Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
17 червня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30025/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/30025/23 (головуючий суддя першої інстанції Калугіна Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач 16.11.2023 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_8, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відмову їй у встановленні статусу члена сім`ї загиблого, оформлене листом №40/17/11-6338 від 24.08.2023 року;
- визнати за нею соціально-правовий статус щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї (сестрі) загиблого військовослужбовця сержанта з матеріального забезпечення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення сержанта ОСОБА_2 НОМЕР_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- зобов`язати відповідача надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_8 її заяву від 31.07.2023 року з документами для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду;
- зобов`язати відповідача здійснити їй виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняте нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові.
Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Справа розглянута відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 31.05.2023 року, свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 14.01.1984 року, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 14.03.2023 року стосовно ОСОБА_2 , (а.с.21-23, 39, 55-60).
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України № 45 від 28.02.2022 сержанта запасу ОСОБА_2 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначеного на посаду стрільця 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) ВОС (НОМЕР_11), зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України та на всі види забезпечення з 28.02.2022.
Згідно з наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 41 дск від 04.02.2023, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення сержанта ОСОБА_2 ( НОМЕР_5 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України ( м. Дніпро ) та зарахований наказом командувача Національної гвардії України від 01.02.2023 №23 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з 04.02.2023.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №1433 від 13.04.2023, сержант ОСОБА_2 в період з 08.02.2023 року по 03.03.2023 року дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській та Донецькій областях.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2023 року о 18 год. 45 хв. під час виконання бойового завдання на вогневій позиції « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на Північно-Східній околиці м.Бахмут, Бахмутського району Донецької області сержант ОСОБА_2 потрапив під мінометний обстріл противника, внаслідок чого отримав вибухові травми несумісні з життям. Наслідки нещасного випадку: смерть, сукупна травма тіла, вибухова травма, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 07.03.2023 №12-17/146-ОКП/23, виданим КЗОЗ «Харківське обласне бюро СМЕ» у м. Харків.
Вказані обставини підтверджуються витягом з послужного списку (особистий номер Г-135082), довідкою про перебування на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період від 03.05.2023 року №2146 у період з 04.02.2023 року по 03.03.2023 року, актом про нещасний випадок №566/23 від 26.06.2023 року, актом розслідування нещасного випадку, сповіщенням про смерть (загибель) від 06.03.2023 року №114, постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» №105 від 12.07.2023 року, свідоцтвом про смерть від 13.03.2023 року серія НОМЕР_6 .
Наказом т.в.о. командира командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №117дск від 10.04.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини сержанта з матеріального забезпечення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_7 батальйону оперативного призначення сержанта ОСОБА_2 (НОМЕР_8 ), у зв`язку із загибеллю, яка сталась 03.03.2023 року внаслідок сукупної травми тіла, вибухової травми.
Батько загиблого - ОСОБА_4 згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_9 від 10.10.1992 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Мати загиблого - ОСОБА_5 згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_10 від 03.07.2023 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З метою нарахування та виплати, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», одноразової грошової допомоги, як рідній сестрі загиблого військовослужбовця, позивач звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою, до якої долучила:
- копію постанови медичної (військово-лікарської) комісії № 105 від 12.07.2023;
- копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 14.03.2023 щодо ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 від 13.03.2023 №105848;
- копію паспорта від 17.05.2007 та РНОКПП від 15.09.2017;
- копію довідки від 03.05.2023 № 2146;
- копію сповіщення про смерть (загибель) від 06.03.2023 № 114;
- копію витягу з наказу (по стройовій частині) від 10.04.2023 № 117дск;
- копію витягу з послужного списку;
- копію грошового атестату;
- копію довідки від 18.07.2023 № 694;
- копію акту обстеження матеріально-побутових умов № 62 від 24.07.2023;
- копію свідоцтва про народження/переклад ОСОБА_1 від 31.05.2023 НОМЕР_12;
- копію свідоцтва про народження/переклад ОСОБА_3 ;
- копію свідоцтва про смерть/переклад ОСОБА_4 НОМЕР_9 від 10.10.1992;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 НОМЕР_10 від 03.07.2023;
- копію довідки ПАТ «НАСК «Оранта» від 05.04.023 № 0490-06-30/228;
- копію довідки з банку;
- копію витягу про несудимість ВР-001297942;
- заяви на обробку персональних даних від 31.07.2023 (а.с.28-31).
Листом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 за №40/17/11-6338 від 24.08.2023 року позивача повідомлено, що згідно ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
У листі також зазначено про необхідність надати підтвердження того, що позивач перебувала на обліку в Пенсійному фонді України та отримувала/отримує пенсію в разі втрати годувальника та додати до нового пакету наступні документи, а саме - завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.70).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач оскаржила таку відмову до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що як при зверненні до відповідача, так і при зверненні до суду з позовною заявою позивачем не надано доказів перебування останньої на утриманні загиблого військовослужбовця (на підтвердження наявності права на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону №2262-XII). Суд дійшов до висновку, що лист відповідача від 24.08.2023 року, є лише проміжною відповіддю щодо необхідності надання додаткових документів для подальшого складання ним висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, оскільки рішення щодо призначення/відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймається Головним управлінням Національної гвардії України. Також суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом «визнання соціально правового статусу» не передбачений адміністративним законодавством, тобто є неналежним. Крім того, в межах даних правовідносин, визнання за особою позивачем певного «соціально-правового статусу» не визначить для неї набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Предметом спору у даній справі є питання щодо не розгляду та не прийняття рішення за заявою позивача про призначення одноразової грошової допомоги, зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй таку одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , який є рідним братом позивача.
Відповідно до статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави вважати, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 Постанови №168, мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). При цьому утриманцями є особи - члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач є неповнорідною сестрою (різні батьки) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ..
Апеляційним судом встановлено, що при зверненні до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона є членом сім`ї загиблого, який перебував на його утриманні відповідно до вимог ст.16-3 Закону №2011, або отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону № 2262-XII.
Таких документів позивачем також не надано ані суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в Національній гвардії України визначено наказом МВС України від 09.08.2022 року №484 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України» (далі по тексту - Порядок №484).
Відповідно до п.1 Порядку №484 цей Порядок та умови визначають виплату одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), а також тих, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Пунктом 2 Порядку №484 визначено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (далі - отримувачі), звертаються до органу військового управління оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України, з`єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров`я, установи Національної гвардії України (далі - уповноважений орган) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або іншого уповноваженого органу Національної гвардії України, визначеного командувачем Національної гвардії України, на який буде покладено функції щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, та подають такі документи:
- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану, які мають право на отримання допомоги, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
- витяг із наказу про виключення загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану зі списків особового складу уповноваженого органу;
- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця.
До заяви додаються завірені копії:
- документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю, або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- свідоцтва про смерть військовослужбовця;
- постанови військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця;
- свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого;
- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
- документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу членів сім`ї військовослужбовця (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), та довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до таких документів не внесені);
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);
- рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця);
- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги отримувачі, яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органу документи, визначені цим пунктом, та копію відповідного рішення суду.
Згідно із п.п.5-7 Порядку №484 керівник уповноваженого органу в 10-денний строк із дня реєстрації всіх документів подає головному органу військового управління Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям військовослужбовця, до якого обов`язково додаються документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов.
Якщо отримувач не подав (не надіслав) документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов, керівник уповноваженого органу інформує про це отримувача.
Головне управління НГУ після надходження документів, визначених пунктом 2 цих Порядку та умов, приймає рішення про призначення такої допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату цієї допомоги особам, які звернулися по неї, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення отримувача з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Після прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги Головне управління НГУ (за наявності відповідних коштів державного бюджету) здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки уповноважених органів в установах Державної казначейської служби України.
Одноразова грошова допомога виплачується на підставі наказу уповноваженого органу шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем у заяві.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_1 НГУ із відповідною заявою про отримання одноразової грошової допомоги, долучивши до неї відповідні документи.
Встановивши ненадання заявником усіх необхідних документів, визначених пунктом 2 Порядку №484, з урахуванням абз.2 п.5 Порядку №484, відповідач (уповноважений орган) надав відповідь, яка викладена у листі від 24.08.2023 року, де зазначив про необхідність надання документів на підтвердження перебування заявника на обліку в Пенсійному фонді України та отримання пенсії в разі втрати годувальника, а також копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
Як зазначалося вище, відповідно до Порядку №484 рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання приймає Головне управління НГУ за результатами розгляду поданого уповноваженим органом висновку.
Апеляційний суд вважає, що уповноважений орган (в даному випадку - Військова частина НОМЕР_1 ) лише здійснює перевірку подання заявником усіх необхідних документів, визначених Порядком №484, проте, не має повноважень приймати рішення по суті щодо виплати одноразової грошової допомоги, оскільки не є передбаченим Порядком №484 органом, якому надано право вирішувати питання про виплату одноразової грошової допомоги.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, вимога позивача щодо визнання протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом № 40/17/11-6338 від 24.08.2023 року, є необґрунтованою, оскільки відповідачем рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги не приймалось, адже такі повноваження Порядком №484 віднесено до Головного управління Національної гвардії України.
Щодо вимоги позивача про визнання за нею соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї (сестрі) загиблого військовослужбовця, відповідно до п.2 Постанови №168 колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та зазначає наступне.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.
При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладених обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/30025/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі №160/30025/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
