ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2019 року справа №221/1724/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2018 р. у справі №221/1724/14-а (головуючий І інстанції Чальцева Т.В., складену в повному обсязі 29 грудня 2018 року в м. Волноваха Донецької області) за заявою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі № 221/1724/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Волоноваському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі № 221/1724/14-а, за яким 22.09.2014 видано виконавчий лист Волноваським районним судом Донецької області про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, інваліду 2 групи 1-категорії державну пенсію на підставі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче від 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01 січня 2014 по 02 серпня 2014 року, з відрахуванням фактично отриманих ним сум, та встановити наступний спосіб і порядок: «стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на користь ОСОБА_2 нарахованої за наслідками проведеного перерахунку пенсії, згідно постанови Волноваського районного суду Донецької області від 28 травня 2014 року по адміністративній справі № 221/1724/14-а, заборгованості відповідно до розпорядження управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області № 191191 від 24.05.2015».
Заява мотивована тим, що на виконанні у заявника перебуває виконавчий лист №221/1724/14-а від 22.09.2014, виданий Волноваським районним судом Донецької області. Боржником – Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області повідомлено, що виконавчий лист виконано в частині нарахування, відповідно до розпорядження від 24.05.2015 за № 191191. Вважає, що у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива лише у разі виконання боржником зобов’язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат, то після проведення перерахунку виникає необхідність в заміні зобов’язання здійснити виплати на стягнення цих виплат в межах нарахованої суми, враховуючи, що зазначена сума заборгованості боржника перед стягувачем виникла під час виконання судового рішення.
Ухвалою Волноваського районного суду від 29 грудня 2018 року заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, треті особи Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, ОСОБА_2, про зміну способу і порядку виконання рішення залишено без задоволення.
При цьому, суд першої інстанції пославшись на положення Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (Закон №4901-VI), Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дійшов висновку про те, що, виходячи з наявних законодавчих підстав, що регламентують дії органів Пенсійного фонду України та законодавчо закріпленого фінансового забезпечення, неможливо стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області суму нарахованої за наслідками проведеного перерахунку пенсії, оскільки фінансування виплати пенсії позивачу провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
ОСОБА_2 не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що погоджується з резолютивною частиною ухвали суду, проте не погоджується з висновками її мотивувальної частини, вважає, що вони не відповідають обставинам справи, що призводить до унеможливлення виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Наголошує на тому, що всупереч вказаному в мотивувальній частині ухвали, Управлінням Пенсійного фонду України не використано всі наявні законодавчі підстави, що регламентують дії органів Пенсійного фонду України при виконанні рішень суду, як і не використане законодавчо закріплене фінансове забезпечення. Просить змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, виключивши з неї посилання, що рішення суду (виконавчий лист № 221/1724/14-а від 22.09.2014) фактично виконано в повному обсязі та що Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області використано всі наявні законодавчі підстави, що регламентують дії органів Пенсійного фонду України при виконанні рішень суду та законодавчо закріплене фінансове забезпечення, в частині, яку можливо було виконати (нарахувати) рішення суду.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (тут далі наводиться в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02 жовтня 2012 року N 5411-VI, далі - Закон України «Про виконавче провадження»), за змістом статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 3 цього Закону обумовлено, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
За змістом частини першої статті 2 зазначеного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
У справі яка розглядається, спір виник щодо можливості змінити спосіб та порядок виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі № 221/1724/14-а.
Цією постановою апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2: визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області щодо зменшення розміру державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, всупереч положенням статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, інваліду ІІ групи 1 категорії, державну пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з відрахуванням фактично отриманих сум.
Стаття 129-1 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
З матеріалів справи вбачається, що для відновлення права ОСОБА_2 на отримання пенсії, судом було прийнято постанову про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2, інваліду ІІ групи 1 категорії, державну пенсію на підставі статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в обсязі не нижче 8-ми розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з відрахуванням фактично отриманих сум.
Управлінням Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на виконання рішення суду було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 в лютому 2014 року. Нараховані суми пенсії на теперішній час обліковуються в відомостях невиплачених особових рахунків, тобто нараховані суми не виплачені.
Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі.
Аналізуючи норми частини третьої статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України (в редакції чинній на час ухвалення постанови) при ухваленні судового рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання постанови суду про зобов'язання боржника здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у рішенні цього суду у справі № 21-475а14 від 11 листопада 2014 року.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про заміну способу і порядку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 та ч.ч. 2, 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, колегія суддів з урахуванням вищезазначених вимог КАС України вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині відносно обґрунтовування відмови в задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання рішення.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2018 р. у справі № 221/1724/14-а – задовольнити частково.
Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2018 р. у справі № 221/1724/14-а – змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови.
В іншій частині ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2018 р. у справі № 221/1724/14-а – залишити без змін.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Е.Г. Казначеєв
ОСОБА_3
