ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8681/19
адміністративне провадження № К/9901/23928/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 (головуючий суддя - Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді - Круговий О.О., Баранник Н.П.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У вересні 2019 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зобов`язання відповідача вчинити дії для направлення на реалізацію описаного та арештованого майна по зведеному виконавчому провадженні №51103579.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
3. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подано уточнений позов, відповідно до якого позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не реалізації описаного та арештованого майна по зведеному виконавчому провадженню №51103579 та зобов`язати вчинити дії, направлені на реалізацію описаного та арештованого майна у зведеному виконавчому провадженні №51103579, а саме провести оцінку вказаного майна, ознайомити сторони виконавчого провадження з оцінкою вказаного майна, направити вказане майно на реалізацію через електронні торги. Разом з уточненим позовом позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
4. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повернуто позовну заяву.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 та направлено справу для продовження розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
7. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спірні відносини не є публічно-правовими, оскільки виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань за договором зберігання майна, а саме у зв`язку з невиплатою компенсації витрат за зберігання описаного майна. Судом першої інстанції зазначено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані зі зберіганням майна за договором, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, правове регулювання яких визначено главою 66 ЦК України.
8. Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеними висновками та також вказав, що метою звернення позивача до адміністративного суду є спонукання відповідача вчинити дії в межах виконавчого провадження, внаслідок яких він зможе отримати плату за договором відповідального зберігання, проте він не є учасником виконавчого провадження або особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, а тому предмет спору, який мав би вирішуватись в порядку адміністративного судочинства між ним та органом державної виконавчої служби відсутній.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. У вересні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020.
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірні відносини виникли не у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань, а у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх службових обов`язків. Скаржник вважає, що витрати на зберігання описаного майна боржника є додатковими витратами виконавчого провадження, а тому цивільного спору між сторонами ще немає.
12. Позивач стверджує, що звернувся до адміністративного суду не у зв`язку з несплатою йому коштів за зберігання майна, а у зв`язку з бездіяльністю відповідача, яка порушує його інтереси, оскільки, на думку позивача, якби відповідач сумлінно виконував свої обов`язки, то позивачу не потрібно було б звертатися до суду за захистом своїх прав. Скаржник вказує, що він є особою, яку було залучено до проведення виконавчих дій в якості зберігача, а тому в силу ст. 287 КАС України має право звертатися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
13. Відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 для розгляду справи №160/8681/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
15. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 адміністративну справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
17. Кодекс адміністративного судочинства України
17.1. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17.2. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
17.3. За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
17.4. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
IV. Позиція Верховного Суду
18. Згідно з ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
20. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою зокрема у постанові від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
21. Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
22. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Аналогічні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №813/1232/18, від 29.01.2019 у справі №813/1321/17, від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 та інших.
23. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_1 як зберігачем та Павлоградським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області як поклажодавцем був укладений цивільний договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання-передачі майна. При цьому підставою для звернення до суду, що не заперечується позивачем, стало отримання від відповідача листа, яким позивача повідомлено про можливість здійснення компенсації витрат на зберігання описаного майна боржника лише після стягнення з боржника грошових коштів, в тому числі, від реалізації арештованого та описаного майна. Фактично позивачу було повідомлено про неможливість виконати умови договору відповідального зберігання в частині оплати таких послуг.
25. В касаційній скарзі позивач стверджує, що оскаржує не відмову відповідача виплатити йому винагороду за договором зберігання, а бездіяльність відповідача, що порушує інтереси позивача. В той же час, порушенням своїх інтересів позивач вважає саме відмову відповідача здійснити оплату послуг зберігання за відповідним договором. З наведеного вбачається однозначний висновок про те, що фактично позивачем оскаржується відмова відповідача від оплати за договором відповідального зберігання, що вказує на ймовірне порушення приватного майнового права позивача.
26. Тобто, спірні відносини виникли з приватно-правового договору, та спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес - право на отримання компенсації витрат за зберігання описаного майна боржника. Між сторонами виникли правовідносини, пов`язані зі зберіганням майна за договором, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, правове регулювання яких визначено главою 66 ЦК України.
27. Отже, відсутність між позивачем та Павлоградським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області публічно-правових відносин виключає можливість вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.
28. Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який виникає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, то даний спір слід вирішувати в порядку господарського судочинства.
29. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки спір не є публічно-правовим.
30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 відсутні.
31. Згідно зі ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
32. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
33. З огляду на результат касаційного перегляду справи, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі № 160/8681/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко
