МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

14.01.2020  № 17

Про затвердження Статуту державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних

{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ
№ 518 від 25.07.2024}

Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу цивільного захисту України та статті 29 Гірничого закону України, з метою вдосконалення організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт органами управління та підрозділами державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Статут державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, що додається.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Скакун В.О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

СТАТУТ
державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних

I. Загальні положення

1. Цей Статут визначає порядок організації управління, особливі вимоги безпеки, послідовність і зміст дій органів управління та підрозділів державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДВАРФ), спрямований на виконання заходів з ліквідації наслідків аварій на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних (далі - об’єкти, що обслуговуються), пошук, рятування і захист людей, уникнення руйнувань і матеріальних збитків, локалізацію зони впливу небезпечних чинників, ліквідацію чинників, що унеможливлюють проведення таких робіт або загрожують життю рятувальників, а також організацію спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ до виконання завдань за призначенням.

До ДВАРФ належать державні воєнізовані гірничорятувальні (аварійно-рятувальні) загони, частини, групи сфери управління ДСНС та її територіальних органів.

{Пункт 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 518 від 25.07.2024}

2. У цьому Статуті терміни вживаються в значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України, Законі України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», Гірничому законі України, Законі України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актах, що регламентують діяльність ДВАРФ.

3. Дія цього Статуту поширюється на підрозділи ДВАРФ.

4. План локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки (план ліквідації аварій) (далі - ПЛА) розроблюється відповідно до законодавства. Підрозділ ДВАРФ повинен мати електронну версію ПЛА кожного об`єкта, що ним обслуговується.

5. До аварій на об’єктах, що обслуговуються підрозділами ДВАРФ, відносяться: пожежі, неконтрольовані вибухи та/або загазування гірничих виробок (далі - виробок), прорив води (пульпи) і затоплення виробок, обвалення гірничих порід, гірничий удар, проникнення у виробки шкідливих та отруйних речовин, ураження електрострумом, аварійна зупинка (зависання) кабіни підйомника (кліті), аварійна зупинка головної вентиляторної установки, відключення електроенергії, яке може спричинити ураження, травмування людей або створює на території суб’єкта господарювання загрозу життю або здоров’ю людей, порушення виробничого процесу чи спричинить наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

У разі виникнення аварій підрозділи ДВАРФ виконують тільки ті роботи, які вимагають застосування засобів захисту органів дихання, спеціального оснащення та надання домедичної допомоги постраждалим від аварій і нещасних випадків.

6. Головними завданнями підрозділів ДВАРФ під час організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - АРІНР) у виробках є:

пошук і рятування людей на уражених об’єктах, надання домедичної допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров’я стані;

ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;

захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій;

забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;

виконання робіт, пов’язаних з технологією підприємств, що обслуговуються, які потребують спеціальної кваліфікації, застосування засобів захисту органів дихання та спеціального гірничорятувального оснащення.

7. Послідовність виконання заходів з рятування людей, дії основних працівників ДВАРФ, членів ДГК, керівників (власників), посадових осіб, робітників, службовців та ІТП об’єкта, які беруть участь в організації та проведенні АРІНР, визначається на початковому етапі - ПЛА, у подальшому - обраною технологією і розробленими на цій основі оперативними планами заходів з ліквідації наслідків аварії (далі - оперативний план) залежно від умов та характеру розвитку аварії.

8. АРІНР проводяться підрозділами ДВАРФ відповідно до вимог статті 79 Кодексу цивільного захисту, статті 30 Гірничого закону України та цього Статуту.

У тому випадку, якщо цим Статутом не обумовлено правил безпечного проведення робіт, вони проводяться згідно з вимогами відповідних Правил безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2016 року № 1592 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2017 року за № 129/29997, Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 березня 2010 року № 61, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2010 року за № 356/17651 (далі - ПБ).

9. З метою забезпечення екстреного виїзду підрозділів ДВАРФ для організації АРІНР з ліквідації наслідків аварії на об’єкт, що обслуговується, та швидкого зосередження на ньому сил і засобів:

підрозділ ДВАРФ повинен мати зв’язок з відповідним об’єктом, що ним обслуговується, а орган управління ДВАРФ - зі своїми підрозділами;

підрозділ ДВАРФ повинен виїзджати на об’єкт, що ним обслуговується, у достатній кількості забезпеченим автотранспортом, оснащенням і матеріалами для ліквідації наслідків аварії на цьому об`єкті. Вид та кількість автотранспорту, тип оснащення та матеріалів визначаються ДСНС.

10. З метою доставки підрозділів ДВАРФ для ліквідації аварії у віддалені райони може використовуватись авіаційний, залізничний та інші види транспорту, відповідно до законодавства.

11. Залучення основних працівників, автотранспорту та оснащення ДВАРФ для виконання робіт не за призначенням заборонено.

II. Організаційні заходи на початковому етапі ліквідації наслідків аварії

1. Заходи щодо ліквідації наслідків аварії вживаються негайно після виявлення ознак аварії. Затримка у виконанні заходів, передбачених ПЛА, не допускається.

2. Черговий біля засобів зв’язку підрозділу ДВАРФ, отримавши повідомлення про виникнення аварії на об’єкті, що обслуговується, негайно вмикає сигнал «Тривога» та заповнює путівку на виїзд підрозділу ДВАРФ для ліквідації наслідків аварії (додаток 1) у двох примірниках. Основні працівники підрозділу ДВАРФ негайно збираються і виїжджають за сигналом «Тривога» та прямують до об’єкту, на якому сталась аварія (далі - аварійний об’єкт), маючи при собі путівку на виїзд, ПЛА цього об’єкта та необхідну для роботи командного пункту з управління підрозділами державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій під час організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - КП) оперативну документацію відповідно до видів оперативної документації, ведення якої здійснюється на командному пункті з управління підрозділами державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій під час організації та проведення аварійно­рятувальних та інших невідкладних робіт (додаток 2).

3. Під час руху до аварійного об’єкта працівники ДВАРФ готують мінімальне оснащення відділення, переодягаються в спецодяг тощо. Місце переодягання в спецодяг та включення в респіратори визначається командиром ДВАРФ.

У разі вимушених зупинок керівник підрозділу ДВАРФ, який виїхав на аварійний об’єкт, повинен негайно повідомити про це підрозділ ДВАРФ, що розташований найближче до аварійного об’єкта, та вжити вичерпних заходів для продовження руху.

4. Прибувши на аварійний об’єкт, керівники підрозділів, залучених до ліквідації наслідків аварії, прибувають до КП для отримання завдання, а основні працівники готуються до виконання завдань за призначенням безпосередньо на аварійному об’єкті.

Старша посадова особа ДВАРФ (посадова особа, яка очолює підрозділи ДФАРФ при проведенні АРІНР), отримавши письмове завдання від керівника робіт з ліквідації наслідків аварії (представника об’єкта), стисло роз’яснює керівникам підрозділів ДВАРФ, які прибули на аварійний об’єкт, обстановку та зміст завдання, визначає додаткове оснащення, яке необхідно взяти із собою.

5. Підрозділи ДВАРФ, які прибули першими на аварійний об’єкт, направляються відповідно до ПЛА для рятування людей та ліквідації наслідків аварії в такій послідовності:

у разі виникнення пожежі у виробках, у яких передбачено загальношахтне або місцеве реверсування вентиляційного струменя повітря, після проведення реверсування перше відділення направляють на ліквідацію пожежі з боку свіжого струменя повітря, а друге відділення по вихідному струменю повітря назустріч людям, які виходять із найбільш уражених продуктами горіння ділянок і виробок;

у разі виникнення пожежі у виробках, у яких не передбачено зміну режиму провітрювання перше відділення направляють найкоротшим шляхом у виробки з вихідним струменем повітря назустріч людям, які виходять з найбільш уражених продуктами горіння ділянок і виробок, для надання їм допомоги і евакуації до найближчого свіжого струменя повітря, друге відділення направляють на ліквідацію пожежі з боку свіжого струменя повітря;

у разі виникнення пожежі в копрах баштового типу перше відділення направляється в приміщення копра для евакуації людей, друге відділення - для гасіння пожежі;

у разі виникнення пожежі в тупикових виробках перше відділення направляють в аварійну виробку для ліквідації пожежі, друге відділення - для евакуації людей із зони ураження на свіжий струмінь повітря і надання їм допомоги;

у разі виникнення пожежі у стволах, по яких подається свіже повітря в рудник, шахту, і їх надшахтних будівлях перше відділення, яке прибуло, направляють для включення водяної завіси в гирлі ствола, перекриття стволів та

гасіння пожежі з надшахтної будівлі або з горизонту, що знаходиться вище осередку пожежі, друге відділення у рудник, шахту для евакуації людей з навколоствольних виробок цих стволів та подальшого гасіння осередків пожежі, що виникли в навколоствольному дворі;

у разі виникнення пожежі у вертикальних стволах і шурфах з вихідним струменем повітря та їх надшахтних будівлях перше відділення направляють на гасіння пожежі, друге відділення у навколоствольний двір для запобігання поширенню пожежі у виробки;

у разі виникнення пожежі в похилих стволах, вентиляційних збійках, що мають вихід на поверхню, і навколоствольних дворах з вихідним струменем повітря перше відділення направляють у рудник, шахту для порятунку людей, друге відділення - для гасіння пожежі;

у разі виникнення пожежі в підземному складі вибухових матеріалів (речовин) перше відділення направляють до складу вибухових матеріалів (речовин) для евакуації людей і виносу з нього вибухових матеріалів (речовин), друге відділення - до складу вибухових матеріалів (речовин) для ліквідації пожежі;

у разі виникнення пожежі в підземному електровозному гаражі і зарядній камері перше відділення направляють у електровозний гараж для евакуації людей і виносу електровозних акумуляторних батарей на свіжий струмінь повітря, інші відділення - для обстеження виробок та ліквідації наслідків аварії;

у разі виникнення вибухів у виробках перше відділення направляють найкоротшим шляхом назустріч людям, які виходять із найбільш уражених продуктами вибуху виробок, для евакуації їх до найближчого свіжого струменя повітря і надання допомоги, а друге відділення - для ліквідації можливих осередків горіння та відновлення провітрювання аварійної виробки, інші відділення направляють для евакуації людей до найближчого свіжого струменя повітря і надання їм допомоги та ліквідації наслідків аварії;

у разі раптових викидів гірничої маси та газу у виробках, які провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, перше відділення направляють найкоротшим шляхом для надання допомоги постраждалим у виробках з вихідним, з аварійної ділянки, струменем повітря, друге відділення - у виробки зі струменем повітря, що надходить. У тупиковій виробці перше відділення направляють в аварійну виробку для евакуації людей до найближчого свіжого струменя повітря і надання їм допомоги, а друге евакуюють людей з інших ділянок, уражених продуктами раптового викиду гірничої маси та газу. Інші відділення направляють для евакуації людей з уражених ділянок, прибирання викинутої гірничої маси і відновлення нормального режиму провітрювання аварійної ділянці;

у разі виникнення пожеж, неконтрольованих вибухів і раптових викидів гірничої маси та газу, коли кут падіння виробки 30° та більше і вільний отвір для проходу відділення ДВАРФ у респіраторах завдовжки менше ніж 0,7 м, а завширшки менше ніж 0,6 м, відділення, яке виконує обстеження з боку вихідного струменя повітря, направляють тільки до гирла виробки. Обстеження виробки в таких умовах, за необхідності, може бути виконано після перевірки кріплення сполучення її з іншими виробками, наявності достовірної інформації про місце аварії, по команді з КП, після оцінки можливості проведення АРІНР в ізолюючому респіраторі згідно з обстановкою, що склалася;

у разі обвалення виробок та гірничих ударах перше відділення, як правило, направляють до місця аварії з боку струменя повітря, що надходить, для надання допомоги людям, які знаходяться в зоні ураження, і відновлення провітрювання, друге відділення - з боку вихідного струменя повітря для надання допомоги людям у зоні ураження і визначення зони обвалення. Інші відділення направляють на аварійну ділянку залежно від конкретної обстановки;

при проривах води (пульпи) і затопленні виробок перше відділення направляють, як правило, проти течії води по нижньому горизонту аварійної ділянці для надання допомоги і евакуації людей до навколоствольного двору, друге відділення - у виробки верхнього горизонту для надання допомоги і евакуації людей до навколоствольного двору.

6. Керівники підрозділів (взводів, відділень ДВАРФ), отримавши завдання, стисло роз’яснюють працівникам відділень (гірничорятувальникам) обстановку та зміст завдання і негайно приступають до його виконання, а старша посадова особа підрозділу ДВАРФ для безпосередньої організації і координації АРІНР з ліквідації наслідків аварії (далі - управління аварійно-рятувальними роботами) на КП.

7. КП - це спеціально обладнані і оснащені технічними засобами автоматизовані робочі місця, розташовані на наземній базі, звідки керівник робіт з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - керівник робіт) здійснює управління підрозділами ДВАРФ, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - АРІНР) під час ліквідації наслідків аварії.

КП розгортається під час проведення АРІНР на руднику, шахті, підприємстві, на якому сталася аварія (далі - аварійний об`єкт) і згортається після повного закінчення цих робіт.

КП розгортається в окремому приміщенні об’єкта, на якому сталася аварія, та забезпечується необхідною кількістю комп’ютерної та офісної техніки, безперебійним зв’язком для надійного управління підрозділами (силами), залученими до проведення АРІНР та забезпечення ведення оперативної документації.

8. Під час ліквідації наслідків аварії посадові особи на КП:

визначають зону ураження аварією, кількість та місце знаходження в цій зоні людей, організовують їх пошук, рятування та надання домедичної допомоги;

організовують розвідку та моніторинг інформації про розвиток аварії, визначають головний напрямок дій по скороченню зони ураження, ліквідації наслідків аварії з урахуванням обстановки, яка склалася на об’єкті;

розробляють оперативний план заходів з ліквідації наслідків аварії (далі - оперативний план), зосереджують на об’єкті, на якому сталася аварія, необхідні сили та технічні засоби та своєчасно вводять їх у дію;

здійснюють постійний контроль проведення АРІНР, утворюють резерв сил і технічних засобів для швидкого введення їх у дію в разі ускладнення обстановки на аварійній ділянці;

утворюють групи фахівців для розробки і ведення оперативної документації, розробки рекомендацій з найбільш ефективних та безпечних способів ліквідації наслідків аварії;

організовують безперебійне функціонування спеціальних і допоміжних служб при ліквідації наслідків аварії;

ведуть оперативну документацію, ведення якої здійснюється на командному пункті з управління підрозділами державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій під час організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - оперативна документація).

9. Для безперервного виконання завдань з ліквідації наслідків аварії на аварійному об`єкті утворюється оперативна група, група зв’язку, група побутового забезпечення, розгортаються наземна і підземна бази, аварійна газоаналітична лабораторія, майстерні з ремонту гірничорятувальної апаратури тощо.

Наземна база розгортається під час ліквідації наслідків аварії затяжного характеру в місцях, де ускладнена доставка технічного оснащення та матеріалів. Наземна база розміщується в придатному для цього приміщенні аварійного об`єкта.

Кількість гірничорятувального обладнання, матеріалів, запасних частин на наземній базі визначається керівником робіт залежно від характеру аварії.

10. Керівником робіт призначається старша посадова особа ДВАРФ яка очолює підрозділи ДФАРФ та організовує заходи з:

проведення АРІНР;

доставки на наземну базу матеріалів та видачі їх підрозділам ДВАРФ, які беруть участь у проведенні АРІНР;

ведення обліку та своєчасне інформування керівника робіт про наявність запасу матеріалів та вжитих заходах щодо їх поповнення;

забезпечення справності обладнання та апаратури.

На наземній базі цілодобово чергує водій допоміжного автомобіля ДВАРФ або аварійного об`єкта.

11. Підземна база розгортається за розпорядженням керівника робіт для розміщення сил і засобів ДВАРФ, необхідних для проведення АРІНР та організації зв’язку підрозділів ДВАРФ з КП.

Начальник підземної бази призначається керівником робіт та забезпечує безперервний зв’язок підрозділів ДВАРФ з КП, облік надходження, витрат та наявності технічного оснащення і матеріалів, здійснює укомплектування підземної бази обладнанням та матеріалами, необхідними для проведення АРІНР, забезпечує місця для відпочинку працівників ДВАРФ, які беруть участь у проведенні АРІНР.

Підземна база розгортається у виробці зі свіжим струменем повітря, яка знаходиться найближче до загазованої зони, в якій обов’язково проводиться періодичний контроль складу повітря.

У разі виникнення будь-якої загрози для осіб, які знаходяться на підземній базі, її розгортають у безпечному місці та повідомляють про це керівника робіт і підрозділ ДВАРФ, що бере участь у проведенні АРІНР. При відновленні провітрювання і кріплення гірничої виробки (далі - виробка) підземна база з дозволу керівника робіт розгортається в безпосередній близькості від місця проведення АРІНР.

Перелік та кількість матеріалів і обладнання, які знаходяться на підземній базі, визначаються керівником робіт під час розробки оперативних планів. Начальник підземної бази забезпечує облік надходження, витрат та наявності технічного обладнання і матеріалів на підземній базі.

На підземній базі знаходяться запасні балони з киснем і регенеративні патрони до робочих респіраторів відповідно до кількості працівників ДВАРФ, які беруть участь у проведенні АРІНР, знаходяться в резерві, а також запасні контейнери з охолоджувальними елементами, апарат штучної вентиляції легенів, сумка медичного працівника з медикаментами, ноші та ковдри.

12. Під час ліквідації аварії затяжного характеру, а також під час проведення АРІНР, пов’язаних з рятуванням людей, начальником підземної бази забезпечується чергування на ній медичних працівників ДВАРФ та/або медичних працівників аварійного об`єкта з необхідним обладнанням.

Харчування та матеріально-побутове забезпечення працівників ДВАРФ, залучених до ліквідації наслідків аварії, на час проведення АРІНР здійснюється відповідно до законодавства.

13. По завершенню АРІНР за розпорядженням керівника робіт здійснюється згортання підземної бази та забезпечується обов’язкове повернення технічного оснащення в ті підрозділи, з яких воно надійшло на підземну базу.

14. При проведенні АРІНР використовується світлова та звукова сигналізація, дротовий, бездротовий та високочастотний зв’язок тощо. Для забезпечення безперервного зв’язку організовується постійне чергування біля засобів зв’язку та вживаються заходи щодо підтримання його стійкості. Безпосередня організація зв’язку, чергування біля засобів зв`язку (скасування чергування), перенесення засобів зв’язку здійснюється працівниками ДВАРФ та відповідними працівниками аварійного об’єкта під управлінням керівника робіт.

15. Для оперативного отримання результатів аналізів, відібраних на аварійній ділянці проб повітря, розгортається аварійна газоаналітична лабораторія (далі - АГАЛ) у спеціально відведеному приміщенні аварійного об`єкта або безпосередньо у виробці. АГАЛ розгортається та згортається за письмовим розпорядженням керівника робіт в оперативному журналі. Начальник АГАЛ призначається керівником робіт для організації:

цілодобової безперервної роботи АГАЛ;

своєчасної обробки та передачі керівнику робіт результатів аналізів проб повітря;

забезпечення працівників АГАЛ необхідними для виконання аналізів матеріалами, апаратурою та запасними частинами.

16. Депресійні зйомки здійснюються з метою аналізу стійкості прийнятого режиму провітрювання аварійної ділянці, визначення витоку повітря через ізольовані ділянки, розробки заходів з попередження перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії. Проведення депресійних зйомок на аварійному об`єкті здійснюється в об`ємах та в терміни, передбачені оперативним планом.

Результати депресійних зйомок використовують для:

оперативного провітрювання аварійного об`єкта;

контролю за станом виробок;

виявлення факторів, які ускладнюють провітрювання;

виявлення резервів при провітрюванні виробок;

розрахунку аварійних вентиляційних режимів та аналізу стійкості вентиляційних струменів.

За результатами депресійних зйомок та відповідними рекомендаціями вносяться зміни щодо провітрювання аварійної ділянці, якими користуються при складанні оперативного плану.

17. Для розробки рекомендацій з найбільш ефективних та безпечних способів ліквідації наслідків аварії і ведення оперативної документації утворюється група з найбільш досвідчених працівників ДВАРФ (далі - оперативна група).

Оперативна група:

здійснює аналіз обстановки на аварійній ділянці;

оцінює можливий розвиток аварії, її наслідки;

розробляє пропозиції щодо вибору головного напрямку АРІНР, технології і тактики ліквідації наслідків аварії;

веде оперативну документацію на КП;

забезпечує, за вказівкою керівника робіт створення необхідного резерву сил і технічних засобів для проведення АРІНР відповідно до оперативного плану;

проводить аналіз інформації про зміни обстановки на аварійній ділянці (зона ураження, дії з рятування людей, можливі ускладнення) та ефективності виконання заходів визначених ПЛА;

веде облік кількості працівників у складі підрозділів ДВАРФ, які беруть участь в АРІНР у загазованому аерогазовому середовищі та в зоні підвищеної температури;

веде облік обладнання та оснащення, що застосовується під час проведення АРІНР;

виконує розрахунки (водозабезпечення на аварійній ділянці, аварійного вентиляційного режиму та його можливих змін, параметрів розвитку і гасіння пожежі, кількості матеріалів для безпосереднього гасіння пожежі, її локалізації та ліквідації). До складу оперативної групи включаються працівники оперативного, технічного та профілактичного напрямків, взводу депресійних зйомок, газоаналітичної лабораторії та інші спеціалісти ДВАРФ.

18. Кількість підрозділів ДВАРФ, види, кількість спеціального оснащення та час їх зосередження на об’єкті, на якому сталась аварія, у початковий момент визначаються відповідно до плану виїздів підрозділів ДВАРФ для ліквідації наслідків аварій на об’єктах і територіях, що обслуговуються, на відповідний рік (далі - план виїздів). Зразок плану виїздів підрозділів ДВАРФ для ліквідації наслідків аварій на об’єктах і територіях, що обслуговуються, на відповідний рік відображено у додатку 3.

Порядок чергування основних працівників біля засобів зв’язку підрозділу ДВАРФ, який виїхав на аварійний об’єкт визначається його керівником.

19. Для працівників підрозділів ДВАРФ, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії, вводиться добовий графік залучення підрозділів ДВАРФ до ліквідації наслідків аварії на об’єкті, що обслуговується (далі - добовий графік) (додаток 4). Під час ліквідації наслідків складних і затяжних аварій керівник підрозділу ДВАРФ, на обслуговуванні якого знаходиться аварійний об’єкт, забезпечує проведення заходів із зосередження сил та засобів, запровадження добового графіка.

Основні працівники, вільні від несення служби, отримавши повідомлення про аварію, зобов’язані прибути до підрозділу, ознайомитися з порядком несення служби та бути готовими до виконання завдань за призначенням.

III. Управління АРІНР

1. Управління АРІНР включає:

управління підрозділами ДВАРФ під час проведення АРІНР на аварійному об’єкті;

постановку завдань основним працівникам ДВАРФ та представникам підприємства, передбачених ПЛА, оперативними планами, іншими документами, та забезпечення їхнього виконання;

забезпечення стійкого зв’язку з підрозділами ДВАРФ, які залучені до проведення АРІНР;

створення групи спеціалістів ДВАРФ та інших організацій для ведення оперативної документації, виконання розрахунків і розробки рекомендацій з найбільш ефективних і безпечних способів ліквідації наслідків аварії;

аналіз результатів: проведення АРІНР, прийняття рішень та їх своєчасної реалізації, розробки та своєчасного коригування дій виконавців;

виконання необхідних розрахунків відповідно до цього Статуту;

ведення документації, передбаченої цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами та організаційно-розпорядчими документами з питань проведення АРІНР.

2. Керівник робіт призначається для безпосереднього управління АРІНР під час ліквідації наслідків аварії на об’єкті, що обслуговується ДВАРФ.

До прибуття керівника робіт його функції виконує гірничий диспетчер (черговий по об’єкту, що обслуговується), диспетчер (черговий, оператор) об’єкта, що обслуговуються підрозділами ДВАРФ.

Командир ДВАРФ, заступник (помічник) командира ДВАРФ, отримавши повідомлення про аварію, негайно прибуває на аварійний об`єкт і очолює управління підрозділами ДВАРФ під час проведення АРІНР.

Керівнику робіт забороняється відволікатися від виконання своїх прямих обов’язків щодо управління підпорядкованими підрозділами при проведенні АРІНР, зокрема здійснювати інформування про аварійну обстановку і хід ведення робіт з ліквідації наслідків аварії. Інформування про обстановку, що склалася, обов’язки покладаються на відповідних посадових осіб, призначених зі складу керівництва ДВАРФ.

До виконання обов’язків керівника робіт на об’єктах, що обслуговуються, призначають осіб, які мають відповідну підготовку, з питань організації протиаварійного захисту гірничих підприємств, охорони праці, забезпечення безпеки та здоров’я людей в особливо небезпечних умовах, проектування, будівництва (реконструкції) експлуатації, ліквідації (консервації) гірничих підприємств.

Права та обов’язки керівника робіт визначаються Кодексом цивільного захисту України, Гірничим законом України, а функції - ПБ, ПЛА, цим Статутом.

Якщо при ліквідації наслідків аварії з’ясувалося, що вона за характером та/або наслідками (класифікаційною ознакою) набуває ознак надзвичайної ситуації, ліквідація наслідків такої надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до статей 71-79 Кодексу цивільного захисту України.

3. У разі виникнення аварії керівник робіт негайно приступає до виконання заходів, визначених ПЛА, та контролює їх виконання. Одночасно він уточнює кількість людей, які знаходяться в зоні аварії та в зоні можливого ураження, їх місцезнаходження, результати виконання заходів з рятування людей, попередження розвитку аварії, здійснення передбаченого ПЛА вентиляційного режиму.

4. Керівник робіт при організації та проведенні АРІНР забезпечує:

виконання заходів, визначених ПЛА;

визначення зони ураження, спричинену небезпечними чинниками аварії, прогноз її розвитку і можливі наслідки, загрозу для життя та/або здоров’я людей та завдання матеріальних збитків;

вибір основного напрямку та технології проведення АРІНР, обмеження зони ураження з урахуванням конкретних умов, що склалися на об’єкті (режим провітрювання, можливі його зміни, газові і теплові умови, наявність сил та технічних засобів тощо);

зосередження на аварійному об’єкті необхідних сил, технічних засобів і матеріалів, своєчасне та обґрунтоване введення їх у дію;

забезпечення безпеки проведення АРІНР, своєчасне усунення ускладнень, що виникають;

створення резерву сил і технічних засобів для своєчасного введення їх у дію у разі ускладнення обстановки на аварійній ділянці, забезпечення умов для їх розміщення на тривалий термін;

організацію та забезпечення безперебійного зв’язку з підрозділами на місцях проведення АРІНР для уточнення обстановки й оперативного управління;

забезпечення якісного та своєчасного виконання поставлених завдань і контроль їх виконання.

5. Працівникам об’єкта та організацій, які залучаються до проведення АРІНР, оперативні завдання видає керівник робіт, які оформлюються у вигляді розпоряджень та записуються в оперативний журнал з ліквідації наслідків аварії (далі - оперативний журнал) (додаток 5).

6. КП забезпечується зв’язком для оперативного управління підрозділами, які беруть участь у проведенні АРІНР.

7. Прибувши на об’єкт, на якому сталася аварія, командир ДВАРФ (його заступник, помічник) зобов’язаний узяти на себе управління АРІНР, зробивши відповідний запис в оперативному журналі.

8. Якщо в ліквідації наслідків аварії беруть участь два та/або більше підрозділів ДВАРФ, управління АРІНР здійснює старша посадова особа підрозділу ДВАРФ, який обслуговує аварійний об’єкт.

10. Під час постановки завдань підрозділам ДВАРФ керівник робіт повідомляє про:

вид та місце аварії, час її виникнення, можливу зону ураження, кількість людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження, та ймовірні місця їх знаходження, стан провітрювання об’єкта та аварійної ділянки;

заходи, здійснені згідно з ПЛА із рятування людей, мінімізації зони ураження та попередження розвитку аварії до прибуття додаткових підрозділів ДВАРФ;

маршрут руху підрозділів ДВАРФ, стан виробок, приміщень, споруд, комунікацій тощо на шляху руху, місце включення в респіратори;

тиск кисню в респіраторах, при якому необхідно повертатись із зони ураження, або метод його розрахунку;

необхідне додаткове оснащення;

оперативне завдання підрозділу ДВАРФ, завдання, видані іншим підрозділам ДВАРФ та членам ДГК (працівникам аварійного об’єкта), які працюють у зоні аварії;

спосіб та порядок забезпечення зв’язку з посадовими особами на КП, місця розміщення засобів пожежогасіння, зв’язку, підземної бази;

можливі ускладнення під час виконання завдання та заходи, що повинні бути здійснені кожним підрозділом ДВАРФ щодо їх попередження.

Керівник підрозділу ДВАРФ, за виключенням того підрозділу, який прибув на об’єкт першим, отримує завдання з обов’язковим підписом в оперативному журналі.

11. Якщо заходи, передбачені ПЛА, не забезпечують позитивних результатів, або отримано уточнені дані про обстановку на аварійній ділянці, не передбачені ПЛА, керівник робіт з ліквідації наслідків аварії зобов’язаний забезпечити розроблення оперативного плану заходів із ліквідації наслідків аварії (далі - оперативний план) (додаток 6).

В оперативному плані відображається обстановка, яка склалася на

аварійній ділянці на момент розробки плану, подальші заходи щодо реалізації обраної технології ліквідації аварії та її наслідків, забезпечення безпечних умов для виконавців, строки виконання заходів та відповідальні за виконання посадові особи ДВАРФ та аварійного об’єкта. Оперативний план підписується керівником робіт з ліквідації наслідків аварії і керівником робіт.

У разі необхідності прийняття термінового рішення, не передбаченого ПЛА або оперативним планом, керівник робіт записує своє рішення в оперативний журнал та забезпечує його виконання.

Додатково в оперативному плані відображаються заходи щодо матеріально-технічного забезпечення АРІНР, необхідні паспорти проведення робіт, ескізи тощо.

У разі зміни тактики ліквідації аварії та/або обстановки на аварійній ділянці розробляється черговий оперативний план.

12. Керівник робіт під час організації проведення АРІНР ураховує рекомендації посадових осіб аварійного об’єкта, представників установ і організацій, спеціалізованих інститутів, експертних комісій та окремих спеціалістів.

13. КП діє в цілодобовому режимі з моменту розгортання до повного закінчення проведення АРІНР.

Керівник робіт постійно знаходиться на КП і має право залишати його в разі спуску в рудник, шахту, відвідування іншого об’єкта, де сталась аварія, для уточнення обстановки на місці проведення АРІНР або для відпочинку, призначивши замість за себе старшу посадову особу ДВАРВ, яка прибула на аварійний об`єкт. Про це робиться запис в оперативному журналі.

14. На посадову особу, яка тимчасово прийняла на себе управління підрозділами ДВАРФ під час проведення АРІНР, розповсюджуються права та обов’язки керівника робіт.

Під час вибуття керівника робіт до аварійної ділянці (для відпочинку) він безпосередньо доводить прийняті ним рішення та розпорядження до відома особи, яка виконуватиме його обов’язки на КП, та робить про це запис в оперативному журналі.

15. Управління АРІНР безпосередньо на аварійному об’єкті здійснює посадова особа ДВАРФ за посадою не нижче командира відділення.

16. Для управління підрозділами ДВАРФ під час проведення АРІНР забезпечується стійкий зв’язок між:

керівником робіт та підрозділами, що виконують завдання з проведення АРІНР безпосередньо на аварійному об’єкті, підземною та надземною базою, іншими спеціальними службами;

відділеннями, що працюють у загазованому середовищі та підземними і надземними базами (відділеннями, виставленими в резерв);

працівниками відділення, що працюють у загазованому середовищі під час спуску-підйому транспортними засобами.

Зв’язок між працівниками відділення в загазованому середовищі здійснюється за такими кодами:

Під час спуску і підйому транспортом аварійного об’єкта застосовуються такі сигнали:

Керівником робіт забезпечується стале функціонування системи зв’язку на аварійному об’єкті, а безпосередньо на місці проведення АРІНР - старшою посадовою особою ДВАРФ у зміні.

IV. Дії членів добровільних гірничорятувальних команд під час ліквідації наслідків аварії

1. Члени ДГК, отримавши повідомлення про аварію, переходять у розпорядження керівника робіт та діють за його вказівками.

2. Члени ДГК, які знаходяться під час виникнення аварії в зоні аварії, повинні включитися в респіратори або саморятівники, організувати включення в саморятівники людей, які знаходяться в зоні аварії та в зоні можливого ураження, і їх евакуацію на струмінь свіжого повітря, надавши постраждалим домедичну допомогу, доповісти керівнику робіт про обстановку та виконані заходи і діяти за його розпорядженням.

3. Члени ДГК, які знаходяться під час виникнення аварії на об’єкті, але поза зоною аварії, зобов’язані повідомити диспетчера про виникнення аварії та обстановку, негайно приступити до ліквідації її наслідків усіма наявними на об’єкті засобами, залучивши для допомоги інших працівників об’єкта.

4. Члени ДГК, які знаходяться під час виникнення аварії поза об’єктом, на якому сталась аварія, прибувають до КП і направляються на аварійну ділянку для проведення АРІНР згідно із завданням керівника робіт.

5. Після прибуття на аварійну ділянку підрозділів ДВАРФ члени ДГК інформують старшу посадову особу ДВАРФ про обстановку, яка склалася, і переходять у його розпорядження.

6. У подальшому члени ДГК супроводжують відділення ДВАРФ на аварійну ділянку та беруть участь (у складі відділень) у заходах із доставки загазованими виробками протиаварійних матеріалів, управління механізмами, монтажу і демонтажу обладнання тощо. При цьому кількісний склад членів ДГК на одне відділення ДВАРФ не повинен перевищувати двох осіб.

V. Оперативні дії підрозділів ДВАРФ

1. Дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на рятування людей, ліквідацію наслідків аварії згідно з ПЛА та оперативним планом.

2. При проведенні АРІНР безпосередньо на аварійній ділянці в разі необхідності негайного вжиття превентивних заходів для рятування людей, проведення АРІНР тощо, командир відділення ДВАРФ може прийняти рішення не передбачене завданням, виданим керівником робіт. Про своє рішення він доповідає керівнику робіт та робить відповідний запис в оперативний журнал.

3. Під час проведення АРІНР уживаються заходи щодо забезпечення безпечних умов для працівників:

посилення кріплення виробок;

припинення робіт при вибухонебезпечному складі аерогазового середовища, зниженні температури повітря;

постійний контроль за складом і температурою повітря тощо.

4. Під час проведення АРІНР (незалежно від складу аерогазового середовища спуск працівників ДВАРФ у рудник, шахту, прохід на аварійний об’єкт без респіраторів заборонено.

5. Під час проведення АРІНР у виробках, комунікаціях, приміщеннях із свіжим повітрям, знімати респіратори дозволяється лише з дозволу старшої посадової особи ДВАРФ, при цьому респіратори повинні знаходитися на місці виконання робіт.

6. Допускається з дозволу керівника робіт застосування апаратів на стисненому повітрі під час проведення АРІНР або робіт, пов’язаних із технологією об’єктів, що обслуговуються. Зразок розрахунку для своєчасного повернення гірничорятувальників з непридатної для дихання атмосфери при застосуванні апаратів на стисненому повітрі наведено в додатку 7 до цього Статуту.

7. На аварійну ділянку допускаються особи з дозволу керівника робіт. Для цього у виробках, комунікаціях, приміщеннях, що межують з аварійною ділянкою, виставляються пости безпеки з числа працівників ДВАРФ та членів ДГК, працівників аварійного об’єкта.

8. Для ефективного проведення АРІНР необхідно використовувати наявні на підприємстві машини, механізми і обладнання (електровози, бурові станки, лебідки, насоси, конвеєри, вентилятори тощо) та залучати фахівців з їх обслуговування.

9. Керівник робіт із ліквідації наслідків аварії (призначений зі складу керівників аварійного об’єкта), у разі необхідності залучає членів ДГК, працівників аварійного об’єкта для проведення АРІНР у незагазованому середовищі та на поверхні, забезпечує своєчасне постачання необхідного обладнання і матеріалів.

10. Доставка обладнання і матеріалів до місця проведення АРІНР здійснюється:

у зоні аварії та зоні можливого ураження - силами підрозділів ДВАРФ та членами ДГК;

поза зоною можливого ураження, за вказівкою керівника робіт їз ліквідації аварії - членами ДГК тощо.

11. Повернення підрозділів ДВАРФ до місць постійної дислокації після завершення АРІНР здійснюється з письмового дозволу керівника робіт.

VI. Оперативні дії підрозділів ДВАРФ

1. Для проведення АРІНР у непридатному для дихання середовищі відділення ДВАРФ складається з 5 осіб, ураховуючи його командира.

2. При проведенні АРІНР на аварійному об’єкті, на якому відсутні загрози самозаймання корисних копалин, вибухів газу і пилу допускається, з дозволу керівника робіт проведення АРІНР відділенням ДВАРФ у складі 4 працівників.

3. Якщо місце проведення АРІНР знаходиться поблизу струменя свіжого повітря, а проведення АРІНР відділенням ДВАРФ у повному складі недоцільне та/або неможливе, дозволяється направляти в загазоване середовище групи працівників ДВАРФ у складі 2-3 осіб з інтервалом виходу груп 2-3 хвилини, у разі сильного задимлення відстань між групами складає не більше 10 метрів.

При цьому решта працівників відділення ДВАРФ повинна мати постійний зв’язок та перебувати в постійній готовності до надання допомоги групі працівників ДВАРФ, які знаходяться в загазованому середовищі.

4. Кожному працівникові відділення ДВАРФ (для взаємодії) присвоюється порядковий номер (1, 2, 3, 4) і визначаються обов’язки. Порядковий номер наноситься фарбою з лівого боку каски розміром 40 мм по висоті і не менше 4 мм завтовшки. Таким же розміром на касці командира відділення ДВАРФ наносяться літери КВ.

5. Працівники відділення ДВАРФ пересуваються виробками у такому порядку:

під час руху вперед визначеним маршрутом ведучим є командир, який очолює відділення;

при поверненні відділення з місця проведення АРІНР командир йде останнім;

аналогічно здійснюється посадка та/або висадка з шахтних транспортних засобів.

6. Під час прямування маршрутом зі складною мережею виробок, комунікацій, приміщень у задимленому середовищі працівники відділення ДВАРФ лишають в місцях їх розгалуження умовні знаки, які вказують напрямок їхнього руху (відмітки крейдою, захрещення виробок тощо).

Працівники відділення ДВАРФ повинні використати всі можливі засоби для якнайшвидшого прибуття до місця проведення АРІНР (електровози, підземний і поверхневий транспорт, механічні підйоми тощо).

7. Під час прямування до місця проведення АРІНР виробкою, комунікаціями, приміщеннями зі струменем свіжого повітря командир відділення ДВАРФ зобов’язаний, використовуючи шахтні телефони та інші засоби зв’язку, періодично повідомляти на КП про своє місцезнаходження та обстановку за маршрутом руху (кількість і самопочуття працівників аварійного об’єкта, наявність води в протипожежному трубопроводі, стан виробок і вентиляційних пристроїв, можливості використання транспортних засобів для доставки обладнання та матеріалів тощо). Під час пересування загазованими і задимленими виробками необхідні відомості передаються лініями зв’язку на підземну базу або на КП (резервному відділенню ДВАРФ).

8. Місце включення гірничорятувальників відділення ДВАРФ у респіратори визначається керівником робіт або командиром відділення ДВАРФ на підставі показань приладів контролю складу аерогазового середовища. Перед уключенням у респіратори проводиться їхня обов’язкова перевірка.

9. Відділенню ДВАРФ, яке розпочало рух у загазованому середовищі, призначається резервне відділення, яке розміщується на струмені свіжого повітря поблизу від загазованих виробок, комунікацій, приміщень або на підземній базі.

Призначене в резерв відділення (далі - резервне відділення) забезпечує:

зв’язок з керівником робіт та відділенням ДВАРФ, яке бере участь у проведенні АРІНР;

контроль температури і складу аерогазового середовища, що виходить з аварійної виробки (ділянки);

контроль тривалості знаходження в загазованому середовищі відділення ДВАРФ за умов роботи в зоні підвищеної температури або витрати кисню (технічного обмеження життєзабезпечення);

контроль складу аерогазового середовища в місці свого розміщення;

постійну готовність до надання допомоги відділенню ДВАРФ, яке залучено до проведення АРІНР;

негайне (за дозволом керівника робіт) висування для надання допомоги відділенню ДВАРФ, яке брало участь у проведенні АРІНР та вчасно не повернулося із загазованого середовища (зони підвищеної температури).

10. У разі недостатньої кількості відділень ДВАРФ для проведення АРІНР резервне відділення не виставляється, а на місці включення в респіратори встановлюється ввімкнена акумуляторна лампа з червоним світлом або світловідбивний жетон та апарат зв’язку, на видному місці записуються час виконання замірів, температура аерогазового середовища, концентрація небезпечних газів, напрямок руху, найменування відділення ДВАРФ та прізвище його командира.

До роботи в непридатному для дихання аерогазовому середовищі забороняється залучати відділення ДВАРФ, укомплектовані працівниками різних взводів.

11. Відділення, що направляються в загазовані виробки, комунікації, приміщення зобов’язані резервувати в балонах респіраторів на не передбачені випадки 5 МПа (50 атм.) кисню, а при застосуванні респіраторів з хімічно зв’язаним киснем - 25 % їх захисної здатності.

12. У разі направлення відділення ДВАРФ у загазовані виробки, комунікації, приміщення для рятування людей, то запас кисню на не передбачені випадки може бути знижено до 2 МПа (20 атм.), а при застосуванні респіраторів з хімічно зв’язаним киснем - 10 % їх захисної здатності. Під час роботи поблизу струменя свіжого повітря в добре обстежених, зручних для пересування виробках, комунікаціях, приміщеннях, запас кисню на не передбачені випадки також може бути знижений до 2 МПа (20 атм.), а при застосуванні респіраторів з хімічно зв’язаним киснем - 10 % їх захисної здатності.

13. Робочий запас кисню витрачається:

під час руху в будь-якому напрямку горизонтальними та пологими виробками (до 10°), а також догори пологими, похилими, крутими і вертикальними виробками (більше 10°) - половина на рух уперед та половина на повернення;

під час руху донизу пологими, похилими, крутими і вертикальними (комунікаціями, приміщеннями) виробками (більше 10°) - одна третина на рух уперед і дві третини на повернення.

14. У разі застосування відділенням ДВАРФ при пересуванні в загазованих виробках шахтних транспортних засобів (електровозів, підйомів тощо), запас кисню на зворотний шлях повинен залишатися з розрахунку повернення пішки.

Для визначення можливості виконання розвідки складним маршрутом або при використанні транспортних засобів аварійного об’єкта керівник робіт проводить розрахунок витрат кисню відповідно до зразка розрахунку витрат кисню під час роботи в респіраторах на 100 м шляху в літрах наведеного у додатку 8.

У випадку коли керівником робіт не визначено місце припинення руху заданим маршрутом, командир відділення ДВАРФ визначає місце припинення руху самостійно за показниками манометра апарата працівника відділення ДВАРФ, у якого витрата кисню максимальна відповідно до зразку орієнтовного розрахунку витрат кисню з використанням табличних швидкостей руху (додаток 9).

15. У разі виникнення непередбачуваного ускладнення (непрохідний завал, підвищена температура тощо), якщо рух відділення ДВАРФ у загазованому аерогазовому середовищі неможливий, необхідно провести відбір проби та замір температури аерогазового середовища у цьому місці та за допомогою засобів зв’язку доповісти обстановку резервному відділенню (підземну базу, на КП). Після виходу відділення із загазованого середовища командир відділення ДВАРФ, зобов’язаний негайно повідомити керівника робіт про характер ускладнення та результати обстеження.

16. Командир відділення ДВАРФ повинен припинити виконання завдання підпорядкованими йому працівниками та повернутися до місця включення в респіратори (знаходження резервного відділення, підземної бази, КП) у разі:

витрачання розрахункової кількості кисню на рух вперед;

при перебуванні або руху вперед виробками з підвищеною температурою, у разі різкого зростання температури аерогазового середовища (на 3 °C за 5 хв.);

виходу з ладу респіратора або коли гірничорятувальник відчув себе погано;

виявлення постраждалого, якого необхідно евакуювати на струмінь свіжого повітря;

виявлення непрохідного завалу, що потребує тривалого часу для розбирання.

У разі виникнення будь-яких ускладнень відділення ДВАРФ зобов’язане повертатися до місця включення у респіратори (знаходження резервного відділення, підземної бази, КП) у повному складі. Розділятися на групи або залишати окремих працівників відділення ДВАРФ у загазованому середовищі заборонено.

У разі поганого самопочуття або втрати свідомості в загазованому середовищі будь-якого працівника відділення ДВАРФ йому надається відповідна допомога (переключення в допоміжний респіратор, охолоджування голови і грудей водою тощо) працівниками відділення ДВАРФ та вживаються заходи щодо евакуації постраждалого до найближчої виробки зі свіжим струменем повітря (місця знаходження резервного відділення, підземної бази, КП), на місті події відбирається проба, заміряється температура аерогазового середовища та повідомляється про зазначений випадок резервне відділення.

17. За відсутності масок з переговорними пристроями гірничорятувальники в загазованому середовищі зобов’язані володіти зоровими (запис крейдою та олівцем, подача сигналів жестами), кодовими звуковими або світловими методами передачі інформації.

18. Залежно від виду аварії і оперативного завдання відділення ДВАРФ повинне мати відповідне оснащення відповідно до табеля мінімального технічного оснащення відділень ДВАРФ (додаток 10).

Під час проведення АРІНР у загазованому середовищі на віддалених ділянках та в довгих тупикових виробках працівники відділення забезпечуються запасними балонами і регенеративними патронами з хімічним поглиначем вапняним (регенеративними патронами з хімічно зв’язаним киснем), які розміщуються в місцях, визначених керівником робіт, і встановлюються на робочі респіратори.

Перші відділення направляються в загазовану атмосферу без запасних балонів та патронів, які доставляються виставленими в резерв відділеннями або членами ДГК.

19. Після роботи в респіраторах протягом однієї зміни повторний допуск до роботи в цих апаратах дозволяється тільки після відпочинку гірничорятувальників на струмені свіжого повітря у руднику, шахті або на поверхні протягом строку, що дорівнює відпрацьованому часу. Відхилення від цього правила допускається тільки під час рятування людей, раптового ускладнення обстановки та в початковий момент до прибуття на підприємство достатньої кількості підрозділів.

Після завершення виконання завдань у загазованому середовищі працівники відділення ДВАРФ повинні повертатися раніше пройденим маршрутом.

Винятком вважається випадок, коли шлях для повернення ушкоджено завалом, пожежею, знаходиться під впливом підвищеної температури аерогазового середовища тощо, або маршрут повернення був змінений керівником робіт.

Після виконання завдання командир відділення ДВАРФ проводить огляд і оцінку справності технічного оснащення, яке повертається на підземну (наземну) базу та передається для застосування працівникам інших відділень ДВАРФ.

Прибувши до місця дислокації (після проведення АРІНР), працівники відділення ДВАРФ повинні привести в готовність до застосування апаратуру та оснащення, а водії та автомеханіки автомобільний транспорт.

VII. Організація проведення розвідки

1. Під час проведення розвідки встановлюється:

кількість людей у зоні аварії та зоні можливого ураження та місце їхнього знаходження;

зона можливого ураження, можливі напрямки розвитку аварії;

стан провітрювання, ступінь задимленості, загазованності, температура аерогазового середовища;

стан виробок, комунікацій, приміщень за маршрутом руху, наявність та розміри завалів, наявність підходів до місць проведення АРІНР;

наявність засобів пожежогасіння, зв’язку, вентиляційних пристроїв та їх стан.

2. Перша розвідка проводиться згідно з ПЛА, наступні згідно з оперативними планами.

3. Керівник робіт під час організації проведення розвідки зобов’язаний:

забезпечити розвідку виробок, комунікацій, приміщень у зоні аварії та зоні можливого ураження, в яких можуть знаходитися люди (у першу чергу, де знаходиться максимальна кількість людей);

забезпечити керівника підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, необхідними силами і спеціальними засобами для виконання завдання та здійснення заходів безпеки підпорядкованими працівниками;

докладно і точно інформувати керівника підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, про місце виникнення і вид аварії, можливі напрямки її поширення та ускладнення, які можуть виникнути під час проведення розвідки, заходи безпеки, завдання, місце знаходження резервного відділення або підземної бази, порядок передачі інформації до КП;

роз’яснити керівнику підрозділу ДВАРФ, який очолює розвідку, маршрут руху, за необхідності забезпечити схемою розташування виробок, комунікацій, приміщень і виконати орієнтовний розрахунок кисню для виконання завдання;

перевірити, як усвідомив керівник підрозділу ДВАРФ, який очолює розвідку, поставлене завдання.

4. Керівник підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, зобов’язаний знати маршрут руху і його особливості (перетинання виробок або комунікацій, місця порушення кріплення, затоплення, можливих обвалів тощо), уточнити орієнтири, докладно роз’яснити підпорядкованим працівникам завдання та заходи безпеки, місце знаходження підземної бази і виставленого у резерв відділення, маршрут і порядок руху, провести попередній розрахунок кисню для виконання завдання, якщо він не був проведений керівником робіт.

Під час проведення розвідки працівники ДВАРФ у першу чергу надають допомогу постраждалим, виконують роботи із зменшення зони ураження (закриття і відкриття вентиляційних і протипожежних ляд і дверей, установлення тимчасових перемичок, розбирання невеликих завалів, укріплення виробок на шляху прямування тощо).

5. У разі виявлення постраждалого у загазованому аерогазовому середовищі працівники ДВАРФ зобов’язані надати йому домедичну допомогу, уключити в ізолюючий апарат або апарат штучної вентиляції легенів, відібрати пробу повітря і визначити склад аерогазового середовища газоаналізатором, прикріпити на зап’ястя руки постраждалого розпізнавальний жетон ДВАРФ. Опис розпізнавального жетона ДВАРФ відображено в додатку 11. Дублікат розпізнавального жетона ДВАРФ залишається на місці знаходження постраждалого. Робиться ескіз положення постраждалого у виробці. Після цього постраждалий найкоротшим шляхом транспортується до струменя свіжого повітря або на підземну базу і передати його працівникам резервного відділення та/або медичним працівникам. Після виконання завдання керівник підрозділу ДВАРФ, який виявив постраждалого, прибуває на КП, складає рапорт (додаток 12), та передає його керівнику робіт.

6. Штучне дихання постраждалим, які втратили свідомість, проводиться безперервно до появи стійкого самостійного дихання.

Після передачі постраждалого, працівники підрозділу ДВАРФ продовжують виконання отриманого завдання. Забороняється використовувати працівників підрозділу (відділення) ДВАРФ для евакуації людей виробками (комунікаціями, з приміщень) з потоком свіжого повітря, якщо в загазованих виробках є постраждалі, які потребують допомоги. У таких випадках евакуація постраждалих виробками зі свіжим повітрям виконується членами ДГК, працівниками, медперсоналом аварійного об’єкта.

7. Під час пересування виробками (комунікаціями, приміщеннями) зі зруйнованим кріпленням або у проходах, зроблених в породах (матеріалах), які обвалилися, в обов’язковому порядку зводиться тимчасове кріплення та приймаються інші заходи для забезпечення безпечного виходу гірничорятувальників відділення з аварійної виробки, комунікації, приміщення.

8. Під час виконання розвідки в задимлених тупикових та інших виробках великої довжини до виконання завдання залучаються декілька відділень, які направляються «хвилями» через розраховані відрізки часу відповідно до температурного або інших факторів.

9. Під час проведення розвідки в загазованому та/або задимленому середовищі аварійних ділянок із складною мережею виробок, комунікацій, приміщень відділення ДВАРФ може доповнюватися членами ДГК, ІТП та робітниками підприємства, але не більше однієї особи на відділення.

10. Під час проведення розвідки виробок в умовах недостатньої видимості працівники підрозділу (відділення) ДВАРФ повинні бути з’єднані між собою з’єднувальними шнурами, розташовуватися по діагоналі до осі виробок, щоб не пройти повз постраждалого, прокладати по маршруту руху лінію зв’язку з резервним відділенням (підземною базою). Керівник підрозділу, який очолює проведення розвідки, рухається попереду зі щупом тією стороною виробки, де до неї примикають рудоспуски, скати, гезенки та інші похилі або вертикальні виробки, щоб попередити падіння в них підпорядкованих працівників.

11. У разі виявлення постраждалих у виробках, комунікаціях, приміщеннях зі свіжим повітрям, насамперед, допомогу необхідно надавати тим, які знаходяться в більш важкому стані.

12. Для надання допомоги постраждалим у вертикальних виробках, не обладнаних драбинами або сходами, застосовуються лебідки зі спеціальним причіпним пристроєм для спуску-підйому людей та/або евакуація постраждалих здійснюється за допомогою рятувальної мотузки та запобіжного поясу.

13. У разі ураження електричним струмом постраждалого спочатку звільняють від дії струму, після чого приступають до надання домедичної допомоги.

14. Під час рятування людей, які знаходяться під обвалом, у місці прориву пульпи, пливунів або води необхідно:

установити місця знаходження і кількість людей;

визначити способи підходу до постраждалих, негайно приступити до виконання робіт, що забезпечують якнайшвидше проникнення до них і надання необхідної допомоги;

забезпечити підтримання з постраждалими постійного зв’язку, подачу їм свіжого повітря, харчування (використання наявних трубопроводів, буріння свердловин та інше);

проводити спеціальні виробки з можливо більшої кількості точок, у тому числі і обваленими породами.

15. Керівник робіт може організувати проведення повторної розвідки для уточнення обстановки на місці проведення АРІНР та визначення найбільш ефективних заходів з їх проведення. До складу підрозділу ДВАРФ, що проводить таку розвідку, можуть додатково залучатися відповідні фахівці, але не більше однієї особи на підрозділ (відділення) ДВАРФ.

16. Після проведення розвідки на аварійному об`єкті, посадова особа ДВАРФ, яка очолювала розвідку, особисто інформує керівника робіт про результати проведеної розвідки з наданням необхідних схем та ескізів аварійної ділянки, складає звіт про виконання завдання в оперативному журналі.

У випадку, якщо надавалася домедична допомога постраждалим, звіт в оперативний журнал також записує особа, яка відповідає за медичне забезпечення.

VIII. Застосування різних режимів вентиляції при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на підземних об’єктах

1. Застосування різних режимів вентиляції аварійного об’єкта визначаються під час розробки ПЛА або оперативних планів відповідно до вимог ПБ на основі обґрунтованих розрахунків за матеріалами депресійних зйомок, що відображають фактичний стан вентиляційної мережі. Застосовується режим вентиляції, при якому досягається максимальне скорочення зони ураження виробок, забезпечуються найбільш сприятливі умови для рятування людей та проведення АРІНР.

2. Під час ліквідації наслідків аварій на аварійному об’єкті можуть застосуватися такі режими вентиляції:

нормальний зі збереженням провітрювання, що існувало до виникнення аварії;

нормальний зі збільшенням або зменшенням кількості повітря;

реверсивний, при якому змінюється напрям руху повітря у виробках усього об’єкта за допомогою вентиляторів головного провітрювання;

реверсивний загальношахтний зі збільшенням або зменшенням кількості повітря;

місцеве реверсування, при якому напрям руху повітря змінюється на протилежний тільки у виробках аварійного об’єкта (ділянки) за нормальної роботи вентиляторів головного провітрювання;

закорочення вентиляційного струменя до або після місця виникнення аварії;

припинення штучного (зупинка вентиляторів головного провітрювання) або повного (ізоляція) провітрювання (нульовий режим);

комбінований, що поєднує в собі окремі способи та ознаки різних режимів вентиляції.

3. Установлений вентиляційний режим має бути стійким і керованим. Вибір вентиляційного режиму і способу його здійснення в кожному конкретному випадку залежить від місця виникнення аварії, знаходження людей, розмірів зони ураження, довжини і складності мережі виробок, інтенсивності виділення у виробках аварійної і суміжних ділянок горючих і вибухонебезпечних газів та часу досягнення ними вибухонебезпечної концентрації, особливості схеми вентиляції та наявного вентиляційного обладнання, можливості некерованого перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії.

4. У разі виникнення пожежі на початку струменя повітря, що надходить, найбільш ефективним є режим, при якому здійснюється загальношахтне реверсування вентиляційного струменя.

5. У разі виникнення пожежі в середині струменя повітря встановлюються режими, що перешкоджають проникненню продуктів горіння у виробки, де знаходяться люди. У таких випадках може проводитися закорочування вентиляційного струменя повітря, місцеве або загальношахтне реверсування вентиляційного струменя, а також зупинка вентилятора, якщо останнє не призведе до загрози перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії або накопичення у виробках горючих газів до вибухонебезпечної концентрації та забезпечить стійкий напрям струменя повітря.

6. Під час пожежі у виробках з вихідним струменем повітря (квершлаги, штреки, збійки, шурфи, стволи тощо), як правило, зберігається існуючий напрям вентиляційного струменя.

7. Під час пожежі в будівлях та каналах вентиляторів при всмоктуючому провітрюванні встановлюється вентиляційний режим, що перешкоджає проникненню продуктів горіння у рудник, шахту в результаті зупинки вентилятора шляхом реверсування інших вентиляторів рудника, шахти, передбачається закриття шиберів каналу аварійного вентилятора, розгерметизація надшахтної будівлі.

При нагнітальному способі провітрювання аварійний вентилятор зупиняється та забезпечується робота решти вентиляторів у режимі нагнітання.

8. Під час пожежі у стволах з вихідним потоком повітря вище каналу вентилятора, у надшахтних будівлях цих стволів (при всмоктуючому провітрюванні) необхідно забезпечити нормальну роботу вентилятора головного провітрювання аварійного ствола, реверсувати решту вентиляторів головного провітрювання рудника, шахти (за їх наявності) з метою утворення стійкого вихідного струменя повітря по аварійному стволу в разі раптової зупинки його вентилятора.

9. Під час пожежі в похилих виробках з низхідним провітрюванням, з метою запобігання некерованого перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії необхідно передбачати заходи зі збільшення опору в паралельних виробках і збійках між ними, а в разі неможливості забезпечити стійке низхідне провітрювання передбачити місцеве або загальношахтне реверсування вентиляційного струменя.

Закорочення вентиляційного струменя до осередку пожежі, зупинка вентилятора головного провітрювання або зменшення його продуктивності забороняється, якщо ці заходи не передбачені для штучного перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії. Зразок розрахунку стійкості вентиляційного струменя наведено у додатку 13.

10. Під час пожежі в похилих виробках з висхідним провітрюванням з метою запобігання порушення режиму вентиляції в паралельних виробках, зміни напряму руху витоку повітря та проникнення продуктів горіння в струмені свіжого повітря необхідно передбачити заходи зі зниження ступеня впливу напору утвореної теплової депресії (закриття протипожежних дверей, установка тимчасових перемичок нижче осередку пожежі тощо).

11. Під час виникнення пожежі в інших виробках необхідно зберігати нормальний режим роботи вентиляторів головного провітрювання.

12. У випадку виникнення пожежі у руднику, шахті, де існує небезпека утворення вибухонебезпечної суміші газів, установлюється спеціальний режим вентиляції, який виключає утворення вибухонебезпечної суміші газів, доступу її до осередку пожежі та інших виробок, забезпечує зниження швидкості розповсюдження пожежі.

13. Під час виникнення пожежі в загазованому тупиковому забої необхідно передбачати збереження нормального режиму його провітрювання.

Під час вибухів газу або пилу зберігається існуючий до аварії напрям вентиляційного струменя. У тих випадках, якщо після вибуху газу або пилу відсутні осередки горіння, передбачаються способи збільшення об`єму подачі повітря в аварійні виробки.

14. Оперативним планом обов’язково передбачається контроль аварійного вентиляційного режиму, який здійснюється безперервно шляхом виміру витрат повітря на аварійній ділянці, визначення вмісту горючих газів, виявлення місць їх шарових накопичень, суфлярних виділень тощо.

IX. Гасіння підземних пожеж

1. Гасіння підземних пожеж здійснюється:

впливом на осередок пожежі вогнегасними речовинами безпосередньо або шляхом їх дистанційної подачі (активне безпосереднє або дистанційне гасіння);

ізоляцією осередку пожежі від доступу свіжого повітря;

комбінованим впливом на осередок пожежі, що включає одночасне або послідовне застосування вищеназваних способів.

Складовою частиною гасіння пожежі є її локалізація, яка здійснюється:

зменшенням подачі кількості свіжого повітря до осередку пожежі (горіння);

створенням перешкод на шляху розповсюдження пожежі (закриття протипожежних ляд та дверей, установлення перемичок, вилучення горючого матеріалу та інше);

утворенням охолоджувальних завіс (водяних, пінних) на шляху розповсюдження пожежі;

комбінованим застосуванням вищеназваних способів локалізації.

2. Обираючи спосіб гасіння пожежі, ураховується місце її виникнення, вид горючого матеріалу, швидкість розповсюдження пожежі, наявність необхідних засобів гасіння пожеж у гірничих виробках, підземних спорудах.

Технологія і організація робіт із гасіння пожеж у виробках повинні забезпечувати відповідність параметрів гасіння пожежі параметрам її розвитку або перевищувати їх. Зразок визначення параметрів розвитку пожежі у гірничих виробках, підземних спорудах наведений у додатку 14. Застосування засобів пожежогасіння у гірничих виробках, підземних спорудах наведено в додатку 15, довідкові дані для розрахунків протипожежного водопостачання наведено в додатку 16.

3. Гасіння пожежі безпосередньою дією на осередок горіння здійснюється зі сторони струменя повітря, який поступає.

Дозволяється проводити гасіння прямим впливом на осередок пожежі (горіння) зі сторони вихідного струменя повітря, якщо пожежа знаходиться поблизу від виробок зі струменем свіжого повітря та температура аерогазового середовища дозволяє вести ці роботи.

4. При безпосередньому гасінні пожежі вживаються вичерпні заходи щодо запобігання висипанню мас, що горять, або обваленню порід, які можуть перекрити вихід підрозділу ДВАРФ до струменя свіжого повітря.

5. Під час гасіння пожежі на аварійному об’єкті, діяльність якого пов’язана з випуском корисних копалин та породи, вживаються заходи щодо попередження загоряння в місці випуску горючих матеріалів (кріплення, стрічок, кабелів та інше), зосередження розрахункової кількості вогнегасних засобів, здійснення контролю складу рудничної атмосфери. Випуск нагрітих мас корисних копалин та породи необхідно проводити у вагони з обов’язковим заливанням нагрітої маси водою.

6. З метою запобігання опіків забороняється знімати спецодяг під час гасіння пожежі безпосереднім впливом вогнегасними речовинами на її осередок.

7. Якщо до моменту прибуття підрозділів ДВАРФ на аварійний об’єкт, пожежа набула розмірів, які не дозволяють наявними засобами запобігти її розповсюдженню, необхідно, насамперед, ужити заходів щодо локалізації пожежі.

8. Підрозділи ДВАРФ, направлені на гасіння відкритих осередків пожежі, зобов’язані максимально використовувати засоби гасіння пожежі, які є на аварійному об’єкті. З початком гасіння пожежі, незалежно від її розміру та характеру розвитку, організовується постійна подача води трубопроводами та зосередження на аварійному об’єкті відповідних технічних засобів пожежогасіння.

9. У випадку, коли на шляху розповсюдження пожежі є сполучення з виробкою, якою подається струмінь свіжого повітря («підсвіження»), вживаються заходи для запобігання проникнення пожежі в цю виробку (охолодження газоподібних речовин горіння водою з пожежних стволів, установка на сполученні водяних завіс, усунення «підсвіження»).

10. У випадку, коли під час пожежі на аварійному об`єкті створюється загроза особливо важливим вузлам та об’єктам (стволи, склади вибухових матеріалів (речовин), електропідстанції, камери центральних водовідводів), основні сили і технічні засоби зосереджуються для захисту цих об’єктів.

11. У випадку, коли швидкість розповсюдження пожежі (горіння) перевищує швидкість гасіння безпосереднім або дистанційним впливом на осередок пожежі вогнегасними речовинами або осередок пожежі недоступний, його необхідно ізолювати шляхом установлення перемичок.

Обсяг виробок, що ізолюються, повинен бути мінімальним. Місця встановлення перемичок повинні вибиратися на ділянках з найбільш стійкими боковими породами, без тріщин, куполів та інших недоліків, що можуть впливати на розвиток пожежі.

12. При підвищеній температурі рудничної атмосфери та сильній задимленості в місцях зведення перемичок на вихідному вентиляційному струмені спочатку зводяться перемички на свіжому струмені повітря, а після того як ужито заходів щодо зниження температури (реверсуванням або іншими способами), зводять ізоляційні перемички на вихідному струмені повітря.

13. У випадку, коли ізоляція пожежі на аварійній ділянці не дає позитивного результату, ізольовану аварійну ділянку заповнюють інертними газами або затоплюють водою. Указані роботи виконуються через спеціально пробурені свердловини, пульпопроводи, трубопроводи.

Пульпа може подаватися як безпосередньо в осередок пожежі, так і в виробки, якими вона розповсюджується та/або якими до неї проникає свіже повітря. Ізоляція ділянки з подальшим замуленням проводиться з попереднім зведенням фільтруючих або замулюючих перемичок.

Ізоляція ділянки з подальшим затопленням водою проводиться водостійкими перемичками, розрахованими на максимально можливий тиск води.

Конструкції ізолюючих, водостійких, фільтруючих, тимчасових перемичок вибираються залежно від гірничо-геологічних умов і способів ліквідації осередку пожежі.

14. До гасіння пожеж у надшахтних будівлях, стволах, шурфах та інших виробках, що виходять на поверхню, залучаються пожежно-рятувальні підрозділи. У цьому випадку пожежно-рятувальний підрозділ діє згідно з ПЛА та завданням, отриманим від керівника робіт.

15. У випадку, коли у виробках вміст сірчаного газу (SO2) перевищує 0,5 %, роботи в них необхідно припинити та вжити заходів зі зниження його вмісту.

16. Розкриття ізольованої аварійної ділянки з метою проведення розвідки, скорочення ізольованого об’єму виробок, виконання інших робіт здійснюється згідно з проектом, на основі якого розробляються заходи відповідних оперативних планів, що передбачають запобігання проникненню свіжого повітря в ізольований простір, розвитку пожежі, вибуху газоповітряної суміші (шлюзування, вирівнювання тиску повітря тощо). Якщо під час розвідки буде встановлено, що горіння продовжується, ізоляція ділянки відновлюється.

17. Пожежа вважається ліквідованою, коли в місці її виникнення та в прилеглих до нього виробках відсутній оксид вуглецю (СО), відновлений нормальний режим провітрювання, а температура аерогазового середовища не перевищує звичайну температуру для цих виробок.

18. Особливості гасіння пожеж залежно від виду горючого матеріалу:

гасіння твердих матеріалів (дерево, конвеєрна стрічка, корисні копалини та інше) здійснюється водою, піною;

гасіння вогнегасним порошком ефективне тільки на початку стадії горіння (протягом перших 10-20 хв.). В умовах масштабної пожежі можливе гасіння порошком відкритого вогню, у подальшому необхідно застосовувати воду або піну для охолодження та запобігання повторного займання;

рідини, що горять, доцільно гасити вогнегасним порошком, піною, піском, розпиленою водою, вогнегасниками з інертним газом;

вибухові матеріали (речовини) необхідно гасити розпиленою водою або піною. Гасіння вогнегасним порошком, піском забороняється, аби уникнути вибуху;

електрообладнання (кабелі, електродвигуни та інше) необхідно гасити після відключення електроенергії. Електрообладнання, що знаходиться під напругою, дозволяється гасити тільки вогнегасним порошком, піском, інертними газами;

акумуляторні батареї електровозів необхідно гасити в захисних окулярах на випадок розбризкування електроліту. Акумуляторну батарею, що знаходиться на зарядці, необхідно заздалегідь відключити від зарядного пристрою. Гасіння акумуляторної батареї проводиться вогнегасним порошком, піском;

метан можна гасити будь-якими вогнегасними речовинами;

для унеможливлення повторного займання метану одночасно з його гасінням необхідно охолоджувати оточуючи предмети (конструкції машин і механізмів, кріплення, породу, руду), які могли нагрітись у місцях контакту з полум’ям;

під час гасіння кріплення виробок струменем води воду необхідно направляти на найвіддаленіші рами, що горять, по всьому розрізу виробок, ведучи гасіння за напрямком «до себе». Якщо довжина зони горіння перевищує довжину струменя, гасіння проводиться частинами в такому ж порядку.

19. Особливості гасіння пожеж водою:

під час гасіння пожеж у вертикальних виробках з висхідним струменем повітря розпиленою водою, що подається з поверхні, потрібно контролювати напрям вентиляційного струменя, що виходить зі ствола. У разі появи ознак його перекидання необхідно зменшити кількість води, що подається у вертикальну виробку;

при виборі місця встановлення водяної завіси необхідно виключити можливість обходу завіси нагрітими газами по куполах або пустотах за кріпленням виробки;

для запобігання можливого утворення передумов для вибуху водню, теплового травмування працівників ДВАРФ у результаті великого пароутворення, забороняється подача струменів води у центр осередку пожежі при безпосередньому гасінні пожеж у тупикових забоях, камерах, виробках, які погано провітрюються;

не допускається проведення робіт у безпосередній близькості від осередку пожежі під час подачі в нього великої кількості води або пульпи зверху, а також перебування відділень та контрольних постів біля перемичок при інтенсивному затопленні цієї ділянки водою.

20. Особливості гасіння пожеж на аварійних об`єктах, на яких існує небезпека накопичення вибухонебезпечних сумішей:

у випадках, коли під час гасіння пожежі створюється небезпека накопичення горючих газів або зростає його концентрація в струмені повітря, що поступає до осередку пожежі, уживаються заходи зі зниження концентрації метану (посилення провітрювання, дегазація джерела надходження, зміна схеми подачі повітря до осередку пожежі тощо);

у разі, коли після вжитих заходів вміст метану досяг 2 % і продовжує рости, посадова особа ДВАРФ, яка керує гасінням пожежі, зобов’язана вивести людей із небезпечної зони і перейти до виконання інших заходів, передбачених оперативним планом;

у випадку непередбаченої зміни режиму провітрювання на аварійній ділянці люди, які гасили пожежу, відводяться в безпечне місце до з’ясування обстановки;

гасіння горючих газів у відпрацьованому просторі повинно здійснюватися дегазацією джерела газовиділення та дистанційним подаванням по свердловинам, пробуреним у зону горіння, інертних газів, піни та інше. У разі неефективності такого гасіння аварійна ділянка ізолюється та здійснюються заходи із запобігання вибуху;

роботи у виробках ізольованої аварійної ділянки можуть виконуватися тільки після утворення безпечної атмосфери та за умови, що процес підтримки інертного середовища є керованим;

у разі ускладнення пожежі вибухом, роботи на аварійній ділянці припиняють, а людей евакуюють у безпечне місце. Поновлення робіт можливе тільки після здійснення заходів, що виключають повторні вибухи (посилення провітрювання). Коли вжиті заходи не дають позитивних результатів і вибухи повторюються, аварійна ділянка ізолюється або затоплюється водою;

у разі, якщо під час гасіння пожежі можливе значне пилоутворення, вибухонебезпечний пил змивається водою зі стінок виробок, що примикають до осередку пожежі.

21. У тупикових виробках забороняється гасіння пожежі зі сторони забою тупикової виробки, безпосереднім впливом на осередок пожежі в пройдених до гори тупикових виробках з кутом нахилу більше 20°. Під час гасіння пожежі біля гирла крутих або вертикальних тупикових виробок необхідно враховувати можливість вигорання кріплення та обвалу гирла з утворенням воронки.

22. Якщо працівники ДВАРФ залишають виробку через різке ускладнення обстановки, то перед цим вони зобов’язані залишити відкритим кінцевий пожежний кран, приєднати до нього водорозбризкувач або пожежний ствол та відібрати пробу повітря.

23. У тупикових виробках руднику, шахти, у яких існує небезпека вибуху газу першочергові дії працівників відділень ДВАРФ разом із евакуацією людей і гасінням пожежі спрямовуються на отримання достовірної інформації щодо газової обстановки та розвитку пожежі.

Безпосереднє гасіння пожежі або інші роботи не допускаються, якщо вміст метану досяг 2 % і продовжує збільшуватися, сталося порушення нормального провітрювання виробки (зупинка вентилятора, перегорання вентиляційних труб), виробка не провітрюється, відсутня інформація про наявність у ній метану.

24. Дистанційне подавання вогнегасного порошку по вентиляційному трубопроводу необхідно проводити, коли зменшення об’єму повітря в аварійній виробці, викликане його подачею, не створює загрози накопичення метану вище 2 %.

Незалежно від обстановки, яка склалася в початковий період, разом з іншими роботами повинні розроблятися заходи з підготовки аварійної ділянки до інертизації середовища аварійних виробок та їхньої ізоляції.

25. Гасіння пожеж у похилих виробках з кутом нахилу більше 20° незалежно від напряму вентиляції, як правило, повинно здійснюватися зверху шляхом дистанційного впливу на осередок пожежі вогнегасними речовинами (піна, інертні гази, порошки, розпилена вода).

При цьому вибирають найкоротші шляхи підходу до осередку пожежі (з паралельних виробок, збійок тощо).

26. Гасіння безпосереднім впливом на осередок пожежі здійснюється:

зверху при провітрюванні виробки зверху вниз, відсутності небезпеки перекидання вентиляційного струменя під дією теплової депресії;

знизу за умови провітрювання виробки знизу вверх, відсутності небезпеки травмування працівників ДВАРФ у результаті падіння предметів, що горять, обвалених порід тощо.

27. Для підходу до осередку пожежі повинні бути використані проміжні збійки, штреки та ходки. Сили і засоби ДВАРФ спрямовуються на гасіння пожежі та запобігання її розповсюдженню виробками, що примикають, до верхнього і нижнього горизонтів рудника, шахти.

З метою запобігання активізації пожежі її необхідно ізолювати шляхом закриття протипожежних дверей зверху та знизу аварійної виробки, а в разі їх відсутності тимчасовими перемичками. При цьому необхідно забезпечити стійкий вентиляційний режим.

За наявності в похилій виробці канатної відкатки вживаються заходи з фіксації підйомних посудин на верхньому і нижньому майданчиках.

28. Під час горіння конвеєрної стрічки (якщо осередок пожежі не ліквідовано протягом 20-30 хвилин з моменту його виникнення), у першу чергу, одночасно з рятуванням людей, повинні бути прийняті заходи з локалізації пожежі (скорочення витрати повітря, видалення частини конвеєрної стрічки, встановлення або включення водяної завіси на вихідному від пожежі повітряному струмені тощо).

Незалежно від розміру та характеру пожежі повинні доставлятися і вводитися в дію наявні потужні засоби пожежогасіння (порошкові установки об’ємного пожежогасіння, піногенератори тощо).

29. Під час гасіння та локалізації пожежі в похилій виробці, обладнаній стрічковим конвеєром, уживаються заходи щодо запобігання травмування працівників ДВАРФ та розповсюдження пожежі внаслідок обриву і «відходу» конвеєрної стрічки вниз.

З моменту виникнення пожежі в конвеєрній виробці необхідно збільшити (за рахунок інших ділянок) подачу води по трубопроводах до місця гасіння з метою компенсації її витрат на роботу установок автоматичного пожежогасіння.

30. Гасіння пожеж у вертикальних стволах і шурфах незалежно від напряму вентиляційного струменя проводиться зверху вниз шляхом включення водяної завіси в гирлі виробки, розпиленим струменем води з водорозбризкувачів, повітряно-механічною піною або вогнегасними порошками.

Направляти підрозділи (відділення) ДВАРФ у вертикальні виробки для гасіння пожеж забороняється, за винятком, коли є повна впевненість у безпеці цих робіт.

31. Під час гасіння пожеж у камерах залежно від їх призначення вживають заходи щодо:

закриття протипожежних дверей для зниження активності горіння та запобігання розповсюдженню пожежі;

видалення зі складів вибухових матеріалів (речовин);

припинення зарядки, вилучення акумуляторних батарей електровозів та посилення вентиляції депо електровозів у разі загрози накопичення водню;

установлення підйомних посудин на кулаки при пожежі в лебідочних камерах для попередження обриву канатів від перегорання, за неможливості закріплення вантажної і порожнякової гілки каната нижче осередку пожежі.

Х. Особливості організації АРІНР у виробках в умовах високих та низьких температур

1. Для забезпечення безпечного проведення АРІНР в умовах високої температури аерогазового середовища здійснюються заходи відповідно до зразку розрахунку допустимої тривалості роботи в зоні з підвищеною температурою аерогазового середовища під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (додаток 17).

Стан аерогазового середовища у виробках характеризується трьома показниками: температурою, відносною вологістю та швидкістю руху повітря.

У разі підвищеної температури непридатного для дихання повітря повинні застосовуватися засоби індивідуального протигазового та протитеплового захисту відповідно до таблиці 1 додатка 17 до цього Статуту.

2. Рішення про типи засобів індивідуального протигазового та протитеплового захисту, які застосовуються, приймає керівник робіт.

Під час виконання трудомістких аварійно-рятувальних робіт на значному віддаленні від свіжого струменя повітря, у тому числі в умовах підвищеної до +40 °C температури аерогазового середовища, для колективного протигазового та протитеплового захисту гірничорятувальників застосовується комплект бокс-бази.

3. У зоні з підвищеною температурою повітря (далі - ЗПТ) обмежені тривалість і інтенсивність безперервної роботи працівників ДВАРФ у респіраторах та в засобах індивідуального протитеплового захисту для попередження шкідливого для здоров’я накопичення тепла в його організмі.

4. Під час роботи у ЗПТ в респіраторах та у респіраторах з протитепловими куртками швидкість пересування працівників ДВАРФ регламентується відповідно до додатка 17 до цього Статуту. Під час роботи в протитеплових костюмах обмежується відстань, на яку може віддалятися працівник ДВАРФ у костюмі від свіжого струменя повітря згідно з інструкцією з експлуатації костюма.

5. Визначення допустимої тривалості роботи у ЗПТ. Під узагальнюючим терміном «робота» розуміють всю діяльність працівників ДВАРФ у руднику, шахті: рух виробками, виконання конкретної роботи на місці, відпочинок у респіраторі між періодами роботи або руху.

Допустима тривалість безперервної роботи (далі - ДТР) залежить від температури та відносної вологості аерогазового середовища, швидкості його руху, фізичного навантаження на гірничорятувальника і типу респіратора, який використовується. При роботі відділення в руднику, шахті ДТР визначається за даними таблиці 2 додатка 17 до цього Статуту. Зазначена таблиця оформлюється у вигляді картки, що запаяна в прозорий водонепроникний пакет та постійно знаходиться в сумці командира відділення.

Більш точне визначення ДТР залежно від інших вказаних факторів провадиться по розширеним таблицям 3 та 4 або по номограмі для визначення допустимої тривалості роботи в респіраторах у ЗПТ зображеній на рис. 1 додатка 17 до цього Статуту (далі - номограма), що знаходиться на КП та підземній базі.

6. Якщо технічними засобами знизити температуру аерогазового середовища до нормального рівня неможливо, то тривалість безперервної роботи в респіраторах в умовах підвищеної температури аерогазового середовища обмежується згідно з вимогами номограми.

7. Забороняється проведення АРІНР:

у респіраторах при температурі аерогазового середовища у виробках вище 40 °C, за винятком випадків, коли роботи пов’язані з рятуванням людей або місце роботи знаходиться поблизу від виробок зі свіжим струменем повітря;

у виробках з підвищеною температурою аерогазового середовища без протитеплових засобів, стійкого зв’язку з резервним відділенням (підземною базою або КП), за винятком роботи перших відділень з рятування людей у початковий період ліквідації аварії та її наслідків;

шляхом подачі води (замулення) безпосередньо осередку пожежі для запобігання значного пароутворення, що може загрожувати життю респіраторників, які проводять розвідку або беруть участь у проведенні АРІНР, у виробках з вихідним від аварійної ділянки струменем повітря.

8. Для забезпечення безпечного проведення АРІНР в умовах високої температури аерогазового середовища вживаються заходи з її зниження та захисту працівників ДВАРФ від перегріву (реверсування вентиляційного струменя, збільшення подачі повітря до місця роботи, використання охолоджуючої дії води, індивідуальних та групових протитеплових засобів, підземного транспорту для перевезення працівників ДВАРФ та доставки обладнання тощо).

9. Застосування індивідуальних та групових засобів протитеплового захисту працівників ДВАРФ проводиться відповідно до вимог таблиці 1 додатка 17 до цього Статуту.

10. Керівник робіт, організовуючи роботу в умовах високої температури та непридатного для дихання аерогазового середовища, при розробці оперативного плану зобов’язаний передбачити порядок дій підрозділів ДВАРФ, контролю складу і температури аерогазового середовища, організації зв’язку та передачі інформації на КП, забезпечення безпечних умов виконавцям.

11. З працівниками ДВАРФ, що направляються в аварійні виробки з високою температурою аерогазового середовища, керівник робіт проводить інструктаж щодо особливостей завдання, режиму роботи, можливих ускладнень, заходів безпеки.

12. При заході у виробку, у якій очікується висока температура аерогазового середовища, керівник підрозділу ДВАРФ (командир відділення) зобов’язаний заміряти температуру та зафіксувати час. У подальшому заміри необхідно виконувати через кожні 5 хвилин.

13. Час руху відділення вперед в умовах високої температури (залежно від кута нахилу виробки) не повинен перевищувати:

половини допустимого часу безперервної роботи - під час слідування горизонтальними і вгору пологими, похилими, крутими та вертикальними виробками;

третини допустимого часу безперервної роботи - під час слідування вниз по виробках з кутом нахилу більше 10°.

У разі руху відділення виробкою в умовах підвищеної температури механічним транспортом, час на зворотній шлях резервується із розрахунку повернення пішки.

14. Якщо під час руху відділення виробкою з високою температурою повітря, проти вихідного струменя, або при роботі на вихідному струмені температура повітря підвищується на 3 °C і більше за 5 хвилин, відділення зобов’язане повертатися на свіжий струмінь (підземну базу), або у виробку з нормальною температурою.

15. У разі, коли відділення пересувається виробками з температурою аерогазового середовища, що зростає проти вихідного струменя повітря і повернення його на підземну базу, передбачено тим же маршрутом, час фактичного перебування в цих виробках враховується з моменту входу в ці виробки.

Для визначення допустимого часу пересування відділення виробкою у випадку зростання температури аерогазового середовища під час руху необхідно із часу, що відповідає максимально визначеній температурі, відняти час, затрачений на рух загазованими виробками як з високою температурою аерогазового середовища, так і з нормальною, оскільки на зворотному шляху в усіх цих виробках може бути висока температура аерогазового середовища.

16. У разі появи ознак поганого самопочуття у будь-якого працівника, відділення ДВАРФ у повному складі негайно виходить із зони високої температури аерогазового середовища, повідомивши про це працівників резервного відділення (підземної бази) або КП.

17. Під час роботи в респіраторах в умовах підвищеної температури аерогазового середовища на підземній базі працівники ДВАРФ забезпечуються питною водою та змінним одягом.

18. Працівникам ДВАРФ після виходу із ЗПТ надається відпочинок на свіжому струмені повітря в руднику, шахті або на поверхні не менше 2 годин. Місце відпочинку встановлюється керівником робіт.

19. Після закінчення двогодинного відпочинку відділення може бути направлене для повторної роботи у ЗПТ ще раз протягом доби. До повторної роботи в умовах підвищеної температури не допускаються підрозділи ДВАРФ (відділення), які мають у складі працівників ДВАРФ, які за час відпочинку не відновилися та не можуть виконувати завдання за призначенням. Відпочиваючи в руднику, шахті при температурі аерогазового середовища нижче +25 °C, респіраторники зобов’язані одягати теплий одяг для запобігання «різкого» охолодження. Під час відпочинку на поверхні ті, хто вийшли із ЗПТ, приймають у шахтній лазні теплий душ не менше 15 хвилин.

20. Для забезпечення надійної роботи респіраторів в умовах низьких температур необхідно:

зберігати та транспортувати респіратори в оперативних автомобілях з обігрівом;

ретельно просушувати повітропровідну систему респіратора після кожної зміни під час проведення АРІНР в аварійній виробці;

наповнювати балони респіраторів осушеним киснем;

розташовувати підземні бази, за можливості, у виробках з температурою вище 0 °C;

включатися в респіратори в приміщенні або підземній виробці з температурою вище 0 °C після відігрівання респіратора; якщо це робиться при температурі нижче 0 °C, то заходити в загазоване середовище (атмосферу) необхідно не раніше як через 10 хвилин після включення в респіратори. Зразок розрахунку граничного часу безперервного перебування та руху у респіраторах в умовах низьких температур визначається відповідно додатку 18.

21. Забороняється повторне включення в респіратори під час виключення в них більше ніж на 15 хвилин при температурі від -5 °C до 0 °С та 5 хвилин при температурі нижче -5 °C. У разі виключення на більш тривалий час респіратор просушується та перезаряджається у теплому приміщенні.

XI. Ліквідація наслідків аварій інших видів

1. У разі вибуху газу, пилу або передчасному вибуху вибухових матеріалів (речовин), насамперед, необхідно:

установити місце вибуху та напрям його розповсюдження;

визначити місце знаходження людей та поставити завдання працівникам підрозділу (відділення) з рятування людей і надання їм допомоги;

оцінити площу зони ураження та визначити заходи щодо її зменшення;

зосередити на аварійному об’єкті та його виробках необхідну кількість відділень ДВАРФ, спеціальної апаратури, медикаментів для надання допомоги постраждалим;

установити зв’язок між аварійною виробкою (ділянкою) та КП.

2. Головним завданням підрозділів ДВАРФ під час ліквідації наслідків вибуху газу, пилу або вибухових матеріалів (речовин) у руднику, шахті є рятування людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження, гасіння осередків пожеж та відновлення провітрювання.

На ділянці, куди можуть розповсюдитися газоподібні продукти вибуху, направляються два відділення: перше - по вихідному струменю повітря, друге - по вхідному.

Рухаючись установленим маршрутом, відділенню ДВАРФ необхідно переміститися в глибину аварійної ділянки, де можуть знаходитися люди, які потребують допомоги.

3. У разі виникнення вибуху газоповітряної суміші у руднику, шахті з розвинутою мережею виробок для евакуації людей з уражених вибухом аварійних ділянок необхідно максимально використовувати транспортні засоби аварійного об’єкта (електровози та вагонетки, підйоми похилими та вертикальними виробками, кар’єрний транспорт тощо).

Одночасно з рятуванням людей уживаються заходи щодо відновлення вентиляції аварійної ділянки, збільшення кількості свіжого повітря як за рахунок других ділянок, так і шляхом додаткової подачі стисненого повітря по повітропроводу в найбільш вірогідні місця, де знаходяться люди, які потребують допомоги.

Якщо вибух ускладнено пожежею, дії підрозділів ДВАРФ повинні бути спрямовані на її локалізацію та ліквідацію.

4. Під час ліквідації наслідків раптових викидів гірничої маси та газу першочерговими є заходи щодо:

рятування людей;

дегазації аварійних виробок та відновлення нормального провітрювання;

попередження вибухів газу та пилу в місці ведення робіт та під час руху вихідного струменя повітря;

забезпечення безпечних умов для виконавців робіт.

5. Працівники відділення ДВАРФ, направлені на аварійний об’єкт для надання допомоги людям, зобов’язані мати саморятівники або кисневі респіратори в кількості, що забезпечить рятування людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження.

Рятування людей, які знаходяться в зоні аварії, спричиненої виверженням гірничих порід, здійснюється шляхом прибирання виверженої гірничої маси, а також прокладанням спеціальних виробок.

Одночасно з рятуванням людей здійснюються заходи щодо провітрювання загазованих виробок, забезпечення безперервної подачі стисненого повітря існуючими повітропроводами до місць найбільш вірогідного місцезнаходження людей, збільшення подачі кількості свіжого повітря на аварійну ділянку.

6. Під час ліквідації наслідків обвалення у виробках та гірничих ударів дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на рятування людей і відновлення провітрювання, для цього необхідно:

визначити місце та зону обвалення;

установити кількість людей, які знаходяться в зоні аварії, зоні можливого ураження, та місце їх знаходження шляхом опитування працівників аварійного об`єкта за допомогою окликів, перестукування, використання технічних засобів;

визначити дії підрозділів (відділень) ДВАРФ із розбирання завалу, проведення спеціальних пошукових виробок та свердловин для підходу до людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження;

організувати зв’язок відповідно до прикладу організації звязку з людьми, які опинилися за завалом (додаток 19), забезпечити постраждалих свіжим повітрям, водою, їжею, теплим одягом, використовуючи трубопроводи або спеціально пробурені свердловини;

передбачити та здійснити заходи із забезпечення безпечних умов під час рятування людей та ліквідації наслідків обвалів порід у виробках.

7. Роботи з розбирання обваленої маси та проведення пошукових виробок по масиву і порушених породах проводяться одночасно з декількох місць. Для прискорення проведення цих робіт залучаються працівники аварійного об’єкта, які мають досвід участі в проведенні АРІНР, застосовуються засоби механізації робіт.

Під час розбирання завалу або прокладання обхідних виробок працівники відділення ДВАРФ зобов’язані постійно стежити за станом покрівлі, гірничим тиском та своєчасно підкріплювати виробки, щоб уникнути повторного обвалення і мати безпечний вихід.

Під час рятування людей, які знаходяться під завалом, на об’єктах, що обслуговуються, де використовується пневматична енергія, припинення подачі стисненого повітря на аварійну ділянку забороняється.

8. У разі обвалення виробок, у безпосередній покрівлі яких є обводнені піски та пливуни, для рятування постраждалих, як правило, потрібно проходити обхідні виробки. Проходження таких виробок здійснюється за спеціальними проєктами або технологічними паспортами згідно з ПБ.

У разі значних обвалів у виробках (унаслідок гірничих ударів тощо) буряться розвідувальні та рятувальні свердловини для надання допомоги постраждалим.

Перед бурінням пошукових виробок необхідно підсилити кріплення в необваленій частині виробок, ужити заходів для підтримки навислих порід.

Під час проведення АРІНР у похилих та вертикальних виробках застосовуються запобіжні пояси та підвісні пристрої.

9. Забороняється використання вибухових матеріалів (речовин) під час проведення АРІНР із рятування людей, а також ведення вибухових робіт на розташованих поблизу ділянках, за винятком таких випадків, коли немає іншого способу рятувати людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження. Проходження такої виробки здійснюється за спеціальним проєктом та технологічним паспортом відповідно до ПБ.

10. При виникненні прориву води (пульпи) у виробки, дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на визначення місця знаходження людей та надання їм допомоги, захист виробок від подальшого затоплення та провітрювання їх у разі загазування.

Ліквідація наслідків прориву води, пливунів та пульпи після виконання заходів ПЛА проводиться за спеціальним проектом, який розробляється головним інженером об`єкта, що обслуговується з урахуванням рекомендацій спеціалізованих інститутів.

11. У проєкті, з урахуванням затопленої зони, яка нанесена на план виробок, за результатами розвідки, зазначаються:

маршрути та порядок дій підрозділів (відділень) ДВАРФ і персоналу аварійного об’єкта;

режими провітрювання виробок аварійної ділянки;

порядок організації зв’язку з місця ведення робіт;

визначені місця для відкачування води та пульпи;

заходи щодо доставки і введення в дію технічних засобів з відкачування води та пульпи;

заходи щодо відновлення кріплення виробок;

місця контролю складу аерогазового середовища;

заходи безпеки.

12. У разі загрози затоплення навколоствольного двору нижнього горизонту постраждалих евакуюють з аварійних ділянок, яким загрожує затоплення, на більш високий горизонт до виходів на поверхню.

Якщо люди з виробок нижнього горизонту ще не виведені, а головному водовідливу загрожує затоплення, насосна камера та виробки, що ведуть на нижній горизонт огороджуються тимчасовими водостійкими перемичками.

При прориві води (ропи) у виробки, для попередження затоплення насосних камер, гирла колодязів водозбірників перекриваються, герметичні металеві двері зачиняються, а у разі їх відсутності зводяться тимчасові перемички з мішків, наповнених глиною, піском.

Після виконання цих заходів споруджуються постійні водостійкі перемички із цегли та бетону.

Для рятування людей одне відділення ДВАРФ направляється проти течії води по нижньому горизонту, а інше по верхньому.

13. Під час руху відділення ДВАРФ проти напряму руху води виробками, які не мають у межах маршруту руху виходів на більш високий горизонт, виставляється резервне відділення на підземній базі, яке зобов’язане стежити за підвищенням рівня води в навколоствольному дворі та своєчасно повідомити відділення ДВАРФ, що виконує АРІНР, про необхідність повернення на підземну базу.

У разі загрози швидкого затоплення виробок та відсутності виходу на більш високий горизонт відділення ДВАРФ, яке знаходиться в затопленій виробці, зобов’язане негайно повертатися на підземну базу або поверхню.

У разі прориву води, що супроводжується загазуванням виробок, відділення ДВАРФ, направлені в рудник, шахту для надання допомоги людям, зобов’язані мати ізолюючі саморятівники або кисневі респіратори в достатній кількості для рятування людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження.

АРІНР у затоплених виробках проводяться відповідно до законодавства з питань проведення водолазних робіт.

14. При прориві глини, пливунів або гідрозакладки першочергові дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на визначення місця аварії, місцезнаходження людей, установлення з ними зв’язку, надання їм допомоги, відновлення провітрювання аварійної ділянки, попередження розповсюдження аварії.

Для рятування людей одне відділення ДВАРФ направляється нижнім горизонтом проти прорваної маси, що припинила рух, а інше верхнім горизонтом.

У разі направлення відділення ДВАРФ виробками, що не мають виходу на верхній горизонт, необхідно виставити на підземній базі резервне відділення, яке зобов’язане стежити за забезпеченням своєчасного та безпечного повернення відділення ДВАРФ і бути в постійній готовності для надання допомоги.

15. Для припинення розповсюдження виробками прорваної маси виконуються заходи щодо її затримання шляхом зведення фільтруючих, бар’єрних перемичок, дамб, «забурювання» вагонеток, а також улаштування інших видів загороджень, у тому числі й обрушення виробок, якщо це не ускладнить становище людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження.

На шляху руху прорваної маси всі вертикальні та похилі виробки, що ведуть на нижній горизонт, перекриваються.

16. Для організації проходу до людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження, у результаті прориву глини, пливунів або гідрозакладки проводиться випуск та прибирання прорваної маси, прокладання спеціальних виробок корисними копалинами або супутніми породами. З метою якнайшвидшого підходу до постраждалих АРІНР проводяться з декількох найбільш доцільних напрямків. Прибирання прорваної маси здійснюється шляхом розмиву її водою та відкачки шламовими насосами або шляхом навантаження у вагонетки.

Підходити знизу під замулені виробки забороняється. Якщо АРІНР з верхнього горизонту проводити неможливо, випуск пульпи з вертикальних та похилих виробок знизу допускається тільки під захистом бар’єрних перемичок, споруджених у горизонтальних виробках у безпосередній близькості від місця випуску пульпи. Після випуску маси з похилої виробки, що підіймається вгору, роботи з прибирання пульпи в горизонтальній виробці (щоб уникнути повторного прориву зверху) проводяться після зведення захисної перемички в нижній частині виробки.

17. Глина або пульпа, яка знаходиться в заторах, випускається через невеликі отвори, зроблені в заторі. Якщо пульпа знаходиться за затором під тиском, то розбирання затору повинно проводитися під захистом бар’єрної перемички.

Направляти людей у вертикальні та похилі виробки знизу для безпосереднього розбирання заторів, за якими знаходиться пульпа, забороняється.

18. При загазуванні виробок отруйними хімічними речовинами першочергові дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на рятування людей та надання їм допомоги, визначення складу отруйних речовин, усунення джерела надходження та попередження розповсюдження таких речовин виробками.

Ліквідація наслідків загазування виробок отруйними речовинами проводиться із застосуванням спеціальних заходів, розроблених із залученням спеціалістів відповідних організацій гірничої галузі.

19. Спеціальними заходами передбачається:

порядок дій з дегазації уражених виробок, нейтралізації ураженої зони спеціальними речовинами або ізоляції аварійної ділянки;

заходи безпеки під час проведення АРІНР;

порядок контролю складу аерогазового середовища та відбору проб повітря і шахтної води;

порядок організації зв’язку та передачі інформації на КП (резервному відділенню, на підземну базу).

20. АРІНР у виробках, уражених отруйними речовинами, проводяться в спеціальних газозахисних костюмах відповідно до інструкції щодо їх експлуатації. Проведення АРІНР у небезпечній зоні без застосування спеціальних газозахисних костюмів забороняється.

XII. Ліквідація аварій у кар’єрах, на об’єктах метрополітену та метробуду, драгах, земснарядах, збагачувальних, дробильно-сортувальних фабриках  та інших наземних об’єктах

1. АРІНР на об’єктах метрополітену та метробуду, підземних дренажних виробках кар’єрів, об’єктах циклічно-потокової технології ведуться відповідно до вимог цього Статуту.

2. Ліквідація пожеж на наземних об’єктах, що обслуговуються підрозділами ДВАРФ, проводиться спільно з пожежно-рятувальними підрозділами відповідно до статті 80 Кодексу цивільного захисту України, Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 квітня 2018 року № 340 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10 липня 2018 року за № 802/32254.

3. При гасінні сульфідного, сірчаного, вугільного та іншого пилу створюються умови, що виключають можливість переходу його у зважений стан.

У разі горіння пилу в кожухах похилих конвеєрів кришки цих конвеєрів дозволяється відкривати тільки послідовно, починаючи з верхніх. Забороняється одночасно відкривати верхні та нижні кришки кожуха конвеєра, що може призвести до активізації розвитку пожежі.

4. З метою запобігання утворення вибухових концентрацій пилу забороняється:

бити по кришках та стінках кожухів конвеєрів;

кидати руду або пісок в осередок вогню;

гасити пил, що горить, компактним струменем води;

змітати пил з обладнання, конструкцій або стін будівлі.

5. Під час проведення АРІНР, які пов’язані з пошуком та наданням допомоги постраждалим під час ліквідації наслідків завалів у кар’єрах (розрізах), здійснюється постійний контроль за станом їх бортів, траншей, уступів, укосів і відвалів. У разі виявлення ознак зсуву порід АРІНР припиняються і вживаються необхідні заходи безпеки.

6. Під час роботи в уступах кар’єрів (розрізів) регулярно проводиться ліквідація нависів, «козирків» та заколів. Роботи щодо ліквідації нависаючих уламків на уступах необхідно проводити механізованим способом. Ручна ліквідація дозволяється тільки під безпосереднім контролем керівних працівників ДВАРФ. Працівники ДВАРФ і працівники аварійного об’єкта, які не зайняті ліквідацією нависів, «козирків» та заколів, евакуюються в безпечне місце.

7. Під час роботи на укосах уступів з кутом нахилу більше 35° гірничорятувальники ДВАРФ зобов’язані користуватися запобіжними поясами з канатами, закріпленими за надійну опору.

АРІНР, які пов’язані з пошуком та рятуванням людей при затопленні або перекиданні драги чи земснаряда, виконуються відповідно до законодавства з питань проведення водолазних робіт.

XIII. Проведення робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактика, технічні роботи)

1. Роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактика, технічні роботи) (далі - технічні роботи) проводяться основними працівниками ДВАРФ на об’єктах суб’єктів господарювання відповідно до статті 134 Кодексу цивільного захисту України та Порядку здійснення постійного та обов’язкового аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання, галузей та окремих територій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2017 р. № 5.

2. Проведення технічних робіт потребує застосування основними працівниками ДВАРФ засобів захисту органів дихання, спеціального оснащення та спорядження, а також професійних знань і навичок.

3. Підрозділи ДВАРФ під час проведення технічних робіт діють за вказівками головного інженера підприємства під управлінням керівника підрозділу ДВАРФ, який обслуговує цей об’єкт.

4. До початку технічних робіт відповідним працівником підрозділу ДВАРФ проводиться обстеження місць їхнього проведення та збір даних для оцінки обстановки.

5. У процесі підготовки до виконання технічних робіт з основними працівниками ДВАРФ вивчаються умови та порядок їх проведення, проводиться інструктаж з питань охорони праці.

6. Під час виконання технічних робіт (після завершення АРІНР) створюється підземна база, а відділенням ДВАРФ, що працюють в загазованому середовищі (атмосфері), виставляється резерв.

XIV. Загальні функції основних працівників ДВАРФ під час ліквідації наслідків аварії

1. Командир ДВАРФ (заступник, помічник) прибувши на об’єкт, де сталася аварія:

бере на себе управління підрозділами ДВАРФ під час проведення АРІНР та виконувати обов’язки керівника робіт;

організовує заходи щодо евакуації працівників аварійного об’єкта, залучення в установленому порядку транспортних засобів, іншого майна аварійного об’єкта до проведення АРІНР;

організовує заходи щодо зупинки проведення АРІНР, у разі якщо виникла підвищена загроза життю або здоров’ю рятувальників та інших осіб, які беруть участь у ліквідації наслідків аварії;

приймає інші рішення, необхідні для ліквідації наслідків аварії та забезпечення безпеки постраждалих.

2. Помічник командира загону (взводу), відповідальний за медичне забезпечення:

виїжджає з підрозділами за сигналом «Тривога» для ліквідації наслідків аварій, які сталися на об’єктах, що обслуговуються;

надає домедичну допомогу постраждалим на місці їхнього виявлення, підземній базі та/або медичному пункті;

за необхідності відправляє постраждалих у лікувальні заклади;

стежить за станом здоров’я та самопочуттям працівників ДВАРФ;

здійснює контроль за самопочуттям працівників ДВАРФ, яких виведено з аварійного об’єкта для відпочинку, дотриманням режиму праці, відпочинку та харчування, якістю їжі, санітарним станом та відповідністю гігієнічним нормам приміщень, виділених для спеціальних служб ДВАРФ.

3. Командир взводу (пункту) ДВАРФ:

здійснює контроль за виконанням підпорядкованим підрозділом завдань за призначенням;

до прибуття старших посадових осіб ДВАРФ здійснює безпосереднє управління підпорядкованими працівниками ДВАРФ під час проведення ними АРІНР;

після прибуття з підрозділом ДВАРФ на аварійний об’єкт, оцінює обстановку, отримує від керівника робіт з ліквідації наслідків аварії оперативне завдання в письмовому вигляді, визначає завдання відділенням ДВАРФ, які прибули на аварійний об’єкт;

виконує обов’язки керівника робіт, знає аварійну обстановку на аварійному об’єкті, прогноз її розвитку, уточнює ПЛА, оперативний план, наявність працівників ДВАРФ, кількість, місцезнаходження, технічний стан спеціальної техніки та наявність матеріальних засобів для проведення АРІНР;

здійснює безпосереднє управління підпорядкованими працівниками під час проведення ними АРІНР, забезпечує ефективне і безпечне виконання робіт;

організує виконання заходів ПЛА, оперативних планів та контролює якість виконаних робіт;

разом з керівником робіт з ліквідації наслідків аварії та старшою посадовою особою аварійного об’єкта забезпечує роботу на КП спеціальних служб під час ліквідації наслідків аварії;

організує чергування і несення служби працівниками підрозділу ДВАРФ, що виїхав за сигналом «Тривога» на аварійний об’єкт;

забезпечує виконання завдань, постійний зв’язок з підрозділами ДВАРФ (при виконанні ними завдань за призначенням), своєчасне отримання підпорядкованими працівниками необхідного обладнання та матеріальних засобів для проведення АРІНР;

у разі потреби - викликає додаткові підрозділи ДВАРФ.

4. Заступник (помічник) командира взводу ДВАРФ:

у разі прибуття першим на аварійний об’єкт виконує обов’язки керівника робіт до прибуття старших посадових осіб ДВАРФ;

здійснює безпосереднє управління підпорядкованими працівниками ДВАРФ під час проведення ними АРІНР на аварійному об`єкті;

очолює одне або декілька відділень ДВАРФ;

у разі потреби виконує інші завдання (ведення оперативної документації, виконання необхідних розрахунків тощо);

має інформацію про хід проведення АРІНР і готовий, у разі потреби, замінити старшу посадову особу ДВАРФ, виконувати обов’язки керівника робіт.

5. Командир відділення ДВАРФ:

здійснює безпосереднє управління підпорядкованими працівниками підрозділу ДВАРФ під час проведення АРІНР;

вимагає дотримання заходів безпеки підпорядкованими працівниками підрозділу ДВАРФ при проведенні АРІНР;

знає завдання відділення відповідно ПЛА та оперативного плану;

роз’ясняє працівникам відділення обстановку на аварійному об`єкті, отримане завдання, місце розташування підземної бази (включення в респіратори);

підтримує постійний зв’язок з керівником робіт, інформуючи його про дії відділення та обстановку на аварійній ділянці;

перед спуском у рудник, шахту або входом на аварійний об’єкт та на місці включення в респіратори стежить за перевіркою респіраторів і правильністю включення у них працівників свого підрозділу, перевіряє наявність спорядження у кожного з працівників відповідно до отриманих завдань;

визначає місце (якщо керівник робіт не визначив таке місце) включення та виключення з респіраторів при вході та виході із загазованих виробок;

проводить розрахунок часу перебування підпорядкованих працівників відділення в умовах непридатного для дихання аерогазового середовища, підвищеної та низької температури;

стежить за самопочуттям працівників відділення під час виконання завдань за призначенням, веде контроль за витратою кисню;

негайно виводить працівників відділення на свіжий струмінь повітря у разі поганого самопочуття одного з них або виходу з ладу респіратора;

доповідає після виходу із непридатного для дихання аерогазового середовища старшій посадовій особі ДВАРФ, яка знаходиться на підземній базі або на КП, про виконання завдання та обстановку на аварійній ділянці;

після виходу з аварійного об’єкта доповідає керівнику робіт про виконання завдання, робить відповідний запис в оперативному журналі та забезпечує приведення в готовність респіраторів і оснащення відділення.

6. Водій оперативного автомобіля:

забезпечує своєчасний виїзд оперативного автомобіля за сигналом «Тривога» та якнайшвидшу доставку відділення ДВАРФ й обладнання на аварійний об’єкт, дотримання Правил дорожнього руху під час руху;

знає найкоротший шлях та під’їзди до об’єктів, що обслуговуються, їх запасні виходи (флангові стволи, шурфи тощо);

допомагає працівникам підрозділу ДВАРФ під час підготовки до спуску в рудник, шахту;

під час перебування на промисловому майданчику аварійного об’єкта, забезпечує постійну готовність автомобіля до виїзду, збереження його оснащення;

після повернення в підрозділ уживає заходів щодо перевірки справності транспортного засобу та дозаправки його до встановлених норм.

7. Замикаючий у відділенні здійснює управління відділенням ДВАРФ, стежить за рухом відділення ДВАРФ виробками, самопочуттям працівників, у разі потреби дублює сигнали командира відділення ДВАРФ.

8. Черговий поста безпеки:

не пропускає людей без респіраторів у загазовані та небезпечні виробки, комунікації, приміщення;

інформує керівника робіт про осіб, які заходять на аварійну ділянку та виходять з неї;

направляє людей, які виходять із загазованих виробок, приміщень, на свіжий струмінь повітря, а в разі необхідності надавати їм домедичну допомогу;

контролює склад аерогазового середовища за допомогою аналізаторів, стежить за станом виробок та доповідає про нього керівнику робіт у встановленому порядку.

9. Черговий біля засобів зв’язку:

постійно знаходиться біля засобів зв’язку відділення (радіостанції, телефону), нічим не відволікається, приймає виклики, службові розпорядження, донесення та своєчасно їх передає встановленим порядком;

після отримання повідомлення про аварію на об’єкті, що обслуговується, негайно включає сигнал «Тривога», заповнює путівку на виїзд підрозділу (у двох примірниках) та вручає її разом із ПЛА старшій посадовій особі (командиру чергового відділення ДВАРФ);

викликає на аварійний об’єкт інші підрозділи ДВАРФ згідно з планом виїздів та отримує від них відомості про наслідки аварії;

під час прийому чергування перевіряє справність засобів зв’язку, наявність зв’язку з іншими підрозділами ДВАРФ та об’єктами, що обслуговуються;

підтримує постійний зв’язок з відповідними посадовими особами КП та відділень ДВАРФ, які беруть участь у проведенні АРІНР;

інформує керівника робіт про обстановку та послідовність виконання завдань відділеннями ДВАРФ, які беруть участь у проведенні АРІНР;

передає розпорядження керівника робіт старшим посадовим особам відділень, які беруть участь у проведенні АРІНР.

10. Працівник відділення ДВАРФ:

знає оперативне завдання відділення;

ретельно запам’ятовує шлях, що пройдено;

стежить за ходом робіт та діями працівників відділення ДВАРФ, станом місця виконання робіт;

підтримує з командиром відділення ДВАРФ постійний зв’язок, негайно повідомляє його про виявлені небезпечні фактори;

не залишає без дозволу місце розташування відділення ДВАРФ;

уміло застосовує технічні засоби, якими оснащене відділення ДВАРФ;

швидко і точно виконує накази та розпорядження командира відділення ДВАРФ;

надає допомогу працівникам відділення при виконанні ними завдань за призначенням, стежити за їхнім самопочуттям;

у разі виявлення несправності в респіраторі або поганому самопочутті негайно сповіщає про це командира відділення ДВАРФ;

стежить за тиском кисню в балоні респіратора (захисною здатністю респіратора), без необхідності не користуватися аварійним клапаном, не розмовляти через мундштук респіратора та не пересувається занадто швидко у непридатному для дихання аерогазовому середовищі;

включається в респіратор та виключається з нього тільки за командою командира відділення ДВАРФ;

знає місце розташування КП, підземної бази (резервного відділення);

після виходу з аварійного об’єкта негайно перезаряжає свій респіратор, перевіряє його, приводить в належний стан закріплене оснащення, спецодяг.

ХV. Організація спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ до виконання завдань за призначенням під час ліквідації наслідків аварії

1. Спеціальна підготовка - вид підвищення кваліфікації основних працівників ДВАРФ, що здійснюється в міжаварійний період шляхом виконання ними функціональних обов’язків і проводиться безпосередньо в аварійно-рятувальному підрозділі згідно з навчальними програмами та навчальними планами професійної діяльності.

2. Спеціальна підготовка проводиться в системі професійної підготовки за рахунок робочого часу і складається з комплексу вправ для відпрацювання практичних дій основних працівників державних воєнізованих гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій згідно з додатком 20 до цього Статуту.

3. Спеціальна підготовка спрямована на формування та вдосконалення у основних працівників ДВАРФ, які залучаються до оперативних дій, навичок роботи із спорядженням, спеціальним обладнанням та технікою шляхом відпрацювання індивідуальних та/або групових (у складі відділення ДВАРФ з 4 або 5 осіб) вправ і прийомів, які об’єднані в комплекси з відпрацювання практичних дій під час проведення АРІНР у виробках з непридатною атмосферою.

4. Основною метою спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ є набуття теоретичних знань і практичних навичок щодо застосування спеціального оснащення, правил поведінки і взаємодії у складі відділення під час проведення АРІНР, інших робіт, пов’язаних із застосуванням засобів індивідуального захисту органів дихання, спеціального оснащення та спорядження під час виконання завдань за призначенням.

5. Основні працівники підрозділів ДВАРФ, які набули теоретичних знань щодо тактико-технічних характеристик і порядку роботи спеціальних технічних засобів, які застосовуються під час проведення АРІНР (далі - респіраторники), допускаються до відпрацювання тактичних комплексів, які складаються із відповідних практичних вправ (далі - вправа).

6. Виконання вправ проводиться в такій послідовності: ознайомлення з прийомами виконання вправи, вивчення і відпрацювання окремих прийомів виконання вправи, тренування у виконанні кожного прийому та вправи в цілому, перевірка ступеня засвоєння вправи.

7. На початковому етапі кожна вправа виконується без фіксації її нормативного часу виконання вправи для здобуття відповідних навичок.

8. Після оволодіння респіраторниками навичок із відпрацювання вправ заняття проводяться із фіксацією нормативного часу відпрацювання кожної вправи з поступовим наближенням її виконання у нормативний час.

9. Заняття з відпрацювання окремих прийомів і вправи в цілому проводяться командиром відділення ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки (далі - командир відділення). Заняття з відпрацювання комплексів вправ у цілому проводяться командиром взводу ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки.

10. На початковому етапі час на відпрацювання прийому, вправи, комплексу визначається командиром взводу ДВАРФ залежно від ступеня підготовленості респіраторників, об’єму і складності матеріалу, який підлягає вивченню та практичному відпрацюванню.

11. Для забезпечення злагоджених дій респіраторників під час проведення занять кожному з них присвоюється порядковий номер від 1 до 3 у відділенні з 4 осіб і від 1 до 4 у відділенні з 5 осіб та визначаються обов’язки залежно від характеру аварії, при цьому вони мають виконувати обов’язки всіх номерів.

Респіраторник № 4 у відділенні з 5 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 4.

Респіраторник № 3 у відділенні з 4 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 3.

12. Під час практичного відпрацювання вправ респіраторники мають бути одягнені в спеціальний одяг із надягненою з правої сторони на спеціальному ремені акумуляторної батареї та прикріпленою до каски головного світильника.

13. Індивідуальна підготовка респіраторника складається з відпрацювання комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо застосування респіратора і саморятівника та їх складових частин, контролю складу та кількості повітряної суміші аерогазового середовища переносними приладами.

14. Підготовка респіраторників у складі підрозділу з 4 або 5 осіб складається з комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо виконання завдань за призначенням під час збору, виїзду на аварійний об’єкт за сигналом «Тривога», проведення розвідки виробок без / та / із застосуванням протитеплових засобів, організації зв’язку під час проведення АРІНР, організації заходів з надання допомоги, проведення серцево-легеневої реанімації та евакуації постраждалих під час гасіння пожеж у виробках, під час проведення АРІНР.

15. Команду на відпрацювання вправ кожного комплексу подає командир відділення.

{Статут доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 518 від 25.07.2024}

ПУТІВКА
на виїзд для ліквідації наслідків аварії

ВИДИ
оперативної документації, ведення якої здійснюється на командному пункті з управління підрозділами державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій під час організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

Види оперативної документації, ведення якої здійснюється на КП під час організації та проведення АРІНР:

оперативний журнал з ліквідації наслідків аварії;

оперативний план заходів з ліквідації наслідків аварії;

добовий графік залучення підрозділів ДВАРФ до ліквідації наслідків аварії.

В оперативний журнал з ліквідації наслідків аварії заноситься:

час виклику підрозділу ДВАРФ для ліквідації наслідків аварії, прізвище і посада того, хто викликав;

час прибуття підрозділів ДВАРФ та спеціальних технічних засобів на аварійний об'єкт;

кількість відділень (кількісний склад оперативної одиниці), прізвища командирів, що прибули на аварійний об'єкт;

обстановка, яка склалася на аварійному об'єкті, на момент прибуття підрозділів ДВАРФ та подальші її зміни під час проведення АРІНР;

завдання підрозділу ДВАРФ від керівника робіт з ліквідації наслідків аварії за його підписом;

завдання керівника робіт підрозділам ДВАРФ, час їх отримання;

прізвища керівників підрозділів ДВАРФ, аварійного об'єкта, кількість працівників ДВАРФ, аварійного об'єкта, членів ДГК, що отримали завдання;

необхідне додаткове оснащення;

розпорядження керівника робіт працівникам об'єкта, членам ДГК та результати їх виконання;

час прибуття підрозділів ДВАРФ на підземну базу або до місця включення в респіратори, час початку виконання завдання;

інформація про виконання завдання;

час повернення із загазованого середовища, виходу з рудника, шахти осіб, які брали участь в АРІНР;

результати виконання завдань підрозділами ДВАРФ, членами ДГК та іншими працівниками аварійного об'єкта;

окремі результати аналізу аерогазового середовища об'єкта, його температури тощо, для враховування під час проведення АРІНР.

До оперативного журналу додаються схеми, ескізи, результати розрахунків, оперативні плани, які було складено під час проведення АРІНР.

В оперативний план заходів з ліквідації наслідків аварії (відповідно до обраної технології, залежно від умов та характеру розвитку аварії) заноситься:

послідовність виконання заходів з рятування людей;

дії осіб, які беруть участь в організації та проведенні АРІНР.

У добовий графік залучення підрозділів ДВАРФ до ліквідації наслідків аварії заноситься:

наіменування підрозділів, що залучаються до ліквідації наслідків аварії на об'єкті, що обслуговується;

дата залучення підрозділу та розподіл за змінами.

ЗРАЗОК ПЛАНУ
виїздів підрозділів для ліквідації наслідків аварій на об'єктах і територіях, що обслуговуються

ДОБОВИЙ ГРАФІК
залучення підрозділів до ліквідації наслідків аварії

ОПЕРАТИВНИЙ ЖУРНАЛ
з ліквідації наслідків аварії

ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАН
заходів з ліквідації наслідків аварії

ЗРАЗОК РОЗРАХУНКУ
для своєчасного повернення гірничорятувальників з непридатної для дихання атмосфери при застосуванні апаратів на стисненому повітрі

ЗРАЗОК РОЗРАХУНКУ ВИТРАТ КИСНЮ
під час роботи в респіраторах на 100 м шляху в літрах

ЗРАЗОК ОРІЄНТОВНОГО РОЗРАХУНКУ
витрат кисню з використанням табличних швидкостей руху

На командному пункті можна провести орієнтовний розрахунок витрат кисню з використанням табличних швидкостей руху та витрат кисню (додатки 7, 8 до Статуту).

Проте цим розрахунком неможливо врахувати фактичний стан гірничих виробок, їх захаращеність, обводненість, задимленість, що в сукупності значно впливає на швидкість руху по заданому маршруту.

Тому найбільш практичним є розрахунок витрат кисню, який проводиться командиром відділення (особою, яка виконує його обов'язки) під час руху.

Суть його в наступному:

Рухаючись по маршруту з однорідними виробками, командир відділення зобов'язаний:

у місці включення в респіратори перевірити по манометрах тиск кисню в балонах апаратів усіх респіраторників та визначити мінімальний;

керуючись пунктами 13 та 14 розділу VI Статуту, визначити необхідний резерв, робочий запас кисню та витрати кисню на рух назад;

розрахувати гранично допустимий за умовами безпеки тиск кисню по манометру, при якому необхідно повертатися, та оголосити респіраторникам відділення.

Приклад 1.

Відділення рухається з метою рятування людей по горизонтальних виробках, мінімальний тиск 180 ат. Визначити, при якому тиску на манометрі необхідно припинити розвідку та повертатися назад.

Рис. 1

А - місце включення в респіратори;

180 - у чисельнику - показники манометра,

20 - у знаменнику - тиск у цій точці, необхідний для повернення.

__________
* - Командир відділення виконує розрахункову схему та розрахунки в блокноті.

Рішення.

Робочий запас кисню: 180 - 20 = 160 ат.

Витрата кисню на рух назад: 160 х 1/2 = 80 ат.

Тиск кисню по манометру, при якому необхідно повертатися назад:

80 + 20 = 100 ат.

Приклад 2.

Умови прикладу 1, але відділення йде з метою рятування людей по похилих виробках униз.

Рис. 2

Рішення.

Робочий запас кисню: 180 - 20 = 160 ат.

Витрата кисню на рух назад: 160 х 2/3 = 107 ат.

Тиск кисню по манометру, при якому необхідно повертатися:

107 + 20 = 127 ат.

Приклад 3.

Рис. 3

Умови прикладу 1, але відділення йде для виконання робіт, не пов'язаних з рятуванням людей, по похилих виробках уверх.

Рішення.

Робочий запас кисню: 180 - 50 = 130 ат.

Витрати кисню на рух назад: 130 х 1/2 = 65 ат.

Тиск кисню по манометру, при якому необхідно повертатися: 65 + 50 = 115 ат.

Приклад 4.

Відділення рухається по горизонтальній загазованій виробці для зведення перемички.

Рис. 4

Мінімальний тиск по манометру 190 ат. Визначити, при якому тиску необхідно припинити роботу та повернутися.

Рішення.

Після прибуття до місця роботи командир відділення визначає мінімальний тиск по манометрах, наприклад, 170 ат.

На пересування по АБ використано: 190 - 170 = 20 ат.

Тиск кисню по манометру, при якому необхідно припинити роботу та повертатися: 50 + 20 = 70 ат.

Під час руху по маршруту з різнорідними виробками командир відділення виконує в блокноті схему виробок по маршруту руху та в кожній вузловій точці маршруту діє аналогічно викладеному в розділі 1 цієї методики.

Приклад.

Відділення йде в розвідку з метою рятування людей по маршруту АБВГД, у всіх респіраторників тиск кисню по манометрах 200 ат.

Виконати розрахунок витрат кисню під час руху.

Рис. 5

Підходячи до точки Б, командир відділення перевіряє тиск кисню по манометрах і встановлює мінімальний, наприклад 170 ат. Це означає, що на подолання дільниці АБ витрачено 30 ат. (200-170), та, оскільки виробка горизонтальна, на зворотній шлях потрібно також 30 ат., тобто, щоб безпечно повернутися з точки Б на свіжий струмінь, потрібно 50 ат. (30 + 20). Спустившись по гезенку, командир відділення у точці В визначає, що мінімальний тиск по манометрах 160 ат., у т. ч. на спуск витрачено 10 ат. (170-160), а на зворотній шлях потрібно у два рази більше, тому що виробка вертикальна (10 x 2 = 20 ат.), а для безпечного повернення на свіжий струмінь з точки В, потрібно 70 ат. (50 + 20). Провівши розрахунки викладеним способом, відділення прибуває в точку Д, забирає постраждалого та повертається назад. Проте швидкість руху з постраждалим значно зменшиться і контрольними для безпечного повернення назад повинні служити обведені квадратом цифри. Наприклад, при підході до точки Г мінімальний тиск по манометрах наблизився до 90 ат. Це означає, що постраждалий повинен бути переданий іншому відділенню, а відділення, яке його транспортувало, повинно негайно прямувати на струмінь свіжого повітря.

ТАБЕЛЬ
мінімального технічного оснащення відділень ДВАРФ (для гірничорятувального відділення у складі п'яти осіб)

ТАБЕЛЬ
мінімального технічного оснащення відділень ДВАРФ (для гірничорятувального відділення у складі чотирьох осіб)

ОПИС
розпізнавального жетона ДВАРФ

Розпізнавальний жетон діаметром 80 мм та його дублікат діаметром 40 мм виготовляються з пластмаси або листового металу. У жетонах просвердлені отвори для зручності їх попарного зберігання та закріплення у виробці та на руці постраждалого. Написи на жетонах виштамповуються або наносяться вологостійкою фарбою.

Букви та цифри на жетоні означають:

перший рядок - скорочене найменування ДВАРФ;

другий рядок:

перша буква (цифра) - початкова буква найменування (номер) ДВАРФ;

друга цифра - номер буква номер взводу;

третя цифра - номер буква номер жетона.

Нумерація жетонів у взводі ведеться послідовно з першого до останнього відділення.

РАПОРТ

РОЗРАХУНОК
стійкості вентиляційного струменя

1. Розрахунок максимальної теплової депресії.

Перекидання вентиляційного струменя під дією теплової депресії не станеться, якщо

Проміжні значення коефіцієнтів визначаються шляхом інтерполяції (екстраполяції).

Приклад. Визначити hm.max при пожежі в похилій виробці, якщо її довжина L = 500 м, площа поперечного перетину S = 4 м2, кут нахилу a = 20°, середня швидкість вентиляційного струменя V = 2 м/с, температура повітря в паралельній виробці tв = 25° C.

По графіках рисунків 1, 2 знаходимо:

ho = 260 мм в. ст; Ky = 0,86; Ks = 0,74; Ka = 0,34; Kt = 1,0;

По формулі (2): hт.max = 260 х 0,86 х 0,74 х 0,34 х 1,0 = 56,3 мм вод. ст.

2. Визначення критичної депресії

hкр для кожної похилої виробки з низхідним провітрюванням визначається заздалегідь (під час складання планів ліквідації аварій або під час проведення депресійної зйомки) експериментально.

При нормальному режимі провітрювання похилої виробки заміряють її депресію h1 та витрату повітря в ній Q1.

Збільшують опір похилої виробки закриттям дверей або встановленням перемички, заміряють hдв та витрату повітря Q2 і визначають депресію по формулі:

Досягають максимально можливого зниження витрат повітря у виробці (ущільнення дверей або перемичок), заміряють h дв та Q3, керуючися формулою (3) визначають депресію h3.

Одержані дані в координатах h - Q наносять точками A, B, C та з'єднують їх плавною кривою до перетину з віссю ординат у точці Д, яка визначає критичну депресію hкр.

Порівнюється нерівність (1) і, якщо hm. max > hкр, то збільшити критичну депресію похилої виробки та підвищити стійкість її провітрювання можна:

збільшенням опору виробок, розміщених паралельно тій, що розглядається;

установленням перемичок у збійках, що з'єднують паралельні виробки;

закорочуванням вентиляційних струменів нижче осередку пожежі;

збільшенням продуктивності вентилятора головного провітрювання.

Рис. 1. Графіки для визначення теплової депресії

Рис. 2. Графік для визначення коефіцієнтів

а) Kt - коефіцієнт, враховуючий температуру вентиляційного струменя в паралельній виробці (Рис. 2).

б) Ka - коефіцієнт, враховуючий кут нахилу виробки;

в) Ks - коефіцієнт, ураховуючий площу поперечного перетину виробки;

Рис. 3. Графічне визначення критичної депресії.

ЗРАЗОК
визначення параметрів розвитку пожежі у гірничих виробках, підземних спорудах

1. Швидкість та дальність розповсюдження пожежі.

Методика рекомендується для визначення на конкретний момент часу (початок гасіння, здійснення вентиляційного маневру та інше) швидкості і дальності розповсюдження пожежі виробкою, що вільно розвивається. Під пожежею, що вільно розвивається, розуміється така пожежа, гасіння якої не проводилося на момент розрахунку її параметрів або дія засобів пожежогасіння на осередок пожежі була незначною.

Параметри пожежі, що вільно розвивається, визначаються в такій послідовності:

1) У таблиці 1 встановлюється категорія джерела займання по тепловій потужності. Чим вище категорія джерела первинного займання горючих матеріалів, тим ближче будуть розміщуватися на графіках (рис. 1, 2) значення параметрів пожежі до верхніх граничних кривих кожного класу.

2) У таблиці 2 встановлюється клас пожежі.

3) У графіках (рис. 1, 2) визначаються швидкість та дальність розповсюдження пожежі по виробці на заданий час.

Таблиця 1

Класифікація джерел займання горючих матеріалів у гірничих виробках

Таблиця 2

Класифікація підземних пожеж за швидкістю розповсюдження

Рис. 1. Швидкість розповсюдження підземних пожеж залежно від часу дії пожежі.

Рис. 2. Дальність розповсюдження підземних пожеж залежно від часу дії пожежі.

Приклад.

Від короткого замикання струмоведучих жил у гнучкому кабелі виникла пожежа у штреку, закріпленому металевим арочним кріпленням з дерев'яною затяжкою. Швидкість вентиляційного потоку 1,5 м/с.

Визначити швидкість розповсюдження пожежі виробкою та відстань на яку вона розповсюдилася через 100 хв після виникнення.

Рішення.

1. За табл. 1 установлюємо, що джерело займання відноситься до нижчої категорії, тому значення параметрів пожежі будуть розміщуватися ближче до нижніх граничних кривих (Рис. 1, 2).

2. За табл. 2 установлюємо, що пожежа відноситься до II класу (горить дерев'яна затяжка, швидкість вентиляційного потоку 1,5 м/с).

3. За графіком (рис. 1) визначаємо швидкість розповсюдження пожежі виробкою. Через 100 хв вона може бути в межах від 42 до 55 м/год. З урахуванням нижчої категорії джерела займання швидкість розповсюдження пожежі приблизно дорівнює 45 м/год.

4. За графіком (рис. 2) визначаємо відстань, на яку могла розповсюдитися пожежа виробкою за 100 хв, що складає від 50 до 65 м.

З урахуванням нижчої категорії джерела займання відстань, на яку розповсюдилася пожежа дорівнює 53 метрам.

2. Динаміка розвитку підземних пожеж

Як метод оцінки динаміки розвитку пожеж вибрано співвідношення концентрації оксиду вуглецю, що утворився при рудниковій пожежі, та концентрації кисню, витраченого на горіння. Це співвідношення змінюється разом з температурою осередку пожежі і відповідає безрозмірному числу, названому пожежним коефіцієнтом, який не залежить від розбавлення пожежних газів додатковим повітрям.

Пожежний коефіцієнт визначається за формулою:

Якщо в суміші газів визначено вміст азоту (наприклад, хроматографом "ПОІСК"), то формула прийме вигляд:

Характеристика пожежі за допомогою пожежного коефіцієнта придатна для якісних висновків про стан пожежі і застосовується для оцінки таких факторів, як зростання, стабілізація та зниження інтенсивності горіння, що дозволяє оцінити ефективність дистанційної дії на осередок пожежі.

Для візуального спостереження за зміною пожежного коефіцієнта по розрахованим його величинам будується графік. При цьому по осі абсцис відкладається час відбору проб повітря, а по осі ординат величина пожежного коефіцієнта.

Розрахунок пожежного коефіцієнта буде неправильним і не може застосовуватися за інертизації пожежі азотом, парогазовою сумішшю тощо.

3. Характеристика об'єму пожежі

Для якісної характеристики об'єму пожежі використовується потік оксиду вуглецю (л/хв). По величині витрат повітря в місці відбору проби та концентрації оксиду вуглецю можна визначити кількість оксиду вуглецю, що виділяється за одиницю часу, що дає можливість характеризувати об'єм пожежі.

Потік оксиду вуглецю визначається з виразу:

Qco = 10 х Рсо х Q

Для візуального спостереження за зміною об'єму пожежі будується графік. По осі абсцис визначається час відбору проб повітря, а по осі ординат - потік оксиду вуглецю.

ЗАСТОСУВАННЯ
засобів пожежогасіння в гірничих виробках, підземних спорудах

Застосування пінних засобів гасіння пожеж у гірничих виробках

ДОВІДКОВІ ДАНІ
для розрахунків протипожежного водопостачання

1. Витрати води через пожежний ствол та довжина активної частини струменя

2. Витрати води через ствол-розпилювач типу РС-А (РС-Б)

3. Витрати води через водорозбризкувач типу ВВР-1 при двох працюючих гвинтових розприскувачах (полідефлекторних насадках)

4. Нормативи витрати води під час улаштування водяних завіс для локалізації пожеж

5. Питомі втрати тиску в прямолінійних стальних трубопроводах, МПа/км.

6. Визначення втрат тиску в рукавній лінії

Значення опору одного рукава довжиною 20 м (S)

Приклад.

По відкаточному штреку прокладено рукавну лінію довжиною 300 м з прогумованих рукавів діаметром 66 мм. Витрати води в ній складають 28,8 м куб./год. при початковому тиску 0,7 МПа.

Визначити тиск, при якому проходить витікання води з пожежного ствола.

Рішення.

1) Приводимо розмірність до прийнятої у формулі:

Витрати води: 28,8 м3/год. - 8 л/с.

Початковий тиск: 0,7 МПа - 70 м

2) Визначаємо втрати тиску в рукавній лінії

3) Визначаємо кінцевий тиск біля пожежного ствола

70 - 32,6 = 37,4 м (0,37 МПа)

4) Технічна характеристика пожежних рукавів.

РОЗРАХУНОК
допустимої тривалості роботи в зоні з підвищеною температурою повітря під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт

Таблиця 1

Галузь застосування засобів індивідуального протигазового та протитеплового
захисту в зоні з підвищеною температурою повітря

__________
* з охолоджуючим елементом ОЕ

Таблиця 2

Допустима тривалість роботи гірничорятувальника у ЗПТ

Фізичне навантаження при роботі в респіраторі Р-30 з ОЕ або Р-35:

Рис 1. Номограма для визначення допустимої тривалості роботи в респіраторах у ЗПТ

Таблиця 3

Допустима тривалість роботи (у хвилинах) при підвищеній
температурі повітря та відносній вологості 100 %

Таблиця 4

Допустима тривалість роботи (у хвилинах) при підвищеній
температурі повітря та відносній вологості 75-80 %

__________
* не менше вказаного значення.

Таблиця 5

Допустима тривалість роботи гірничорятувальників у протитеплових костюмах