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила визнати укладеним з ОСОБА_1 01 грудня 2016 року договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова та стягнути з неї на свою користь пайовий внесок в розмірі 39 642,48 грн.
Позов обґрунтовано тим, що вимогою Васильківської об`єднаної державної фінансової інспекції Державна фінансова інспекція України в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28 квітня 2014 року № 16-16/850 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у адміністративній справі № 810/2062/15, яким виконавчий комітет було зобов`язано вжити заходів щодо пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог закону та рішення Васильківської міської ради Київської області від 04 квітня 2012 року № 08.01.-23-ІУ про затвердження порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Васильків.
Васильківською міською радою Київської області 16 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року надіслано ОСОБА_1 претензію та лист щодо здійснення оплати пайового внеску через будівництво будинку. Однак відповідач проігнорувала лист позивача від 01 грудня 2016 року та не підписала надані примірники договору, не повернула один підписаний примірник договору позивачеві та не сплатила пайову участь.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 10 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, вищевказаний позов залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак повторно не з`явився в судове засідання, а заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року Васильківська міська рада Київської області засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати вищезазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами обох інстанцій не надано оцінки доказам у справі, зокрема документам на підтвердження поважності причин відсутності представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні 10 червня 2019 року, з огляду на його участь у цей день в іншому судовому засіданні.
Крім того, заявник не погоджується з висновком апеляційного суду щодо належного повідомлення позивача, в особі представника Шестакова Ю. В. , про розгляд справи 10 червня 2020 року, оскільки останній був уповноважений представляти інтереси позивача з 02 липня 2019 року, тобто на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не набув процесуальної дієздатності у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 362/75/17 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2019 року матеріали справи № 362/75/17 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у жовтні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року частково задоволено касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області; скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 липня 2017 року; справу № 362/75/17 повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2019 року справу № 362/75/17 передано на розгляд судді Марчуку О. Л.
Судом першої інстанції призначено судовий розгляд справи на 13 березня 2019 року о 09 год. 00 хв.
Представник Васильківської міської ради Київської області - Шестаков Ю. В. подав заяву про перенесення судового розгляду у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, доказів не надав.
ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою її представника ОСОБА_4 , доказів не надала.
13 березня 2019 року розгляд справи знято зі складу у зв`язку з розглядом кримінального провадження та призначено до розгляду на 03 квітня 2019 року.
Відповідно до протоколу судового засідання від 03 квітня 2019 року за участю сторін у справі суд оголосив перерву до 19 квітня 2019 року. Про дату та час наступного засідання сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується розпискою у справі.
У судове засідання, що відбулось 19 квітня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 не прибув, причини неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, судом було визнано причини неприбуття представника неповажними. У справі оголошено перерву у справі до 10 червня 2019 року, про що повідомлено учасників справи, у тому числі представника позивача - Шестакова Ю. В .
Згідно з протоколом судового засідання від 10 червня 2019 року у судове засідання повторно не з`явились представники позивача, не надавши при цьому відповідних клопотань про відкладення розгляду справи із наданням доказів поважності причин неприбуття у судове засідання.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року, вищевказаний позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Нормативно-правове обґрунтування
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 58 ЦПК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи підтверджуються довіреністю (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частина друга статті 64 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що представники позивача повторно не з`явилисяу судове засідання і не повідомилипро причини своєї неявки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.
Доводи касаційної скарги про те, що у судове засідання, призначене на 10 червня 2019 року представник позивача не зміг прибути у зв`язку із зайнятістю у іншому судовомузасіданні, про що завчасно повідомив у своїй заяві, не заслуговуютьна увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення суду представником позивача про причини своєї неявки.Заява представника Васильківської міської ради - Шестакова Ю. В. від 12 березня 2019 року, в якій останній просить перенести розгляд справи на інший час, у зв`язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні в іншому суді, не спростовує правильність висновків апеляційного суду, оскільки була подана до судового засідання призначеного на 13 березня 2019 року.
Посилання заявника в касаційній скарзі щодо неналежного повідомлення позивача про розгляд справи 10 червня 2020 року, у зв`язку з тим, що Шестаков Ю. В. на момент вручення повідомлення про виклик не був уповноважений представляти інтереси Васильківської міської ради Київської області є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно з довіреністю, виданою Васильківською міською радою Київської області від 03 квітня 2018 року № 09/09.03-10, Шестаков Ю. В. уповноважений представляти інтереси міської ради в судах з використанням усіх прав та виконанням обов`язків сторони у справі. Довіреність чинна до 01 січня 2020 року або до припинення її дії у встановленому законодавством України порядку (т. 2 а. с. 19).
Таким чином, станом на 19 квітня 2019 року, Шестаков Ю. В. був уповноважений представляти Васильківську міську раду Київської області в суді, у тому числі отримувати інформацію, що стосується розгляду справи.
Інші доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області, в якому посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
ОСОБА_1 не долучиладо відзиву на касаційну скаргу доказів на підтвердження надіслання його заявнику.
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином, зазначений відзив не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду та підлягаєповерненню ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 183, 395, 400, 401, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу залишити без розгляду та повернути заявнику.
Касаційну скаргу Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик
