ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19 листопада 2018 року

Справа № 926/2645/17

Суддя Т.І. Ковальчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/2645/17

за позовом Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ,

до Комунального підприємства Сокирянської районної ради “Сокирянський рибводгосп”, с. Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, м. Чернівці,

2) ОСОБА_1 агентство рибного господарства України, м. Київ,

про стягнення 35379,20 грн.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гаврилюк І.С.,

представників сторін:

позивача – ОСОБА_2, дов. № 11-13/32 від 28.02.2018 р.

відповідача – ОСОБА_3, директор

третіх осіб – 1) ОСОБА_4, дов. № 18-001-01082 від 20.03.2018 р.

2) не з’явився

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 підприємств “Укрриба”, м. Київ, звернулося з позовом до Комунального підприємства Сокирянської районної ради “Сокирянський рибводгосп”, с. Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області, про стягнення 35379,20 грн. майнової шкоди за безоплатне використання гідротехнічних споруд ставів: Олексіївка 1, інв. 720; Олексіївка 3, інв. 722; Олексіївка 4, інв. 733, Гвоздівці 2, інв. 724, Гвоздівці 4, інв. 726, Гвоздівці 4а, інв. 731, Романківці 4, інв. 415, Романківці 5, інв. 719.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без укладення договору оренди використовує гідротехнічні споруди ставів, які є державною власністю, в зв’язку з чим позивачем за період з 05.04.2013 р. по 10.08.2017 р. нараховано майнову шкоду в розмірі 35379,20 грн. виходячи з плати за користування спірним майном згідно умов раніше укладеного між сторонами Договору № 14/08 від 01.08.2008 р., дія якого вже закінчилася.

У відзиві від 07.09.2017 р. відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об’єктами оренди, за висновком Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/167/14 договір оренди № 14/08 від 01.08.2008 укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а позивач листом від 27.11.2015 р. повідомляв відповідача, що звернення про намір орендувати державне майно слід направляти до Регіонального відділення ФДМУ (т.с. 1, а. с. 112-113).

Ухвалою від 09.10.2017 р. до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Третя особа РВ ФДМУ по Чернівецькій області надало письмові пояснення від 13.10.2017 р., в яких підтримало позовні вимоги з огляду на те, що відповідач використовує ставкові рибоводні споруди державної власності без укладених в установленому законодавством порядку договорів оренди державного нерухомого майна, орендодавцем по яких виступає Регіональне відділення Фонду (т.с. 1 а.с. 174-177).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2017 р. у задоволенні позову відмовлено (суддя Бутирський А.А.).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 р. відмовлено у задоволені апеляційної скарги Державного підприємства “Укрриба”, рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2017 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018 р. задоволено касаційну скаргу Державного підприємства “Укрриба”, рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 р. справу № 926/2645/17 передано до провадження судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 16.08.2018 р. справу прийнято та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено на 04.09.2018 р. проведення підготовчого засідання за участю представників сторін і третьої особи. Позивача зобов’язано надати документи у підтвердження, чи було погоджено із органами Фонду державного майна України як орендодавця та чи дотримано спеціальну процедуру передачі майна ОСОБА_1 підприємством “Укрриба” в платне користування Комунальному підприємству Сокирянської міської ради “Сокирянський рибводгосп” згідно договору зберігання з правом користування № 14/08 від 01.08.2008 р. Відповідача зобов’язано надати засвідчені копії ОСОБА_1 актів на право користування земельними ділянками на яких розміщені гідротехнічні споруди ставів: Олексіївка 1, інв. 720; Олексіївка 3, інв. 722; Олексіївка 4, інв. 733, Гвоздівці 2, інв. 724, Гвоздівці 4, інв. 726, Гвоздівці 4а, інв. 731, Романківці 4, інв. 415, Романківці 5, інв. 719, копії водогосподарських паспортів на вказані стави.

До початку підготовчого засідання 04.09.2018 р. від ДП “Укрриба” через канцелярію суду надійшли витребувані ухвалою від 16.08.2018 р. документи та письмові пояснення, в яких позивач вказав, що при укладенні з відповідачем договору зберігання № 14/08 від 01.08.2008 р. не було допущено порушень норм чинного законодавства, а укладення таких договорів спрямоване на недопущення безоплатного використання державного майна і погоджено з Фондом держмайна України і Міністерством аграрної політики України (т.с. 2, а.с. 52-54).

Представник відповідача в підготовчому засіданні 04.09.2018 р. надав для долучення до матеріалів справи копії державних актів на право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення (риборозведення) та для огляду оригінали водогосподарських паспортів на стави, на яких розміщені спірні гідротехнічні споруди.

У підготовчому засіданні 04.09.2018 р. оголошувалася перерва до 10-00 год. 28 вересня 2018 року.

19.09.2018 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли витяги з водогосподарських паспортів ставів.

25.09.2018 р. від Третьої особи РВ ФДМУ по Чернівецькій області надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що з набранням з 26.09.2013 р. чинності Законом України “Про оренду державного та комунального майна” дозволяється передавати в оренду гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, орендодавцем щодо яких виступає Регіональне відділення Фонду держмайна. З урахуванням звернення відповідача щодо укладення договору оренди гідротехнічних споруд ставів Олексіївка, Гвоздівці та Романківці Регіональним відділенням Фонду надано роз’яснення стосовно порядку укладення договору оренди рибогосподарської технологічної водойми за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Однак, вказано у поясненнях, відповідач не вчинив дій, спрямованих на укладення договору оренди, посилаючись на неможливість проведення паспортизації ставів, оскільки такі не є рибогосподарськими технологічними водоймами (т.с. 2, а.с 194-197).

Ухвалою від 28.09.2018 р. підготовче засідання відкладене на 11.10.2018 р., за усним клопотанням представника третьої особи РВ ФДМУ по Чернівецькій області суд вирішив викликати під час розгляду справи по суті в якості спеціаліста начальника відділу водних об’єктів Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів ОСОБА_5 для надання допомоги під час з’ясування технічних питань щодо відмінностей паспортизації рибницьких ставів та рибогосподарських технологічних водойм.

Листом від 24.09.2018 р. позивач уточнив інвентарний номер ставу Романківці 4 – не № 415, як у позовній заяві, а № 715 (т.с. 2, а.с. 226).

09.10.2018 р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання від 04.10.2018 р. про залучення Державного агентства рибного господарства України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Дане клопотання задоволено ухвалою суду від 11.10.2018 р.

11.10.2018 р. від начальника відділу водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет ОСОБА_5 надійшло письмове пояснення від 10.10.2018 р. № 1254 (т.с. 2, а.с. 254).

Ухвалою від 11.10.2018 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 30.10.2018 р. за участю представників сторін і третіх осіб, викликано в судове засідання 30.10.2018 року спеціаліста – начальника відділу водних ресурсів Басейного управління водних ресурсів річок Прут та Сірет ОСОБА_5

Ухвалою від 30.10.2018 р. розгляд справи по суті відкладено на 19.11.2018 р. у зв’язку з неявкою представників сторін, третіх осіб і спеціаліста ОСОБА_5 та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 19.11.2018 р. представник третьої особи Державного агентства рибного господарства України та спеціаліст ОСОБА_5 не з’явилися без повідомлення причин неявки.

З’ясувавши думку учасників провадження щодо можливості вирішення спору без участі зазначених осіб, з огляду на те, що їх належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання, а в матеріалах справи наявні письмові пояснення спеціаліста ОСОБА_5, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи по суті в судовому засіданні 19.11.2018 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2018 р. позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідач тривалий час безоплатно та без укладення договорів оренди використовує у своїй господарській діяльності державне майно, балансоутримувачем яких є ДП “Укрриба”, – гідротехнічні споруди рибницьких ставів, чим завдав позивачеві майнової шкоди у вигляді не отриманої плати за користування вказаним нерухомим майном, просив задовольнити позов.

Представник третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області в судовому засіданні 19.11.2018 р. підтримав позовні вимоги з огляду на те, що гідротехнічні споруди ставів, які використовує відповідач, є державним майном, яке в ході приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ “Чернівецький рибокомбінат” і передане на баланс ДП “Укрриба”. Згідно наданих позивачем документів, зазначив представник Регіонального відділення Фонду держмайна, спірне майно є гідротехнічними спорудами рибогосподарських технологічних водойм, а тому може бути об’єктом оренди шляхом укладення договорів оренди з РВ ФДМУ як орендодавцем державного майна, однак відповідач від оформлення орендних відносин ухиляється з посиланням на те, що стави, на яких розміщене спірне державне майно, є рибницькими ставами, а не рибогосподарськими технологічними водоймами. Проте, доводив представник РВ ФДМУ по Чернівецькій області, незалежно від виду водних об’єктів, на яких розташовані гідротехнічні споруди, їх безоплатне використання відповідачем завдає шкоди позивачеві, тому просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що підприємство не вирощує рибу і не використовує належні позивачеві гідротехнічні споруди ставів, а лише надає право вторинним водокористувачам – сільськогосподарським товаровиробникам, використовувати воду із ставів для зрошення і поливу земель. Самі стави, на яких розташовані спірні гідротехнічні споруди, вказує представник відповідача, не є рибогосподарськими технологічними водоймами, тому на них не поширюються норми Закону України “Про аквакультуру” щодо паспортизації рибогосподарських технологічних водойм, що є обов’язковою умовою укладення договору оренди гідротехнічних споруд. Представник відповідача також зазначив, що підприємство зверталося до Регіонального відділення Фонду держмайна щодо укладення договору оренди гідротехнічних споруд, однак з огляду на вимогу відділення Фонду виготовити паспорти рибогосподарських технологічних водойм на стави, які не є такими водоймами, укладення договорів оренди не відбулося. Відтак, доводить представник відповідача, у діях підприємства відсутній склад господарського правопорушення, а майнова шкода безпідставно визначена позивачем згідно умов договору зберігання, який укладено з порушенням чинного законодавства і визнано недійсним у судовому порядку, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача майнової шкоди на користь позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи РВ ФДМУ по Чернівецькій області в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 підприємство “Укрриба”, є юридичною особою, державна реєстрація якої проведена 10.04.1998 р., відноситься до сфери управління Державного агентства рибного господарства України (т.с. 1, а.с. 53-56).

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України № 238 від 15.08.2003 року було затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Чернівецький рибокомбінат”, на баланс ДП “Укрриба”, та закріплено зазначене в акті майно за ДП “Укрриба” на праві повного господарського відання (т.с. 1, а.с. 10).

Указаний акт датований 25 червня 2003 року, однак з тексту акту видно, що він складений за результатами обстеження об’єктів передачі, що проводилося 24 липня 2003 р., та згідно визначеної балансової вартості основних фондів станом на 01.07.2003 р., розглянутий 24.07.2003 року на засіданні комісії з питань передачі об’єктів права державної власності, що не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ “Чернівецький рибокомбінат”, на баланс державного підприємства “Укрриба” (протокол № 1) (т.с. 1, а.с. 11-12, 13-15).

Отже, дата акту 25.06.2003 р., вочевидь, є помилковою, однак іншого акту про передачу на баланс ДП “Укрриба” гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Чернівецький рибокомбінат”, що був би затверджений згадуваним наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України № 238 від 15.08.2003 року, немає. Відтак, у тексті рішення суд зазначає вказаний акт як Акт приймання-передачі від 25.06.2003 р.

Відповідно до зазначених документів на баланс ДП “Укрриба” було передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ “Чернівецький рибокомбінат”, зазначені у додатку №1, за яким на баланс передано також гідротехнічні споруди ставів:

1) Олексіївка № 1 (інвентарний № 720, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 61489,95 грн., залишкова вартість 29078,49 грн.);

2) Олексіївка № 3 (інвентарний № 722, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 7899,55 грн., залишкова вартість 3960,50 грн.);

3) Олексіївка № 4 (інвентарний № 733, 1990 рік побудови, балансовою вартістю 52913,30 грн., залишкова вартість 36605,00 грн.);

4) Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 7823,62 грн., залишкова вартість 3704,21 грн.);

5) Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 25476,85 грн., залишкова вартість 12047,99 грн.);

6) Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 5134,18 грн., залишкова вартість 2584,84 грн.);

7) Романківці № 4 (інвентарний № 715, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 15995,28 грн., залишкова вартість 8019,34 грн.);

8) Романківці № 5 (інвентарний № 719, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 12915,61 грн., залишкова вартість 6475,33 грн.) (т.с. 1, а.с. 16-17).

Згідно матеріалів справи позивач і на даний час є балансоутримувачем зазначених вище гідротехнічних споруд (т.с. 1, а.с. 165, 168).

Відповідач – Комунальне підприємство Сокирянської районної ради “Сокирянський рибводгосп”, зареєстроване як юридична особа 18.02.2008 р., види діяльності – прісноводне рибництво (аквакультура), перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, організування інших видів відпочинку та розваг (т.с. 1, а.с. 57-60).

01.08.2008 р. між ОСОБА_1 підприємством “Укрриба” (Замовник) та Комунальним підприємством “Сокирянський рибводгосп” (Зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування № 14/08 (далі – Договір зберігання), відповідно до умов якого Замовник (позивач) передав, а Зберігач (відповідач) прийняв на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно – гідротехнічні споруди рибницьких ставів, яке знаходиться на балансі ДП “Укрриба”, балансовою вартістю 189648,34 грн. та розташоване за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, с. Гвоздівці, с. Олексіївка, с. Романківці (т.с. 1, а.с. 18-21, 22-23, 24-25).

У пункті 2.2 Договору зберігання сторони обумовили, що розмір місячної плати за користування майном складає 403,45 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Пунктом 6.1 Договору зберігання визначено строк його дії з 01.08.2008 р. по 01.08.2013 р.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2014 р. у справі № 926/167/14, яке набрало законної сили 15.04.2014 р., зобов’язано Комунальне підприємство “Сокирянський рибводгосп” (Чернівецька область, Сокирянський район, с. Гвіздівці, код 35668938) повернути гідротехнічні споруди державної власності – Олексіївка № 1 (інвентарний № 720, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 61489,95 грн., залишкова вартість 29078,49 грн.); Олексіївка № 3 (інвентарний № 722, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 7899,55 грн., залишкова вартість 3960,50 грн.); Олексіївка № 4 (інвентарний № 733, 1990 рік побудови, балансовою вартістю 52913,30 грн., залишкова вартість 36605 грн.); Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 7823,62 грн., залишкова вартість 3704,21 грн.); Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726, 1973 рік побудови, балансовою вартістю 25476,85 грн., залишкова вартість 12047,99 грн.); Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 5134,18 грн., залишкова вартість 2584,84 грн.); Романківці № 4 (інвентарний № 715, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 15995,28 грн., залишкова вартість 8019,34 грн.); Романківці № 5 (інвентарний № 719, 1975 рік побудови, балансовою вартістю 12915,61 грн., залишкова вартість 6475,33 грн.) балансовою вартістю 189648,34 грн. державному підприємству “Укрриба” (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код 25592421). Також даним рішенням стягнуто з відповідача 6584,3 грн. неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення гідротехнічних споруд та 5010,96 грн. судового збору (т.с. 1, а.с. 48-52).

Зазначене судове рішення у частині повернення майна виконано, що підтверджується актом від 04.04.2014 р. приймання-передачі державного майна згідно договору № 14/08 від 01.08.2008 (повернення державного майна із користування) (т.с. 1, а.с. 26).

Суд зазначає, що в указаному акті приймання-передачі державного майна допущена помилка в інвентарному номері гідроспоруд ставу “Романківці 4”: замість № 715 зазначено № 415 (рядок 7 переліку).

У рішенні від 04.04.2014 р. у справі № 926/167/14 Господарський суд Чернівецької області встановив, що по своїй правовій природі Договір зберігання містить ознаки договору оренди, такі як платне, строкове користування річчю. Разом з тим, предметом вказаного Договору є державне майно – гідротехнічні споруди, а тому до спірного договору слід застосовувати норми статті 287 ГК України (оренда державного та комунального майна) та положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”.

Згідно статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. ОСОБА_1 політику у сфері оренди здійснюють Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо державного майна.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що не можуть бути об’єктами оренди: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (редакція, чинна до 27.09.2013 р.).

Як вбачається з вищезазначеного, вказано в рішенні Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2014 у справі № 926/167/14, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права платного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

Приписами статті 287 ГК України та статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна – майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до статті 326 ЦК України державною власністю є майно, належне державі, але держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, господарський суд у справі № 926/167/14 дійшов висновку, що Договір зберігання укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП “Укрриба” при укладенні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

У відповідності до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Актом обстеження державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі ДП “Укрриба” та знаходиться у позадоговірних відносинах, розташоване у Сокирянському районі Чернівецької області, від 12 квітня 2017 р. (вихідний № 31 від 14.04.2017 р.), складеним комісією, до складу якої входили представники сторін та третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, встановлено, що державне майно – гідротехнічні споруди ставів сіл Гвоздівців, Олексіївки, Романківців Сокирянського району, придатне для використання та потребує поточного ремонту (т.с. 1, а.с. 30-35).

Аналогічний акт обстеження складено комісією у складі представників ДП “Укрриба” 07.02.2018 року (т.с. 2, а.с. 59-64).

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що акт обстеження від 07.02.2018 року є фіктивним, оскільки такі доводи не підтверджуються наявними у справі доказами.

ОСОБА_1 актами на право постійного користування земельною ділянкою від 10.12.2012 р. Серії ЯЯ №№ 351739, 351738, 351737, 351822, 351823 посвідчується право постійного користування відповідача земельними ділянками іншого сільськогосподарського призначення (риборозведення) за межами населених пунктів Гвіздовецької, Олексіївської та Романковецької сільських рад, з розташованими на цих земельних ділянках ставами з гідротехнічними спорудами, що перебувають на балансі позивача (т.с. 2, а.с. 64-90, 95-99).

Згідно водогосподарських паспортів і правил експлуатації на стави терміном дії до 11.06.2018 р., витяги з яких долучені до матеріалів справи (згідно пояснення представника відповідача на даний час виконуються роботи з продовження дії цих паспортів), стави, на яких встановлено спірні гідротехнічні споруди, мають русловий тип водоймища, призначені для риборозведення, вид водокористування – спеціальне (т.с. 2, а.с. 111-190).

У вказаних водогосподарських паспортах зазначено склад і характеристику гідротехнічних споруд, вказано, що вони призначені для скидання води із ставка, відведення води здійснюється в слідуючий ставок.

За визначенням пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995 р. № 252, гідротехнічні споруди– це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Низкою інших нормативних актів гідротехнічні споруди визначені як споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод (Мінтранс, Наказ “Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення державного технічного нагляду за судноплавними гідротехнічними спорудами та гідротехнічними спорудами портів, суднобудівних та судноремонтних заводів, що перебувають в експлуатації” від 20.11.2003 № 906; Мінтранс, Наказ “Про затвердження Правил технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд” від 29.03.2004 № 251; Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, Наказ “Про затвердження форми звітності № 1-ізт (річна) “Звіт про інженерний захист територій населених пунктів” та Інструкції щодо її заповнення” від 22.03.2010 № 76; Міністерство надзвичайних ситуацій України, Наказ “Про затвердження Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах” від 03.04.2012 № 661, інш.).

01.07.2013 р. набрав чинності ОСОБА_6 України “Про аквакультуру”, який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Цим Законом уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), яким в абзаці 7 статті 1 Закону дано визначення як об’єктів нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

ОСОБА_6 також дає визначення рибницькому ставку і рибогосподарській технологічній водоймі.

Так, рибницький ставок – це рибогосподарський водний об’єкт, призначений для розведення, утримання та/або вирощування об’єктів аквакультури (абзац 34 ст. 1 Закону), а рибогосподарська технологічна водойма – це штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об’єктів аквакультури (абз. 36 ст. 1 Закону України “Про аквакультуру”). Аналогічне визначення рибогосподарської технологічної водойми надано у Водному кодексі України (ст. 1 ВК України).

З наданого позивачем листа Державного агентства рибного господарства України від 04.05.2018 р. з додатком вбачається, що відповідачем офіційно подана звітність про вилов товарної риби: 15,8 т у 2015 р., 5.2 т. у 2016 р., 6.2 т у 2017 р. (т.с. 2, а.с. 57, 58).

Отже, з аналізу вказаних документів можна зробити висновок, що впродовж 2015-2017 років відповідач здійснював господарську діяльність з риборозведення та вилову риби на ставах з гідротехнічним обладнанням, яке перебуває в державній власності на балансі позивача, отже, по-факту використовував спірні гідротехнічні споруди.

У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що підприємство не вирощує рибу в спірних ставках, а використовує воду виключно для поливу земель, однак такі доводи не підтверджені жодними доказами, в зв’язку з чим суд не бере їх до уваги.

При цьому, в період, який зазначено у позовній заяві – з 05.04.2013 р. по 10.08.2017 р., договорів оренди спірних гідротехнічних споруд між відповідачем і РВ ФДМУ по Чернівецькій області укладено не було, відтак, слід дійти висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для використання державного майна – гідротехнічних споруд ставів Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719), балансоутримувачем яких є позивач.

Користування зазначеним майном відповідач може здійснювати виключно на підставі договору оренди, укладеного з Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Чернівецькій області відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Так, згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 287 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено перелік державного майна, яке не може бути об’єктом оренди.

Згідно норми зазначеної частини статті 4 названого Закону в редакції до 27.09.2013 р. (дата набрання чинності змінами, внесеними до статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” згідно із Законом України від 04.07.2013 р. № 411-VII “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”) до державного майна, яке не може бути предметом оренди, були віднесені, зокрема, гідрографічні споруди, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи), водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (абз. 19 ч. 2 ст. 4 Закону).

З огляду на вказану норму Закону спірні гідротехнічні споруди ставів Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719) не могли бути об’єктом оренди до 27.09.2013 р., що й констатовано у згадуваному вище рішенні Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2014 р. у справі № 926/167/14.

27.09.2013 року набрали чинності внесені Законом України від 04.07.2013 р. № 411-VII “Про внесення змін до статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зміни до статті 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, згідно яких, зокрема, з переліку державного майна, яке не може бути об’єктом оренди, виключено гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України “Про аквакультуру” рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

З аналізу наведених норм названих законів суд доходить висновку, що виключення законодавцем з переліку державного майна, яке не може бути об’єктом оренди, гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм відбулося саме в зв’язку з прийняттям Закону України “Про аквакультуру”, яким передбачена можливість передачі в оренду юридичній чи фізичній особі гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми.

Затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 № 742 Порядком розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми (далі – Порядок) визначено механізм встановлення загальних характеристик та оцінки стану рибогосподарської технологічної водойми, характеристики джерела водопостачання, технічних параметрів водойми, гідротехнічних споруд та інших показників для паспорта рибогосподарської технологічної водойми, що використовуються для забезпечення раціонального використання рибогосподарських технологічних водойм.

Згідно з п. 1.3 Порядку паспорт рибогосподарської технологічної водойми (далі – Паспорт) – це основні дані про стан рибогосподарської технологічної водойми, водний режим, фізико-географічні та технічні характеристики водойми і гідротехнічних споруд, за рахунок яких вона створена та функціонує, рибопродуктивність, комплекс графічних матеріалів та креслень.

Пунктом 1.4 Порядку визначено, що замовником розроблення Паспорта є орендодавець. У разі якщо рибогосподарська технологічна водойма, земельна ділянка під цією водоймою або гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми знаходяться у користуванні на умовах оренди, замовником розроблення Паспорта є орендар.

Судом установлено, що відповідач є постійним землекористувачем земель іншого сільськогосподарського призначення (риборозведення), на яких розташовані стави Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719), тобто не є орендарем цих ставів, а позивач і третя особа РВ ФДМУ по Чернівецькій області не можуть виступати орендодавцями цих земель і розташованих на них ставів.

Наявними у справі доказами не підтверджується статус ставів Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719) як рибогосподарських технологічних водойм.

Зокрема, такими вони не названі в жодному з наявних у справі документів, якими оформлялася їх передача на баланс позивача в 2003 р., передача на зберігання відповідачеві в 2008 р., повернення зі зберігання в 2014 році, обстеження позивачем у 2017 та 2018 роках, а також в Інформації про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства “Укрриба” (за даними Єдиного реєстру об’єктів державної власності) та у виготовлених на стави водогосподарських паспортах і правилах експлуатації, які були чинні у спірний період.

У розроблених на стави відповідача водогосподарських паспортах і правилах експлуатації в розділі ІV “Склад і характеристика гідротехнічних споруд” та в актах обстеження ставків у складі гідротехнічних споруд відсутні споруди, за допомогою яких відбувається штучне наповнення водою цих ставів, що є обов’язковою ознакою рибогосподарської технологічної водойми в розумінні абз. 36 ст. 1 Закону України “Про аквакультуру”.

З названих водогосподарських паспортів та складених позивачем актів обстеження державного нерухомого майна від 14.04.2017 р. та від 13.02.2018 р. видно, що стави Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719) обладнані гідротехнічними спорудами для водоскиду-водовипуску, а споруд для наповнення ставків немає.

У письмових поясненнях спеціаліста ОСОБА_5 від 10.10.2018 р. роз’яснено, що оскільки у розділі ІV водогосподарських паспортів та правил експлуатації ставів, які знаходяться в користуванні КП “Сокирянський рибводгосп”, відсутні дані про водонапускні споруди, вищезазначені водойми не належать до рибогосподарських технологічних водойм (т.с. 2, а.с. 254). Указані пояснення спеціаліста ОСОБА_5 не суперечать матеріалам справи та встановленим судом фактичним обставинам.

Відтак, суд доходить висновку, що у справі відсутні належні у розумінні ст. 76 ГПК України докази, які б підтверджували, що зазначені рибницькі стави відповідача є рибогосподарськими технологічними водоймами, а саме – виготовлені у відповідності до ст. 14 Закону України “Про аквакультуру” та Порядку паспорти рибогосподарських технологічних водойм та/або технічні проекти рибогосподарських технологічних водойм.

В силу цієї ж норми ГПК України не може вважатися належним доказом статусу спірних ставів як рибогосподарських технологічних водойм вказівка в Статуті Державного підприємства “Укрриба” (нова редакція) про те, що одним з видів діяльності підприємства є нагляд за технічною експлуатацією державного майна – гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, включаючи ставкові рибоводні споруди (п. 3.2 Статуту).

Отже, твердження позивача, що спірні гідротехнічні споруди є гідротехнічними спорудами рибогосподарських технологічних водойм, є недоведеними.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 1.4 Порядку замовником розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми є орендодавець, а відповідач таким не є.

Відхиляє суд також доводи представника третьої особи РВ ФДМУ по Чернівецькій області про те, що іншими орендарями були виготовлені паспорти рибогосподарських технологічних водойм на такі ж стави, як у відповідача, та укладено договори оренди гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм (т.с. 2, а.с. 205-215). Так, паспорти рибогосподарських технологічних водойм на інші, аніж ті, якими користується відповідач, стави, не можуть бути доказами статусу рибогосподарських технологічних водойм ставів Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719).

З огляду на викладене суд доходить висновку, що висловлена у листуванні з відповідачем пропозиція РВ ФДМУ по Чернівецькій області виготовити для укладення договорів оренди спірних гідротехнічних споруд паспорти рибогосподарських технологічних водойм на стави, на яких знаходяться ці споруди (т.с. 1, а.с. 70-73, 142-148, 151-156, 162-163), може бути прийнята або відхилена відповідача на його розсуд з урахуванням господарського використання ним цих ставів як рибницьких чи переведення їх у статус рибогосподарських технологічних водойм з відповідною паспортизацією.

З наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність у спірного державного майна статусу гідротехнічних споруд саме рибогосподарської технологічної водойми, передача в оренду яких дозволена Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

При цьому, протягом спірного періоду закон передбачав існування інших видів гідротехнічних споруд, які перебувають в державній власності й передача в оренду яких заборонялася, зокрема:

- гідротехнічні споруди (абзац шістнадцятий пункту “г” частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, чинного в період спірних правовідносин);

- водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди (абзац вісімнадцятий пункту “г” частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, чинного в період спірних правовідносин).

Разом з тим, предметом спору є вимога про стягнення з відповідача майнової шкоди, заподіяної внаслідок користування державним майном без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді неодержаної орендної плати за користування спірними гідротехнічними спорудами за період з 05.04.2014 р. по 30.06.2017 р. у сумі 35379,20 грн., розрахованої згідно умов Договору зберігання з правом користування № 14/08 від 01.08.2008 р., а саме, виходячи з базової щомісячної плати 403,45 грн. на дату укладення договору, відкоригованої за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 2.2. Договору, розрахунок, т.с. 1, а.с. 103).

Тобто, йдеться про майнову шкоду у вигляді упущеної (втраченої) вигоди.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення закону щодо відшкодування збитків – статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті – 225-226 Господарського кодексу України.

Зокрема, статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справах про відшкодуванню шкоди на позивача покладається обов’язок довести неправомірність поведінки завдавача шкоди, наявність шкоди та причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою як об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Доведення відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на особу, яка завдала шкоду (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

У ході розгляду справи належними і допустимими доказами не підтверджено статус спірного майна як гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та, відповідно, можливість їх передачі в оренду КП “Сокирянський рибводгосп” згідно з положеннями Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, що ставить під сумнів твердження позивача про отримання ним плати за користування спірним майном у разі укладення договорів оренди.

Договір зберігання з правом користування № 14/08 від 01.08.2008 р., відповідно до умов якого позивачем визначено розмір майнової шкоди, визнаний недійсним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2014 у справі № 926/167/14.

Відповідно до положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Отже, майнова шкода безпідставно визначена позивачем виходячи з умов названого договору зберігання.

У контексті викладеного суд зазначає, що шкода у вигляді упущеної вигоди від не одержання орендної плати внаслідок використання державного майна без укладення договору оренди може визначатися відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу положень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786.

Втім, визначення майнової шкоди у спірному випадку відповідно до названої Методики унеможливлене як відсутністю вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, виходячи з якої визначається розмір річної орендної плати, так і недоведеністю твердження позивача, що спірне майно може бути предметом оренди відповідно до положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

На запитання суду щодо призначення судової експертизи для визначення розміру завданої позивачеві шкоди сторони не надали згоди на її призначення і оплату експертного дослідження.

Разом з тим, факт неправомірного використання відповідачем гідротехнічних споруд ставів Олексіївка № 1 (інвентарний № 720), Олексіївка № 3 (інвентарний № 722), Олексіївка № 4 (інвентарний № 733), Гвоздівці № 2 (інвентарний № 724), Гвоздівці № 4 (інвентарний № 726), Гвоздівці № 4а (інвентарний № 731), Романківці № 4 (інвентарний № 715), Романківці № 5 (інвентарний № 719) впродовж спірного періоду без відповідної правової підстави підтверджується актами обстеження державного нерухомого майна від 14.04.2017 р. (складений працівниками позивача за участю директора КП “Сокирянський рибводгосп”, т.с. 1, а.с. 30-35) та від 13.02.2018 р., а також звітними даними відповідача про вилов товарної риби за 2015-2017 роки.

Отже, за висновком суду, неправомірна поведінка відповідача знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи, однак позивачем не доведено як розміру заподіяної майнової шкоди шляхом її визначення відповідно до умов Договору зберігання з правом користування № 14/08 від 01.08.2008 р., так і взагалі можливості отримання орендної плати за використання спірних гідротехнічних споруд з огляду на те, що в судовому засіданні не доведено статусу цього державного майна як гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм, які можуть бути передані в оренду відповідно до положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

За такої ситуації суд вважає, що заподіяна позивачеві шкода може виражатися у реальних збитках – зменшенні вартості спірного майна від його незаконного господарського використання (амортизація, фізичне зношення, пошкодження тощо), а не у вигляді упущеної вигоди від не одержання орендної плати.

З наведеного на виконання вказівок постанови Верховного Суду від 09.07.2018 р., які в силу норми частини 1 статті 316 ГПК України є обов’язковими для суду під час нового розгляду справи, суд встановив, що спеціальної процедури передачі майна, переданого ДП “Укрриба” в платне користування Комунальному підприємству “Сокирянський рибводгосп” за Договором зберігання з правом користування № 14/08 від 01.08.2008 р. дотримано не було, внаслідок чого указаний договір визнано недійсним у судовому порядку. Сторонами не додержано також вимог пункту 1 статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до яких єдиним орендодавцем спірного майна виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва, а не державне підприємство позивач.

Також, як зазначалося вище, суд вважає доведеним наявними у справі доказами фактичне використання відповідачем спірного державного майна після підписання акту про його повернення позивачеві від 04.04.2014 р. Однак, при цьому позивачем не доведено розміру майнової шкоди, унаслідок чого в задоволенні позову належить відмовити повністю.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на рішення судів І та ІІ інстанції слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 4, 20, ч. 1 ст. 129, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державного підприємства “Укрриба” (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 25592421) до Комунального підприємства Сокирянської районної ради “Сокирянський рибводгосп” (с. Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області, 60225, код ЄДРПОУ 35668938) відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 підприємством “Укрриба”.

Порядок апеляційного оскарження рішення

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 19.11.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 23 листопада 2018 року.

Суддя Т.І. Ковальчук