Постанова
Іменем України
22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 127/18808/18
провадження № 61-13638св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником Семенчук Оксаною Антонівною , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року в складі судді Сичука М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажпроект» (далі - ТОВ «Будмонтажпроект»), у якому просив визнати об`єктом спільної власності подружжя майнові права на квартири (проектний номер 69 проектною площею 45, 43 кв. м, проектний номер 70 проектною площею 49, 97 кв. м), що розташовані на АДРЕСА_1 ; в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 майнових права на вказані квартири.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької від 21 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року, позов задоволено.
Визнано об`єктом спільної власності подружжя майнові права на квартири (проектний номер 69 проектною площею 45, 43 кв. м, проектний номер 70 проектною площею 49, 97 кв. м), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 майнових прав на квартири (проектний номер 69 проектною площею 45, 43 кв. м, проектний номер 70 проектною площею 49, 97 кв. м), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зазначене судове рішення ухвалене на підставі висновків, зроблених у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя, визнання угод частково недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про поділ майна подружжя, визнання правочинів недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_8 , про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Указане рішення суду містить виклад обставин щодо внесення коштів за придбане спірне нерухоме майно та отримання позики.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання угод частково недійсними та стягнення судового збору в сумі 7 165,61 грн, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, і в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики скасовано і ухвалено нове рішення в цих частинах, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Будмонтажпроект» про визнання інвестиційного договору №33 від 22 вересня 2015 року та інвестиційного договору № 34 від 22 вересня 2015 року недійсними в частині сторони договору та визнання ОСОБА_1 покупцем по інвестиційному договору №33 від 22 вересня 2015 року, укладенимз ТОВ «Будмонтажпроект», та інвестиційному договору № 34 від 22 вересня 2015 року, укладеним з ТОВ «Будмонтажпроект», відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу автомобіля, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 42 200, 00 доларів США, що еквівалентно 1 090 870,00 грн на момент пред`явлення позову, неоплаченого залишку за договором купівлі-продажу від 16 червня 2014 року автомобіля TOYOTA Land Cruiser 200, днз. НОМЕР_1 , та судовий збір у розмірі 6 400, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 45 000, 00 доларів США, що еквівалентно 1 192 500, 00 грн неповернутого боргу та судовий збір в розмірі 6 400, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з заявою, у якій просила переглянути рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами. Заявник вважала, що нововиявленими є обставини, встановлені у постанові Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, яким не лише скасовано судове рішення, яке слугувало підставою для ухвалення рішення у справі № 127/18808/18, але й встановлено ті обставини, що спірні майнові права на квартири не є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, та відповідно не підлягають поділу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року в задоволені заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві підстави не можуть бути підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року було залишено без змін постановою Верховного Суду від 09 лютого 2021року і Верховний Суд за результатом розгляду даної справи був обізнаний з результатом розгляду справи № 127/26398/16-ц, адже судове рішення Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року вже було прийняте і набрало законної сили.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її необгрунтованість та допущені порушення норм процесуального права, просиласкасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року було залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду.
Також апеляційний суд зазначив, що наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до іншого тлумачення норм права, ніж здійснене судом та до переоцінки доказів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
10 серпня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Семенчук О. А. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року та винести нову постанову, якою скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року у справі № 127/18808/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2018 року у справі № 127/18808/18, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Будмонтажпроект» про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна, ухвалене на підставі висновків, зроблених у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року у справі № 127/26398/16-ц.
Заявник зазначила, що постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року, було скасовано судове рішення у справі № 127/26398/16-ц, яке слугувало підставою для ухвалення рішення у справі № 127/18808/18, а також встановлено ті обставини, що спірні майнові права на квартири не є об`єктами спільної сумісної власності подружжя та відповідно не підлягають поділу.
Як стверджувала заявник, оскільки у справі № 127/18808/18 майно було визнано спільним майном подружжя саме через наявність розписки та рішення суду, згідно з яким борг було стягнуто саме з подружжя, встановлення судами у справі № 127/26398/16-ц протилежних обставин має ключове значення для вирішення даної справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.
20 вересня 2021 року справа № 127/18808/18 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Таким чином, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що не були предметом розгляду у даній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 22 вересня 2015 року між ОСОБА_5 (дочкою сторін) та ТОВ «Будмонтажпроект» було укладено два інвестиційні договори № 33 та № 34. Згідно з умовами вказаних договорів об'єктами інвестицій були дві однокімнатні квартири в 10-ти поверховому житловому будинку на АДРЕСА_1 (номери АДРЕСА_2 ).
На виконання інвестиційних договорів згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера від 22 та 25 вересня 2015 року № 298, № 307 внесено кошти в сумі 550 550, 00 грн та 446 284, 00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
Судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно встановлено, що під час укладення інвестиційних договорів ОСОБА_5 була неповнолітньою, власних коштів на придбання квартир не могла мати і доказів того, що вона мала власні доходи для придбання квартир, вказаних у договорах, в матеріалах справи немає, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є її батьками, перебували у шлюбі, що свідчить про те, що майнові права за інвестиційними договорами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_9 та зазначення в цих договорах ОСОБА_5 як «Інвестора» має формальний характер.
Указані обставини були встановлені постановами Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у цій справі та не спростовуються висновками, зробленими у постановах Вінницького апеляційного суду від 18червня 2019 року та Верховного Суду від 24березня 2021 у справі № 127/26398/16-ц, оскільки Верховний Суд за результатами розгляду справи № 127/18808/18 був обізнаний з результатом розгляду справи № 127/26398/18, адже судове рішення Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року вже було прийняте і набрало законної сили.
Ураховуючи викладене, аргументи касаційної скарги щодо неврахування судами обставин, встановлених у постановах Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2019 року та Верховного Суду від 24березня 2021 року у справі № 127/26398/16-ц, не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду у порядку його перегляду, а доводи ОСОБА_2 , як правильно зазначив апеляційний суд, зводяться до іншого тлумачення норм права, ніж здійснене судом та до переоцінки доказів, на правильність висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, яке залишене без змін постановами Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та Верховного Суду від 09 лютого 2021 року, не впливають та їх не спростовують.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнятіз неправильним застосуванням судами норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником Семенчук О. А. , залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником Семенчук Оксаною Антонівною , залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
