Постанова
Іменем України
26 травня 2021 року
м. Київ
справа № 201/1426/20-ц
провадження № 61-2537св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»;
треті особи: акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк», первинна профспілкова організація трудового колективу головного офісу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року у складі судді Наумової О. С.
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року
у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Демченко Е. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ППОС АТ КБ «ПриватБанк»), треті особи: акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), первинна профспілкова організація трудового колективу головного офісу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ППОТКГО АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання незаконним та скасування рішення засідання комітету первинної профспілкової організації.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2020 року на засіданні комітету ППОС АТ КБ «ПриватБанк» прийнято рішення, оформлене протоколом № 21, про направлення наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» письмової вимоги
про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління
банку - AT КБ «Приватбанк», яким він є, з підстав порушення ним вимог статті 10 Закону України «Про колективні договори та угоди». Цього самого дня на адресу наглядової ради банку було направлено вимогу у порядку
статті 45 КЗпП України про розірвання із ним трудового договору.
Позивач вважав, що оспорюване рішення ППОС АТ КБ «ПриватБанк»
є незаконним та необґрунтованим, оскільки у профспілки відсутнє право
на його прийняття з огляду на положення статей 10, 11, 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», статей 10, 45 КЗпП України, частини другої статті 7 Закону України «Про колективні договори
і угоди», якими передбачено певні умови для застосування положень
статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 45 КЗпП України. Зазначав, що таке право може існувати лише за наявності взаємозв`язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, що реалізується шляхом укладення колективного договору.
Крім того, зазначав, що у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді справ, пов`язаних
з вимогами профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником або усунення його із займаної посади, слід виходити з того, що згідно зі статтею 45 КЗпП України (у редакції
від 19 січня 1995 року) така вимога може бути заявлена профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір,
і вона може бути оскаржена до суду працівником або власником чи уповноваженим ним органом у двотижневий строк. Проте, колективний договір між AT КБ «Приватбанк» і ППОС АТ КБ «ПриватБанк» не укладався,
а тому вимога про розірвання з ним трудового договору відповідно
до положень статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є незаконною. Наразі у АТ КБ «ПриватБанк» діють
24 профспілкових організацій, одна з яких - ППОС АТ КБ «ПриватБанк» була зареєстрована лише 19 червня 2019 року. При цьому оспорюване рішення цієї профспілкової організації про направлення вимоги наглядовій раді банку про розірвання із ним трудового договору у порядку статті 45 КЗпП України було прийняте без погодження з іншими організаціями профспілок, які діють у банку.
Позивач зазначав, що первинна профспілкова організація має право звернутися із вимогою до керівника підприємства про розірвання трудового договору лише за наявності порушень, які вчинив керівник підприємства. Разом з тим, в оспорюваному рішенні ППОС АТ КБ «ПриватБанк» зазначені обставини, які не є порушеннями його трудових обов`язків, як головою правління банку, а зазначено те, що банк не розпочав з профспілкою переговори щодо укладення колективного договору, тим самим відмовився від участі у переговорах з укладення колективного договору. Проте вказане не відповідає дійсності, оскільки 09 липня 2019 року Всеукраїнською професійною спілкою працівників АТ КБ «Приватбанк» (далі - ВПСП АТ КБ «Приватбанк») було надіслано лист, яким повідомлено його про формування останньою та ППОС АТ КБ «ПриватБанк» спільного представницького органу для ведення переговорів і укладення колективного договору, висунення представників профспілкових організації для участі
у двосторонній робочій комісії. Водночас, ні ВПСП АТ КБ «Приватбанк», ні ППОС АТ КБ «ПриватБанк» не було підтверджено факт формування спільного представництво органу. Підписаний ОСОБА_2 лист, як головою ВПСП АТ КБ «Приватбанк», не містить жодних доказів того, що такий лист було направлено також від імені ППОС АТ КБ «ПриватБанк».
У подальшому ВПСП АТ КБ «Приватбанк» було направлено банку повідомлення від 10 грудня 2019 року № 10/12-01 про початок переговорів
з питань укладення колективного договору. Він, як голова правління банку, надавав повні та обґрунтовані відповіді на усі листи профспілки щодо укладення колективного договору, не ухилявся від участі у соціальному діалозі.
Позивач зазначав, що ППОС АТ КБ «ПриватБанк» неодноразово приймала рішення про звернення до наглядової ради банку про розірвання із ним, як керівником банку, трудового договору. Наразі спори щодо оскарження таких рішень профспілки розглядаються судами.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення комітету ППОС АТ КБ «ПриватБанк», оформлене протоколом від 21 січня 2020 року № 21, про направлення наглядовій раді
AT КБ «Приватбанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору (звільнення) з головою правління банку AT КБ «Приватбанк», яким він є.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним
та скасовано рішення засідання комітету ППОС АТ КБ «ПриватБанк», оформлене протоколом від 21 січня 2020 року № 21, про направлення наглядовій раді АТ КБ «ПриватБанк» письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління АТ КБ «ПриватБанк»
ОСОБА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що зазначені в оспорюваному рішенні ППОС АТ КБ «ПриватБанк», оформленому протоколом від 21 січня 2020 року № 21, висновки щодо ухилення позивача від участі у колективних переговорах є передчасними, так як колективні переговори здійснюються спеціально утвореною
для цього робочою комісією, яка складається з представників сторін. Проте, сторони лише обмінялися листами, які свідчать про намір вести переговори, для чого створити робочу комісію, яка створена не була. Надані позивачем відповіді на листи відповідача не можна вважати ухиленням від ведення колективних переговорів щодо укладення колективного договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ППОС АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,
а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ведення колективних переговорів здійснюється їх учасниками у порядку, передбаченому положеннями статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди». ППОС АТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано порядку ведення колективних переговорів, а тому її висновки щодо ухилення позивача від їх ведення, що зазначені в оспорюваному рішенні, оформленому протоколом від 21 січня 2020 року № 21, є безпідставними. При цьому апеляційний суд погодився із висновками районного суду про те, що оскільки між банком та профспілкою не укладався колективний договір, тому в останньої відсутні повноваження на прийняття оспорюваного рішення щодо висування вимоги про розірвання трудового договору
з головою правління банку - АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ППОС АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати
й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року клопотання ППОС АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ППОС АТ КБ «ПриватБанк» строк
на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ППОС АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», ППОТКГО АТ КБ «ПриватБанк», про визнання незаконним та скасування рішення засідання комітету первинної профспілкової організації призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ППОС АТ КБ «ПриватБанк» мотивована
тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що
у професійної спілки відсутні повноваження щодо винесення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, оскільки не врахував, що професійні спілки, які діють на підприємстві, мають рівні права, незалежно від укладення або не укладення колективного договору
з підприємством, а також від кількості профспілок, які діють у банку. Положення статті 45 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», пункту 9 частини першої статті 272 КЗпП України передбачають право первинної профспілкової організації на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи, організації у разі порушення ним трудового та профспілкового законодавства, зокрема, якщо такий керівник ухиляється від участі в переговорах щодо укладення колективного договору.
Крім того, дійшовши висновку про відсутність повноважень профспілки на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, суди мали б закрити провадження у справі через відсутність предмета спору.
Також зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив
у задоволенні клопотання профспілки про відвід судді, оскільки суддя розглядала іншу аналогічну справу № 201/13623/19 за участю тих самих сторін та задовольнила позов позивача з підстав відсутності у профспілки повноважень на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, що не відповідає вимогам закону. Вказане свідчить про упередженість судді.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Рішення ППОС АТ КБ «ПриватБанк», що є предметом оспорення, не виражає спільний інтерес всього трудового колективу банку на звільнення голови правління. Колективний договір між банком та профспілкою ніколи не укладався, що свідчить про відсутність повноважень у останньої на прийняття оспорюваного рішення. При цьому позивач, як голова правління банку, не ухилявся від участі у переговорах щодо укладення колективного договору, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій, а тому немає на підстав для розірвання трудового договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 липня 2019 року ВПСП АТ КБ «Приватбанк» на адресу голови правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 надіслано лист № 09.07/01, яким повідомлено останнього про формування профспілкою та ППОС АТ КБ «ПриватБанк» (відповідачем) спільного представницького органу для ведення переговорів і укладення колективного договору. З метою започаткування переговорів щодо колективного договору та відповідно до статті 10 Статуту, запропоновано створити робочу комісію. Наданий склад спільного представницького органу від двох вказаних профспілок становив 7-м осіб.
На вказаний лист ВПСП АТ КБ «Приватбанк» банком надана відповідь
від 25 липня 2019 року за № Е.30.0.0.0/4-153864 про те, що банк готовий розпочати переговори. Запропоновано представників в робочу комісію для ведення переговорів і підготовки проєкту колективного договору у складі
7-ми осіб. Для вирішення організаційних питань щодо початку роботи комісії запропоновано звернутися до ОСОБА_5 (одного з членів робочої комісії).
10 грудня 2019 року ВПСП АТ КБ «Приватбанк» направлено на адресу голови правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 повідомлення № 10/12-01 про початок переговорів з питань укладення колективного договору та надано пропозиції щодо порядку ведення переговорів та умов колективного договору у додатках № № 1, 2 до листа.
На вказаний лист ВПСП АТ КБ «Приватбанк» банком надана відповідь
від 16 грудня 2019 року за № 20.1.0.0.0/7-247697 про те, що банк готовий розпочати колективні переговори з профспілкою, чим підтверджує
початок колективних переговорів з профспілковою стороною та закликає профспілку, як сторону соціального діалогу, до активної співпраці з даного питання з тим, щоб не пізніше січня 2020 року налагодити активний процес щодо розробки та обговорення проєкту колективного договору.
Разом з тим, зазначено, що для забезпечення ефективності та законності процедури ведення елективних переговорів до моменту переходу
до активної стадії таких переговорів банк повинен вжити певних організаційних заходів. Банк, як роботодавець, кількатисячного колективу працівників до укладення колективного договору зобов`язаний пересвідчитися у належному представництві та врахуванні інтересів
усіх працівників банку при розробці проєкту такого колективного договору та веденні переговорів, а також забезпечити дотримання вимог репрезентативності та принципів ведення соціального діалогу між банком та стороною найманих працівників.
Пояснено, що з огляду на положення статті 3 Закону України «Про колективні договори і угоди», статей 3, 5, 6 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», банк зобов`язаний приділити належну увагу та виділити необхідний час для того, щоб пересвідчитися у дотриманні вимог репрезентативності та належного представництва найманих працівників
з боку профспілкової сторони. Серед іншого, банк повинен встановити наявність інших організацій, уповноважених найманими працівниками банку на представництво їх інтересів, а у разі наявності таких - з`ясувати
питання щодо їх готовності та наміру представляти трудовий колектив
при погодженні колективного договору. З огляду на територіальну розгалуженість банка та кількість найманих працівників для реалізації такої задачі знадобиться додатковий час та виділення необхідних ресурсів. Вказано, що банк докладе максимум зусиль для якнайшвидшого вирішення даного питання та повідомить про результати профспілку найближчим часом.
Посилався у листі й на те, що відповідно до частини шостої статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди» сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.
Вважав, що отримання даних щодо організацій, уповноважених
на представництво працівників банку, є законним обов`язком банку
як роботодавця та сторони соціального діалогу. Водночас запевнено,
що банк докладе всіх зусиль для пришвидшення переговорного процесу
з урахуванням інтересів банку, його працівників та профспілкових організацій.
21 січня 2020 року відбулося засідання комітету ППОС АТ КБ «ПриватБанк», оформлене протоколом № 21, на якому були присутні 4 особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Останній доповів, що йому стало відомо про те, що 09 липня 2019 року ВПСП АТ КБ «Приватбанк» своїм листом № 09/07/01 повідомила голову правління AT КБ «Приватбанк»
ОСОБА_1 про формування спільного представницького органу профспілок, що захищають трудові та соціальні права співробітників
AT КБ «Приватбанк», для укладення колективного договору. Також проінформовано про склад сформованого для цього вищенаведеними профспілками, а саме ВПСП АТ КБ «Приватбанк» та ППОС АТ КБ «ПриватБанк», представницького органу. 21 липня 2019 року голова правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 від імені банку повідомив про згоду розпочати переговори та повідомив прізвища службових осіб банку, які уповноважені вести їх від імені роботодавця. 10 грудня 2019 року ВПСП АТ КБ «Приватбанк», діючи як від свого імені, так і від імені ППОС АТ КБ «ПриватБанк»та вищенаведеного представницького органу, відповідно
до статті 10 Закону України «Про колективні договори та угоди» довела до відома голову правління AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 про початок переговорів з питань укладення колективного договору, надіслала йому пропозиції щодо порядку ведення переговорів та щодо змісту колективного договору у формі проєкту цього договору. Проте голова правління AT КБ «Приватбанк» своїм листом від 16 грудня 2019 року № 20.1.0.0.0/7-247697 відмовився від ведення переговорів. Отже, системна відмова ОСОБА_1 від укладення колективного договору є безумовним доказом його ухилення від цього обов`язку, передбаченого законом та грубого порушення статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Враховуючи наведене і положення статті 17 Закону України «Про колективні, договори і угоди», статті 45, пункту 9 статті 247 КЗпП
України, ОСОБА_7 запропонував звернутися до наглядової ради
АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про звільнення голови банку ОСОБА_1
із займаної посади шляхом розірвання трудового договору за ухилення
від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, тобто
за порушення вимог статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди».
На засіданні одностайно прийняте рішення про звернення до наглядової ради АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про звільнення голови банку
ОСОБА_1 із займаної посади шляхом розірвання трудового договору
за ухилення від участі в переговорах щодо укладення колективного договору, тобто за порушення вимог статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди». Доручено голові комітету профспілки ОСОБА_7 підготувати, підписати, направити вимогу.
22 січня 2020 року від імені голови ППОС АТ КБ «ПриватБанк»
ОСОБА_7 наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» скерована вимога
у порядку статті 45 КЗпП України про розірвання трудового договору
з головою правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за порушення вимог статті 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ППОС АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а саме у зміні мотивів ухвалених судових рішень.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України
судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно
з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні у мотивах ухвалених ними судових рішень.
Правове становище професійних спілок, їх статус та повноваження регулюються КЗпП України та Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Працівники мають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки
та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку. Первинні профспілкові організації на підприємствах,
в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»
та статутом професійної спілки. (стаття 2, частини перша, друга статті 246 КЗпП України).
Статтею 244 КЗпП України передбачено, що права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.
Професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно
від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі (частина перша статті 1 Закону України«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються
з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Частиною першої статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації.
Роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань (стаття 44 Закону України«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Аналогічне положення міститься у статті 250 КЗпП України.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходів з вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»передбачений у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частина друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
Колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, і порядок вирішення таких спорів визначено Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»
Аналогічний правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17 (провадження № 12-92гс18 ); від 26 червня 2019 рокуу справі
№ 174/580/16-ц (провадження № 14-127цс19).
Судом установлено, що 22 січня 2020 року від імені голови ППОС АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 наглядовій раді AT КБ «Приватбанк» надійшла вимога у порядку статті 45 КЗпП України про розірвання трудового договору
з головою правління АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за порушення вимог статті 10 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».Вказана вимога висунута на підставі рішення комітету ППОС
АТ КБ «ПриватБанк, оформленого протоколом від 21 січня 2020 року № 21.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору
з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).
Згідно зі статтею 45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно
якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден
з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду
у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.
Пунктом 9 статті 247 КЗпП України передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації приймає рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», законодавство про працю, не виконує зобов`язань за колективним договором, допускає інші порушення законодавства про колективні договори.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ведення колективних переговорів здійснюється їх учасниками у порядку, передбаченому положеннями статті 10 Закону України «Про колективні договори і угоди». ППОС АТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано порядку ведення колективних переговорів, а тому її висновки щодо ухилення позивача від їх ведення, що зазначені в оспорюваному рішенні, оформленому протоколом від 21 січня 2020 року № 21, є передчасними.
Крім того, оскільки між банком та профспілкою не укладався колективний договір, тому в останньої відсутні повноваження на прийняття оспорюваного рішення щодо висування вимоги про розірвання трудового договору з головою правління банку - АТ КБ «ПриватБанк».
Проте з таким висновком судів Верховний Суд погодитися повністю не може, оскільки суди у порушення наведених вище положень закону
не врахували, що на підприємстві можуть діяти декілька профспілок,
які є рівними перед законом і мають рівні права щодо здійснення представництва та захисту прав і інтересів членів профспілки. При цьому положення КЗпП України не передбачають, що вимога про звільнення у разі порушення законодавства про працю, умов колективного договору керівником може бути заявлена лише тією профспілкою, яка було стороною колективного договору.
Разом з тим, Верховний Суд виходить із того, що допущені судами порушення не вплинули на правильне вирішення спору, так як зазначені
в оспорюваному рішенні ППОС АТ КБ «ПриватБанк», оформленому протоколом від 21 січня 2020 року № 21, висновки щодо ухилення позивача від участі у колективних переговорах є передчасними, оскільки колективні переговори здійснюються спеціально утвореною для цього робочою комісією, яка складається з представників сторін. Проте, сторони лише обмінялися листами, які свідчать про намір вести переговори, для чого створити робочу комісію, яка створена не була, що і не заперечується останніми.
При цьому судами попередніх інстанцій зазначені професійною спілкою обставини щодо порушень з боку керівника підприємства законодавства про працю перевірено, порушень, які викладені в оспорюваному рішенні
у формі протоколу від 21 січня 2020 року № 21рішення комітету ППОС
АТ КБ «ПриватБанк, не виявлено.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази у справі, які подані сторонами, дійшли правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги інших висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання касаційної скарги на те, що суд першої інстанції
безпідставно відмовив у задоволенні клопотання профспілки про відвід судді, оскільки суддя суду першої інстанції розглядала іншу аналогічну справу № 201/13623/19 за участю тих самих сторін та задовольнила позов позивача з підстав відсутності у профспілки повноважень на прийняття рішення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, що є невірним, не заслуговують на увагу, так як згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для задоволення відводу. Інших доводів для відводу судді заявлено не було. Тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відвід судді.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково
і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а в решті - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу первинної профспілкової організації співробітників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня
2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня
2020 року змінити, виклавши їх у редакції цієї постанови.
У решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 22 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 21 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
