Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах

Відповідно до статті 28 Закону України „Про охорону праці”, підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 402, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.).

2.1. У встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. У встановленому порядку внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

ПРАВИЛА
безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах

І. Загальні положення

1.1. Вимоги цих Правил поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкування та форм власності (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які здійснюють експлуатацію водогосподарських систем.

1.2. Ці Правила встановлюють організаційні і технічні вимоги щодо забезпечення безпечних умов праці під час експлуатації водогосподарських систем, які включають меліоративні системи з каналами, водоскидними, водопропускними та іншими спорудами, трубопроводи з водорегулювальною апаратурою, колекторно-дренажною системою зі спорудами на ній, берегоукріплення, а також захисні споруди.

1.3. Терміни, що вживаються у цих Правилах, мають такі значення:

водне господарство - галузь, завданням якої є задоволення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, захист територій від шкідливої дії вод або ліквідація її наслідків;

гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод;

експлуатація водогосподарської системи, споруди - використання водогосподарської системи, споруди згідно з функціональним призначенням та проведення необхідних заходів (технічне обслуговування, обстеження, проведення ремонтних робіт) щодо збереження стану конструктивних елементів, за якого вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

1.4. Загальні вимоги

1.4.1. У кожному підприємстві розробляються інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

1.4.2. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників підприємств проводяться відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), з питань пожежної безпеки - відповідно до вимог наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року № 368 „Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за № 1147/8468 (НАПБ Б.02.005-03).

1.4.3. Попередні (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться у встановлені терміни відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

1.4.4. Особи, молодші 18 років, не допускаються до роботи на посадах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

1.4.5. Під час виконання робіт з використанням праці неповнолітніх слід дотримуватися вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

1.4.6. Жінки не допускаються до робіт, визначених Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

1.4.7. Жінки не допускаються до робіт, характер яких пов’язаний з підійманням і переміщенням вантажів при чергуванні з іншою роботою до 2 разів на годину, маса яких перевищує 10 кг, а постійно протягом робочої зміни - 7 кг відповідно до Граничних норм піднімання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

1.4.8. Працівники, що здійснюють ремонтно-будівельні роботи на гідротехнічних і захисних спорудах, повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями (гардеробними, приміщеннями для сушіння одягу і взуття, душовими, приміщеннями для приймання їжі, відпочинку й обігріву, кімнатами гігієни жінок і туалетами) відповідно до вимог ДБН В.2.2-28-2010 „Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення”.

1.4.9. Усі працівники, які виконують роботи з експлуатації водогосподарських систем, забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), та згідно з Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам водного господарства, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 12 жовтня 2009 року № 169, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 03 листопада 2009 року за № 1017/17033 (далі - НПАОП 0.00-3.08-09).

Працівники загальних професій, які працюють на обслуговуванні водогосподарських систем, забезпечуються безкоштовно спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (НПАОП 0.00-3.07-09).

1.4.10. На ділянці ремонтно-будівельних робіт усі працівники повинні бути забезпечені питною водою, якість якої повинна відповідати санітарним вимогам відповідно до ДСанПіН 2.2.4.171-10 „Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”.

Пункти розливу обробленої привізної питної води слід розташовувати на відстані, що не перевищує 75 м від робочих місць і не менше ніж 50 м від місць забруднення (сміттєзбірники, вбиральні, магістралі з інтенсивним рухом транспорту, автостоянки тощо).

1.4.11. Керівники підприємств зобов'язані забезпечити своєчасне оповіщення усіх своїх підрозділів і субпідрядних організацій, що працюють на підконтрольних об'єктах, про різкі зміни погоди (заметілі, ураганний вітер, грозу, снігопад тощо) для виведення працівників і техніки з небезпечних ділянок роботи.

1.4.12. Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємстві, здійснюються згідно з Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

1.4.13. Під час виконання робіт, що не є специфічними для водного господарства, слід керуватися відповідними чинними нормативно-правовими актами з охорони праці.

ІІ. Вимоги безпеки при виконанні робіт з ремонту гідротехнічних споруд

2.1. Загальні вимоги

2.1.1. Виконання ремонтних робіт під час експлуатації об’єктів на водогосподарських системах необхідно здійснювати відповідно до затвердженого керівником організації проекту виконання робіт (далі - ПВР) згідно з вимогами ДБН А.3.2-2-2009 „Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення” (далі - ДБН А.3.2-2-2009).

2.1.2. Виконання будівельно-монтажних робіт без ПВР згідно з пунктом 4.2 глави 4 ДБН А.3.2-2-2009 забороняється.

2.1.3. На працівників, які здійснюють експлуатацію водогосподарських систем, можуть впливати такі небезпечні та шкідливі фактори:

фізичні: машини і механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого обладнання; лазерне випромінювання; підвищена або знижена вологість повітря; підвищена або знижена температура повітря робочої зони, обладнання, трубопроводів; інфразвук та ультразвук; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, підвищений рівень вібрації на робочих місцях; підвищена або знижена швидкість руху повітря; підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність або недостатність природного світла; недостатня освітленість робочої зони;

психофізіологічні: фізичні перевантаження (статичні й динамічні); нервово-психічні перевантаження (емоційні перевантаження).

2.1.4. На основі Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, та орієнтовного переліку видів робіт, на здійснення яких необхідно видавати наряд-допуск, що наведений у додатку К до ДБН А.3.2-2-2009, з урахуванням місцевих умов і специфіки експлуатації водогосподарських систем роботодавець розробляє і затверджує перелік робіт, на виконання яких необхідно видавати наряд-допуск.

Наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки видається до початку робіт, де є або може виникнути виробнича небезпека, відповідальному виконавцю робіт.

Наряд-допуск видається на строк, необхідний для виконання заданого обсягу робіт, але не більше 15 календарних днів з початку роботи. У випадку зміни умов провадження робіт наряд-допуск анулюється і відновлювати роботи дозволяється тільки після видачі нового наряду-допуску.

Посадова особа, що видала наряд-допуск на виконання робіт, зобов'язана здійснювати контроль за виконанням працівниками заходів із забезпечення безпеки праці.

2.1.5. Усі особи, що перебувають на ділянці виконання ремонтно-будівельних робіт, зобов'язані носити захисні каски відповідно до ГОСТ 12.4.087-84 „ССБТ. Строительство. Каски строительные. Технические условия”. Працівники без захисних касок й інших необхідних засобів індивідуального захисту до виконання робіт не допускаються.

2.1.6. Не дозволяється експлуатація устаткування, у тому числі редукторів, лебідок на гідротехнічних спорудах, механізмів, інструмента в несправному стані або при несправності пристроїв безпеки (блокувальні, фіксуючі та сигнальні пристрої і прилади), якщо вони передбачені технічною документацією підприємства-виробника, а також з перевищенням робочих параметрів понад паспортні.

2.1.7. Технологічне обладнання гідротехнічних споруд, трубопроводів підлягає виведенню з експлуатації у разі виявлення дефектів, несумісних з подальшою безпечною експлуатацією обладнання.

2.1.8. Ремонт обладнання гідротехнічних споруд, трубопроводів повинен проводитись тільки після відключення автоматики чи рубильника цього обладнання від електричної мережі, скидання тиску, напору води, зупинки рухомих частин і вжиття заходів щодо запобігання випадковому приведенню їх у рух під дією сили тяжіння чи інших факторів. На пусковому пристрої обов'язково вивішується заборонний плакат „НЕ ВМИКАТИ! ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ”.

2.2. Вимоги безпеки до улаштування будівельного майданчика і робочих місць

2.2.1. Організація будівельного майданчика, ділянок робіт і робочих місць повинна забезпечувати безпеку працівників на всіх етапах виконання ремонтно-будівельних робіт під час догляду, обслуговування та ремонту гідротехнічних і захисних споруд й устаткування відповідно до вимог ДБН А.3.2-2-2009.

2.2.2. Під час організації розташування ділянки робіт і робочих місць, проїздів будівельних машин і транспортних засобів, проходів для людей на етапі розробки ПВР необхідно визначити небезпечні для людей зони, в межах яких постійно діють або потенційно можуть діяти небезпечні виробничі фактори.

2.2.3. На межах зон постійно діючих небезпечних виробничих факторів мають бути встановлені запобіжні захисні огородження, а зон потенційно діючих небезпечних виробничих факторів - сигнальні огородження або знаки безпеки.

Під час проведення робіт у вказаних зонах слід здійснювати організаційно-технічні заходи, що забезпечують безпеку працівників, що наведені у ДБН А.3.2-2-2009.

2.2.4. Робочі місця та проходи до них на висоті 1,3 м і більше та ділянки завширшки менше ніж 2 м від межі перепаду за висотою захищаються тимчасовими огорожами відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840 (далі - НПАОП 0.00-1.15-07), та ГОСТ 12.4.059-89 „ССБТ. Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия” (далі - ГОСТ 12.4.059-89).

2.2.5. У разі неможливості обгородити робочі місця на висоті роботи повинні виконуватися з використанням запобіжних поясів відповідно до вимог ГОСТ 12.4.089-86 „ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические условия” (далі - ГОСТ 12.4.089-86) або ременів безпеки згідно зі стандартом „Індивідуальне спорядження для захисту від падінь з висоти. Ремені безпеки” (ДСТУ 361-2001) і спеціальних канатів для страхування відповідно до вимог ГОСТ 12.4.107-82 „ССБТ. Строительство. Канаты страховочные. Общие технические требования”.

Страхувальний канат запобіжного пояса повинен кріпитись до надійного елемента або конструкцій споруди.

2.2.6. Отвори в перекриттях, призначені для монтажу устаткування на гідротехнічних спорудах, до яких можливий доступ людей, повинні бути закриті суцільним надійним настилом відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.8-39:2011 „Засоби підмощування. Загальні технічні умови”(далі - ДСТУ Б В.2.8-39:2011) і ДСТУ Б В.2.8-45:2011 „Підмості пересувні збірно-розбірні. Технічні умови” (далі - ДСТУ Б В.2.8-45:2011) або мати огорожу відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89.

2.2.7. Під час виконання робіт на гідротехнічних і захисних спорудах ділянки робіт, робочі місця, проїзди і підходи до них повинні бути освітлені з настанням темряви відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 ”Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення”.

2.2.8. Електробезпека на будівельному майданчику, ділянках робіт і робочих місцях повинна забезпечуватися відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-13:2011 „ССБП. Будівництво. Електробезпечність, Загальні вимоги” (далі - ДСТУ Б А.3.2-13:2011), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

2.2.9. Під час монтажу-демонтажу конструкцій гідротехнічних споруд постійні конструкції, що знаходяться у зоні проведення робіт, необхідно закріпити (розкріпити) стійками, підкосами або іншими засобами. Не допускається залишати конструкції або їх окремі елементи без відповідного додаткового кріплення, якщо є небезпека їх обвалення (падіння) під дією вітру або інших факторів.

2.2.10. Котловани, траншеї, шурфи та інші виїмки в ґрунті, що розробляються в населених пунктах, а також у місцях, поблизу яких відбувається рух транспорту і людей або до яких можливий доступ людей, повинні мати захисні огородження з урахуванням вимог ДСТУ Б В.2.8-43:2011 „Огородження інвентарні будівельних майданчиків та ділянок виконання будівельно-монтажних робіт. Технічні умови” (далі - ДСТУ Б В.2.8-43:2011) і ДБН А.3.2-2-2009.

У темний час доби огородження повинно бути обладнано електричними сигнальними лампами напругою не вище 42 В.

2.2.11. Згідно з вимогами підпункту 6.2.2 пункту 2 глави 6 ДБН А.3.2-2-2009 робочі місця і проходи до них, розташовані на висоті більше ніж 1,3 м і на відстані менше ніж 2,0 м від межі перепаду по висоті, повинні бути огороджені захисними огорожами, конструкції яких визначаються в ПВР на ремонт гідротехнічних споруд.

2.2.12. У місцях переходів через канави, траншеї тощо повинні бути влаштовані містки завширшки не менше 0,8 м, які повинні мати огорожу з двох боків відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89.

2.2.13. Технічний огляд водопровідних мереж, дюкерів із спуском у колодязі й камери виконується тільки за нарядом-допуском.

2.2.14. До роботи, пов'язаної зі спуском у колодязь, дюкери, закриту ємкість, шурф, допускається бригада не менше ніж із трьох працівників: один - для роботи в колодязі, другий - для роботи на поверхні, третій - для спостережень і надання необхідної допомоги працюючому у колодязі. Доручати працівнику, що спостерігає, будь-яку роботу до того, як працюючий в колодязі вийде на поверхню, забороняється.

2.2.15. Перед допуском працівників у місця з можливою появою шкідливого газу - метану, вуглекислого газу тощо (у тому числі в колодязі, камери, шурфи та в інші закриті ємкості) необхідно ретельно перевірити їх на загазованість та на вміст кисню кожного разу перед спуском працівника.

Наявність газів перевіряють за допомогою газоаналізатора або шляхом опускання у колодязь, камеру або шурф шахтарської запаленої лампи. Виявлені гази повинні бути видалені.

Не дозволяється перевіряти наявність газів за запахом або шляхом опускання в колодязь, камеру або шурф предметів із відкритим вогнем.

Не дозволяється спускатися в колодязь, камеру, шурф або в інші закриті ємкості до повного видалення з них газів, що установлюється повторною перевіркою.

З появою шкідливих газів провадження робіт у даному місці слід припинити і продовжити тільки після забезпечення робочих місць вентиляцією (провітрюванням) і за умови застосування працівниками необхідних засобів індивідуального захисту.

Для виконання робіт у колодязях, камерах, шурфах, дюкерах та інших закритих ємкостях працівники забезпечуються запобіжними поясами з мотузкою, довжина якої має бути на 2 м більше глибини колодязя, шланговими протигазами, шланг яких на 2 м довший від глибини колодязя, але загальна довжина якого не більше 12 м, газоаналізаторами, акумуляторними ліхтарями напругою не більше 12 В, ручними вентиляторами.

Двоє працівників, що перебувають ззовні колодязя, камери, шурфу або дюкеру, повинні страхувати безпосередніх виконавців робіт за допомогою канатів, прикріплених до їх запобіжних поясів. У місцях проведення робіт встановлюються переносні попереджувальні знаки.

2.2.16. Під час виконання робіт із застосуванням лазерного променя необхідно:

виконувати вимоги ГОСТ 12.1.040-83 „ССБТ. Лазерная безопасность. Общие положения”;

позначити робоче місце, де застосовується лазерний прилад, відповідними знаками безпеки;

у місцях можливого проходу працівників установити захисні екрани, що унеможливлюють потрапляння лазерного променя за межі зони виконання робіт;

не розташовувати дзеркала та інші предмети, що відбивають світло, на шляху проходження променя лазера.

2.2.17. Складування матеріалів, конструкцій і устаткування повинно здійснюватися відповідно до вимог ДБН А.3.2-2-2009, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та ДБН Г.1.4-95 „Правила перевезення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування в будівництві”, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 07 липня 1995 року № 134 .

2.2.18. Матеріали (конструкції, устаткування) слід розміщувати на вирівняних площадках, вживаючи заходів проти мимовільного зсуву, осідання, опадання і розкочування складованих матеріалів.

2.2.19. Підкладки і прокладки в штабелях складованих матеріалів і конструкцій слід розташовувати в одній вертикальній площині. Їх товщина при штабелюванні панелей, блоків і тому подібних конструкцій повинна бути більше висоти виступаючих монтажних петель не менше ніж на 20 мм.

2.2.20. У складських приміщеннях, розташованих у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше ніж 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше ніж 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиці висотою більше ніж 3 м) мають виконуватися з негорючих матеріалів. У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, ширина яких дорівнює ширині дверей, але не менше ніж 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід шириною не менше ніж 2 м. Ширина проходів між штабелями має бути не менше ніж 1 м. Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно. Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше ніж 0,8 м.

Притуляти (спирати) матеріали і вироби до приладів і труб опалення, огорож і елементів тимчасових і капітальних споруд не допускається.

2.2.21. Балони з газом повинні зберігатися в спеціальних складських приміщеннях або під навісами, які захищають їх від прямого сонячного проміння та іншого теплового впливу.

2.2.22. Не дозволяється зберігання в одному приміщенні барабанів з карбідом кальцію та балонів зі зрідженими газами, а також сумісне зберігання балонів з киснем і балонів із ацетиленом або коксівним газом.

2.2.23. Пожежна безпека на будівельному майданчику, ділянках ремонтних робіт і робочих місцях повинна відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004.

2.3. Вимоги безпеки під час використання інструмента і технологічного оснащення

2.3.1. При виконанні ремонтних робіт на водогосподарських системах необхідно застосовувати технологічне оснащення (засоби підмощування, тару для бетонної суміші, розчину, сипучих і штучних матеріалів, вантажозахоплювальне устаткування і пристрої для тимчасового закріплення конструкцій), засоби колективного захисту і ручний інструмент, що визначені складом нормокомплектів, а їх експлуатація повинна здійснюватися згідно з експлуатаційними документами підприємств-виробників з дотриманням вимог ДБН А.3.2-2-2009 та інших нормативно-правових актів.

2.3.2. Засоби підмощування й інші пристосування, що забезпечують безпеку виконання робіт, повинні відповідати вимогам ГОСТ 27372-87 „Люльки для строительно-монтажных работ. Технические условия”, ДСТУ Б В.2.8-39:2011, ДСТУ Б В.2.8-45:2011.

2.3.3. Засоби підмощування повинні мати рівні міцні настили із зазором між дошками не більше ніж 5 мм, а в разі розташування настилу на висоті 1,3 м і більше - захисні огорожі, що відповідають вимогам ГОСТ 12.4.059-89.

З’єднувати щити настилів з перекриттям необхідно тільки по довжині, причому кінці з’єднаних елементів повинні бути розташовані на опорі та перекривати її не менше ніж на 0,2 м у кожний бік. Не дозволяється використовувати для настилів окремі дошки, не з’єднані в щити.

2.3.4. Поверхню ґрунту, на яку необхідно встановлювати риштування, потрібно спланувати, ущільнити та забезпечити відведення з неї поверхневих вод.

Під кінці кожної пари стояків риштувань у поперечному напрямку необхідно укладати суцільні підкладки із дошок завтовшки не менше ніж 5 см.

Не дозволяється вирівнювати підкладку під риштування за допомогою цегли, каміння, обрізків дошок та клинів.

2.3.5. Риштування повинні збиратися та розбиратися з додержанням послідовності, передбаченої ПВР або керівництвом з експлуатації, у якому є вимоги щодо забезпечення охорони праці.

2.3.6. Риштування повинні експлуатуватися відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.8-39:2011 та ДСТУ Б В.2.8-45:2011.

2.3.7. Конструкції площадок і сходів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.8-39:2011 і ГОСТ 26887-86 „Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие технические условия” (далі - ГОСТ 26887-86).

2.3.8. Драбини, які використовуються для підйому або спуску працівників на робочі місця, повинні відповідати вимогам ГОСТ 26887-86.

Драбини або скоби застосовуються для піднімання або опускання працівників на робочі місця, розташовані на висоті або глибині більше ніж 5 м, мають бути обладнані пристроями для закріплення запобіжного пояса (канатами з уловлювачами тощо).

Переносні драбини перед експлуатацією необхідно випробувати статичними навантаженнями 1200Н (120 кГс) прикладанням до одного з щабля в середині прогону драбини, що знаходиться в експлуатаційному положенні. У процесі (період) експлуатації дерев'яні драбини необхідно випробовувати кожні півроку, а металеві - один раз на рік.

2.3.9. Під час застосування вантажопідіймальних механізмів, вантажозахоплювальних органів та пристроїв верстатного та зварювального обладнання, абразивного, ельборового, ручного електрифікованого, слюсарно-ковальського, пневматичного та іншого інструмента необхідно дотримуватися вимог відповідних чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

2.3.10. До роботи з електроінструментом допускаються працівники, що пройшли навчання та перевірку знань з безпечного виконання робіт і мають відповідну групу з електробезпеки згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.21-98.

До роботи з електроінструментом класу I у приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщеннями допускаються працівники з групою з електробезпеки не нижче ІІ.

До роботи з електроінструментом II і III класів допускаються працівники з I групою з електробезпеки.

Класи електроінструмента за умовами безпеки прийняті згідно з підпунктом 6.7.1 пункту 6.7 розділу 6 НПАОП 40.1-1.21-98.

2.3.11. Електрифікований і пневматичний ручний інструмент (молотки, трамбівки й інші) повинен бути добре відрегульований і не мати вібрації, що перевищує норму, відповідно до вимог Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного Державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99).

2.3.12. Ручний електричний інструмент повинен використовуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.2.013.0-91 „ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытания”.

2.3.13. Залишати без нагляду механізований інструмент приєднаним до електромережі або до мережі стиснутого повітря забороняється.

Під час перерв у роботі переносного механізованого інструмента та у випадку обриву шлангів, проводів і виникнення інших несправностей живлення інструмента повинно бути відключене.

2.3.14. Забороняється доторкатися до частин інструмента, що рухаються; триматися за кабель інструмента або торкатися деталей інструмента, що обертаються; видаляти руками стружку або тирсу під час роботи інструмента.

2.3.15. Забороняється виконувати роботи пневматичним і механізованим інструментом з приставних драбин. Робота з драбин допускається тільки при огородженні всієї робочої площадки і при наявності упорів на ніжках драбини, що забезпечують її стійкість.

2.3.16. Робота електроінструмента негайно припиняться у випадку виникнення хоча б однієї з таких несправностей: ушкодження штепсельного з'єднання, вимикача; іскріння щіток на колекторі; витік мастила з редуктора; поява диму, горіння ізоляції або підвищення шуму; несправність заземлення тощо відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

2.3.17. Кожна паяльна лампа, яка використовується на паяльних роботах, повинна бути на обліку, мати інвентарний номер, а також паспорт із зазначеними результатами заводського гідравлічного випробування робочим тиском.

2.3.18. Паяльні лампи повинні перевірятися на герметичність корпусу лампи, стан нарізки регулювального вентиля, сальникової втулки, наливної пробки та сальникової набивки.

Перевірку паяльних ламп на герметичність необхідно проводити 1 раз на місяць накачуванням повітря в лампу.

Паяльні лампи, які рідко використовуються, допускається перевіряти на герметичність безпосередньо перед використанням, але не рідше одного разу на шість місяців.

Крім того, один раз на 12 місяців необхідно проводити контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском із записом результатів перевірки в журналі обліку та випробувань.

2.3.19. Паяльна лампа повинна мати ручку з теплоізоляційного матеріалу, запобіжну пружину з клапаном, відрегульованим на робочий тиск, манометр, на шкалі якого нанесена червона риска максимально допустимого робочого тиску, та пристрій для спуску повітря.

2.3.20. Наливати в резервуар паяльної лампи пальне дозволяється не більше ніж на 3/4 його об’єму.

2.3.21. Не дозволяється наливати в лампу та виливати з неї пальне одразу після її погашення (неохолоджену), а також поблизу відкритого вогню, під час цього палити, розбирати або ремонтувати лампу.

2.3.22. Забороняється користуватися паяльною лампою в разі виявлення несправностей, а також не допускається зберігання несправних паяльних ламп разом із справними.

2.3.23. Забороняється застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом, а також підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті.

2.3.24. Дерев'яні рукоятки ручного інструмента варто робити з витриманої, сухої деревини твердих і в'язких порід: дуба, берези, ясена, бука тощо. Інструмент повинен бути правильно насаджений і міцно закріплений на обструганих рукоятках. Рукоятки ударного інструмента (сокири, молотка, кувалди, кирки тощо) повинні бути овального перетину з потовщеним кінцем. Кінець, на який насаджується інструмент, повинен бути надійно розклинений металевим клином.

На дерев'яні рукоятки натискного інструмента (долота, стамески, напилки) для міцного закріплення його необхідно насаджувати металеві бандажні кільця.

2.3.25. У разі проведення робіт з використанням паяльних ламп робочі місця повинні бути очищені від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).

2.4. Вимоги безпеки під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт

2.4.1. Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватися з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.020-80 „ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности”, ГОСТ 12.3.009-76 „ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности” СТ СЭВ 3518-81 (далі - ГОСТ 12.3.009-76), ДБН А.3.2-2-2009, Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 371/907 (НПАОП 0.00-5.03-95); Типової інструкції з безпечного ведення робіт стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908 (далі - НПАОП 0.00-5.04-95); Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 60/596 (НПАОП 0.00-5.06-94).

2.4.2. Переміщення вантажів масою більше ніж 20 кг здійснюється, як правило, за допомогою підйомно-транспортних пристроїв або засобів механізації.

2.4.3. Переміщення вантажів на відстань більше ніж 25 м повинно бути механізовано.

2.4.4. Вантажопідіймальні механізми (крани, талі, лебідки), знімні вантажозахоплювальні органи (гаки, грейфери, кліщові захвати тощо), змінні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, захвати, траверси тощо) та тару необхідно експлуатувати та зберігати з дотриманням вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

2.4.5. Навантажувально-розвантажувальні роботи та складування вантажів із застосуванням вантажопідіймальних кранів і машин на стаціонарних складах, майданчиках, базах мають виконуватися за технологічними картами, розробленими та затвердженими підприємством, що проводить зазначені роботи.

2.4.6. У технологічній карті зазначається місце розміщення стропальників під час переміщення вантажів і передбачається можливість їх виходу на естакади або навісні площадки.

2.4.7. Не дозволяється перебувати працівникам у місцях переміщення вантажу або його можливого перекидання.

2.4.8. Під час орієнтування вантажу працівники повинні перебувати на відстані не менше ніж 3 м від вантажу.

2.4.9. У місцях виконання навантажувально-розвантажувальних робіт із застосуванням механізмів вивішуються (або видаються стропальнику під розписку) схеми стропування вантажів, які розроблені у ПВР, та перелік вантажів, що навантажуються або розвантажуються, із зазначенням їх маси.

2.4.10. Стропувати вантажі необхідно справними інвентарними стропами або спеціальними вантажозахоплювальними пристроями, які мають клейма або бирки з позначенням їх номера, дати виготовлення та вантажопідйомності.

2.4.11. Під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт не дозволяється стропувати вантаж, що перебуває в нестійкому положенні.

2.4.12. Великовагові, довгомірні та негабаритні вантажі під час навантаження та розвантаження переміщують тільки за допомогою вантажопідіймальних кранів.

До великовагових належать вантажі, що мають масу більше ніж 500 кг.

До довгомірних належать вантажі, що мають довжину більше ніж 2 м.

Негабаритними вважаються вантажі, що перевищують установлений габарит навантаження.

2.4.13. Під час навантаження та розвантаження труб застосовуються спеціальні траверси або додаткові пристосування для захоплення труб із торця, щоб уникнути сковзання стропів.

2.4.14. Забороняється здійснювати підіймання, переміщення й опускання вантажів, маса яких перевищує вантажопідіймальність крана, інших підйомно-транспортних, перевантажувальних машин (механізмів) і пристроїв, що зазначена в їх паспортах.

2.4.15. Вантажі на транспортних засобах повинні бути надійно закріплені.

2.4.16. Не дозволяється перебувати працівникам у кузові та кабіні автомобіля під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт механічними засобами (вантажопідіймальними кранами, екскаваторами, транспортерами, з бункерів тощо).

2.4.17. Водій після встановлення автомобіля під навантаження, розвантаження повинен вийти з кабіни та відійти на безпечну відстань до завершення цих робіт.

2.4.18. Не дозволяється під час навантаження автомобілів-самоскидів установлювати їх так, щоб ківш екскаватора проходив над кабіною.

2.4.19. Під час розвантаження автомобілів-самоскидів на насипах або у виїмках відстань від них до брівки укосу не повинна бути менше ніж 1 м.

Не дозволяється автомобілям наближатися до виїмок, що мають навіси (дашки).

2.4.20. Естакади, які призначені для розвантаження автомобілів-самоскидів, повинні бути обладнані надійними відбійними брусами.

2.4.21. Очищати кузов автомобілів-самоскидів у піднятому стані (у разі потреби) необхідно скребками або лопатами з подовженими держаками.

Працівники, які очищають кузов, повинні перебувати на землі або на надійних риштуваннях, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.8-39:2011.

2.4.22. Під час руху автомобіля заднім ходом водій повинен виконувати тільки команди працівника, який призначений керівником робіт, або відповідального за безпечне виконання робіт.

2.4.23. Не дозволяється розвантажувати автомобілі-самоскиди на ходу.

2.4.24. Перевозити довгомірні, великогабаритні вантажі та вантажі великої ваги необхідно, як правило, на спеціалізованих засобах.

2.4.25. Навантажувально-розвантажувальні роботи з матеріалами, які утворюють пил (цемент, вапно, гіпс тощо), необхідно виконувати механізованим способом.

2.4.26. Перед навантаженням або розвантаженням панелей, блоків та інших збірних залізобетонних конструкцій монтажні петлі необхідно оглянути, у разі необхідності очистити від старого розчину або бетону і виправити їх без пошкодження конструкції.

2.4.27. Під час розвантаження довгомірних вантажів уручну перебувати вантажникам у кузові автомобіля дозволяється тільки в разі виконання робіт двома вантажниками та під наглядом керівника робіт.

2.4.28. При виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт у темний період доби й у нічний час усі робочі місця повинні бути обов'язково освітлені. Штучне та природне освітлення місць виконання навантажувально-розвантажувальних робіт повинне відповідати вимогам норм „Природне і штучне освітлення”, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року № 168 (далі - ДБН В.2.5-28-2006).

2.5. Вимоги безпеки при застосуванні машин і устаткування під час здійснення експлуатації водогосподарських систем

2.5.1. Будівельні машини (механізми, засоби малої механізації) (далі - машини), устаткування повинні експлуатуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.033-84 „ССБТ. Строительные машины. Общие требования безопасности при эксплуатации”, Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933, та інструкцій заводів-виробників.

Вантажопідіймальні машини необхідно експлуатувати з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

2.5.2. До початку роботи із застосуванням машин керівник робіт відповідно до розробленого та затвердженого ПВР повинен визначити схему руху та місце установки машин, місця та способи занулення (заземлення) машин, що мають електропривод, указати способи взаємодії та сигналізації машиніста (оператора) з працівником, який виконує обов'язки сигналіста, та працівником, який обслуговує машину, визначити, у разі необхідності, місце перебування цього працівника, а також забезпечити належне освітлення робочої зони.

2.5.3. Місце роботи машин необхідно визначати так, щоб був забезпечений простір, достатній для огляду місця робіт та зони маневрування.

У разі коли машиніст або моторист, що управляє машиною, не має достатнього огляду місця робіт або не бачить працівника, який має подавати йому сигнали, між машиністом і працівником необхідно встановити двосторонній радіозв'язок або телефонний зв'язок.

Для зв'язку між стропальником і машиністом крана відповідно до вимог НПАОП 0.00-5.04-95 допускається призначати проміжних сигнальників.

2.5.4. Значення сигналів, що подаються в процесі роботи або пересування машини, необхідно роз'яснювати всім працівникам, пов'язаним з її роботою.

2.5.5. Не дозволяється залишати без нагляду машини з двигуном, що працює.

2.5.6. Переміщення, установка та робота машин поблизу виїмок (котлованів, траншей, канав тощо) з неукріпленими укосами дозволяються тільки за межами призми обвалення ґрунту на відстані, установленій у ПВР.

У разі відсутності відповідних указівок у ПВР допустиму відстань по горизонталі від основи укосу виїмки до найближчих опор машин необхідно приймати відповідно до вимог ДБН А.3.2-2-2009 та таблиці 1 цих Правил.

Таблиця 1. Допустима відстань по горизонталі від основи укосу виїмки до найближчих опор машин

2.5.7. Під час експлуатації машин необхідно вживати заходів, які унеможливлюють їх перекидання або самовільне переміщення (під дією вітру, в разі наявності ухилу місцевості, на перезволожених або болотяних місцях тощо).

2.5.8. Конвеєри повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 „ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности”.

2.5.9. Підйомники під час виконання ремонтних і будівельно-монтажних робіт повинні експлуатуватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 грудня 2003 року № 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 року за № 1262/8583 (НПАОП 0.00-1.36-03).

2.5.10. Вантажопідіймальні лебідки повинні експлуатуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

2.5.11. Майданчик, де виконуються навантажувально-розвантажувальні роботи, повинен бути огороджений відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89.

2.5.12. Не дозволяється піднімати або переміщати краном працівників і перевозити їх на автокранах і автонавантажувачах.

2.5.13. Працівники, які виконують роботи на висоті з робочої платформи підйомника, повинні працювати в захисних касках та із запобіжним поясом, пристебнутим до скоб або елементів конструкції робочої платформи.

2.6. Вимоги безпеки при виконанні робіт над водою і на воді та з льоду

2.6.1. Під час виконання робіт на воді або над водою повинна бути організована рятувальна станція (рятувальний пост).

Усі ділянки проведення робіт на воді або над водою повинні бути укомплектовані рятувальними засобами.

2.6.2. Роботи над водою повинні виконуватися за нарядом-допуском не менше ніж двома працівниками і тільки під керівництвом працівників, що відповідають за проведення робіт.

Працівники, що виконують експлуатаційне обслуговування і ремонтно-будівельні роботи на захисних спорудах, промірні та гідрометричні роботи на річках і водоймах, повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту: рятувальними поясами, страхувальними канатами, касками.

На місці робіт повинні знаходитися в достатній кількості всі необхідні рятувальні засоби: черговий рятувальний човен, не менше двох рятувальних кругів, багри, рятувальні мотузки.

2.6.3. Робочі місця і поверхня води в районі робіт у темний час доби повинні бути добре освітлені на відстані від місця робіт 30 м вище і нижче за течією ріки (каналу) відповідно до ДБН В.2.5-28-2006.

2.6.4. Під час виконання ремонтно-будівельних робіт на річках та інших водних об'єктах повинна бути забезпечена безпека пропуску плавучих засобів.

2.6.5. Під час переміщення вантажів і людей на воді забороняється користуватися плавучими засобами з малою стійкістю (човнами-довбанками, байдарками тощо), а також несправними плавучими засобами.

Висота надводного борту навантаженого човна повинна бути не менше ніж 0,30 м.

2.6.6. Шлюпка (човен), призначена для перевезення працівників, повинна мати на борту носової частини написи, що вказують її вантажопідйомність і дозволену для перевезення кількість пасажирів.

2.6.7. Працівники, що доставляються до місця роботи в шлюпці або човні, повинні бути проінструктовані відносно правил поведінки на воді.

2.6.8. Перевезення на шлюпках разом з людьми громіздких і важких предметів, що заважають роботі веслярів, мотористів, а також вогненебезпечних і вибухових речовин забороняється.

2.6.9. Під час протягування через річку або канал троса діаметром до 6 мм при виконанні гідрометричних вимірювань він повинний розмотуватися з барабана, що легко обертається, який закріплюється в човні з урахуванням можливості його скидання за борт, коли в цьому виникне потреба. За човном з барабаном повинний пливти рятувальний човен.

2.6.10. Перекидання і перетягання важкого троса діаметром 6 мм і більше слід виконувати за допомогою тонкого троса з використанням лебідки і блока.

2.6.11. Пересуватися по тросу, стоячи в човні, і триматися за трос руками забороняється. При роботі з тросом пересуватися по ньому дозволяється за допомогою петлі або гака. Якщо човен закріплений за трос у носовій частині, переміщення по тросу дозволяється у разі наявності на кормі рульового. Наближення човна до троса при швидкості течії понад 3 м/с дозволяється тільки проти течії.

2.6.12. Промірювальні і гідрометричні роботи на водних об'єктах слід виконувати з дотриманням вимог Правил безпеки праці під час виконання вишукувальних руслових робіт, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 12 січня 2007 року № 5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 січня 2007 року за № 66/13333 (НПАОП 0.00-1.10-07).

2.6.13. Працівники, які виконують гідрометричні роботи, повинні пройти навчання поводженню з плавучими та рятувальними засобами.

2.6.14. Під час промірювальних робіт повинні застосовуватися справні плавучі засоби (човни, катери, судна), що знаходяться у підпорядкуванні однієї відповідальної особи.

Керування самохідним судном дозволяється тільки працівникам, що мають відповідне посвідчення.

Кожне самохідне судно має бути обладнане засобами сигналізації: стаціонарними сигнальними ліхтарями; акустичними сигналами; прапорцем білого кольору для відмашки; двома ліхтарями з білим і червоним вогнями.

2.6.15. Плавучі засоби повинні також бути оснащені рятувальним кругом, мотузкою, ковшем або відром, а також сумкою з медикаментами та перев'язувальними засобами.

Працівники, які перебувають у плавучому засобі, при хвилюванні води більше ніж 3 бали, повинні бути в рятувальних жилетах.

2.6.16. На річках або каналах із швидкістю течії більше ніж 2,5 м/с промірювання глибини дозволяється виконувати тільки із суден і катерів; при швидкостях течії 1,5-2,5 м/с - з понтонів і човнів, які переміщуються тросом; на річках або каналах із швидкістю течії до 1,5 м/с промірювання глибин можна виконувати з гребних човнів.

Під час робіт на річках або каналах із швидкістю течії більше ніж 2,5 м/с носова частина човнів має бути закрита.

Великі катери та понтони мають бути обладнані поручнями.

Не дозволяється плавання та проведення робіт на човнах і понтонах у разі швидкості вітру понад 5 м/с або хвилювання води більше ніж 3 бали, на річкових катерах - у разі швидкості вітру понад 7,5 м/с або хвилювання води більше ніж 4 бали, а також у разі туману, льодоходу та шуги.

2.6.17. Промірювальні роботи з льоду дозволяється проводити при його товщині не менше ніж 10 см, без ополонок.

Не дозволяються пересування по льоду та робота на ньому без попереднього обстеження льоду та визначення його несущої спроможності.

Промірні та гідрометричні роботи з льоду дозволяється виконувати тільки у разі його міцного та нерухомого стану.

Не дозволяється рухатися по льоду в умовах обмеженої видимості.

Не дозволяється під час виконання робіт на льоду розпалювати вогнище поблизу механізмів та трубопроводів.

Робоче місце біля лунок і ополонок очищається від снігу та колотого льоду на відстань, достатню для безпечного ведення робіт.

Група працівників, що виконує роботи на льоду, забезпечується мотузкою та міцними жердинами. Усі лунки й ополонки діаметром більше ніж 20 см позначаються вішками.

2.6.18. Гідрометричні містки, які влаштовуються для виконання гідрометричних робіт, повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.03-84 „Мосты и трубы”.

На гідрометричному містку повинні бути обладнані поручні з обох боків, а підвісний місток слід укріпити металевими тросами.

2.6.19. Під час вимірювання витрат води на гідрометричному містку може перебувати одночасно не більше трьох осіб.

2.6.20. Якщо глибина води в створі гідрометричного містка або нижче від нього перевищує 1,5 м, а на гірських річках - 0,5 м, на містку повинні знаходитися рятувальні засоби (круги, мотузки тощо) за кількістю працівників, але не менше одного круга на кожні 10 м довжини містка.

2.6.21. У зимовий період містки повинні бути завжди очищеними від снігу, а настил при зледенінні слід посипати піском, попелом тощо.

2.6.22. Користуватися гідрометричним містком стороннім особам для пересування через річку або канал забороняється.

2.6.23. Рух по льоду або робота на ньому дозволяються тільки після обстеження стану льодового покриву, огородження небезпечних місць з установленням необхідних вказівних знаків (віхи, дорожні знаки, сигнальні вогні) та оформлення наряду-допуску на виконання робіт.

2.6.24. Мінімально допустима товщина льоду залежно від навантаження (маси вантажу брутто) визначається за таблицею 2.

Таблиця 2. Мінімально допустима товщина льоду

2.6.25. Лід повинен бути прозорим. Якщо лід наморожений або мутний, допустима товщина льоду, зазначена в таблиці 2 цих Правил, збільшується вдвічі. При порушенні кристалічної структури льоду їздити по ньому забороняється.

2.6.26. Надійність льодової дороги на річках і каналах зі швидкістю течії 1,5 м/с перевіряють кожні 5 діб, на річках і каналах з меншою швидкістю течії - через 10 діб, а з настанням відлиги - 2-3 рази на добу. Результати промірів товщини льоду в усіх випадках оформляються актом.

2.6.27. Рух на льодових дорогах дозволяється тільки в одному напрямку.

2.6.28. Під час обстеження льодового покриву виходити на лід повинні одночасно не менше двох осіб, які пересуваються ланцюжком на відстані не менше 5 м одна від одної. Передній працівник перевіряє (простукує) лід плішнею. Для запобігання ковзанню ніг працівники повинні мати взуття з протиковзними засобами. Передній і задній працівники обв'язуються мотузкою, за яку тримаються ті, що йдуть між ними. Кожна група працівників повинна мати плішні, мотузки, дошки, жердини і багри.

2.6.29. У результаті обстеження всі місця, що являють собою небезпеку для пересування по льоду, повинні бути помічені віхами або ялинником.

2.6.30. Біля переправи повинні бути встановлені знаки обмеження маси, а в період ослаблення міцності льоду і під час відлиги - організовані чергування.

2.6.31. З'їжджати з берега на лід транспорту і механізмам без трапів можна тільки в тому випадку, якщо лід біля берега не має тріщин і розмивів, не зависає над водою і міцно з'єднаний з берегом. Зависання льоду перевіряють крізь пробиті в ньому лунки. Вода, що з'явилася в них, повинна закривати нижню частину пробитих лунок на висоту, яка становить 0,8-0,9 товщини льоду.

Якщо вода в лунках не з'являється або рівень її нижче зазначеного, то переправа в цьому місці забороняється.

2.6.32. Пішоходам переходити з берега на лід у разі наявності тріщин і розломів льоду можна тільки по пішохідних містках.

2.6.33. У разі видимих ознак руйнування льоду (прогини, випинання, тріщини), а також у випадку, якщо колії дороги заповнені водою, переправа в цьому місці забороняється.

2.6.34. У разі недостатньої міцності льоду і необхідності проведення термінових робіт повинні бути влаштовані з дошок легкі переносні настили, а працівники повинні мати запобіжні пояси і страхувальні мотузки.

2.6.35. Під час робіт з догляду за майнами біля затворів водопропускних споруд, які виконуються вручну, працівники повинні мати запобіжні пояси і рятувальні мотузки.

2.6.36. Під час різання льоду льодорізною машиною забороняється перебування технічного персоналу ближче, ніж на 1 м від прорізу.

Забороняється ставати на лід між прорізами, а також поправляти руками ланцюги різальних інструментів.

2.6.37. Вручну вирубати майни можна тільки справним інструментом, прив'язаним до запобіжної мотузки.

Користуватися для обколювання льоду біля споруд потрібно плішнею, а не ломом.

2.6.38. Під час улаштування або ремонту хворостяних споруд з льоду для проходу працівників як по льоду, так і по хворостяних матрацах повинні бути укладені спеціальні ходові дошки і трапи.

2.6.39. Під час роботи з льоду каміння для навантаження хворостяного матраца необхідно вивантажувати на відстані не менше ніж 8-10 м від краю майни і укладати шаром завтовшки не більше ніж 0,5 м з урахуванням маси матеріалів і товщини льоду відповідно до таблиці 2 цих Правил.

2.6.40. Для безпеки працівників у місцях спусків до води для посадки в човен, вимірювання рівнів води, виконання ремонтних робіт необхідно обладнати справні сходи або трапи, які потрібно систематично очищати від бруду, снігу та у разі необхідності посипати піском.

2.6.41. Роботи над водою, у тому числі обколювання льоду на устоях і затворах на великих шлюзах, водозабірних спорудах, камерах, необхідно виконувати в рятувальному жилеті, з дотриманням правил безпеки праці, що діють під час роботи на висоті, відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 червня 2007 року за № 573/13840.

2.7. Вимоги безпеки при виконанні робіт під час пропуску паводкових вод і льодоходу

2.7.1. Роботи на водних об'єктах і гідротехнічних спорудах під час пропуску паводків, повеней і льодоходу необхідно проводити з дотриманням вимог пункту 2.6 цього розділу.

2.7.2. Інформація щодо термінів руху льоду, скресання рік, водойм і каналів (якщо вони не спорожнюються на зимовий період), про рівні води під час повеней і паводків повинна бути завчасно доведена до відома власників водних об'єктів, гідротехнічних споруд, каналів і керівників підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію таких об'єктів.

2.7.3. На час проходження паводків, повеней і льодоходу власники водних об'єктів, гідротехнічних споруд, каналів і керівники підприємств, які здійснюють експлуатацію таких об'єктів, створюють аварійні бригади, склад, чисельність і оснащення яких залежать від місцевих умов. Аварійна бригада повинна складатися не менше, ніж із двох спеціально навчених працівників, які пройшли інструктаж.

2.7.4. Працівники, задіяні на роботах з пропуску паводків, повеней і льодоходу, повинні бути забезпечені спеціальним одягом відповідно до погодних умов згідно з НПАОП 0.00-3.08-09, відповідним інвентарем, засобами зв'язку, рятувальними жилетами, а в нічний час проведення робіт - ліхтарями.

Чергування в нічний час на гідротехнічних спорудах та водних об'єктах повинно проводитись спеціально навченими працівниками в кількості не менше двох працівників.

2.7.5. Підривні роботи під час льодоходу для ліквідації льодових заторів виконуються з дотриманням вимог чинних нормативних документів з безпеки при вибухових роботах.

2.8. Вимоги безпеки під час виконання водолазних робіт на об'єктах водогосподарських систем

2.8.1. Під час виконання водолазних робіт повинні виконуватися вимоги „Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах. Частина І. Правила водолазної служби”, затверджених Центральною радою Товариства рятування на воді в 1991 році, а також вимоги, викладені у цьому пункті.

2.8.2. За загальну організацію та забезпечення безпеки відповідно до вимог „Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах. Частина І. Правила водолазної служби”, затверджених Центральною радою Товариства рятування на воді, та цих Правил у процесі виконання водолазних робіт відповідає керівник водолазних робіт.

За дотримання вимог чинних нормативно-правових актів, документів з безпеки праці водолазів під час виконання водолазного спуску відповідає конкретний керівник водолазного спуску, який безпосередньо керує цим спуском.

2.8.3. Усі водолазні роботи (крім рятувальних) в зонах шлюзів, насосних станцій, гребель й інших споруд повинні виконуватися за дозволами (допусками).

Дозвіл (допуск), у якому вказуються характер роботи, умови виконання водолазних робіт, межі небезпечних зон і заходи щодо безпеки, видається строком не більше однієї доби з указівкою точного часу початку та закінчення водолазних робіт.

2.8.4. Перед виконанням водолазних робіт на гідротехнічних спорудах водолази повинні бути ознайомлені за допомогою креслень з їх улаштуванням і проінструктовані щодо безпечного виконання робіт. Також керівник водолазних робіт повинен ознайомити водолазний склад з проектом (планом) і нарядом-завданням на виконання водолазних робіт.

2.8.5. У темний час доби має бути забезпечене освітлення місця спускання водолаза.

2.8.6. Перед початком водолазних робіт необхідно ознайомитися з гідрологічним режимом на місці проведення робіт, визначити швидкість і напрям течії на поверхні і на глибині спуску та виміряти глибину майбутнього спуску.

До початку водолазних робіт керівник водолазних робіт повинен організувати постійне спостереження за гідрометеорологічними умовами в районі робіт, розробити заходи щодо забезпечення безпеки праці водолазів, переконатися в стійкості споруд і їх окремих елементів. Якщо споруда або її елементи мають руйнування і можуть загрожувати безпеці водолазів, спуски їх забороняються. Для визначення меж небезпечних зон біля гідротехнічних споруд, у межах яких мають проводитись водолазні роботи, необхідно керуватися підпунктом 3.4.43 пункту 3.4 розділу 3 „Єдиних правил безпеки праці на водолазних роботах. Частина І. Правила водолазної служби”, затверджених Центральною радою Товариства рятування на воді.

2.8.7. При виконанні водолазних робіт у районі гідротехнічних споруд пуск гідротурбін, насосів, маневрування затворами або шлюзування забороняються.

Допуск до водолазних спусків дозволяється тільки після відключення силових електричних мереж і мереж керування механізмами.

2.8.8. Під час обстеження або ремонту гідротехнічних споруд у районі спуску водолазів забивання паль, підйом або опускання вантажів, переміщення плавзасобів й інші роботи в радіусі менше 50 м від місця роботи водолаза(ів) забороняються.

2.8.9. Під час виконання водолазних робіт на водопропускних спорудах і пристроях діючих гідровузлів для забезпечення безпеки водолазів повинні бути проведені такі заходи:

зупиняється або закривається така кількість агрегатів або затворів, щоб у радіусі не менше 50 м від місця роботи водолаза(ів) швидкість течії води не перевищувала 0,5 м/с;

направляючі апарати і спускові пристрої регулювання турбін (насосів) закриваються;

механізми пуску агрегатів, підйому затворів і відкриття воріт виключаються (знімається напруга, виключаються гідравлічні пристрої тощо), на вимикаючих пристроях вивішуються попереджувальні таблички „НЕ ВМИКАТИ! ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ”.

2.8.10. Приблизне місце фільтрації та приблизну силу (швидкість) течії води через водонапірну споруду необхідно визначати шляхом протягування (опускання) з верхнього б'єфа на канатах забаластованого мішка з клоччям.

При незначних ушкодженнях гідротехнічних споруд, коли притиснутий тиском води мішок із клоччям можна відірвати від споруди вручну, водолаз повинний уточнювати місце фільтрації води за допомогою жердини з гумовою пластиною і легким баластом, щоб жердина не спливала, або за допомогою якого-небудь іншого пристосування. Переміщати жердину водолаз повинен перед собою, за напрямком свого руху. У цьому випадку спуск водолаза дозволяється тільки в захисному оснащенні, що виключає можливість безпосереднього контакту водолаза з місцем фільтрації води.

2.8.11. Обстеження й очищення водолазами водозабірних споруд повинні виконуватися тільки після припинення прийому або відкачування води.

2.8.12. Робота біля водозабірної споруди повинна виконуватися відповідно до погодженого годинного графіка і з обов`язковим повідомленням власника або іншої відповідальної особи водозабірної споруди, яка здійснює її експлуатацію, про місце і час роботи водолаза.

2.8.13. Після отримання письмового підтвердження від керівника водолазних робіт про закінчення роботи власник або інша відповідальна особа водозабірної споруди повинна особисто переконатися в їх припиненні і зробити відповідний запис у наряді-завданні.

ІІІ. Вимоги безпеки при виконанні окремих видів робіт на водогосподарських системах

3.1. Вимоги безпеки під час виконання робіт з технічного обслуговування і догляду споруд і каналів

3.1.1. Обстеження бетонних кріплень укосів каналів, басейнів і земляних напірних споруд (при закладенні укосів менше 1:3), що при зледенінні, обростанні або при мокрому укосі становлять підвищену небезпеку, необхідно виконувати, йдучи уздовж укосу по горизонтальній поверхні землі, насипу, берми на відстані 0,5 м від брівки укосу. Спуск до урізу води не дозволяється без застосування жердини і страхувальної мотузки, один кінець якої повинен бути прикріплений до надійної опори (дерева, стовпчика, елемента конструкції споруди або спеціально встановленого металевого штиря тощо).

3.1.2. Витягування з басейну, каналу або іншого водного об'єкта плаваючих предметів, колод слід виконувати за допомогою багра; забороняється заносити кінці колод нагору по укосу вручну.

3.1.3. У період льодоставу під час обстеження басейнів, земляних напірних споруд, каналів та інших водних об'єктів при роботі на льоду необхідно дотримуватися вимог, викладених у пункті 2.6 розділу ІІ цих Правил.

3.1.4. Узимку під час буранів і заметілей не можна проводити обстеження каналів, напірних споруд та інших водних об'єктів одному працівнику.

3.1.5. Спуск працівників на водозлив, у колодязі, галереї, труби і дюкери для обстеження допускається тільки після припинення подачі або скиду води через споруду, спорожнення її від води та обмеження фільтрації води через ремонтні затвори до мінімуму.

Працівник, який спускається, повинен бути обов'язково прив'язаний за запобіжний пояс страхувальною мотузкою, другий кінець якої закріплюється за міцні елементи споруди і поступово попускається працівником, який страхує.

3.1.6. Під час пропуску через споруди льоду і сміття для проштовхування крижин і корчів слід застосовувати багри та граблі.

Ці роботи необхідно виконувати зі службових містків, стоячи на поверхні біля стояка споруди або з підвісних колисок, що мають міцні огородження, до яких працівники повинні бути прикріплені страхувальною мотузкою.

Розчищення заторів з крижин, сміття, інших плаваючих предметів перед спорудою повинно проводитися шляхом поступового скидання крижин та інших плаваючих предметів за течією води або витягування їх на поверхню землі. Забороняється пересування працівників по затору.

3.1.7. Здійснювати обколювання намерзлого льоду на затворах необхідно з використанням запобіжних поясів із закріпленням страхувальною мотузкою до міцних елементів споруд.

3.1.8. До наповнення водою б'єфа підпірної споруди, каналу, дюкеру, акведука або басейну керівник робіт повинен переконатися в тому, що ремонтна бригада виведена, а весь інструмент, будівельні матеріали і механізми прибрані за межі споруди, що заповнюється водою.

3.1.9. Ставати на затвор, що опускається (піднімається), або балку шандорного загородження, направляти їх у пази вручну, а також направляти вручну трос під час його намотування на барабан лебідки забороняється.

3.1.10. Під час спуску до затвора, проведення догляду і ремонту затворів на шлюзах, водозабірних і скидних спорудах працівникам необхідно користуватися запобіжними поясами.

3.1.11. Чистити, обтирати, ремонтувати обертові частини механізмів підіймачів гідротехнічних споруд, що рухаються, не дозволяється.

Спиратися і ставати на бар’єри площадок, запобіжні кожухи муфт редукторів, вали та інші рухомі частини підіймачів забороняється.

3.1.12. Роботи з обстеження, догляду та ремонту тунелів і дюкерів на водогосподарських системах проводяться тільки після спорожнення цих споруд від води і створення умов, що виключають несанкціоноване надходження води з обох боків зазначених споруд.

3.1.13. Проводити роботи з обстеження, догляду або ремонту тунелів, дюкерів мають право тільки працівники, що пройшли відповідне навчання і яким дозволено виконувати ці роботи на таких спорудах.

3.1.14. Працівники, що виконують роботи в тунелі, дюкері, забезпечуються фільтрувальними протигазами з урахуванням вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976, та повинні знати правила користування і догляду за ними, а також повинні мати переносні індивідуальні ліхтарі.

Місця виконання робіт усередині тунелю освітлюються електросвітильниками напругою 12 В.

3.1.15. Під час обстеження, догляду напірних трубопроводів, які знаходяться на поверхні землі, ходити по них забороняється.

Роботи на трубопроводах, що знаходяться на поверхні землі на опорах, дозволяється виконувати з надійно укріплених риштувань (лісів) і встановлених східців (драбин) для спуску і підйому працівників.

3.1.16. Під час роботи на трубопроводі, що має ухил понад 20 град., і усередині трубопроводу, що має ухил понад 30 град., які знаходяться на поверхні землі, працівники повинні бути забезпечені страхувальними засобами (запобіжними поясами і мотузками).

3.1.17. Під час проведення робіт усередині і зовні металевого трубопроводу працівники повинні бути забезпечені необхідними індивідуальними засобами захисту від дотику до металу (повстяними матами, наколінниками і налокітниками).

3.1.18. Під час спорожнювання або наповнення трубопроводу працівникам забороняється перебувати в зоні аераційних отворів труб, у колодязях.

3.1.19. Перед заповнюванням трубопроводу керівник робіт повинен особисто упевнитися у відсутності в ньому людей, інструментів і пристосувань і що регулююча арматура на трубопроводі знаходиться в стані, який забезпечує безаварійне заповнення трубопроводу.

3.1.20. Під час обстеження каналів, відстійників, верхніх та нижніх б'єфів гідротехнічних споруд, відстійних басейнів і проведення робіт у них не дозволяється переходити через недостатньо щільні мулові відкладення глибиною понад 0,3 м без улаштування настилів, а якщо відкладення є ще й вологими і нестійкими, перехід через них здійснюється з використанням страхувальних канатів.

3.1.21. Після ремонту підземних трубопроводів, усунення поривів та інших несправностей, під час випробовування трубопроводів тиском води працівники повинні перебувати за межами котловану на безпечній відстані.

3.1.22. Під час обстеження, догляду або ремонту меліоративних систем на осушених землях з торф'яними ґрунтами при виявленні працівником ознак підземної торф'яної пожежі (характерний запах гару, місцями з-під землі просочується дим, сама земля гаряча) йому слід обійти ділянку пожежі стороною, рухаючись проти вітру так, щоб вогонь і дим не наздоганяв його і не перешкоджав орієнтуватись на місцевості. При цьому працівнику необхідно уважно оглядати дорогу перед собою, прощупуючи її тичиною або палицею.

Гасити торф'яну пожежу одноосібно забороняється.

3.2. Вимоги безпеки під час виконання доглядових робіт на каналах, греблях, дамбах

3.2.1. Під час роботи здійснюють постійний нагляд за станом укосів, і в разі підмиву, деформації або зсуву укосу негайно вживають необхідних заходів з виведення людей з небезпечної зони і ліквідації деформації укосу.

3.2.2. Роботи, пов'язані з улаштуванням фільтрів, кам'яних відсипок, кріплення укосів дерном, мостінням, кам'яним накидом, залізобетонними плитами і монолітним покриттям, необхідно виконувати, починаючи від низу укосу до верху.

3.2.3. Під час подавання на укіс каменю, щебеню, фашин й інших матеріалів не допускається перебування працівників на шляху подачі матеріалів.

3.2.4. При механізованому подаванні матеріалів (піску, гравію, щебеню, каменю) проводити роботи з профілювання укосу одночасно з подаванням матеріалів заборонено. Роботу механізмів з подавання матеріалів необхідно призупинити і тільки після цього виконувати роботи з профілювання укосу на цій ділянці.

Забороняється одночасно працювати в двох або декількох ярусах по одній лінії укосу (вертикалі).

3.2.5. Під час проведення робіт, пов'язаних з ремонтом берегоукріплювальних споруд на укосах з ухилом більше 1:1 (або 1:2 при вологій поверхні) і висотою понад 3 м, працівники повинні бути забезпечені запобіжними поясами із страхувальними мотузками, які кріпляться до надійних опор, а на укосах прокладаються сходні шириною 0,75 м із поручнями висотою 1 м.

3.2.6. Під час виконання робіт з планування, вирівнювання укосів, які виконуються екскаватором-планувальником, працівникам забороняється перебувати в зоні дії машини, нижче по укосу і біля підошви по фронту робіт в межах 15 м по обидва боки.

3.2.7. Для безпечного виконання робіт з розчищення від деревної рослинності каналів меліоративних систем, гребель, дамб, а також площадок біля споруд необхідно дотримуватися вимог Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13 липня 2005 року № 119, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за № 1084/11364.

3.2.8. Перед початком роботи з кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою) працівник повинен обстежити ділянку роботи і прибрати з поверхні землі сторонні предмети (каміння, метал, дріт, бетонні залишки тощо).

Слід уникати роботи з кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою) у таких випадках:

на схилах з ухилом понад 8 град. (у такому випадку на укосі влаштовуються східці, уступи);

за наявності у зоні роботи дерев діаметром понад 4 см;

при видимості менше 50 м, під час або після зливи, під час грози.

За наявності у зоні роботи пнів, деревної рослинності, каміння, металу, бетону, дроту та інших перешкод, які виступають над рівнем землі, необхідно відступати від них на відстань дії робочого органу механізму.

Заборонено виконувати роботу кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою), якщо в робочій зоні перебувають люди.

3.2.9. Перед початком роботи кущоріза, мотокосарки (травокосарки) необхідно впевнитися в справності та надійності кріплення ріжучих робочих органів і деталей машини. Виконувати роботу несправним кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою) не дозволяється.

При монтажі (демонтажі) фрезерних ножів, їх загострюванні необхідно заклинити вал дерев'яним клинком. При роботі з кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою) необхідно використовувати захисні окуляри, рукавиці та інші необхідні засоби індивідуального захисту.

3.2.10. Очищати робочі органи кущоріза, мотокосарки (травокосарки) дозволяється тільки при вимкненому і повністю зупиненому двигуні. Фрезу потрібно очищати за допомогою спеціальних пристосувань, перебуваючи при цьому збоку агрегату.

3.2.11. Не дозволяється працювати мотокущорізом, кущорізом, мотокосаркою (травокосаркою) після зливи до повного просихання ґрунту, а також на заболочених ділянках. На слабких ґрунтах (осушених болотах, перезволожених ґрунтах) робота зазначених механізмів дозволяється після літнього просихання або зимового замерзання ґрунту.

3.2.12. Відстань між двома мотокущорізами, кущорізами, мотокосарками (травокосарками), які працюють на одній ділянці, повинна бути не менше 15 м. Працівники, які прибирають зрізані дерева і чагарник, повинні перебувати на відстані не ближче ніж 30 м від працюючої машини.

3.2.13. Пересування мотокущоріза, кущоріза, мотокосарки (травокосарки) з працюючим двигуном повинно здійснюватися за умови причеплення агрегату до плечового паска працівника.

3.2.14. Під час скошування рослинності на укосах відкритих каналів каналоочищувальними машинами працівники, що беруть участь у роботі, повинні дотримуватися вимог експлуатаційної документації, а також виконувати усі вказівки машиніста агрегату.

3.2.15. Розчищення ділянки від чагарників, які похилені і викривлені, необхідно розпочинати з боку, протилежного їх нахилу.

3.2.16. При ухилі укосів 1:2 і крутіше скошування і вирубку чагарнику повинні виконувати одночасно два працівники з використанням страхувальних мотузок і влаштуванням на укосі східців або уступів.

3.2.17. Вирубування хмизу з куща здійснюють біля комлі косим зрізом, при цьому рубщик повинен перебувати на відстані 40-50 см від куща.

3.2.18. Рубати хмиз слід півколом перед собою, складаючи зрубані лозини рівною купою, комлями в одну сторону.

Для рубання хмизу призначають не менше двох працівників. При одночасній роботі декількох рубщиків вони повинні просуватися уступами.

При цьому кожний наступний рубщик повинен перебувати на відстані не менше ніж 2 м від працюючого попереду.

3.3. Вимоги безпеки під час виконання робіт з ремонту залізобетонних і бетонних конструкцій гідротехнічних споруд

3.3.1. Під час демонтажу і монтажу залізобетонних конструкцій, укладання монолітного бетону при ремонті гідротехнічних споруд, кріплень каналів, гребель, дамб, басейнів тощо слід дотримуватися вимог ДБН А.3.2-2-2009.

3.3.2. Під час виконання ремонтних робіт на діючих окремих об'єктах водогосподарських систем усі робочі місця для підготовки бетонних сумішей, розчинів тощо повинні бути розташовані не ближче ніж 3 м від брівки каналу, греблі, дамби, басейну тощо.

3.3.3. Для переходу працівників, подачі бетону та укладання бетонної суміші в опалубку необхідно встановити спеціальні містки або настили.

3.3.4. Перед початком укладання бетону в опалубку необхідно перевірити стан тари, опалубки та засобів підмощування.

3.3.5. Бункери, бадді для бетонної суміші повинні відповідати вимогам їх будови та безпечної експлуатації.

3.3.6. Переміщати завантажений або порожній бункер дозволяється тільки із закритим затвором.

3.3.7. Розбирати опалубку слід з дозволу працівника, на якого покладено обов'язки керівника робіт, після того, як бетон набере задану міцність.

Під час розбирання опалубки залізобетонних конструкцій необхідно вживати заходів проти випадкового падіння елементів опалубки.

3.3.8. Заготовляти і обробляти арматуру необхідно в спеціально призначених для цього місцях.

3.3.9. Елементи каркасу і арматури необхідно пакувати з урахуванням умов їх підіймання, складування та транспортування до місця монтажу.

3.3.10. Під час ущільнення бетонної суміші електровібраторами переміщати їх за електрокабелі не дозволяється.

Під час перерв у роботі та переходу з одного місця в інше електровібратори необхідно вимикати.

3.3.11. Працівники, які укладають бетонну суміш на поверхню, що має ухил більше ніж 20 град., забезпечуються запобіжними поясами.

3.3.12. Бетонну суміш у бетоновані конструкції, розташовані нижче ніж 1,5 м від рівня робочого настилу, необхідно спускати лотками або через ланкові хоботи.

3.3.13. Лотки та хоботи повинні бути надійно закріплені до риштувань.

3.3.14. Мостити укоси плитами, які не анкеруються, чи укладати камінь у плотові клітки дозволяється знизу нагору, тобто від підошви укосу після влаштування упору (берми). Розриви при мостінні або відставання захисних дільниць брукування при цьому не допускаються.

3.3.15. Не допускається виконання монтажних робіт на відкритій місцевості при швидкості вітру 15 м/с і більше, при ожеледі, під час грози або туману, який обмежує видимість у межах фронту роботи.

Роботи з переміщення й установлення вертикальних панелей, блоків і подібних їм конструкцій з великою парусністю слід припиняти при швидкості вітру 10 м/с і більше.

3.3.16. Не допускається перебування людей під елементами конструкції і устаткування, що монтуються, до установлення їх у проектне положення та укріплення.

3.3.17. Елементи конструкції або устаткування під час їх переміщення необхідно стримувати від розгойдування і обертання гнучкими відтяжками.

3.3.18. Підіймання і подачу елементів залізобетонних конструкцій і устаткування до місця їх установлення необхідно здійснювати у положенні, близькому до проектного.

3.3.19. Заборонено підіймання збірних залізобетонних конструкцій, які не мають монтажних петель або міток, без застосування спеціальних такелажних пристроїв, що забезпечують їх правильне стропування під час монтажу або демонтажу.

3.3.20. При влаштуванні гнучких протифільтраційних покриттів на відкритих каналах і гідротехнічних спорудах розмотування стрічки цих покриттів з барабана у місці їх укладання слід виконувати з використанням підіймальних механізмів.

Під час навантажування, розвантажування і транспортування стрічки до місця роботи кінець її повинен бути закріплений на барабані, до якого має бути прилаштована міцна металева вісь, розрахована на підіймання барабана разом зі стрічкою за обидва кінці осі.

3.3.21. Верхній кінець стрічки залізобетонного і бетонного покриття під час укладання її розгортанням по укосу повинен бути закріплений на березі або укосі каналу.

3.3.22. Лебідку, за допомогою якої розгортається стрічка з берега, необхідно міцно закріпити на березі.

Працівникам забороняється перебувати на укосі нижче стрічки, що розгортається, в зоні її укладання, а також на стрічці до повного її укладання і закріплення.

3.4. Вимоги безпеки під час виконання земляних і ремонтних робіт

3.4.1. Виконання механізованих земляних робіт під час ремонту об'єктів водогосподарських систем здійснюється відповідно до затвердженого ПВР.

3.4.2. Земляні роботи на об'єктах водогосподарських систем у місцях розміщення підземних і наземних комунікацій повинні виконуватися відповідно до розроблених заходів щодо безпечних умов праці, погоджених з організаціями, які експлуатують ці комунікації.

3.4.3. Під час виконання ремонтно-будівельних робіт на водогосподарських системах з улаштуванням котлованів і траншей в межах населеного пункту, а також в місцях, де відбувається рух людей або транспорту, повинно бути встановлене захисне огородження з урахуванням вимог ДСТУ Б В.2.8-43:2011, на якому мають бути встановлені попереджувальні написи і знаки, а в нічний час - сигнальне освітлення. Місця проходу людей через траншеї повинні бути обладнані перехідними містками, що освітлюються в нічний час.

3.4.4. Ґрунт, витягнутий з котловану або траншеї, слід розміщувати на відстані не менше ніж 0,5 м від країв виїмки.

3.4.5. Розробляти ґрунт у котлованах і траншеях „підкопом” не допускається.

3.4.6. Під час виконання робіт у виїмках з укосами без кріплення слід дотримуватися вимог підпункту 10.2.16 пункту 10.2 глави 10 ДБН А.3.2-2-2009.

3.4.7. Під час ремонту гідротехнічних споруд, трубопроводів з улаштуванням котлованів або траншей перед допуском працівників у котловани або траншеї глибиною понад 1,3 м повинна бути перевірена стійкість укосів або кріплень стінок.

3.4.8. Навантаження ґрунту на автосамоскиди необхідно здійснювати з боку заднього або бічного борту.

3.4.9. При розробці, транспортуванні, розвантаженні, плануванні й ущільненні ґрунту двома або більше самохідними або причіпними машинами (скреперами, грейдерами, котками, бульдозерами тощо), що йдуть одна за одною, відстань між ними повинна бути не менше ніж 10 м.

3.4.10. Однобічне засипання пазух за щойно встановленими підпірними стінками і фундаментами допускається після здійснення заходів, що забезпечують стійкість конструкції, при прийнятих умовах, способах і порядку засипання.

3.4.11. Під час механізованого ударного розпушування ґрунту не допускається перебування людей на відстані ближче ніж 5 м від місць розпушування.

3.4.12. Після закінчення роботи і під час перерв екскаватор слід установлювати на безпечну відстань від брівки каналу із наступним опусканням ковша на ґрунт у протилежний від каналу (котловану) бік.

3.4.13. Мінімальна відстань між двома екскаваторами, один з яких руйнує мерзлий ґрунт, повинна становити 50 м.

3.4.14. При роботі землерийних машин у нічний час робочий майданчик повинен освітлюватися відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-15:2011 „Система стандартів безпеки праці. Норми освітлення будівельних майданчиків” (далі - ДСТУ Б А.3.2-15:2011).

3.4.15. Установлювати крани й екскаватори для роботи на свіжонасипаному неутрамбованому ґрунті, а також на площадці з ухилом більшим, ніж зазначено в паспорті машини, забороняється.

3.4.16. Екскаватори під час роботи повинні рухатися спланованим майданчиком, щоб уникнути некерованого переміщення і сповзання у бік котловану або каналу.

3.4.17. Під час роботи екскаватора не дозволяється виконувати роботи і перебувати на відстані менше радіуса дії екскаватора, збільшеного на 5 м.

3.4.18. При засипанні траншеї, котловану бульдозерист під час скидання в них ґрунту не повинен висувати відвал бульдозера за брівку траншеї, котловану. На початку робіт із засипання бульдозеристу не дозволяється під’їжджати до траншеї, котловану на відстань меншу ніж 1 м. При роботі бульдозера з косим відвалом і при його русі уздовж траси траншеї забороняється наближатися до її брівки на відстань менше ніж 0,5 м.

3.5. Вимоги безпеки під час виконання робіт з укріплення укосів

3.5.1. Підтримувати і вирівнювати кілок під час удару по ньому молотком або довбнею необхідно металевими кліщами-вилками чи прутками або прутяним канатом з петлею діаметром не менше 50 см.

3.5.2. Дерев'яний молоток (киянка) для забивання кілків і довбня повинні бути виготовлені з дерева твердої породи і стягнуті по торцях залізними обручами.

Довбня повинна мати достатню кількість ручок, що відповідає подвоєній чисельності працівників, призначених для роботи з нею (з розрахунку, щоб на одну людину припадало не менше 4 кг і не більше 25 кг).

Ручки повинні бути гладенькими, розміщуватися по периметру рівномірно і знаходитися від поверхні довбні на відстані не менше 60 мм.

3.5.3. Кілки забивають з риштувань на легких переносних козлах або з плотів.

Пліт повинен мати достатню вантажопідйомність і бути обладнаним справними причальними пристроями і тросами для його кріплення під час роботи.

Настили риштувань і плоту повинні бути рівними, міцними і виконані з дошок із зазорами між ними не більше 10 см.

Застосовувати жердини для влаштування помостів (настилів) і забивати кілки з човнів забороняється.

3.5.4. Плотові та дощаті щити до опорних паль або кілків слід підв'язувати з верхнього боку споруди.

Затоплювати плотові щити необхідно за допомогою вилок, а не жердин.

Поперечні дощаті щити осаджують за допомогою довбні з понтона або зі спеціальних містків. Осаджування щитів з човнів забороняється.

3.5.5. Копер, що використовується для забивання кілків і паль за допомогою механічної баби у воді, повинен бути встановлений на плавучий засіб з достатньою вантажопідйомністю і стійкістю.

Він повинен мати швартове обладнання, настил з дошок для переміщення людей і леєрну огорожу.

3.5.6. Осаджувати хворостяний закрутень з плотів або понтонів необхідно рівномірно по довжині плоту (понтона) вилками, насадженими на жердини; довжина жердин повинна бути більше глибини води в річці (каналі) на 1,5-2,0 м.

3.5.7. Під час в'язання хворостяних канатів, фашин і матраців кінці дротів, що стирчать, необхідно заправляти усередину хворостяного виробу.

3.5.8. Забороняється перебувати на хворостяному матраці та на шляху його руху під час його спуску на воду (під воду).

3.5.9. Під час завантаження камінням плотових кліток вручну повинні бути укладені спеціальні пішохідні містки завширшки не менше ніж 70 см з дошок товщиною не менше ніж 4 см.

Ходити по плотових клітках з вантажем при відсутності містків забороняється.

3.5.10. Під час завантаження хворостяних матраців або плотових кліток каменем механізованим способом за допомогою грейферних кранів працівники повинні бути виведені з робочої зони крана.

Судно, що доставило каміння, необхідно з'єднати з берегом трапом завширшки не менше ніж 1 м при односторонньому русі та 2 м - при двосторонньому.

3.5.11. Під час улаштування або ремонту споруд з льоду для проходу працівників як по льоду, так і по хворостяних матрацах повинні бути покладені спеціальні ходові дошки і трапи.

3.5.12. Під час роботи з льоду камінь для завантажування хворостяного матраца необхідно вивантажувати на відстані не менше ніж 8-10 м від крайки майни й укладати шаром товщиною не більше ніж 0,5 м.

3.5.13. При укріпленні укосів земляних споруд (каналів, дамб, гребель тощо) гідропосівом трав усі працівники виводяться із зони дії гідронамиву.

3.5.14. Під час виконання робіт з біологічного укріплення укосів і берм земляних споруд (посівом трав, укладанням дерну, посадкою рослин) забороняється розкидати мінеральні й органічні добрива голими руками або в мокрих рукавицях.

3.6. Вимоги безпеки під час виконання робіт з очищення поверхонь споруд, фарбувальних і гідроізоляційних робіт

3.6.1. Під час виконання робіт з очищення поверхонь споруд, фарбувальних і гідроізоляційних робіт слід керуватися вимогами ДБН А.3.2-2-2009, ДСТУ Б А.3.2-10:2009 „Система стандартів безпеки праці. Роботи антикорозійні. Вимоги безпеки”, ДСТУ Б А.3.2-7:2009 „Система стандартів безпеки праці. Роботи фарбувальні. Вимоги безпеки”, НАПБ А.01.001-2004 та цих Правил.

3.6.2. Перед початком робіт зона виконання піскоструминних робіт повинна бути обгороджена.

3.6.3. Під час роботи оператора установок піскоструминного очищення працівник, що знаходиться при піскоструминній установці, повинен постійно спостерігати за оператором для того, щоб швидко виконувати його розпорядження за встановленою між ними системою сигналів.

Пускати повітря і відкривати кран піскоструминної установки можна тільки за сигналом оператора.

3.6.4. У зоні роботи оператора установок піскоструминного очищення категорично забороняється перебувати іншим особам.

Оператор установок піскоструминного очищення повинен мати спеціальну маску, яка захищає обличчя та дихальні шляхи від піщаного пилу.

3.6.5. Перед початком виконання малярних робіт (фарбування обладнання, приміщень будівель тощо) повинна бути знята напруга в електромережі, обладнання необхідно знеструмити і його роботу зупинити.

3.6.6. Лакофарбувальні матеріали повинні готуватися, як правило, централізовано.

Не дозволяється готувати малярні суміші на робочому місці.

3.6.7. Усі фарби, емалі, лаки, розчинники, що використовуються, повинні мати сертифікати або паспорти з обов'язковою вказівкою їх компонентів та інструкції щодо їх зберігання і використання та правила інвідуального захисту під час використання.

Не дозволяється готувати малярні суміші із застосуванням несертифікованих розчинників та лакофарбувальних матеріалів.

3.6.8. Під час фарбування не дозволяється виконувати будь-які роботи з використанням відкритого вогню або з утворенням іскор.

3.6.9. Під час фарбування в закритих приміщеннях швидковисихаючими лаками та фарбами, що містять летючі розчинники (нітрофарби тощо) і утворюють шкідливі речовини, необхідно влаштовувати припливно-витяжну вентиляцію з три- і чотирикратним повітрообміном за годину, а роботи виконувати з обов'язковим застосуванням респіраторів.

Не дозволяється продовжувати фарбування в разі раптової зупинки припливно-витяжної вентиляції.

3.6.10. Фарбопульт та інші автоматичні апарати для напилення фарб повинні бути заздалегідь випробувані на гідравлічний тиск, що перевищує в 1,5 раза робочий.

3.6.11. Під час виконання ізоляційних робіт усередині ємкостей або в закритих приміщеннях повинні бути забезпечені їх провітрювання та місцеве електроосвітлення від електромережі напругою не вище 12 В з арматурою у вибухобезпечному виконанні відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-15:2011 та ДСТУ Б А.3.2-13:2011. Електроприводи всіх механізмів, робочі органи яких містяться в ємкостях, повинні бути знеструмлені та відключені від електродвигунів.

Ємкості, у яких проводитимуться роботи, повинні бути виведені з експлуатації, звільнені від продуктів, речовин, відключені від усіх комунікацій, очищені, охолоджені, провентильовані.

3.6.12. Доступ працівників усередину ємкостей, що мають верхні та нижні люки, повинен здійснюватися тільки через нижній люк. Спуск працівника у відкриту ємкість повинен проводитися по переносній драбині, що має зверху гаки для зачіплювання за край ємкості.

Працівники, що працюють усередині ємкості, застосовують засоби індивідуального захисту органів дихання згідно з вимогами Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2008 року за № 285/14976.

Перед початком виконання робіт усередині ємкостей усі електродвигуни повинні бути знеструмлені, технологічні трубопроводи заглушені.

Під час проведення робіт усередині ємкостей повинні бути вивішені попереджувальні знаки.

3.6.13. При проведенні робіт з розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно дотримуватися вимог НАПБ А.01.001-2004.

3.6.14. Під час виконання робіт із застосуванням гарячого бітуму двома та більше робочими ланками відстань між ними повинна бути не менше ніж 10 м.

3.6.15. Не дозволяється для підігрівання бітумної мастики всередині приміщень застосовувати відкритий вогонь.

3.6.16. Скловата та шлаковата повинні подаватися до місця виконання робіт у контейнерах або пакетах, виключаючи їх розпорошення.

Кінці в'язального дроту не повинні виступати над поверхнею після закріплення ізоляційного покриття конструкцій або устаткування теплоізоляційними матеріалами.

3.6.17. Теплоізоляційні роботи на технологічному устаткуванні та трубопроводах повинні виконуватися відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-6:2009 „Система стандартів безпеки праці. Роботи з теплової ізоляції обладнання і трубопроводів. Вимоги безпеки” і, як правило, до їх установки.

3.6.18. Під час приготування ґрунтовки, що складається з розчинника і бітуму, необхідно розплавлений бітум уливати в розчинник.

Не дозволяється вливати розчинник у розплавлений бітум.

3.6.19. Місця варіння і розігрівання ізоляційних бітумних сумішей повинні розміщуватися на відстані, що забезпечує пожежну безпеку від дерев'яних споруд. Приготування бітумної мастики допускається тільки на відведених для цієї мети спланованих майданчиках. Котли з бітумною мастикою повинні бути встановлені не ближче ніж 15 м від траншeй і каналів, а при будівництві магістральних трубопроводів - не ближче ніж 30 м.

Не можна допускати попадання води (льоду, снігу) в котли з розплавленим бітумом.

3.6.20. Котли для варіння та розігрівання ізоляційних і бітумних сумішей повинні закріплюватися і мати вогнетривкі кришки, які щільно закриваються. Заповнення котлів допускається не більше, ніж на 3/4 їх ємкості.

3.6.21. Змішування бітуму з бензином дозволяється на відстані не менше ніж 50 м від місця розігрівання бітуму.

3.6.22. Працівники, зайняті засипанням заповнювача в котел з розплавленим бітумом, повинні бути забезпечені захисними окулярами і респіраторами, зайняті приготуванням гарячої бітумної мастики і лаків, - захисними окулярами і чоботами, зайняті обклеюванням рулонними матеріалами на гарячому бітумі, - захисними окулярами.

3.6.23. Під час переміщення гарячого бітуму на робочих місцях вручну слід застосовувати металеві бачки, що мають форму зрізаного конуса, повернутого широкою частиною вниз, із кришками, які щільно закриваються, і запірними пристроями.

3.6.24. Під час виконання робіт, пов'язаних з очищенням та ізоляцією цементно-піщаним розчином сталевих трубопроводів, необхідно дотримуватися вимог ДБН А.3.2-2-2009, а також інструкцій, розроблених на підприємстві.

3.6.25. Під час нанесення ізоляції цементно-піщаним розчином вручну всередині трубопроводів необхідно використовувати світильники з напругою, що не перевищує 12 В.

3.6.26. Під час роботи всередині труби працівник повинен надягти запобіжний пояс зі страхувальною мотузкою, яка виведена назовні труби.

3.7. Вимоги безпеки під час виконання робіт з торкретування бетонних поверхонь

3.7.1. Для працівників, які зайняті на роботах з торкретування бетонних поверхонь гідротехнічних споруд, щораз перед початком робіт на новому місці проводиться первинний інструктаж з охорони праці.

3.7.2. Під час виконання робіт з торкретування, що проводяться на висоті 1,3 м і більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочих платформ підйомників і механізмів, необхідно дотримуватися вимог НПАОП 0.00-1.15-07.

3.7.3. Торкретування зовнішніх поверхонь на висоті необхідно виконувати з міцних риштувань. Не допускається робота з саморобних колисок, підвісних драбин й інших подібних пристроїв.

3.7.4. Піднімальні пристрої (блоки, лебідки) і риштування повинні допускатися до експлуатації тільки після перевірки і приймання їх виконавцем робіт на місці установлення.

3.7.5. Працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом і захисними засобами згідно з НПАОП 0.00-3.08-09.

Сопловик повинен працювати в спеціальній масці-шоломі.

3.7.6. Зона робіт з торкретування і готування торкрет-маси повинна бути обгороджена.

Забороняється перебувати в цій зоні особам, які не мають відношення до виконання зазначених робіт.

3.7.7. Перед початком робіт необхідно перевірити стан місця проведення робіт, трубопроводів повітря, води і торкрет-суміші; під час виконання робіт на висоті потрібно перевірити стан риштувань, огороджень, колисок, канатів, лебідок, а також консолей для підняття колисок; наявність запобіжних клапанів і манометрів на цемент-гарматі; наявність повітря і води в системі трубопроводів, усіх з'єднань труб і шлангів, а також справність кранів.

3.7.8. Сопловик повинен здійснювати контроль за станом колиски, наявністю і правильністю її кріплення до канатів, станом огородження і настилу колиски, надійністю кріплення лебідок і правильністю намотування каната, міцністю з'єднань шлангів і трубопроводів, що йдуть від цемент-гармати. Напірний шланг із соплом повинен бути надійно закріплений на дні колиски. Довжина вільного кінця шланга не повинна перевищувати 2,5 м.

3.7.9. Пробки, що утворилися в трубопроводах, усувають тільки у разі відсутності в них тиску.

Перебувати біля вихідних отворів трубопроводів і шлангів забороняється.

З метою запобігання пошкодженню очей під час ліквідації пробок у трубопроводах повинні використовуватися захисні окуляри відповідно до ГОСТ 12.4.013-85Е „ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия” (далі - ГОСТ 12.4.013-85Е).

3.7.10. Під час роботи цемент-гармати виправляти з'єднання трубопроводів і шлангів, підтягувати сальники, ремонтувати вентилі, прочищати сопла і виконувати інші підсобні роботи забороняється.

3.7.11. Стояки напірних трубопроводів повинні бути міцно закріплені хомутами до стійок риштувань.

Шланги повинні з'єднуватися між собою інвентарними стиками, ніпелями і штуцерами за допомогою стяжних хомутів.

Застосовувати для цієї мети дротяні закрутки або з'єднувати шланги штуцерами з пошкодженою нарізкою забороняється.

3.7.12. Працювати на торкрет-апараті з тиском понад 0,35 МПа (3,5 кгс/см2) забороняється.

Якщо тиск перевищує 0,35 МПа (3,5 кгс/см2), моторист зобов'язаний відключити торкрет-апарат від повітряної магістралі.

3.8. Вимоги безпеки під час проведення дренажних робіт

3.8.1. Під час проведення земляних робіт при будівництві та ремонті дренажних систем слід керуватися вимогами ДБН А.3.2-2-2009 і пункту 3.4 цього розділу.

3.8.2. Під час роботи механізмів на перезволожених або нестійких (з низькою несущою здатністю) ґрунтах під гусениці повинні бути покладені щити або слані.

3.8.3. Під час роботи багатоковшевого траншейного екскаватора профіль робочого майданчика в поздовжньому і поперечному напрямках повинен забезпечувати стійке положення екскаватора. Багатоковшеві екскаватори дозволяється використовувати на підйомах до 10 град. і на косогорах - до 5 град.

3.8.4. Перед тим, як будуть увімкнуті робочі органи й екскаватор рушить з місця, машиніст зобов'язаний переконатися, що всі члени бригади зайняли свої робочі місця і ніхто сторонній не перебуває поблизу машини.

3.8.5. Під час роботи траншейного екскаватора не допускається, щоб люди проходили повз працюючий транспортер з боку відвального барабана на відстані менше ніж 3 м, а з боку ковшового барабана - на відстані менше ніж 6 м.

3.8.6. Не дозволяється піднімати й опускати робочі органи дреноукладача, якщо в ящику для укладення труб перебуває працівник. Працівник повинен заходити в ящик і виходити з нього внизу трубоукладача тільки під час повної зупинки екскаватора.

3.8.7. Свердління отворів у керамічних, азбестоцементних і бетонних колекторах для під’єднання до них осушувальних дренажних трубок працівники повинні виконувати спеціальним інструментом і в захисних окулярах.

3.8.8. Працівники, що укладають дренажні трубки в траншею та обкладають їх фільтруючими матеріалами, повинні бути забезпечені рукавицями і захисними окулярами, а при застосуванні скловолокнистих матеріалів - додатково респіраторами відповідно до ГОСТ 12.4.028-76 „ССБТ. Респираторы ШБ-1 “Лепесток”. Технические условия” і ГОСТ 12.4.013-85Е.

3.8.9. Під час роботи кротодренажної машини забороняється перебувати людям на відстані менше ніж 2 м з боків і спереду та 3 м - позаду неї. Забороняється також перебувати на рамі кротодренажної машини між трактором і причіпною кротодренажною машиною під час її руху.

3.8.10. Під час установлення барабана (бухти) з пластмасовими трубками на дреноукладчику забороняється перебувати людям під барабаном, який піднімається краном. Барабан до місця установлення слід підводити гачком або відтяжками.

Щоб уникнути нещасного випадку при падінні бухти (барабана) пластмасових трубок люди повинні перебувати з обох боків дреноукладача під час опускання робочого органа і його підйому на відстані не менше висоти найвищої точки бухти (барабана) плюс 1 м.