ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 січня 2021 року справа №360/3813/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 360/3813/19 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 360/3813/19.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків, сплати судового збору та надання обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, впродовж десяти днів з моменту отримання копії вказаної ухвали
Копія ухвали суду від 01 грудня 2020 року надіслана рекомендованою поштою та отримана апелянтом 09 грудня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
На адресу суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтовано тим, що апелянт фінансується виключно за рахунок державного бюджету, а з 2016 року перебуває в складі сил та засобів Організації Об`єднаних Сил, на теперішній час вживає заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Також Військова частина НОМЕР_1 зауважує, що первинно звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в межах законодавчо встановлених процесуальних строків.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з огляду на таке.
Згідно з матеріалами справи повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 13 липня 2020 року, апеляційна скарга подана до відділення поштового зв`язку для відправлення 10 листопада 2020 року. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що військова частина вже зверталась з апеляційною скаргою на рішення від 02 липня 2020 року, яку ухвалою від 06 серпня 2020 року залишено без руху, а ухвалою від 23 вересня 2020 року повернуто апелянту.
При цьому, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Дослідивши клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження суд встановив, що основною причиною несвоєчасного звернення з апеляційною скаргою вказано особливості виділення коштів для сплати судового збору, що як вказано вище не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Судом враховано, що платіжним дорученням від 04.12.2020 № 3516 судовий збір сплачено в належному розмірі.
Разом з тим, суд вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Тобто, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.
Враховуючи значний проміжок часу, який сплинув після ухвалення оскаржуваного судового рішення, суд дійшов висновку, що апелянтом не вжито усіх можливих заходів задля реалізації права на апеляційне оскарження рішення. Отже, наведені апелянтом підстави порушення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано до суду належних та допустимих доказів існування об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Станом на 12 січня 2021 року апелянтом не в повному обсязі усунуто недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст.ст. 169, 299, 321, 325, 327-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовити.
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 360/3813/19.
Повний текст ухвали складений та підписаний 12 січня 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддівІ. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук
