ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2004 Справа N 21/666
(ухвалою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України від 03.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючої Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. за участю представників сторін від позивача Лега Г.В. - дов. від 28.01.2004 р. Штогрин П.А. - дов. від 21.06.2004 р. Іващенко О.С. - дов. від 16.01.2004 р. від відповідачів Горобчишин І.О. - дов. від 18.06.2004 р. Хомутов А.О. - дов. N 614 за участю прокуратури Північного регіону України Потапенко О.В. - ст. пом. прокурора (посв. N 375) Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва розглянувши касаційну скаргу на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 15.03.2004 р. у справі N 21/666 господарського суду м. Києва за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон" Казенного
підприємства "Київський ремонтно-механічний завод" про визнання недійсною угоди
В засіданні оголошувалася перерва з 24.06 до 01.07.2004 р.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про визнання
недійсною угоди, укладеної між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Юніон" та В/ч - А-1777 на продаж товарів на
підставі статті 49 ЦК України ( 1540-06 ), а також стягнення з
В/ч - А-1777 в доход державного бюджету 9628021,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Юніон" здійснило
продаж товарів військовій частині А-1777 без належних на те
підстав і повноважень.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2003 р.
(суддя Е.О. Шевченко) ДПІ в задоволенні позову відмовлено. Рішення
суду вмотивоване тим, що в позовній заяві відсутні достатні
докази, що підтверджують або спростовують наявність як
об'єктивного, так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази,
подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач
посилається в обґрунтування своїх вимог, у т.ч. факту навмисного
ухилення від сплати податків у відповідачів. Крім того, як
зазначено в рішенні місцевого суду, факт ухилення від сплати
податків сторонами угоди не доведений позивачем, оскільки останнім
не надано доказів ані про порушення кримінальної справи з цього
приводу, ані розміру донарахованої суми податків, яку заборгували
сторони державі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 р. (судді Муравйова О.В., Коваленко В.М.,
Вербицька О.В.) рішення господарського суду м. Києва від
27.11.2003 р. у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від
27.11.2003 р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 15.03.2004 р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального та процесуального права і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. ДПІ наголошує
на тому, що апеляційним судом в порушення статті 43 ГПК України
( 1798-12 ) не було взято до уваги докази та належним чином не
оцінено їх. Також в касаційній скарзі скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції порушено процесуальне право щодо
рівності всіх учасників судового процесу, оскільки судом беруться
до уваги тільки докази відповідача в пріоритеті над доказами
позивача. Крім того, на думку скаржника при винесенні постанови
колегією суддів не була врахована Постанова Пленуму Вищого
господарського суду України від 25.07.2002 р. N 1056
( v1056600-02 ) "Про заходи щодо забезпечення однакового і
правильного застосування законодавства про податки".
Правом надання відзиву відповідачі не скористалися.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
м. Києва та постанові Київського апеляційного господарського суду
у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Згідно з статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Відповідно до згаданої норми, якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави (стаття 49
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ).
Вирішуючи зазначений спір попередні судові інстанції виходили
з того, що один лише факт визнання недійсними установчих
документів приватного підприємства "Злагода" та ТОВ
"ПК-Сервісінвест" не може бути підставою для визнання недійсними
договорів, які є предметом цього спору.
Проте висновок місцевого та апеляційного господарського суду
про відмову в задоволенні позову є передчасним.
Судом не були досліджені всі обставини справи, на які
посилався позивач, як на підставу задоволення своїх вимог.
Позивач, зокрема, наголошував на тому, що угоди на поставку
двигунів, які укладались між ТОВ "ПК-Сервісінвест" і ТОВ "Юніон",
та ПП "Злагода" і ТОВ "Юніон" відповідно на суми 5740781,37 грн. і
3847592,27 грн. були визнані у судовому порядку недійсними на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
Дослідження зазначених обставин має суттєве значення для
з'ясування наявності (чи відсутності) умислу у ТОВ "Юніон", яке в
подальшому реалізувало зазначені двигуни за спірними угодами
Казенному підприємству "Київський ремонтно-механічний завод".
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 27.11.2003 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2004 р. у справі N 21/666 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва задовольнити частково.
-
скопійовано
-
