Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 209/1795/18
провадження № 61-14842св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Монатко Денис Сергійович, на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Байбари Г. А. від 22 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 03 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт, яким заповіла їй частину квартири АДРЕСА_1 .
Вказувала на те, що про існування заповіту вона дізналась випадково із газети, коли серед оголошень побачила, що її розшукує державний нотаріус. Одразу ж після цього 01 червня 2018 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак постановою нотаріуса від 08 червня 2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дізналась про існування заповіту ОСОБА_3 на її користь тільки після того, як ОСОБА_2 повідомив нотаріуса про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 , подавши 22 травня 2018 року заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, та після опублікування нотаріусом 30 травня 2018 року оголошення у пресі, а тому з поважних причин пропустила строк прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки такий строк пропущений останньою з поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 без поважних причин пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки у позивача були документи її померлої матері і вона мала можливість переглянути їх і дізнатись про наявність заповіту.
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, не поширюється на спірні правовідносини, оскільки Верховний Суд України висловив свою позицію щодо невиконання обов`язків нотаріусами при заведенні спадкової справи, у той час як у цій справі, нотаріус виконав свої обов`язки та повідомив спадкоємця за заповітом про заведення спадкової справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Згідно з заповітом від 29 вересня 2001 року ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 належну їй частину квартири АДРЕСА_2 .
22 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, який прийняв спадщину, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
На підставі отриманої зі Спадкового реєстру інформації, на виконання вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат» та пункту 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державний нотаріус Другої кам`янської державної нотаріальної контори здійснила виклик позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, шляхом повідомлення про це у пресі, надавши оголошення про запрошення ОСОБА_1 до Другої кам`янської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини після померлої ОСОБА_3 . Вказане оголошення було опубліковано у газеті «Нова газета» № 22 від 30 травня 2018 року.
01 червня 2018 року ОСОБА_1 подала до Другої кам`янської державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3
Постановою нотаріуса від 08 червня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском строку прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як на підставу пропущення строку для прийняття спадщини позивач посилалась на необізнаність про наявність заповіту.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Згідно з пунктом 2.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Пунктом 3.2. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, передбачено, що для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
У справі, що переглядається, установлено, що про існування складеного на її ім`я заповіту, позивачу стало відомо з повідомлення нотаріальної контори лише 30 травня 2018 року, тобто після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини необхідно ураховувати свободу заповіту та повагу до волі спадкодавця, як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
У матеріалах справи відсутні жодні докази про те, що позивач до 30 травня 2018 року знала про наявність заповіту.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску заявником строку для подання заяви про прийняття спадщини.
При цьому судами правильно враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримано принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Монатко Денис Сергійович, залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець
