МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

25.07.2024  № 518

Про затвердження Змін до Статуту державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних

Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу цивільного захисту України та статті 29 Гірничого закону України, з метою підвищення рівня практичних навичок і майстерності основних працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій, злагодженості їхніх дій у складі підрозділів під час організації та ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Статуту державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 2020 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2020 року за № 289/34566, що додаються.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Корева Ю.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

ЗМІНИ
до Статуту державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних

1. Доповнити пункт 1 розділу І після слів «або загрожують життю рятувальників» словами «, а також організацію спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ до виконання завдань за призначенням».

2. Доповнити цей Статут новим розділом такого змісту:

«ХV. Організація спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ до виконання завдань за призначенням під час ліквідації наслідків аварії

1. Спеціальна підготовка - вид підвищення кваліфікації основних працівників ДВАРФ, що здійснюється в міжаварійний період шляхом виконання ними функціональних обов’язків і проводиться безпосередньо в аварійно-рятувальному підрозділі згідно з навчальними програмами та навчальними планами професійної діяльності.

2. Спеціальна підготовка проводиться в системі професійної підготовки за рахунок робочого часу і складається з комплексу вправ для відпрацювання практичних дій основних працівників державних воєнізованих гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій згідно з додатком 20 до цього Статуту.

3. Спеціальна підготовка спрямована на формування та вдосконалення у основних працівників ДВАРФ, які залучаються до оперативних дій, навичок роботи із спорядженням, спеціальним обладнанням та технікою шляхом відпрацювання індивідуальних та/або групових (у складі відділення ДВАРФ з 4 або 5 осіб) вправ і прийомів, які об’єднані в комплекси з відпрацювання практичних дій під час проведення АРІНР у виробках з непридатною атмосферою.

4. Основною метою спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ є набуття теоретичних знань і практичних навичок щодо застосування спеціального оснащення, правил поведінки і взаємодії у складі відділення під час проведення АРІНР, інших робіт, пов’язаних із застосуванням засобів індивідуального захисту органів дихання, спеціального оснащення та спорядження під час виконання завдань за призначенням.

5. Основні працівники підрозділів ДВАРФ, які набули теоретичних знань щодо тактико-технічних характеристик і порядку роботи спеціальних технічних засобів, які застосовуються під час проведення АРІНР (далі - респіраторники), допускаються до відпрацювання тактичних комплексів, які складаються із відповідних практичних вправ (далі - вправа).

6. Виконання вправ проводиться в такій послідовності: ознайомлення з прийомами виконання вправи, вивчення і відпрацювання окремих прийомів виконання вправи, тренування у виконанні кожного прийому та вправи в цілому, перевірка ступеня засвоєння вправи.

7. На початковому етапі кожна вправа виконується без фіксації її нормативного часу виконання вправи для здобуття відповідних навичок.

8. Після оволодіння респіраторниками навичок із відпрацювання вправ заняття проводяться із фіксацією нормативного часу відпрацювання кожної вправи з поступовим наближенням її виконання у нормативний час.

9. Заняття з відпрацювання окремих прийомів і вправи в цілому проводяться командиром відділення ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки (далі - командир відділення). Заняття з відпрацювання комплексів вправ у цілому проводяться командиром взводу ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки.

10. На початковому етапі час на відпрацювання прийому, вправи, комплексу визначається командиром взводу ДВАРФ залежно від ступеня підготовленості респіраторників, об’єму і складності матеріалу, який підлягає вивченню та практичному відпрацюванню.

11. Для забезпечення злагоджених дій респіраторників під час проведення занять кожному з них присвоюється порядковий номер від 1 до 3 у відділенні з 4 осіб і від 1 до 4 у відділенні з 5 осіб та визначаються обов’язки залежно від характеру аварії, при цьому вони мають виконувати обов’язки всіх номерів.

Респіраторник № 4 у відділенні з 5 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 4.

Респіраторник № 3 у відділенні з 4 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 3.

12. Під час практичного відпрацювання вправ респіраторники мають бути одягнені в спеціальний одяг із надягненою з правої сторони на спеціальному ремені акумуляторної батареї та прикріпленою до каски головного світильника.

13. Індивідуальна підготовка респіраторника складається з відпрацювання комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо застосування респіратора і саморятівника та їх складових частин, контролю складу та кількості повітряної суміші аерогазового середовища переносними приладами.

14. Підготовка респіраторників у складі підрозділу з 4 або 5 осіб складається з комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо виконання завдань за призначенням під час збору, виїзду на аварійний об’єкт за сигналом «Тривога», проведення розвідки виробок без / та / із застосуванням протитеплових засобів, організації зв’язку під час проведення АРІНР, організації заходів з надання допомоги, проведення серцево-легеневої реанімації та евакуації постраждалих під час гасіння пожеж у виробках, під час проведення АРІНР.

15. Команду на відпрацювання вправ кожного комплексу подає командир відділення».

3. Доповнити цей Статут новим додатком, що додається.

ВПРАВИ
для відпрацювання практичних дій основних працівників державних воєнізованих гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій

I. Комплекс 1 «Застосування робочого респіратора Р-30, Р-30ЕХ»

1. Вправа 1: за командою «Робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ) - надягнути»:

покласти респіратор на тверду поверхню підвісною системою вгору або поставити респіратор перед собою на землю підвісною системою від себе;

зняти каску і затиснути її між колінами;

розвести в сторони поясні і плечові ремені, опустити мундштучну коробку із загубником (маскою) та залишити висіти на дихальних шлангах або шлангову систему покласти на ранець, послабити кінцеві і плечові ремені;

просунути руки в плечові ремені та взяти респіратор за корпус;

підняти респіратор над головою таким чином, щоб дихальні шланги опинилися на грудях, переконавшись, що плечові ремені знаходяться з зовнішнього боку ліктів, дозволити респіратору зісковзнути на плечі. При цьому мундштучна коробка із загубником (маскою) повинна висіти на грудях. За наявності панорамної маски надіти на шию ремінець для носіння маски в похідному положенні, одягнути каску;

відрегулювати висоту посадки респіратора на корпусі за допомогою кінцевих ременів;

застебнути поясний ремінь та підтягнути його до комфортного положення.

Час виконання вправи - 30 секунд.

2. Вправа 2: за командою «Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30, який обладнано загубником,- провести»:

зняти чохол та узяти загубник до рота;

відсмоктати повітря із системи респіратора до можливої межі, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери і видихаючи в апарат до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник із рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень із киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

3. Вправа 3: за командою «Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30, який обладнано панорамною маскою,- провести»:

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи узголів’я покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу, відтягнувши край маски, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор із маскою герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу, відтягуючи край маски під час видиху, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери, відтягуючи край маски при вдиханні і видихаючи в апарат до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

перевірити щільність прилягання маски, для цього необхідно глибоко вдихнути, а потім енергійно видихнути, при цьому викидання повітря з-під маски не допускається;

зняти маску та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

4. Вправа 4: за командою «Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30ЕХ, який обладнано загубником,- провести»:

зняти чохол та взяти загубник до рота;

наповнити дихальний мішок, зробивши кілька вдихів з атмосфери і видихів у респіратор, зробити вдих із системи респіратора, звуковий сигнал при цьому буде свідчить про справність сигналу відсутності кисню;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу через ніс, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

затиснути рукою шланг вдиху і спробувати вдихнути, неможливість виконати вдихання свідчать про справність клапана видиху;

затиснути рукою шланг видиху і спробувати видихнути, неможливість виконати видихання свідчать про справність клапана вдиху;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери через ніс і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник з рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи до 10,0 МПа, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

продовжувати спостерігати за допомогою манометра за падінням тиску в респіраторі і при досягненні 5,5 МПа почується свист, який свідчить про справність сигналу зниження тиску в балоні нижче 5,5 МПа;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

5. Вправа 5: за командою «Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30ЕХ, який обладнано панорамною маскою,- провести»:

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи узголів’я покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

наповнити дихальний мішок, зробивши кілька вдихів з атмосфери і видихів у респіратор, відтягнувши край маски при вдиханні, зробити вдих із системи респіратора, звуковий сигнал при цьому буде свідчить про справність сигналу відсутності кисню;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу, відтягнувши край маски, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор із маскою герметичний;

затиснути рукою шланг вдиху і спробувати вдихнути, неможливість виконати вдихання свідчать про справність клапана видиху;

затиснути рукою шланг видиху і спробувати видихнути, неможливість виконати видихання свідчать про справність клапана вдиху;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу, відтягуючи край маски під час видиху, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери, відтягуючи край маски при вдиханні і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

перевірити щільність прилягання маски, для цього необхідно глибоко вдихнути, а потім енергійно видихнути, при цьому викидання повітря з-під маски не допускається;

зняти маску та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи до 10,0 МПа, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

продовжувати спостерігати за допомогою манометра за падінням тиску в респіраторі і при досягненні 5,5 МПа почується свист, який свідчить про справність сигналу зниження тиску в балоні нижче 5,5 МПа;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

6. Вправа 6: за командою «У робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаний загубником,- включитися»:

зняти чохол із загубника (якщо він був надітий), узяти загубник до рота, одночасно повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря через ніс, до спрацювання легеневого автомата та надіти носовий затискач;

зняти каску та затиснути її між колінами;

зняти з лівого плечового ременя протидимові окуляри і надіти їх на лоба, одягнути каску та пристебнути головний гарнітур до мундштучної коробки.

Час виконання вправи - 50 секунд.

7. Вправа 7: за командою «З робочого респіратора (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаного загубником,- виключитися»:

зняти носовий затискач, відстебнути головний гарнітур від мундштучної коробки та вийняти загубник з рота;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень з киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, протерти загубник та закрити його чохлом.

протидимові окуляри - зняти та закріпити на лівому плечовому ремені.

Час виконання вправи - 50 секунд.

8. Вправа 8: за командою «У робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаний панорамною маскою,- включитися»:

зняти з голови каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи голову, покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути до спрацювання легеневого автомата, при цьому випускати повітря з маски під час видихання необхідно шляхом відтягування краю маски.

Час виконання вправи - 50 секунд.

9. Вправа 9: за командою «З робочого респіратора (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаного панорамною маскою,- виключитися»:

зняти з голови каску та затиснути її між колінами;

завести вказівні і середні пальці обох рук під потиличні ремені маски зверху біля замків, великими пальцями відвести стопори, зняти маску та надіти каску на голову;

повністю закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса.

Час виконання вправи - 50 секунд.

II. Комплекс 2 «Застосування допоміжного респіратора Р-34, обладнаного загубником (шолом-маскою), та ізолюючого саморятівника»

1. Вправа 1: за командою «Допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- надіти»:

поставити сумку з респіратором перед собою, відкрити клапан сумки та витягнути дихальні шланги із загубником (шолом-маскою);

підняти респіратор за ремені і зняти сумку з корпусу респіратора;

покласти респіратор перед собою зовнішньою стороною ранця донизу балоном від себе, розвести в сторони ремені респіратора;

зняти каску та затиснути її між колінами;

охопити респіратор за бокові сторони так, щоб плечові ремені опинилися із зовнішнього боку рук, та перенести його через голову;

опустити респіратор на спину таким чином, щоб плечові ремені і дихальні шланги лягли на плечі;

застебнути поясний ремінь та одягнути каску.

Час виконання вправи - 30 секунд.

2. Вправа 2: за командою «Поверхневу перевірку допоміжного респіратора Р-34, обладнаного загубником,- провести»:

зняти чохол та узяти загубник до рота;

відсмоктати повітря із системи респіратора до можливої межі, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник із рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

3. Вправа 3: за командою «Поверхневу перевірку допоміжного респіратора Р-34, обладнаного шолом-маскою,- провести»:

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти на голову шолом-маску, для цього вилучити заглушку, прикласти підборідник шолом-маски до свого підборіддя та натягнути верхній край шолом-маски на голову;

надягнути каску;

затиснути руками обидва дихальні шланги та вдихнути, неможливість вдихання свідчить про герметичність шолом-маски;

зняти шолом-маску, піднявши каску, вивернути її навиворіт, та притиснути горловину шолом-маски до рота, надіти каску;

перевірити справність легеневого апарата, для цього відкрити вентиль балона, зробити один-два глибокі вдихи та, перетискаючи шланг видиху, зробити один-два видихи в атмосферу. Відсутність опору на вдиху і різкий шиплячий звук, що надходить у дихальний мішок кисню, свідчить про справність легеневого автомата;

перевірити роботу аварійного клапана натисканням на його кнопку;

перевірити надлишковий клапан, для цього вдихнути атмосферне повітря, потім притиснути горловину шолом-маски до рота та видихнути в респіратор. Повторити ці дії 3-4 рази. Відсутність значного опору на видиху свідчить про справність надлишкового клапана;

перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій;

вставити заглушку та розправити шолом-маску;

доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад «Перший (другий, третій, четвертий) - готовий. Тиск 200».

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

4. Вправа 4: за командою «У допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником,- включитися»:

зняти чохол із загубника (якщо він був надітий), узяти загубник до рота, одночасно повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря через ніс, до спрацювання легеневого автомата та надіти носовий затискач;

зняти каску та затиснути її між колінами;

зняти з лівого плечового ременя протидимові окуляри і надіти їх на лоба, одягнути каску та пристебнути головний гарнітур до мундштучної коробки.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

5. Вправа 5: за командою «З допоміжнього респіратора Р-34, обладнаного загубником,- виключитися»:

зняти носовий затискач, відстебнути головний гарнітур від мундштучної коробки та вийняти загубник з рота;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень із киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, протерти загубник та закрити його чохлом;

зняти протидимові окуляри та закріпити їх на лівому плечовому ремені.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

6. Вправа 6: за командою «У допоміжний респіратор Р-34, обладнаний шолом-маскою,- включитися»:

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти на голову шолом-маску, для цього вилучити заглушку, прикласти підборідник шолом-маски до свого підборіддя та натягнути верхній край шолом-маски на голову;

надягнути каску;

повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря з-під маски, до спрацювання легеневого автомата;

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

7. Вправа 7: за командою «З допоміжного респіратора Р-34, обладнаного шолом-маскою,- виключитися»:

підняти каску та зняти шолом-маску;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень із киснево-розподільчої системи респіратора, переконатися тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, уставити заглушку та розправити шолом-маску;

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

8. Вправа 8: за командою «Допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- зняти»:

розстебнути поясний ремінь;

підняти каску та перенести мундштучну коробку із шлангами через голову та покласти на ліве плече, надіти каску;

праву руку протягнути на рівні поясу під правий плечовий ремінь, а лівою рукою на рівні грудей взяти лівий плечовий ремінь разом зі шлангами і зняти з плечей респіратор;

покласти респіратор перед собою кришкою вниз, дихальними шлангами до себе;

узяти респіратор правою рукою за плечові ремені біля дихальних шлангів, укласти його в сумку.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

9. Вправа 9: за командою «В ізолюючий саморятівник - включитися»:

затримати дихання;

розмістити саморятівник на ремені перед собою;

тримаючи корпус лівою рукою, пальцями правої руки піддіти та повернути вгору важіль замка стяжних стрічок, розірвати пломбувальний дріт;

перехопити правою рукою важіль замка стяжних стрічок разом із захисною накладкою, рухом руки дугою убік вивести зачіп стяжної стрічки із зачеплення з корпусом;

тримаючи корпус лівою рукою, правою рукою рухом вгору і вліво від себе відкинути кришку разом із стяжною стрічкою, при цьому відбудеться спрацювання пускового пристрою;

зняти каску та затиснути її між колінами;

нахилити голову вниз, одягти шийний пасок через голову на шию та одягти каску;

правою рукою потягнути вгору тепловологообмінник із загубником та носовим зажимом, при цьому із загубника витягнути заглушку;

розправити дихальну трубку та дихальний мішок;

узяти загубник у рот так, щоб його платівки знаходилися між яснами і губами, а відростки затиснути зубами;

надіти носовий затискач;

зробити видих у саморятівник і продовжувати спокійно дихати;

взяти корпус по бокам обома руками, великими пальцями тримаючи зверху карабіни, підняти корпус вгору до розчеплення з карабінами;

розправити теплозахисний екран, розташувавши його між корпусом саморятівника та тілом;

відрегулювати довжину шийного ременя;

закріпити корпус саморятівника на грудях за допомоги нагрудного ременя, обв’язав його навколо тулуба;

одягнути захисні окуляри.

Час виконання вправи - 25 секунд.

III. Комплекс 3 «Повернення на свіжий струмінь повітря в несправному респіраторі»

Відпрацювання вправ проводиться в респіраторі з наявністю відповідних несправностей (викручено регулюючу гайку, виключено надлишковий клапан, знято дихальні клапани, порушено цілісність капілярної трубки), без урахування часу на виконання.

У разі виявлення несправності, респіраторник повідомляє про вузол, що вийшов з ладу.

1. Вправа 1: у разі виявлення несправності легеневого автомата респіраторнику необхідно:

уникати глибоких вдихів;

періодично наповнювати киснем дихальний мішок за допомогою аварійного клапана (під час руху горизонтальними виробками або похилими виробками донизу - через 15-20 вдихань, під час руху похилими виробками вгору - через 10-15 вдихань).

2. Вправа 2: у разі виявлення несправності надлишкового клапану та ускладнення видихання респіраторнику необхідно:

звільнити носовий затискач респіратора із загубником;

відтягнути край панорамної маски респіратора із панорамною маскою;

видихнути в атмосферу.

3. Вправа 3: у разі виявлення несправності дихальних клапанів респіраторнику необхідно:

затиснути шланг «вдихання» під час кожного видихання - у разі несправності клапана «вдихання»;

затиснути шланг «видихання» під час кожного вдихання - у разі несправності клапана «видихання»;

затиснути шланг «вдихання» під час кожного видихання та шланг «видихання» під час кожного вдихання - у разі несправності обох клапанів.

4. Вправа 4: у разі виявлення пошкодження дихальних шлангів респіраторнику необхідно:

негайно закрити місце пошкодження шланга рукою;

заповнити систему респіратора за допомогою аварійного клапана;

спільно з респіраторником, який знаходиться поруч, заклеїти пошкодження ізоляційною стрічкою.

5. Вправа 5: у разі виявлення несправності респіратора, у якого постійно працюює легеневий автомат, респіраторнику необхідно:

закрити вентиль балона респіратора;

наповнювати дихальний мішок, періодично відкриваючи вентиль балона респіратора, до спрацювання надлишкового клапана.

6. Вправа 6: у разі виявлення пошкодження манометру або капілярної трубки респіратора респіраторнику необхідно негайно закрити вентиль, який з’єднує капілярну трубку з манометром.

IV. Комплекс 4 «Контроль складу та кількості повітряної суміші аерогазового середовища переносними приладами»

1. Вправа 1: за командою «Шахтний інтерферометр - застосувати» респіраторнику необхідно:

перевірити справність гумової груші;

перевірити герметичність газової лінії приладу;

продути газову та повітряну лінії приладу чистим атмосферним повітрям;

установити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення «контроль»;

підігнати окуляр під зір спостерігача;

повільним обертанням мікрогвинта поєднати середину лівої чорної смуги інтерференційної картини з нульовою відміткою шкали (установлення приладу на «нуль»);

установити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення «вимірювання».

2. Вправа 2: за командою «До вимірювань повітряної суміші аерогазового середовища шахтним інтерферометром - приступити» респіраторнику необхідно:

установити розподільний кран приладу в положення «СН4»;

встановити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення «контроль», натиснути кнопку увімкнення лампи і, дивлячись в окуляр, повільним обертанням гвинта домогтися поєднання лівої чорної смуги інтерференційної картини з нульовою відміткою шкали (проводиться перед першим вимірюванням, потім - періодично);

установити перемикач у положення «вимірювання»;

протягнути досліджуване повітря шляхом трьох стискувань гумової груші;

зняти покази зі шкали та визначити вміст метану з точністю до 0,1 % ;

перевести розподільний кран приладу в положення «СО2»;

протягнути досліджуване повітря шляхом трьох стискувань гумової груші;

зняти значення із шкали та визначити загальний вміст метану і вуглекислого газу з точністю до 0,1 % (у тому ж місці, де визначений вміст СН4);

визначити вміст вуглекислого газу (різниця між другим та першим значеннями).

Для проведення вимірювання вмісту метану та вуглекислого газу респіраторник, який здійснює вимірювання, розташовується проти руху повітряного струменя, утримує всмоктувальну трубку приладу перед собою в одному положенні, має подовжені трубки (спеціальні зонди) для вимірювання у верхніх частинах виробок, куполах та інших важкодоступних місцях.

Вимірювання проводяться:

під час визначення середніх концентрацій метану і вуглекислого газу у вхідних та вихідних струменях виробок, ділянок, крил шахти - у центрі поперечного перерізу;

під час визначення середніх концентрацій метану і вуглекислого газу у вихідному струмені очисної виробки - під покрівлею, у центрі та біля ґрунту виробки (концентрація визначається як середньоарифметичне трьох вимірювань);

у призабійному просторі очисних та підготовчих виробок:

у загазованих (по метану) шахтах - 15-20 см від покрівлі виробок;

у незагазованих (по метану) шахтах - 15-20 см від ґрунту виробки.

За необхідності визначення максимальних концентрацій метану і вуглекислого газу в будь-яких виробках вимірювання метану проводиться в найвищій точці виробки, а вуглекислого газу - у найнижчій.

3. Вправа 3: за командою «До вимірювань повітряної суміші аерогазового середовища аспіратором міхового типу АМ-5 - приступити» респіраторнику необхідно:

перевірити герметичність аспіратора міхового типу АМ-5 (далі - аспіратор), для цього стиснути сильфон до упору та заглушити отвір для підключення індикаторної трубки (аспіратор герметичний, якщо протягом однієї хвилини висота стиснутого сильфона не зміниться);

перевірити відповідність індикаторних трубок газовим компонентам, що підлягають визначенню в аерогазовому середовищі, а також придатність індикаторних трубок за терміном, установленим інструкцією з експлуатації;

У разі вимірювання вмісту оксиду вуглецю за наявності вуглеводнів необхідно використовувати захисні трубки.

4. Вправа 4: за командою «До визначення повітряної суміші аерогазового середовища хімічним газоаналізатором - приступити» респіраторнику необхідно:

стати в напрямку, протилежному руху повітряного струменя;

у місці вимірювання дістати із чохла аспіратор та провести 2-3 холостих ходи для продування клапана;

дістати із футляра індикаторну трубку, що відповідає газу, який заміряється, і за допомогою отвору в підвісці аспіратора відламати обидва кінці так, щоб не порушити положення фільтр-прокладки та шару порошку, установити трубку в гніздо аспіратора стрілкою до останнього, при цьому тримати трубку якомога ближче до кінця, що встановлюється в гніздо, уникаючи натискання на трубку і стискання її руками;

протягнути досліджуване повітря через трубку одним або десятьма ходами аспіратора залежно від індексу трубки, що застосовується, для цього необхідно стиснути сильфон аспіратора до упору, а потім відпускати його до повного розкриття, тримаючи аспіратор на рівні обличчя за кришку великим і вказівним пальцями;

визначити вміст газу за градуювальною шкалою, яку нанесено на трубку (прикласти трубку до шкали, яку нанесено на футляр), і, якщо межа нерівна (розмита), урахувати середню величину довжини шару, що прореагував.

Під час застосування індикаторних трубок О2-21 необхідно спочатку відломити кінець поблизу цифри 25, установити трубку в гніздо аспіратора, відломити другий кінець трубки за допомогою спеціального засобу, що знаходиться у футлярі, швидко стиснути та відпустити сильфон аспіратора, після повного його розкриття, визначити вміст кисню.

Під час визначення небезпечних газів (СО, H2S, SO2, NO-NO2, CO2) з метою забезпечення безпеки необхідно зробити спочатку один хід аспіратора і, якщо довжина шару, що змінив забарвлення індикаторної маси в трубці, досягла другої поділки шкали (у трубці на СО2 - першої поділки) або перевищила її, то вміст газу перевищує гранично допустиме значення, тому подальше вимірювання необхідно припинити, негайно вийти в безпечне місце або включитися в ізолюючий саморятівник або респіратор.

За необхідності визначення максимальних концентрацій вуглекислого та сірчистого газів вимірювання проводиться в найнижчій точці виробки.

5. Вправа 5: порядок визначення швидкості руху повітряного струменя та розрахунок кількості повітря.

Для вимірювання швидкості руху повітряного струменя застосовуються анемометри:

крильчаті - за швидкості 0,3-5 м/сек.;

чашкові - за швидкості 1,5-20 м/сек.

Рис. 1. Схема переміщення анемометра під час проведення вимірювання середньої швидкості повітря в поперечному перерізі виробки закріпленої:
а - трапецієподібним кріпленням;
б - арочним кріпленням.

Способи вимірювання:

«перед собою» - застосовується у виробках заввишки не більше 2 метрів, при цьому поправочний коефіцієнт К = 1,14;

«в перерізі» - застосовується в будь-яких виробках заввишки більше 2 метрів із застосуванням спеціального подовжувача, при цьому коефіцієнт поправки визначається за формулою:

K = S - 0,4/S,

Порядок визначення середньої швидкості руху повітряного струменя:

вибрати спосіб вимірювання залежно від висоти виробки;

зняти покази лічильного механізму анемометра;

провести вимірювання вибраним способом:

у разі застосування способу «перед собою» стати обличчям до руху повітряного струменя,

пересуваючись по перетину, рівномірно вести анемометр, тримаючи його перед собою на витягнутій руці так, щоб напрям струменя був перпендикулярний площині обертання;

у разі застосування способу «в перерізі» - стати обличчям до стінки виробки, далі діяти так само, як під час проведення вимірювань способом «перед собою».

В обох випадках шлях переміщення анемометра повинен відповідати вказаному на рисунку 1;

під час проведення вимірювань одночасно включити рахунковий механізм анемометра та секундомір. Періодично стежити за секундоміром та через 100 секунд вимкнути рахунковий механізм;

зняти покази рахункового механізму анемометра і визначити різницю між показами після вимірювання і до нього, отриманий результат розділити на 100 (визначається кількість поділок рахункового механізму за 1 секунду);

визначити швидкість руху повітряного потоку за калібрувальним графіком анемометра;

визначити середню швидкість руху повітряного потоку (Vср), для чого швидкість, визначену за калібрувальним графіком, помножити на коефіцієнт К, який залежить від застосованого способу вимірювання (К = 1,14; K = S - 0,4/S).

Проводиться не менше двох вимірювань в одному перерізі. У разі виникнення великої розбіжності між результатами вимірювань проводиться третє вимірювання.

Якщо площа перерізу виробки становить 10 м2 і більше, час вимірювання збільшується до 3 хвилин 20 секунд.

Розрахунок кількості повітря.

Кількість повітря, що проходить через виробку, визначається за формулою:

Q = Vср × S,

V. Комплекс 5 «Виїзд та підготовка респіраторників відділення до виконання дій за призначенням»

1. Вправа 1: за командою «Тривога»:

черговий біля засобів зв’язку вмикає звукову сигналізацію, заповнює путівки на виїзд у двох примірниках, віддає командиру відділення та передає повідомлення про аварію до органу управління загону і прямує до гаража;

респіраторники відділення та водій відділення припиняють проведення занять (робіт) та прямують до гаража, відкривають ворота гаража та шикується в одну шеренгу біля задніх (бокових) дверей автомобіля;

у такому порядку: командир відділення, зліва від нього респіраторники № 1-4 за порядком номерів;

водій сідає до кабіни, заводить двигун і за командою командира відділення вмикають проблискові маячки, що свідчить про збір відділення в повному складі.

командир відділення, отримавши від чергового біля засобів зв’язку путівки на виїзд, план ліквідації аварії; оголошує місце та вид аварії, подає команду: «Шахта № 1. Пожежа. По машинах!» та контролює посадку в автомобіль і дає команду водію «На виїзд».

Час виконання вправи - з моменту включення сигналу «Тривога» до перетину задніми колесами оперативного автомобіля лінії воріт гаража - 1 хвилина 10 секунд (денний час), 2 хвилини 10 секунд (нічний час).

2. Вправа 2: за командою «У спецодяг - переодягнутися»:

респіраторники знімають повсякденний одяг;

надягають спецодяг, закріплюють головні світильники на касках.

Час виконання вправи - 3 хвилини.

3. Вправа 3: за командою «До спуску в шахту - підготуватися»:

респіраторники одягають респіратори, беруть оснащення за вказаним видом аварії та виходять з оперативного автомобіля, шикуються в одну шеренгу на відстані 2-3 метра від дверей оперативного автомобіля обличчям до нього;

командир відділення стає обличчям до респіраторників, перевіряє наявність необхідного оснащення та з’ясовує стан самопочуття респіраторників;

респіраторники перевіряють працездатність головних світильників, закріплених на касках, наявність з’єднувальних шнурів і, у разі комплектації респіраторів загубниками, справність носових затискачів та окулярів;

респіраторники № 1 та № 4 перевіряють працездатність засобів зв’язку відповідно;

респіраторник № 2 перевіряє тиск кисню в балоні допоміжного респіратора, наявність мотузки довжиною 25-50 м, комплектність сумки командира відділення, герметичність аспіратора AM, справність термометра і газоаналізатора;

респіраторник № 3 і водій перевіряють справність нош у розкладеному стані;

респіраторник № 4 перевіряє комплектність апарату штучної вентиляції легень (далі - ШВЛ), справність перемикаючого та інгаляційного пристрою, тиск кисню в балоні апарату ШВЛ та приводить маски до готовності;

після перевірки оснащення кожен респіраторник доповідає: «Допоміжний респіратор перевірено, тиск 200».

Респіраторник № 4 на кожну доповідь відповідає: «Прийнято».

Час виконання вправи - 8 хвилин.

VI. Комплекс 6 «Проведення розвідки аварійного об’єкта»

1. Вправа 1: за командою «До розвідки в непридатному для дихання аерогазовому середовищі - підготуватися»:

респіраторники № 1 та № 4 проводять перевірку та підготовку засобів зв’язку;

респіраторник № 2 перевіряє тиск кисню в балоні допоміжного респіратора;

респіраторник № 3 перевіряє укомплектованість нош;

респіраторник № 4 перевіряє тиск кисню в балоні апарату ШВЛ;

командир відділення:

розподіляє обов’язки серед респіраторників під час ведення розвідки і, у разі руху в задимленому середовищі, уточнює орієнтири за маршрутом;

проводить інструктаж щодо режиму роботи, порядку виконання завдання та запобіжних заходів, вивішує знак безпеки (лампу з червоним світлом, заздалегідь включивши її), робить позначку крейдою про підрозділ, прізвище, дату, час заходу в непридатне для дихання аерогазоване середовище;

респіраторники:

вживають невелику кількість води;

обробляють протидимні окуляри (маску) рідиною, що запобігає запотіванню скла;

респіраторники відділення стають в одну шеренгу, поклавши біля себе оснащення, проводять поверхневу перевірку респіраторів і включаються в них;

командир відділення контролює правильність проведення поверхневої перевірки респіраторів та включення у них, визначає тиск кисню в балонах за показами манометрів, звертаючись до відділення «Здійснюю перевірку я», проводить поверхневу перевірку і включення в респіратор, визначає і оголошує, у якому з респіраторів найменший тиск кисню в балоні, записує в блокнот час включення в респіратори та розрахункове значення тиску, за якого відділення повинне повертатися, повідомляє про це (показати запис) відділенню та подає команду на рух уперед;

респіраторник № 4 дублює команду (сигнал) щодо руху уперед.

Час виконання вправи - 6 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «В умовах непридатного для дихання аерогазового середовища - руш»:

респіраторники № 1 та № 2 визначають за допомогою газоаналізатора склад шахтної атмосфери, заміряють температуру та напрям струменя повітря;

респіраторник № 3 підвішує дріт зв’язку;

респіраторник № 4 робить запис на стіні про час проведення замірів, температуру повітря, концентрацію небезпечних газів, найменування підрозділу та прізвище командира відділення, напрямок руху (рисунок 2), вносить необхідні записи до блокнота і подає команду (сигнал) на продовження руху.

Рис. 2. Зразок запису на стіні виробки.

Під час проходження виробок з непридатним для дихання аерогазовим середовищ необхідно:

стежити за самопочуттям і діями респіраторників, які рухаються попереду, ретельно запам’ятовувати пройдений шлях, звертаючи увагу на стан виробок або приміщень, стежити за тиском кисню в респіраторах за манометром;

у разі наявності людей, які потрапили в зону аварії, обстежувати прилеглі до заданого маршруту виробки або приміщення (заїзди, камери, короткі тупики);

респіраторнику № 4 в місцях розгалуження виробок залишати умовні знаки, що вказують напрям руху відділення (відмітки крейдою, зарубки на кріпленні, закреслювання прилеглих виробок тощо);

командиру відділення періодично повідомляти виставленому в резерв відділенню (підземну базу та/або КП) про обстановку, місце знаходження та свої дії, контролювати тиск кисню в балонах і проводити розрахунок кисню;

для зв’язку між собою користуватися звуковою і світловою сигналізацією, жестами, записами на папері, стінах виробок, вагонетках тощо, а за наявності панорамних масок - голосом;

респіраторнику, у балоні якого тиск кисню знизився до розрахункової величини, подати сигнал «Стоп» і вказати на манометр свого респіратора (за наявності панорамних масок - доповісти командиру відділення).

Під час руху відділення в умовах непридатного для дихання аерогазового середовища із середньою та сильною задимленістю додатково необхідно:

з’єднатися між собою шнурами (або так званою «лінією життя»), розташуватися один за одним на відстані витягнутої руки, дотримуючись раніше намічених орієнтирів (рейкового шляху, трубопроводу, підйомного каната, однієї із стін виробки або приміщень тощо);

командиру відділення, користуючись щупом, перевіряти стан виробок або приміщень, наявність не перекритих печей, підготовчих виробок (гезенків), оглядових ям тощо;

респіраторникам, під час проведення пошуку постраждалих у горизонтальних і пологих виробках або спорудах розташовуватися діагонально, щоб командир відділення рухався вздовж однієї стінки, а замикаючий - вздовж протилежної.

Під час руху відділення виробками з високою (до 40 °С) температурою атмосфери та непридатним для дихання аерогазовим середовищем без застосування охолоджувальних елементів додатково необхідно:

командиру відділення контролювати температуру атмосфери через кожні 5 хвилин руху, а після того, як температура атмосфери підвищилася до 26 °С, проводити розрахунок допустимого часу руху вперед через кожні 5 хвилин, у разі різкого зростання температури атмосфери (на 3 °С та більше за 5 хвилин) - повернути відділення на свіжий струмінь повітря (підземну базу та/або КП);

респіраторникам, за можливості, використовувати нижні частини виробок, а також охолоджувальні властивості води (змочування голови, шиї, грудей, повітропровідної системи респіратора тощо);

у разі виявлення ознак перегрівання хоча б в одного з респіраторників, відділенню припинити рух, викликати на допомогу виставлене в резерв відділення, розташуватися в нижній частині виробки, надати респіраторнику домедичну допомогу, у разі необхідності переключити його в допоміжний респіратор, розстебнути пояс та щільний одяг, покласти на ноші та почати евакуацію на свіже повітря (місце з придатною для перебування температурою, підземну базу та/або КП).

Під час руху тісними виробками або проходами додатково необхідно:

командиру відділення оглянути ділянку, яку важко пройти, визначити можливість проходження, повідомити на підземну базу та/або КП та першим почати рух на колінах (по-пластунськи), не знімаючи респіратора, або із знятим, але не вимкненим респіратором (залежно від розмірів перерізу проходу);

респіраторнику № 4 для страховки командира відділення відмотати від рятувальної мотузки вільний її кінець та прив’язати до ніг командира відділення так, щоб мотузка не заважала рухатися та закріпити другий кінець мотузки за кріплення виробки або конструкції приміщення, контролювати пересування командира відділення, після подолання тісної виробки (проходу) подати сигнал мотузкою;

усім респіраторникам по черзі (із розрахунку один респіраторник на одну виробку) подолати виробку таким же порядком, тримаючись за мотузку.

Під час руху вертикальними або крутопохилими виробками додатково необхідно:

командиру відділення оглянути виробку, визначити можливість її проходження та першим почати рух;

респіраторникам пересуватися так, щоб на одній сходинці знаходилося не більше одного респіраторника і щоб у будь-який момент мати три точки опори;

для забезпечення безпечного пересування респіраторників крутопохилими виробками наявне оснащення має бути надійно закріпленим на респіраторниках, а в разі неможливості його надійного закріплення, оснащення передається за допомогою мотузки з поверху на поверх.

3. Вправа 3: за командою «З непридатного для дихання аерогазового середовища - руш»:

під час повернення іншим шляхом командир відділення рухається першим, а респіраторник № 4 - останнім;

командир відділення повідомляє на підземну базу та/або КП причину повернення.

Робота в непридатному для дихання аерогазовому середовищі припиняється у випадках, коли:

витрачено розрахункову кількість кисню на рух уперед;

закінчився час перебування у виробках з високою температурою атмосфери або відбулося її різке підвищення (на 3 °С та більше за 5 хвилин);

сталося погіршення самопочуття респіраторника або вийшов з ладу респіратор;

виник непрохідний завал, що вимагає тривалого часу на розбирання;

виявлено постраждалого, якого необхідно евакуювати у виробку із свіжим повітрям.

У разі виявлення постраждалого та/або погіршення самопочуття респіраторника під час повернення відділення з виробки із непридатним для дихання аерогазовим середовищем:

силами респіраторників постраждалим надається домедична допомога та проводиться їх евакуація;

відбирається проба, вимірюється температура аерогазового середовища, визначається його склад, а результати передаються на підземну базу та/або КП;

робиться ескіз (запам’ятовується) положення постраждалого у виробці і залишити на цьому місці великий розпізнавальний жетон (підвісити на кріплення), закріпивши малий жетон на руці постраждалого.

VII. Комплекс 7 «Дії в протитеплових засобах із застосуванням охолоджувальних елементів»

1. Вправа 1: за командою «Охолоджувальні елементи - застосувати» респіраторнику необхідно:

зняти респіратор та покласти його на настил, відкрити контейнер з охолоджувальними елементами (далі - ОЕ) до респіратора, перевірити ступінь заморозки ОЕ, спорядити холодильник респіратора ОЕ достатнього ступеня заморозки та закрити кришку холодильника;

взяти протитеплову куртку свого розміру;

відкрити контейнер з ОЕ для протитеплової куртки, перевірити якість заморожування ОЕ та, у разі необхідності, закласти ОЕ достатнього ступеня заморозки в кармани протитеплової куртки в кількості 13-15 штук;

роздягнутися до пояса, залишивши бавовняну натільну білизну, одягнути протитеплову куртку;

вдягти респіратор, закріпити головний світильник на касці, перевірити підгонку спорядження та провести поверхневу перевірку респіратора;

доповісти командирові відділення, наприклад: «Перший (другий, третій, четвертий) - готовий».

Час виконання вправи - 5 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «До розвідки у виробці з підвищеною температурою аерогазового середовища - підготуватися»:

респіраторникам одягнути протитеплові куртки;

командиру відділення доповісти на підземну базу та/або КП про готовність до проведення розвідки у виробці з підвищеною температурою аерогазового середовища;

начальнику підземної бази, а в разі його відсутності - командиру відділення, провести інструктаж з респіраторниками відділення про особливості завдання, режим роботи, можливі ускладнення в ході його виконання та дотримання заходів безпеки. Провести опитування кожного респіраторника про стан його самопочуття.

Підготовку до проведення розвідки в протитеплових куртках необхідно організувати таким чином, щоб респіраторник, який закінчив її першим, чекав на решту респіраторників не більше 3 хвилин.

3. Вправа 3: за командою «У виробки з підвищеною температурою аерогазового середовища - руш»:

респіраторники № 1 та № 2 здійснюють транспортування по одному контейнеру з ОЕ для респіраторів та протитеплових курток.

респіраторник № 4 через кожні 5 хвилин руху вимірює температуру, фіксує час, затрачений на пройдений шлях, і записує в блокнот час, який залишився на рух вперед, а також визначає вміст небезпечних газів в аерогазовому середовищі;

через кожні 5-10 хвилин або екстрено - у разі різкого підвищення температури передає дані про результати вимірювання температури та склад аерогазового середовища на підземну базу;

після закінчення розрахованого часу дії ОЕ респіраторів та курток вони заміняються без виключення з респіраторів у загазованій атмосфері;

про виявлення постраждалого або перегріву хоча б одного з респіраторників повідомляється на підземну базу та/або КП.

Якщо час пересування виробкою з підвищеною температурою аерогазового середовища більше 1 год. 10 хвилин, організовується місце для заміни ОЕ.

Якщо обладнання неможливо транспортувати силами одного відділення, то за відділенням, яке проводить розвідку, направляється друге (допоміжне) відділення в протитеплових засобах, це відділення доставляє контейнери з ОЕ з розрахунку один контейнер на 2 респіраторників відділення, яке проводить розвідку.

Допоміжне відділення в місці для заміни протитеплових засобів організує тимчасову базу для розміщення ОЕ (далі - тимчасова база), після чого повертається до місця включення в респіратори.

Допоміжні відділення залежно від характеру завдання можуть, крім ОЕ, доставляти саморятівники, допоміжні респіратори тощо.

4. Вправа 4: за командою «Виявленого постраждалого на ноші - укласти»:

командир відділення:

організовує відбір проб аерогазового середовища та вимір його температури, визначає склад аерогазового середовища, результати вимірювань передає на підземну базу та/або КП;

записує обстановку в аварійній виробці в блокнот і визначає порядок зміни респіраторників під час транспортування постраждалого;

повідомляє на підземну базу та/або КП про початок повернення та стан постраждалого;

організовує короткі зупинки руху відділення для відпочинку респіраторників та організації зв’язку підземною базою та/або КП;

респіраторник № 4 у місці виявлення постраждалого залишає та/або вішає на кріплення виробки, конструкцію розпізнавальний жетон ДВАРФ, а його дублікат одягає на руку постраждалого;

респіраторник № 1 під час повернення у зворотному напрямку закріплює на кріплені виробки та/або конструкціях дріт зв’язку, поблизу залишає котушку та/або інше спорядження;

респіраторники, прибувши до тимчасової бази, за командою проводять заміну ОЕ та продовжують рух у заданому напрямку;

респіраторники, прибувши до місця включення в респіратори знімають протитеплові куртки та одягають теплий одяг, якщо температура в цьому місті нижче +25 °С;

командир відділення доповідає про прибуття відділення до місця включення в респіратори на підземну базу та/або КП, характер ускладнення, результати обстеження аерогазового середовища та складає рапорт керівнику робіт.

Якщо під час розвідки хоча б в одного з респіраторників погіршилося самопочуття або виявився несправний респіратор, командир відділення зобов’язаний негайно викликати на допомогу резервне відділення.

5. Вправа 5: за командою «До роботи в резерві під час проведення розвідки виробок з підвищеною температурою аерогазового середовища із застосуванням протитеплових курток - підготуватися»:

респіраторник № 1 встановлює зв’язок з відділенням, яке проводить розвідку, та повідомляє про виставлення резерву, називає прізвище командира відділення та номер підрозділу;

командир відділення доповідає на КП про прибуття на підземну базу (до місця включення в респіратори), установлення зв’язку з відділенням, яке проводить розвідку, та уточнює оперативне завдання;

респіраторники відділення проводять поверхневу перевірку респіраторів та одягають протитеплові куртки;

респіраторники № 1 та № 3 чергують біля апаратів зв’язку;

командир відділення, респіраторники № 2 та № 4 готують ОЕ для оснащення протитеплових курток та холодильників респіраторів, а також контейнери з ОЕ для транспортування їх у разі заходження резервного відділення в зоні підвищеної температури (далі - ЗПТ);

командир відділення після отриманої від респіраторників відділення інформації про аерогазову обстановку, що склалася в аварійній виробці, корегує розрахунки часу перебування відділення в ЗПТ, намічає пункти заміни ОЕ.

За командою «В ЗПТ Руш»: респіраторники № 1, № 2, № 3, № 4 споряджують куртки та респіраторів ОЕ, бере контейнери з ОЕ, засоби зв’язку, допоміжний респіратор та рухаються в ЗПТ.

6. Вправа 6: за командою «Охолоджувальні елементи для протитеплових курток у непридатному для дихання аерогазовому середовищі - замінити»:

респіраторник № 1:

присідає на коліно, розстібає поясний ремінь;

знімає каску, перекидає респіратор через голову та кладе його перед собою зовнішньою стороною ранця донизу, балоном від себе (не виключаючися з респіратора, респіраторник № 2 допомагає йому) та надягає каску;

розстібає протитеплову куртку, знімає її, кладе поряд із собою та виймає використані елементи;

застібає протитеплову куртку, знімає каску, одягає респіратор за спину, одягає каску, застібає поясний ремінь, піднімається, підганяє одяг та респіратор під себе;

респіраторник № 2:

відкриває контейнер з ОЕ для курток, перевіряє якість їх заморожування та закладає їх у кармани протитеплової куртки в кількості 13-15 штук та допомагає надіти куртку респіраторнику № 1;

доповідає командиру відділення: «Перший (другий, третій, четвертий) - готовий».

Респіраторники № 3 та № 4 вправу виконують одночасно з респіраторниками відділення № 1 та № 2 у такому ж порядку.

Після заміни ОЕ в протитеплових куртках респіраторників, командир відділення за допомогою респіраторника № 4 заміняє ОЕ у своїй протитепловій куртці.

Час виконання вправи - 15 хвилин.

VIII. Комплекс 8 «Застосування засобів зв’язку»

1. Вправа 1: за командою «Засоби зв’язку до роботи - підготувати»:

респіраторник № 4 бере апарат зв’язку і, розмотуючи дріт, відходить від котушки назад на відстань 15-20 м;

респіраторники № 1 і № 4 перевіряють дію двостороннього зв’язку (мовний, сигнальний);

респіраторник № 4 підвішує апарат зв’язку, який підключено дротом до котушки зв’язку, на кріплення виробки (конструкції) і на відстані 0,5-1,0 м від нього закріплює дріт зв’язку;

респіраторник № 1 кріпить апарат зв’язку до спецодягу або корпусу котушки зв’язку та готується до руху.

2. Вправа 2: за командою «Лінію зв’язку - прокласти»:

респіраторник № 1 бере котушку зв’язку і під час руху вперед розмотує дріт, за необхідності підтримує зв’язок із підземною базою та/або КП, резервним відділенням;

респіраторник № 3 підвішує дріт зв’язку до стіни виробки (конструкції) через кожні 10-15 м шляху так, щоб він був якомога далі від електричних кабелів та контактного дроту, а в разі перетину рейкових шляхів - закріплює дріт вздовж виробки;

респіраторник № 1 після розмотування до кінця першої котушки підвішує її та закріплює на кріпленні виробки (конструкцію), відмотує від другої котушки дріт довжиною 3-4 м, закріплює його за ручку першої котушки, включає в лінію зв’язку другу котушку, перевіряє дію двостороннього зв’язку з підземною базою (резервним відділенням) та продовжує рух.

Відділення, які направляються на виконання завдань відразу за першим, користуються лінією зв’язку, прокладеною першим відділенням.

Якщо АРІНР не закінчено або є необхідність транспортування постраждалого, повернення відділень на підземну базу (до місця включення в респіратори) проводиться без змотування дроту. При цьому респіраторникам необхідно мати пристрій для підключення в будь-якій точці лінії зв’язку.

3. Вправа 3: за командою «У непридатному для дихання аерогазовому середовищі - на зв’язок вийти»:

Під час перебування відділення в умовах високої температури зв’язок із ним встановлюється не рідше ніж кожні 10 хвилин запитом «Відділення, у вас все гаразд?». Відділення, не припиняючи руху (роботи), відповідає сигналом «Так».

Зв’язок здійснюється відповідно до кодової таблиці:

Умовні сигнали:

один довгий - «виклик підземної бази» (резервного відділення та/або КП);

один короткий - «так» або «зрозумів»;

два коротких - «ні» або «не зрозумів»;

багатократні короткі - виклик термінової допомоги.

Порядок передавання цифрових даних:

температура: десятки градусів - довгими сигналами, одиниці - короткими;

попередньо округлені дані щодо вмісту оксиду вуглецю: нулі - довгими сигналами, цифри короткими (0,017 передається як 0,02; 0,014 як 0,01).

Здійснення зв’язку відповідно до кодової таблиці:

з апарату зв’язку відділення подається - один довгий сигнал, що означає: «відділення визиває підземну базу»;

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал, що означає: «база слухає»;

з апарату зв’язку відділення подається - один довгий і три короткі сигнали, що означає: «збільшилася задимленість»;

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал «зрозуміло».

Ініціатива виходу на зв’язок належить підземній базі (відділенню в резерві, КП):

з апарату зв’язку підземної бази подається - один довгий і два короткі сигнали, що означає: «передайте дані щодо вмісту оксиду вуглецю»;

з апарату зв’язку відділення подається - два довгих і два короткі сигнали, що означає: «вмісту оксиду вуглецю 0,02 %»;

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал: «зрозуміло».

IХ. Комплекс 9 «Застосування допоміжного респіратора»

1. Вправа 1: за командою «Вийшов з ладу робочий респіратор у респіраторника № 1, (2, 3, 4), у допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- включитися»:

респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор, виймає його з сумки, відкриває вентиль балона повністю та напівоберту назад, продуває дихальний мішок і дихальні шланги за допомогою аварійного клапана;

респіраторник № 1 знімає каску і відстібує (знімає) головний гарнітур, вдихає, затримує дихання, знімає носовий затискач, виймає з рота загубник робочого респіратора та перекидає мундштучну коробку (дихальну маску) із шлангами назад через голову, після чого швидко включається в допоміжний респіратор, який підтримує респіраторник № 2;

респіраторник № 1 закриває вентиль балона робочого респіратора, розстібає поясний ремінь, знімає робочий респіратор та залишає його на місці, потім з допомогою респіраторника № 2 надіває допоміжний респіратор на спину і застібає поясний ремінь;

респіраторник № 3 відбирає пробу повітря, проводить вимірювання температури та визначає склад аерогазового середовища;

командир відділення фіксує в блокноті за показниками манометра тиск кисню в балоні, після виходу на свіже повітря, заповнює наряд на відібрану пробу.

Час виконання вправи - 4 хвилини.

2. Вправа 2: за командою «До включення постраждалого у допоміжний респіратор Р-34 - приступити»:

командир відділення та респіраторник № 4 підводять тулуб постраждалого і, підтримуючи під спину, кладуть на стегно респіраторника № 1;

командир відділення оглядає постраждалого, очищає ротову порожнину;

респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор (виймає його з сумки, розправляє ремені і шолом-маску, відкриває вентиль балона повністю та напівоберту назад, за допомогою аварійного клапана наповнює систему респіратора киснем);

одночасно з підготовкою допоміжного респіратора командир відділення та респіраторник № 4 підводять постраждалого в положення напівсидячи;

респіраторник № 1 підтримує постраждалого коліном під спину, знімає каску, відстібує (знімає) головний гарнітур несправного респіратора і, притримуючи мундштучну коробку (дихальну маску) рукою, готується до включення;

командир відділення бере шолом-маску допоміжного респіратора обома руками поблизу патрубка та підводить під підборіддя постраждалого;

респіраторник № 1 швидко знімає з постраждалого носовий затискач, виймає загубник робочого респіратора і перекидає мундштучну коробку (дихальну маску) із шлангами через голову постраждалого, одночасно командир відділення швидко надягає на обличчя постраждалого шолом-маску;

респіраторник № 2 за командою натискає на аварійний клапан допоміжного респіратора, наповнюючи дихальний мішок;

командир відділення відводить пальцями край маски від обличчя, продуває шолом-маску киснем.

Час виконання вправи - 5 хвилин.

3. Вправа 3: за командою «Відділення, увага, знайдено постраждалого, до надання допомоги - приступити»:

відділення зупиняється на безпечній відстані;

командир відділення проводить первинний огляд постраждалого, при цьому визначаються ознаки життя, наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати», огляд проводиться не більше 10 секунд.

При наявності в постраждалого самостійного дихання:

командир відділення повертає постраждалого на спину на рівну жорстку поверхню, звільняє грудну клітину від одягу;

респіраторник № 1 контролює пульс на сонній артерії та реакцію зіниць;

респіраторник № 4 за командою готує роторозширювач, язикотримач та сітчатий повітропровід;

респіраторник № 2 готує респіратор до застосування.

командир відділення та респіраторник № 4 підводять тулуб постраждалого і, підтримуючи його під спину, кладуть на стегно респіраторника № 1;

командир відділення оглядає постраждалого, за потреби очищає ротову порожнину;

далі відділення діє в порядку, викладеному у вправі 2 цього комплексу: респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор, уключає в нього постраждалого, закріплює респіратор на постраждалому, командир відділення одягає на постраждалого каску;

респіраторники № 3 і № 4 готують ноші;

на руці постраждалого закріплюється розпізнавальний жетон ДВАРФ, дублікат розпізнавального жетона ДВАРФ залишається на місці знаходження постраждалого, відбирає пробу повітря, проводить вимірювання температури та визначає склад аерогазового середовища.

4. Вправа 4: за командою «З несправного респіратора в ізолюючий саморятівник - переключитися»:

респіраторник, у якого знаходяться саморятівники, різким рухом руки зриває замок за допомогою ремінця і відкидає кришку футляра, бере загубник та підносить його до обличчя респіраторника, якого необхідно переключити;

респіраторник, який включається в саморятівник, глибоко вдихає і, затримавши дихання, вимикається з респіратора і перекидає дихальні шланги респіратора з мундштучною коробкою (панорамною маскою) через голову, бере в рот загубник саморятівника, надіває носовий затискач, видихає в саморятівник і продовжує нормально дихати, після чого розстібує поясний ремінь, закриває вентиль балона і знімає респіратор з плечей;

надіває на шию ремінну тасьму і за допомогою пряжки укорочує її настільки, щоб дихальний шланг саморятівника не розтягувався, надягає каску і заправляється;

респіраторник № 2 проводить вимірювання температури та складу повітряної суміші аерогазового середовища;

командир відділення фіксує в блокноті тиск за показами манометра, який був у балоні, організовує транспортування респіратора на свіже повітря, після виходу на свіже повітря заповнює наряд на відібрану пробу.

Час виконання вправи - 5 хвилин.

У випадку середнього або сильного задимлення під час надання допомоги постраждалому допускається за командою відстебнутися від шнура (так званої «лінії життя»).

У разі комплектації відділення саморятівниками уключення проводиться згідно з інструкцією саморятівників.

Х. Комплекс 10 «Проведення штучної вентиляції легенів та серцево-легеневої реанімації»

1. Вправа 1: за командою «До проведення штучної вентиляції легенів - приступити»:

командир відділення або респіраторник, який має медичну освіту, повертає постраждалого на спину на рівну жорстку поверхню, звільняє грудну клітку від одягу;

респіраторник № 1 контролює пульс на сонній артерії та реакцію зіниць;

респіраторник № 4 готує апарат ШВЛ, роторозширювач, сітчастий повітропровід;

респіраторник № 2 готує респіратор до застосування;

респіраторник № 3 готує валик, розкладає ноші, відбирає проби повітря, забезпечує робочу зону відділенню, за командою організує зв’язок із КП.

командир відділення та респіраторник № 4 припіднімають постраждалого;

респіраторник № 3 подає валик респіраторнику № 1;

респіраторник № 1 кладе валик між лопатками постраждалого;

командир відділення та респіраторник № 4 кладуть постраждалого на валик таким чином, щоб грудина постраждалого прийняла максимально верхнє положення, а плечі торкалися твердої поверхні, при цьому голова закидається назад, а нижня щелепа відкривається.

респіраторник № 2 за командою «Маску продути» відкриває вентиль балона респіратора, натискає кнопку аварійного подавання кисню до спрацьовування надлишкового клапана;

респіраторник № 4 приєднує перемикаючий пристрій і пристрій для утримування маски до дихальної маски, а загубник респіратора з’єднує з овальним фланцем перемикаючого пристрою, встановлює маховичок перемикаючого пристрою на необхідний тиск вдихання;

респіраторник № 4 відкриває вентиль балона апарату ШВЛ і, після встановлення командиром відділення сітчастого повітропроводу, накладає дихальну маску на обличчя постраждалого та одночасно натискає кнопку екстреного подавання кисню апарату ШВЛ протягом 1-2 секунд або аварійного подавання кисню респіратора, проводить продування повітряної системи та контрольне штучне дихання;

командир відділення під час контрольного дихального циклу кладе руку в область шлунку і визначає наявність прохідності верхніх дихальних шляхів;

командир відділення в разі підтвердження прохідності верхніх дихальних шляхів приступає до проведення непрямого масажу серця відповідно до вимог інструкції з експлуатації апарату ШВЛ;

командир відділення робить (відповідно до вимог інструкції з експлуатації апарату ШВЛ) натискання на грудину постраждалого під час фази видихання після апаратного вдування глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину. Регламент проведення зовнішнього масажу серця: через кожних 2 хвилини (або 6-7 циклів) або за командою, особи, які проводять ШВЛ та непрямий масаж серця, змінюють одна одну;

респіраторник № 4 у разі відновлення серцевої діяльності та дихання припиняє штучне подавання кисню через перемикаючий пристрій апарату ШВЛ;

у разі виникнення в постраждалого блювоти, його голову повертають набік, відстібують дихальну маску з боку, поверненого до ґрунту, вилучає сітчастий повітропровід, очищає його та порожнину рота, закріплює дихальну маску на обличчі постраждалого, безперервно контролюючи стан постраждалого.

Час виконання вправи з підготовки постраждалого до проведення ШВЛ і зовнішнього масажу серця - 2 хвилини 30 секунд. Відлік часу починається з моменту подання командиром відділення команди на початок проведення непрямого масажу серця спільно з ШВЛ.

Якщо нижня щелепа не відкрилася, вводять роторозширювач між корінними зубами та відкривають ротову порожнину.

Під час проведення огляду ротової порожнини повертають голову постраждалого в лівий бік, намотує бинт на палець, вводить палець у ротову порожнину вздовж верхнього піднебіння, проводить до м’якого піднебіння, очищає ліву частину ротової порожнини круговим рухом від внутрішньої поверхні щоки до кореня язика і назовні;

повертає голову постраждалого в правий бік та повторює процедуру;

за допомогою пристрою для утримування язика виводить його назовні та фіксує;

бере сітчастий повітропровід, робоча довжина якого дорівнює відстані від кута рота до мочки вуха, вводить його нижнім прогином вздовж твердого піднебіння до м’якого піднебіння, після чого повертає його на 180° та вводить далі таким чином, щоб кінець повітроводу виступав з ротової порожнини не менше ніж на 10 мм та фіксує його;

2. Вправа 2: за командою «Автоматичний зовнішній дефібрилятор - застосувати»:

респіраторник № 4 за відкриває кришку автоматичного зовнішнього дефібрилятора (далі - АЗД), апарат вмикається автоматично, якщо апарат не ввімкнувся автоматично, респіраторник № 4 вмикає АЗД самостійно;

командир відділення виконує голосові команди АЗД:

накладає електроди на грудну клітку постраждалого, чекає, поки апарат здійснить аналіз серцевого ритму постраждалого;

чекає сигнал готовності апарату до роботи;

перед розрядом перевіряє, щоб підлеглі не торкалися постраждалого та не стояли в сирому місці;

респіраторник № 4 за командою «Розряд» натискає кнопку АЗД;

командир відділення починає проведення непрямого масажу серця та ШВЛ.

Якщо сердцево-легеневу реанімацію проводить більше ніж одна особа, не слід переривати натискання на грудну клітку постраждалого під час накладання електродів.

3. Вправа 3: за командою «До інгаляції киснем постраждалому - приступити»:

респіраторник № 1 від’єднує перемикаючий пристрій від дихальної маски і відстібує її з одного боку, потім вилучає сітчастий повітропровід та закріплює дихальну маску на обличчі постраждалого;

командир відділення, у разі виникнення в постраждалого блювоти, повертає його голову набік, відстібує дихальну маску з боку, поверненого до ґрунту, вилучає сітчастий повітровід, очищає його та порожнину рота, закріплює дихальну маску на обличчі постраждалого, безперервно контролюючи стан постраждалого;

респіраторник № 4 від’єднує гнучку трубку перемикаючого пристрою від редуктора, з’єднує з редуктором гнучку трубку інгаляційного пристрою та приєднує штуцер інгаляційного пристрою до дихальної маски;

приєднує до апарата запасний кисневий балон, відкриває його вентиль і закриває вентиль основного балона;

контролює тиск кисню в балоні і проводить його заміну в разі падіння тиску до 3 МПа (30 атм);

респіраторники № 1 та № 3 забезпечують запасними балонами та, у разі виникнення необхідності транспортування постраждалого, готують ноші.

ХI. Комплекс 11 «Проведення евакуації постраждалих»

1. Вправа 1: проведення ув’язування постраждалого за допомогою мотузки.

Ув’язування постраждалого за допомогою мотузки здійснюється для транспортування недієздатного постраждалого з важкою травмою, зазвичай без свідомості. У разі перебування постраждалого в шоковому стані ув’язування здійснюється з метою запобігання травмування себе та перешкоджання проведенню рятування.

Вимоги до проведення ув’язування постраждалого за допомогою мотузки:

проведення ув’язування постраждалого за допомогою мотузки здійснюють не менше трьох респіраторників: командир відділення накладає мотузку, респіраторник № 4 фіксує вузли та подає мотузку з протилежного боку від постраждалого, респіраторник № 1 та/або респіраторник № 2 піднімає ноші під час накладання циркулярних турів;

процес ув’язування передбачає виготовлення фіксуючих нерухомих петель, розташованих на постраждалому, які не здавлюють його під час транспортування;

петлі мають бути розташовані рівномірно уздовж постраждалого;

кількість петель під час ув’язування має бути не менше 4;

постраждалий повинен бути добре ув’язаний, не допускається вільне зміщення петель;

нерухомі петлі мають бути зафіксовані жорстко відносно одна одної таким чином, щоб не сталося здавлювання постраждалого. Крім того, нерухомі петлі повинні забезпечувати горизонтально рівне положення постраждалого, не допускається його «складання» в поясі або навпаки його «переламування»;

для фіксації постраждалого використовуються основна мотузка діаметром не менше 10 мм та довжиною 25-30 м (для постраждалого середнього зросту і повноти), ноші.

Ув’язування постраждалого за допомогою мотузки проводиться в такій послідовності:

відміряється приблизно 5 м мотузки (короткий кінець). На відміряній відмітці робиться петля «стремено», яка накладається на стопу, протилежну стороні розташування короткого кінця мотузки. Діаметр петель для фіксації стоп становить приблизно 12-15 см;

петлі накладаються на чоботи, після чого мотузка кріпиться на нижніх руків’ях нош;

стопи фіксуються таким чином, щоб не було провисання мотузки між ними і між руків’ями нош, як показано на рисунку 3;

робиться перехрест короткого кінця мотузки з довгим. Короткий кінець мотузки кріпиться до верхнього руків’я нош з боку його розташування таким чином, щоб можливо було натягнути мотузку до зовнішнього краю рядом розташованого коліна, а в області гомілок утворився трикутник з вершиною не менше 120°;

за такої фіксації руки постраждалого розташовуються уздовж тулуба, а короткий кінець мотузки тисне на суглоб плеча та нижні кінцівки, як показано на рисунку 4;

за необхідності залишаються відкритими нижні кінцівки частково або повністю, перехрещення короткого та довгого кінців мотузки переміщується вище по тілу, як показано на рисунку 5;

для подальшої фіксації постраждалого мотузка береться лівою рукою так, щоб утворилася петля, що має фіксований та вільний кінець, який є продовженням довгого кінця мотузки, як показано на рисунку 6;

правою рукою витягується петля довжиною до 1 метра, як показано на рисунку 7. Місце накладання першого фіксуючого оберту знаходиться на рівні внутрішнього краю кісті лівої руки, як показано на рисунку 8.

Накладання фіксуючих петель здійснюється в такому порядку:

петля накладається перпендикулярно поверхні тіла;

перший циркулярний оберт заводиться під ноші та витягується з протилежного краю нош, як показано на рисунках 9 і 10. Не допускається перекручування фіксуючої петлі під ношами;

петля циркулярного оберту протягується за фіксований бік мотузки, вільний кінець мотузки залишається під утвореним вузлом, як показано на рисунку 11. Фіксується утворений вузол, після чого підтягується вільний кінець мотузки в бік ручок нош із боку основної мотузки;

загальний вигляд першої фіксуючої петлі показано на рисунку 12. Місце накладання наступної фіксуючої петлі визначається довжиною кінця попередньої фіксуючої петлі, яку можливо подовжити або зменшити за допомогою вільного кінця мотузки;

із вільного кінця мотузки першої фіксуючої петлі робиться фіксуюча петля другого циркулярного оберту;

визначається місце накладання петлі другого фіксуючого оберту в точці, де закінчується петля попереднього фіксуючого оберту, яка натягнена в бік кінця ручок нош з боку довгої частини мотузки, як показано на рисунку 13;

перший циркулярний оберт заводиться під ноші і витягується з їх протилежного боку. Петля циркулярного оберту протягується за фіксований бік мотузки, вільний кінець мотузки залишається під утвореним вузлом;

утворений вузол фіксується, після чого підтягується вільний кінець мотузки в бік ручок нош із боку основної мотузки. Регулюючи довжину фіксованого кінця петлі, можливо визначити кількість фіксуючих обертів, яка залежить від наявності травм, стану постраждалого, його антропометричних даних, прогнозованих умов транспортування. Накладання наступних обертів для фіксації постраждалого здійснюється так само, як накладання другого фіксуючого оберту. Спосіб фіксації тулуба в області тазу та в області грудної клітки показано на рисунках 14 та 15;

фіксуюча петля попереднього оберту виводиться до пахвових западин, як показано на рисунку 16, робиться фіксуюча петля останнього циркулярного оберту із вільного кінця мотузки попереднього фіксуючого оберту, як показано на рисунку 17;

циркулярний оберт заводиться під ноші в області пахвових западин та витягується з протилежного боку нош, як показано на рисунку 18. Петля циркулярного туру протягується за фіксований бік мотузки, вільний кінець мотузки залишається під утвореним вузлом. Витягується фіксуюча петля за рахунок подовження вільного кінця довгої частини мотузки та надягається на ручку нош з боку основної (довгої) мотузки, як показано на рисунку 19;

фіксуюча петля підтягується за вільний кінець мотузки в протилежний бік, утворений вузол фіксується, як показано на рисунку 20;

з вільного кінця довгої мотузки робиться вузол так званий «стремено», надягається на ручку нош збоку основної мотузки, натягується та фіксується, як показано на рисунку 21;

загальний вигляд ув’язування на ношах показано на рисунку 22.

Рисунок 3. Ув’язування стоп постраждалого

Рисунок 23. Формування восьмиподібного вузла

Рисунок 25. Послідовність дій під час звільнення постраждалого

Ув’язування закінчується формуванням подвійного восьмиподібного вузла з короткого та довгого кінців мотузки, як показано на рисунку 23.

Відстань від вузла до голови постраждалого повинна бути не менше 2,8 м.

Вивільнення постраждалого з нош проводиться в такій послідовності:

знімається вузол «стремено» з боку довгого кінця мотузки;

петля вільного кінця довгої мотузки вивільняється з ручки нош і за допомогою фіксованого кінця мотузки постраждалий звільняється, як показано на рисунку 24. Послідовність дій під час звільнення постраждалого показано на рисунку 25.

Час виконання вправи - 10 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «Постраждалого, включеного в апарат ШВЛ спільно з допоміжним респіратором, до евакуації - підготувати»:

респіраторники № 2 та № 4 надівають на плече постраждалого плечовий ремінь, застібують поясний ремінь допоміжного респіратора;

респіраторник № 3 готує ноші та кладе їх збоку постраждалого;

командир відділення, респіраторники № 1 та № 2 стають у ряд з одного боку від постраждалого, беруть його за одяг: командир відділення - під шию та в області грудей, респіраторник № 1 - в області живота і тазу, респіраторник № 2 - в області стегон та гомілок;

респіраторник № 3 підводить під нього ноші, після цього обережно укладають на них постраждалого так, щоб голова була закинута назад;

респіраторник № 4 під час укладання постраждалого на ноші утримує апарат ШВЛ та допомагає завести ноші під голову постраждалого, закріплює апарат ШВЛ на ношах за допомогою підвіски або укладає його біля ніг постраждалого;

командир відділення стежить за станом постраждалого, положенням його голови, щільністю прилягання панорамної маски до обличчя постраждалого, ритмом штучної вентиляції легенів і вільним проходженням повітря через загубник допоміжного респіратора.

3. Вправа 3: за командою «До евакуації постраждалого, уключеного в допоміжний респіратор,- приступити»:

командир відділення та респіраторники № 1 та № 2 оглядають постраждалого та, у разі виявлення травм, надають йому домедичну допомогу (зупиняють кровотечу, накладають шину, пов’язку);

у разі проведення підготовки в умовах непридатного для дихання аерогазового середовища постраждалого оглядають командир відділення та респіраторник № 1, а респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор і з допомогою командира відділення включає постраждалого в нього;

респіраторники № 3 та № 4 готують ноші;

командир відділення та респіраторники № 1 та № 2 після закінчення надання домедичної допомоги укладають постраждалого на ноші, для цього стають у ряд біля постраждалого з того боку, де відсутні травми, беруть постраждалого за одяг: командир відділення - під шию та в області грудей, респіраторник № 1 - в області живота і тазу, респіраторник № 2 - в області стегон і гомілок, респіраторник № 3 - підтримує кінцівки, потім одночасно за командою піднімають постраждалого, а респіраторник № 4 підсовує під постраждалого ноші, на які його обережно опускають (під час укладки на ноші при наявності травмованої кінцівки командир відділення обома руками підтримує її з двох сторін);

командир відділення та респіраторники № 1 та № 2 укладають і закріплюють постраждалого на ношах залежно від наявних травм, закріплюють допоміжний респіратор на ношах за допомогою підвіски або укладають його біля постраждалого.

Якщо постраждалий є респіраторником відділення (умовно приймається респіраторник № 3), підготовка постраждалого проводиться в тому ж порядку.

Способи укладання і транспортування постраждалих на ношах у разі отримання різних травм:

у разі пошкодження хребта - на жорстких ношах, лежачи на спині, за відсутності жорстких нош - на м’яких ношах, лежачи на животі;

у разі пошкодження тазу - лежачи на спині, ноги напівзігнуті, під коліна підкласти валик з одягу, коліна не щільно зв’язати, область тазу стягнути рушником або ременем;

у разі пошкодження черепа - лежачи на спині, а в разі пошкодження потиличної кістки - на боці, під голову підкласти валик з одягу;

у разі пошкодження ребер - у положенні напівсидячи, область грудної клітки злегка стягнути під час видихання рушником або ременем;

у разі виникнення перелому кінцівок - лежачи на спині, під пошкоджену кінцівку, на яку накладено шину, підкласти ковдру або одяг та надати зручне положення;

у разі пошкодження живота - лежачи на спині, ноги напівзігнуті, під коліна підкласти валик з одягу;

у разі пошкодження шиї - у положенні напівсидячи, голову нахилити у бік травми;

у разі виникнення перелому нижньої щелепи - лежачи на боці;

у разі отримання опіків - на неушкодженому боці;

у разі ураження електрострумом - лежачи на спині;

постраждалих, які знаходилися тривалий час під завалом,- лежачи на спині, з пов’язкою на очах;

під час спускання постраждалого транспортувати ногами вперед, під час піднімання - головою вперед;

у разі виникнення великої втрати крові, непритомності, транспортувати під час піднімання - ногами вперед, під час спускання - головою вперед.

Під час транспортування не допускається перекладання постраждалого на ношах або з одних нош на інші.

4. Вправа 4: за командою «До евакуації постраждалого на ношах - приступити»:

респіраторники № 2 та № 3 стають між ручками нош біля голови та ніг постраждалого, надягають лямки (ремені) нош на плечі під шланги респіратора, за командою командира відділення піднімають ноші та починають рух. Для зменшення коливання нош необхідно йти на зігнутих у колінах ногах та не в ногу;

під час пересування на свіже повітря, підземну базу та/або КП респіраторників № 2 та № 3 періодично змінюють респіраторники № 1 та № 4;

залежно від умов обстановки допускається транспортування постраждалого на ношах чотирма респіраторниками;

після прибуття на свіже повітря, підземну базу та/або КП респіраторник № 2 вимикає постраждалого з допоміжного респіратора, а командир відділення і респіраторники № 1 та № 3 знімають постраждалого з нош та укладають на підготовлене місце для проведення штучного дихання.

Якщо на підземній базі є резервне відділення, то після передачі постраждалого резервному відділенню відділення, яке доставило постраждалого на свіже повітря, підземну базу та/або КП, зобов’язане продовжити виконання завдання, повідомивши про це на КП.

5. Вправа 5: за командою «До евакуації постраждалого за відсутності нош - приступити»:

респіраторники № 2 та № 3 стають біля голови постраждалого, піднімають його та беруть з кожного боку однією рукою за поясний ремінь респіратора, а іншою за руку постраждалого з боку передпліччя;

респіраторник № 4 стає поміж ніг постраждалого, обличчям до виходу та бере постраждалого за ноги вище колін;

респіраторники одночасно піднімають постраждалого та несуть на свіже повітря, підземну базу та/або КП;

командир відділення стежить за станом постраждалого та за положенням голови (голова не повинна бути дуже нахиленою уперед або закинутою назад).

6. Вправа 6: за командою «До евакуації постраждалого сходовими клітинами вертикальних виробок - приступити»:

респіраторники № 2 та № 3 утримують ноші з постраждалим у нахиленому положенні, респіраторники № 1 та № 4 ув’язують ноші з постраждалим рятувальною мотузкою;

респіраторник № 1, респіраторник № 2, респіраторник № 3, респіраторник № 4, тримаючи вільні кінці мотузки, піднімаються сходовими клітинами попарно і, за командою, підтягують кінці мотузки та здійснюють піднімання нош з постраждалим між сходовими прольотами;

командир відділення рухається позаду біля ніг постраждалого, підтримує ноші та керує роботою респіраторників.

Під час спускання постраждалого до низу сходовими клітинами респіраторник № 1, респіраторник № 2, респіраторник № 3, респіраторник № 4, розташовуються так само, як і під час його піднімання.

7. Вправа 7: за командою «До евакуації постраждалого з вертикальної виробки за допомогою портативної лебідки - приступити»:

респіраторник № 1, респіраторник № 2, респіраторник № 3 встановлюють та закріплюють лебідку відповідно до інструкції з її експлуатації;

командир відділення і респіраторник № 4 частково перекривають або захищають вертикальну виробку підручними матеріалами, потім пропускають канат лебідки через блок та міцно підвішують блок над виробкою за допомогою триноги або іншого пристосування;

респіраторник № 4 з допомогою командира відділення надягає та закріплює на собі підвісне пристосування, бере сумку з допоміжним респіратором, апарат зв’язку або сигнальний шнур, допоміжну підвіску, включається в респіратор, якщо передбачається робота в умовах загазованої атмосфери, та готується до спуску;

респіраторник № 1 з’єднує причіпний пристрій лемішний (далі - ППЛ), запобіжного зонта та канату лебідки, розмотує котушку (сигнальний шнур) та підтримує постійний зв’язок з респіраторником № 4, який спускається;

респіраторники № 2 та № 3, які працюють на лебідці і притримують гальма, та респіраторник № 1, який утримує респіраторника № 4, який спускається, починають плавне спускання респіраторника № 4;

респіраторник № 1 підтримує з респіраторником № 4, який спускається, постійний двосторонній зв’язок;

після спуску у вертикальну виробку та виявлення постраждалого, респіраторник № 4 включає його в допоміжний респіратор у випадку наявності загазованої атмосфери, відбирає пробу повітря, надягає на постраждалого допоміжну підвіску ППЛ, чіпляє її до причіпної скоби запобіжного зонта та подає сигнал про початок піднімання;

респіраторники № 2 та № 3, які працюють на лебідці, дотримуючись заходів безпеки, здійснюють плавне піднімання респіраторника № 4 разом із постраждалим;

респіраторник № 1 змотує дріт зв’язку в котушку;

респіраторник № 4 під час піднімання контролює положення постраждалого, не допускає забиття його об стіни виробки та своєчасно подає необхідні сигнали;

під час піднімання постраждалого і респіраторника № 4 над гирлом вертикальної виробки командир відділення і респіраторник № 1 підхоплюють постраждалого за стропи ППЛ та виймають його з вертикальної виробки, потім допомагають респіраторнику № 4 піднятися з вертикальної виробки та приступають до надання домедичної допомоги.

За відсутності ППЛ використовується рятувальне крісло із запобіжним поясом або інші пристосування, які дозволено використовувати для спускання та піднімання людей вертикальними виробками, із застосуванням страхувальної мотузки.

У разі неможливості застосування запобіжного зонта застосовують інші запобіжні заходи для захисту від випадково падаючої породи або предметів.

У разі неможливості одночасно підніматися двом особам спочатку піднімають постраждалого, потім респіраторника.

ХII. Комплекс 12 «Порядок застосування ручних вогнегасників та прокладки рукавних ліній під час гасіння пожежі у виробках»

1. Вправа 1: за командою «До застосування ручних вогнегасників - приступити»:

провести поверхневу перевірку респіратора, включитися в нього, одягнути рукавиці, далі діяти залежно від типу вогнегасника:

вуглекислотний вогнегасник тримати за діелектричне покриття гнучкого шланга у вертикальному положенні розтрубом до гори та, не торкаючись його оголеними частинами тіла (щоб уникнути обмороження), направити розтруб у бік осередка пожежі, зняти пристрій блокування і, періодично натискаючи на важіль запірно-пускового пристрою, направити струмінь вуглекислоти в осередок пожежі;

порошковий вогнегасник взяти однією рукою за ручку, а іншою вилучити пристрій блокування, направити розтруб у бік вогнища пожежі та натиснути на важіль запірно-пускового пристрою.

Після ліквідації пожежі респіраторники відділення відбирають проби повітря, заміряють температуру, визначають склад аерогазового середовища.

Під час гасіння пожежі переносними вогнегасниками необхідно підійти з боку свіжого повітряного струменя якомога ближче до осередка пожежі.

Під час застосування порошкових вогнегасників струмінь порошку необхідно направляти під кутом 20°-30° до поверхні, що горить.

Дерев’яне кріплення, що горить, необхідно гасити порошковими вогнегасниками знизу до верху.

Рідину, що горить у відкритих ємностях, необхідно гасити порошковими вогнегасниками, направляючи струмінь вогнегасного порошку під кутом, починаючи з ближньої стінки ємкості і далі, направляючи струмінь з одного боку в інший та не залишаючи язиків полум’я.

Розлиту на ґрунті рідину, що горить, необхідно гасити порошковими вогнегасниками (спочатку ліквідувати горіння матеріалів, що знаходяться поблизу масла, що загорілося, потім направити струмінь порошку на межу вогнища пожежі і, послідовно переміщуючи його з одного боку в інший, ліквідувати полум’я на всій поверхні).

Конвеєрну стрічку, що горить, необхідно гасити порошковими вогнегасниками, направляючи струмінь на найближчу межу осередка пожежі, подавати порошок на верхню і нижню площину стрічки по черзі короткими імпульсами, просуваючись уперед по мірі гасіння.

Під час гасіння не допускається:

направляти струмінь вогнегасної речовини на палаючу рідину, що може призвести до її розбризкування та посилення горіння;

гасити вогнегасниками вибухові речовини, що горять;

гасити порошковими вогнегасниками електроустаткування під напругою вище за 1000 В.

2. Вправа 2: за командою «Рукавну лінію у виробці - прокласти»:

респіраторник № 4 відкриває вентиль відведення із з’єднувальною головкою, перевіряє наявність води в трубопроводі, промиває відвід із з’єднувальною головкою, закривши вентиль і приєднавши кінець пожежного рукава до з’єднувальної головки;

респіраторники № 1 та № 2 розгортають рукав у напрямку осередка пожежі, приєднують до нього пожежний ствол (у разі застосування двох і більше рукавів залучається респіраторник № 3);

респіраторник № 1 робить поверхневу перевірку респіратора, уключається в нього, надягає рукавиці, бере ствол та виконує обов’язки ствольщика;

респіраторник № 2 робить поверхневу перевірку респіратора, включається в нього, виконує обов’язки лінійного, оглядає рукавну лінію, розпрямляє наявні перекручення і перегини та доповідає про готовність рукавної лінії, надалі контролює справність лінії та надходження нею води;

за командою «Воду подати» респіраторник № 4 відкриває вентиль та регулює подавання води рукавною лінією.

Час виконання комплексу з подаванням води рукавною лінією довжиною - 40 м - 2 хвилини 40 секунд.

У разі прокладання рукавів через рейковий шлях рукав протягується під рейки між шпалами.

У разі прокладання рукавів через виробки, що перетинаються, рукав підвішується на висоту більшу за габарити рухомого складу.

Вибухові речовини необхідно гасити розпиленою водою.

Після ліквідації пожежі відділення відбирає пробу повітря, заміряє температуру, визначає склад аерогазового середовища та заповнює наряд.

ХIII. Комплекс 13 «Застосування водорозбризкувачів»

1. Вправа 1: за командою «Водорозбризкувач у горизонтальній виробці - застосувати»:

респіраторники № 1 та № 2 прокладають рукавну лінію;

респіраторники № 3 та № 4 встановлюють на висоті 2/3 від ґрунту опору з дошки, укріплюють на ній водорозбризкувач насадками вперед та приєднують до нього рукавну лінію (для встановлення водорозбризкувача можна використовувати найближчий до осередка пожежі борт вагонетки, яку необхідно надійно закріпити в потрібному місці);

командир відділення забезпечує подачу води.

Час виконання вправи з подаванням води рукавною лінією довжиною 20 м - 6 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «Водорозбризкувач у вертикальній виробці - застосувати»:

респіраторники відділення роблять тимчасове перекриття, установлюють у вертикальній виробці переносну лебідку, а над виробкою укріплюють блок;

респіраторник № 4 відкриває вентиль відводу з напівгайкою, перевіряє наявність води в трубопроводі, промиває відвід з напівгайкою та закриває вентиль;

респіраторники № 1 та № 2 приєднують до водорозбризкувача пожежний рукав та прикріплюють його до каната спеціальним затискачем;

респіраторник № 3 за допомогою лебідки спускає водорозбризкувач на глибину, що дорівнює довжині рукава;

респіраторники № 1 та № 2 приєднують другий рукав та прикріплюють його до каната;

респіраторники № 3 та № 4 спускають водорозбризкувач на необхідну глибину;

респіраторник № 4 приєднує рукав до водяної магістралі;

респіраторник № 2 оглядає рукавну лінію від вертикальної виробки до місця підключення, розпрямляє наявні перекручення та перегини, доповідає командиру відділення про готовність рукавної лінії, надалі виконує обов’язки лінійного;

респіраторник № 4 відкриває вентиль і регулює подавання води рукавною лінією.

Вправа відпрацьовується без урахування часу виконання.

ХIV. Комплекс 14 «Застосування проміжних водозабірних під’єднань до шахтних водопроводів»

1. Вправа 1: за командою «Універсальне свердло - застосувати»:

респіраторник № 4 встановлює свердло на трубопроводі так, щоб забезпечити зручність роботи трищіткою;

респіраторник № 3 за допомогою ланцюга закріплює свердло на трубопроводі;

респіраторники № 3 та № 4, обертаючи механізм подавання, плавно підводять свердло до поверхні труби до легкого упору та починають свердління, плавно регулюють подавання свердла, не докладаючи надмірного осьового зусилля;

респіраторники № 1 та № 2 одночасно із свердлінням труби прокладають рукавну лінію, приєднують ствол та виконують обов’язки ствольщика і лінійного;

респіраторник № 4 після закінчення свердління труби відводить механізм подавання свердла вгору та промиває внутрішню порожнину свердла від металевої стружки, перекриває воду та разом із респіраторником № 3 приєднують до відведення свердла рукавну лінію;

Час виконання вправи з подаванням води рукавною лінією довжиною 40 м:

у разі свердління труби діаметром 2-3" - 7 хвилин;

у разі свердління труби діаметром 4" - 10 хвилин;

у разі свердління труби діаметром 6" - 12 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «Гідрант-пістолет - застосувати»:

респіраторники № 3 і № 4 встановлюють гідрант-пістолет на рівній, не деформованій ділянці труби;

респіраторник № 3 за допомогою ланцюга закріплює гідрант-пістолет на трубопроводі;

респіраторники № 1 та № 2 прокладають рукавну лінію, приєднують ствол та виконують обов’язки ствольщика і лінійного;

командир відділення вставляє у ствол патрон із зарядом, що відповідає товщині стінки труби, яку пробивають, викручує манометр, заміряє вміст метану за допомогою газоаналізатора (у газовій шахті), відводить відділення на відстань, що дорівнює довжині шнура, та, потягнувши за нього, робить постріл;

респіраторник № 4 після пострілу перекриває подавання води;

респіраторник № 3 встановлює манометр на місце;

респіраторники № 3 та № 4 приєднують до гідрант-пістолета рукавну лінію та регулюють (за показами манометра) подавання води рукавною лінією;

Час виконання вправи з подаванням води рукавною лінією довжиною 40 м - 7 хвилин.

ХV. Комплекс 15 «Застосування високонапірних піногенераторних установок для гасіння пожеж»

1. Вправа 1: за командою «Високонапірну піногенераторну установку ВПГУ-1 - застосувати»:

респіраторники № 1 та № 2 з командиром відділення приєднують конфузор піногенератора до обсадної труби свердловини, з’єднують рукавом для подавання газорідинної суміші піногенератор та барботажний змішувач, з’єднують піногенератор і барботажний змішувач рукавом для подавання газу, приєднують до трійника газову магістраль;

респіраторники № 3 та № 4 прокладають газову магістраль (у вентиль подавання стислого повітря вкручують патрубок із манометром та приєднують рукав для подавання стисненого повітря), вмонтовують магістраль подавання води і розчину піноутворювача (водяний вентиль - патрубок з манометром - рукав подавання води - пінозмішувач - рукав подавання розчину піноутворювача) і приєднують її до барботажного змішувача;

респіраторники № 1 та № 2 доставляють до пінозмішувача ємкість з піноутворювачем.

Після закінчення монтажу:

респіраторник № 1 повністю відкриває, а потім закриває на 3/4 оберту вентиль газової магістралі, що з’єднує піногенератор і барботажний змішувач;

респіраторник № 4 відкриває вентиль стисненого повітря і встановлює тиск 0,1-0,2 МПа (1-2 атмосфери);

респіраторник № 3 відкриває вентиль подавання води та встановлює за показаннями манометра тиск води 0,3-0,5 МПа (3-5 атмосфери);

респіраторник № 2 занурює всмоктувальний шланг у ємність з піноутворювачем;

респіраторники № 2 та № 3 проводять заміну ємностей з піноутворювачем, командир відділення і респіраторник № 1 проводять вимірювання та контроль якості піни, респіраторник № 4 за вказівкою командира відділення регулює тиск повітря і води за допомогою вентилів.

Для припинення подавання піни:

респіраторник № 2 виймає всмоктувальний шланг з ємності;

респіраторник № 1 закриває вентиль газової магістралі між барботажним змішувачем і піногенератором;

респіраторник № 3 через 1-2 хвилини закриває вентиль подавання води, респіраторник № 4 - вентиль подавання стисненого повітря.

2. Вправа 2: за командою «До застосування піногенераторної установки для гасіння пожеж ЕПГ-2П (ЕПГ-2ПМ) - приступити»:

респіраторники № 1 та № 4 збирають магістраль для подавання розчину (піногенератор - рукав для подавання розчину - пінозмішувач - рукав для подавання води - вентиль водяної магістралі);

респіраторники № 2 та № 3 збирають повітряну магістраль (піногенератор - шланг для стисненого повітря - вентиль шахтної магістралі стисненого повітря).

Після закінчення монтажу установки:

респіраторник № 3 проводить поверхневу перевірку респіратора, включається в нього, надягає рукавиці, бере піногенератор в руки і якомога ближче підходить до вогнища пожежі;

респіраторник № 2 залишається біля вентиля на повітряній магістралі;

респіраторник № 1 залишається біля вентиля на водяній магістралі.

респіраторник № 1 за допомогою вентиля на водяній магістралі встановлює тиск 0,3-0,6 МПа (3-6 атмосфери) та контролює його за показами манометра;

командир відділення занурює всмоктувальний шланг пінозмішувача в ємкість з піноутворювачем і за допомогою крана на пінозмішувачі встановлює необхідну кількість піноутворювача, яка повинна надійти в пінозмішувач, контролює якість піни, що генерується;

респіраторник № 2 за допомогою вентиля на повітряній магістралі встановлює тиск повітря в системі піногенераторної установки в межах 0,3-0,6 МПа (3-6 атмосфери);

респіраторник № 3 подає піну в осередок пожежі;

респіраторник № 4 контролює витрату піноутворювача та за необхідності поповнює ним ємкість.

Час проведення підготовки установки до роботи, запуску її та витрати 10 л піноутворювача - 10 хвилин.

3. Вправа 3: за командою «До застосування напірної піногенераторної установки НПГУ-1 у пневматичному режимі - приступити»:

респіраторники № 1 та № 4 прокладають магістраль для подавання розчину (піногенератор - рукав для подавання розчину - пінозмішувач - рукав для подавання води - вставка з манометром - вентиль водяної магістралі);

респіраторники № 2 та № 3 прокладають повітряну магістраль (піногенератор - шланг для стисненого повітря - вставка з манометром - вентиль шахтної магістралі стисненого повітря).

Після закінчення монтажу установки:

респіраторник № 1 знаходиться біля вентиля на водяній магістралі;

респіраторник № 2 знаходиться біля вентиля на повітряній магістралі;

респіраторник № 3 проводить поверхневу перевірку респіратора, включається в нього, надягає рукавиці, бере піногенератор і якомога ближче підходить до осередка пожежі;

командир відділення перевіряє правильність збирання піногенераторної установки, стає біля пінозмішувача і ємкостей з піноутворювачем та подає команду «Запустити установку»;

респіраторник № 1 за допомогою вентиля на водяній магістралі встановлює тиск 0,4 МПа (4 атмосфери), контролює його за показами манометра;

командир відділення занурює всмоктувальний шланг пінозмішувача у ємкість з піноутворювачем, за допомогою пристрою для регулювання встановлює необхідну кількість піноутворювача, яка повинна надійти в пінозмішувач, контролює якість піни, що генерується, та витрату піноутворювача;

респіраторник № 2 за допомогою вентиля на повітряній магістралі встановлює тиск стисненого повітря 0,05-0,1 МПа (0,5-1 атмосфери), контролює його за показами манометра;

респіраторник № 3 подає піну в осередок пожежі.

Час виконання вправи за витрати 10 л піноутворювача - 10 хвилин.

4. Вправа 4: за командою «Піногенераторну установку НПГУ-1 в ежекційному режимі - застосувати»:

респіраторники № 1 та № 4 прокладають магістраль для подавання розчину (піногенератор - рукав для подавання розчину - пінозмішувач - рукав для подавання води - вставка з манометром - вентиль водяної магістралі);

респіраторник № 3 проводить поверхневу перевірку робочого респіратора, включається в нього, надягає рукавиці, бере піногенератор і якомога ближче підходить до осередка пожежі;

респіраторник № 1 знаходиться біля вентиля на водяній магістралі;

командир відділення перевіряє правильність збирання піногенераторної установки, стає біля пінозмішувача і ємностей з піноутворювачем та подає команду «Запустити установку»;

респіраторник № 1 за допомогою вентиля на водяній магістралі встановлює тиск 0,4 МПа (4 атмосфери), контролює його за показами манометра;

респіраторник № 2 занурює всмоктувальний шланг пінозмішувача у ємність з піноутворювачем та, за необхідності, поповнює її піноутворювачем;

респіраторник № 3 подає піну в осередок пожежі;

командир відділення контролює якість піни, що генерується.

Час виконання вправи за витрати 10 л піноутворювача - 8 хвилин.

Після закінчення роботи піногенераторної установки НПГУ-1 припинити подавання піноутворювача, а через 0,5-1 хвилину - подавання води та повітря.

Оптимальний режим роботи піногенераторної установки з пінозмішувачем ПС-1 за величини тиску повітря 0,05 МПа (0,5 атмосфери), води - 0,4 МПа (4 атмосфери).

5. Вправа 5: за командою «Піногенераторну установку НПГУ-4 - застосувати»:

респіраторники № 2 та № 3 прокладають кабель, а респіраторник, який має групу допуску до обслуговування електроустановок,- заземлює та підключає вентилятор до електричної мережі, перевіряє обертання робочого колеса вентилятора;

респіраторики № 1 та № 4 прокладають магістраль подавання розчину (кільцевий розпилювач піногенератора - рукав для подавання розчину - пінозмішувач - рукав для подавання води - вставка з манометром - вентиль водяної магістралі);

всі респіраторники відділення встановлюють поріг висотою 1 м (парусний або дощатий) для затримування піни.

Після закінчення монтажу установки:

респіраторник № 3 знаходиться біля пускача вентилятора;

респіраторник № 1 знаходиться біля вентиля на водяній магістралі;

респіраторник № 2 знаходиться біля пінозмішувача з піноутворювачем;

командир відділення перевіряє правильність збирання піногенераторної установки та подає команду «Запустити установку»;

респіраторник № 3 включає вентилятор;

респіраторник № 1 за допомогою вентиля на водяній магістралі встановлює тиск води 0,3-0,4 МПа (3-4 атмосфери), контролює його за показами манометра;

респіраторник № 2 занурює всмоктувальний шланг у ємність з піноутворювачем, контролює витрату піноутворювача та поповнює ним ємкість.

командир відділення стежить за якістю піни та надходженням її до вогнища пожежі.

Час виконання вправи за витрати 10 літрів піноутворювача - 25 хвилин.

Після закінчення роботи піногенераторної установки припинити подавання піноутворювача, а через 0,5-1,0 хвилину - подавання води та відключити вентилятор.

Після закінчення гасіння пожежі провести вимірювання температури визначити склад аерогазового середовища, відібрати пробу повітря.

6. Вправа 6: за командою «Установку порошкового пожежогасіння - застосувати»:

респіраторник № 3 встановлює установку порошкового пожежогасіння в місце, на яке вказав командир відділення, проводить поверхневу перевірку робочого респіратора (Р-30, Р-30ЕХ), включається в нього, надягає рукавиці;

респіраторники № 1 та № 2 протягують від магістралі стисненого повітря повітряний шланг, за допомогою муфти з’єднують його з установкою, та закріплюють запобіжним ланцюгом.

респіраторник № 1 відкриває вентиль стисненого повітря;

респіраторник № 3 направляє струмінь порошку в потрібному напрямку;

респіраторники № 2 та № 4 подають мішки з порошком на ніж установки та витрушують їх до повного висипання порошку. Порожній мішок відкидають убік за ходом вентиляційного струменя;

респіраторник № 1 регулює подавання стисненого повітря з магістралі до установки порошкового пожежогасіння (робочий тиск 0,1-0,6 МПа (1-6 атмосфери);

командир відділення контролює концентрацію вогнегасного порошку під час створення порошкової хмари та час подавання порошку.

Час виконання вправи за витрати 1 мішка порошку - 5 хвилин.

Продуктивність подавання в попутний вентиляційний потік від 3 до 4 кг/с забезпечується подаванням порошку в кількості 160-240 кг за хвилину (4-6 мішків у хвилину вагою 40 кг кожен).

Під час гасіння пожежі, що розвивається, та відсутності можливості розрахунку концентрації порошкової хмари, яка створюється установкою, безперервне подавання порошку припиняється через 6-12 хвилин.

Після припинення роботи установки оглядається частина виробки, яку гасили, за необхідності тліюча деревина гаситься водою, вогнегасниками або обробляється порошком. Після цього залежно від умов горіння установка переставляється ближче до вогнища пожежі та повторюється цикл гасіння.

Після закінчення гасіння пожежі вимірюється температура, визначається склад аерогазового середовища, відбирається проба повітря, заповнюється наряд.

ХVI. Комплекс 16 «Застосування водяної установки імпульсного пожежогасіння»

1. Вправа 1: за командою «До гасіння пожежі за допомогою установки імпульсного пожежогасіння - приступити»:

респіраторник № 1 приєднує редуктор до вентиля балона з повітрям, з’єднує шланг повітряного тиску з ємністю для води та підключає до нього водяний шланг;

респіраторник № 1 з допомогою респіраторника № 2 одягає на спину установку імпульсного пожежогасіння, а імпульсну рушницю на плече, регулює ремені і підключає до імпульсної рушниці шланги.

респіраторник № 2 відкриває вентиль балона;

респіраторник № 1 розташовує імпульсну рушницю під кутом не менше 30° вгору, заповнює водою патронник (відкриває водяний клапан і після початку вільного витікання води через гумову діафрагму ствола імпульсної рушниці закриває його та приступає до гасіння пожежі;

респіраторники № 1 та № 2 виходять із зони гасіння пожежі;

респіраторник № 2 закриває вентиль балона;

респіраторник № 1 звільняє імпульсну рушницю від надлишкового тиску повітря багаторазовим натисканням на спусковий гачок;

респіраторник № 2 знімає тиск у ємності з водою натисканням на червоний клапан;

респіраторник № 2 від’єднує редуктор і шланги від установки.

Вправа виконується до ліквідації пожежі.

2. Вправа 2: за командою «Водяну установку імпульсного пожежогасіння з мобільним візком - застосувати»:

респіраторники відділення проводять поверхневу перевірку респіраторів;

респіраторник № 1 знімає каску та затискає її між колінами, лівою рукою переносить мундштучну коробку із шлангами респіратора над головою і відводить їх у бік;

респіраторник № 2 надягає респіраторнику № 1 імпульсну рушницю через голову на ліве плече;

респіраторник № 1 переносить мундштучну коробку із шлангами на груди та надягає каску, з допомогою респіраторника № 2 поправляє ремінь імпульсної рушниці та шланги робочого респіратора;

респіраторники № 3 та № 4 знімають шланг з візка та розмотують його;

респіраторник № 3 під’єднує шланги до ємностей з водою та повітрям;

респіраторник № 4 подає вільний кінець шланга респіраторнику № 1 та допомагає під’єднати його до імпульсної рушниці;

респіраторник № 3 відкриває вентиль балона із стисненим повітрям;

респіраторник № 1 розташовує імпульсну рушницю під кутом не менше 30° вгору, заповнює водою патронник (відкрити водяний клапан і після початку вільного витікання води крізь гумову діафрагму ствола імпульсної рушниці закрити його).

Після виконання підготовки водяну установку імпульсного пожежогасіння з мобільним візком до роботи:

респіраторники № 1 та № 2 включаються в респіратори;

респіраторник № 1 приступає до гасіння пожежі, респіраторник № 2 підстраховує та допомагає респіраторнику № 1;

респіраторник № 3 стежить за роботою установки, контролює тиск у ємностях та щільність з’єднувальних вузлів;

респіраторник № 4 стежить за станом шланга;

респіраторники № 1 та № 2 виходять із зони гасіння пожежі;

респіраторник № 2 закриває вентиль балона із стисненим повітрям, скидає тиск у ємності з водою та звільняє її від води, що залишилася;

респіраторник № 1 звільняє імпульсну рушницю від надлишкового тиску повітря багаторазовим натисканням на спусковий гачок та з допомогою респіраторника № 2 від’єднує шланг від імпульсної рушниці і знімає його з плеча;

респіраторник № 3 від’єднує шланги від ємностей, разом із респіраторником № 4 змотує шланг у бухту та прикріплює його до візка.

Вправа виконується до ліквідації пожежі.

3. Вправа 3: за командою «До гасіння пожежі горючих та легкозаймистих рідин із застосуванням водяної установки імпульсного пожежогасіння - приступити»:

респіраторники № 1 та № 2 включаються в респіратори, виконують поверхневу перевірку, беруть установку і підходять на безпечну відстань до палаючої суміші;

респіраторник № 1 бере в руки імпульсну рушницю, одягає ремінь для перенесення на праве плече та направляє імпульсну рушницю на осередок пожежі;

респіраторник № 2 знаходиться поруч з правого боку та тримає в лівій руці бак із водою на відстані, що визначається довжиною шланга;

після доповіді респіраторника № 2 «Готовий» респіраторник № 1 приступає до гасіння палаючої рідини, направляючи водяну хмару до осередку пожежі з метою відсікання полум’я від рідини.

Вправа виконується до ліквідації пожежі.

4. Вправа 4: за командою «До гасіння пожежі твердих горючих матеріалів із застосуванням водяної установки імпульсного пожежогасіння - приступити»:

респіраторники № 1 та № 2 включаються в робочі респіратори, беруть установку і підходять до осередку пожежі;

респіраторник № 1 бере в руки імпульсну рушницю, одягає ремінь для перенесення на праве плече та направляє імпульсну рушницю на осередок пожежі;

респіраторник № 2 знаходиться поруч з правого боку і тримає в лівій руці бак з водою на відстані, що визначається довжиною шланга;

після доповіді респіраторника № 2 «Готовий», респіраторник № 1 приступає до гасіння пожежі твердих горючих матеріалів із застосуванням водяної установки імпульсного пожежогасіння.

Вправа виконується до ліквідації пожежі.

5. Вправа 5: за командою «До гасіння виробки, обладнаної стрічковим конвеєром із застосуванням водяної установки імпульсного пожежогасіння - приступити»:

респіраторники відділення включаються в респіратори, виконують поверхневу перевірку;

респіраторники № 1 та № 2 приступають до гасіння (гасіння ведеться імпульсними пострілами водяної хмари в напрямку бокових та верхніх частин виробки, конвеєрній стрічці за напрямком руху вентиляційного струменя від кордонів початку горіння вглиб осередку пожежі, збиваючи полум’я);

респіраторники № 3 та № 4 знаходяться в резерві з другою установкою та після використання води з першої установки приступають до гасіння (хвильове гасіння);

у цей час респіраторники № 1 та № 2 заливають воду в бак першої установки та готують її до застосування.

Вправа виконується до ліквідації пожежі.

ХVII. Комплекс 17 «Застосування спеціального оснащення під час проведення АРІНР у виробках»

1. Вправа 1: за командою «Триногу спеціальну для підйому предметів - встановити»:

респіраторники № 1 та № 2 з’єднують частини похилих опор і лапи за допомогою фіксуючих болтів і гайок у вузлах з’єднання. При цьому похилі опори (нижня і верхня) повинні бути з’єднані між собою двома болтами;

респіраторники № 3 та № 4 розсовують опори зібраної конструкції і приєднують до кожної лапи по дві горизонтальні опори за допомогою гайок. Допускається використання ланцюгів в основі прямої триноги замість горизонтальних опор;

респіраторники № 2-4 встановлюють лебідку на зручній для проведення робіт висоті, закріпивши її на опорі двома болтами через пару отворів;

респіраторник № 4 за допомогою карабіна пристібає блок-ролик у кільце верхньої опори і пропускає через нього трос.

Не допускається пропускання троса через кільце верхньої опори.

2. Вправа 2: за командою «Лебідку - встановити»:

респіраторники № 2 та № 3 разом із командиром відділення встановлюють у горизонтальній виробці розпірну колонку, закріплюють на кронштейні підйомний механізм лебідки;

респіраторники № 1 та № 4 між розпірною колонкою і перекриттям підняттєвої виробки збирають консольну частину лебідки необхідної довжини та закріплюють її до розпірної стійки, приєднують до консолі стрілу і встановлюють на одну із штанг консолі проміжний блок, закріплюють до консолі трос лебідки;

респіраторники № 2 та № 3 протягують трос підйомного механізму лебідки через блок перехідного вузла, обертаючи лебідку, роблять напуск канату необхідної довжини та за допомогою лебідки перехідного вузла піднімають стрілу у вертикальне положення;

респіраторники № 1 та № 4 пропускають трос лебідки під проміжний блок, потім перекидають через основний блок на стрілі та приєднують захисний зонт і парашутну систему;

респіраторник № 2 та № 3 закріплюють основну підвіску парашутної системи;

респіраторники № 1 та № 4 за командою командира відділення опускають стрілу лебідки так, щоб вона розмістилася під перекриттям підняттєвої виробки з відповідним кутом, і проводять підйоми та/або спуски предметів за допомогою лебідки.

3. Вправа 3: за командою «До спускання та/або піднімання респіраторника вертикальною виробкою за допомогою лебідки - підготуватися»:

респіраторники № 1 та № 3 перевіряють засоби зв’язку, готують основне підвісне приладдя та ємності для відбирання проб повітря, прилади для контролю аерогазового середовища;

командир відділення разом з респіраторниками № 2 та № 4 випробовують лебідку під час роботи та перевіряють справність гальмівних упорів храпового механізму;

респіраторники № 1 та № 3 з’єднують причіпний пристрій лебідки з верхньою причіпною скобою запобіжного зонта;

респіраторник № 4 проводить поверхневу перевірку робочого респіратора та включається в нього;

командир відділення і респіраторник № 2 приєднують причіпний пристрій основної підвіски до нижньої причіпної скоби запобіжного зонта;

респіраторник № 4 з допомогою командира відділення та респіраторника № 2 прикріплює до себе основне підвісне приладдя, бере засоби зв’язку, прилади контролю рудничної атмосфери, посудини і засоби для відбирання проб повітря.

4. Вправа 4: за командою «До спускання респіраторника - приступити»:

респіраторники № 1 та № 3 беруться за руків’я лебідки, а командир відділення виводить гальмівні упори з робочого положення та послаблює канат до тих пір, поки респіраторник № 4 не опиниться над гирлом виробки;

командир відділення і респіраторник № 2 допомогають респіраторнику № 4 спуститися в гирло виробки;

респіраторники № 1 та № 3 обертанням ручки лебідки спускають респіраторника № 4, а командир відділення підтримує з ним постійний зв’язок та регулює швидкість спускання.

Час виконання робіт із підготовки респіраторника та спускання його на глибину до 5 м - 5 хвилин.

5. Вправа 5: за командою «До піднімання респіраторника - приступити»:

після доповіді про готовність респіраторника № 4 командир відділення вводить гальмівні упори в робоче положення, а респіраторники № 1 та № 3 обертанням руків’я піднімають респіраторника з гирла виробки;

коли верхня причіпна скоба запобіжного зонта підходить до канатовідвідного ролика командир відділення, респіраторник № 1, респіраторник № 2, респіраторник № 3 беруться за стропи підвісного приладдя, піднімають респіраторника № 4 на перекриття, допомагають йому від’єднатися від основної підвіски.

Час виконання вправи з глибини до 5 м - 9 хвилин.

Перед застосуванням лебідки її канат розмотують на поверхні шахти на всю довжину, візуально перевіряють його цілісність, а потім намотують на барабан лебідки.

6. Вправа 6: за командою «До транспортування предмета - приступити»:

респіраторники готують виробку для вільного її проходження вантажною площадкою (прибирають породу, ліс, які трапляються на шляху пересування), доставляють її до місця завантаження і встановлюють зв’язок;

командир відділення, респіраторники № 1 та № 2 випробовують лебідку під час роботи та перевіряють справність гальмівного храпового механізму, виводять гальмівні упори з робочого положення;

респіраторники № 3 та № 4 доставляють причіпний пристрій з канатом до вантажної площадки та приєднують його, перевіряють надійність кріплення канату до вантажної площадки, завантажують вантажну площадку та подають сигнал щодо транспортування предмета;

респіраторники № 1 та № 2 вводять гальмівні упори в робоче положення, обертанням ручки лебідки здійснюють транспортування вантажу;

командир відділення регулює швидкість руху вантажної площадки та підтримує зв’язок із респіраторником № 4;

респіраторники № 3 та № 4 стежать за пересуванням вантажної площадки виробкою, розвантажують її та доставляють до місця завантаження.

7. Вправа 7: за командою «До транспортування предмета - приступити»:

командир відділення і респіраторник № 4 встановлюють зв’язок з іншими респіраторниками відділення;

командир відділення, респіраторники № 1 та № 2 випробовують лебідку під час роботи та перевіряють справність гальмівних упорів храпового механізму, виводять гальмівні упори з робочого положення, приєднують причіпний пристрій канату до вантажної площадки, перевіряють надійність кріплення канату до вантажної площадки та подають сигнал респіраторникам № 3 та № 4 щодо спускання вантажної площадки;

респіраторники № 3 та № 4 до закінчення спускання вантажної площадки перебувають у безпечному місці;

респіраторники № 1 та № 2 за допомогою лебідки натягують канат до повного розташування вантажної площадки над гирлом виробки і спускають вантажну площадку в нижню частину вертикальної виробки;

командир відділення підтримує зв’язок із респіраторником № 4 та регулює швидкість спускання вантажної площадки;

респіраторник № 4 після закінчення спускання посудини подає сигнал командиру відділення, що спуск закінчено;

респіраторники № 3 та № 4 завантажують вантажну площадку, перевіряють надійність кріплення її до канату, переміщуються в безпечне місце та подають сигнал для піднімання предмета;

респіраторники № 1 та № 2 вводять гальмівні упори в робоче положення, обертанням ручки лебідки здійснюють транспортування предмета;

командир відділення регулює швидкість руху вантажної площадки та підтримує зв’язок із респіраторником № 4;

з наближенням причіпного приладдя до канатовідвідного ролика командир відділення і респіраторники № 1 та № 2 беруться за вантажну площадку та опускають її на перекриття, розвантажують вантажну площадку та спускають у нижню частину вертикальної гірничої виробки.

Час виконання робіт із підготовки та спускання вантажної площадки для транспортування предметів на глибину до 5 м - 5 хвилин.

Час виконання робіт із піднімання підготовленої до транспортування завантаженої вантажної площадки з глибини 5 м - 3 хвилини.

Перед застосуванням лебідки її канат розмотують на поверхні шахти на всю довжину, візуально перевіряють його цілісність, а потім намотують на барабан лебідки.

8. Вправа 8: за командою «Постраждалого до евакуації в іммобілізаційних вакуумних ношах - підготувати»:

командир відділення оглядає постраждалого, а респіраторник № 2 надає йому домедичну допомогу;

респіраторники № 1 та № 2 готують респіратор, уключають у нього постраждалого;

респіраторник № 3 готує ноші (дістає їх із чохла, розслаблює фіксуючі шнури, розправляє наповнювач, перевіряє працездатність клапана та цілісність захисного чохла);

командир відділення та респіраторник № 1 закріплюють на руці постраждалого малий розпізнавальний жетон, а великий - на стіні виробки, відбирають проби повітря та визначають його склад за допомогою газоаналізатора;

командир відділення та респіраторники № 1 та № 2 стають з одного боку від постраждалого та підкладають руки під його тіло: командир відділення - під голову та лопатки, респіраторник № 1 - під поперек і таз, респіраторник № 2 - під стегна та гомілки (у разі наявності в постраждалого травмування кінцівок травмована кінцівка підтримується руками з обох сторін) та піднімають постраждалого;

респіраторник № 3 кладе під нього ноші, на які обережно опускають постраждалого;

командир відділення та респіраторник № 1 підтримують постраждалого у необхідному положенні (лежачи, сидячи, напівсидячи), респіраторники № 2 та № 3 закріплюють постраждалого в необхідному положенні, фіксуючи шнури нош, закріплюють на ношах респіратор, у який включений постраждалий;

респіраторник № 3 вакуум-насосом відкачує повітря з нош до набуття ними твердості, закриває кран, від’єднує насос від нош;

командир відділення, респіраторник № 1, респіраторник № 2, респіраторник № 3 беруть ноші за бокові руків’я та транспортують постраждалого (під час транспортування спускання постраждалого горизонтальними та похилими виробками - ногами уперед, під час піднімання похилими виробками - головою уперед);

під час транспортування постраждалого крутими та вертикальними виробками респіраторники № 1 та 2 складають мотузку вдвічі, пропускають кінці мотузки в передні бокові ручки нош таким чином, щоб мотузка проходила за спиною постраждалого, потім обидва кінці мотузки пропускають через верхні ручки та зав’язують вузлом.

Час виконання вправи - 7 хвилин.

ХVIII. Комплекс 18 «Застосування механічного, гідравлічного та пневматичного рятувального оснащення»

1. Вправа 1: за командою «Клиновий домкрат - застосувати»:

командир відділення і респіраторник № 1 готують місце для проведення роботи і підкладають вістря клина домкрата з накладеними на нього планками під предмет, який необхідно підняти;

респіраторники № 2 та № 4 готують та встановлюють впритул до кута домкрата дві опорні стійки з обох сторін гвинта, а також готують дерев’яні клини, що підкладають під предмет, який необхідно підняти;

респіраторник № 3 за допомогою рукоятки заганяє клин домкрата під предмет, який необхідно підняти, на всю його довжину, і тим самим піднімає його на 50 мм;

респіраторник № 1 підкладає під предмет, який необхідно підняти, дерев’яний клин, а респіраторник № 3 зворотнім обертанням гвинта звільняє клин домкрата та повертає його в первинне положення, підкладає під домкрат дерев’яний брусок і знову заганяє клин під предмет, який необхідно підняти;

вказані дії повторювати, поки предмет не буде піднятий на необхідну висоту.

2. Вправа 2: за командою «Насос - застосувати»:

респіраторник № 2 розмотує скатку рукава високого тиску;

респіраторник № 3 встановлює насос на тверду основу на відстані, що дорівнює довжині рукава високого тиску;

респіраторник № 1 під’єднує рукав до насоса за допомогою штуцерів (для запобігання випадкового роз’єднання штуцери фіксуться контрогайкою), перевіряє надійність з’єднань, з’єднує пробки штуцерів між собою;

респіраторник № 4 бере різак, розширювач, канаторіз (далі - інструмент) та під’єднує до нього рукав високого тиску за допомогою штуцерів (для запобігання випадкового роз’єднання штуцери фіксуються контрагайкою), перевіряє надійність з’єднань, з’єднує пробки штуцерів між собою;

командир відділення визначає порядок та безпечні умови роботи з інструментом;

респіраторник № 4 перевіряє надійність з’єднань, ставить рукоятку запірного клапана в положення «робота», знімає гак із важеля, піднімаючи та опускаючи важіль, створює тиск у системі, необхідний для роботи інструмента.

Для повернення інструмента в початкове положення (у разі застосування інструмента без гідравлічного повернення) припиняє здійснювати рух важелем, рукоятку запірного клапана плавно переводить у положення «відкрито».

3. Вправа 3: за командою «Насосну маслостанцію - застосувати»:

респіраторник № 4 встановлює насосну маслостанцію на тверду основу (максимальний кут нахилу поверхні основи 25°), відкриває вентиль подавання бензину, установлює важіль управління дросельною заслінкою в положення «старт» та запускає двигун насосної маслостанції, установлює мінімальне число обертів двигуна, прогріває двигун без навантаження протягом 2-3 хвилин;

командир відділення переводить важіль насосної маслостанції в положення «операція»;

респіраторник № 2 розгальмовує бобіни, розмотує рукава високого тиску на необхідну довжину, фіксує бобіни;

респіраторники № 1 та № 3 беруть інструмент та доставляють його до місця застосування, під’єднують до нього рукава високого тиску (для запобігання випадкового роз’єднання штуцери фіксуються контрагайкою), перевіряє надійність з’єднань, з’єднує пробки штуцерів між собою;

респіраторник № 4 встановлює необхідне число обертів двигуна;

командир відділення встановлює рукоятки розвантажувальних клапанів гідроблоків у положення «робота»;

респіраторники № 1 та № 3 перевіряють працездатність інструмента;

респіраторник № 3 доповідає про готовність інструмента до роботи.

4. Вправа 4: за командою «До переміщення предметів із застосуванням насосної маслостанції та розширювача - приступити»:

респіраторник № 1: встановлює наконечники розширювача між предметами, які необхідно розсунути;

приводить розширювач у дію (у разі перевертання розширювача необхідно повернути його у вихідне положення і повторити операцію).

5. Вправа 5: за командою «До переміщення предметів із застосуванням гідравлічного насоса та гідроциліндра - приступити»:

респіраторник № 1 встановлює гидроциліндр між предметами, які необхідно розсунути, та приводить його в дію, повернувши важіль у положення: «Робота»;

респіраторники № 2 та № 3 готують дерев’яні підкладки або стійки та фіксують переміщуваний предмет у кожній фазі його переміщення.

Під час переміщення предметів:

респіраторник № 2 встановлює на гідроциліндр тягові головки та разом з респіраторником № 3 закріплює один із ланцюгів за об’єкт, інший - за нерухомий предмет - до тягових головок;

респіраторник № 1 переміщає предмет.

У разі недостатньої довжини штока гідроциліндра використовуються подовжувальні труби.

Застосування подовжувальних труб допускається тільки з гідроциліндром.

6. Вправа 6: за командою «Канаторіз - застосувати»:

респіраторник № 1 перед початком роботи змащує ножі канаторіза та очищує його направляючі;

респіраторники № 2 та № 3 утримують частини предмета, який розрізається;

респіраторник № 4 приводить насос у дію.

Забороняється відкривати замок до повного повернення ножа.

7. Вправа 7: за командою «Гідравлічний різак - застосувати»:

респіраторники № 2 та № 3 виконують обов’язки страхувальників;

респіраторник № 4 приводить у дію насос;

респіраторник № 1 приводить гідравлічний різак у дію.

Під час розрізання конструкцій ножі розташовуються перпендикулярно до площини, яку розрізають.

У разі вивертання гідравлічного різака повернути його в початкове положення та повторити операцію.

8. Вправа 8: за командою «Пневмодомкрат - застосувати»:

респіраторник № 4 приєднує редуктор до балона із стисненим повітрям або до мережі стисненого повітря, перевіряє початкове положення (регулюючий гвинт повинен бути вигвинчений, запірний вентиль - закритий), повільно відкриває вентиль балона та встановлює робочий тиск - 0,8 МПа (8 кгс / см2);

респіраторник № 2 під’єднує пневморукав до штуцера на пульті управління;

респіраторник № 3 під’єднує пневморукав від штуцера на пульті управління до пневмодомкрата;

респіраторник № 1 встановлює пневмодомкрат під предмет, який необхідно підняти.

респіраторник № 4 відкриває запірний вентиль редуктора;

командир відділення за допомогою пульта управління приводить пневмодомкрат у дію.

З метою запобігання пошкодження пневмодомкрата забороняється його встановлення на поверхню з гострими, ріжучими і колючими кромками.

9. Вправа 9: за командою «Пневмодомкрат для накладання бандажа - застосувати»:

респіраторник № 1 перевіряє комплектність ременів та наявність пневмодомкрата;

респіраторник № 2 перевіряє наявність повітряних шлангів, пульта управління, понижувального редуктора та балона з повітрям;

респіраторник № 3 перевіряє драбину та приставляє до цистерни.

командир відділення визначає місце протікання цистерни та піднімається драбиною на цистерну;

респіраторник № 4 приєднує понижуючий редуктор до повітряного балона, підключає редуктор та повітряні шланги до пульта управління;

респіраторник № 1 під час піднімання командира відділення на цистерну тримає драбину, потім подає йому техстропні ремені;

командир відділення накладає техстропні ремені на цистерну;

респіраторник № 3 приймає храпові механізми техстропних ременів;

респіраторник № 1 подає респіраторнику № 3 кінці техстропних ременів;

респіраторники № 1 та № 3 заводять кінці техстропних ременів у храпові механізми та підтягують їх;

респіраторник № 2 подає командиру відділення пневмодомкрат;

респіраторник № 4 заводить пневмодомкрат під техстропні ремені, накладає його на місце протікання;

респіраторники № 1 та № 3 затягують храпові механізми техстропних ременів;

респіраторник № 2 подає командиру відділення повітряний шланг;

командир відділення приєднує повітряний шланг до пневмодомкрата та подає команду «Повітря подати»;

респіраторник № 4 за допомогою пульта управління подає повітря;

командир відділення після наповнення пневмодомкрата повітрям перекриває штуцер та від’єднує повітряний шланг, спускається драбиною із цистерни.

ХIХ. Комплекс 19 «Застосування спеціального оснащення для ізолювання виробок і регулювання в них повітряного струменя»

1. Вправа 1: за командою «Парусну перемичку - встановити»:

респіраторники № 2 та № 4 встановлюють у виробці з металевим (залізобетонним) кріпленням або в незакріпленій виробці дерев’яну раму (неповний дверний отвір) та 2-3 стійки під верхній край однієї з рам;

респіраторники № 1 та № 3 розгортають перемичку та згортають її в скатку,

після встановлення стійок піднімають скатку до верхнього краю однієї з рам із боку надходження повітря;

респіраторники № 2 та № 4 прибивають вільний край перемички цвяхами до верхнього краю рами, починаючи від середини, та закріплюють планками;

респіраторники № 1 та № 3 розкатують перемичку до нижнього краю рами і закріплюють її (придавлюють шматками породи, лісом та підсипають штибом), а респіраторники № 2 та № 4 прикріплюють перемичку планками до стійок рами кріплення.

Під час встановлення перемички з боку ізолюючого простору респіраторники № 2 та № 4 прикріплюють перемичку планками до однієї стійки рами кріплення повністю, а до іншої - зверху до половини;

респіраторники № 1 та № 3 прикріплюють краї перемички до рами металевого або залізобетонного кріплення за допомогою стрічок, пришитих до перемички по периметру, дерев’яних колів тощо.

Час виконання вправи: у виробках із дерев’яним кріпленням - 20 хвилин, у виробках із металевим або залізобетонним кріпленням - 60 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «Парашутну перемичку - встановити»:

респіраторники № 1, № 2, № 3, № 4 на чолі з командиром відділення знімають з підвісок силові кабелі та кабелі зв’язку, укладають їх вздовж стінок на ґрунт, звільняють стінки виробки в перетині, що перекривається куполом, від цвяхів, костилів та інших гострих предметів, які можуть пошкодити купол вентиляційної парашутної перемички, а також звільняють виробку на 15-20 м від предметів і оснащення;

респіраторники № 3 та № 4 дістають вентиляційну парашутну перемичку з сумки, розмотують стропи;

респіраторники № 1 та № 2 розтягують стропи, прикріпляють їх до рейкового шляху та/або до будь-якого кріплення виробки;

респіраторник № 4 розкриває купол парашута.

Час виконання вправи - 3 хвилини.

Під час встановлення вентиляційної парашутної перемички у виробці (перед розкриттям купола) необхідно ретельно перевірити якість кріплення строп до елементів кріплення, рейок, труб.

Під час вибору рами для кріплення строп необхідно перевірити надійність скріплювання її з іншими рамами.

Під час встановлення вентиляційної парашутної перемички у виробках з великою швидкістю повітряного потоку необхідно знаходитися в зоні, вільній від кріплення строп.

Купол вентиляційної парашутної перемички, який знаходиться в згорнутому вигляді, необхідно утримувати від передчасного розкриття.

Для уникнення пошкодження купола вентиляційної парашутної перемички перед розкриванням парашута стропи повинні бути натягнуті.

3. Вправа 3: за командою «Пневмонадувний каркас - застосувати»:

респіраторники № 1 та № 3 розкатують на ґрунті виробки пакет-перемичку та поліетиленову плівку;

респіраторники № 2 та № 4 розгортають пневмонадувний каркас;

респіраторники укладають пневмонадувний каркас на розгорнутий пакет-перемичку таким чином, щоб краї перемички виступали за надувний каркас приблизно на 0,5 м, заводять краї пакет-перемички, що виступають, під надувний каркас, надаючи перемичці форму перетину виробки в місці встановлення;

командир відділення підключає до гнучкого шланга малолітражний балон із стисненим повітрям, відкриває перекриваючий вентиль на патрубку системи надування та вентиль балона;

при досягненні пневмонадувним каркасом достатньої пружності, за командою командира відділення, респіраторники піднімають його разом з пакет-перемичкою у вертикальне положення (по перетину виробки);

командир відділення відкриває вентиль балона, тим самим надаючи каркасу жорстку конструкцію, потім закриває перекриваючий вентиль балона і каркаса;

респіраторники № 1 та № 3 забивають фіксуючі штирі у ґрунт виробки.

Час виконання вправи - 3 хвилини.

4. Вправа 4: за командою «Противибуховий швидкомонтований комплект - застосувати»:

респіраторники № 1 та № 3 дістають вентиляційну парашутну перемичку із сумки для укладання та розкладають її на ґрунті;

респіраторники № 2 та № 4 дістають амортизаційні підвіски;

респіраторники № 1 та № 3 кріплять з’єднувальні ланки до кріплення виробки таким чином, щоб перехідна ланка знаходилася в центрі виробки;

командир відділення кріпить стремено полюсного отвору до елементів кріплення за допомогою капронової амортизаційної підвіски;

респіраторники № 2 та № 4 закріплюють купол парашута за допомогою гумових амортизаційних підвісок;

респіраторник № 4 встановлює датчик механічного тиску на ґрунті під куполом парашута;

респіраторники № 1 і № 3 та командир відділення кріплять захисні кожухи до виступаючих або ріжучих елементів кріплення за допомогою захисних шнурів.

Час виконання вправи - 20 хвилин.

ХХ. Комплекс 20 «Установлення перемичок без застосування спеціального оснащення»

1. Вправа 1: за командою «Перемичку без застосування спеціального оснащення - встановити»:

респіраторники № 2 та № 4 встановлюють під верхній край вибраної рами 2-3 стійки;

одночасно респіраторники № 1 та № 3 готують дошки;

респіраторники № 2 та № 4 після встановлення стійок прибивають до них дошки (починаючи з верхньої) таким чином, щоб нижній край кожної верхньої дошки перекривався верхнім краєм наступної дошки;

респіраторники № 1 та № 3 замішують глину і, після зведення перемички, разом із респіраторниками № 2 та № 4 ретельно промазують її.

Час виконання вправи - 15 хвилин.

Під час зведення перемички у виробках в умовах підвищеної температури для поліпшення умов роботи респіраторників відділення застосовується зворотній порядок нашивки дощок та обмазування перемички (знизу догори).

За необхідності в перемичці залишається отвір розміром не менше 0,7 × 0,8 м.

2. Вправа 2: за командою «Фільтруючу перемичку - встановити»:

респіраторники № 1 та № 3 під керівництвом командира відділення заміряють ширину і висоту виробки по врубу та приступають до підготовки матеріалу для перемички;

респіраторники № 2 та № 4 кладуть по центру нижнього врубу дошку, заздалегідь підстеливши під неї шар кошми товщиною 1-2 см, а респіраторники № 1 та № 3 ставлять на кінцях дошки по одній стійці та підтримують їх у похилому положенні;

респіраторники № 1 та № 3 беруть другу дошку та розміщують її у верхньому врубі над нижньою дошкою, заздалегідь поклавши на неї шар кошми;

респіраторники № 2 та № 4 підводять під дошку стійки і розклинюють їх, після цього готують інші стійки і підносять їх до місця зведення перемички;

респіраторники № 1 та № 3 підбивають між крайніми стійками у врубі ще кілька стійок так, щоб відстань між ними становила 0,4-0,5 м (відстань між середніми стійками повинна становити не менше 0,7 м);

респіраторники № 2 та № 4 після закінчення встановлення дерев’яних стійок, починаючи знизу, прибивають обрізні дошки товщиною 40 мм, заздалегідь накладаючи на їх кромки і торці кошму (для проходження людей на висоті 40-50 см від ґрунту виробки залишають отвір не менше 0,8 × 0,9 м);

командир відділення контролює якість зведення перемички, звертаючи увагу на щільність прилягання дошок одна до одної та їх торців до стінок виробки у врубі;

респіраторники № 1 та № 3 готують і подають матеріали до перемички; одночасно роблять щит із дошок для закривання прорізу в перемичці (розміри щита становлять не менше 0,8 × 0,9 м);

респіраторники № 2 та № 4 закривають отвір щитом та ущільнюють його кошмою за периметром з боку ізолюючого простору.

Фільтруючі перемички встановлюються в разі замулення виробки під час гасіння пожежі та призначені для пропускання через них води і затримання твердих частинок замулюючої пульпи. Після підмулювання фільтруючі перемички виконують функції ізолюючих перемичок.

Після зведення фільтруючої перемички необхідно розкріпити її за допомогою вандрутів, підкосів, поперечок та дерев’яних стійок.

3. Вправа 3: за командою «Перемичку із стійок довжиною 0,8-1,5 м (далі - стійки) - встановити»:

командир відділення і респіраторники № 1 та № 3 готують густий розчин глини та подають його в ґрунтовий вруб;

респіраторник № 4 робить з розчину «подушку» товщиною 10-15 см і укладає на ній перший ряд стійок;

респіраторники № 1 та № 3 кладуть новий шар глини на всю товщину перемички;

респіраторники № 2 та № 4 кладуть другий ряд стійок та ущільнюють кожен з них ударами кувалди. Укладаючи таким чином стійки, складають перемичку;

під час зведення перемички укладається труба на 2/3 висоти виробки для відбору проб повітря;

респіраторники по черзі роблять розклинування перемички клинами довжиною не менше 2/3 довжини стійок;

клини забивають кувалдою від бічного і верхнього врубів, поступово наближаючись до центру перемички;

респіраторники № 1 та № 3 готують густий розчин з глини і разом з респіраторниками № 2 та № 4 обмазують перемички.

Час виконання вправи (1 м2 перемички) - 40 хвилин.

4. Вправа 4: за командою «Перемичку з будівельних блоків - установити»:

респіраторники № 1 та № 3 готують цементний розчин;

респіраторник № 4 очищає вруб у ґрунті виробки, а респіраторник № 2 готує та розташовує у виробці перемички з будівельних блоків;

респіраторники № 1 та № 3 подають у вруб розчин, а респіраторник № 4 робить із нього «подушку» і укладає перший ряд будівельних блоків;

респіраторник № 2 подає бетоніт респіраторнику № 4 та допомагає йому під час проведення робіт;

респіраторники № 1 та № 3 подають розчин, а респіраторник № 4 укладає другий ряд перемички.

Час зведення 1 м2 перемички: товщиною в один будівельний блок - 30 хвилин, товщиною в півтора будівельних блока - 40 хвилин.

Перемички з будівельних блоків застосовуються для ізолювання пожежних та відпрацьованих ділянок і споруджуються у виробках із стійкими бічними породами.

ХХI. Комплекс 21 «Порядок встановлення, застосування і демонтажу бокс-бази»

1. Вправа 1: за командою «Бокс-базу - встановити»:

респіраторники № 1 та № 3 очищають місце встановлення бокс-бази від великих шматків породи та інших сторонніх предметів, дістають із чохла настил та розкладають його на підготовленому місці;

розкладають на настилі бокс-базу та закріплюють її основу за допомогою костилів із боку надходження вентиляційного потоку;

респіраторники № 2 та № 4 встановлюють блок охолодження (у разі його використання) на відстані з’єднувального рукава з боку введення в бокс-базу випускного рукава;

командир відділення і респіраторник № 1 з’єднують блок системи життєзабезпечення (далі - СЖЗ) та блок охолодження (далі - БО) з’єднувальним рукавом;

респіраторники № 2 та № 4 протягують кабель зв’язку і вводять його у випускний рукав у бокс-базу через спеціальний рукав у торці боксу і під’єднують рукава надування каркаса до клапана підкачування;

респіраторники № 1 та № 3 приєднують вхідний рукав до блоку підготовки повітря з одного боку та до пневмомережі з іншого;

командир відділення і респіраторник № 1 відкривають вентиль каркаса і кран подавання повітря у бокс-базу, подають стиснене повітря у СЖЗ, контролюють тиск за показами манометра (тиск повітря на вході в СЖЗ повинен становити не більш 0,6 МПа (6 атмосфер), а в каркасі - не більш 0,02 МПа (0,2 атмосфери);

командир відділення перекриває кран подавання повітря в бокс-базу для забезпечення необхідного тиску в каркасі, після наповнення каркаса і спрацьовування захисних клапанів перекриває вентиль надування, контролює тиск повітря в каркасі;

респіраторник № 4 дістає диференційний манометр (далі - дифманометр), до якого під’єднані трубки, та вносить його у бокс, відкриває заглушку штуцера з’єднування дифманометра, підключає дифманометр до штуцера входу, який позначено знаком «+», за допомогою крана встановлює за дифманометром необхідну витрату повітря відповідно до тарувальної таблиці;

респіраторники № 1 та № 3 закріплюють на ґрунті основу бокс-бази за допомогою костилів, а верхню частину бокс-бази - розтяжками до стінок та покрівлі виробки.

Час виконання вправи - 30 хвилин.

2. Вправа 2: за командою «Бокс-базу - застосувати»:

командир відділення встановлює максимальну витрату повітря та першим заходить у бокс-базу, за ним по одному заходять респіраторники (інтервал між входом у тамбур та входом в основний відсік становить не менше 1 хвилини);

респіраторник № 4 стежить за дверима з метою уникнення загазованості бокс-бази (не допускається одночасне відкривання обох дверей), за допомогою газоаналізаторів визначає концентрацію шкідливих газів після входу всіх респіраторників відділення в бокс-базу, доповідає командиру відділення про змінення концентрації цих газів та зниження її до допустимих значень;

командир відділення після встановлення в бокс-базі придатних для дихання умов, подає команду на вимкнення з респіраторів;

респіраторник № 4 регулює витрату повітря за показами температури в бокс-базі (не менше 1 м3/хв) протягом усього часу експлуатації СЖЗ з БО. У разі експлуатації СЖЗ без БО витрата повітря визнається за газовим складом атмосфери в боксі.

Вимірювання вмісту газів та їх концентрації проводяться одразу після розміщення респіраторників відділення в бокс-базі та через кожні 20 хвилин перебування в ній.

Коли витрата повітря за показами дифманометра виявиться нижчою за допустиму, то після доповіді респіраторника № 4 командир відділення подає команду «В респіратор включитися».

Команда «В респіратор включитися» також подається в разі послаблення натягнення оболонки з тканини, що свідчить про падіння надлишкового тиску в бокс-базі.

3. Вправа 3: за командою «До проведення демонтажу бокс-бази - приступити»:

респіраторники № 2 та № 4 виймають заглушки з клапанів у торцях сидінь, розв’язують рукава, від’єднують розтяжки, після того як з каркаса і сидінь вийшло повітря, ставлять заглушки та зав’язують рукава;

респіраторники № 1 та № 3 звільняють основу бокс-бази від кріплення за допомогою демонтажного пристосування;

респіраторники за командою згортають бокс-базу і настил, вкладають їх у чохол, роз’єднують блоки СЖЗ та БО (у разі застосування) та укладають повітродувні рукава.

Час виконання вправи - 20 хвилин.