ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25.07.2002 N 1056
Про заходи щодо забезпечення однакового і правильногозастосування законодавства про податки
Заслухавши та обговоривши доповідь Голови Вищого
господарського суду України, Пленум Вищого господарського суду
України відзначає, що одним із найактуальніших завдань органів
державної влади є протидія правопорушенням у сфері економіки.
Основним чинником запобігання скоєнню таких правопорушень є
здійснення державними органами дієвого контролю за діяльністю
суб'єктів господарювання. Протидія правопорушенням у сфері
економічних правовідносин потребує консолідації зусиль усіх
державних органів, максимального використання ними важелів
правового впливу на недобросовісних суб'єктів господарювання.
Відповідна діяльність повинна здійснюватись з урахуванням
визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законами України
повноважень названих органів.
Пленум зазначає, що у переважній більшості господарські суди
вірно застосовують законодавство про податки. Водночас мають місце
випадки неоднакового вирішення спорів, що, як правило, пов'язано з
нестабільністю правових норм, суперечностями у них та прогалинами
у нормативному регулюванні податкових правовідносин. Проте
подекуди господарські суди припускаються помилок у застосуванні
правових норм, що призводить до скасування судових рішень.
Такий стан справ вимагає здійснення заходів, спрямованих на
усунення недоліків правового регулювання у цій сфері та
узагальнення судової практики зі спорів за участю органів
державної податкової служби.
Враховуючи викладене, Пленум Вищого господарського суду
України П О С Т А Н О В И В:
1. Колегії (палаті) Вищого господарського суду України з
розгляду справ про стягнення податків, зборів, обов'язкових
платежів:
1.1. Разом з управлінням узагальнення практики застосування
законодавства Вищого господарського суду України здійснити
узагальнення практики вирішення спорів, пов'язаних із
застосуванням:
1.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) з питань застосування:
- підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 щодо нульової ставки
податку на додану вартість при операціях продажу товарів, що були
вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території
України;
серпень - вересень 2002 року
- застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 щодо
операцій, здійснених за регульованими тарифами на послуги з
тепло-, водо- та електропостачання;
протягом другого півріччя2002 року
1.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) з питань застосування:
- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2;
- підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19.
протягом другого півріччя2002 року
За результатами узагальнення підготувати:
- проекти відповідних документів Вищого господарського суду
України з поданням їх на розгляд Пленуму Вищого господарського
суду України;
протягом другого півріччя2002 року
- пропозиції щодо вдосконалення законодавства про
оподаткування з поданням цих пропозицій на розгляд відповідних
органів законодавчої та виконавчої влади.
постійно
1.2. Надавати апеляційним та місцевим господарським судам
методичну допомогу у застосуванні законодавства про оподаткування;
постійно
1.3. Разом з Науково-дослідним центром Вищого господарського
суду України організувати проведення семінарів для суддів
господарських судів з питань практики застосування законодавства
про оподаткування.
постійно
2. Статистично-аналітичному відділу Вищого господарського
суду України запровадити статистичну звітність, яка відображала б
результати перегляду Верховним Судом України судових актів Вищого
господарського суду України.
вересень - жовтень 2002 року
3. Організаційно-кадровому управлінню Вищого господарського
суду України:
3.1. Вирішити питання про створення комп'ютерної
інформаційно-пошукової системи "Практика господарського
судочинства", яка вміщувала б повний текст судових рішень, на
першому етапі - Верховного Суду України з господарських спорів і
Вищого господарського суду України, у подальшому - апеляційних і
господарських судів;
протягом другого півріччя2002 року
3.2. Вдосконалити комп'ютерну інформаційно-пошукову систему
"Діловодство" шляхом підвищення швидкості її дії та чіткого
визначення предмета спору у кожній судовій справі, інформацію щодо
якої вміщено у цій системі.
протягом другого півріччя2002 року
4. Загальному відділу Вищого господарського суду України
забезпечити оперативне ознайомлення суддів Вищого господарського
суду України із судовими актами Верховного Суду України з
господарських справ.
постійно
5. Апеляційним і місцевим господарським судам:
5.1. Продовжувати практику проведення спільних з відповідними
органами державної податкової служби семінарів, "круглих столів"
тощо з питань застосування законодавства про оподаткування;
постійно
5.2. Систематично аналізувати судову статистику, вивчати і
узагальнювати судову практику розгляду справ зі спорів, пов'язаних
із застосуванням законодавства про оподаткування.
За результатами відповідного аналізу місцевим господарським
судам інформувати апеляційні господарські суди, а останнім - Вищий
господарський суд України про правові проблеми, що виникають у
застосуванні названого законодавства, та пропозиції щодо їх
вирішення.
постійно
6. Апеляційним господарським судам надавати місцевим
господарським судам методичну допомогу у застосуванні
законодавства про податки.
постійно
7. Господарським судам у вирішенні спорів за участю органів
державної податкової служби:
7.1. При розгляді справ за участю підприємств з іноземними
інвестиціями в спорах, що стосуються пільг у сфері справляння
податків, зборів (обов'язкових платежів), слід керуватися законами
України "Про режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ), "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ), "Про усунення дискримінації
в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження"
( 1457-14 ), а також Рішенням Конституційного Суду України від
29 січня 2002 року N 1-рп/2002 ( v001p710-02 ) у справі за
конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного
тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) та частини першої статті 19 Закону України
"Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (справа про
оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями) та Ухвалою
Конституційного Суду України від 14 березня 2002 року N 3-уп/2002
( va03u710-02 ) про редакційне уточнення тексту Рішення
Конституційного Суду України від 29 січня 2002 року N 1-рп/2002
( v001p710-02 ) у справі за конституційним поданням Кабінету
Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини
першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 )
та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (справа про оподаткування підприємств з
іноземними інвестиціями).
Суди зобов'язані враховувати, що рішення про застосування до
підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств,
а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів
державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі
законодавчих актів, зазначених у статті 4 Закону України "Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ), підлягають виконанню виключно в частині,
що не суперечить цьому Закону.
Судові рішення вказаної категорії спорів можуть бути
переглянуті за нововиявленими обставинами з дотриманням вимог
Розділу 13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ).
7.2. При підготовці та розгляді справ виходити з того, що
сторона, прокурор, які порушують перед господарським судом
клопотання про витребування доказів у справі за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності про відшкодування з бюджету сум податку
на додану вартість відповідно до частини 2 статті 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) повинні
докладно зазначити, який доказ вимагається, підстави, з яких вони
вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і
обставини, які можуть підтвердити ці докази. Такими доказами
можуть бути:
- матеріали перевірки, проведеної органами державної
податкової служби;
- укладені господарюючими суб'єктами цивільно-правові угоди,
які мають значення для вирішення спору;
- підтвердження банківської установи, органу Державного
казначейства України надходження сум податку на додану вартість до
бюджету.
Сторони можуть заявити клопотання про витребування доказів,
які необхідні для вирішення спору, від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі.
Вказані клопотання повинні бути розглянуті в процесі судового
засідання і про результати їх розгляду суд повинен зазначити в
мотивувальній частині рішення чи постанови.
7.3. Вирішуючи спори за позовами органів державної податкової
служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні
враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо
суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема,
належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону
колективної, державної або приватної власності з корисливою метою,
на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх
власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на
незаконне відчуження землі або незаконне користування нею,
розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам
предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на
приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути,
зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність
підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та
фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним
законодавством порядку установчих (статутних) документів, про
неподання податкової звітності до органів державної податкової
служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта
підприємницької діяльності та інше.
Під час розгляду цієї категорії справ судам, відповідно до
вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати
достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності
суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди,
на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Суди повинні повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з
якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку
з цим відповідних юридичних наслідків. Оцінка доказів, на підставі
якої ґрунтується висновок суду щодо встановлених обставин справи,
повинна обов'язково міститися в мотивувальній частині рішення.
7.4. При зверненні податкового органу на підставі підпункту
9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) з поданням про продовження строку
адміністративного арешту активів платника податків суду слід
виходити з того, що згідно з приписом названої правової норми
господарський суд повинен прийняти за результатами розгляду такого
подання відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання
зазначеного подання.
При цьому господарським судам слід виходити з того, що
відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі, а частиною 6 статті 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) забороняється відмова у
розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи
відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
До законодавчого врегулювання судової процедури розгляду
зазначеного подання судочинство за такою категорією справ повинно
здійснюватися відповідно до положень статті 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ).
7.5. У разі виникнення спору між платником податків і
податковим органом з приводу податкового зобов'язання, визначеного
відповідно до пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), при ненаданні платником
податків суду, як того вимагає частина 1 статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), документів та інших
письмових доказів для підтвердження дійсних показників його
обліку, господарському суду слід керуватися Методикою визначення
суми податкових зобов'язань платників податків за непрямими
методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від
27.05.2002 N 697 ( 697-2002-п ).
7.6. При вирішенні господарських спорів судам слід мати на
увазі, що положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) стосуються
лише процедури апеляційного узгодження, яка здійснюється
контролюючими органами і не розповсюджується на процес розгляду
спору в судовому порядку.
Тобто встановлені названим Законом принципи вирішення
конфлікту інтересів можуть бути застосовані лише на стадії
апеляційної процедури узгодження сум податкових зобов'язань та
оскарження рішень контролюючих органів, які здійснюються в
порядку, передбаченому статтею 5 Закону "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ).
7.7. Слід мати на увазі, що передбачені статтею 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) штрафні
санкції з урахуванням приписів підпункту 1.1 статті 1 цього Закону
можуть застосовуватись не лише до юридичних осіб, а й до їх філій,
відділень, інших відокремлених підрозділів, які не мають статусу
юридичної особи.
7.8. При вирішенні спорів, пов'язаних з перевіркою
підставності віднесення платником податків курсових різниць за
заборгованістю в іноземній валюті до валових доходів чи валових
витрат господарським судам слід враховувати, що підпунктом 7.3.6
пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено відображення в податковому
обліку платника податку розрахованих курсових різниць за будь-якою
заборгованістю в іноземній валюті, але за умови, що така
заборгованість перебувала на обліку платника податку, тобто
основна сума боргу відображена саме в податковому обліку, на що
чітко вказує підпункт 7.3.3 вказаного пункту названого Закону.
При цьому господарським судам, зокрема, слід керуватися
Порядком складання декларації про прибуток підприємства,
затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України
від 08.07.97 N 214 ( z0313-97 ) та зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 14.08.97 за N 313/2117 (у редакції наказу від
21.01.98 N 37 ( z0094-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 11.02.98 за N 94/2534, з наступними змінами та
доповненнями).
7.9. Вирішувати питання про зупинення провадження у справах
за наявності даних про порушення кримінальної справи, де об'єкт
злочинного посягання пов'язаний з предметом судового розгляду.
Поновлення такого розгляду можливе лише після закінчення
провадження у відповідній кримінальній справі. У вирішенні
пов'язаних з цим питань враховувати роз'яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 09.10.2000 N 02-5/540
( v_540800-00 ).
8. Звернути увагу господарських судів на необхідність чіткого
дотримання строків, встановлених пунктами 1, 5 статті 11 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ), які є обов'язковими для
господарського суду на стадії порушення провадження у справі про
банкрутство. У разі невиконання заявником ухвали про опублікування
оголошення про порушення справи про банкрутство господарський суд
відповідно до частини 1 статті 5, пункту 13 статті 11 названого
Закону та пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) вправі стягнути з винної сторони у дохід
Державного бюджету України штраф у розмірі до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та залишити заяву про
порушення справи про банкрутство без розгляду.
9. Розглядаючи скарги на дії чи бездіяльність органів
Державної виконавчої служби, господарським судам слід мати на
увазі, що відповідно до частини 1 статті 1212 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) до компетенції
господарських судів віднесено розгляд скарг на дії чи
бездіяльність вказаних органів, якщо такі стосуються виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів. Оскільки висновки
суду щодо обґрунтованості такої скарги не стосуються прав і
обов'язків сторін у справі, за результатами розгляду скарги
господарський суд виносить ухвалу. Дійшовши висновку про
неправомірність дій чи бездіяльності органу Державної виконавчої
служби (державного виконавця), господарський суд відповідно до
положень законів України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) та "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) визнає
оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує орган
Державної виконавчої служби усунути допущені у виконавчому
провадженні порушення або здійснити певні виконавчі дії.
Зазначене стосується і скарг на постанови органу Державної
виконавчої служби, які підлягають оскарженню до суду згідно із
Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
10. Господарським судам у вирішенні спорів за участю
Української державної інноваційної компанії слід враховувати, що
названа Компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків, у
тому числі за договорами про надання інноваційних позик,
Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.
Голова Вищого
господарського суду України Д.Притика
"Юридичний вісник України",
N 49, 7 - 13 грудня 2002 р.
